Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008
| Вид материала | Диплом |
- Учебник под редакцией, 9200.03kb.
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Р. А. Хальфин 08. 12. 2006 г. N 6530-рх методические рекомендации, 1062.91kb.
- Программа студенческой олимпиады мгмсу по стоматологии 30. 10., 33.94kb.
- Оао «Сильвинит» "ахиллес" соль древнего пермского моря пермь Соликамск. 2001 ббк. 65., 502.69kb.
- Удк 37 ббк 74. 05, 475.58kb.
- М. А. Рыбалко (отв редактор), проф, 973.68kb.
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Реферат циклу підручників «Україна в світовій політиці», 148.74kb.
- Колективу авторів у складі: проф. Гаращенко Ф. Г., проф. Закусило О. К., проф. Зайченко, 259.94kb.
Вивчення рівня протикорового імунітету населення сільскої місцевості дніпропетровської області
Андрєєва І.А.1, Бредихіна М.А.2, Погорєлая С.М.3, Портних В.Н.2
Дніпропетровська державна медична академія1, Дніпропетровська обласна санітарно-епідемічна станція2, Царичанська санітарно-епідемічна станція3
Невід’ємною складовою частиною епідеміологічного нагляду за інфекціями є імунологічний контроль, який дозволяє оцінювати серед різних вікових груп населення рівень гуморального імунітету до збудника інфекції, а також фактичну захищеність населення та якість проведених щеплень.
Згідно з рекомендаціями МОЗ України ("Інструкція щодо організації епідеміологічного нагляду за кором" № 9.1.2.117-2005) для контролю за станом колективного імунітету населення потрібно проводити вибіркові обстеження осіб на напруженість імунітету проти кору. Тому, метою роботи було визначення протикорового імунітету серед населення сільської місцевості Дніпропетровської області в 2007 році.
Організовано і проведено вивчення рівнів протикорового імунітету серед різних вікових груп методом РПГА у 250 осіб, які були вакциновані проти кору.
За результатами досліджень (табл. 1) встановлено, що частка осіб, які мають захисні титри антитіл до кору ( ≥ 1:10 в РПГА) була найбільшою серед дорослих та складала 97.7%, відсоток серонегативних – 3.3%. Серед дітей та підлітків захисний рівень протикорового імунітету мали 87.6% та 86.7% обстежених та відповідно відсоток серонегативних – 12.4% та 13.3%. Було проведено аналіз з урахуванням стандартів Європейського регіонального бюро ВООЗ, а саме – кількість серонегативних осіб при плановому обстеженні різних груп населення не повинна перебільшувати 15% у віці до 5 років, 10% – 5-9 років та 5% – 10 і більше років. Так, відсоток серонегативних у віці до 5 років складав 17.4%, у віці 5-9 років – 8% та 8.46% для осіб у віці 10 років і більше.
Таким чином, проведені дослідження показали, що рівень протикоровго імунітету достатньо високий у молодших вікових групах, але з віком доля серонегативних осіб збільшується, що потребує розробки та проведення адекватних профілактичних та протиепідемічних заходів.
Профілактика побічних реакцій на антибактеріальні препарати у хворих на туберкульоз з доклінічними порушеннями глікемії
Андрєєва О.Г., Галан І.О., Здорик В.Ф.
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
Частий розвиток побічних реакцій при застосуванні антимікобактеріальної терапії (АБТ) у хворих на туберкульоз легень є вагомим фактором, який негативно впливає на ефективність лікування цієї патології.
Мета роботи: визначення впливу застосування інсуліну на частоту виникнення побічних реакцій на АБТ у хворих на туберкульоз легень з доклінічними порушеннями глікемії (ДПГ).
Матеріали і методи: 27 хворим на туберкульоз легень з ДПГ (І група) на початку лікування в комплексну протитуберкульозну терапію щоденно строком 90 днів було включено інсулін короткої дії (Хумодар Р, виробництва ЗАТ «Індар», Україна). Інсулін призначався підшкірно, починаючи з добової дози 0,1 ОД/кг маси тіла і протягом тижня добова доза поступово підвищувалась до 0,2 ОД/кг маси тіла, залишаючись такою до закінчення лікування. Добова доза інсуліну розподілялася на три прийоми: за 20 хвилин перед сніданком, обідом і вечерею у співвідношенні 2:3:1 відповідно. 27 хворих співставимої статі та віку і аналогічними характеристиками туберкульозного процесу з ДПГ, які склали групу ІІ, отримували тільки АБТ. ДПГ, а саме, порушена толерантність до глюкози та порушена глікемія натщесерце, були діагностовані за допомогою стандартного орального тесту толерантності до глюкози з 75 г глюкози з визначенням глікемії плазми венозної крові глюкозооксидазним методом і інтерпретацією результатів за критеріями, рекомедованими ВООЗ (1999).
Результати та їх обговорення: Спостереження за хворими, які отримували інсулінотерапію, засвідчило її виражений позитивний вплив на клінічний перебіг туберкульозу. В групі І через 3 місяці лікування повне зникнення симптомів інтоксикації відбулося у 21 (77,8 %) хворого, тоді як серед хворих групи ІІ тільки у 12 (44,4 %). Подібні вищезазначеним закономірності виявлені і щодо зменшення масивності або припинення бактеріовиділення та регресії рентгенологічних ознак легеневого процесу. Відзначимо також більш виражене поліпшення апетиту і збільшення індексу маси тіла у хворих І групи, отримувавших інсулінотерапію, що пояснюється системним потужним впливом інсуліну, в тому числі анаболічним, на різні ланки обмінних процесів, хоч підвищення індексу маси тіла відбулося у всіх пролікованих хворих, але в ІІ групі воно не було вірогідним в порівнянні з показниками до лікування.
Включення хворим І групи в комплексну протитуберкульозну терапію інсуліну також позитивно вплинуло на частоту виникнення у них побічних реакцій на хіміопрепарати, вірогідно знижуючи частоту їх проявів в порівнянні з хворими ІІ групи. Так, виникнення побічних реакцій спостерігалося у хворих І групи в 3,12 рази (р<0,01) частіше, ніж у хворих І групи, причому, максимальний позитивний вплив інсулінотерапії проявлявся в більшій мірі щодо токсичних проявів побічних реакцій. Алергічні прояви побічних реакцій спостерігалися у хворих обох груп майже з однаковою частотою (р>0,05). Значні протекторні можливості інсулінотерапії відносно побічних реакцій хіміотерапії можна пояснити підвищенням антиоксидантної активності, нормалізацією мембранного транспорту і структури мембран, підвищенням якості утилізації глюкози на внутрішньоклітинні біосинтетичні та енергетичні потреби, що позначається і на гепатопротекторному ефекті (поліпшенням енергетичного статусу гепатоцитів, збільшенням в них запасів глікогену), особливо підвищуючи детоксикаційні можливості печінки, і саме останнім, очевидно, зумовлений максимальний позитивний вплив терапії з використанням інсуліну на токсичну ланку побічних реакцій антибактеріальних препаратів.