Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 1. Власний бізнес
1. Бізнес одного власника
2. Кооперативний бізнес
Як же вибрати тип бізнесу? Існують певні критерії вибору
Тема 2. Психологічна реальність працевлаштування.
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   32

Тема 1. Власний бізнес


Мета: допомогти слухачам здійснити вибір типу власного бізнесу

Інформація: бізнес має різні форми організації.

1. Бізнес одного власника, якщо у людини достатньо коштів для самостійної організації справи. Наприклад, людина купує приміщення і створює кафе. Вона може сама працювати там, а може найняти людей для роботи. Але і в тому, і в іншому випадку це буде бізнес одного власника. Адже кожне підприємство потрібно реєструвати і в реєстраційних документах записується хто є організатором справи. В даному випадку буде написано, наприклад: „Приватний підприємець Петренко”.

2. Кооперативний бізнес створюється, коли одна людина не спроможна самотужки організувати справу. Та, звичайно, одній особі не дають банківський кредит на організацію бізнесу. Бо більше ймовірності, що одна людина витратить свої кошти, ніж декілька осіб. До того ж у однієї людини може бути недостатньо майна, щоб забезпечити кредит. Кооперативний бізнес – це об’єднання осіб на партнерських умовах. Фінансові умови: забезпечення кредиту для бізнесу. Це певне майно особи, що бере кредит. Квартиру, машину, цінні папери чи щось інше людина віддає банку на час користування кредитом. І якщо після закінчення строку кредиту, ця людина не зможе його повернути, банк забирає собі і продає це майно.

Як же вибрати тип бізнесу? Існують певні критерії вибору:
  1. Треба проаналізувати сучасний стан економіки України. Подивитися яких товарів не вистачає на національному ринку, які потрібні послуги, який існує дефіцит на ринку.
  2. Проаналізувати можливості даного регіону, чи можливо в даній місцевості виробляти певну продукцію.
  3. Вирахувати всі витрати, визначити прибуток. Цей розрахунок покаже, чи взагалі доцільно виробляти такій продукт.

Тема 2. Психологічна реальність працевлаштування.

Психологічна реальність працевлаштування може скласти чинник саморозвитку безробітним свого ставлення до різних сторін власного життя.

Процес реалізації інтересів, потреб, прагнень суб’єкта до належності через уявне об’єднання себе з іншою людиною чи групою. Такому об’єднанню сприяє встановлення емоційного зв’язку, ділового контакту, прийняття людиною норм, вимог, правил, стилю, цінностей поведінки обраного ним об’єкта.

Саморозвиток такого ставлення корисно організувати в процесі ідентифікації себе, своєї особистості з особистістю іншої людини. Поняттям „ідентифікація” розкривається процес входження суб’єкта в роль іншого. Безробітний може поставити себе в життєві обставини іншої людини, перейматися її мотивами, цінностями, планами розвитку.

Ідентифікація є виявом специфічної активності. В цьому аспекті безробітний спрямовується на розв’язування соціальних завдань, встановлює зв’язки з оточенням, персоніфікує власне “Я”, в основі якого виступають дії, вчинки, поведінка, наслідування й уподобання іншої людини.

Поняття ідентифікації в психологічній праці поглиблено поняттям „професійно-економічна ідентифікація”. Таке поняття розкриває ставлення однієї людини до різних сторін другої людини що обирається об’єктом для наслідування у працевлаштуванні. У процесі ідентифікації вивчається та наслідується поведінка вибраного об’єкта, його інформативність щодо ринкової праці. Наслідування – ідентифікація поведінки іншого може проводитися з метою вивчення економічних, особистісних та професійних досягнень об’єкта наслідування. При цьому вивчаються реальні обставини о побуту, сферу стосунків, зовнішність об’єкта наслідування. У набутті умінь працевлаштування безробітного увага акцентується на професійній діяльності вибраного ним об’єкта наслідування.

У організованому процесі професійно-економічної ідентифікації нами передбачалося, що ставлення безробітного до власного бізнесу буде провідним критерієм набутого психологічного ресурсу працевлаштування. Адже у ставленні до праці у бізнесі закладено регулятивну функцію сприйняття й оцінка безробітним свого матеріального стану. При цьому саме оцінювання власного майнового становища ґрунтується на уявленнях про доходи за шкалою „багатство – бідність”.

З огляду на це, психологічна реальність працевлаштування - це розробка суб’єктивної шкали економічного добробуту особистості, біполярна впорядкована сукупність його значень, в якій один полюс представляє рівень багатства, інший – бідності. На цих полюсах виставлено суб’єктивні майнові стандарти в оцінюванні людиною нижньої і верхньої меж добробуту. Кожний з них має відповідати виміру, до якого приміряється безробітний, оцінюючи свої матеріальні можливості щодо власного бізнесу.

Технологію організованого саморозвитку у безробітного до процесу наслідування одного з чинників психологічної реальності працевлаштування складають три компоненти: ставлення особистості до власного бізнесу і ставлення до себе як суб’єкта працевлаштування та ставлення особистості до умов життя.

Зміст першого компоненту технології – ставлення до власного бізнесу можуть склали такі чинники:

- уявлення про грошові межі багатства і бідності;

- задатки до того, щоб стати власником і взяти на себе економічні ризики;

- вибір сфер, форм і видів професійного бізнесу;

- надання переваг певним видам власності;

- самооцінка рівня власного матеріального забезпечення;

- рейтинг власності в структурі ціннісних орієнтацій особистості;

- рефлексія суб’єктом думок навколишніх людей про його економічний статус і матеріальні шанси.

Зміст другого компоненту технології - ставлення до себе як до суб’єкта працевлаштування – може відображати наступні чинники психологічної реальності працевлаштування:

- ділові психолого-економічні якості і здібності безробітного, що забезпечують професійну успішність та активність;

- знання способів досягнення матеріального успіху;

- самооцінювання особистісної успішності в діловій сфері;

- самооцінювання особистих шансів стати багатою людиною;

- самооцінювання виразності адаптивних якостей особистості: уміння здійснювати самостійну діяльність, що вважається підприємницькою, долати невдачі в діловій активності;

- показники самоповаги особистості (оцінка свого матеріального благополуччя, шансів стати багатим порівняно з людьми, які його оточують);

- рефлексія представлень навколишніх про його здатність до досягнення матеріального благополуччя.

Третій компонент технології складає визначення рівня задоволення людини зовнішніми (соціально-економічними, екологічними, соціально-психологічними) і внутрішніми (особистими) аспектами життя. Важливим при цьому є розкриття суб’єктивної позиції безробітного у наданні переваг різним аспектам власної життєдіяльності: дозвіллю, праці, відпочинку тощо.

Критеріями психологічної реальності працевлаштування у нашому дослідженні виступила самооцінка належності безробітного до майнової групи населення: незаможні, бідні, нижче середнього статку, забезпечені, багаті і дуже багаті.

В основу суб’єктивної шкали добробуту покладено самооцінку двох протилежних майнових категорій – „багатий” і „бідний” – за ознакою рівня доходів. Безробітним пропонувалося визначити розмір можливого щомісячного доходу, за допомогою якого можна вважати себе багатим або бідним.

Після ознайомлення слухачів з темою 2 їм пропонується самовизначити сферу своїх досягнень. Наприклад, поліпшити матеріальний стан, мати постійне заняття, самостійно працювати, самостійно організовувати власний бізнес, розвивати нові ідеї, займатися цікавою справою, допомагати близьким, отримати високу соціальну позицію, домогтися керуватися оцінкою себе з боку інших тощо.

Безробітним пропонується скласти план власного працевлаштування, познайомитися з людьми, які вже досягли певних успіхів у житті. Важливо, щоб безробітний зміг займатися само діагностикою. Нижче запропонуємо анкету для само діагностики „Здатність до власного бізнесу”.