Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материалаДиплом

Содержание


Оцінка ефективності Гафлоксу при лікуванні хворих на хронічний бактеріальний простатит
Івано-Франківський державний медичний університет
Подобный материал:
1   ...   94   95   96   97   98   99   100   101   ...   188

Оцінка ефективності Гафлоксу при лікуванні хворих на хронічний бактеріальний простатит

Литвинець Є.А., Сенів Ю.М., Соломчак Д.Б., Сандурський О.П., Гоцуляк Я.В.

Івано-Франківський державний медичний університет


Хронічний простатит залишається в даний час доволі розповсюдженим, недостатньо вивченим, таким, що погано піддається лікуванню, захворюванням. Згідно з даними більшості урологів, на хронічний простатит страждає 30-45% чоловіків. Поражає простатит переважно чоловіків молодого і середнього віку, тобто найбільш сексуально активних і нерідко ускладнюється порушенням копулятивної та репродуктивної функції. Тому проблема підвищення ефективності лікування хронічного простатиту має не тільки медичне, але і соціальне значення. Критеріями вибору антимікробного препарату для лікування хронічного бактеріального простатиту є: чутливість ідентифікованого мікроорганізму до антибіотика, наявність в останнього здатності в потрібній концентрації проникати через гематопростатичний бар’єр і накопичуватися в достатній концентрації в тканині залози, а також проникнути через екстрацелюлярну полісахаридну оболонку, яку формують мікроколонії бактерій. Найбільш повно даним вимогам відповідає створений компанією „SYNMEDIC” препарат Гафлокс (гатіфлоксацин), який є фторхінолоном IV покоління.

Ми застосовували Гафлокс в комплексному лікуванні 38 хворих на хронічний бактеріальний простатит. Відбір хворих проводили на основі дослідження 3 порцій сечі, класичний тест Е. М. Meаres і Т. А.Stаmey, та секрету передміхурової залози, одержаного після її масажу. Діагноз простатиту бактеріальної етіології встановлювали хворим, у яких 2 перші порції сечі були стерильні, в секреті передміхурової залози виявляли ріст мікроорганізмів в кількості рівній чи більшій, ніж 103 КОЕ /мл, а в третій порції сечі після масажу спостерігався ріст тієї ж мікрофлори в кількості в 10 раз меншій в порівнянні з обсеменінням секрету передміхурової залози. Діагноз верифікували також на основі пальцевого дослідження передміхурової залози (ПЗ), простатиту в анамнезі, лабораторних досліджень виділень з сечівника на специфічну та неспецифічну флору, та ультрасонографії ПЗ абдомінальним та трансректальним датчиком. Також проводилось анкетування при зверненні та в процесі лікування за модифікованою міжнародною системою оцінки симптомів при захворюваннях передміхурової залози (IPSS) та якості життя.

Призначали Гафлокс по 400 мг 1 раз на добу напротязі 15 днів. Показанням до застосування препарату служила чутливість виділених бактерій до гатіфлоксацину. Механізм дії препарату пов’язаний з інгібуванням ДНК-гірази та топоізомерази ІV. Поряд з антибіотикотерапією Гафлоксом, хворим призначали протизапальну терапію (свічки з нестероїдними протизапальними середниками) 2 рази на добу і трасректальну ультразвукову терапію апаратом “Барвінок”.

Середній вік пацієнтів склав 30,6±2,4 років (від 19 до 45 років), тривалість захворювання від 8 місяців до 5 років (в середньому 2,8±1,2 роки). Характерними скаргами хворих були відчуття дискомфорту в уретрі (печія, різі, свербіж), незначні виділення, дизуричні розлади, відчуття важкості або біль внизу живота, пахових ділянках, промежині з іррадіацією в яєчка, крижі. Більшість хворих відмічали ериктильну дисфункцію, яка найчастіше проявлялась зниженням лібідо і пришвидшеною еякуляцією. При ректальному пальцевому дослідженні передміхурова залоза збільшена в розмірах, пастозна, тістуватої консистенції, спостерігається згладження серединної боріздки, болючість при пальпації.

Контрольне обстеження, проведене після завершення запропонованого нами курсу терапії, підтвердило зникнення запального процесу в передміхуровій залозі. Так кількість лейкоцитів в секреті передміхурової залози не перевищувала 6-8 в полі зору, відзначено підвищення кількості лецитинових зерен. В сечі та секреті передміхурової залози росту мікрофлори не виявлено. Пацієнти також відзначали значне зменшення суб’єктивних проявів, часто з повним зникненням болевого синдрому, а також значне поліпшення загального стану і копулятивної функції. Так сумарний бал по IPSS до лікування становив – 22,4±0,28 а після лікування – 2,8±0,05; індекс оцінки якості життя до лікування – 3,3±0,05, а після лікування - 1,5±0,05; оцінка загального стану по сумі балів до лікування – 25,7±0,32, а після лікування – 4,3±0,1. Також констатовано незначне зменшення об’єму передміхурової залози (дані УЗД). Лише у одного хворого ефект терапії був розцінений як задовільний, так як в кінці лікування при відсутності росту мікрофлори в сечі та секреті передміхурової залози у хворого залишався біль в пахових ділянках, а при пальцевому ректальному дослідженні зберігалась болючість при пальпації передміхурової залози.

Препарат Гафлокс (гатіфлоксацин) добре переносились хворими. Лише у двох пацієнтів виникала помірна нудота, яка не потребувала відміни препарату.

Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать, що Гафлокс (гатіфлоксацин) є високоефективним та безпечним протимікробним препаратом для лікування хворих на хронічний бактеріальний простатит і демонструють добру активність по відношенню до грамнегативних збудників, які є відповідальними за розвиток бактеріального запалення в передміхуровій залозі.

Висновки:

1. Застосування Гафлоксу (гатіфлоксацину) при лікуванні хворих на хронічний бактеріальний простатит дозволяє добитися позитивних результатів клініко-лабораторних показників та досягти стійкого клінічного ефекту.

2. Великою перевагою Гафлоксу є можливість його перорального застосування 1 раз на добу, добра переносимість, що дозволяє використовувати цей препарат в амбулаторній практиці.