Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материала

Содержание

Андрікевич І.І., Акчурін О.М.
Выбор средств интерферонотерапии хронического гепатита С Антонова Т.В., Жарков А.В., Шевалдин А.Г., Сабадаш Н.В.

Подобный материал:

1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 188

Клініко-мікробіологічна характеристика порушень мікробіоценозу товстої кишки у дітей грудного віку, хворих на гостру пневмонію, під впливом антибактеріальної терапії

Андрікевич І.І., Акчурін О.М.

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Антибактеріальна терапія посідає чільне місце в сучасній медичній практиці при лікуванні гострої пневмонії. Проте, слід зазначити, що негативні наслідки використання антибактеріальних лікарських засобів стають причиною майже третини усіх побічних реакцій та ускладнень медикаментозної терапії. Одним із найбільш частих ускладнень може бути порушення мікробіоценозу товстої кишки. Антибактеріальних засобів, які діють виключно на хвороботворні бактерії, не впливаючи на індигенну флору, на жаль, не існує.

Взаємозв’язок між здоров’ям людини та мікробіоценозами, які заселяють відкриті біологічні системи організму, вже протягом сторіч не втрачає своєї актуальності і привертає увагу не тільки вчених, але й практикуючих лікарів різної спеціалізації. Спектр фізіологічних функцій нормальної мікрофлори товстої кишки у дітей надзвичайно широкий. Тому вивчення кількісних та якісних змін мікрофлори товстої кишки має надзвичайно велике значення в педіатричній практиці.

Метою роботи було вивчення впливу антибактеріальної терапії на стан мікрофлори товстої кишки у дітей грудного віку, хворих на гостру пневмонію.

Дослідження проводилось на базі відділення дітей раннього віку Вінницької ОДКЛ. Було обстежено 80 дітей грудного віку (50 хлопчиків та 30 дівчаток). В дослідження були включені діти, які до поступлення в стаціонар отримували антибактеріальну терапію без профілактичного призначення пробіотиків. Дітей було розподілено на дві групи в залежності від кількості отриманих курсів атибіотикотерапії. Першу групу склали 57 дітей, хворих на гостру пневмонію, які отримали І курс антибактеріальної терапії. Другу групу об’єднали 23 дитини, які отримали ІІ курси антибактеріальної терапії. Обстеження проводилось при поступленні дітей до стаціонару. Методи дослідження: загальноклінічні, бактеріологічні, статистичні.

У дітей першої групи при поступленні були виявлені наступні клінічні синдроми порушення мікробіоценозу товстої кишки: диспептичний (87,7%), больовий (49,1%) та дерматоінтестинальний (17,5%). Тоді як, диспептичний синдром (100,0%) та больовий синдром (100,0%) діагностувався у всіх дітей другої групи. Дерматоінтестинальний синдром мав місце у 14 дітей даної групи (60,9%).

Результати бактеріологічного дослідження копрофільтратів показали, що у дітей після отриманого І курсу антибактеріальної терапії діагностувався дисбіоз І ступеню важкості у 25 випадків (43,8%). Тоді як, в другій групі дослідження дисбіоз І ступеню важкості діагностувався лише у 2 дітей (8,7%). Дисбіоз ІІ ступеню важкості відмічався у 18 дітей першої групи дослідження (31,6%) та у 8 дітей другої підгрупи (34,8%). Разом з тим, вірогідно з більшою частотою (р<0,05) діагностувався дисбіоз ІІІ ступеню важкості у дітей другої групи (56,5%), порівняно із першою групою (24,5%).

Таким чином, отримані результати свідчать, що антибактеріальна терапія приводить до порушення мікробіоценозу товстої кишки у дітей грудного віку, хворих на гостру пневмонію. Також, встановлено, що стан мікрофлори товстої кишки залежить від кількості проведених курсів антибактеріальної терапії. Виявлені порушення мікробіоценозу товстої кишки у дітей грудного віку, хворих на гостру пневмонію, потребують обов’язкової корекції пробіотиками.

Выбор средств интерферонотерапии хронического гепатита С

Антонова Т.В., Жарков А.В., Шевалдин А.Г., Сабадаш Н.В.

Санкт-Петербургский государственный медицинский университет им. акад. И.П. Павлова

Стандартная схема этиотропного лечения хронического гепатита С (ХГС) предусматривает парентеральное введение препаратов рекомбинантного α-интерферона (ИНФ) в дозе 3 млн. МЕ 3 раза в неделю в течение 12 месяцев. Многочисленные исследования направлены на увеличение эффективности терапии путем модификации схем введения препаратов (увеличение дозы и кратности введения), использования пегилированных форм, имеющих известные преимущества в удобстве применения (однократное введение в неделю) и увеличении результативность за счет стабильного сохранения концентрации препарата в кровеносном русле. Вместе с тем ИНФ-терапия сопряжена с многочисленными побочными действиями, что у определенных категорий больных (например, с отягощенным аллергическим анамнезом) ограничивает возможности их применения. Препятствием для применения стандартных схем лечения служит опасность геморрагического синдрома, спровоцированного многократными парентеральными введениями препаратов, например, у больных гемофилией и другими гематологическими заболеваниями; пациентов, получающих лечение программным гемодиализом и др.

Целью исследования явилась оценка эффективности и переносимости отечественных препаратов (производства ЗАО “Вектор-Медика”) реаферон-ЕС-липинт и лайфферон у больных ХГС.

Под наблюдение находились 40 больных ХГС, имеющих показания к противовирусной терапии. У 20 больных применяли препарат реаферон-ЕС-липинт - липосомальный рекомбинантный ИНФ α-2b для перорального введения, и у 20 пациентов использовали препарат лайфферон - рекомбинантный α-2b ИНФ, не содержащий альбумин, безопасный в отношении аутоиммунизации. Проведена общепринятая оценена эффективности и переносимости препаратов в течение 6-ти месячного курса лечения.

Реаферон-ЕС-липинт применяли по оригинальной схеме: I этап – 10 дней по 2 млн. МЕ в сутки: 1 млн. МЕ утром+1 млн. МЕ вечером (ежедневно); II этап – 30 дней по 1 млн. МЕ в сутки – по 0,5 млн. МЕ утром и вечером (ежедневно); III этап – до 6 мес по 0,5 млн. МЕ в сутки (ежедневно). Лайфферон назначали по 3млн. МЕ 3 раза в неделю внутримышечно.

Препарат для перорального применения – реаферон-ЕС-лининт, по нашим данным, имеет сходство по эффективности с широко применяемыми в практике другими препаратами рекомбинантного ИНФ, в частности реаферон-ЕС. Вместе с тем, пероральный препарат имеет ряд преимуществ: менее выраженные побочные действия, в частности гриппоподобный синдром и цитопенический синдром; удобство в применении; возможность использования индивидуальных схем введения препарата - при необходимости применение препарата не только ежедневно, но и 2 раза в день, что обеспечивает поддержание постоянной концентрации ИНФ в крови. Это позволяет разрабатывать новые гибкие схемы дозирования препарата.

Эффективность лайфферона сравнима с применяемыми в настоящее время рекомбинантными препаратами α-ИНФ. Побочные действия препарата дополнительно оценивали по динамике аутоиммунных маркеров. Антинуклеарные антитела (АНФ) до начала терапии выявлены у одного больного в низком титре (1:80), причем на фоне лечения лайффероном через 2 месяца аутоантитела в крови не определялись. У одного больного впервые незначительное повышение титра АНФ (до 1:80) выявлено через 6 месяцев от начала лечения. Препарат хорошо переносится больными, побочные эффекты скоротечны и незначительны.

Целесообразно осуществлять индивидуальный подбор средств интерферонотерапии при ХГС с учетом состояния преморбидного фона.