Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007

Вид материала

Содержание

Невойт А.В.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНИХ НЕКАМЕНЕВИХ ХОЛЕЦИСТИТІВ Нейко Є.М., Балан У.В.

Подобный материал:

1 ... 92 93 94 95 96 97 98 99 ... 150

Невойт А.В.

Украинская медицинская стоматологическая академия

Для повышения эффективности лечения больных ишемической болезнью сердца (ИБС) с сопутствующими заболеваниями органов пищеварения целью исследования было оценить влияние комплексной терапии с назначением симвастатина и симвастатина с урсодезоксихолевой кислотой (УДХК) на функциональное состояние гепатоцитов и свойства желчи.

Обследовано 65 больных (57 мужчин, 8 женщин, средний возраст 65,44,6 лет) ИБС: стенокардия напряжения І-ІІ функциональный класс, кардиосклероз атеросклеротический и послеинфарктный (11,5%), хронический холецистит с повышенными литогенными свойствами желчи/билиарным сладжем (63%) в стадии стойкой/нестойкой ремиссии. Больные І группы (n=31) в составе базисной терапии получали симвастатин («Вазостат-Здоровье», ЗТ «Здоровье», Украина) 0,02 г по 1 таблетке на ночь; ІІ группы (n=34) – дополнительно получали УДХК («Урсосан», «ПроМед ЦС Прага а.с.», Чехия) из расчета 10 мг/кг веса тела, в среднем по 1 капсуле по 0,25 г 3-4 раза в день после еды. Полученные после лечения показатели сравнивались с результатами монотерапии препаратом УДХК больных хроническим холециститом с повышенными литогенными свойствами желчи/билиарным сладжем – ІІІ група контроля (n=29), т.к. фармакотерапия ИБС без назначения статинотерапии рассматривалась как неэтичная. Курс лечения всех больных – 90 дней.

У всех больных выявлено снижение активности ключевого фермента детоксикационной системы гепатоцитов – аргиназы крови и ключевого фермента белковоситетического процесса – орнитиндекарбоксилазы крови при отсутствии изменения содержания общего белка сыворотки крови, что свидетельствует об угнетении функционального состояния гепатоцитов. Возможным объяснением могут быть как возрастные изменения в функционировании органов и систем, так и наличие сопутствующих заболеваний органов пищеварения.

В динамике лечения: у больных І группы активность аргиназы крови снизилась на 24,4% (0,62±0,08 против 0,78±0,08 при норме 1,330,08 ммоль/год/л, р<0,05), как возможное следствие увеличения метаболической нагрузки на гепатоциты; у больных ІІ группы, получавших комбинированную терапию симвастатином с УДХК, активность аргиназы крови увеличилась на 41% и нормализовалась (1,1±0,08 против 0,82±0,06 ммоль/год/л, р<0,05). Результат демонстрирует возможность нивелирования потенциально негативного влияния на степень детоксикационной активности гепатоцитов путем добавления гепатопротектора УДХК и свидетельствует о целесообразности комбинированного применения симвастатина и УДХК. Активность орнитиндекарбоксилази в динамике лечения у больных І группы достоверно не изменялась (1,68±0,11 против 1,57±0,11 при норме1,950,13 нкат/л, р<0,05), что свидетельствует об отсутствии отрицательного влияния на белковосинтетическую функцию гепатоцитов при назначении «Вазостата-Здоровье». Увеличение активности фермента у больных ІІ группы (1,88±0,11 против 49±0,15 нкат/л, р<0,05) может объясняться гепатопротекторным действием УДХК как регулирующего печеночного фактора метаболических, белоксинтетических процессов.

До лечения у всех больных установлено повышение литогенных свойств желчи: при микроскопии кристаллы холестерина (++ - +++), при ультросонографии – «замаскообразная» желчь, биохимическом исследовании - повышение содержания холестерина (ХС) при снижении общих желчных кислот (ОЖК).

После лечения у больных ІІ группы отмечено увеличения содержания ОЖК (19,31±0,53 против 14,16±0,74, при норме 19,25±0,27 г/л, р<0,01), уменьшение содержания ХС желчи (2,12±0,12 против 4,02±0,48, при норме 2,28±0,42 г/л, р<0,01), нормализация холатохолестеринового коэффициента. Динамика лабораторных показателей у больных I группы выявилась недостоверной. При сравнительном анализе показателей ІІ і ІІІ (контрольной) групп получено достоверное отличие увеличения ОЖК на 14,3% (р<0,05) при одновременном снижении на 25,4% концентрации ХС (р<0,05) у больных, получавших симвастатин и УДХК. При микроскопии пузырной желчи кристаллы ХС не определялись, ультрасонографические признаки застоя желчи отсутствовали.

Полученные результаты свидетельствуют о наличии плеотропного действия симвастатина «Вазостата-Здоровье» по отношению к метаболизму холестерина желчи с одной стороны, с другой – про синергизм к механизмам действия УДХК и взаимное потенцирование фармакодинамических эффектов при комбинированном назначении.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНИХ НЕКАМЕНЕВИХ ХОЛЕЦИСТИТІВ

Нейко Є.М., Балан У.В.

Івано-Франківський державний медичний університет

Значна поширеність і стійка тенденція до росту захворювань гепатобіліарної системи, зокрема хронічних некаменевих холециститів зумовлює необхідність пошуку нових методів комплексного лікування таких хворих, які б забезпечували широкий спектр корегуючих лікувальних впливів і сприяли підвищенню ефективності терапії. Серед відомих принципів комплексного лікування хворих на некаменевий холецистит окрім усунення мікробного чинника, поліпшення імунного статусу, антиоксидантної та симптоматичної терапії важливе місце займає підвищення функціональної спроможності дезінтоксикаційної функції печінки, що є необхідним фактором сприятливого перебігу захворювання.

З метою вивчення ефективності лікування хворих на некаменевий холецистит із застосуванням глутаргіну було обстежено 52 хворих, віком 40,2±3,2 роки. У 24 хворих, які склали контрольну групу було застосоване стандартне комплексне лікування некаменевого холециститу, а у 28 осіб (основна група) в комплекс лікування був включений глутаргін. Курс лікування склав 9-11 днів. Аналізували клінічний перебіг захворювання, динаміку ознак запального процесу та активність печінкових ферментів.

Встановлено, що включення до лікувального комплексу глутаргіну сприяло позитивній клінічній динаміці захворювання. Зокрема, відмічено зменшення проявів загальної слабості, важкості в правому підребір’ї, зникнення міхуревих симптомів, покращення апетиту. Якщо на початку лікування більше третини осіб відмічали гіркоту в роті, нудоту, біль в правому підребір’ї, то після курсу лікування такі ознаки були поодинокими. Констатовано також зменшення відсотка осіб з метеоризмом, закрепами та послабленням стільця. Так, якщо стійкість стільця, в основній групі хворих в цілому покращилась у 63,2% осіб, то у контрольній групі хворих – лише у 30,8%.

Характеризуючи вираженість запального процесу відмічено вірогідне зменшення лейкоцитозу, швидкості зсідання еритроцитів, підвищення рівня загального білка, корекція альбумін-глобулінових співвідношень. Відмічена тенденція до зниження рівня альфа-глобулінів. Лікування супроводжувалось вірогідним зниженням рівня білірубіну та зменшенням активності ферментів аспартат- та аланінамінотрансферази. Також спостерігали вірогідне зменшення рівня загального холестерину, активності тимолової проби та тенденцію до зниження рівня лужної фосфатази. У осіб контрольної групи вірогідна динаміка окремих показників була менш значимою. Більше того, стійкими залишали ознаки запального процесу, не змінювався рівень білірубіну та активність більшості печінкових ферментів. У випадку вірогідних змін, зокрема рівня альбумінів та глобулінів, загального холестерину, показника тимолової проби у осіб контрольної групи їх динаміка була значно меншою.

Таким чином, включення до лікувального комплексу хворих на некаменевий холецистит глутаргіну забезпечує корекцію функціонального стану печінки, що сприяє не лише зменшенню проявів більшості печінкових синдромів, але й одночасно посилює протизапальну ефективність стандартного лікування. Стабілізація клітинних мембран та підвищення ефективності антиоксидантного захисту під впливом глутаргіну, в такому випадку, є важливою передумовою ефективності лікувальної тактики некаменевого холециститу.