Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материала

Диплом

Содержание Оптимизация подходов к противовирусной терапии при хроническом вирусном гепетите С на госпитальном этапе Колесников А.Б. Особливості перебігу туляремійної інфекції в Донецькій області

Подобный материал:

• Учебник под редакцией, 9200.03kb.
• Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
• Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
• Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
• Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
• Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
• М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
• Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
• Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
• Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.

Оптимизация подходов к противовирусной терапии при хроническом вирусном гепетите С на госпитальном этапе

Колесников А.Б.

Клиника ЧелГМА, г.Челябинск

Уровень заболеваемости хроническим вирусным гепатитом С в Российской Федерации приобрел катастрофические масштабы и представляет реальную угрозу здоровью нации. В России насчитывается более трех миллионов человек, инфицированных вирусом гепатита С, в мире более 500 миллионов. Повсеместное распространение многообразие возможных клинических проявлений и огромные экономические затраты, связанные с лечебно-диагностическим процессом трансформировали проблему HCV-инфекции из медицинской в социальную. Проводимая противовирусная терапия Хронического Вирусного Гепатита С не всегда приводит к формированию устойчивого вирусологического ответа в связи с чем необходимо обратить внимание на поиск путей повышения ее эффективности, в том числе и воздействуя на механизмы Перекисного Окисления Липидов на подготовительном этапе.

Изучение процессов свободнорадикального окисления биомембран при хронической HCV-инфекции, представляется актуальным. В исследованиях последних лет показано, что в патогенезе хронического гепатита важная роль принадлежит оксидативному стрессу, развивающемуся в результате дисбаланса между оксидантной и антиоксидантной системами. При этом в крови и тканях достигают высоких концентраций продукты переокисного окисления липидов, в частности - малоновый альдегид, дестабилизирующий клеточные мембраны. Изменение параметров перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты организма у больных хроническим вирусным гепатитом С, позволит обосновать включение в эффективную терапию лекарственных средств антиоксидантного действия. Целесообразность регуляции энергетического обмена гепатоцитов и коррекция дисфункции клеточного метаболизма фармакологическими препаратами при хроническом вирусном гепатите С продиктовано ролью окислительного стресса в патогенезе хронического вирусного гепатита С. В связи с тем что полноценность липидных структур мембран является одним из универсальных показателей гомеостаза макроорганизма, то в ответ на усиливающиеся процессы липопероксидации в гепатоцитах, при воздействии вируса, компенсаторно происходит усиление активности антиоксидантной защиты, составными элементами которой являются супероксиддисмутаза, каталаза и другие биологически активные вещества. В состав антиоксидантной системы входят многочисленные биологически активные вещества и метаболиты ферментной и неферментной природы. Необходимость патогенетической терапии определяется возможностью фармакологической коррекции нарушений функций митохондрий, наблюдаемых при окислительном стрессе

Целью работы явилось изучение состояния перекисного окисления липидов, антиоксидантной защиты и нитроксидергических процессов, элементы их взаимодействия у больных хроническим вирусным гепатитом С, в условиях базисной терапии и на фоне включения в программу лечения препарата антиоксидантного действия - церулоплазмина.

Под нашим наблюдением находилось 100 пациентов с диагнозом хронический вирусный гепатит С, в возрастной группе от 18 до 45 лет. Диагноз верифицировался на основании комплексного стационарного обследования, включающего клинические, биохимические, вирусологические методы, а также данные дополнительного исследования.

Состояние перекисного окисления липидов оценивали по уровню его конечного продукта – малоновому диальдегиду, антиоксидантную защиту - по содержанию фермента супероксиддисмутазы в плазме крови, степень активности нитрокидергических процессов по уровню нитратов и нитритов. Все перечисленные показатели были изучены у пациентов с диагнозом: хронический вирусный гепатит С, в условиях базисной терапии и на фоне включения в нее антиоксиоксидантного препарата – церулоплазмин в дозе 100мг./сутки. Группа относительного контроля состояла из 30 доноров. Выявлено повышение уровня МДА у всех пациентов с хронической HCV-инфекцией в различной степени выраженности, имеющее корреляцию в зависимости от активности процесса. В тоже время отмечается снижение уровня супероксиддисмутазы на фоне незначительного снижения уровня церулоплазмина.

Проведенное исследование показало хорошую переносимость препарата церулоплазмин. На фоне проводимой терапии выявлено стабилизация параметров перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты организма. Отмечена положительная динамика биохимических показателей крови. Результаты коррекции нарушенных процессов перекисного окисления липидов, равно как и общетерапевтический эффект более выражены, если в традиционный лекарственный комплекс антиоксидантов неферментативного ряда дополнительно включается церулоплазмин.

Особливості перебігу туляремійної інфекції в Донецькій області

Коломійцева Г.М.¹, Домашенко О.М.², Білаш А.І.¹, Грянова Л.І.¹

Донецька обласна санітарно-єпідеміологічна станція¹, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького²

В Донецькій області зареєстровано 74 ензоотичных з туляремії населених пункти. При серологічному дослідженні матеріалу з об'єктів навколишнього середовища сліди циркуляції збудника туляремії визначені в Донецько-Кряжній і Приморсько-степовій ландшафтно-географічних зонах області. В 2007р. епізоотичні процеси по туляремії спостерігалися на раніше виявлених еэнзоотичных територіях в Олександрівському, В.Новоселківському р-нах і околицях м.Краматорська й підтверджені при лабораторному дослідженні в погадках хижих птахів, у яких позитивні знахідки склали відповідно 12,0 %; 15,0 %; 1,0 %. Крім антропонозних і синантропних гризунів у епізоотологічний процес утягнені також зайці, при цьому інфікованість їх складає 16,9 %. На фоні щорічних епізоотичних процесів по туляремії в об'єктах навколишнього середовища в області реєструються спорадичні випадки захворювання туляремією серед людей.

З метою клінічної діагностики в 2007 році в області обстежено із застосуванням серологічних методів 111 хворих осіб. Позитивний результат виявлений у двох хворих, що дозволило на підставі клінічних та епідеміологічних даних встановити діагноз туляремії. У Краснолиманському районі занедужала дівчинка 1994 року народження, у якої спостерігалися лихоманка, симптоми інтоксикації, привушний бубон 1,5 х 2 см. Сім'я хворої постійно вживала зайчатину, дівчинка брала участь в обробці зайців. Село, де проживає сім'я захворілої дівчинки, являється ензоотичною територією по туляремії. Діагноз бубоної форми туляремії було підтверджено серологічним дослідженням (РА 1:400++++, РНГА 1:1280).

Другий випадок туляремії виявлений у 52- річної жінки, оператора мінімолзавода в Артемівському районі, у якої в ході проведення лабораторного контролю за станом протитуляремійного імунітету серед контингентів групи ризику, виявлені антитіла до туляремійного мікробу. На підставі клінічних (гострий катаральний апендицит, наявність збільшених пахових лімфатичних вузлів) і лабораторних даних (РА 1:200++++, РНГА 1:1280) хворій ретроспективно встановлений діагноз: туляремія, абдомінальна форма. Епізоотичні процеси на території м. Часів-Яру, де мешкає хвора, протягом 2002-2004 р. р. відслідковувалися й підтверджувалися при лабораторних дослідженнях мишовидных гризунів і інших дрібних ссавців. В лікуванні хворих на туляремію застосовували гентаміцин у звичайних дозах. Основний принцип антибактеріальної терапії – це тривалий курс до 10-го дня нормальної температури, щоб уникнути рецидивів та ускладнень.

В 2007 р. на ензоотичних територіях вакциновано проти туляремії 770 осіб (96,8 %), ревакциновано 703 особи (93,7 %). В 2007р. в Донецькій області з профілактичною метою для визначення рівня імунітету серед контингентів групи ризику та серед жителів ензоотичных територій обстежено серологічним методом 145 осіб. Позитивні результати виявлені у 119 щеплених осіб (82,1 %) і у однієї перехворілої в Артемівському районі (контингент групи ризику). Туляринові проби поставлені 582 особам, при цьому позитивні результати виявлені у 326 (56,0 %).

Основним завданням санітарно-епідеміологічної служби залишається динамічне лабораторне спостереження за циркуляцією збудника туляремії в об'єктах навколишнього середовища, організація протиепідемічних і протиепізоотичних заходів щодо недопущення захворювань серед людей, у тому числі загальна профілактична імунізація групи ризику з попередньою перевіркою у них напруженості імунітету; проведення дератизаційних заходів на об'єктах підвищеного епідризику. З метою зниження діагностичних помилок при туляремії з урахуванням епідеміологчної ситуації і особливостей цього захворювання необхідно якомога широко інформувати лікарів суміжних фахів.