Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материалаДокументы

Содержание


Показники ясності окремих компонентів Я-образу особистості
Таблиця 3. Показники самооцінки безробітних та працюючих
Ясність Я-концепції.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   32

Показники ясності окремих компонентів Я-образу особистості
Соціальні

групи
Компоненти Я-образу
Загальний показник







ІЕ
АD
HC
EH
ЗВ
M
SD

1
Безробітні
0,030
-0,129
0,186
-0,310
0,419
40,2
6,26

2.
Працюючі
0,051
0,438
0,246
-0,257
0,174
41,1
6,61


Самооцінка – цінність, значущість, якою індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особистості, діяльності та поведінки. Вона виступає як відносно стійке структурне утворення, компонент Я-концепції, самопізнання, як процес само оцінювання. Як відомо, основу самооцінки складає система особистісних смислів індивіда, прийнята ним система цінностей і розглядається в якості центрального особистісного утворення і центрального компонента Я-концепції.

Нижче подаємо особливості самооцінки безробітних і працюючих (див.: Табл. 3).

Таблиця 3.

Показники самооцінки безробітних та працюючих

№
Соціальні групи
Самооцінка
Заг. показник

Занижена
Адекватна
Завищена
M
SD

А
%
А
%
А
%

1.
Безробітні
16
53,3
8
26,7
6
20,0
0,34
0,32

2.
Працюючі
8
26,7
10
33,3
12
40,0
0,52
0,23


Приступаючи до аналізу емпіричних даних Табл. 3, можна з упевненістю стверджувати наступне:

1. У половини аплікантів, які брали участь у даному досліджуванні самооцінка занижена. Так, 53,3% безробітних мають занижену самооцінку, тоді як працюючих така самооцінка присутня лише у 26,7% опитуваних. Характерною особливістю аплікантів низького рівня самооцінки є тривожність і вразливість. Вони часто звужують коло тих, з ким спілкуються, оскільки є побоювання почути негативну думку про себе, що може призвести до страждань. Дуже часто реальні успіхи та позитивну оцінку оточення сприймають як випадкову та тимчасову. У них понижена соціальна активність, ініціативність, послаблений інтерес до суспільних справ. Часто низький рівень самооцінки поєднується з негативним, недовірливим і недоброзичливим ставленням до людей. Такий результат можна співставити із показниками табл.2 по фактору “Антагонізм–доброзичливість”. Низька самооцінка заважає індивідуальному зростанню особистості, гальмує розкриття індивідуальності, провокує комплекси, які ускладнюють взаємини. Такими, наприклад, є комплекс неповноцінності – перебільшене почуття власної слабкості та неспроможності тощо.

2. Щодо адекватності, то різниця між аплікантами і працюючими в показниках незначна. Однак, 33,3 % працюючим притаманний адекватний рівень самооцінки. Це характеризує їх як людей, котрі часто керуються своїми принципами і лише час від часу намагається підлаштуватися до думок інших. Як відомо, адекватна самооцінка відповідає рівню домагань і реальним можливостям людини, сприяє правильному вибору тактик і форм поведінки в групі, для неї властива терпимість до дискомфорту із збереженням працездатності та психічного тонусу особистості. Таким людям притаманне уміння бути самим собою, щирість, правдивість, розуміння своїх почуттів, здатність відчувати себе незалежним від того, кому допомагаєш. Працюючі позитивно і довірливо ставляться до оточуючих, що підтверджується даними табл. 2 по фактору “Антагонізм-доброзичливість”, де більшість працюючих вважають себе позитивно налаштованими, доброзичливими, розуміючими тощо.

3. Щодо наступної характеристики, то у працюючих - на 20% переважає завищена самооцінка у порівнянні із аплікантами. Відповідно: 40% і 20%. В осіб із завищеною самооцінкою часто спостерігається надмірна самовпевненість. Такі люди часто беруться за справи, які реально перевищують їх можливості. Дуже часто при виникненні невдач вони розчаровуються і бажають перекласти відповідальність за це на інших людей та на обставини. Люди із завищеною самооцінкою шукають такого середовища і способу життя, які забезпечили б їй задоволення надмірних домагань. Стосовно працюючих, то можливо, що вони оцінюють себе, свої здібності і результати у порівнянні зі спостереженнями за аплікантами та їх досягненнями (оскільки саме вони є клієнтами служби зайнятості), тому і їх самооцінка зростає.

Отже, самооцінка і рівень домагань людини формуються протягом всього її розвитку і дуже важко піддаються змінам, а тому їх вплив на душевний стан людини, результативність і продуктивність її діяльності важко переоцінити. Тільки певна самокритичність дозволяє людині усвідомити розбіжність своїх домагань і реальних можливостей (самооцінка) та здійснити їх корекцію. Однак така корекція легко здійснюється у напрямку підвищення домагань і дуже складно – у напрямку їх пониження. Тільки включення людини в нову діяльність може дати радикальні зміни в самооцінці.

Ясність Я-концепції. Наукові дослідження торкаються різних структурних аспектів Я-концепції. Кемпбелл виділяє один із них – ясність Я-концепції – тобто межі, в яких зміст індивідуальної Я-концепції (наприклад, сприйняття персональних атрибутів-властивостей) є чітко і послідовно визначений, внутрішньо завершений і достатньо стабільний на даному етапі розвитку особистості. Поняття ясності Я-концепції частково збігається з більш традиційними, наприклад, ідентичністю, але є доступнішим для емпіричного підходу. Ясність є характеристикою самовірувань (уявлень людей про самих себе), будучи структурною характеристикою, є теоретично незалежною стосовно змісту Я-концепції. Люди з низькою ясністю залежніші від соціального середовища, вища ясність пов’язана з вищою самооцінкою і свідомістю.

Якщо людина втрачає роботу, в першу чергу, звужується її індивідуальний психологічний простір. Вірніше, із втратою роботи «вирвано» ліквідовано частину її індивідуального психологічного простору. Те, що сприймалось, як своє: мій офіс (тобто моя територія), мій колектив (тобто мій соціум), моя робота (тобто можливість моєї самореалізації), моє майбутнє і мій суспільний статус, - раптово зникають. Зникають ті звички, установки, емоційні уподобання, які були пов’язані з роботою. За якусь мить просторова й часова карта, що є в концепції людини, перекроюється, піддається втручанню.

У Я-концепції соціально адаптованої особистості постійно зберігається баланс між своїм Я та зовнішнім світом, іншими Я, чим забезпечується задоволення притаманної людині потреби як відрізнятися, так і належати до числа «інших». Відчуття неналежності до «інших», своєї ізольованості призводить до дисбалансу в Я-концепції безробітного.

На завершення можна припустити, що між окремими компонентами Я-концепції, зокрема Я-образом та ясністю з одного боку, і самоактуалізацією, з другого існує взаємозвязок, особливо це стосується Ясності Я-концепції та рівня самоактуалізації.

Цікаво, що у працюючих показник цього взаємозвязку (по Спірмену) набагато нижчий ніж (0,28) ніж у безробітних (0,47). Це можна пояснити тим, що працюючі у своїй більшості екстраверти, з високим рівнем нейротизму (через умови праці і велику відповідальність на роботі), самодисципліновані, педантичні, честолюбні, з високим почуттям відповідальності і вимог до самих себе. Не дивно, що вони починають закриватись перед новим, адже постійні емоційні вигорання, відчуття втоми знижують у працюючих соціальну активність. Прагнення до відпочинку звужує їх міжособистісні контакти. Також схильність до нейротизму у працюючих може спричинюватись ще і тим, що потреба у самоактуалізації з’являється у всіх здорових людей. Якщо ж умови життя заважають самоактуалізації, то відбувається конфлікт між особистістю та суспільством, і ця незадоволеність породжує неврози. Люди з низькою ясністю більш залежні від соціального середовища, від колективу в якому працюють.

Безробітних можна охарактеризувати як людей, яким притаманний достатньо високий рівень зовнішньої активності з її довільно-вольовим або гармонійно-творчим рівнем саморегуляції, активним пошуком нової роботи або й організацією своєї справи, що пов’язане з плануванням, моделюванням, програмуванням, гнучкістю й автономністю регуляторних процесів.

Прослідковується зв’язок показників самоактуалізації та ясності Я-концепції. Так, чим вищий рівень самоактуалізації, тим вищий рівень Я-концепції. Підтверджується думка, що психологічно здоровій, самоактуалізованій особистості притаманна висока ясність Я-концепції.

Література:

1. Шемелюк І. Я. Короткий індекс самоактуалізації і шкала ясності Я-концепції як показник особистісної зрілості // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. - № 6. – С. 26-27.

2. Лоуренс Первин, Оливер Джон. Психология личности. Теория и исследования// Пер. с англ.. М.С.Жамкочьян по ред. В.С.Магуна – М.: Аспект Пресс, 2000. – 607 с. – С. 285-327.