Geum.ru

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материалаДокументы

Содержание


Психодіагностика індивідуально - психологічних
Синявський В.В. (м. Київ)
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   32

ПСИХОДІАГНОСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНО - ПСИХОЛОГІЧНИХ


ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ПРОФТЕХУЧИЛИЩ ЯК ВАЖЛИВИЙ

ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Синявський В.В.

(м. Київ)


Творчі, висококваліфіковані робітники, які здатні ставити і розв’язувати нестандартні завдання, привносити нові якості в суспільне і виробниче життя, були і будуть потрібні завжди, а отже, в умовах переходу України до ринкових відносин, структурної перебудови економіки і виходу її з кризового стану. Тому нагальною потребою є підвищення ефективності і якості професійної підготовки майбутніх робітників у професійно-технічних навчальних закладах. При цьому необхідно керуватися “золотим правилом” ринку праці: “Кожна людина тільки тоді конкурентоспроможна на ринку праці, коли вона володіє високим рівнем професійної кваліфікації”.

Що мається на увазі, коли мова йде про підвищення ефективності і якості професійного навчання? Наша позиція полягає в тому, що професійне навчання в плані підвищення якості підготовки робітничих кадрів розглядається нами, як розширення можливостей професійного розвитку майбутнього фахівця. Справа в тому, що потенціальні можливості особистості набагато більші від тих, що знаходять своє здійснення, а реалізоване є мізерною частиною того, що реально міститься у вигляді можливостей.

В цьому контексті важливого значення набуває дослідження проблеми, спрямованої на підвищення якості професійного навчання і його психодіагностичного та професіографічного забезпечення. Головною концептуальною ідеєю, покладеною в основу такого підходу до дослідження, є розгляд професійного навчання як засобу активізації професійного самовизначення особистості, актуалізації її внутрішніх резервів і можливостей, створення умов для самореалізації в освоюваній професії, формування професійної компетентності, професіоналізму. Тобто, особистість, використовуючи свою поліпридатність, повинна вміти створювати саму себе, свою професійну індивідуальність, уміти осмислити в процесі навчання свою власну сутність. Основою такого підходу є принцип гуманізації освіти, опора на індивідуально-психологічні ресурси особистості.

Професійне навчання в професійно-технічних навчальних закладах знаходиться в стані перебудови відповідно до нових завдань, які стоять перед підготовкою робітничих кадрів в умовах ринкової економіки. Змінюється мета і зміст професійного навчання, впроваджуються нові технології і підходи до оцінки підготовки фахівців. Нинішні умови вимагають від фахівців не тільки досконалого володіння професією, а перш за все сформованості нових суб’єктивних якостей, серед яких найважливішими є інтегрованість і цілісність особистості, ерудованість і здатність до швидкої орієнтації в соціальній ситуації. Усе це вимагає розв’язання науково-методичних і організаційних завдань щодо розробки системи підбору претендентів на професійне навчання в професійно-технічні навчальні заклади, діагностики їх індивідуально-психологічних і особистісних якостей і властивостей. При цьому ми розглядаємо психодіагностику не як відбір молоді на навчання до професійно-технічних навчальних закладів за тими чи іншими наявними здібностями, професійною придатністю, а як діагностику можливостей професійного становлення особистості, її розвитку. Результати психодіагностичного обстеження повинні орієнтувати педагогів не на вчорашній день, а завтрашній день професійного становлення особистості, бо дають можливість майбутньому фахівцю розширити свої потенційні можливості. Тому психодіагностика і стає діагностикою розширення можливостей особистості в освоєнні професійної діяльності.

В психолого-педагогічній літературі давно назріло питання комплексного вирішення проблеми раціонального використання індивідуально-психологічних можливостей особистості, зростає інтерес до проблеми підготовки молоді до самостійного життя. В зв’язку з цим неабиякий інтерес набуває вирішення проблеми успішності професійного самовизначення, обумовленість ефективності професійного навчання, підвищення якості професійної підготовки фахівців (Зязюн І.А., Клімов Є.О., Кудрявцев Т.В., Максименко С.Д., Нічкало Н.Г., Побірченко Н.А., Радкевич В.О., Рибалка В.В., Сисоєва С.О. та ін.).

Значущість розв’язання даних завдань визначається тим, що дає можливість виявити й оцінити індивідуально-психологічні особливості і якості особистості майбутніх фахівців, необхідні й достатні для освоєння тієї чи іншої професії і прогнозувати успішність професійної діяльності, працевлаштування. Розходження результатів психодіагностичного обстеження і домагань бажаючих освоїти професію дають можливість прогнозувати труднощі в оволодінні нею і корегувати їх усунення.

Існує точка зору, що кожна людина, при бажанні, може оволодіти будь-якою професією. Дійсно, професією можна оволодіти, але уникнути помилок і ускладнень самореалізації і професійного становлення – неможливо. При цьому не враховується, скільки коштів і часу витрачається на таке навчання, ціною якої внутрішньої психологічної напруги буде досягатися в цьому випадку успішність навчання і професійної діяльності. Так, кожен може бути токарем, оператором, різальником по дереву та бересті, рульовим тощо. Але чи буде він хорошим спеціалістом, майстром своєї справи – відповіді немає. Її можна отримати тільки за допомогою психодіагностичного обстеження майбутнього фахівця.

Тому при формуванні контингенту на професійне навчання в професійно-технічних навчальних закладах за тією чи іншою професією необхідно провести психодіагностичне обстеження претендентів і рекомендувати їм навчання за тією професією, яка відповідає їх індивідуально - психологічним особливостям і можливостям.

Кожна професійна діяльність від найнижчого й до найвищого професійно-освітнього рівня має свою психологічну структуру, що складається з комплексу вимог, які спрямовуються на психологічну структуру особистості. Так, наприклад, професії токаря, виробника художніх виробів з лози, кресляра вимагають від людини стійкої концентрації уваги, тоді як професія водія тролейбуса, рульового, оператора - стійкого розподілу уваги. Аналогічні вимоги професії пред’являють і до інших індивідуально-психологічних якостей особистості (особливостей мислення, пам’яті, просторових уявлень, емоційно-вольової сфери тощо). Тому оволодіння професією буде успішним лише тоді, коли психологічна структура особистості буде відповідати психологічній структурі професії, тобто особистість повинна мати певні здібності, в основі яких лежать певні психологічні і психофізіологічні властивості і якості, зокрема, інтелект, емоційно-вольова сфера, особистісні риси тощо. У процесі навчання і діяльності ці потенційні можливості трансформуються у відповідні професійні здібності. При розбіжності психологічних структур особистості і професії, якою оволодіває дана людина включаються компенсаційні механізми психіки особистості, які, з одного боку, дозволяють людині оволодіти даною професією, а з іншого - адаптують її до такого виконання професійних обов’язків, яке не дає можливості розвинутись необхідним професійним здібностям. Встановлюється той стиль діяльності, який надмірно підвищує психічні витрати особистості, перетворює процес навчання, а в подальшому і професійну діяльність в дискомфортні для неї, провокує підвищену втомлюваність з усіма відповідними наслідками як для особистості, так і для результатів її праці.

Професійні здібності особистості, які обумовлюють успішність і комфортність її професійної діяльності, формуються у процесі професійного навчання і діяльності на основі загальних здібностей, тобто на основі професійно значущих якостей і властивостей її психологічної сфери. Тому обрання молодою людиною певного профілю професійного навчання в узгодженні з її індивідуально-психологічними особливостями значно полегшує і прискорює її адаптацію до обраного виду професійної діяльності і формування необхідних професійних здібностей. При цьому зменшується вплив негативних факторів на особистість, підвищується ступінь її задоволеності процесом освоєння професії, зростає опорність організму до різних, в тому числі й професійних, захворювань.

Отже, через переважання тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей не кожна людина може успішно освоїти будь-яку професію. Суб’єктивний підхід без урахування цього моменту часто призводить до непра- вильного вибору профілю професійного навчання, внаслідок чого це негативно відбивається на справі (неуспішність в навчанні, відсів, труднощі працевлаштування по закінченні навчання). Крім цього, економіка країни несе матеріальні збитки, а в підсумку працівники, які не змогли якісно оволодіти професією мають труднощі з працевлаштуванням, змушені звертатися за допомогою до центрів зайнятості і часто стають їх клієнтами.

Юнацький вік, до якого відносяться учні професійно-технічних навчальних закладів, характеризується зростанням самосвідомості, інтересу до власного „Я”, формуванням образу ”Я”, що являє собою систему уявлень особистості про себе і включає три основні складові: когнітивну (сукупність знань про свої індивідуально-психологічні особливості), оціночно-емоційну (наявність певного оціночного відношення до себе) і регулятивну (можливість керування власною поведінкою). Критеріями сформованості образу „Я” є: в когнітивному плані – повнота, диференційованість і системність знань про свої індивідуально-психологічні й психофізіологічні ресурси; в оціночно-емоційному плані – адекватність самооцінки і сприйняття себе; в регулятивному – здатність до самоконтролю над своєю психологічною і поведінковою активністю. Врахування цих обставин є принципово важливим в плані професійного навчання, оскільки образ ”Я” є тим ядром, на якому базується формування провідних мотивів учнів профтехучилищ, їх поведінка і діяльність в процесі навчання. Сформованість образу „Я” є однією з умов підвищення рівня психологічної компетентності учнів профтехучилищ, формування в них позитивного сприйняття і відчуття своєї цінності і значущості як індивідуальності, співставлення з вимогами професії і ефективної реалізації свого психологічного потенціалу в навчанні і майбутній професійній діяльності. Структура і зміст професійної спрямованості учнів профтехучилищ визначається особливостями їх уявлень про себе (образ „Я”) і уявлень про професію (”образ професії”).

Одним із засобів, що сприяє цілеспрямованій передачі тим хто навчається і педагогам знань про себе є розвиваюча психологічна діагностика, яка передбачає використання в роботі з навчаючими комплексу психодіагностичних методик, що забезпечують можливість отримання інформації про їх індивідуально-психологічні особливості, міру їх відповідності вимогам професії і можливості розвитку.

Саме розвиваюча психодіагностика є одним з ефективних засобів, що сприяють цілеспрямованому наданні учням профтехучилищ знань “про себе”. Така діагностика передбачає використання комплексу психологічних методик, що дають можливість, по-перше, отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості тих, хто навчається і ступеня їх відповідності вимогам професії і, по-друге, розвитку цих психологічних властивостей (розвиваючі інтелектуальні і соціальні тренінги, психологічні, ділові ігри тощо) та їх використання в процесі навчання. Професійне навчання вимагає від учнів профтехучилищ не короткочасної, “імпульсивної” мобілізації індивідуально-психологічних особливостей, а постійної і ефективної “експлуатації” певних сторін їх психічних процесів. Якщо навантаження випадає на слабко розвинені і швидко виснажливі психологічні процеси і, навпаки, незавантажені сильні психологічні функції і процеси учнів, тоді процес професійного навчання обов’язково і швидко стає обтяжливим. Тому для реального вирішення завдань психодіагностики повинні виявлятися не теоретичні знання учнів, а їх здатність до стійкого, іноді рутинного і довготривалого використання своїх індивідуально-психологічних функцій та процесів у професійному навчанні.

Ієрархія сильних і слабких психологічних процесів, індивідуально-психологічних особливостей - це і є структура особистості. Одночасно постійна для індивіда ієрархія його психологічних механізмів є постійним мотиваційним стрижнем особистості – будь-яка людина прагне до діяльності, що приємно “завантажує” сильні сторони її особистості і уникає діяльності, яка втомлює і виснажує її слабку психологічну сторону. Тому важливим для професійного навчання є виявлення ієрархії структурування в особистісному індивідуально-психологічному просторі тих, хто навчається.

Розвиваюча психологічна діагностика охоплює основні індивідуально-психологічні особливості, що характеризують психологічні ресурси особистості і безпосередньо впливають на успішність професійного навчання і якість підготовки спеціалістів. Це: когнітивні, емоційно-вольові (типові для особистості емоційні стани, а також можливості волової регуляції поведінки і діяльності), інтелектуальні, характерологічні (риси характеру, що проявляються в системі відношень до себе, діяльності, до інших людей, до предметного світу), мотиваційні (властиві особистості інтереси і нахили, пов’язані з вибором професії), психофізіологічні (психічні і поведінкові прояви основних властивостей нервової системи), соціально-психологічні (ціннісні орієнтації, комунікативні і організаторські якості особистості). Знаючи індивідуально-психологічні особливості тих, хто навчається можна будувати процес навчання більш цілеспрямовано, тобто таким чином, щоб проводити корекційні впливи, що дозволяють в певній мірі компенсувати ті недоліки, які можуть виникнути під дією природних особливостей людини. Проведення регулярної і оперативної діагностики виконує роль зворотнього зв”язку в професійному розвитку особистості, акцентує увагу на її саморозвитку.

Сучасна психологія різними шляхами впливає на організацію і ефективність навчально-виховного процесу в нових і традиційних професійних навчальних закладах. Одним з таких шляхів є психодіагностичне забезпечення цього процесу. Він базується на глибокому проникненні в психологію особистості того, хто навчається, в його потенційні можливості, почуття, установки, в структуру взаємостосунків з оточуючими. Для такого проникнення не досить лише одного педагогічного досвіду й інтуіції. Для цього необхідні психодіагностичні методи.

Реалізація розвиваючого підходу до психодіагностики надає їй нового смислу і поряд з традиційними завданнями – визначення актуального стану розвитку індивідуально-психологічних якостей і властивостей особистості, дає можливість:
  • надавати кваліфіковану і науково обґрунтовану допомогу людям щодо вибору тієї чи іншої професії чи профілю навчання;
  • визначати обмеження у виборі сфер професійної діяльності, що пред’являють жорсткі вимоги до індивідуально-психологічних особливостей індивіда;
  • використовувати її результати для стимулювання потреб учнів до самопізнання і самовдосконалення в руслі підготовки до майбутньої професійної діяльності;
  • виявляти недоліки, прогалини у розвитку і вихованні тих, хто навчається, індивідуально-психологічні якості, здібності, які важливі для оволодіння професією;
  • приймати рішення щодо характеру корекційної і розвивальної роботи з метою якісної підготовки учнів до майбутньої професійної діяльності;
  • здійснювати контроль за розвитком індивідуально-психологічних якостей, властивостей і здібностей після їх корекції, тренувань чи тренінгів.

Таким чином, важливим чинником результативного і якісного професійного навчання, необхідною передумовою ефективного педагогічного впливу на учнів є володіння репрезентативними знаннями про їх індивідуально-психологічні особливості. Такі знання можна отримати, використовуючи психодіагностичні методики, особливостями яких є:

- отримання діагностичної інформації в стислі терміни;

- надання інформації про учнів не взагалі, а ціленаправлено, про ті чи інші індивідуально-психологічні особливості;

- надходження інформації у такому вигляді, що дозволяє дати якісну і кількісну характеристику учня, порівняти його з іншими;

- використання інформації, що отримується за допомогою таких методик в прогнозуванні успішності оволодіння професією і майбутньої професійної діяльності.

Увага до діагностики індивідуально-психологічних й особистісних якостей і властивостей має певний інтерес і для того, хто навчається, тому що їх виявлення і оцінка розширює його самосвідомість, самопізнання, формує адекватну самооцінку, сприяє вибору профілю навчання, що найбільш відповідає його потенційним можливостям.

Основними передумовами психодіагностичного обстеження тих, хто бажає оволодіти тією чи іншою професією виступають такі положення:

- усі люди розрізняються за своїми індивідуально-психологічними якостями і властивостями;
  • успішність професійного навчання і наступної діяльності визначається ступенем відповідності індивідуально-психологічних особливостей вимогам професії;
  • кожна людина відповідає вимогам цілого ряду професій;
  • ступінь відповідності індивідуально-психологічних особливостей людини і вимог професії визначає рівень інтересу до неї, задоволеність професійною діяльністю, прагнення до самовдосконалення в ній тощо;
  • професійна придатність формується в процесі навчання та протягом професійної діяльності;
  • успішність освоєння професії і наступна професійна діяльність детермінуються і корегуються індивідуально-психологічними та психофізіологічними властивостями і якостями особистості.

Процес успішного професійного навчання і оволодіння професією досить складний і залежить від багатьох факторів. По-перше, необхідно вияснити, чи дійсно претендент на навчання хоче освоїти саме цю професію, його впевненість в цьому виборі і мотивацію (престижність, зміст роботи, оплата праці, можливості професійного росту). Така інформація дає можливість визначити його соціально - психологічну готовність до оволодіння професією. По-друге, процес професійного навчання протікає за участю індивідуально-психологічних і особистісних властивостей і якостей (пам’ять, увага, мислення, емоції, риси характеру, темперамент тощо) учнів, які є основними в їх адаптації до процесу навчання та майбутньої професійної діяльності.

Все це можна виявити тільки в процесі психодіагностичного обстеження претендента на навчання. При цьому слід зауважити, що психодіагностика спрямована не на виявлення і оцінку професійних здібностей, а тієї природної бази особистості, її психологічних якостей і властивостей, що сприяють формуванню професійних здібностей, засвоєнню знань, формуванню і розвитку умінь тощо, бо саме це дає підстави для прогнозування можливостей повної і творчої реалізації особистості в певних видах професійної діяльності. Але при цьому слід зважати на те, що прогнозуванню підлягають можливості, а не сам факт їх реалізації. Річ в тім, що в процес реалізації часто втручаються неконтрольовані соціальні й соціально-економічні фактори, які можуть внести суттєві корективи в розвиток особистості і в напрямки її професійного самовизначення, оволодіння професією.

Відмітимо, що в практиці психодіагностичного обстеження претендентів на навчання в професійно-технічних навчальних закладах часто використовуються методичні засоби, що підбираються без врахування вимог, які конкретна професія пред’являє до працівника. Кінцевий результат такого психодіагностичного обстеження характеризується низькою прогностичністю, тобто не дозволяє адекватно оцінити потенційні функціональні можливості претендента на навчання. Подолання такого положення можливе лише тоді, коли технологія психодіагностичного обстеження пов’язується з професіограмою професії.

Щоб фахівець був на рівні сучасних вимог, необхідно мати чітке уявлення про те, якими якостями, знаннями, уміннями і навичками сьогодні і в перспективі він повинен володіти, тобто потрібно мати кваліфікаційну характеристику фахівця. Побудова такої кваліфікаційної характеристики буде продуктивною, якщо вона буде ґрунтуватися на всебічному аналізі тих функцій, що “задаються” суспільством і які відображають внутрішню психологічну структуру професійної діяльності (що на превеликий жаль сьогодні не робиться), що містить в собі професіограма. Так виникає проблема професіографічного забезпечення професійного навчання.

Професіограму можна визначити як обумовлений змістом праці комплексно систематизований і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сукупність її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма. Виділений в психограмі перелік професійно важливих якостей є основою для підбору психодіагностичних методик з метою визначення претендентів на навчання і їх відповідність вимогам тієї чи іншої професії.

Професіограма є розгорнутою системою посилань, що охоплює вимоги до особистості і до професійної підготовки спеціаліста. Для виконання своїх функцій вона чітко виділяє предмет і основні результати праці, професійно важливі якості фахівця і вимоги до особистосі, показує можливі лінії професійного розвитку людини засобами професійного навчання, динаміку психологічних новоутворень в процесі праці, що дозволяє їй вибирати оптимальні напрямки зростання своєї індивідуальності, показувати перспективи можливих змін в самій професії. При цьому професіограма не повинна виділяти окремі компоненти і сторони професійної діяльності, а описувати її комплексно і цілісно в системі характкристик, підкреслюючи особливо її стрижневі, пріоритетні складові, професійно важливі якості, що не компенсуються.

Таким чином, професіографічний матеріл дає можливість правильно визначити критерії придатності претендента на навчання за тією чи іншою професією, обгрунтувати підбір психодіагностичних методик для оцінки і прогнозування успішності освоєння професії і наступної професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу результатів психодіагностичного обстеження і професіографічних матеріалів можна надати людині кваліфіковану пораду щодо професійного навчання за тією чи іншою професією. Крім цього, ознайомлення її з професіографічним матеріалом дає їй можливість самій усвідомити свої індивідуально-психологічні особливості і адекватно оцінити їх відносно придатності до конкретної професії. Професіографічна інформація змушує “аналізувати” себе, “приміряти” професію до себе, проводити таким чином самоконсультацію відносно професійного навчання.

На нашу думку, слід розробити трьохступеневу програму підвищення кваліфікації працівників професійно-технічних навчальних закладів, які відповідають за набір контингенту претендентів на навчання, з питань використання в їх роботі психодіагностики. Перша ступінь - це підвищення кваліфікації працівників з питань профорієнтації, які займаються підбором претендентів на навчання, друга - підвищення кваліфікації працівників, які займаються професійним навчанням і, третя, - це підвищення кваліфікації усіх інших працівників профтехучилищ. Це дасть можливість, по- перше, підвищити ефективність роботи навчальних закладів, по - друге, підвищити якість професійного навчання і підготовки фахівців і, на кінець, по-третє, підвищити престиж професійно-технічних навчальних закладів в цілому.

В проблемі психодіагностичного і професіографічного забезпечення професійного навчання є ще багато питань, що потребують теоретичного і практичного дослідження. В межах цієї проблеми необхідно розробити нові методики виявлення й оцінки компетенцій особистості майбутнього робітника, адаптувати до соціокультурних умов України традиційні методи психодіагностики, спрямовані на виявлення природних задатків людини як психологічної основи формування і розвитку професійних здібностей в процесі професійного навчання, проводити професіографічне вивчення професій, актуальних на ринку праці.

УДК: 331.485:377.1