Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материала

Диплом

Содержание Особенности иммунного ответа беременных с многоводием на фоне антибактериальной терапии Резистентність до антибіотиків грамнегативної мікрофлори – фактора гнійно-запальних інфекцій Корнійчук О.П., Лаврик Г.С.

Подобный материал:

• Учебник под редакцией, 9200.03kb.
• Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
• Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
• Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
• Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
• Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
• М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
• Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
• Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
• Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.

Особенности иммунного ответа беременных с многоводием на фоне антибактериальной терапии

Корбут И.А.¹, Барановская Е.И.¹, Лакудас Е.Л.²

Гомельский государственный медицинский университет¹, УЗ «Гомельская городская клиническая больница № 2»²

Цель. Изучить значение лактоферрина (ЛФ), ά–интерферона (ά–IF), γ–интерферона (γ–IF), интерлейкина-1β(IL-1β), рецепторного антагониста интерлейкина-1β(RA-IL-1β) при проведении антибактериальной терапии беременным с многоводием.

Материалы и методы. Методом твёрдофазного ИФА в сыворотке периферической крови беременных на сроке гестации 34-39 недель определяли концентрации ЛФ, ά–IF, γ–IF, IL-1β, RA-IL-1β в сыворотке периферической крови. Применяли диагностические тест-системы производства ЗАО «Вектор-Бест» (Новосибирск): «Лактоферрин – стрип», «Альфа-интерферон – ИФА-БЕСТ», «Гамма-интерферон – ИФА-БЕСТ», «ИЛ-1бета-ИФА-БЕСТ», «Рецепторный антагонист ИЛ-1бета-ИФА-БЕСТ». Статистический анализ: Т-критерий Манна-Уитни с поправкой Йейтса, вычисление медианы и 25 и 75 процентиля, критерий ранговой корреляции Спирмена. Группу I составили 8 пациенток, которым проводилась антибактериальная терапия многоводия пенициллинами и цефалоспоринами 2 и более раз на протяжении беременности. В группу II включены 5 пациенток с однократной терапией многоводия цефалоспоринами.

Результаты и обсуждение. У пациенток, которым неоднократно проводилась антибактериальная терапия медиана концентрации ЛФ в 2,9 раза ниже, чем у пациенток с однократной терапией (нг/мл 178,9 и 512,0 нг/мл, соответственно), что объяснимо снижением неспецифической резистентности макроорганизма под воздействием антибиотиков. У женщин группы I в сыворотке крови достоверно выше концентрация ά–IF – 6,2 и 1,0 пг/мл, соответственно (z_t=1,98, р<0,05), что связано с активацией системы интерферона, направленной на активацию врожденного иммунитета плода. На фоне проводимой антибактериальной терапии у пациенток обеих групп значение γ–IF статистически не различалось – 5,9 и 5,2 пг/мл, что отражает незначительную роль данного вещества на фоне физиологического иммунокомпромисса беременных. Уровень IL-1β был низок в сыворотке крови независимо от схемы лечения и составил 0,7 и 0,0 пг/мл. Это объяснимо увеличением синтеза данного цитокина при более агрессивном течении патолологического процесса. Медиана концентрации RA-IL-1β в сыворотке периферической крови в 1,4 раза выше при однократной терапии цефалоспоринами (558,7 и 401,9 пг/мл, соответственно). Это говорит об исходном удовлетворительном состоянии саногенных механизмов макроорганизма, при которых наступает излеченность такого осложения беременности, как многоводие. С помощью метода ранговой корреляции Спирмена установлена сильная прямая связь уровней ά–IF и RA-IL-1β в сыворотке периферической крови при проведении повторных курсов антибактериальной терапии, что говорит о запуске каскада иммунных реакций, напрввленных на повышение иммунорезистентности матери.

Заключение. На фоне массивной антибактериальной терапии активируется противовоспалительное звено иммунных реакций (ά–IF и RA-IL-1β), что улучшает прогноз для плода.

Резистентність до антибіотиків грамнегативної мікрофлори – фактора гнійно-запальних інфекцій

Корнійчук О.П., Лаврик Г.С.

Львівський національний медуніверситет ім. Данила Галицького, Львівський медичний коледж “Монада”

За частотою висівання при гнійних запальних захворюваннях грамнегативні палички поступаються грампозитивній мікрофлорі (в основному, представленій стафілококам).

Але ентеробактерії та інші грамнегативні палички (псевдомонади та неферментуючі бактерії) характеризуються вираженою стійкістю до хіміотерапевтичних препаратів.

Як правило полі- і мультирезистентні ізоляти бактерій є госпітальними штамами.

У 2007-2008 роках виділено 88 штамів ешерихій від хворих на гнійно-запальні захворювання різної локалізації, 64 штами роду Citrobacter, 58 – Klebsiellа, 48 – Proteus, а також 12 штамів роду Psedomonas.

Було визначено чутливість виділених мікроорганізмів до основних груп антибіотиків, включаючи останні покоління цефалоспоринів, аміноглікозидів та фторованих оксихінолонів. Для ешерихій та псевдомонад було визначено чутливість до фагів (піобактеріофагу полівалентного).

28,4% штамів ешерихій мали полірезистентну природу, тобто виявляли стійкість до трьох антибіотиків одночасно ампіциліну, канаміцину, тетрацикліну – ApRKmRTeR.

Лише 10% представників ешерихій резистентні до офлоксацину, трохи більше – до ципрофлоксацину (11%) і норфлоксацину (15%). З групи цефалоспоринів найменшу резистентність в ешерихій встановлено для цефотаксиму – 14%, для цефтріаксону в останні роки зафіксовано зростання резистеності до 28%. Стабільно до хлорамфеніколу і тетрацикліну чутливі лише близько 50% штамів ешерихій.

Для капсулоутворюючих ентеробактерій (клебсієл) зафіксовано зростання резистентності до гентаміцину (до 40%), до цефтріаксону, цефотаксиму - 35-40% . Стійкість Klebsiella pneumoniae до левоміцетину склала 85% та до тетрацикліну (до 86%). Ще вищу резистентність встановлено для Citrobacter koseri відносно цефалоспоринів ІІІ покоління (до 40-45%) штамів, ципрофлоксацину та норфлоксацину – 15-20%, гентаміцину - 30%, амікацину – 20%.

Для протейної мікрофлори встановлено зростання резистентності до цефалоспоринів, а також збільшення кількості стійких штамів P. mirabilis до гентаміцину (від 18 до 25%) та до деяких фторованих оксихінолонів (норфлоксацин – до 50%). Проте для 40% штамів за останніми даними встановлено деяке зростання чутливості до карбеніциліну.

В основному досліджені енетробактерії були чутливими до фурамагу та 95% - до гатіфлоксацину.

Psedomonas виявили помірну чутливість до ципрофлоксацину, амікацину, фурамагу, низьку – до цефотаксиму та цефтріаксону. Не було виявлено чутливих штамів псевдомонад до ампіциліну та інших антибіотиків пеніцилінового ряду. Від двох хворих, було ізольовано синьогнійні палички, стійкі до всіх апробованих хіміотерапевтичних препаратів (в тому числі до гатіфлоксацину), крім цефпірому. В першого з вказаних пацієнтів було встановлено синдром поліорганної недостатності, в другої особи – цукровий діабет.

79,5% ешерихій, 70% клебсієл та 83% псевдомонад лізувалися піобактеріофагом полівалентним.

Аналіз проведених досліджень дозволяє в окремих випадках призначати антибактеріальну терапію емпірично, виходячи з клінічної картини та морфотинкторіальних властивостей збудника, що може бути визначене при мікроскопії гною, ex tempore. В особливо тяжких випадках та імунодефіцитних станах ефективність лікування може бути забезпечена застосуванням цефалоспоринів або фторхінолонів ІV покоління (цефпірому або гатіфлоксацину). Хіміотерапевтичні заходи слід поєднувати з фаготерапією.