Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материала

Документы

Содержание О.П. Смирнова

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

О.П. Смирнова

(м.Київ)

Стаття присвячена пошуку відповіді на питання щодо зв’язку економічної і психологічної готовності безробітних громадян до підприємницької діяльності.

Психологічний надлом – одна з головних проблем, що охопила наше суспільство. З огляду на події останнього десятиріччя з впевненістю можна сказати, що економічні зміни в Україні активізували низку таких соціально-економічних проблем, які тягнуть за собою суттєві зміни в психології людей. Константою соціального самопочуття є домінуючий позитивний настрій, соціальний оптимізм. На жаль, індикаторами соціального самопочуття нашого суспільства є:

• відсутність соціального оптимізму;
  
• психологічна нестабільність;
  
• невпевненість у завтрашньому дні;
  
• зневіра у власних можливостях і власних силах;
  
• відсутність чітких особистісних цілей;
  
• моральна вразливість;
  
• низький рівень довіри – народу до влади, громадян до будь-яких соціально – економічних новацій.
  

В соціальній психології поки відсутній науковий інструментарій виміру соціального самопочуття, хоча різні соціологічні дослідження та спостереження фіксують його негативний фон.

Людина – істота соціальна. Суспільство, в якому вона живе і працює, певним чином визначає всі її якісні характеристики, в тому числі і особисте самопочуття. Його індикаторами є:

• підвищена емоційна напруга;
  
• незадоволеність життям;
  
• невпевненість в собі;
  
• невизначеність життєвих перспектив, а інколи і втрата сенсу життя.
  

Все це можна розглядати як наслідок порушення зв’язків людини з інститутом трудової зайнятості. Зайнятість можна визначити як включення людини в господарську діяльність суспільства. Вона в основному регулюється через працю за наймом. Тому людина час від часу виявляється в ситуації вибору. Для психологічного осмислення такого явища останнім часом науковці використовують поняття „індивідуальна криза зайнятості”. Під нею розуміється порушення або зміна особистісно – значущих зв’язків з інститутом трудової зайнятості. Саме індивідуальна криза зайнятості психологізує всю систему суспільних відносин і визначає соціальне та особистісне самопочуття. Часто особистість залишається на одинці з собою у вимірах свого самозабезпечення. Вона повинна сама шукати нові джерела доходів. Постала необхідність самовизначитись в складних швидкоплинних ситуаціях: їй відкрилась „свобода” вибору - виживати або процвітати.

Своїм Указом „Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні” від 11 липня 2005р. Президент України визначив одним із пріорітетних напрямків створення робочих місць шляхом державної підтримки для організації підприємницької діяльності, перетворення самозайнятості населення у високоефективний малий і середній бізнес. Становлення малого і середнього бізнесу – це один з найпродуктивніших шляхів забезпечення зайнятості населення та економічного розвитку суспільства. І хоч підприємництво як може „пробивається до життя” на його шляху зустрічаються значні перешкоди. Воно, на жаль, не стало регулятором трудової і життєвої активності людей.

Як і будь-яка інша діяльність підприємницька має свою ціль і свій інтерес. В них досить тісно поєднуються економічні і психологічні компоненти. Якщо рентабельність і прибуток виступають індикаторами економічної успішності, то самореалізація особистості – індикатором психологічної успішності. Гроші, окрім чисто економічних функцій, виступають фактором формування психіки людини. Володіння грішми обумовлює різну поведінку людей.

Звідси абсолютно логічним є висновок про те, що успішність в підприємницькій діяльності залежить від психологічної готовності особистості до її здійснення. Тут виникає запитання: що слід розуміти під цим поняттям? Можна було б визначити його зміст як процес ставлення людини до підприємницької діяльності, який має соціальну зумовленість і психологічно умотивований потребами людини. Готовність особистості до підприємницької діяльності можна визначити і як спосіб розуміння суті підприємництва, який формується на основі особистісного засвоєння вимог професійного підприємницького середовища. Готовність особистості до підприємництва - це не яка-небудь риса особистості або ознака особистості, а цілісна її характеристика. Вона вибудована на основі потреб та наявності тих індивідуально-психологічних особливостей, які відповідають вимогам підприємницької діяльності. Традиційно підприємницька діяльність сприймається як ризикована, непередбачувана, емоційно напружена тощо. Відповідно вона виставляє психологічні вимоги до особистості, яка прагне нею займатися. Однак, проведене дослідження показало, що саме питання відповідності власних психологічних особливостей вимогам підприємницької діяльності іноді залишається поза увагою тих безробітних, які вирішили скористатись послугою служби зайнятості щодо надання одноразової допомоги для відкриття власної справи і зайнятись підприємницькою діяльністю.

Основні перешкоди на шляху до започаткування власної справи вони вбачають:

• у відсутності необхідних коштів;
  

• складному та недосконалому законодавстві;
  
• нечесній та зростаючій конкуренції;
  
• залежності малого і середнього бізнесу від політичної ситуації в країні тощо.
  

Суттєвий вплив на психологічну готовність особистості до підприємницької діяльності має стратегія економічної активності в матеріальному забезпеченні свого життя. Узагальнено їх можна визначити як:

• віра в себе, в свої сили;
  
• готовність брати на себе відповідальність за ризик своєї активності;
  
• прагнення до незалежності і самостійності в економічному житті;
  
• бажання працювати на себе.
  

Невизначеність ситуації, в якій доводиться працювати сучасному підприємцю, вимагає від нього з найвищою продуктивністю використовувати свій особистісний потенціал та здатність до саморегуляції. Аналізуючи політичні, соціальні, економічні сили, які впливають на сферу підприємницької діяльності в Україні, можна підійти до певних узагальнень стосовно сучасних психологічних вимог до особистісного потенціалу майбутнього підприємця та його саморегуляції. Це:

• мотивація до успіху;
  
• готовність до ризику;
  
• професійна спрямованість особистості;
  
• організаторські та комунікативні здібності;
  
• здатність управляти собою;
  
• гнучкість;
  
• постійний особистісний саморозвиток.
  

У вітчизняній психології серед ведучих системоутворюючих характеристик особистості традиційно виділяють її направленість. Зазвичай направленість пов’язується з системою стійких домінуючих мотивів, що визначають цілісну структуру особистості. Ця система детермінує поведінку і діяльність людини, її активність. Серед детермінант направленості зазвичай називають об’єктивне співвідношення індивідуальних особливостей і діяльності.

На базі навчально – ділового центру ІПК ДСЗУ, де навчаються безробітні громадяни міста Києва і області, проведене дослідження щодо вивчення індивідуально – психологічних особливостей особистості безробітних, які вирішили відкрити власну справу. Теоретичну основу дослідження склали положення діяльнісного підходу щодо взаємозв’язку особливостей психіки і характеру професійної діяльності. В дослідженні взяли участь 120 безробітних громадян, зареєстрованих центрами зайнятості як майбутні підприємці, і відповідно така ж група безробітних, які тривалий час перебувають на обліку в центрах зайнятості.

Для дослідження були використані такі методики:

• методика визначення професійної спрямованості за Д.Холландом;
  
• методика визначення рівня суб’єктивного контролю за Дж.Роттером:
  
• опитувальник для дослідження джерел мотивації за Дж. Барбуто та Річардом В. Скола;
  
• методика діагностики психічних станів з ознаками нервово психічної нестійкості;
  
• методика дослідження вольової саморегуляції А.В.Зверкова та Е.В.Ейдмана;
  
• методика виявлення Екстраверсії Інтроверсії та Нейротизму Айзенка.
  

Залишаючи за межами даної статті процедурні моменти дослідження, приверну увагу до його результатів. Принагідно зауважу, що гіпотеза дослідження полягала в припущенні про те, що не кожний безробітний може скористатись послугою служби зайнятості щодо надання одноразової грошової допомоги для започаткування власної справи. Цією послугою скоріше за все скористуються такі безробітні, у яких наявні такі індивідуально-психологічні особливості, яких затребує підприємницька діяльність. Відразу зазначу, що отримані результати підтвердили висловлене припущення.

Узагальнено вони можуть бути представлені наступним чином:

1. В структурі професійної спрямованості особистості майбутніх підприємців переважає підприємницький тип, в той час як у контрольної групи – соціальний і реалістичний. Ці показники вказують на ступінь зв’язку типу особистості зі сферою професійної діяльності, до якої у неї є природні схильності.
   
2. Безробітні, які виявили готовність займатись підприємницькою діяльністю, характеризуються більш високим рівнем інтернальності, тобто відповідальність за результати своєї діяльності вони покладають на себе. У контрольної групи домінує екстернальність, як прояв зовнішньої локалізації суб’єктивного контролю. Вони схильні приписувати відповідальність за все, що з ними відбувається, зовнішнім факторам: іншим людям, обставинам тощо. У практичному вимірі це фіксується в покладанні відповідальності за власну долю на владу, на роботодавця, на службу зайнятості. На все і всіх, окрім самих себе. До речі, в даному контексті результати дослідження К.Муздибаєва показують, що існує позитивна кореляція між інтернальністю і певним сенсом життя: чим більше суб’єкт вірить, що все в його житті залежить від власних зусиль і здібностей, тим частіше він знаходить в житті сенс і бачить його.
   
3. В дослідженні джерел мотивації і майбутніх підприємців та контрольної групи явно фіксується розмежування понять „загальнотрудова” і „професійна” мотивація. Розкриваючи динаміку мотивів у представників різних професій, Т.Л Бодалєв, В А Толочек підкреслюють, що відмінності в зміні окремих мотивів, як правило обумовлюються специфікою трудової діяльності. Якщо у майбутніх підприємців домінуючими джерелами мотивації є задоволення від самого процесу роботи, інтеріоризація мети і винагорода, то у контрольної групи домінує винагорода та зовнішня Я- концепція.
   
4. Проведене дослідження підтвердило припущення щодо більш високого рівня розвитку у майбутніх підприємців таких вольових якостей, як наполегливість і самовладання. Ці особистісні якості є затребувані специфікою підприємницької діяльності.
   
5. Зважаючи на підвищену увагу з боку науковців і практиків до проблеми психічних станів безробітних, досліджено їх особливості у безробітних, що виявили готовність займатись підприємницькою діяльністю. Встановлено, що майбутні підприємці мають нижчі показники тривожності та фрустрації, але вищий рівень агресивності, яка певним чином вказує на здатність до конкуренції.
   

Проведене дослідження не є вичерпним стосовно зазначеної проблеми. Але воно окреслює контури психологічного аспекту безробіття в основі якого лежить висновок про те, що розвиток підприємництва лежить не лише в площині „хочу”, а і в площині „можу”. Кожен безробітний має право отримати одноразову грошову допомогу для започаткування власної справи, але не кожен може її матеріалізувати з користю для суспільства і для себе. В системі ринкових відносин відправною точкою є „економічна людина”. Ця абстракція останнім часом використовується все частіше при оцінці і прогнозуванні економічної поведінки людей і її результатів. Така модель є універсальною. В ній „економічна людина” – це є реально діючий суб’єкт ринкових відносин. В той час формування такої людини –це тривалий процес, в якому поєднались політичний, економічний і психологічний компоненти.

Література:

1. Указ Президента України № 1073/2005 „Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні//http //w.w.w. dcz. gov. ua/control/uk/publish/article/main? Art_ id= 30138958 cat_ id=3722603.
   
2. Андреева И.В. Экономическая психология. Социокультурный подход.-Питер, 2000.-511с.
   
3. Киричук О.В. Соціально-психологічні чинники адаптації дезадаптаціїї безробітного на ринку праці// Бюлетень ІПК ДСЗУ - №1-2004.
   
4. Киричук О.В.Стратегіїї поведінки аплікантів на ринку праці та їх психологічні характеристики.//Бюлетень ІПК ДСЗУ-№2-2005.
   
5. Керімов Ю.А., Яценко І.І., Гаврилюк А.М. Регіональна модель управління розвитком малого бізнесу в Україні// Економіка та держава.-№8.-2005.
   
6. Ложкін Г., Спасенников В., Комаровська В.Особливості та структура економічної свідомості суб’єктів соціального простору //Соціальна психологія.-№1(3).-2оо4.
   
7. Москаленко В. Сучасні напрямки досліджень в економічній психології//Соціальна психологія.-№3(5).- 2004.
   
8. Муздыбаев К. Психология ответственности// Л.: Наука, 1983.
   

УДК 371.015.(06)

Формування позитивного ставлення до підвищення професіоналізму психологів служби зайнятості