Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007 року Під загальною редакцією проф. Малого В. П., проф. Кратенко І. С. Харків 2007
| Вид материала | Диплом |
- Під загальною редакцією проф. Малого В. П. проф. Кратенко I. С. Харків 2006, 5907.56kb.
- Резолюція національної науково-практичної конференції з питань віл-інфекції/сніду, 259.41kb.
- Харківському національному університету ім. В. Н. Каразіна та 80-річчю кафедри інфекційних, 5474.32kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Ііі Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції з міжнародною участю «Дошкільна, 33.37kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Іі міжнародна науковО-практична конференція, 57.44kb.
- Под общей редакцией проф. Малого В. П., проф. Кратенко И. С. Харьков 2008, 8344.22kb.
- Програма підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю, 1664.98kb.
- Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною, 2639.43kb.
ЗАСТОСУВАННЯ РАФАХОЛІНУ У ТЕРАПІЇ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТІВ, ПОЄДНАНИХ З ДИСКІНЕЗІЯМИ ЖОВЧОВИДІЛЬНИХ ШЛЯХІВ
Катеренчук І.П.
Вищий навчальний заклад освіти України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава
У хворих з хронічними токсичними гепатитами має місце біліарна дисфункція, у зв’язку з чим їм найбільш доцільним є призначення препаратів, що одночасно володіють гепатопротекторною дією та відновлюють моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура.
Метою дослідження було вивчення ефективності і переносимості рафахоліну Ц у терапії хронічних токсичних гепатитів, поєднаних з дисфункцією жовчовидільних шляхів.
Дизайн дослідження. Дослідження проведені у 18 хворих на хронічний токсичний гепатит, поєднаний з біліарною дисфункцією. Вивчали особливості клінічного перебігу захворювання, лабораторні показники активності запального процесу (протеїнограма, білірубін, АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза, тимолова проба). Жовчовидільну функцію жовчного міхура і жовчовидільних шляхів оцінювали за результатами дуоденального зондування, багатомоментного дуоденального зондування та ультразвукового дослідження. Оцінку клінічних і лабораторних показників проводили перед початком і по завершенні дослідження.
Під час проводимого лікування хворі не вживали алкогольні напої, медикаменти та інші харчові інгредієнти, здатні спричиняти негативній вплив на гепатоцити.
Рафахолін Ц у вигляді монотерапії призначали по 2 драже 3 рази на день після їжі протягом 21 дня.
До складу рафахоліну (рафахолін Ц, Herbapol, Вроцлав, Польща) входять екстракт редьки чорної, екстракт трави артишоку, масло м’яти перцевої, дегідрохолієва кислота та активоване вугілля). Поєднання таких складових, крім власне гепатопротекторної дії, забезпечує також стимуляцію жовчоутворення та жовчовиділення, усунення спазмів жовчного міхура, нормалізації моторної функції жовчовидільних шляхів і кишечника, пригнічення процесів бродіння та зменшення газоутворення.
Результати досліджень. Результати проведених досліджень засвідчили позитивний вплив рафахоліну Ц на
динаміку клінічних проявів, функціональний стан печінки та жовчовидільних шляхів. Під впливом проведеної терапії у хворих відзначали зменшення частоти і вираженості таких проявів диспепсичного синдрому, як відрижка, зниження апетиту, відчуття сухості і гіркоти у роті, метеоризму, порушення стула. Одночасно у хворих зменшувалась вираженість проявів астенічного синдрому. Вже на 5-й день від початку лікування значно зменшилась загальна слабість, підвищена втома у 12 (66,7%) хворих, а по завершення лікування у 16 (88,9%) хворих.
У всіх хворих по завершенні лікування відзначали зменшення болючості у правому підребер’ї та зменшення розмірів печінки.
Під впливом проводимої терапії рафахоліном Ц нормалізувалась пігментна функція печінки, що проявлялось статистично достовірним зниженням рівня загального, кон’югованого і некон’югованого білірубіну, знизилась активність лужної фосфатази (р<0,05). Одночасно з нормалізацією пігментної функції, відзначали зменшення вираженості проявів цитолітичного синдрому, про що свідчило зниження активності АлАТ, АсАТ, тимолової проби (р<0,05). Також відзначали статистично достовірне зниження рівня холестерину крові та статистично незначиме зниження рівня креатиніну і сечовини крові.
Результати дуоденального та багатомоментного дуоденального зондування свідчили про нормалізацію тонусу і моторної функції жовчного міхура і жовчовидільних шляхів, їх сфінктерного апарату.
При ультразвуковому дослідження органів черевної порожнини відзначали зменшення розмірів печінки на 1-2 см, зниження її ехогенноті. Оцінку переносимості рафахоліну Ц проводили, аналізуючи суб’єктивні симптоми і відчуття хворих у процесі лікування, об’єктивні дані та результати загальноклінічних досліджень. Негативних побічних реакцій не було, переносимість рафахоліну Ц була доброю.
Висновок. Рафахолін Ц у хворих на хронічний токсичний гепатит, поєднаний з біліарною дисфункцією, одночасно забезпечує гепатопротекторний ефект і відновлює порушену моторну функцію жовчного міхура і жовчовидільних шляхів, що обґрунтовує призначення його цій категорії хворих. Оптимальною дозою, що забезпечує лікувальний ефект і немає побічних впливів, є 2 драже 3 рази на день після їжі.
ДОСВІД КОМПЛЕКСНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ГЕПАТОПРОТЕКТОРІВ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ
Квасницька О.Б.
Буковинський державний медичний університет
Складність лікування хронічних дифузних захворювань печінки на стадії формування цирозу часто обумовлено розвитком системних метаболічних, дизрегуляторних порушень та втягненням в патологічний процес інших органів. В відповідності до сучасних принципів лікування захворювань печінки програма комплексної терапії включає два основних направлення: етіотропне, яке на практиці використовують тільки при лікуванні вірусних гепатитів з парентеральним шляхом зараження, і патогенетичне. Серед великої кількості лікарських засобів для патогенетичного лікування, виділяють групу препаратів, які володіють вибірковим впливом на печінку –гепатопротектори. Їх дія направлена на відновлення гомеостазу в печінці, підвищення стійкості організму до впливу патогенетичних факторів, нормалізацію функціональної активності та стимуляцію репаративно-регенеративних процесів в печінці. Група гепатопротекторів гетерогенна та включає речовини різної хімічної будови з різнонаправленими впливами на метаболічні процеси. Тому, для досягнення максимального ефекту від лікування в практичній діяльності, необхідно використовувати оптимальні комбінації даних препаратів з різним механізмом дії та з урахуванням особливостей клінічного перебігу захворювання. З цією метою нами вивчалась ефективність включення в схеми лікування комбінації двох гепатопротекторів: рослинного препарату хофітолу (отриманого з екстракту листя артишоку польового) та похідного амінокислот - глутаргіну. Було обстежено 31 хворий на декомпенсований цироз печінки токсичного ґенезу з тривалістю захворювання 5-7 років та вираженими порушеннями водно-електролітного обміну з розвитком асцитичного синдрому, проявами печінково-клітинної недостатності ІІ ступеню. Порушення функції печінки характеризувались вірогідним підвищенням в крові в 2-3 рази рівня прямого та загального білірубіну, активності АсАТ та АлАТ, зменшенням рівня загального білку та альбумінів, підвищенням в крові рівня креатиніну до 137,6 ±5,4 мкмоль/л та сечовини до 8,9±0,7 мкмоль/л. При проведенні додаткових методів було встановлено збільшення в крові рівня показника ендотоксикозу - СМП 254 в 3,4 рази порівняно з нормою, зниження активності антиоксидантних ферментів - глутатіонтрансферази (ГТ), супероксиддисмутази (СОД), підвищення в крові продуктів пероксидного окиснення ліпідів – малонового альдегіду (МА)- та білків (ОМБ); зниження швидкості клубочкової фільтрації (КФ) в 2,7 рази за умов проведення водного навантаження.
Вибір комбінації гепатопротекторів був продиктований необхідністю корекції окиснювальних процесів, порушень водно-електролітного обміну та мікроциркуляції, гемодинамічними розладами, резистентністю до лікування стандартними схемами. Гепатопротекторний ефект хофітолу обумовлений високою концентрацією біологічно активних речовин (кофеолова та хінінова кислоти, флавоноїди) і характеризується гіпохолестеринемічною, холеретичною, гепатопротекторною, антиоксидантною, дезінтоксикаційною (зниження рівня сечовини та креатиніну) та діуретичною дією. Фармакологічний ефект глутаргіну, який складається з амінокислот аргініну та глутамінової кислоти, зумовлений здатністю зв‘язувати аміак в крові з утворенням нетоксичних сечовини та глутамату, стабілізувати клітинні мембрани, посилювати енергетичне забезпечення гепатоцитів, нормалізувати всі види обміну. Поряд з цим, глутамінова кислота підвищує резистентність організму до гіпоксії, оптимізує кисневе забезпечення гепатоцитів, а аргінін є головним джерелом ендогенного оксиду азоту, що сприяє покращенню мікро циркуляції в усіх органах.
Усі хворі в процесі лікування, яке тривало 30 днів, були розділені на три групи, в яких на фоні дезінтоксикаційної (глюкоза 5%, вітаміни групи В та С), антиоксидантної (тіотріазолін), діуретичної (фуросемід, ерошпірон) терапії та препаратів для корекції дисбіозу (нормазе, лактовіт-форте) використовували різні гепатопротектори: в І групі (9 осіб) призначали хофітол по 2 капсули 3 рази на добу протягом 14 днів з подальшим зменшенням дози в 2 рази; в ІІ (12 осіб) – глутаргін 40% розчин 5 мл на 200 мл фізіологічного розчину протягом 10 діб з подальшим переходом на таблетовану форму в дозі 750 мг 3 рази на добу, в ІІІ (10 осіб) – використовували комбінацію даних гепатопротекторів в вищезазначених дозах. Через 10 днів після призначення лікування в усіх групах спостерігались покращення загального стану хворих та клініко-біохімічних показників. При цьому, в І групі відмічалось більш суттєве зменшення проявів цитолітичного синдрому, диспепсичних явищ, показників ендотоксикозу та показників МА та ОМБ ніж в ІІ групі (р<0,05). У пацієнтів, які отримували глутаргін , в першу чергу, зменшувались показники ендотоксикозу, рівень креатиніну, підвищувалась швидкість КФ з паралельним підвищенням діурезу. При комбінованому використанні препаратів встановлена максимальна сумація позитивних ефектів обох гепатопротекторів, що, насамперед, проявлялось нормалізацією показників креатиніну та сечовини, суттєвому підвищенні КФ, а у 6 хворих дозволило навіть знизити добову дозу діуретиків. При аналізі кінцевих результатів дослідження у хворих ІІІ групи була встановлена стійка клініко-біохімічна ремісія зі зникненням периферичних набряків та покращенням синтетичної функції печінки; в І та ІІ групах відмічені суттєві позитивні зміни, але вони поступались ефективності лікування в ІІІ групі.
Таким чином, результати нашого дослідження вказують на доцільність використання в схемах лікування хворих з декомпенсованим цирозом печінки (особливо при наявності порушень функції нирок) комбінації гепатопротекторів (хофітолу та глутаргіну) з метою підсилення їх антиоксидантної та дезінтоксикаційної дії (вплив на обмін сечовини та креатиніну), потенціювання діуретичної дії та покращення мікроциркуляції. Це дозволяє не тільки скоротити час перебування в стаціонарі, але і досягти стійкого терапевтичного ефекту за більш короткий термін.