Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Клінічна ефективність застосування дериватів артемізину в комплексному лікуванні середньотяжких форм тропічної малярії
Кондратюк В.В.1, Полукчи О.К.2
Харківський військово-медичний клінічний центр Північного регіону1, Харківська медична академія післядипломної освіти2
За останні 10 років ситуація у світі з малярії погіршилася. Найбільш тяжкою формою захворювання є тропічна малярія (ТМ), оскільки хвороба вже з перших днів може набувати небезпечного для життя перебігу і потребувати максимально швидкої діагностики та лікування. Саме ТМ зумовлює 50 % захворюваності на малярію у світі і 98 % усіх летальних наслідків від неї. За даними ВООЗ щороку від неї у світі (переважно Африці та Південно-Східній Азії) гинуть від 1 до 2 млн. людей, навіть у країнах Європи летальність складає 0,49-0,37 % (В.П. Сергеєв і співавт., 2004).
Розширення міжнародних контактів, туризм, участь наших військовослужбовців у миротворчих місіях ООН сприяє як завозу в Україну ТМ, так і захворюваності серед її громадян під час перебування у ендемічних зонах.
В деяких ендемічних регіонах світу у малярійних паразитів, переважно у Plasmodium falciparum, реєструється резистентність до протималярійних препаратів, котра нерідко має характер чисельної (хлорохін, хінін). Тому оптимізація етіотропної терапії ТМ є першочерговим завданням в лікуванні цієї хвороби.
Останнім часом у лікуванні хінінрезистентних форм ТМ дедалі частіше почали використовувати препарати полину (деривати артемізину) – артеметр та артесунат. Вони надзвичайно швидко діють як на еритроцитарні шизонти, так і на гаметоцити, не викликають таких побічних дій як хінін. Саме тому вивчення ефективності цих препаратів у хворих на середньотяжкі форми ТМ визначило мету нашої роботи.
Під нашим спостереженням знаходилося 45 хворих на середньотяжкі форми ТМ. У всіх діагноз було підтверджено виявленням у мазках крові Р1. falciparum. Хворі були з категорії миротворців що перебували у Ліберії (Західна Африка). Миротворці надходили на лікування в 1 – 2 добу від початку хвороби. Усі пацієнти надавали скарги на загальну слабкість, гарячку з ознобом, зниження апетиту, головний біль. Міальгії та артралгії відзначалися у 28,8 % (12 хворих), нудота – у 20,0 % (9 хворих). У 17,7 % (8 хворих) відзначалася гепатоспленомегалія, у 44,4 % (20 хворих) - прискорена ШОЕ, у 40,0% (18 хворих) - підвищена активність АлАТ, у 15,5 % (7 хворих) – анемія.
В залежності від терапії усі хворі були розподілені на 2 групи. Першу групу склали 26 пацієнтів, які отримували «традиційну» терапію – хініну дигідрохлорид по 600 мг внутрішньовенно на 400 мл 5 % розчину глюкози тричі на день, на протязі 3-х днів. Потім цим хворим перорально застосовували артесунат за наступною схемою: у 1-й день (4-й протипаразитарної терапії) по 200 мг двічі на день, 2-5-й день – по 100 мг двічі на день.
Другу групу склали 19 пацієнтів, що з 1-го дня отримували артеметр внутрішньм'язово, за наступною схемою: 1-й день - по 160 мг один раз за добу, на 2-5-й дні – по 80 мг один раз за добу.
Пацієнти в обох групах паралельно отримували доксициклін per os по 0,1 двічі за добу. Після закінчення проти паразитарної терапії призначали одноразово фансидар 3 табл.
При порівнянні тривалості основних клінічних симптомів було встановлено, що у хворих 1-ї групи тривалість гарячки складала 5,38±0,88 діб, в той час як у пацієнтів 2-ї групи – 2,78±0,46 діб (р0,05). Застосування артеметру з першої доби терапії сприяло і швидшому зникненню інтоксикаційного синдрому. Так у пацієнтів 1-ї групи загальна слабкість, нудота, міальгії, артралгії зберігалися на протязі 4,88±0,88 діб, в той час, як у пацієнтів 2-ї групи – у 2,56±042 (р0,05).
У хворих 1-ї групи достовірно частіше (р<0,05) на 4 добу терапії відзначалися явища гепатоспленомегалії – у 57,6±9,6% (15 хворих), в той час як у пацієнтів 2-ї групи – лише у 21,0±9,3 % (4 хворих). Анемія у пацієнтів на тлі застосування хініну розвинулася у 19,2±7,7 % випадків (5 хворих), а при лікуванні артеметром – у 15,7±8,3 % (3 пацієнти), (р>0,05).
Таким чином, застосування артеметру у комплексній терапії хворих на середньотяжкі форми тропічної малярії сприяло більш швидкій нормалізації температури тіла, скорішому зникненню інтоксикації. У пацієнтів що приймали артеметр на тлі терапії рідше розвивалися гепатоспленомегалія та анемія.
Эффективность этиотропной терапии манифестных форм иксодовых клещевых боррелиозов в проспективных наблюдениях
Конькова - Рейдман А.Б.
ГОУ ВПО «Челябинская государственная медицинская академия», г. Челябинск
Основное значение в комплексной терапии иксодовых клещевых боррелиозов (ИКБ) отводится рациональной антибактериальной терапии острого периода, которая позволяет значительно снизить процент подострых и хронических форм заболевания с различными органными поражениями.
Под наблюдением находилось 150 больных с манифестными эритемными и безэритемными формами ИКБ. У 20 % ретроспективно была диагностирована латентная инфекция. Эффективность антибактериальной терапии оценивалась по динамике регресса клинических симптомов и синдромов и элиминации возбудителя (снижение титров специфических антител в ИФА в течение периода наблюдения - 1-2 года при отрицательных результатах обнаружения ДНК боррелий методом ПЦР). Использован метод ИФА с тест-системой « Боррелиоз –ИФА- Ig M» и « Боррелиоз-ИФА- Ig G» производства НПФ « Хеликс» (Санкт-Петербург). Генодиагностика ИКБ проводилась диагностической тест-ситемой Векто-Лайм-ДНК-ампли-100 «Вектор-Бест» с системой праймеров к fla-гену.
В лечении манифестных форм острого периода использовались следующие группы антибактериальных препаратов: тетрациклины (доксициклин ОДД (общая дневная доза) - 0,2г., ЭКД ( эквивалентная курсовая доза -20г.; юнидокс-солютаб ОДД-0,2г., ЭКД-20г)), макролиды (азитромицин (азитрал, суммамед ЭКД-3,0 г.)), полусинтетические пенициллины в комбинации с клавулановой кислотой ( амоксиклав ОДД- 1,125 г., ЭКД – 11,25 г.). Суммарная эффективность ( клинический и бактериологический эффекты) составила: для амоксиклава - 90 % доксициклина - 75 %, для юнидокс-солютаба - 80 %, суммамеда -60 %, азитрала - 40 %.
При подостром течении эффективность бензилпенициллина (ОДД- 4 млн.ЕД, ЭКД- 56 млн.ЕД) – 86 % и цефтриаксона (ОДД-2, г., ЭКД- 28 г) – 90 % были сопоставимы.
У 25 % развилась 3 стадия с поздними органными поражениями. Наиболее эффективным в лечении хронических форм ИКБ, особенно нейроборрелиоза, в том числе с поражением ЦНС по типу энцефалопатии, оказался цефтриаксон ( ОДД-2,0г., ЭКД- 56 г.). В ряде случаев для достижения суммарной эффективности возникала необходимость в повторных курсах антибактериальной терапии цефтриаксоном. При назначении повторного курса этиотропной терапии смена антибиотика не является обоснованной, т.к. боррелии не приобретают устойчивости к использованному ранее антибиотику и неудача лечения в большинстве случаев обусловлена либо коротким предыдущим курсом, либо невозможностью создать действенных концентраций антибиотиков в местах персистенции возбудителей. Пенициллин - второй препарат по эффективности при лечении хронического боррелиоза. Однако именно он является наиболее часто используемым в этих случаях. Это определяется в большей мере его стоимостью и доступностью в широкой клинической практике. В ходе проведения этиотропной терапии следует помнить о так называемой реакции Яриша-Герксгеймера. В наших наблюдениях она возникала примерно у 15% больных, как правило, в первые 24 часа от начала лечения при остром и на 2-3 сутки при хроническом вариантах течениях ИКБ при использовании пенициллина или цефалоспоринов. Основными проявлениями реакции являлись: озноб, повышение температуры, головные и мышечные боли, усиление местных кожных реакций в области очагов эритемы (увеличение ее размеров, отечности и болезненности), а также ухудшение общего самочувствия больного. Развитие подобной реакции не может быть показанием к отмене применяемого антибиотика, так как не является результатом непереносимости препарата больным и обычно быстро купируется либо самостоятельно, либо в результате усиления дезинтоксикационной терапии. Препараты доксициклина из-за их малой эффективности при лечении хронических проявлений ЛБ должны быть исключены из практики применения. Единственным исключением могут быть поражения кожи. В этих случаях применение тетрациклинов должно быть длительным (не менее 30 дней), что не всегда приемлемо из-за наличия у тетрациклинов побочных эффектов при длительном их применении.