В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова 3), С.І. Бандур 1), О.Є. Баришнікова 6), Л. В. Бондарчук 4), О. Ю. Вілкова 6), М.І. Десненко 5), О. М. Діденко (

Вид материала

Содержание

2.9. Вплив тінізації економіки на зайнятість населення
2.10. Психологічні детермінанти довготривалого безробіття

Подобный материал:

1 ... 8 9 10 11 12 13 14 15 ... 23

2.9. Вплив тінізації економіки на зайнятість населення

Світова фінансова криза, що із середини 2008 р. охопила всі розвинуті країни, та істотна тінізація економіки спричинили системний негативний вплив на розвиток суспільства і стали предметом особливої уваги та стурбованості фахівців різних галузей науки, господарської діяльності, державного будівництва та соціальної сфери. Вони б’ють на сполох, маючи для цього досить вагомі підстави. У загальносвітовому масштабі частка тіньової економіки оцінюється майже у 15% від внутрішнього валового продукту. В африканських країнах цей показник сягає 35%, в Чехії – майже 20%, в Росії – понад 40%. Цифри переконливо свідчать, що “злоякісне захворювання” економіки на тінізацію набуває сьогодні у світі загрозливого масштабу.

Найбільш відчутними стали наслідки світової фінансової кризи для соціальної сфери східних регіонів України, де спостерігається істотне падіння обсягів виробництва, скорочення чисельності працюючих та зростання рівня безробіття. В цих умовах державна політика повинна сприяти розвитку оптимальної системи підтримки малого та середнього бізнесу. Для цього необхідно створити в країні сприятливе інституціональне середовище для підприємництва.

В Україні темпи та обсяги зростання тіньового сектору за останні десять років значно перевищують середньостатистичні світові показники. У 1995 р. частка тіньової економіки в Україні становила понад 40% від реального ВВП, а дехто з експертів називав навіть більші цифри – 50–60%. У Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році” зазначалося, що тіньовий сектор економіки в країні дорівнює майже 50% від ВВП. За оцінками МВФ обсяг тіньової економіки у ВВП України у 2006–2007 роках становив майже 52%. Серед країн СНД більший показник був лише в Грузії – 63% та Азербайджані – майже 60%^¹. Яка частка української економіки зараз знаходиться “в тіні”, однозначно сказати ніхто не може. За даними Міністерства економіки, рівень тінізації становить 36% від офіційного ВВП. За даними Рахункової палати частка тіньового обороту перевищила 40%, а за оцінками Світового банку – перевищує 50%.

На тлі фінансової кризи з вересня 2008 р. в Україні почало зростати безробіття. Зокрема, кількість безробітних досягла 513,4 тис. осіб, що було на 4,1 тис. більше порівняно з серпнем 2008 р. Кількість незайнятих громадян, які шукають роботу за сприяння державної служби зайнятості, на 1січня 2009 р. становила 876,2 тис. осіб (на перше січня 2008 р. – 660,3 тис. осіб). Фахівці очікували масових звільнень вже не початку 2009 р. і вважали, що вони стосуватимуться насамперед гірничодобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної галузей економіки, і за прогнозними оцінками кількість безробітних протягом 2009–2010 років мала зрости в 4 рази – до
3–3,5 млн. осіб^¹. Ці прогнози не справдилися. На перше червня 2010 р. було зареєстровано безробітними 419,4 тис. осіб, або 21,4% всіх безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП, а у липні їхня кількість скоротилась до 396,8 тис. осіб, але за словами голови Національного форму профспілок України Мирослава Якібчука насправді безробітних майже 3,5 млн. На думку голови Держкомпідприємництва Михайла Бродського в Україні 5 млн. людей, які офіційно є незайнятими.

На сьогодні тінізація економіки в Україні набула таких обертів, що у поєднанні з криміналізацією суспільства, корумпованістю чиновництва, безпорадністю влади, відсутністю політичної волі та негараздами, спричиненими дією об’єктивних факторів, серйозно загрожує економічній, соціальній та національній безпеці держави. Вкрай несприятливо впливає тінізація економіки на стан і перспективи соціального захисту населення. Пересвідчитись у цьому можна на прикладі пенсійного страхування як форми соціального захисту багаточисельної і найбільш вразливої частини суспільства.

Слід зазначити, що майбутнє державного пенсійного забезпечення багато в чому залежить від розвитку демографічної ситуації. Її формування в Україні протягом останніх 15 років було зумовлене такими негативними факторами, як скорочення народжуваності, зростання смертності в цілому та смертності серед працездатних, від’ємне сальдо зовнішньої міграції. Усе це призвело до суттєвого старіння населення. Кількість пенсіонерів зросла за останні 30 років більш ніж на 6 млн. і становить нині понад 15 млн. осіб, або майже 30% загальної кількості населення. Водночас кількість зайнятих працівників формального сектору економіки (саме платників податків і страхових внесків) зменшилась за останні 15 років майже на 4 млн. осіб.

Таким чином, суттєво зросло демографічне навантаження на працездатне і законослухняне населення. Показник цього навантаження Е¹/W¹, де Е¹– кількість пенсіонерів, а W¹– кількість працюючих (платників податків) зріс з 0,4 до 0,7. Згідно з прогнозними розрахунками зростання демографічного навантаження триватиме, і приблизно у середині XXI сторіччя його максимальне значення становитиме 0,9 (за умови збереження існуючого рівня пенсійного віку, який важко підвищити за існуючого рівня тривалості життя в Україні).

Такі обставини стимулюють зменшення бази оподаткування, значне збільшення податкового навантаження і цілком природно, що певна частина законослухняних платників податків починає повільно, але впевнено рухатись до тіньового сектору економіки.

За офіційними даними Національного банку України у 2006 р. на міжбанківському валютному ринку було куплено валюти на суму понад
236 млрд. грн., при цьому, за інформацією Пенсійного фонду України, у зазначений період відповідний збір було сплачено лише з суми 189 млрд. гривень. З повною впевненістю можна сказати, що різниця у сумі 47 млрд. грн. є суто тіньовою складовою у придбанні і перерахуванні валютних коштів за кордон. Таким чином до Пенсійного фонду не було сплачено збір у сумі 617 млн. грн., а це становило четверту частину річних надходжень до фонду від вказаних валютних операцій (всього у 2006 р. сплата збору з купівлі-продажу валют становила 2,4 млрд. гривень)^¹.

Сьогодні в тіні перебуває близько половини українських зарплат. За даними Державної податкової адміністрації ціна питання чимала: щорічно через виплати «в конвертах» країна втрачає близько 10 млрд. гривень податків. Головна причина таких “зарплат” полягає у високому рівні нарахувань і утримань з Фонду оплати праці.

Є підстави стверджувати, що збільшення рівня тінізації економіки України призводить до значного звуження бази збирання податків та соціальних страхових платежів, що відчутно зменшує можливості, обсяги та ефективність соціального захисту населення (особливо бідних його верств) з боку держави. Проте реалії такі, що зазначений сегмент економіки змістився в “тіньовий” сектор. Чимало роботодавців з особистих міркувань через різні схеми уникають легального використання робочої сили, утримують працюючих без укладання з ними передбачених законодавством договорів, приховують від обліку та оподаткування розміри своїх реальних доходів та фактичної заробітної плати найманих працівників (“зарплата у конвертах”), не здійснюють оплату внесків до соціальних фондів. “Тіньова” зайнятість спрямована проти людини, оскільки позбавляє її гарантованого права на працю, соціальне, пенсійне та медичне забезпечення. Загальна чисельність працюючих у “тіні”, за експертними оцінками, становить близько 10–11 млн. людей. Все це матиме надзвичайно негативні наслідки для економіки вже найближчим часом. Ключовою проблемою, пов’язаною з існуванням тіньового ринку праці, є наявність нелегальних доходів громадян, не врахованих і, відповідно, не оподаткованих. При цьому податок з доходів фізичних осіб є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів (його питома вага становить понад 70%), які спрямовуються на вирішення соціальних проблем кожного окремо взятого населеного пункту.

Все вищезазначене сприяє відтворенню факторів, що породжують тіньовий бізнес. Найнебезпечнішою для держави є імовірність того, що тіньова економіка з її високою прибутковістю може затягнути легальну економіку до руйнівної конкуренції, внаслідок чого відбудеться зростання рівня економічної злочинності та соціального напруження в суспільстві.

На розвиток економіки та розв’язання соціальних проблем впливають в першу чергу зайнятість населення та рівень оплати праці.

Одним з виходів з цієї складної ситуації є розвиток малого та середнього бізнесу. За даними соціологічних досліджень, рівень потенційної готовності займатися підприємницькою діяльністю серед економічно активного населення зумовлюється особливостями зайнятості працюючого населення України. Так, відчувають себе спроможними бути підприємцем 72% самозайнятих, 55% найманих працівників приватних підприємств, 45% найманих працівників підприємств та установ державного сектору^¹. Спроможність займатися підприємницькою діяльністю пов’язана й з наявністю роботи (на час опитування). У двох групах економічно активного населення спостерігається 10-відсоткова різниця: серед працюючих осіб визнали себе здатними до бізнесу 56%, серед безробітних – 46%. Безробітні зазначили три головні причини утримання від започаткування власного бізнесу: відсутність плідної власної ідеї, нестача необхідних знань і навичок, брак стартового капіталу. Очевидно, певна частка безробітних могла б долучитися до підприємництва за умов удосконалення чинної системи перепідготовки та виплат на започаткування власної справи.

Ефективність боротьби з соціально-економічними негараздами та можливість розробки дієвого механізму детінізації тісно пов’язані з пошуком відповіді на питання щодо причин існування тіньової економіки. На нашу думку його ґрунтовне пояснення дає теорія трансакційних витрат, за якою позалегальна економічна діяльність зумовлена, у першу чергу, високими трансакційними витратами, пов’язаними з функціонуванням у межах закону. Ернандо де Сото пропонує об’єднати усі ці витрати одним терміном “ціна підпорядкування закону”.

Ціна підпорядкування закону містить витрати доступу до закону і витрати продовження діяльності у межах закону. Як свідчать дослідження, витрати продовження діяльності у межах закону є невиправдано високими в Україні, такими, що поволі спонукають суб’єктів економічної діяльності до переходу в позалегальне середовище. В першу чергу це стосується витрат, пов’язаних зі сплатою податків.

Під час дослідження розвитку підприємництва в Україні Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) було опитано 900 керівників малих підприємств у 12 містах. Результати дослідження свідчать, що основною перешкодою розвитку підприємництва є надмірний податковий тиск. Так, 83% респондентів вважають занадто високими податкові ставки, 68% – занадто великою кількість податків, 39% – зазначають невиправдано часту зміну податкової звітності. Переважна більшість опитаних вважає, що недолуга податкова політика держави стимулює приховування доходів від оподаткування.

За даними опитування українських бізнесменів, яке проводила МФК, 14% респондентів повідомили, що приховують 10% доходів, 17% опитаних – від 11 до 30%, 44% – від 31 до 50%, 16% – від 51 до 70%, і 10% – від 71% до 90%^¹. Не викликає сумнівів, що масштаби ухиляння від оподаткування в Україні набули характеру стихійного лиха.

Від негараздів із сплатою податків відчутно потерпає сфера соціального захисту, і з часом це може призвести до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в країні. Якщо ж взяти до уваги, що, за результатами останніх соціологічних опитувань, тільки 2% дорослого населення України вважають себе багатими, майже 8% – зараховують себе до середнього класу, а решта – самоідентифікуються як бідні, навряд чи хтось наважиться гарантувати збереження стабільності в суспільстві, де 90% громадян – бідні.

Поки що внаслідок масового ухиляння від сплати податків додаткове податкове навантаження лягає на законослухняних платників і на тих, хто, працюючи в бюджетній сфері, не може ухилитися від оподаткування, а це – представники не найзаможніших верств населення. Таке становище з часом провокує нову хвилю ухилення від сплати податків та обов’язкових відрахувань.

Ціна підпорядкування закону часто виявляється надмірно високою і для суб’єктів законодавчої діяльності – державних інституцій та осіб, наділених правом законодавчої ініціативи. В таких випадках здоровий глузд, економічна доцільність та державні інтереси поступаються місцем особистій зацікавленості, лобіюванню групових інтересів та небажанню вирішувати складні й болючі питання.

Замість розв’язання проблеми особливостей оплати праці у важких і шкідливих умовах шляхом надання грошового відшкодування, тобто підвищення поточної заробітної плати, приймаються законодавчі акти, які встановлюють пільговий вік виходу на пенсію (на 5–15 років нижчий від існуючого) майже для 20 категорій працівників. Як наслідок, кількість пенсіонерів-пільговиків за віком перевищує 30% від загальної кількості пенсіонерів за віком. Таким чином держава в особі законодавця перекладає вирішення цього питання «на потім» і на молодші покоління, чисельність яких дедалі зменшується, тоді як тягар демографічного, а отже і податкового, навантаження, постійно зростає.

З метою мінімізації наслідків кризи української економіки, формування сприятливого інституційного середовища для розвитку підприємництва як важливого чинника протидії процесам зростання безробіття необхідно вдосконалити нормативно-правову базу у сфері підприємницької діяльності, а саме – суттєво спростити процедуру започаткування і особливо ведення бізнесу, запровадити механізми підвищення в суспільстві ролі малого бізнесу як фактора формування середнього класу, змінити систему кредитування.

Діяльність у тіньовому секторі є суттєвою проблемою для ринку праці, для створення дієвої системи державного медичного страхування, для багатьох інших галузей соціального спектра. Ризики поглиблення тінізації економіки надто великі, тому суспільство має вжити адекватних заходів для її нейтралізації. Потрібно істотно зменшити трансакційні витрати, пов’язані з діяльністю у межах закону, оскільки в іншому разі економіка України продовжуватиме рухатись у позалегальному напрямку.

2.10. Психологічні детермінанти довготривалого безробіття

Сприйняття особистістю ситуації довготривалого безробіття та психологічних причин власної професійної нереалізованості певним чином детермінує можливі шляхи та стратегії її подолання, що дозволяє встановити дієвість відповідних послуг з професійної орієнтації та психологічної допомоги, що їх надають фахівці центрів зайнятості, та відповідно, підвищити ефективність професійної діяльності останніх.

Фахівцями науково-дослідної лабораторії з професійної орієнтації незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України у 2009 р. було проведене дослідження з метою визначення особливостей ставлення довготривалих безробітних до ситуації власного безробіття, до можливих шляхів виходу зі стану професійної нереалізованості, а також до послуг, що надаються безробітним системою служби зайнятості. В анкетуванні взяли участь 200 безробітних (100 жінок і 100 чоловіків) з різних областей України, які тривалий час перебували на обліку у службі зайнятості.

Статистична обробка отриманих даних дала змогу визначити відповідні кореляційні зв’язки між досліджуваними змінними, які графічно подано на схемах (взаємопов’язані змінні з’єднані рисками).

Одним із напрямів дослідження було виявлення потреби безробітних у психологічній допомозі в ситуації безробіття, а також у відповідних семінарах та тренінгах. Отримані результати свідчать про певну амбівалентність у ставленні безробітних до відповідних послуг.

Найбільш зацікавлено сприймають інформацію про семінари та тренінги ті безробітні, які не бажають працювати взагалі або розглядають ситуацію безробіття як можливість приділити більше часу улюбленій справі (рис. 1). Для цієї категорії безробітних такі заходи є скоріше певним засобом для особистісного розвитку, ніж кроком до професійної самореалізації. Інша категорія безробітних розглядає запропоновані семінари та тренінги як шанс розвинути нові здібності та підвищити власну самооцінку, адже саме недооцінка власних можливостей є суттєвою перешкодою для працевлаштування та успішної професійної самореалізації.

Рис. 1. Чинники, що зумовлюють актуальність семінарів і тренінгів та психологічної допомоги для безробітних (товщина ліній відображає силу взаємозв’язків)

З огляду на це вкрай необхідним є проведення центрами зайнятості відповідної просвітницької роботи, метою якої є роз’яснення функцій та ролі психологічних передумов професійної успішності, що є надзвичайно актуальним у ситуації безробіття.

За винятком певної частини безробітних, які взагалі не налаштовані на працевлаштування, психологічна допомога є актуальною для безробітних, які відчувають певні психологічні проблеми та дисгармонію. Притаманні їм занижена самооцінка, невпевненість у майбутньому, прагнення уникати можливих невдач є важливими перешкодами на шляху до професійного успіху, адже внутрішній стан людини неминуче позначається на її здатності до ефективної особистісної самопрезентації, її вмінні поводити себе на співбесіді, підкреслити власні переваги під час спілкування з роботодавцем і т.д. Відомо, що побоювання можливих невдач привертає до людини неприємності, тоді як свідома налаштованість на успіх є важливою запорукою справжнього успіху. Саме тому надання психологічної допомоги певній категорії безробітних є надзвичайно важливим механізмом конструктивного подолання професійної кризи. Особливо актуальним це є в ситуації довготривалого безробіття, адже тривале відчуття власної нереалізованості та неможливості щось змінити на краще, безперечно, знижує особистісну самооцінку та мотивацію людини на успіх.

Перспективним напрямом здійснення психологічної допомоги в ситуації безробіття є активне впровадження психотренінгових заходів, зокрема проведення різних за своїм впливом психологічних тренінгів залежно від потреб та специфіки безробітних – тренінгів, спрямованих на підвищення самооцінки, розвиток готовності до професійної самореалізації, підвищення професійної конкурентоздатності та інше.

Важливим напрямом дослідження є виявлення впливу психологічних перешкод до працевлаштування на поведінку безробітних в ситуації довготривалого безробіття.

Так, невідповідність вимогам роботодавців досить по-різному сприймається безробітними. Одні ставляться до цього нейтрально та сприймають ситуацію безробіття як можливість для більшого спілкування з друзями (рис. 2). Другі впадають у відчай через невпевненість у власному майбутньому, вони відчувають занепокоєння, неспокій та втрачають здатність конструктивно реагувати на ситуацію безробіття, в якій вони опинились, а треті, навпаки, відчуваючи певну невідповідність бажаному професійному статусу, розглядають ситуацію безробіття як стимул для розвитку, одним з можливих напрямів якого є здобуття додаткової освіти.

Отже, для безробітних внутрішнє самосприйняття у даному випадку є визначальним в контексті ставлення до ситуації безробіття в цілому, що й зумовлює їхні відповідні дії, які можуть бути як деструктивними, так і конструктивними.

Рис. 2. Вплив психологічних перешкод на шляху до працевлаштування на сприйняття ситуації безробіття (товщина ліній відображає силу взаємозв’язків)

Зазначене підкреслює важливість психологічної допомоги, метою якої в ситуації довготривалого безробіття є оптимізація внутрішнього самоставлення безробітних, підвищення їх самооцінки та розвиток здатності до ефективного цілевизначення і планування власного професійного майбутнього. Важливою є здатність особистості розглядати ситуацію безробіття як можливість щось змінити на краще, апробувати нові шляхи власного професійного розвитку, а формування відповідного ставлення до цієї ситуації є одним із головних завдань психологічної допомоги безробітним.

Подальші результати дослідження свідчать, що ті безробітні, які визначають як одну з головних перешкод на шляху до працевлаштування відсутність наполегливості та активності, відмічають погіршення родинних стосунків та зростання пригніченості (див. рис. 2).

Отже, отримані дані свідчать, що поряд з активністю, яка може бути спрямована на отримання додаткової освіти, безробітні також виявляють пасивне ставлення до ситуації безробіття, в якій вони опинилися.

Все це знову-таки підтверджує значущість психологічної допомоги в ситуації довготривалого безробіття, що є надзвичайно важливим чинником конструктивного вирішення питання працевлаштування.

Окрема категорія безробітних висловлює небажання працювати взагалі, а одними з можливих причин виникнення даної мотивації є погіршення стану здоров’я. Безробітні, які засвідчують наявність даної мотивації, сприймають ситуацію безробіття як можливість для спілкування з друзями та відпочинку. Водночас брак бажання працювати супроводжується пригніченістю та погіршеннями родинних стосунків. Безробітні вказують на відсутність наполегливості та активності, отже, можливо, задекларована відсутність прагнення до професійної самореалізації є лише захистом від визнання власної неспроможності працевлаштуватись. З огляду на амбівалентність ставлення безробітних до ситуації безробіття, відповідним чином визначаються можливі шляхи її подолання.

Подальші результати дослідження також підтверджують, що саме внутрішнє самовідчуття людини зумовлює її ставлення до ситуації безробіття. Так, особи, які схильні відчувати тривогу та занепокоєність в ситуації невизначеності, надмірно побоюються невдач та негараздів, найбільше відчувають невпевненість у майбутньому, що негативним чином впливає на їхню можливість працевлаштуватись та продовжити свою професійну кар’єру (див. рис. 2).

Недооцінка власних можливостей досить амбівалентно сприймається безробітними: з одного боку, це викликає пригніченість, що, безперечно, негативно впливає на можливість успішного працевлаштування, а з другого – це є певним стимулом для творчого саморозвитку, пошуку нових напрямів для самореалізації і т.д.

Отримані дані свідчать про те, що сприйняття ситуації довготривалого безробіття та ступінь конструктивності її подолання багато в чому залежать від самоставлення людини: для одних труднощі є причиною для депресії та пригніченості, а для інших – викликом та поштовхом до змін та активних дій.

Отже, наявність певних психологічних перешкод на шляху до працевлаштування зумовлює необхідність надання кваліфікованої психологічної допомоги, що є особливо актуальним в ситуації довготривалого безробіття.

Важливим аспектом даного дослідження є вивчення особливостей сприйняття людиною ситуації власного безробіття.

Як правило, ситуація безробіття позначається відразу на декількох взаємопов’язаних складових життя людини, а саме: погіршення родинних стосунків впливає на стан здоров’я, що, у свою чергу, викликає посилення психологічної пригніченості та засмученості. Або, навпаки, внутрішня психологічна дисгармонія негативно впливає на фізичне самопочуття людини та на її стосунки з іншими людьми.

Але головною ланкою у цьому є все ж таки сприйняття людиною власної ситуації, якщо індивід в ситуації безробіття буде налаштований на успіх, він матиме можливість вплинути на обставини та змінити їх, а позитивний настрій неодмінно вплине на фізичний стан людини та на її стосунки з оточуючими.

Погіршення стану здоров’я в ситуації безробіття, безперечно, зменшує можливість присвятити більше вільного часу власним справам через необхідність турбуватись про власне здоров’я та самопочуття.

Цікавим є зв’язок між погіршенням стану здоров’я та можливістю людини займатись улюбленою справою. Це може бути пояснене тим, що саме погіршення здоров’я і неможливість працювати сприяє тому, що безробітна людина приділяє більше часу та уваги улюбленій справі.

Але водночас можливість займатись улюбленою справою пов’язана для безробітного з відповідним погіршенням матеріального становища, що є безперечним наслідком відсутності стабільної професійної діяльності.

Таким чином, з отриманих результатів можна зробити висновок, що негативні наслідки безробіття утворюють певний симптомокомплекс, подолати який можна лише через зміну ставлення людини до себе, отже, через зміну сприйняття ситуації безробіття.

Позитивний аспект сприйняття ситуації довготривалого безробіття має також певні закономірності та особливості (рис. 3).

______ зв’язок позитивний

- - - - - зв’язок негативний

Рис. 3. Особливості сприйняття людиною ситуації безробіття (позитивні аспекти)

Отримані результати свідча про досить різне ставлення досліджуваних до ситуації безробіття. Одні розглядають її як можливість для відпочинку, спілкування з друзями та можливість мати додатковий час для особистих справ. Інші, навпаки, розглядають безробіття як можливість для підвищення професійної кваліфікації та отримання додаткової освіти, що є несумісним із сприйняттям безробіття як певного періоду для вирішення власних проблем, занять улюбленою справою, відпочинку та спілкування з друзями.

Зрозуміло, що прагнення конструктивно використати вимушену перерву у професійній кар’єрі є важливим кроком до майбутнього професійного успіху, тоді як сприйняття безробіття як можливості для перепочинку відбиває професійно пасивну позицію, що не сприятиме швидкому працевлаштуванню.

Досить цікавим аспектом дослідження було визначення модальності сприйняття ситуації безробіття, адже саме внутрішнє ставлення до ситуації зумовлює провідні стратегії її подолання.

Отримані результати також свідчать про наявність двох протилежних тенденцій сприйняття ситуації безробіття. Для одних безробіття – це некомфортна невизначеність, невизначеність, яка обтяжує, викликає занепокоєння, тривогу, бажання якомога скоріше набути якоїсь чіткості (рис. 4). Для інших вимушена невизначеність – це виклик, це можливість змінити щось на краще, це шанс для кардинальних змін у власному житті, це також можливість для саморозвитку, творчості і т.д.

Ці тенденції є цілком протилежними, одна з них зумовлює пасивне ставлення до ситуації безробіття, яка розглядається як можливість для відпочинку та спілкування з друзями, тоді як інша спрямовує людину на пошук нових шляхів власної професійної самореалізації, що є конструктивним способом подолання довготривалого безробіття.

______ зв’язок позитивний

- - - - - зв’язок негативний

Рис. 4. Модальність сприйняття людиною ситуації власного безробіття (товщина ліній відображає силу взаємозв’язків)

Результати дослідження свідчать, що безробітні, які сприймають цю ситуацію як можливість для творчого саморозвитку, справді вдаються до активних дій у цьому напрямі, наприклад, вдосконалюють професійну кваліфікацію з метою підвищення у майбутньому свого професійного статусу. Сприйняття ситуації безробіття як некомфортної невизначеності супроводжується підвищеною невпевненістю щодо майбутнього. Із цього випливає, що саме розвиток толерантності до невизначеності є найбільш конструктивним механізмом ефективного подолання ситуації довготривалого безробіття.

Таким чином, ставлення до ситуації безробіття та до своїх можливостей в контексті побудови власної кар’єри є суттєвим чинником поведінки в ситуації довготривалого безробіття, який визначає ступінь її конструктивності-деструктивності і може варіювати від активності, спрямованої на розвиток нових здібностей та підвищення власної професійної кваліфікації, до пригніченості, невпевненості й тривоги. Виходячи з цього, головним завданням при наданні психологічної допомоги в системі служби зайнятості є зміна особистісної самосвідомості безробітних, що є безперечною умовою ефективності їх професійної самореалізації.

Blog

Содержание