Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Иммунокорригирующая терапия - необходимое звено профилактики и лечения послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений
Винницкий Л.И, Бунятян К.А, Инвияева Е.В.
ГУ Российский научный центр хирургии им.акад. Б.В.Петровского РАМН, г. Москва
Проблема профилактики и лечения гнойно-воспалительных осложнений является актуальной до настоящего времени, а нарушения иммунитета - одним из факторов патогенеза хирургической инфекции. Выявленные у хирургических больных до операции иммунодефицитные состояния, вследствие основного заболевания, усугубляются всеми компонентами хирургической операции и многими фармакологическими препаратами, которые отрицательно воздействуют на параметры иммунного статуса (фагоцитоз, гуморальный и клеточный иммунитет).
В настоящее время проблема клинической иммунологии заключается не только в том, чтобы оценить функциональное состояние иммунной системы больного, но и на основании клинико-лабораторных исследований дать доказательные показания к назначению адекватной и специфической иммунотерапии. Наряду с традиционными методами комплексного лечения гнойно-воспалительных осложнений у хирургических больных, применение иммунокорригирующей терапии в до- и послеоперационном периодах направлено на коррекцию вторичной иммунной недостаточности у этих больных.
Таким образом, выявление иммунной недостаточности у больных в пред- и послеоперационном периодах и ее фармакологическая коррекция является одной из актуальных проблем, от которой зависит эффективность хирургического лечения.
Для оценки иммунного статуса больных нами был использован комплекс современных объективных методов включающих в себя иммунофенотипирование клеток периферической крови методом проточной лазерной цитометрии на приборе FACScan с использованием моноклональных антител к дифференцировочным и активационным маркерам, меченых FITC (CD3, CD4, CD8, CD16, CD20, CD25, CD71, HLA-DR). Функциональное состояние Т- и В-лимфоцитов оценивали на основе экспрессии раннего активационного маркера активации CD69.
Концентрацию иммуноглобулинов классов А, М, G в сыворотке крови определяли методом радиальной иммунодиффузии на планшетах фирмы <Реафарм>.
Фагоцитарную активность нейтрофилов определяли стафилококком, меченым FITC на проточном цитометре.
Концентрации IL-6, IL-8,TNF-a определяли наборами фирмы PerSeptive Вiosystems, иммуноферментным методом.
Мы обследовали более чем 2000 больных с различной хирургической патологией. Это больные с аортальными и митральными пороками сердца, больные с опухолями полостей сердца, с ишемической болезнью сердца, больные с постинтубационным рубцовым стенозом трахеи и заболеваниями легких, больные с длительно- незаживающими ранами, после пластических и реконструктивных микрохирургических операций, больные с опухолями брюшной полости, больные с заболеваниями печени, желчных путей и поджелудочной железы.
У различных групп хирургических больных от 60% до 100% был выявлен комбинированный тип иммунных расстройств, проявляющийся в нарушении фагоцитарного, клеточного, гуморального и цитокиновых звеньев иммунитета. Выявленные нарушения иммунной регуляции у хирургических больных служат показанием для назначения иммунокорригирующих препаратов. В нашей практике мы использовали такие препараты как, ликопид, имунофан, полиоксидоний, галавит, глутоксим только в инъекционных формах.
Наш опыт показал, что включение иммунокорригирующих препаратов в комплексную программу лечения больных с инфекционным эндокардитом снизило количество рецидивов после оперативного лечения на госпитальном этапе с 5,6% до 0% и способствовало снижению частоты возникновения инфекционного эндокардита в 3 раза у больных после протезирования клапанов сердца. По сравнению со стандартной антибиотикотерапией применение иммунокорректоров (в комплексной терапии) у различных групп хирургических больных позволило снизить частоту послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений в 2 раза у больных с опухолями брюшной полости и в 3 раза у больных с рубцовым стенозом трахеи.
Применение иммунокорригирующих препаратов ускоряет репаративные процессы, уменьшает явления интоксикации, сокращает время нормализации температуры (в среднем на 2 дня), снижает время пребывания больных в стационаре и приводит к восстанавлению нарушенных показателей иммунограммы (как к увеличению количества субпопуляций, так к активации их функционального состояния), а также к снижению концентрации прововоспалительных цитокинов IL-6, IL-8, TNF-a в 3-5 раз.
Созданный в нашей клинике алгоритм мониторирования показателей иммунного статуса у различных групп хирургических больных при применении иммунокорригирующих препаратов позволяет предотвратить развитие послеоперационных гнойно-воспалительных осложнений, тем самым улучшая эффективность хирургического лечения.
Можливості полімеразної ланцюгової реакції для ранньої діагностики менінгококового менінгіту
Віннікова Н.В.1, Нартов П.В.1, Лавелін С.Б.2, Комлєва Л.П.3
Харківська медична академія післядипломної освіти1, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна2, Обласна клінічна інфекційна лікарня, м. Харків3
Серед гнійних бактеріальних менінгітів менінгококовий менінгіт викликає найбільшу стурбованість у світі через глобальне поширення менінгококової інфекції, високу летальність, схильність до виникнення епідемій. Діагностика менінгококового менінгіту бактеріологічним методом має серйозні обмеження, пов’язані зі складністю культивування збудника і використанням антибіотиків на догоспітальному етапі. Найбільш перспективним методом діагностики є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), яка на відміну від бактеріологічного методу дозволяє отримати результат через декілька годин від початку дослідження, не потребує присутності живих мікроорганізмів у досліджуваному матеріалі, має чутливість і специфічність, що досягають 100%.
Метою нашої роботи було удосконалення ранньої діагностики менінгококового менінгіту ПЛР-методом виявлення ДНК Neisseria meningitidis "родовими" та "серогруповими" праймерами. Для визначення родової ознаки Neisseria був використаний ген бактеріальної 16S рибосомальної РНК. Специфічні "серогрупові" праймери розпізнають гени, що беруть участь у синтезі капсульних полісахаридів менінгококів: для серогрупи А – унікальний ген, що кодує УДФ-N-ацетил-d-глюкозамін-2-епімеразу (mynA), для серогруп В і С – гени, що кодують полісіалілтрансферазу-D (siaD). ПЛР для виявлення ДНК N. meningitidis серогруп А, В і С була використана вперше на Україні.
Досліджено 87 зразків спинномозкової рідини (СМР), яка була взята у хворих при госпіталізації в клініку кафедри інфекційних хвороб ХМАПО з січня 2004 р. до серпня 2005 р. з клінічним діагнозом гнійний менінгіт.
Бактеріологічним методом менінгококи були виявлені у лікворі 23 хворих (26,4%). В 13 випадках визначена серогрупа в реакції аглютинації з культурою менінгококів: А – 10, В – 2, С – 1.
Методом ПЛР ДНК N. meningitidis виявлена в 43 зразках (49,4%), тобто тільки ПЛР-методом діагноз менінгококового менінгіту був підтверджений в 20 випадках.
ПЛР з "серогруповими" праймерами дозволила визначити серогрупу менінгококів в більшій кількості випадків, ніж в реакції аглютинації з культурою. З 23 зразків ліквору хворих з бактеріологічно підтвердженим менінгококовим менінгітом в 19 зразках визначена серогрупа N. meningitidis методом ПЛР: А – 13, В – 4, С – 2. При виявлені в лікворі ДНК менінгокока в 87,3% випадків (в 36 зразках) була визначена його належність до серогрупи А, В чи С: А – 21, В – 10, С – 6. Серед менінгококових менінгітів переважали менінгіти, спричинені епідеміологічно небезпечною серогрупою А (48,8% в структурі менінгококів).
При проведенні ПЛР-дослідження 20 зразків СМР, яка була взята під час контрольної люмбальної пункції (9-10 день лікування) у хворих з позитивною ПЛР на ДНК N. meningitidis при госпіталізації, в 7 зразках виявлялася менінгококова ДНК. ПЛР дозволила в ряді випадків виявити збудника і в пізні строки захворювання на тлі антибактеріальної терапії.
Таким чином, ПЛР дозволяє значно підвищити рівень діагностики менінгококового менінгіту, вона є істотним і необхідним доповненням бактеріологічного методу.