Пріоритети технологічного розвитку України
Вид материала | Документы |
Содержание4.7. Роль засобів масової інформації 4.8. Законодавче забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції |
- Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
- Міністерство освіти І науки україни департамент науково-технологічного розвитку, 278.24kb.
- Перше інформаційне повідомлення про міжнародну науково-практичну конференцію, 62.14kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень тактичні пріоритети та стратегічні орієнтири, 526.3kb.
- Асоціація України до Рамкової Програми єс з досліджень І технологічного розвитку, 625.38kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні Вступ, 146kb.
- Програмним документом, що визначає основні пріоритети інвестиційної діяльності регіону, 68.19kb.
- Формування інформаційної культури майбутніх учителів початкових класів чернуха Ольга, 148.34kb.
- Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я, 167.88kb.
4.7. Роль засобів масової інформації
У цивілізованих країнах основна роль у формуванні демократичної системи цивільно-військових відносин належить інститутам громадянського суспільства, серед яких найбільш впливовими є засоби масової інформації. Преса, радіо та телебачення в Україні спроможні сформувати громадську думку, до якої прислухаються політики і якою не можуть нехтувати військові.
Процес демократизації в державі загалом позитивно вплинув на зміцнення позицій цивільних ЗМІ у висвітленні військової тематики. Зростання кількості періодичних видань, розширення спектра електронних ЗМІ об'єктивно позначилося і на збільшенні кількості матеріалів про особливості функціонування військових формувань. Механізм спілкування Збройних Сил і громадськості набув системних рис, прес-служба Міноборони регулярно інформує населення про поточні події з життя військових, працює над зміцненням іміджу армії, забезпеченням її зв'язку зі ЗМІ у кризових ситуаціях.
Преса в Україні має можливість порушувати теми, що фокусують увагу суспільства на тих або інших недоліках чи проблемах, які не можуть бути проігноровані владою. Найбільше висвітлення в українській пресі знаходять резонансні події, що відбуваються у Збройних Силах України.
Законодавча база і практика діяльності цивільних ЗМІ створюють у країні передумови дослідження журналістами оборонних питань, залучення експертів чи самих військових до обговорення тих чи інших проблемних напрямів діяльності Збройних Сил та інших військових формувань, викриття недоліків у діяльності посадових осіб, що в цілому об'єктивно поглиблює обізнаність суспільства щодо стану справ у військовій сфері і сприяє прозорості у стосунках між військовими та цивільними.
Але головне полягає у тому, що роль ЗМІ як важливого компонента формування демократичної системи цивільно-військових відносин в Україні обмежується двома об'єктивними обставинами.
По-перше, в суспільстві ще не існує чіткого усвідомлення того, що розширення знань про військові справи, можливість впливу через ЗМІ або неурядові організації на формування державних пріоритетів в оборонній сфері насправді є прагматичним і корисним з огляду на інтереси саме пересічного громадянина. Це фактично нівелює прагнення ЗМІ та окремих журналістів домагатися максимальної інформованості широкого загалу про події, пов'язані з діяльністю силових відомств.
По-друге, позиції ЗМІ як ефективного посередника між владою і народом в Україні послаблює політична неструктурованість суспільства. Хоча ЗМІ і впливають на ставлення громадян до діяльності, вчинків і рішень посадових осіб, цей процес не має логічного завершення. Політично неструктуроване суспільство неспроможне впливати на поведінку тих чи інших посадових осіб через партійно-виборчі важелі.
Процес організації демократичного контролю над військовою сферою в Україні лише розпочався. Зближення із західними демократіями, реалізація стратегій щодо членства в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі вимагають від України постійного вдосконалення демократичної системи цивільно-військових відносин. Дуже важливо, щоб ці процеси стимулювалися не тільки зовнішніми чинниками, а й об'єктивними умовами внутрішнього політичного розвитку України.
4.8. Законодавче забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції
У процесах євроатлантичної інтеграції Верховній Раді України відведено чи не найвідповідальнішу роль. Саме вона має ввести ці процеси у відповідне правове русло, сформувати належний законодавчий ґрунт для ефективних дій виконавчої влади. Не менш важливо і те, що парламент надає імпульс суспільному діалогу та визначає фундаментальні напрями розвитку суспільної думки. Водночас саме у парламенті найбільш яскраво виявляються суспільні настрої, що не може не враховуватися нашими зарубіжними партнерами. Україну важко буде розглядати як прогнозованого і надійного партнера із забезпечення миру і стабільності в Європейському регіоні, якщо її євроатлантичний курс не дістане належної законодавчої підтримки.
Необхідно визнати, що після парламентських виборів у Верховній Раді склалася досить сприятлива атмосфера щодо реалізації курсу євроатлантичної інтеграції України. Депутатський корпус, представлені у парламенті політичні партії та рухи, які віддзеркалюють думки і настрої населення країни, усвідомлюючи національні інтереси, виявили готовність зробити внесок у створення належних законодавчих умов для забезпечення національної безпеки нашої держави. Переважна більшість депутатів позитивно сприймає ідеї євроатлантичної інтеграції України.
Яскравим свідченням цього стало проведення у жовтні 2002 р. парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО. Прийнята Верховною Радою України відповідна Постанова від 21 листопада 2002 р., по суті, стає законодавчим утвердженням євроатлантичного курсу України. Парламентом реально визначено невідкладні заходи щодо досягнення відповідності країни політичним критеріям підготовки до членства та базовим принципам держав - членів НАТО. Формуються відповідні організаційні структури та парламентські процедури імплементації угод між Україною і НАТО.
У вересні 2002 р. ратифіковано Угоду про безпеку між Урядом України та Північноатлантичним альянсом, триває активна розробка та прийняття основоположних законодавчих актів у сфері зовнішньої політики та національної безпеки. Український парламент плідно співробітничає з Парламентською асамблеєю НАТО та у рамках Спільної моніторингової групи. Керівництво Верховної Ради і парламентські комітети у співпраці з органами виконавчої влади, європейськими та українськими науковими центрами проводять конференції, семінари та "круглі столи", де обговорюються актуальні питання реалізації обраного країною курсу, підвищується фаховий рівень депутатського корпусу та посадовців, які працюють у сфері відносин України з НАТО.
Все це дає підстави сподіватися, що законодавча підтримка процесів євроатлантичної інтеграції України і надалі здійснюватиметься у пріоритетному порядку.