Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Ефективність Канефрону Н в лікуванні піелонефриту у вагітних на тлі цукрового діабету
Александрова Н.К., Сокруто О.В.
Харківський національний медичний університет
Інфекції нирок та сечовивідної системи досить розповсюджені серед вагітних жінок і складають за даними різних авторів 10 - 20%. При цукровому діабеті (ЦД) також часто спостерігається інфекція сечових шляхів, яка сприяє погіршенню функціонального стану нирок, особливо у випадках наявності діабетичної нефропатії. Тому пієлонефрит у вагітних, які хворіють на ЦД, представляє окрему проблему. Традиційна терапія ниркової інфекції, що використовують у вагітних, у випадках ЦД недостатньо ефективна. Це зумовлено порушеним кровообігом, тому антибіотики гірше приникають у вогнища запалення. Сеча у хворих на ЦД часто має кислу реакцію, що знижує активність багатьох антибіотиків. А знижена імунологічна реактивність організму сприяє більш частому виникненню рецидивів гестаційного пієлонефриту (ГП) або загострень хронічного пієлонефриту (ХПН).
Мета роботи – оцінка ефективності використання Канефрону Н у вагітних жінок з пієлонефритом на тлі ЦД.
Матеріали та методи. В умовах відділення екстрагенітальної патології вагітних ХОКЛ обстежено 35 вагітних з пієлонефритом на тлі СД 1 типу (в І триместрі вагітності – 10 жінок, в ІІ – 19, в ІІІ – 6). Середній вік обстежених – 28,6±2,5 років. Середня тривалісь ЦД 8,6±1,4 років; ГП діагностували в 18 вагітних, загострення ХПН – у 17. Ступінь компенсації вуглеводного обміну оцінювали за рівнем глікемії та гликозильованого гемоглобіну (Нв А1с), який склав 7,1±1,2 %. Діагноз ГП або ХПН грунтувався на підставі скарг (слабкість, біль в попереку, підвищення температури тіла, озноби), даних клінічного аналізу сечі, крові, аналізу сечі за Нечипоренком (наявність більше 4 тис лейкоцитів в 1 мл сечі), бактеріологічного дослідження сечі з визначенням ступеня та характеру бактеріурії, а також чутливості флори до антибіотиків, визначення мікроальбумінурії, креатиніну та сечовини сироватки крові, даних УЗД нирок.
Для оцінки ефективності препарату вагітні були розподілені на 2 групи: основна (18 хворих), яка додатково до базисної терапії отримувала Канефрон Н та контрольна (17 хворих), яка лікувалась традиційною терапією.
Канефрон Н – рослинний препарат, в склад якого входять екстракт трави золототисячника, кореня любистка та листя розмарину, який має антибактеріальну (фенокарбонові кислоти, яталіди та флавоноїди діють проти широкого спектра бактерій), протизапальну (розмаринова кислота гальмує виділення медіаторів запалення), спазмолітичну (ефірні масла усувають рефлекторний спазм сечових шляхів, покращують пасаж сечі, зменшують біль), вазодилататорну дію (ефірні масла розширюють ниркові артеріоли, покращують кровообіг) та диуретичну (фенокарбонові кислоти – за рахунок підвищення осмотичного тиску в просвіті ниркових канальців) дію. Крім того, Канефрон Н підвищує рН сечі, підтримуючи її при систематичному використанні на рівні 6,2 – 6,8.
Канефрон Н призначали у вигляді розчину (водно-спиртовий екстракт) по 50 крапель 3 рази на день на протязі 4 тижнів. Всі хворі починали приймати препарат разом з антибіотиком та продовжували після його відміни.
Результати та обговорення. При бактеріологічному аналізі сечі у хворих виділені асоціації мікроорганізмів з КОО менше 1х105/мл – 32,4%, E.Coli – 27,8%, Staph.Epiderm.- 10%, Klebsiella – 8,8%, Proteus – 3,3%, Staph. Aureus – 2,2% и другие – 5,4%. У 7,8% хворих визначена стерильна сеча, а у 52,4% хворих в сечі виявлені гриби Candida.
При порівнянні ефективності лікування в групі хворих, які одержували додатково Канефрон Н на 2-3 дні раніше наступало зникнення больового синдрому, дизуричних явищ, ніктурії. В середньому на 1 день раніше нормалізувалась температура тіла. Після перших 7 днів лікування в 89,8% випадків нормалізувалися аналізи сечі. Ерадикація збудника після закінчення курсу антибіотикотерапії спостерігаласьу 77,8% хворих (р< 0,05). У жодної хворої не визначалась масивна бактеріурія, а у 58% при повторному обстеженні через 2 тижні прийому Канефрону Н без антибіотиків сеча була стерильною.
Таким чином, включення в комплексну терапію вагітних хворих на пієлонефрит на тлі ЦД Канефрону Н, є доцільним, так як це знижує ризик розвитку ускладнень, що загрожують життю і може бути рекомендований як для лікування ГП та загострень ХПН, так і для профілактики цих захворювань.
Эффективность сукцинат содержащих препаратов при хронических диффузных поражениях печени (экспериментальные исследования)
Александрова Л.Н., Суханов Д.С., Петров А.Ю., Коваленко А.Л., Саватеева Т.Н., Романцов М.Г.
Санкт-Петербургская государственная медицинская академия им. И.И. Мечникова, Институт токсикологии
Печень вовлечена во многие патологические процессы, ее повреждения, (реализующиеся через химические и иммунные механизмы) вызывают серьезные нарушения метаболизма, иммунного ответа, детоксикации. Универсализм патогенеза хронических поражений печени (нарушение внутрипеченочной гемодинамики, гипоксия приводят к развитию функциональных и морфологических расстройств гепатоцитов, увеличению процессов перекисного окисления липидов, нарушению синтеза и метаболизма липидов) позволяет при его полиэтиологичности, использовать близкую патогенетическую терапию, основу которой составляют лекарственные средства с направленным действием на печеночные клетки.
Нарушения процессов тканевого дыхания с активацией свободнорадикальных процессов, истощение функциональных возможностей цитопротекции лежит в основе гепатотоксического действия различных токсикантов (алкоголь,лекарственные препараты, наркотические вещества), приводящих к метаболическим расстройствам, это диктует необходимость совершенствования терапевтических подходов в лечении и профилактике хронических диффузных поражений ткани печени, которые могут быть основаны на применении препаратов, оказывающих стимулирующее воздействие на тканевое дыхание, нормализующих состояние баланса про- и антиоксидантных систем клетки и тиолдисульфидного равновесия, индуцирующих активность внутриклеточной системы цитопротекции, уменьшающих оксидантный стресс и эндотоксин-опосредованное освобождение цитокинов. Помня о том, что при заболеваниях печени повреждаются мембранные структуры, обоснованным является применение средств, восстанавливающих структуру и функции клеточных мембран и тормозящих деструкцию клеток (антиоксиданты).
Высокая биологическая активность (антигипоксическое и антиоксидантное действие) янтарной кислоты (сукцината) послужила предпосылкой создания на ее основе ряда эффективных лекарственных препаратов. Одним из широко применяемых лекарственных средств является реамберин (Na-N-метилглюкамония сукцинат) 1.5% раствор для инфузий. Реамберин явился наиболее оптимальным соединением для создания субстратных комплексов. С учетом фармакологической активности реамберина разработаны комплексные препараты для коррекции процессов свободно-радикального окисления и нарушения метаболизма. Это цитофлавин, раствор для внутривенного введения и ремаксол, раствор для инфузий, их ионный состав сбалансирован и приближен к составу плазмы крови. Цитофлавин ориентирован как метаболический корректор, нормализующий нарушения свободнорадикального гомеостаза и энергетического обмена, а ремаксол ориентирован как антигипоксическое средство для коррекции метаболического и энергетического обмена.
Изучаемые сукцинат содержащие препараты, обладают антигипоксантным, антиоксидантным, мембраностабилизирующим и детоксицирующим действием.
- Антигипоксический эффект: повышение уровня восстановленного глутатиона, сохранение концентрации сульфгидрильных групп белков в ткани печени на уровне контрольных животных, позволило добиться сохранения тиол дисульфидного статуса гепатоцитов. Сукцинат содержащие препараты способствуют поддержанию энергетических субстратов гепатоцитов за счет сохранения активности глюкозо-6-фосфат дегидрогеназы, они способны предупреждать оксидативное повреждение глутатионредуктазы и глюкозо- 6-фосфатдегидрогеназы.
- Антиоксидантный эффект отмечен при изучении активности каталазы, концентрация которой, под влиянием сукцинатсодержащих препаратов, повышалась выше уровня нормы и эффект подтвержден изучением активности глутатионпероксидазы, а также конечных продуктов перекисного окисления липидов (малонового диальдегида и диеновых конъюгат).
Уровень активности антиоксидантной защиты ядер клеток определяет глутатион-трансфераза, активность которой, под влиянием сукцинат содержащих растворов, возрастает.
Мембраностабилизирующий эффект сукцинат содержащих препаратов сопровождается снижением уровня гидроперекисей липидов, метаболический эффект проявляется в уменьшении эндогенной интоксикации и интнсивности липопероксидации, снижением цитолиза, на что также указывают наши ранние исследования [А.Ю.Петров с соавт.(2004)].
Указанные свойства сукцинат содержащих растворов (цитофлавин и ремаксол) позволяют рассматривать их как перспективные гепатопротекторы, нормализующие и/или снижающие уровень цитолиза. Определение АлАТ имеет важное клиническое значение при заболеваниях паренхимы печени. Увеличение активности, степени подъема указывает на тяжесть цитолитического синдрома. Активность АсАТ также повышается при заболеваниях печени, но абсолютной корреляции между изменением активности и тяжестью поражения печени нет. Индикаторами холестаза являются уровень билирубина и щелочной фосфатазы. Сукцинат содержащие препараты снижают уровень и билирубина и щелочной фосфатазы, указывая на их детоксицирующую функцию.
Выше сказанное, является обоснованием для изучения сукцинат содержащих препаратов в клинике в качестве гепатопротекторов при хронических диффузных поражениях печени.