Geum.ru

Верховної Ради України звернулися 155 народних депутатів України, членів депутатської фракції "Блок Юлії Тимошенко" з вимогою провести позачергове пленарне засідання Верховної Ради України, що передбачено статтею 19 регламент

Вид материалаРегламент

Содержание


Шаповалов а.в.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

П’яте. Чому, незважаючи на постійні вимоги світових фінансових інституцій, регулятор продовжує непрозоро маніпулювати аж трьома різними курсами: офіційним, ринковим і курсом валютних інтервенцій, даючи можливість декому непогано заробляти на цих оборутках? Як так може бути в державі, яка з такими труднощами добилась статусу країни з ринковою економікою.

А ще. Чому керівництво НБУ раптом підозріло перестало турбуватись проблемою втечі валюти з країни в результаті банально простих операцій по фіктивному імпорту? Самі є побачили і зрозуміли, буде біда. Прийняли постанову, якою знищили зловживання, а вже, буквально, за місяць 9 січня її скасували. Невже так швидко всі вирішилось, і всі стали білими і пухнастими. Фахівці, на жаль, говорять протилежне.

Проблема тим більше актуальна, що у нас, дійсно, біда з імпортом. Всі компанії, фірми, корпорації, які везуть в Україну ліки, рис, цитрусові, чай, а також побутову техніку, бензин страхують свої валютні ризики, з завищуючи ціни вдвічі, втричі і більше. Щоб в цьому переконатись, не чекайте даних статистики, а зайдіть у найближчу аптеку, а заодно знайдіть мужність вислухати наших знедолених пенсіонерів. А за цю інфляцію, прив’язану до курсу долара, хто повинен відповідати?

І останнє. Питання, яке ставлять близько 20 мільйонів наших співвітчизників, що 300 мільярдами гривень своїх кровно зароблених, по суті створили нашу банківську систему, дали їй можливість обрости добрим жирком, а сьогодні вдвічі обкрадені і збіднілі, потерпають, як бідні родичі, бо їх навіть на поріг банків не пускають. Вже набили оскомину нахабні перегляди в односторонньому порядку кредитних угод, перекладання на громадян курсової різниці, заборона вже не дострокового, а і строкового повернення заощаджень і так дальше, і тому подібне.

А як же тут бути із втраченою довірою головного інвестора нашої банківської системи, його величності малого українця-вкладника? За це хтось думає? Кажуть, понад 20 років тому на зорі своєї гучної банківської кар’єри ідеолог монетаризму Ален Грін … сказав: „Став главным банкиром, я научился бессвязно говорить и если покажусь слишком понятным, значит вы меня не правильно поняли”. Мудрий фінансист, коли запахло смаженим, і ліберальна економіка почала тріщати по швах, вчасно пішов, бо на дворі вже було інше життя і реалії, зовсім інші постулати та підходи, в основі яких прозорість, відкритість для суспільства, передбачуваність фінансової політики та її носів. Тому там криза теж є, але песимізму немає. Люди все знають і довіряють.

Наша банківська система і її головний регулятор по цих критеріях, на жаль, на майже останньому місті у світі. Чи не звідти корінь всіх проблем і підозр? Можливо ви правильно все робите, тоді докажіть це, посніть людям, будьте, як у всьому цивілізованому світі відкритими, публічними, напевно, вас зрозуміють, що все, що ви робите – це унікальне українське ноу-хау, а не навпаки, як воно сьогодні, на жаль, виглядає. Але б що хто не говорив, а час тихого життя…


ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість завершити.


КИРИЛЕНКО І.Г. Але, шановні колеги, хто б що не говорив, а час тихого життя, невнятного бормотания ни о чем и на отвлеченные темы, вже давно закінчився, настав час радикальних змін, нових неординарних підходів і проривних рішень і, безумовно, системних, скоординованих, комплексних дій усіх. Думка чисельних експертів, аналітиків і двократне рішення майже всього складу парламенту в цьому відношенні – це повинні робити вже інші люди. Залишилось лише переконати в цьому Президента, за яким повна відповідальність за остаточне рішення. Дякую за увагу. (О п л е с к и)


ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, слово для доповіді надається виконуючому обов'язки голови Національного банку України Анатолію Васильовичу Шаповалову. Будь ласка, Анатолій Васильович, 20 хвилин. Доповідач просить 25 хвилин. Ми вже проголосували. Ну ви виступайте, ми потім домовимось. Будь ласка. Треба буде, ми додамо.


ШАПОВАЛОВ А.В.

Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати, шановні присутні! Насамперед хочеться сказати, що останні кілька місяців Національний банк України працює у вкрай складних умовах: економіка України нині знаходиться в стані кризи, і це не може не відобразитися на грошово-кредитній сфері, яка є частиною економіки та опосередкований рух товарів та послуг в ній.

Втім неменше ніж криза на діяльність Національного банку України чинять вплив суб'єктивні чинники. Весь цей час Національний банк України знаходиться під пресом цинічних, образливих та безпідставних звинувачень, які лунають в тому числі з вуст Прем`єр-міністра України. Було б півбіди, якби ці потоки бруду лише б псували нервові клітини керівництва та працівників Національного банку, тим більше, що жодне з цих звинувачень не підтверджується реальними фактами. Однак в тому-то і справа, що все це безпосередньо позначається на стабільності функціонування банківської системи, оскільки загострює негативні очікування у суспільстві та провокує нові хвилі відпливу депозитів з банків.

Мусимо констатувати, що після наклепницьких заяв Прем’єр-міністра темпи відпливу депозитів в банківський системі в Україні у січні знову прискорили, тоді як в грудні нам вдалося суттєво уповільнити цей процес.

А вам, шановні депутати, добре відомо, що гроші люблять спокій і що жоден банк, який би надійний він не був, не зможе встояти, якщо переважна більшість вкладників раптом забажає відізвати в нього свої депозити. Відповідно не може бути й мови про активну кредитну діяльність банків в період панічних настроїв з боку вкладників і це в той час, коли економіка зараз, як ніколи, потребує кредитних ресурсів для виходу з кризи та відновлення темпів росту.

Хочу наголосити, що навіть у такій нездоровій атмосфері Національний банк України виконує і виконуватиме надалі покладені на нього функції. У своїй діяльності Національний банк України керується виключно чинним законодавством і робить усе від нього залежне для забезпечення стабільності грошової одиниці та підтримки банківської системи. Не дивлячись на усі об’єктивні та суб’єктивні труднощі банківська система продовжує забезпечувати розрахунки в економіці та в міру можливого надає їй кредитну підтримку.

Тепер дозвольте більш детально зупинитися по суті тих процесів, що зараз спостерігаються в економіці та на грошово-кредитному ринку. Хочу особливо підкреслити, що криза в Україні – є перш за все економічною і лише потім фінансовою. Якщо у світовій економіці кризові явища первісно зародилися в фінансовій сфері і лише потім знайшли відображення в діяльності реального сектору економіки, то в Україні все було з точністю до навпаки.

Проведення економічної політики на засадах соціального популізму, зволікання з проведенням необхідних структурних реформ в економіці, консервація неефективної податкової системи, нерозважлива бюджетна політика - ось основні причини формування макроекономічних дисбалансів та накопичення кризового потенціалу.

За значного стимулювання споживання майже нічого не робилося для стимулювання інвестицій на виробництво, що неминуче призвело до прискореного погіршення зовнішньої позиції країни. Україна впродовж значного часу споживала зовнішніх товарів і послуг значно більше, ніж продавала. Якщо в 2004 році сальдо поточного рахунку платіжного балансу було позитивним і становило 6,9 мільярдів доларів, то в 2008-му воно становило мінус 12,3 мільярди доларів США. Для фінансування такого зовнішнього дефіциту запозичили значні кошти на зовнішніх ринках. Це призвело до прискореного накопичення зовнішнього боргу України, обсяг якого вже перевищив 100 мільярдів доларів США.

Переважна частина величезної суми зовнішніх приватних запозичень була використана вкрай неефективно. Урядом так і не були визначені пріоритети інвестиційної політики та не зроблені відповідні стимули. І як результат – замість спрямування отриманих ресурсів на інвестиційні цілі, на розвиток нових та удосконалення діючих виробництв, значну частину отриманих в борг коштів елементарно проїли. В умовах надмірної соціалізації економічної політики істотний обсяг таких коштів був перепозичений населенню, яке в умовах дефіциту якісних товарів вітчизняного виробництва спрямувало їх на купівлю товарів та автомобілів імпортного виробництва.

Зрозуміло, що такий стан справ не міг тривати нескінченно, адже рано чи пізно по боргах треба платити, втім на макроекономічному рівні фактично нічого не було зроблено, аби зменшити зовнішню вразливість економіки. За останні роки не відбулося істотних змін в спрямованості економічної політики. На жаль, в умовах перманентної економічної кризи та постійних виборчих кампаній в країні не знайшлося політичної сили, яка б могла взяти на себе відповідальність за проведення непопулярних заходів. Таким чином, світова фінансова криза стала лише каталізатором загострення тих негативних процесів, які впродовж значної кількості часу накопичились в нашій економіці.

Ситуація ускладнювалася і тим, що в Україні і досі не було належним чином сформовано базові засади функціонування ринкової економіки, зокрема належний захист приватної власності. Саме неспроможність держави належним чином забезпечити захист приватної власності від незаконних зазіхань, по суті, спровокувала поштовх, який матеріалізував внутрішні і зовнішні ризики в реальні загрози для економіки та фінансового ринку. Адже початок несприятливих змін на фінансовому ринку був покладений рейдерською атакою на „Промінвестбанк”, що спровокувало посилення недовіри вкладників до банківської системи в цілому та відплив коштів з банків.

Завдяки діям Національного банку України „Промінвестбанк” вдалося врятувати від банкрутства, однак це не могло зупинити негативні процеси, які почалися поширюватися в фінансовому ринку. Динаміка показників стану грошово-кредитного ринку, зокрема показників вартості грошової одиниці напряму залежить від познаків розвитку реального сектору економіки, а не навпаки, якби це комусь не хотілося. За наявності тиску з боку фундаментальних чинників, Національний банк через використання елементарних механізмів та інструментів може лише тимчасово втримати національні гроші від знецінення. При чому чим довше тривають спроби штучно втримати вартість грошей, тим більше дисбаланс виникає в економіці і тим більш болючим є подальше корегування вартості грошей до рівноважного рівня.

Хочу рішуче відкинути звинувачення на адресу Національного банку у його бездіяльності. Розуміючи, що вирішення переважної більшості фундаментальних питань знаходяться поза межами можливості центрального банку, Національний банк неодноразово звертав увагу на різних рівнях на ризики внутрішнього, зовнішнього характеру, які постійно наростали і несли вагому загрозу порушення стабільності економіки та грошової криниці.

Також зазначені питання знаходили і відображалися і в інформації про стан грошово-кредитного ринку, яка двічі на рік надається Верховній Раді відповідно до статті 51 Закону „Про Національний банк України”. На жаль, в силу різних причин у Верховній Ради не часто, не дуже часто доходили справи до ухвалення економічних законів. А закони про державний бюджет лише консервували той вектор економічної політики, який фактично призвів до тієї ситуації, що ми маємо на сьогодні.

Навіть в період загострення кризи, за три місяці було ухвалено лише кілька антикризових законів та й ті вкрай незбалансовані та такими що входять в протиріччя з іншими чинними законами. Внаслідок чого не мають можливості реалізувати ті благородні цілі, які ставили перед собою їх розробники. Закон про державний бюджет України на 2009 рік не лише не дав відповіді на нагальні питання економічного розвитку, а навпаки суттєво ускладнив Національному банку виконання ним основної конституційної функції по забезпеченню стабільності грошової одиниці.

Зі свого боку в міру можливості національний банк намагався вживати заходи щодо нівелювання зовнішніх ризиків. Зокрема, Національний банк посилив … нормативної діяльності банків, стимулюючи банки вкладати угоди в національній валюті і більш зважено підходити до управління ризиками. Розширив можливості банків по підтримці їх ліквідності, навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операцій Національного банк з рефінансування перевищував обсяги з проведення мобілізаційних операцій. Проводив адекватну процентну політику, яка була спрямована на стимулювання заощаджувальної активності населення, нарощував валютні резерви, які у подальшому сталися в нагоді та дозволили збалансувати попит та пропозицію на іноземну валюту в період загострення. Лише в січні-серпні 2008 року Національний банк викупив в резерви 6,5 мільярдів доларів.

Станом на початок жовтня банківська система мала досить значний запас ліквідності. Обсяги ліквідних коштів банків вдвічі перевищував їх потреби для проведення поточної діяльності. Однак жодна банківська система не може залишитися стабільною в умовах штучно спровокованої недовіри вкладників, які почали масово знімати кошти зі своїх рахунків. Починаючи з жовтня минулого року населення та юридичні особи вилучили з банківської системи коштів на суму майже 60 мільярдів гривень.

Крім того, майже на 5 мільярдів гривень скоротилися кошти бюджету та позабюджетних фондів, які знаходилися в банківській системі. Одночасно відбувалося суттєве звуження доступу до зовнішніх ресурсів через розгортання міжнародної фінансової кризи, а вітчизняні підприємства виявилися неспроможними гідно конкурувати з іноземними виробниками, що призвело до формування дефіциту іноземної валюти на внутрішньому ринку.

Ситуація погіршувалася також через зниження суверенних кредитних рейтингів України. При цьому зниження рейтингів почалося задовго до жовтневого загострення і було зумовлено значним інфляційним тиском, в основі якого лежали бюджетні дисбаланси, пов’язані з прийняттям державою надмірних соціальних зобов’язань.

Як результат, почав відчуватися тиск на обмінний курс гривня Лише населення, починаючи з жовтня, купило іноземної валюти на суму 8,3 мільярди доларів США. За підсумками 2008 року офіційний обмінний курс гривні до долару знизився на 52,5 відсотків. Причому, українська гривня не є виключенням із правил. Окрім України суттєва девальвація національних валют відбулася у більш ніж двадцяти розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Зокрема, за 2008 рік та 22 дні 2009 року девальвація англійського фунту до долару становила 45,3 відсотки, російського рубля 33,1 відсоток, польського злотого 35,8, турецької ліри – 41 відсоток, ісландської крони – 268 відсотків. Вже у 2009 році станом на 22 січня відбулася суттєва девальвація до долара євро на 7,2 відсотки, англійський фунт – на 6,2, ісландська крона – на 7,2, турецька ліра – на 7, російський рубль – на 11,1, польський злотий – на 13,6 процентів.

З метою забезпечення стабільності банківської системи України Національний банк запровадив додаткові заходи щодо діяльності банків, які були спрямовані на забезпечення належного рівня ліквідності банків, стабілізації їх фінансового стану, недопущення відпливу коштів клієнтів з банківської системи, безперебійне здійснення платежів, збалансування попиту та пропозицій на іноземну валюту тощо.

Для збільшення довіри вкладників до банківської системи Національний банк відповідно до ухвалених рішень переховав один мільярд гривень для поповнення фонду гарантування вкладу фізичних осіб, що дало можливість збільшити максимальну суму відшкодування до 150 тисяч гривень.

Для підтримання ліквідності банків Національний банк надав банкам кредитів рефінансування на загальну суму близько 105 мільярдів гривень, в тому числі і кредити овернайт - 43 мільярди.

Надання банкам кредитів рефінансування в умовах відтоку вкладів та підвищеного попиту клієнтів на іноземну валюту сприяло вчасному виконанню ним зобов’язань по забезпеченню обслуговування банківської системи економічного обороту.

Національний банк повністю відкидає звинувачення у преференційному ставленні до окремих банків при наданні кредитів рефінансування. Починаючи з жовтня, кредитне рефінансування отримали 135 банків. Станом на перше січня 2009 року 97 банків мало заборгованість за кредитами рефінансування у сумі 60,5 мільярдів гривень, з них 38 відсотків припадає на державні банки, хоча їх доля в загальних активах банків становить лише 11,5 відсотків. При цьому на їх долю припадає лише два відсотки загального відтоку коштів з банків в період кризи. Наявний залишок за наданими банком кредитного рефінансування практично відповідає обсягу відтоку коштів з банків.

Кредитне рефінансування надавалося банкам з використанням прозорих процедур, на підставі положення про регулювання Національним банком ліквідності банків, яке пройшло реєстрацію в Міністерстві юстиції і передбачає рівні можливості отримання коштів для всіх банків. В період найбільшого загострення ситуації в жовтні та листопаді Національний банк застосував також додаткові механізми рефінансування банків, які передбачали широкий перелік можливої застави та більш оперативну процедуру ухвалення рішень, оскільки в той період для недопущення краху банківської системи була важлива кожна хвилина. Обсяг кредитів рефінансування для підтримки ліквідності того або іншого банку в рамках цих процедур назначався з урахуванням наданої банкам інформації щодо обсягу відтоку коштів, динаміки негативних кредитів, тощо.

Займаючи позу прокурора в питаннях оцінки здійснення Національним банком рефінансування банків уряд, в той же час, зі свого боку не зробив нічого для того, щоб забезпечити стабільність банківської системи і це в той час, коли в усьому цивілізованому світі саме уряди були головними розробниками програм по спасінню банків.

Ці програми передбачають як виділення значних бюджетних коштів для рекапіталізації банків, так і викуп спеціалізованими державними банками або агенціями негативних активів банків. Робиться це все для того, щоб очистити баланси банків від тягаря негативних активів та дати банкам можливість відновити кредитування економіки, адже без цього неможливо вести мову про подолання рецесії.

На жаль, український уряд проблеми вітчизняних банків особливо не приймає. Усі проблеми по стабілізації банківської системи планується вирішити за рахунок емісійних коштів і нікого не цікавить те, який це має мати інфляційні та девальваційні наслідки. Замість допомоги у вирішенні нагальних проблем Прем’єр-міністр своїми свідомими деструктивними заявами щодо окремих банків навпаки істотно ускладнює ситуацію.

В умовах загострення фінансової кризи Національний банк України стурбований станом банківської системи і окремих банків, прийняв рішення про здійснення за участю аудиторської компанії діагностичного обстеження банків з метою вивчення їх поточної та перспективної платоспроможності і життєздатності в таких умовах. На сьогодні вже завершено перший етап цієї роботи, здійснено обстеження банків першої групи – це 17 банків, в яких сконцентровано 66 відсотків активних операцій банківської системи. Визначені необхідні обсяги декапіталізації, розпочався інтенсивний діалог з власниками та керівництвом банків щодо результатів діагностики, ситуація, що має місце в банках та подальшій перспективі їх діяльності. За попередніми результатами діагностики лише декілька банків можливо потребуватимуть участі держави в їх капіталізації.

Що стосується курсової політики. При цьому, станом на сьогодні, в Україні не збанкрутував жоден банк тоді, як навіть в економічно розвинутих країнах світу цього уникнути не вдалось, а, зокрема, у Росії припинили роботу більш як 100 банків.

Що стосується курсової політики. Спочатку жовтня для підтримки обмінного курсу гривні банк продав вже одинадцять мільярдів доларів США. Це дозволило не лише збалансувати попит та пропозицію на валютному ринку, а й забезпечити невиконання резиденту своїх зобов’язань перед нерезидентами, у тому числі по погашенню та обслуговуванні зовнішніх позик. Водночас, це не повною мірою дозволило уповільнити темпи девальвації гривні, оскільки ефект від проведених Національним банком інтервенцій значною мірою нівелювався деструктивними заявами представниками влади щодо ситуації на валютному ринку, які формували девальваційні очікування та підігрівали ажіотажний попит на іноземну валюту. Природно, що умови значного девальваційного тиску курс гривні знизився. Теоретично, Національний банк міг би певний час всупереч ринковим тенденціям забезпечувати стабільність курсу гривні до, на докризовому рівні, але в умовах невжиття жодних дієвих заходів для збалансування ситуації на макроекономічному рівні така політика призвела б лише до прискореного зниження міжнародних резервів в Україні дорівнює, який би не дозволив вчасно здійснювати навіть критично значимі для країни платежі в іноземній валюті, при цьому глибина падіння курсу гривні після цього була б кілька порядків більша, а наслідки для економіки ще більш драматичні.

Розуміємо, що від зниження курсу гривні значна частина населення та суб’єктів господарювання зазнала втрат. Однак необхідно розуміти, що це є ціна, яку Україна платить за авантюрну економічну політику, яка призвела до зниження стимулів до праці та занурила країну у боргову яму перед зовнішнім світом.

Також необхідно розуміти, що з іншого боку, зниження курсу гривні, яке відбулося, дозволить амортизувати зовнішні шоки для економіки України та вирівняти зовнішню позицію країни. Вже за даними листопада було помітне певне покращення динаміки показників платіжного балансу України. Курс національної валюти фактично є індикатором, який відображає загальну ефективність роботи економіки. Звинувачувати курс у негараздах економічного розвитку це все одно, що звинувачувати термометр у поганому стані пацієнта. З таких позицій Національний банк України не може погодитися із тим, що Прем’єр-міністр України постійно намагається відмежувати уряд від відповідальності за стабільність курсу гривні. Не знімаючи відповідальності з себе, хотілося б запитати шановних урядовців, хіба національний банк винен у тому, що, зібравши рекордний врожай, Україна не змогла ним належним чином розпорядитися. Заборона експорту зерна, з одного боку, не привела до істотного покращання ситуації з цінами на внутрішньому ринку, а, з іншого боку, не дозволила збільшити валютні надходження в країну, які в період девальваційного тиску сталися б в нагоду. Те ж саме стосується введення квотування на експорт олії, якої Україна виробляє в сім разів більше, ніж споживає. Ми просто втратили ринок зовнішній. А ви чули, як наш уряд та ініціатори цього заслуховування дбають про село на словах. А що роблять на ділі? Хіба Національний банк винен в тому, що в період історичного зростання світових цін на продукцію основних експортних галузей України, отримані надприбутки не були спрямовані на інвестиції, модернізацію та енергозбереження, що б дозволило підвищити конкурентоспроможність наших виробників і не дозволили б до драматичного зменшення виробництва в період кризи на світовому ринку? Хіба Національний банк винен в тому, що в період над сприятливої зовнішньої кон’юнктури в Україні так і не було створено стабілізаційного фонду, який би зараз дозволив значно амортизувати вплив зовнішніх шоків. А можливості для цього були. І не лише за рахунок податково акумульованих надприбутків експортерів. Достатньо лише згадати, як бездарно були використані величезні кошти, отримані від реприватизації „Криворіжсталі”. Також нічого не чути про стабілізаційний фонд...