Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, протокол №3 від 25 квітня 2007 р. Київ 2007

Вид материала

Документы

Содержание Схема 2. Трансформація потреби в мотив 5. Формуючий - 1 6. Формуючий - 2 Профорієнтаційні методи корекції Ставлення до професії

Подобный материал:

• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 3186.06kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 829.58kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 547.21kb.
• Соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 770.49kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 1765.7kb.

Схема 2. Трансформація потреби в мотив

У разі низької внутрішньої мотивації клієнтів до пошуку роботи спеціалістам центру зайнятості необхідно вміти організовувати зовнішній мотиваційний вплив, формувати нові мотиви (інтере­си, бажання, прагнення людини), змінювати переконання, ціннісні орієнтації, ідеали, які гальмують мобілізацію власних зусиль шукачів роботи для працевлаштування.

Для скорішого набуття фахівцями вкрай необхідних навичок мотивації можна використати спеціальну мо­дель [Ляміна Л.Є. Психологічні аспекти індивідуалізації роботи з безробітними в службі зайнятості//Ринок праці та зайнятість населення: Бюл. ІПК ДСЗУ.-2006.-№2, с.34-37,стр. 4,37], яка називається «Мотива­ційний ланцюжок» (схема3).

Схема 3. Мотиваційний ланцюжок


«Для чого це

потрібно?» «Що треба

«Що це дасть людині «Як це зробити?»

безробітному?» зробити?»





1

Аргументи

(раціональні, емоційні)

2

Мотив

(переваги користь)

Ця модель містить шість комуні­кативних елементів (наборів фраз), розташованих у певному порядку, який зумовлений положеннями теорії мотивації.

Використовуючи різноманітні форми й методи співпраці з безробітними громадянами, служба зайнятості та її соціальні партнери мають сприяти розвитку нової системи мотиваційно-ціннісних установок, які дали б змогу збалансувати суперечність між об'єктивною потребою дорослої людини в трудовій діяльності та можливостями працевлаштування, зокрема на основі подолання внутрішніх протиріч між потреба ми "хочу - не хочу", "можу - не можу" "знаю - не знаю", "не хочу - треба". Отже, для того щоб зреалізувати виховний вплив на безробітних членів сімей з ме­тою підвищення їх активності, не­обхідно повсякчасно удосконалюва­ти профорієнтаційну роботу, умови відбору безробітних на навчання, організацію навчального процесу, пошуку роботи та ефективного працевлаштування.

Як свідчить досвід практичної діяльності, без вирішення осо­бистісних проблем безробітних членів сім’ї часто буває важко вирішити і проблему їхнього працевлаштування. У зв'язку з цим, на нашу думку, не мож­на абстрагуватися від особистісних проблем клієнтів, однак необхідно чітко визначити межі компетенції фахівця служби зайнятості (профконсультанта) згідно з рівнем його психо­логічної підготовки та завданнями, що вирішуються службою зайнятості.

Технології та методики психо­логічної роботи з сім’ями безробітних можуть бути різними за формально-логічними ознаками. Загалом виокремлюють групову та індивідуальну психологічну допомогу, враховуючи тип взаємодії з психологом. У роботі з безробітним важливо встановити, якого типу психологічну допомогу він потребує. У більшості випадків в ситу­ації безробіття людина опиняється у звуженому колі спілкування. Тому за­няття в групі для них найчастіше бува­ють більш актуальними.

У державній службі зайнятості групові форми роботи, а саме групові

тренінгові заняття, які реалізуються в рамках програм соціальної адаптації безробітних сімей, є однією з основних форм психологічної підтримки.

Запропонована нами концепція психокорекційного тренінгу ґрунтується на тому, що: людина, яка прагне бути активною, має чіткіше формулю­вати своє життєве призначення і своє ставлення до життя в кризовій життєвій ситуації, а це передбачає звернення до власного сформованого суб'єктного потенціалу активності.


Загальна структура психокорекційного тренінгу з формуванням активності

Етап	Мета	Зміст	Тривалість
1. Вступний	Знайомство учасників групи, створення атмосфери довіри та саморозкриття, моніторинг цілей учасників	Бесіди, дискусії, ігри, проблемні завдання	1 заняття (4,5 години)
2. Рефлексивний	Виявлення систем значущих життєвих цінностей, формування цілісної та гнучкої системи поглядів на життя та на себе	Дискусії, ігри, складання нарису самохарактеристики	1 заняття (4,5 години)
3. Трансформаційний-1	Навчити умінню бути різним, залишаючись самим собою, умінню довіряти собі, умінню викликати довіру до себе та бути відповідальним	Ігри, проблемні завдання	1 заняття (4,5-5 годин)
4. Трансформаційний–2	Навчити умінню бачити проблему та формулювати її вирішення з різних точок зору, умінню коригувати свою сутність та створювати сенс життя	Бесіди, ігри, проблемні завдання	1 заняття (4,5-5 годин)
5. Формуючий - 1	Переосмислення системи поглядів та поведінки, формулювання цілей на теперішнє та на майбутнє	Бесіди, рольові ігри, складання нарису фіксованих ролей	1 заняття (4,5-5 годин)
6. Формуючий - 2	Переосмислення власної системи поглядів та поведінки, здійснення певних кроків до визначених цілей	Програвання ролі в житті	1 тиждень
7. Діагностичний	Аналіз змін в системі поглядів, цінностей, поведінці учасників	Обговорення досягнень, програвання складних ситуацій, діагностика	1 заняття (4,5-5 годин)

Теоретичну основу психокорекційної програми становили мето­ди гуманістичної, когнітивно-біхевіоральної та гештальт-терапії. Рівні роботи тренінгу охоплюва­ли рівень поведінки, можливостей, пе­реконань, цінностей.

Програма тренінгу складалася з семи етапів. У структурі кожного етапу (за винятком шостого) обов'язковими є елементи привітан­ня, вправи для «розминки» (психогімнастичні вправи), пояснення змісту та цілей заняття, підведення підсумків, що включає рефлексію пи­тань, які було винесено на опрацю­вання на певному етапі.

Запропонована програма була апробована в групах безробітних (30 осіб). Після проведення нами психокорекційних заходів з формування активності безробітних відбулися певні зміни в показниках компо­нентів суб'єктного потенціалу їхньої активності: так, середні тестові оцінки рівня самоактуалізації без­робітних піднялися до рівня норми і навіть потрапили в діапазон самоак­туалізації.

За результатами психокорекцій­ної програми відбулися зміни в показниках системи саморегуляції: значно зросли показники за шкалою «Моделювання», що дає підстави гово­рити про зростання усвідомленості, деталізованості та адекватності сис­теми внутрішніх та зовнішніх значи­мих умов досягнення поставленої ме­ти. Також зафіксовано зростання показника за шкалою «Планування», що можна інтерпретувати як сформованість інтенції до свідомого плану­вання дій, а це тягне за собою більшу реалістичність та стійкість планів. Визначено, що тренінгові заняття допомогли учасникам чіткіше зрозуміти власне ставлення до життєвої ситуації, в якій вони опинилися, та поба­чити «світло у кінці тунелю», тобто намітити шляхи виходу з неї.

Окрім цього, більше половини учасників (55%), за їхніми твердженнями, «відчули істотні зміни в них са­мих, і це допоможе їм здійснити впев­нені кроки для зміни ситуації на краще».

Зміни сталися не тільки в показ­никах тестових методик, але й в життєдіяльності самих безробітних (контрольний зріз зроблено через три місяці після проходження навчан­ня). Так, із загальної кількості учас­ників тренінгу працевлаштувалися 21%, розпочали навчання на курсах підвищення кваліфікації або отриман­ня іншої спеціальності - 23%, зорієнтувалися на самозайнятість (пройшли навчання та захистили бізнес-план) - 18%, 7% від загальної кількості учасників взяли участь у тимчасових роботах.

Отже, психологічну підтримку сімей безро­бітних доцільно здійснювати шляхом застосування широкого спектра соціально-психологічних методів, якими, зокрема, є організація лекцій, бесід, дискусій з метою підвищення психологічної культури особистості, проведення індивідуальних психологічних консультацій, групових тренінгів, рольових ігор за спеці­ально розробленими програмами, здійснення особистісно орієнтованої психотерапії. Проте на позитивний ефект від психотерапевтичної роботи можна очікувати тільки за умови, якщо вона була проведена за згодою та ініціативою самої людини. Будь-який психологічний вплив на особистість має починатися з індивідуальної психологічної кон­сультації. Перед тим як залучати людину до групових форм роботи, визначається також міра її придат­ності й підготовленості до них.

Психологічна підтримка членів сімей, які втратили роботу, перш за все повин­на бути спрямована на мінімізацію патогенного впливу суспільства на особистість. Особистість має навчи­тися досліджувати свої проблеми, свої потенційні можливості, у неї посту­пово мають формуватися позитивне ставлення до себе, готовність до змін, здатність бачити альтернативні варіанти вільного вибору, почуття відповідальності, орієнтація на май­бутнє. У процесі психотерапевтичної роботи особистість моделює життєву реальність, накопичує досвід, ство­рює новий контекст ставлень до лю­дей, до життя, до праці на ціннісно-смисловій основі.

Отже, психологічна підтримка ґрунтується на таких теоретичних положеннях:

1. вирішальну роль в успішному подоланні ситуації сімейного безробіття відіграє позитивна, добре структурована, стійка ідентичність, яка зумовлює збереження самоповаги, високої самооцінки, почуття гідності, а також бажання й здатність реалізовувати позицію суб'єкта власної життєдіяльності;
   
2. врахування особистого досві­ду людини, опора на її внутрішні ресурси;
   

3) формування позитивної психологічної настанови на найближче майбутнє;

4) розвиток рефлексивних здібностей як механізму усвідомлення та реконструювання життєвої ситуації особистості;

5. прийняття власної особистості зі всіма її сильними та слабкими сторонами - це основний спосіб особистісного зростання;
   
6. головна рушійна сила саморозвитку є пізнання себе та інших в умовах міжособистісної взаємодії.
   

У процесі індивідуальної і групової роботи має відбуватися перехід до відчуття повноцінного життя, мають вивільнятися внутрішні ресурси людини для зміни якості її життя. З цією метою в роботі з безробітними сім’ями головний акцент повинен робитися не на минулому і навіть не на сьогоденні, а на майбутньому.

Література:

1. Бурлачук А.Ф., Савченко Е.П. психодіагностика. – Киев, «АЛД», 1995.
   
2. Занюк С.С. Психология мотивації: Навч. пособник. – К: Либідь, 2002. – 304 с.
   
3. Киричук О.В., Логвиненко В.П. Когнітивна репрезентация апліканта в прцесі пошуку роботи // Бюл. ІПК ДСЗУ. – 2003.- № 2.-С. 16-19.
   
4. Ляміна Л.Є. Психологічні аспекти інди­відуалізації роботи з безробітними в службі зайнятості // Ринок праці та зайнятість населення: Бюл. ІПК ДСЗУ. - 2006. - №2. - С. 34-37.
   
5. Маршавін Ю.М. Мотиваційний аспект забезпечення продуктивної зайнятості населення // Бюл. ІПК ДСЗУ. - 2002. - №2. -С. 15-17.
   
6. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 1999.-558 с.
   

УДК 159.923.2:37.048.4

ПРОФОРІЄНТАЦІЙНІ МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ

СТАВЛЕННЯ ДО ПРОФЕСІЇ

Іраїда Марченко (м. Київ)

«Якщо не в змозі змінити світ,

зміни своє ставлення до нього»

Конфуцій

Аналізуючи минулий досвіт працевлаштування, ми повинні констатувати, що в Радянському Союзі не існувало проблеми з профорієнтації дорослого населення. В умовах планової економіки та твердої неринкової політики в сфері трудових ресурсів у громадянина вільний професійний вибір був обумовлений закінченням загальноосвітньої школи [1]. Надалі держава через систему відповідних законодавчих актів, матеріальне й моральне стимулювання підтримувало професійний вибір громадянина та обрану їм професійну кар’єру. Підтримка професійного становлення громадянина розглядалася як соціально-економічне завдання, а не як вирішення соціально-психологічної проблеми. В умовах соціалістичної держави закінчення професійно-технічного навчального закладу, технікуму або вищого навчального закладу гарантувало працевлаштування, а в нових соціально-економічних умовах закінчення навчального закладу не дає гарантії працевлаштування.

В Україні, за офіційними даними, кількість зареєстрованих безробітних серед молоді становить 320 тис., а за критеріями міжнародної методології організації праці — разом із незареєстрованими їх втричі більше [2].

Об’єктом нашого дослідження є психологічні аспекти ставлення молодої людини до обраної професії.

Предметом нашого дослідження є динаміка ставлення молодої людини до обраної професії під впливом профорієнтаційних методів корекції.

Мета дослідження полягає у виявленні та відборі профорієнтаційних методів, за допомогою яких відбувається корекція ставлення людини до обраної професії.

Одна з причин проблеми працевлаштування - особливості ставлення молоді до обраної професії. Від напряму та форми ставлення до своєї професії залежить професійна успішність людини, а в деяких випадках і успішність усього життя.

Зацікавленість психологічним аспектом ставлення людини до своєї професії у нас виникло давно. І цей інтерес пов'язаний з широтою та глибиною психологічної суті терміну ставлення. Спрямованість та глибина усвідомлення ставлення до когось або до чогось є базовим почуттям у формуванні напряму та форми діяльності людини. Розпочав дослідження ставлення людини і його впливу на формування взаємодії з навколишнім світом О.Ф. Мазурський. Воно проводилось в контексті створеною ним класифікації особистості. Продовжив ці дослідження В.М. Мясищев, який розширив і ввів нові поняття відносно форми та напряму ставлення. Так він ввів такі поняття як «активно-позитивне ставлення потреби» [3; 26].

Ставлення до професії, за визначенням Б.О. Федоришина, – це психологічний фактор, який, з одного боку, породжується засвоєнням інформаційного матеріалу, а з іншого, регулює процес цього засвоєння як своєрідний «психологічний фільтр». Він може пропускати інформацію і не пропускати її; він може наділити інформацію, яку пропускає, тим чи іншим сенсовим контекстом або зняти закладені в ній контекстові елементи; він, врешті-решт, може пофарбувати інформацію, яку пропускає, різними «емоційними фарбами» в дуже широкому спектральному діапазоні [⁴;c.14].

Існують різні форми (активне, пасивне) та напрями (позитивне, негативне) ставлення до себе, до інших, до життєвих ситуацій та ін., які об’єднуються під загальним терміном - ставлення до життя. Від ступеню активності людини залежить формування особистісних потреб та реалізація життєвих планів людини. Активно-позитивне ставлення потреби - це позитивно спрямована активна оцінка та діяльність на основі установки, яка формується в умовах близького середовища протягом життя.


Однією з складових ставлення до життя є ставлення людини до своєї професії. Якою дорослою і досвідченою не була б людина, її успішність в професійній діяльності і реалізація життєвих планів залежить від ставлення до своєї діяльності і його усвідомлення. Якщо людині подобається її професія, професія стає каталізатором творчості і набуває статусу життєво важливої цінності. Ставлення до життя та до професійної діяльності формується ще в дитинстві під впливом близького середовища (Л.С. Виготський). А в подальшому житті ставлення розвивається під референтним впливом. Референтний вплив здійснює людина чи група, з якою індивід ідентифікує себе, яких визнає в якості зразка для наслідування, на яких хоче бути схожим [⁵; 15].

Зміна та корекція ставлення в підлітковому, юнацькому та дорослому віці можлива через усвідомлення, переосмислення та прийняття інформації, важливих аргументів, які переконують людину в прийнятті іншого «погляду» на життя в загалі та на професійну діяльність зокрема.

Профорієнтаційні методи такі, як орієнтуючий, корекційний, спрямовуючий, ми вважаємо за необхідне доповнити корекційно-формуючим. Корекція ставлення до обраної професії шляхом формування одного з видів позитивного ставлення відбувається засобами та методами профорієнтації.

Професійна орієнтація та переорієнтація молоді має враховувати не тільки минулий професійний досвід, освіту, стан здоров’я, здібності та ін., а й ставлення людини до обраної професійної діяльності. Профорієнтаційна робота з молоддю проводиться практичним психологом навчальних закладів та центрів зайнятості. В профорієнтації застосовують індивідуальні та групові методи. Застосування індивідуального методу відбувається у декілька етапів:

1. Первинна індивідуальна психолого-консультативна бесіда спрямована на виявлення та аналіз:
   

а) досвіду особистості протягом усієї професійної діяльності (якщо він є); соціального походження та соціального оточення; сімейного положення оптанта;

б) особливостей мотиваційної сфери: які мотиви керують людиною в особистому житті, професійній діяльності.

2. Діагностика здібностей, схильностей, умінь, навичок проводиться за допомогою тестових методик; аналіз фізичного та психічного здоровя – оцінюється за довідкою з районної поліклініки.
   
3. Заключна консультація спрямована на співставлення результатів первинної бесіди та діагностики з вимогами ринку праці, проводиться спільний з аплікантом аналіз можливостей працевлаштування за обраною професією.
   
4. Практичні заняття за обраною професією з кваліфікованими наставниками в високотехнологічних, комфортних умовах.
   
5. Зустрічі з успішними професіоналами.
   

В разі невідповідності можливостей отримання тієї чи іншої роботи та ставлення до неї, потрібна корекційна робота з клієнтом з оптимізації цих показників.

Корекційна робота зміни ставлення до професії полягає в:

• в інформаційному забезпеченні, щодо змісту та вимог різних професій. Інформація щодо професій надається за запитом клієнта та з урахуванням результатів аналізу тестування.
  
• в індивідуальній бесіді практичний психолог – клієнт, яка спрямована на виявлення труднощів та перепон щодо зміни ставлення до професії. Такі бесіди мають індивідуальний характер і їх результат залежить від рівня професійності практичного психолога.
  
• в проведенні тренінгу щодо входження в професійне середовище та адаптації до нього. Тренінг входження в професійне середовище, в залежності від проблем, які виявлені у клієнта, може бути як груповим так і індивідуальним. За допомогою тренінгу у клієнта закріплюється активно-позитивне ставлення до обраної професії і формується стиль поведінки в професійному середовищі.
  

С.І. Макшанов визначає тренінг як багатофункціональний метод навмисних змін психологічних феноменів людини, групи та організації з метою гармонізації професійного та особистісного буття людини [⁶].

• заключна консультація спрямована на аналіз, разом з клієнтом: наявного, реального ставлення до обраної професії, яке сформувалось в процесі профорієнтації; можливості працевлаштування; самореалізації; побудови професійної кар’єри.
  

Профконсультативна бесіда, яка застосовується на різних етапах роботи з клієнтом (безробітним) є найважливіша та вирішальна складова частина профконсультації, становить складний процес творчої взаємодії клієнта та консультанта (О.І. Вітковська) [⁷]. Результат і успішність бесіди залежить від психологічної сумісності консультанта та клієнта і професійної етики та кваліфікації психолог. В разі відчуття неможливості встановлення відвертої, творчої взаємодії „практичний психолог – клієнт” необхідно рекомендувати іншого свого колегу.

Особливим етапом корекції ставлення до професії є освітня та професійна підготовка професіоналів. Рівень освітньої й професійної підготовки, атмосфера в колективі, особистість педагога та професіонала-наставника - це ті психологічні та педагогічні чинники, від яких безпосередньо залежить ставлення до професії і якість навчання. Якість підготовки і перепідготовки має першорядне значення саме у період економічного зростання в зв'язку з необхідністю запровадження нових технологій, схем організації виробництва, коли майже вичерпано природні чинники економічного зростання і необхідна інтенсифікація управління, виробництва, надання послуг. У цьому контексті слід позитивно оцінити невпинне зростання значної частки осіб з вищою (повною та базовою) освітою у складі робочої сили - з 39,9% у 2000 р. до 42,0% у 2002 р. [⁸]. З урахуванням інтенсивного розвитку суспільства, поновлення знань, стрімкості інформаційного потоку у всіх галузях життєдіяльності людини доцільно впроваджувати регулярні курси підвищення кваліфікації, навчання в ВНЗ.

В Японії впроваджено програму, спрямовану на 100% вищу освіту, оскільки з невпинним розвитком науки та техніки життя вимагає від професіоналів глибоких знань, творчий підхід та гнучкість у вирішенні поставлених перед ними задач.

В нашому суспільстві здобуття вищої освіти не гарантує зайнятості. З одного боку, збереження високого ступеня монополізації економіки обумовлює існування значної частки технологічно відсталих виробництв, що суттєво обмежує можливості застосування отриманих знань та навичок безпосередньо у виробничому процесі. З другого - якість знань отриманих людиною у процесі навчання часто не відповідає вимогам, які висуваються з боку високотехнологічних виробництв. Дається взнаки і стрімке старіння знань, обумовлене швидким науково-технічним розвитком. Цей фактор сприяє впроваджуванню системи неперервної професійної освіти протягом всієї трудової діяльності для забезпечення відповідності професіоналів вимогам ринку праці.

Людина проживає своє життя сама, і сама несе відповідальність за його успішність. Роль практичного психолога полягає у наданні людині необхідної інформації про оптимальне вирішення своїх проблем, у допомозі їй відійти на крок, щоб подивитися на своє життя з іншого боку, проаналізувати свої дії, думки та в разі необхідності змінити ставлення до свого життя і професійної діяльності також. Якщо не можеш змінити професію, зміни своє ставлення до неї.

Література:

1. Бендюков М. Интеграция подходов к профориентации ru:8100/jornal/number2/bendyuk.php
   
2. Іщенко Г. Українська молодь ще тільки грає у свободу // Зеркало недали 21.03.2006. http://bum.org.ua/?lang=ua&pubId=11272
   
3. Мясищев В.Н. Психология отношений: Под редакцией А.А. Бодалева / Вступительная статья А.А. Бодалева. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 2003. – 400 с.
   
4. Система профинформационной работы со старшеклассниками / Б.А. Федоришин, С.Е. Карпиловская, Р.И. Мительман и др.: Под ред. Б.А. Федоришина. – 2-е изд., перераб. и доп. – Киев: Рад. шк., 1988. – 176 с.
   
5. Семечкин Н.И. Психология социального влияния. – СПб.: Речь, 2004. – 304 с.
   
6. Макшанов С.И.Психология тренинга. СПб., 1997.
   
7. Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації: Монографія. – К.: Наук. світ, 2001. – 91 с.
   
8. Становлення та розвиток ринку праці в Україні: проблеми та перспективи розв'язання 09.09.04. ссылка скрыта