Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Урогенітальний хламідіоз: ефективність роваміцину у лікуванні
Литвинець Є.А.
Івано-Франківський державний медичний університет
За даними літератури, до 40% інфекції нижнього відділу сечовивідних шляхів викликає Chlamydia trachomatis. Це нерухомі, кокоподібні, грамнегативні облігатні внутрішньоклітинні організми. Вони не в змозі самостійно синтезувати АТФ і тому в клітині господаря є енергетичними паразитами, але, на відміну від вірусів, містять ДНК і РНК. Основними формами хламідій є елементарні і ретикулярні тільця. Хламідії викликають запальний процес різної інтенсивності без будь-яких специфічних ознак. По клінічному перебігу розрізняють гостру, підгостру, хронічну і рецидивуючу хламідійну запальну реакцію. Інкубаційний період може бути коротким (7-10 днів) або ж продовжуватися 3 тижні і більше. За даними ВООЗ, хламідійний уретрит у чоловіків виникає більше, ніж у 60% після випадкових статевих стосунків. Хламідії виявляють у 60-70% хворих на постгонококовий уретрит, який розвивається після ефективного лікування гонореї. Нові наукові дані підтверджують роль хламідій у формуванні хронічного простатиту. Так, при обстеженні хворих з хламідійною інфекцією, ознаки простатиту виявляються більше, ніж у 46% хворих. У 15,7% пацієнтів, одночасно з хламідійним простатитом, виявляють везикуліт. Урогенітальна хламідійна інфекція дає ускладнення у 37-51% випадків. Хламідії є причиною безпліддя більше, ніж у половини чоловіків. Не дивлячись на вивчення урогенітального хламідіозу та застосування для лікування хворих високоефективних препаратів, рецидиви інфекції спостерігаються в 10-45% випадків. Тому проблема лікування хламідійної інфекції надзвичайно актуальна.
Нами проведено обстеження та лікування 34 хворих з хламідійною інфекцією із використанням препарату Роваміцин (спіраміцин) компанії “sanofi aventis”. Роваміцин відноситься до класу макролідів і за хімічною будовою близький до еритроміцину. Препарат виявляє антибактеріальну активність з допомогою пригнічення синтезу протеїну, зв’язуючи його 5 ОS рибосомальною підгрупою. Препарат стійкий до дії соляної кислоти шлунку. При застосуванні всередину роваміцин добре абсорбується, володіючи високою ліпофільністю, добре проникає в тканини і рідини організму, де досягає концентрації, яка в 10 раз перевищує концентрацію в сироватці. Дуже важливим аспектом дії препарату є його здатність проникати всередину у клітину, яка і забезпечує йому переваги при лікуванні інфекцій, викликаних внутрішньоклітинними мікроорганізмами, зокрема хламідіозу. Крім цього, Роваміцин на відміну від більшості антибактеріальних препаратів, не пригнічує імунну систему, а навпаки активує фагоцитарно-макрофагальну систему, підвищує активність Т-кіллерів, інгібує продукцію цитокінів.
Призначали Роваміцин по 3 000 000 ОД всередину, двічі на добу, протягом 15 днів. Також хворі одержували імуностимулюючу, протизапальну, системну ензимотерапію, гепатопротектори, протигрибкові препарати та фізіотерапевтичне лікування. Крім цього пацієнтам проводились мікроклізми з настою трави ехінацеї пурпурової. Для приготування настою 15 гр. трави запарювали 200 мл окропу. Настоювали 2 години, охолоджували до 38-40 оС і вводили 80-100мл у пряму кишку на ніч. На курс лікування 10 мікроклізм через день. Контроль лікування хламідійної інфекції проводили методом ПЛР через 1 місяць після закінчення терапії. Ефективність лікування оцінювали на основі наступних критеріїв: видужання – повне зникнення симптомів, від’ємні результати ПЛР; покращення – неповне зникнення симптомів, від’ємні результати ПЛР; відсутність ефекту – наявність симптомів захворювання, позитивні результати ПЛР.
Усі хворі були чоловічої статі, у віці від 18 до 44 років (середній вік 32±2,1роки). Хламідійна інфекція діагностована за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та імуноферментного аналізу (ІФА). Крім цього, всім хворим проводили комплексне обстеження, яке включало, збір анамнезу та огляд, аналіз сечі у трьох порціях, дослідження секрету передміхурової залози та зішкрібу з уретри, при потребі ультразвукове дослідження передміхурової залози. При клінічному обстеженні найбільш характерними були скарги на неприємні відчуття в уретрі, виділення з уретри слизисто-гнійного та слизистого характеру, найчастіше зранку, незначний невизначений біль в ділянці промежини, калитки, паховій та крижовій ділянці, внизу живота. Дизуричні розлади (почащений сечопуск, відчуття неповного спорожнення сечового міхура) виявлено у 42% хворих. У 18 пацієнтів діагностовано хламідійний уретропростатит, у 12 – простатит, і у 6 – простатовезикуліт.
Так, при аналізі результатів лікування через 1 місяць, хламідії не виявлені в жодного пацієнта, видужання костантовано у 30 (88,9%) пацієнтів, у 4 (11,8%) – покращення, тобто наявні від’ємні результати ПЛР, але залишились помірні симптоми простатиту. Даним хворим продовжено курс лікування простатиту.
Побічної дії при застосуванні нами роваміцину не виявлено, лише у 1 пацієнта спостерігалась легка нудота, яка самостійно зникла.
Висновки: Таким чином, Роваміцин (спіраміцин) зарекомендував себе як високоефективний препарат у комплексній терапії хламідійної інфекції.
Мікробний пейзаж вогнищ запалення у дітей хворих на тяжкі форми гематогенного остеомієліта в дніпропетровському регіоні
Лук’яненко Д.М.
Дніпропетровська державна медична академія, кафедра дитячої хірургії
Проаналізувавши історії хвороб дітей, котрі перенесли токсичну та септикопіємічну форми гострого гематогенного остеомієліта (ГГО) слід зауважити, що несвоєчасна діагностика, неадекватна антибактеріальна терапія та відсутня передопераційна підготовка можуть ставати чинниками переходу локальної форми ГГО в більш тяжкі, що зумовлює насамперед імунний статус дитини до початку захворювання.
При призначенні антибактеріальної терапії септичним хворим необхідно зважати не тільки на спектр дії антибіотика, але і його здатність збільшувати чи зменшувати кількість ендотоксина внаслідок його бактерицидної дії. При звільненні великої кількості ендотоксину створюється потенційна небезпека для пацієнта, тому питання вибору антибактеріальної терапії часто є визначальним, що зумовлює актуальність проведення досліджень в цьому напрямку.
У 23 хворих проведено бактеріологічне дослідження вогнища запалення на поживних середовищах Найчастіше в матеріалі, що забирали у дітей для бактеріологічного дослідження, виділялися St. aureus (53%), St. epidermidіs (18%), в меншому ступені St. haemoliticus (13,5%). У незначному відсотку випадків разом зі стафілококовою інфекцією виділялися Pseudomonas aeruginosa (до 5,7%), а також мікроорганізми рода Streptococcus. Гнійне запалення обтяжувалось також наявністю таких мікроорганізмів, як Klebsiella pneumoniae, E. coli, Candida та інших. У 4 летальних випадках було виділено різноманітні види стафілококів, як коагулазопозитивних, так і коагулазонегативних.
У частини хворих спостерігались асоціації мікроорганізмів, що суттєво впливало на перебіг патологічного процесу і обтяжувало захворювання: St. aureus та E. coli зі Str. pneumoniae, E. coli та St. epidermidіs та інші асоціації.
Емперічна антибіотикотерапія розпочата з цефалоспорінів 2-го та 3-го поколінь, антибіотиків пеніцілінового ряду, аміноглікозідів була неефективною внаслідок резистентності мікроорганізмів до антибіотиків цих груп. Комбінована терапія карбопенемами, фторхінолонами, едицином та метрогілом в залежності від чутливості мікроорганізма розпочата в перші дні лікування в більшості випадків дозволила купувати подальший розвиток септичного процеса.
Виходячи з вище зазначеного, слід зауважити, що у дітей Дніпропетровського регіона, що захворіли на ГГО запальні зміни були в більшій кількості випадків викликані стафілококовою флорою. В найтяжчих випадках з вогнищ запалення виділялися асоціації патогенних мікроорганізмів, що в значній мірі ставало чинником обтяжування перебігу патологічного процесу.
У зв’язку з полірізистентністю чутливості виділених штамів необхідне проведення і вивчення антибіотикограм в кожному конкретному випадку та розробка єдиного алгоритму емперічної антибактеріальної терапії у кожному регіоні в залежності від мікробного пейзажу вогнищ запалення.