Geum.ru

Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008

Вид материалаДиплом

Содержание


Сучасний стан епідемічного процесу при вірусних гепатитах та можливі шляхи впливу на нього Падалка Г.І., Аполоніна А.В.
Подобный материал:
1   ...   123   124   125   126   127   128   129   130   ...   188

Сучасний стан епідемічного процесу при вірусних гепатитах та можливі шляхи впливу на нього

Падалка Г.І., Аполоніна А.В.

Харківський національний медичний факультет


На сьогодні вірусні гепатити стали важливою проблемою охорони здоров’я практично в усіх країнах світу. За останні роки досягнуто значного прогресу в вивченні цих захворювань: відкриті збудники, отримані ефективні засоби планової і екстреної специфічної профілактики ВГА та ВГВ, розроблена і впроваджена в практику система епідеміологічного нагляду.

Вивчення епідемічного і інфекційного процесів та пошук збудників, як в організмі хворих жовтухами, так і в певних об’єктах зовнішнього середовища, дали змогу лікарям більш глибше розпізнати сутність вірусних гепатитів. Друга половина 20-го століття стала новим етапом у вивченні вірусних гепатитів, відкриті віруси гепатитів А, В, С, D, E, G, TT, SENV, але ще не вдалося за допомогою діючих тест систем серологічно ідентифікувати вірус гепатиту F. Наукові дослідження показали, що для гепатиту А та Е існує ентеральний шлях ураження, а для інших ВГ – парентеральний. Найбільш медико-соціальними по своїй значущості набули вірусні гепатити В і С, що обумовлено їх широким розповсюдженням, високим рівнем захворюваності, схильністю до переходу в хронічні форми. Основними джерелами інфекцій при ВГВ та ВГС є особи з безжовтушними, безсимптомними, прихованими формами інфекційного процесу, котрих можна виявити лише при проведенні лабораторного обстеження. Доведено, що шляхом ураження ВГВ та ВГС є парентеральний, одначе, дослідники не відкидають і трансмісивний шлях передавання вірусів комарами і клопами.

Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності вірусними гепатитами жителів міста Харкова, проведений на кафедрі епідеміології ХНМУ свідчать про те, що ефективний вплив на виникнення і розвиток епідемічного процесу при вірусних гепатитах можна реалізовувати лише при проведення оцінки його по території і в часі, при вивченні впливу факторів соціального і природного середовища, при аналізі процесу причинно-наслідкових зв’язків та прогнозування. Дані, отримані при здійсненні ретроспективного аналізу захворюваності гепатитами в м. Харкові за останні 10 років свідчать про те, що захворюваність , наприклад, ВГА за цей період знизилась більш як в 14 разів, ВГВ в п’ять разів. Показник захворюваності ВГС склав в 2006р. 6,84 на 100 тис. населення. Щодо гепатитів В і С можна прослідити певну закономірність. Так, наприклад, в безжовтушній формі у дітей до 6 років ВГВ протікає в 90 % хворих, 6-14 років – 59%, 15-22 років – 40-55%, а у 25-50% інфекційний процес переходить в хронічну форму. Не менш важливі є факти, що якраз у таких вікових групах найбільш часто спостерігається побутовий і спортивний травматизм, косметичні маніпуляції (татуювання і т.ін.).

Зі зростанням захворюваності на цукровий діабет, в т.ч. і І типу, збільшується прошарок ризику ураження парентеральними інфекціями реципієнтів інсуліну. На 1.01.2007р. в Україні зареєстровано більше 1,05 млн. хворих (понад 2% населення), в тому числі близько 8 тисяч дітей до 18 років, причому на одного хворого з виявленим цукровим діабетом припадає 3-4 хворих з недіагностованою хворобою. На 1 грудня 2001 року в м. Харкові була зареєстрована 251 дитина, хвора на цукровий діабет І типу. Коли що дня таким хворим потрібно вводити інсулін, а в залежності від форми перебігу хвороби, ще й інші парентеральні втручання. Поширеність цього захворювання, за свідченням Філіппової Н.В. зі співавторами (2005), становить приблизно 96,1 на 100000 дитячого населення. Серед хворих найбільш вагому частину становили діти 10 років та старші – 82%, а діти, молодші за 10 років – 18%. При вивченні статевої структури визначено, що хлопчики хворіють частіше, ніж дівчата: 54,6 та 45,4% відповідно. Визначена тенденція зростання поширеності цукрового діабету серед дитячого населення у порівнянні із загальними даними по Україні.

Якраз до такої групи ризику варто привернути більш уваги, як в плані підходу щодо активної імунізації проти ВГА і ВГВ, а також обстеження їх на наявність маркерів вірусів. Дані аналізу підтвердили, що найефективнішим способом сповільнити темп росту захворюваності на гепатити В і С є його профілактика і серед груп ризику, тобто тих, хто страждає на хвороби, які потребують частих медичних втручань, пов’язаних з порушенням шкірних чи слизових оболонок. Однією з таких хвороб є цукровий діабет І типу.

На сьогодні існують ефективні і безпечні вакцини проти ВГВ і ВГА, яки дають змогу ефективно впливати на третю ланку епідемічного процесу. Високоефективним засобом став «АНТИГЕП», призначений для екстреної профілактики ВГВ. Щодо ВГС - висока пантигенна вариабельність геному стримує розробку вакцини. Не зважаючи на багаторічну розробку проблеми цього гепатиту, не повністю з’ясованими питаннями лишаються: інтенсивність епідемічного процесу на окремих територіях, визначення груп інфікування. Багаторічні спостереження та ретроспективний аналіз даних показали, що високий рівень захворюваності на ВГА обумовлений порушеннями в проведенні комплексу санітарно-гігієнічних заходів, значним антропогенним забрудненням поверхневих водоймищ, котрі використовуються, як джерело питного водопостачання. За даними ВООЗ 95% джерелами ураження ВГА є вода і лише менше 5% є парентеральний і статевий шлях ураження. Методи очистки та знезараження питної та стічної води не завжди достатньо ефективні відносно вірусного забруднення. Вірус гепатиту А має високу стійкість в зовнішньому середовищі і патогенність, яка обумовлює незначну інфекційну дозу необхідну для зараження.

За даними Козішкурат О.В. (2006) найвищі показники захворюваності ГА відмічаються у вікових групах 4-17; 15-19 років. Протягом останніх десяти років зменшився імунний прошарок популяцій до ВГА з 54,0 до 38,2%. Отже беручу до уваги новизну наукових досліджень по епідеміології і профілактиці вірусних гепатитів, які складають важливу проблему для України, слід втілювати в широку практику такі науково обгрунтовані рекомендації:

1. Відносно ВГА:

а). Лабораторні дослідження з визначенням антиВГА – IgM і антиВГА – IgG;

б). Специфічна профілактика – активна імунізація, введення донорського γ-глобуліну тим, що спілкувалися з джерелами інфекції, а також від’їжджаючим в епідемічно неблагополучні регіони;

в). Для обеззаражування води використовувати дезінфектант – діоксин хлору (ДХ).

2. Відносно ВГВ і ВГС:

а). Осіб, у котрих виявлено Нbs-Ag і антиВГС, слід брати на диспансерний облік та лікувати з метою запобігання розвитку наслідків хвороби;

б). Для дезінфекції виробів медичного і парамедичного призначення багаторазового використання необхідно застосовувати альдегідовмісні дезінфектанти, які мають перевагу над хлоровмісними за дезінтегруючою дією на нуклеїнові кислоти ВГВ і ВГС;

в). Активна імунізація проти ВГВ.

3. Продовжувати здійснювати більш ґрунтовні наукові дослідження відносно перебігу інфекційного процесу у хворих на вірусний гепатит, які страждають супутніми хронічними захворюваннями, вагітних; розробляти науково обґрунтовані рекомендації щодо імунокорекції таких осіб.

4. Конкретизувати санітарно-освітню роботу серед груп підвищеного ризику, а відносно дитячого населення – і серед батьків.