Пріоритети технологічного розвитку України

Вид материалаДокументы

Содержание


4.1. План дій Україна - НАТО
4.2. Щодо відповідності України критеріям вступу в НАТО
Подобный материал:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   37

4.1. План дій Україна - НАТО


Схвалення Плану дій Україна - НАТО під час Празького саміту та Цільового плану дій Україна - НАТО на 2003 р. - це найважливіші елементи реалізації планів євроатлантичної інтеграції України. План дій (ПД) - це, по суті, довгострокова програма, що орієнтує на досягнення європейських стандартів не тільки в оборонній сфері, але і в політичній, економічній, правовій та безпековій сферах, особливо - боротьби з тероризмом. Вона передбачає напрями співробітництва у ліквідації надзвичайних ситуацій щодо управління кризовими ситуаціями природного та техногенного характеру.

План дій визначає стратегічні й середньострокові цілі й пріоритети України на шляху євроатлантичної інтеграції. У кожному з п'яти розділів ПД (крім розділу "Механізми імплементації") визначаються основні принципи, на яких базуватиметься політика України у конкретній галузі, та цілі, що мають бути досягнуті з метою наближення держави до стандартів країн - членів Альянсу.

Загалом План дій містить майже всі розділи і цілі, що наближені за форматом, змістом, процедурами підготовки і оцінкою виконання до Плану дій з набуття членства (ПДЧ). Його ухвалення в Празі свідчить про реальну, а не декларативну підтримку НАТО курсу України на євроатлантичну інтеграцію.

Реалізація цих документів фактично відкриває перспективу практичної підготовки держави до членства в Альянсі. Цільовий план дій на 2003 р. містить перелік конкретних заходів як внутрішнього характеру, так і спільних заходів Комісії Україна - НАТО. Для України це на 80 - 85 % важка домашня робота.

Ефективна реалізація заходів, визначених у Цільовому плані дій на 2003 р., має продемонструвати готовність України вийти на якісно новий рівень відносин з НАТО. Більшість внутрішніх заходів уже входять до чинних державних програм і нормативно-правових актів України.

Обов'язковими є проведення політичних, економічних, оборонних реформ, дотримання прав людини, свободи преси, свободи слова. У документі визначено робочі механізми співробітництва, зустрічі на рівні президентів, періодичність засідань Комісії Україна - НАТО та робочих засідань на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони, начальників генеральних штабів.

Країна-аспірант, що розвиває можливості відповідно до вимог НАТО, може розраховувати на отримання різноманітної допомоги. Залучення до численних програм, які здійснюються під егідою НАТО, дає змогу країнам-аспірантам привести у відповідність національні стандарти, що застосовуються до ЗС, з тими, які існують у країнах - членах Альянсу. Тому ПД є надзвичайно ефективним механізмом, що дозволяє НАТО здійснювати моніторинг досягнутого аспірантами прогресу в широкому спектрі завдань щодо їх підготовки до членства.

4.2. Щодо відповідності України критеріям вступу в НАТО


Рішення РНБО України від 23 травня 2002 р. є першим кроком на шляху інтеграції до НАТО. Для переведення процесу підготовки України до членства в Організації Північноатлантичного договору має пройти певний підготовчий період, який сьогодні започатковано прийняттям Плану дій Україна - НАТО.

У практиці євроатлантичної інтеграції конкретна форма чи процедура подання заявки на вступ в НАТО залежить від розподілу компетенції між різними гілками влади у кожній державі. З огляду на конституційне право Верховної Ради України щодо визначення засад зовнішньої і внутрішньої політики держави, ініціатива Президента України про вступ до НАТО має бути затверджена на законодавчому рівні. Відповідно до цього рішення надалі повинні розроблятися і бюджет країни, прийматися закони і нормативні акти.

Безперечно, що інтеграція України в НАТО - досить довготривалий процес. Його межі залежатимуть від того, наскільки швидко країна рухатиметься до досягнення загальних стандартів у політичній, оборонній, економічній і правовій сферах.

Заходи, які слід здійснити на шляху євроатлантичної інтеграції, необхідні насамперед самій Україні. Реформування наших Збройних Сил, розвиток державних структур потрібні для того, щоб протистояти новим викликам безпеці, хоч би звідки вони надходили. Як засвідчує досвід країн, що вже є членами НАТО, або країн-кандидатів, процес інтеграції в Альянс окреслює ті рамки, в яких повинні відбуватися реформи, а використання ноу-хау, досвіду та практичної допомоги НАТО сприяє більшій ефективності цього процесу.

Зрозуміло, що у сучасному світі не може бути справжньої безпеки без дотримання основних демократичних прав та свобод. Загроза тероризму змусила євроатлантичну спільноту ще тісніше згуртуватися навколо системи спільних цінностей. Ця загроза поставила питання дуже гостро: людина має право бути вільною, має право на особисту безпеку. За влучним висловом одного з відомих європейських політиків, якщо ми поступимося одним з цих засадничих прав, ми ризикуємо втратити і свободу, і безпеку. Заходи безпеки жодним чином не можуть призводити до обмеження демократії.

З іншого боку, повільність економічних та політичних реформ в Україні призводить до збільшення розриву між Україною та сусідніми країнами-кандидатами на вступ до НАТО та ЄС. Слабкість демократичних та громадянських інституцій, невирішеність низки соціальних проблем, прояви корупції тощо ускладнюють наближення України до європейських стандартів і створюють нові проблеми.

Перспектива надання Україні статусу особливого сусідства ЄС свідчить не стільки про готовність до розширення співробітництва, скільки про занепокоєність з боку ЄС мати своєю східною сусідкою небезпечну і нестабільну країну. Досі невирішеним є питання надання Україні статусу країни з ринковою економікою, повільно просувається справа зі вступом до СОТ. Необхідно ще провести значну роботу з підготовки українського суспільства до інтеграційних євроатлантичних процесів.