Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материала

Документы

Содержание Психологічні ресурси особистості безробітного. Для дослідження було використано такі методи Вікові особливості окремих складових я-концепції особистості аплікантів. Результати емпіричного дослідження та їх обговорення. Загальна самохарактеристика Я-образу аплікантів різних вікових категорій.

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

Н.П.Зубалій

(м. Київ)

На сучасному етапі розвитку суспільства актуальною постає проблема підготовки й перепідготовки фахівців з метою підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. В цих умовах особливої актуальності набуває підготовка практичних психологів до роботи в центрах зайнятості. Тому підвищення їхнього професіоналізму, фахової майстерності стають дедалі більш значущими для перепідготовки майбутніх фахівців. Сучасні центри зайнятості потребують психологів–професіоналів з високим рівнем теоретичної і методичної підготовки, здатних до саморозвитку й фахового зростання. Адже ринкові перетворення в державі вимагають від психологів високого рівня професіоналізму, прояву ініціативи, самостійності, формування нового, сучасного мислення. Лише такі психологи будуть конкурентоспроможними й здатними до надання психологічних послуг високої якості людям, що втратили роботу і перебувають на етапі професійного перенавчання й підвищення кваліфікації в центрах зайнятості. За цих умов для психологів навчання в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України є важливою діяльністю, сутність якої визначається широкою системою соціальних відносин і високим рівнем професійної підготовки.

Через призму свого попереднього досвіду, суспільного і особистого життя майбутні психологи оцінюють сенс і значення змісту свого навчання з метою підготовки до практичної діяльності в центрах зайнятості. Основними факторами, що впливають на формування позитивного ставлення слухачів до навчання є: специфіка мотивації у ставленні до навчальної діяльності; характер особистих позицій майбутніх психологів у системі ставлень до навчання в ІПК ДСЗУ; вплив попереднього досвіду навчання на засвоєння знань чинних програм тощо.

Практика роботи з майбутніми психологами засвідчує, що важливими умовами формування в них позитивного ставлення до навчання є прагнення до підвищення рівня професіоналізму; усвідомлення ціннісного ставлення до освіти та практичної діяльності; визначення особистісних позицій у ставленні до майбутньої професійної діяльності; осмислення своїх дій і результатів у відповідності з метою та мотивами навчання. Позитивне ставлення до навчання також характеризується усвідомлення відповідальності за навчальні досягнення, активністю і самостійністю при засвоєнні психологічних знань, оволодінні методами і прийомами методичної підготовки, що забезпечує саморегуляцію самостійної діяльності в процесі навчання.

Ефективна пізнавальна активність майбутніх психологів у навчальному процесі впливає на формування образу майбутнього професіонала, який буде надавати індивідуальну психологічну допомогу в центрах зайнятості. За цих умов ефективність навчання в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України підвищується. Вона проявляється в навчальній діяльності, що сприяє формуванню позитивного ставлення до психологічних знань та їх практичного застосування у майбутній роботі психолога. Для підвищення ефективності навчального процесу автором розроблені програми дисциплін „Історія психології”, „Загальна психологія”, ,,Практикум з психології”, „Основи психотерапії”, „Проблеми мотивації поведінки і діяльності людини” [3], а також посібники ,,Загальна психологія”, ,,Вікова та педагогічна психология”, ,,Основи психотерапії”[2] та ін. Вони логічно спрямовують пізнавальну діяльність психологів і є алгоритмом для засвоєння необхідних психологічних знань.

Основними умовами ефективного навчання психологів є:

- підготовка свідомості і пам’яті до засвоєння понять, принципів теоретико-методичних основ психологічних дисциплін для того, щоб осмислити фактичний матеріал;

• ознайомлення із структурою і змістом психологічних понять і термінів;
  
• проведення навчання за схемою від головного до деталей, від цілого до його частин;
  
• організація навчання згідно методичних вимог логічного застосування вихідних принципів і понять відповідної психологічної дисципліни;
  
• засвоєння понять через застосування відповідних знакових систем (слів, термінів, формул, схем);
  
• проблемний підхід до навчання, що ґрунтується на основі моделювання практичних ситуацій у трудовій професійній діяльності.
  

У процесі навчання психологи мають особливу увагу приділяти особистій відповідальності в оволодінні психологічними знаннями. У контексті гуманістичної психології вони мають, насамперед, усвідомити такі її цінності: сутність індивідуальності людини, важливість для неї Я-концепції, засоби визначення та усвідомлення себе як особистості, розвиток індивідуальних якостей, потреба в системі орієнтацій, що проявляється в пошуках і визначенні сенсу життя та подальшої професійної діяльності.

Психологи мають засвоїти, що потреба в системі орієнтацій існує на двох рівнях: потреба в суб’єктивній системі орієнтацій і потреба в об’єктивному реальному усвідомленні навколишнього світу [2]. А тому, людина в якої з’явилася потреба в переорієнтації на нову професію, повинна вивчити і оцінити дійсний стан ситуації на ринку праці у світі професій, а також визначити об’єкт пошуку. Це надасть сенсу існуванню і сформує відповідне ставлення до життя в навколишньому світі [5].Цьому і сприяє гуманістична психологія, яка ґрунтується на ідеї про суспільну обумовленість психіки, про розуміння людиною себе в контексті соціальних умов існування.

Під час навчання і перенавчання, в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України, психологи повинні зрозуміти, що майбутня робота є не просто джерелом отримання доходу, а є необхідним проявом самовизначення, самосвідомості, самореалізації. Тому більшість людей, що задоволені своєю роботою, частіше всього задоволені й своїм життям. Однак, депресивні, тривожні, проблемні люди, яким необхідна допомога психолога, часто не задоволені своєю професійною діяльністю або знаходяться на етапі пошуку роботи, або ж взагалі відмовилися від її пошуку.

Фрустрація і стрес, незадоволеність життям є основними причинами виникнення особистісних проблем, внутрішніх конфліктів у багатьох людей. Психологи, які засвоїли основи гуманістичної психології, готуючись до роботи в центрах зайнятості, повинні навчитися надавати кваліфіковану психотерапевтичну допомогу людям, які перебувають в ситуації вибору [1]. Тому, очевидною є необхідність бути достатньо компетентним і відповідальним в процесі надання психотерапевтичної допомоги в прийнятті важливих життєвих рішень щодо вибору професії, перекваліфікації, перенавчання, оскільки у людей актуальними постають питання прийняття рішень щодо вибору професії, так і особисті емоційні проблеми. Тому допомога психолога у втіленні в життя тією чи іншою людиною стратегічно важливого рішення є вирішальним моментом її життєвого шляху. Адже тільки активна життєва позиція особистості в реалізації програми саморозвитку і самозбереження має стати свідомою цілеспрямованою дією, що визначає подальшу долю людини, її життєвий статус, правильно спрямовує її професійний і життєвий вибір [1].

У цих умовах основним завданням психолога є допомога людям у кризових життєвих ситуаціях вибирати, сформулювати і усвідомити „нові смисли” життя, оскільки для людей, що втратили роботу або знаходяться в її пошуку, проблема вибору і прийняття рішень виявляється надзвичайно складною, що провокує прояв психічних порушень. Тому психологічна і психотерапевтична підготовка психолога є основою професіоналізму психологів, що спрямовується на допомогу людям даної групи пізнати свою внутрішню природу, здібності, сприяти розкриттю потреб сенсу життя, вибору ціннісних аспектів буття в сучасному світі.

Література:

1. Горностай П.П. Ролевой конфликт и проблема выбора // Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць. V Костюківські читання.– Том. 1.– К., 1998.– С. 319-325.
   
2. Зубалий Н.П., Лавочкина А.М. Основы психотерапии.– К.: МАУП, 2001.–160 с.
   
3. Зубалій Н.П. Проблеми мотивації поведінки і діяльності людини. Програма вивчення дисципліни. – К.: Міленіум, 2003. – 39 с.
   
4. Кулюткин Ю.Н. Психологические проблемы образования взрослых // Вопросы психологии.–1989.– №2.– С.5-13.
   
5. Маршавін Ю.М. Індивідуалізація соціальних послуг безробітним як засіб підвищення ефективності діяльності ДСЗ // Психологія особистості безробітного / Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Відп. ред. О.В. Киричук. – К.: ІПК ДСЗУ. – 2006. – С. 5-14.
   

розділ ІІ

методи і процедури психодіагностики активності безробітного


Психологічні ресурси особистості безробітного.

Логвиненко В.П.

(м.Київ)

Психологія особистості безробітного є гілкою психології, що активно розвивається в даний час в силу її прикладного значення: сприяти працевлаштуванню безробітних. В той же час, недооцінюється її теоретичне значення як психології людини у важкій життєвій ситуації, що є багатоплановою, такою, що вливає на все життя самої людини і її оточення. Не можна нехтувати тим фактом, що безробіття викликає трансформацію Я-концепції не тільки самого безробітного, а й членів його сім’ї. Це означає, що вирішенню практичних задач щодо безробітних має передувати не просто теоретичний розгляд конкретного питання, а розгляд, всебічний аналіз у руслі єдиної теорії особистості. Сьогодні найбільш актуальною практичною проблемою психології безробітної людини є надання психологічної допомоги, підтримки безробітному, навіть, здійснення психологічного супроводу безробітного впродовж всього терміну безробіття. Це обумовило роботу багатьох психологів по створенню концепції психологічної підтримки, проведення ними експериментальних психологічних досліджень на підтвердження своїх уявлень щодо психологічної підтримки безробітних та виявлення напрямків та способів її надання як послуги у службі зайнятості та в навчальних закладах, на виробництві, де безробітні проходять професійне перенавчання. Відзначаючи, що вже існують вагомі наробки у питаннях збільшення мотивації безробітних до праці, прискорення самоактуалізації безробітних, покращення психічного стану, самоставлення та оволодіння безробітними більш конструктивними способами поведінки, вважаємо необхідним акцентувати увагу на деяких моментах психології особистості безробітного, що все ще знаходяться за межами уваги психологів і без усвідомлення яких принцип “не нашкодь” може бути дуже легко порушеним при наданні даної послуги.

Людина не може діяти поза умовами, внутрішніми і зовнішніми. Для того щоб діяти їй потрібно здійснювати випереджаючу творчу активність, де предметом творчості є життя: цілетворення, самопроектування життя, передбачувати обставини реалізації вибору і вірити в можливість виконання наміченого. Випереджаюча творча активність можлива завдяки психічному відображенню ситуації, що, завдяки представленості як ситуації так і свого Я в образах, надає можливість наперед враховувати умови і на цій основі робити вибір. Психічне відображення ситуації більше залежить від концептуальних уявлень, тобто знання людини, про своє «Я», ніж від біологічно обумовлених та набутих психологічних властивостей, як було встановлено нами в процесі емпіричного дослідження шляхом порівняння кореляційного зв’язків уявлень безробітних про себе і результатів тестування із оцінкою складових компонентів ситуації безробіття, баченням як особисто актуальних наявних в ній можливостей і перешкод. Будь-яка людина, ставши безробітною, зазнає різкої зміни і зовнішніх і внутрішніх умов. Її новими умовами життєдіяльності стають кризова ситуація безробіття і криза особистості. Це умови невизначеності та динамічного напруження, що може зростати настільки, що може спричинити руйнування особистості. В таких умовах людина повинна діяти, досягати деякого результату. В той же час в таких умовах і в процесі такої досить специфічної діяльності людини іде її розвиток по висхідному, чи нисхідному шляху і безпосереднє пізнання нею своєї родової людської сутності, чи, навпаки, віддалення від своєї сутності.

Безробіття, як важка ситуація в житті людини, вимагає актуалізації всіх ресурсів людини для її подолання. Вимоги такої ситуації, її складність, умови невизначеності і динамізму дуже часто створюють у людини почуття безвихідності, марності докладуваних зусиль. В той же час, як доказав А. Бандура, переконання людини щодо її здатності досягти результату не відрізняється від її реальної здатності досягати результату. Цей показник він називав самоефективністю. Однак, здатність людини досягати результату можна збільшувати, і це базується на тому явищі, що здібності людини набагато більші, ніж її уявлення і переконання щодо них. Теорія А.Бандури щодо того як підвищити здатність людини досягати результату була багаторазово перевірена на практиці. На цьому ж базується і теорія самоактуалізації А.Маслоу: частина психологічних ресурсів людини перебуває у стадії сильного буття, а частина – у стадії слабкого буття, а людина здатна не тільки на повну силу використовувати свої актуалізовані здібності, але й надавати чинність сильного буття своїм ще неактуалізованим здібностям.

В найбільш загальному плані мова йде про розвиток людського потенціалу. Цим поняттям позначається інтегральна характеристика фізичних, психічних, інтелектуальних, духовних здібностей людини. Реалізація людиною свого потенціалу веде до створення нових можливостей його розвитку. Людина не використовує частину свого психологічного потенціалу не тільки з об’єктивних причин, але й через незнання про його існування, чи більше того, через переконаність у власній нездатності застосовувати його в своїй діяльності.

Для дослідження було використано такі методи:

1. Стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості –СМІЛ Л. Собчик (методика ММРІ, модифікована та адаптована для здорової людини) для визначення комплексу особистісних якостей;
   
2. Діагностичну методику Q- сортування для визначення змісту Я-концепції та взаємовідношення Я-реального та Я-ідеального;
   
3. Діагностичну проективну методику “Тест кольорів Люшера” для визначення психічного стану безробітних та неусвідомлюваних тенденцій самоставлення і щодо роботи. Дослідженням було охоплено 101 безробітна людина. Обстежувалися такі групи безробітних, які навчаються започаткуванню підприємництва (групи міських і сільських), безробітні, які отримують нову спеціальність, безробітні, які проходять курси підвищення конкурентноздатності, та група сільських безробітних.
   

В результаті емпіричного дослідження виявилися деякі загальні риси властиві безробітним. Дослідження безробітних за методикою СМІЛ виявило, що для більшої частини безробітних характерними є підвищення по шкалах 2-й, 4-й, 5-й, 7-й, 8-й, 9-й і низькі показники по 3-й та 0-й шкалах. Це досить різнонапрвлені тенденції, які, з одного боку, описують особистість безробітного в характеристиках активності, сили, а з іншого боку, створюють портрет особистості з ведучими тривожно-депресивними та інтровертними особливостями у стані дезадаптації, який, як дуже яскраво описала Л.М. Собчик, виглядає як “тоскна скарга і заклик про допомогу роздавленого обставинами невдаху, який не вірить в себе, схильного до самоприниження”. але “в ньому жевріє потайна надія. Він надіється на реставрацію свого “Я”, на підвищення соціального статусу і повернення позитивної самооцінки, яка насправді існує і, як поплавок, виштовхує тонучий конструкт особистості вгору.” [2, с.89]. Але “саме адаптація до реальних умов життя формує особистість, виявляючи її індивідуальний стиль. Більш високі рівні особистості і соціальна спрямованість людини також формуються і гартуються в боротьбі за власну самореалізацію із протидіючим оточуючим середовищем” [2, с.89].

Підвищений рівень тривожності (шкала 7) є характерним для 68% безробітних, але для половини характерні компенсація даної тенденції за рахунок посилення стенічних рис, і явно виражена, некомпенсована тривожність спостерігається тільки у 35% безробітних. Також досить характерним є підвищення по шкалі 2 – загалом для 64% опитаних, що виявляє широкий круг депресивних симптомів, невдоволення, переважання пасивної позиції, мотивації уникнення невдач. Ця властивість компенсована у частини безробітних, і тільки у 41% вона чітко виражена, що є теж досить високим відсотком. Підвищена тривожність та депресивна симптоматика більше виражені у безробітних, які готуються до підприємницької діяльності, особливо для сільських (56% по шкалі 7 і 78% по шкалі 2). Для безробітних, які проходять курс підвищення конкурентноздатності, тобто не визначилися у своїх домаганнях, депресивна симптоматика характерна для 67% і підвищена тривожність для 50%. Для групи сільських безробітних депресивна симптоматика нехарактерна (27% — підвищені показники і 30% — понижені, але рівень тривожності у половини із них високий. Для безробітних, які перенавчаються, ці показники низькі порівняно з іншими групами, і спостерігаються тільки у третини безробітних.

Дещо більше ніж для половини всіх опитаних безробітних властиві підвищення по 4-й і 8-й шкалах — 55 і 51% відповідно, що свідчить про активну життєву позицію, підвищену імпульсивність, високу пошукову активність, переважання мотивації досягнення, незалежність поглядів. Особливо характерними ці властивості є для сільських безробітних.

Майже для всіх груп безробітних, за винятком груп з підвищення конкурентноздатності та майбутніх сільських підприємців, властиве підвищення по шкалі оптимізму та активності, що виявляє активну життєву позицію, високий рівень життєлюбства, впевненість в собі, що дещо суперечить досить високим показникам соціальної інтроверсії у половини безробітних цих груп. Переважна частина опитаних безробітних виявляє властивості соціальної інтроверсії, в той час як безробітні, які перенавчаються мають досить високий показник екстраверсії (67% — підвищений показник, 17% — понижений).

Майже повністю не спостерігаються підвищення по шкалі 3, а для третини усієї вибірки характерні низькі показники по цій шкалі, що трактується як шкала емоційної лабільності та демонстративності, що у випадку безробітних розглядається як відсутність вміння само презентації та про депривований стан потреби в насиченому емоційному житті, в спілкуванні.

Дані методики СМІЛ вимальовують досить об’єктивну картину усвідомлюваного “Я” людини, але їх необхідно співвідносити з тим, що виявлять невербальні тести, направлені на виявлення неусвідомлюваних тенденцій. Саме тому було використано тест кольорових виборів.

В результаті дослідження було встановлено, що стан дезадаптованості є характерним майже для всіх безробітних. Як вказує Л. М. Собчик [1], “фіолетовий колір на перших позиціях характерний для осіб з ускладненою адаптацією”, “ускладнена адаптація, близька до перших ступенів дезадаптивного стану, що може бути також пов’язаним із розшатуванням адаптаційного бар’єру у зв’язку з тривалим (хоча і не різко вираженим) емоційним напруженням, виявляється зсувом 5-го кольору вліво” [1]. Це підтверджується даними нашого дослідження: для 100% безробітних, які перенавчаються, для 41% безробітних, які готуються започаткувати підприємницьку діяльність, для 80% сільських безробітних характерним є зсув фіолетового кольору на перші позиції.. Для стану дезадаптації властива кореляція 5-го кольору на перших позиціях із підвищенням по 8-й, чи 4-й чи 5-й шкалах (r=0,81). Це підтвердилося і нашому дослідженні.. Для двох останніх груп спостерігається значне підвищення по 8-й, чи 4-й чи 5-й шкалах, а саме: для 42 і 50% безробітних, які перенавчаються характерне значне підвищення по 4-й та 5-й шкалах, в той час як тільки 13 та 21% із них виявляють низькі показники по цих шкалах; для 62, 58 та 54 % сільських безробітних характерне підвищення по 8-й, 4-й та 5-й шкалах, в той час як низькі показники властиві тільки 8, 15 та 4% відповідно.

В той же час необхідно вказати на творчу спрямованість, незалежність суджень, спрямованість на розширення кола соціальних контактів, підвищену інтуїцію, які властиві тим, хто вибирає 5-й колір на перші позиції, і це дуже важливий психологічний ресурс, на який необхідно звернути увагу.

Для безробітних, які готуються започаткувати підприємницьку діяльність, виявляється значна відміна між сільськими та міськими безробітними. Якщо для обох груп характерне підвищення по 4-й шкалі (53% для міських і 89% для сільських) і практично не спостерігається підвищення по 5-й шкалі, то кількість сільських безробітних, для яких властиве підвищення по 8-й шкалі в шість разів більша, ніж тих, у кого цей показник знижений, для міських “підприємців” відміни не спостерігається. Це свідчить про більшу дезадаптованість сільських безробітних порівняно з міськими. Мінімальну дезадаптованість серед опитаних безробітних виявляють міські безробітні, які збираються започаткувати підприємницьку діяльність. Л. Собчик вказує, що для подібне поєднання відображає нестійкість адаптації, нестійкість емоцій, підвищену чутливість до впливів середовища. Цей феномен був описаний Люшером як втрата почуття “тотожності”, коли в індивіду фрустрована потреба в тотожності самому собі внаслідок порушеної само ідентифікації. Така трактовка тільки розширює уявлення про явище дезадаптованості безробітних, яка завжди супроводжується порушенням само ідентифікації, зниженням інтегрованості “Я”, як явищ характерних для стану кризи особистості, хоча причини цього можуть бути різними. Це вказує на необхідність психологічної допомоги безробітним у напрямку розширення їх самосвідомості, збільшення саморозуміння, самоідентифікації з метою збільшення почуття тотожності собі, та в напрямку виявлення власних психічних ресурсів для протистояння руйнівним впливам середовища і подолання ситуації безробіття. Необхідно зазначити, що безробітні, які перенавчаються, порівняно з усією вибіркою безробітних відрізняються найнижчими нервовістю, схильністю до ризику, відповідальністю та найбільшою егоцентричністю. Виходячи з цього переважання 5-го кольору на перших позиціях може трактуватися і як певна інфантильність, особистісна незрілість.

Також за тестом кольорових виборів було встановлено ведучі та депривовані потреби безробітних. Було виявлено, що для безробітних які прагнуть започаткувати підприємницьку діяльність ведучими такі потреби: у відстоюванні власної позиції, в реалізації власної індивідуальності, потреба у спонтанній, творчій діяльності, у незалежності особистості, в розширенні суспільних контактів. В той же час, потреба у реалізації свого потенціалу, свого “Я” знаходиться у них у найбільш депривованому стані. депривованому стані. Для безробітних, які перенавчаються, характерними є потреба у відчутті своєї причетності, задіяності в різні сфери спілкування та соціальні контакти, а також в реалізації власної індивідуальності та відстоюванні власної позиції. В найбільш депривованому стані знаходиться потреба в емоційному комфорті, у гармонійних стосунках, у глибокій прив’язаності. На другому місці серед депривованих потреб знаходиться потреба в діяльності, в досягненні бажаного результату. Ведучою потребою сільських безробітних виявилася потреба в діяльності, в досягненні результату, власних цілей, а також в емоційному комфорті, в зниженні тривоги, в гармонійних міжособистісних стосунках, в безпеці. Особливо необхідно вказати на домінування майже у половини сільських безробітних, а також у половини майбутніх підприємців потреби, що згідно інтерпретації Л.М. Собчик, є потребою в “глибокій прив’язаності, що розглядається як інструмент зовнішнього захисту, емоційного комфорту, спокою” [с.38], що у випадку ситуації безробіття може трактуватися як потреба у відчутті підтримки, розуміння, тепла, значимих близьких. У 36% сільських безробітних ця потреба знаходиться у депривованому стані. У такого ж числа безробітних депривованою є потреба в реалізації власної індивідуальності, в діяльності, в досягненні власних цілей.

Дослідження за методикою “Q-сортування” дозволило визначити взаємовідношення “Я-реального” та “Я-ідеального”. Було встановлено, що максимальне розходження “Я-реального” та “Я-ідеального” властиве групам безробітних, які перенавчаються (в середньому близько 2 одиниць по 9-ти бальній шкалі), що і не дивно, оскільки, для них найбільше серед усіх опитаних властива спрямованість на саморозвиток, самопізнання. Дещо менший показник спостерігається у сільських безробітних (1,6). Найменше розходження “Я-реального” та “Я-ідеального” спостерігається у “підприємців” міста (в середньому 1,2), що досить узгоджується з практичністю їх поглядів та інтересів.

Таким чином, для безробітних характерним є стан дезадаптації. Форми дезадаптації можуть бути різними, як от: хронічне відчуття тривоги, невротичні розлади (субдепресивні стани, депресії, психосоматичні порушення), загострення акцентуацій, втрата віри у власні сили (власну здатність вирішити свої проблеми), втрата віри у майбутнє (відчуття невизначеності). Все це у тій чи іншій мірі є порушенням психічного життя. Дане явище є циклічним: погіршення дезадаптації викликає погіршення психічного життя, і навпаки. Тому психологічна допомога безробітному в умовах служби зайнятості може іти шляхом не подолання порушень, а шляхом фокусування на вирішенні проблем, по-перше, через стимулювання резервних можливостей безробітної людини та її психологічних здібностей, тобто, його психологічного потенціалу, по-друге, розширенням його свідомості через збільшення реалістичності його світогляду, опрацювання як позитивних, так і негативних аспектів його проблем. Не можна відкидати той момент, що високий рівень постійної тривожності, часто прихований спричиняє низьку ефективність різноманітних впливів на безробітного (професійну орієнтацію та професійне навчання у цьому відношенні теж можна розглядати як вплив). Тому будь-якій формі допомоги має передувати чи супроводжувати допомога по зменшенню рівня тривожності.

Ми привернули увагу до властивостей безробітних, які вказують на необхідність психологічної підтримки. Дані характеристики дійсно підтверджують, що безробітна людина переживає важкий період свого життя, але необхідно вказати, що кожна з характеристик, що виявляються тією чи іншою шкалою, несуть в собі різне смислове навантаження і можуть по-різному розглядатися як в контексті між особистісних відносин, так і в сфері професійної діяльності. Наприклад, підвищена тривожність сукупно із нерішучістю в прийнятті рішень виявляються совісливістю та емпатійністю в стосунках з оточуючими (шкали 2, 7), а впертість і педантизм несуть в собі такі позитивні риси як наполегливість, стійкість інтересів, схильність до змагання (шкали 6 і 8). Тобто визначення комплексу властивостей дозволяє виявити у безробітних неабиякі психологічні ресурси, актуалізація яких дозволить більш ефективно долати складну життєву ситуацію і сприятиме особистісному зростанню та наближенню до своєї сутності.

Література:

1. Собчик Л.Н. МЦВ – метод цветовых выборов. Модифицированный восьмицветный тест Люшера. Практическое руководство. – СПб, Изд-во “Речь”, 2001. – 112 с.

2. Собчик Л.Н. СМИЛ (ММРІ) Стандартизованый многофакторный метод исследования личности. – СПб, Изд-во “Речь”, 2001. – 196 с.


ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОКРЕМИХ СКЛАДОВИХ Я-КОНЦЕПЦІЇ ОСОБИСТОСТІ АПЛІКАНТІВ.

Киричук О.В.(м.Київ)

Горкун А.Г. (м.Андрушівка)


На сучасному етапі розвитку зарубіжної й вітчизняний психології представляється можливим більш глибоке дослідження внутрішнього світу особистості, стрижнем якої є її Я-концепція.

Я-концепція – це система уявлень людини про саму себе. Вона формується в процесі взаємодії ядра особистості з енерго-, психо-, інформаційним середовищем, в процесі накопичення власного досвіду при вирішенні життєво-важливих задач та при оцінюванні їх з боку інших людей.

Поняття Я-концепція визначається як системне, інтегральне і самоорганізуюче утворення психіки. Це складна, пережита, багаторівнева і багатокомпонентна система ставлення особистості до себе і до зовнішнього світу. Важливо зазначити, що Я-концепція є не статичним, а динамічним психологічним утворенням, з яким узгоджуються емоції й почуття й емоції, дії і чекання, психологічне здоров'я, успіх у діяльності та вчинках особистості.

Актуальність дослідження проблеми Я-концепції особистості безробітних зумовлюється першочерговими завданнями психологічної практики в умовах центрів зайнятості, оскільки вивчення особистості - це питання про її самосвідомість, її глибинне “Я”, бо як зазначає С.Л.Рубінштейн - “усвідомлення себе як “Я” є результатом розвитку особистості” 1.

Метою нашого дослідження було виявити вікові особливості розвитку Я-концепції аплікантів різних вікових категорій, зокрема усвідомлення Я-образу в умовах ситуації безробіття, самооцінки, їх зміни на різних етапах життєвого шляху.

Реалізуючи цю мету в процесі дослідження використано такі методичні процедури:

1. „Наскрізний біполярний перелік особистісних рис” Голдберга для одержання факторних рис особистості за параметрами, що утворюють Велику П’ятірку;

2. Методику „Моє Я” для визначення рівня самооцінки (адекватна, завищена, занижена);

3. Тест на самоефективність в сфері діяльності і спілкування Моддуса-Шеєра (адаптований А.В.Бояринцевою).

Отримані в результаті проведеного емпіричного дослідження дані були опрацьовані за допомогою комп'ютерної програми „STATISTICAL" [2].

Репрезентативність вибірки (90 осіб) визначалась тим, що в ній були представлені три основні вікові групи досліджуваних: до 30 років; від 30 до 45; від 45 – 55 років по 30 осіб кожної вікової категорії.

Станом на 1 січня 2007 року на обліку Андрушівського центру зайнятості перебувало 1177 осіб, з яких мали статус безробітних – 1097 осіб. Чисельність безробітних які проживають у сільській місцевості становить 665 осіб. По віковим категоріям до 30 років – 197 осіб (16,7%) ; від 30 до 45 років – 478 осіб (40,6%); від 45 до 602 років – 502 особи (42,7%) (Діаграма 1).

Діаграма 1. Якщо розглядати у соціальному розрізі, то з 1097 осіб займали: 572 (52,1%)– робітничі професії; 217(19,8%) – посади службовців; 308 (28,1%)- особи без професії, або особи, що займали місця, що не потребують спеціальної підготовки (діаграма 2); 422(38,5%) – працівники сільського господарства; 638 (58,2%) – жінки; 348 (31,7%) – молодь у віці до 35 років.

Діаграма 2.

Загальна кількість безробітних у розрізі професій.



Результати емпіричного дослідження та їх обговорення.

1. Динаміка Я-образу аплікантів в ситуації безробіття.

Для виявлення характеристик Я-образу було обрано п’ятифакторну модель Голдберга (1992), який запропонував “Наскрізний біполярний перелік факторів рис особистості, що утворюють Велику Пятірку”, зокрема:

1. „Інтроверсія-екстроверсія” (ІЕ), що вимірює: широту та інтенсивність міжособистісних взаємодій; рівень активності; потребу в зовнішній стимуляції; спроможність радіти життям;

2. “Антогонізм-доброзичливість” (АД) – вимірює якість ставлення людини до інших людей на всьому континуумі від співчуття до ворожості в думках, почуттях і діях;

3. “Незібраність-свідомість”(НС) , що вимірює ступінь організованості, наполегливості й умотивованості індивіда в цілеспрямованій поведінці. Протиставляє людей надійних і вимогливих до тих, хто апатичний і не ретельний в роботі;

4. “Емоційна стабільність-нейротизм” (СН)- вимірює пристосованість або емоційну нестабільність. Ідентифікує індивідів, схильних до неприємних переживань (дистресорам), схильних до надмірних пристрастей і поривів, до ідей, далеких від реальності, і до адекватних реакцій на дійсність;

5.”Закритість-відкритість новому досвіду”(ЗВ) – вимірює активний пошук нового досвіду й визнання його самостійної цінності; толерантність до чужого, незвичного і дослідницький інтерес до нього.

Середні значення та квадратичні відхилення від середнього подаємо в таблиці 1.

Загальна самохарактеристика Я-образу аплікантів різних вікових категорій.

Таблиця 1.

№ п/п	Категорії досліджуваних	Я-образ (риси особистості)
		ІЕ		АД		НС		ЕН		ЗВ
		М	SD	М	SD	М	SD	М	SD	М	SD
1.	До 30 років	27,0	5,6	30,5	8,5	34,3	6,9	27,6	6,1	28,3	5,8
2.	30-45 років	25,1	5,3	30,8	6,0	31,2	8,3	26,9	4,5	28,2	6,3
3.	45-55 років	15,2	5,4	31,5	5,9	31,6	8,3	26,4	4,0	28,4	6,4