Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материалаДиплом

Содержание


Вплив імунофану на показники цитолітичного синдрому та вміст інтерферону-γ в сироватці крові хворих на жовтяничні форми гепатиту
К вопросу первичной профилактики острой ревматической лихорадки у детей и подростков
Подобный материал:
1   ...   141   142   143   144   145   146   147   148   ...   188

Вплив імунофану на показники цитолітичного синдрому та вміст інтерферону-γ в сироватці крові хворих на жовтяничні форми гепатиту C

Рябоконь Ю.Ю.

Запорізький державний медичний університет


Проблема гепатиту C (ГC) визначається достатньо високим рівнем захворюваності й ризиком хронізації з подальшим розвитком цирозу печінки. Відповідно до сучасних даних важливе значення в патогенезі ГC приділяється стану клітинної ланки імунітету, що відіграє провідну роль у кліренсі вірусу й інфікованих вірусом клітин. Тому актуальним є вивчення показників імунного статусу, зокрема інтерферону-γ (ІФН-γ), у хворих на ГС й вплив на дані показники терапії сучасними імунотропними препаратами.

Ціль роботи – дослідити динаміку активності АлАТ та вмісту ІФН-γ в сироватці крові хворих на жовтяничні форми ГC при лікуванні імунофаном.

Матеріал і методи. Під спостереженням було 40 хворих на жовтяничні форми ГC, які лікувалися у відділенні вірусних гепатитів Запорізької обласної інфекційної клінічної лікарні. Залежно від курсу лікування хворі були поділені на групи: I група – 13 хворих, які після 2-3 тижнів базисної терапії із застосуванням ентеросорбції в періоді ранньої реконвалесценції додатково отримали курс лікування імунофаном; II група – 27 хворих, які отримали базисний курс лікування із застосуванням ентеросорбції силіксом. Імунологічні методи включали визначення у сироватці крові ІФН-γ відповідно до методики, запропонованою виробником ProCon (Росія). Підрахунок результатів ІФА здійснювали в автоматичному режимі з використанням програми DigiWin Version 3.30 (License № 8252). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб.

Результати та обговорення. За результатами біохімічних досліджень крові у хворих на ГC I групи під час надходження у стаціонар показник загального білірубіну склав (73,66±10,2) мкмоль/л, активність АлАТ в цільній сироватці крові (6,9±0,4) ммоль/год.л, активність АлАТ в розведеній 1:10 сироватці крові (31,4±3,2) ммоль/год.л. У пацієнтів II групи при відповідно (89,5±8,5) мкмоль/л, (7,3±0,3) ммоль/год.л, (28,3±2,34) ммоль/год.л. Дані параметри у пацієнтів обох груп при надходженні в стаціонар не відрізнялися (р>0,05).

Аналіз біохімічних показників через 2-3 тижні базисного лікування із застосуванням ентеросорбції силіксом у пацієнтів обох продемонстрував у 6 (46,2 %) і 14 (51,9 %) хворих на ГC відповідно нормалізацію рівня загального білірубіну. Порівняно з показниками при госпіталізації рівень загального білірубіну знизився (р<0,05) у 7 (53,8 %) хворих I групи до (39,9±4,1), у 13 (48,1 %) пацієнтів II групи до (34,1±2,4) мкмоль/л. У зазначений термін обстеження пацієнтів також відзначено зниження (р<0,01) активності АлАТ до (3,6±0,4) і (3,3±0,2) ммоль/год.л у пацієнтів I і II груп відповідно. На 2-3 тижні базисного лікування статистично значимих розходжень (р>0,05) зазначених біохімічних параметрів у хворих I і II груп також не було.

На 6-7 тижні лікування у всіх хворих I групи зареєстрована нормалізація вмісту білірубіну в сироватці крові. У більшості пацієнтів II групи (26 – 96,3 %) також зареєстрована нормалізація цього параметру. У пацієнтів I групи нормалізація активності АлАТ в сироватці крові відзначена в 61,5 % випадків (8 хворих) проти 37 % випадків (10 хворих) пацієнтів II групи. Підвищена активність АлАТ зберігався у 5 (38,5 %) хворих I групи до (1,3±0,1) ммоль/ч.л проти 17 (63,0 %) II групи до (2,5±0,3) ммоль/год.л. Статистичний аналіз показав більшу (р<0,01) активність АлАТ в сироватці крові пацієнтів, які отримали лише базисну терапію.

У результаті проведених досліджень виявлено, що в період розпалу хвороби при госпіталізації у хворих на ГС I групи у сироватці крові вміст ІФН-γ було знижено до 69,32±8,56 пкг/мл проти 95,48±6,93 пкг/мл у здорових осіб контрольної групи (P<0,01). В динаміці через 2-3 тижні базисної терапії статистично значимих змін вмісту ІФН-γ не зареєстровано (Р>0,05), даний показник залишався вірогідно нижче аналогічного в контролі (P<0,01). У хворих на ГC, які в періоді ранньої реконвалесценції додатково отримали лікування імунофаном, зареєстроване підвищення вмісту даного цитокіна на тлі лікування імунофаном як порівняно з вихідними параметрами, так й порівняно з показниками здорових осіб до 112,33±6,31 пкг/мл (Р<0,01). Спрямованість змін вмісту ІФН-γ у пацієнтів цієї групи була така: у 5 (38,5 %) пацієнтів вміст ІФН-γ перевищував показники контрольної групи, у 5 (38,5 %) практично не відрізнялося від показника контрольної групи, а у 3 (23,0 %) залишався нижче, ніж у здорових осіб. Порівняльний аналіз вмісту ІФН-γ в сироватці крові у хворих III і IV груп виявив найбільший (р<0,01) вміст цього цитокіну та збільшення відсотка пацієнтів із підвищеним та нормальним вмістом ІФН-γ в сироватці крові після лікування імунофаном (рис.).


%

група


Рисунок. Вміст ІФН-γ в сироватці крові хворих на ГC на 6-7 тижні лікування.

Таким чином, у хворих на маніфестні жовтяничні форми ГC, які в періоді ранньої реконвалесценції додатково отримали курс лікування імунофаном, на 6-7 тижні лікування частіше спостерігається нормалізація активності АлАТ (61,5 % проти 37 %), а також реєструється нижча (р<0,01) активність АлАТ в сироватці крові, найбільший (р<0,01) вміст ІФН-γ та більший відсоток пацієнтів із підвищеним та нормальним вмістом ІФН-γ в сироватці крові (77,0 проти 50,0 %), ніж у хворих, які отримали тільки курс базисного лікування.


К вопросу первичной профилактики острой ревматической лихорадки у детей и подростков