Наказ моз україни від 23 березня 2011 р. №158
| Вид материала | Документы |
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
Побічні ефекти. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк; висипання, кропив’янка, свербіж.
З боку шлунково-кишкового тракту: спазми та біль у животі, діарея, нудота, блювання, дискомфорт у шлунку.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Не встановлена.
Під час лікування препаратом не слід приймати інших лікарських засобів без попередньої консультації з лікарем.
Наказ МОЗ України від 23 березня 2011 р. № 158
РЕТАРПЕН
порошок для суспензії для ін'єкцій по 2 400 000 МО у флаконах № 50 UA/4005/01/01
Сандоз Фармасьютікалз д.д. Словенія Сандоз ГмбХ Австрія
Побічна дія.
Алергічні реакції: кропив’янка, пропасниця, біль у суглобах, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, поліморфна еритема, утруднення дихання, анафілаксія.
При терапії сифілісу через вивільнення ендотоксинів може розвинутися реакція Яриша-Герксгеймера.
З боку системи кровотворення: минуща анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку системи травлення: стоматит, глосит, нудота, блювання, діарея, кандидоз; були описані випадки розвитку псевдомембранозного коліту при застосуванні бензатину бензилпеніциліну.
У поодиноких випадках спостерігаються інші побічні ефекти: помірне транзиторне підвищення рівня сироваткових трансаміназ, гострий інтерстиціальний нефрит.
При тривалій терапії антибіотиками необхідно звернути увагу на можливість розвитку суперінфекції стійкими мікроорганізмами і грибами.
Застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, особливо при печінковій недостатності, може спричинити розвиток енцефалопатії (сплутаність свідомості, порушення руху, судоми).
Протипоказання. Гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів і цефалоспоринів). Діти до 12 років (з масою тіла до 40 кг).
Особливості застосування. Препарат призначають тільки для внутрішньом’язового введення. При призначенні препарату хворим на цукровий діабет необхідно брати до уваги тривале всмоктування Ретарпену з м’язового депо.
Слід з обережністю призначати препарат при схильності до алергічних реакцій, псевдомембранозному коліту, печінковій недостатності.
При проявах алергічних реакцій терапію необхідно припинити. У таких випадках хворим призначають звичайні препарати, такі як адреналін, антигістамінні препарати і кортикостероїди.
При випадковому внутрішньосудинному введенні Ретарпену може з’являтися відчуття пригніченості, тривоги і порушення зору (синдром Hoigne). При венеричних захворюваннях з підозрою на сифіліс перед початком терапії, а потім протягом 4 місяців необхідно проводити мікроскопічні та серологічні дослідження.
Вагітність та лактація. Не існує даних про ембріотоксичний, тератогенний та мутагенний ефект Ретарпену. Слід, однак, пам’ятати про те, що бензатин бензилпеніцилін проникає в грудне молоко. На період лікування годування груддю слід припинити.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Слід мати на увазі можливість розвитку конкурентного інгібування виведення з організму при одночасному застосуванні Ретарпену з протизапальними, протиревматичними та жарознижувальними препаратами (індометацину, фенілбутазону і саліцилату).
Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками можлива лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або будь-якого додаткового ефекту. Окремі компоненти терапевтичної комбінації повинні призначатися в повній дозі (доза більш токсичного компонента може бути зменшена, якщо показана синергічна дія).
Підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів (пригнічує кишкову мікрофлору, знижує протромбіновий індекс; знижує ефективність пероральних контрацептивів, лікарських засобів, у процесі метаболізму яких утворюється параамінобензойна кислота, етинілестрадіолу – ризик розвитку кровотеч „прориву”.
Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання).
Протипоказання.
Гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків (пеніцилінів і цефалоспоринів). Для лікування захворювань, що потребують високих концентрацій пеніциліну в сироватці крові та цереброспінальній рідині (тяжкі пневмонії, емпієма, сепсис, перикардит, менінгіт, перитоніт, артрит, вроджений нейросифіліс), слід використовувати водорозчинну натрієву сіль бензилпеніциліну. Тяжкі алергічні реакції та бронхіальна астма в анамнезі. Дитячий вік.
Побічні реакції.
Алергічні реакції: шкірні висипання, кропив’янка, свербіж, пропасниця, біль у суглобах, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, утруднене дихання, анафілактичний шок з колапсом, анафілактоїдні реакції (астма, пурпура, симптоми з боку травного тракту). При терапії сифілісу через вивільнення ендотоксинів може розвинутися реакція Яриша-Герксгеймера.
З боку травного тракту: стоматит, глосит, нудота, блювання, діарея, кандидоз; були описані випадки розвитку псевдомембранозного коліту при застосуванні бензатину бензилпеніциліну.
У поодиноких випадках спостерігається помірне транзиторне підвищення рівня сироваткових трансаміназ.
З боку системи кровотворення: позитивний тест Кумбса, гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, подовження часу кровотечі; у поодиноких випадках – агранулоцитоз.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, нейропатія.
З боку сечовидільної системи: нефропатія. У поодиноких випадках спостерігається гострий інтерстиціальний нефрит.
Інші: реакції в місці введення; тривале застосування антибіотиків може призвести до розвитку вторинних суперінфекцій, спричинених резистентними мікроорганізмами і грибами.
Препарат містить повідон, тому дуже рідко останній може накопичуватися в ретикуло-ендотеліальній системі або локальних депо, що може призводити до розвитку гранульоми.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не призначений для лікування сифілісу у період вагітності.
Бензатин бензилпеніцилін проникає в грудне молоко. На період лікування годування груддю слід припинити.
Діти.
Препарат не застосовують дітям.
Особливості застосування.
Препарат застосовують тільки внутрішньом’язово. Перед початком лікування Ретарпеном пацієнтів слід перевірити на переносимість препарату. При призначенні препарату хворим на цукровий діабет необхідно брати до уваги знижене всмоктування Ретарпену із м’язового депо.
Слід з обережністю призначати препарат при схильності до алергічних реакцій, печінковій недостатності.
При появі алергічних реакцій терапію необхідно припинити та призначити симптоматичне лікування адреналіном, антигістамінними препаратами та кортикостероїдами.
При випадковому внутрішньосудинному введенні Ретарпену може з’являтися відчуття пригніченості, страху, тривоги, можливі галюцинації, непритомність, розвиток ціанозу, тахікардія, порушення моторики (синдром Hoigne). Симптоми зникають впродовж години. У випадку тяжкої реакції показано введення седативних засобів.
При довготривалому лікуванні препаратом рекомендується періодичний контроль показників крові та ниркової функції.
При венеричних захворюваннях з підозрою на сифіліс перед початком терапії, а потім протягом 4 місяців необхідно проводити мікроскопічні та серологічні дослідження.
Для пригнічення або полегшення реакції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні Ретарпену вводять 50 мг преднізолону або його еквівалент. У хворих на сифіліс у стадії, що проявляється ураженням серцево-судинної системи, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриша-Герксгеймера можна запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентного стероїду протягом 1-2 тижнів.
При довготривалому лікуванні препаратом слід брати до уваги можливість розвитку резистентних мікроорганізмів та грибів.
За наявності тяжкої і персистуючої діареї слід враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту, спричиненого застосуванням антибіотиків. У такому разі слід негайно припинити введення препарату і призначити відповідну терапію. В цьому випадку протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Невідома.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками можлива лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або будь-якого додаткового ефекту. Окремі компоненти терапевтичної комбінації повинні призначатися в повній дозі (доза більш токсичного компонента може бути зменшена, якщо показана синергічна дія).
Слід мати на увазі можливість конкурентного інгібування процесу виведення з організму при одночасному застосуванні бензатину бензилпеніциліну з протизапальними, протиревматичними і жарознижувальними засобами (індометацином, фенілбутазоном, саліцилатами у високих дозах) або пробенецидом.
При одночасному застосуванні підвищується ефективність непрямих антикоагулянтів.
Застосування бензатину бензилпеніциліну може у окремих випадках стати причиною зниження ефективності пероральних контрацептивів.
Для запобігання небажаним хімічним реакціям суспензію Ретарпену не слід змішувати з іншими ін’єкційними розчинами.
Бензатин бензилпеніцилін з обережністю слід призначати пацієнтам, які отримують дигоксин, оскільки при одночасному застосуванні існує ризик виникнення брадикардії.
Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання).
Наказ МОЗ України від 23 березня 2011 р. № 158
СИМВАКОР®-ДАРНИЦЯ
таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг № 20 (10х2) у контурних чарункових упаковках UA/4205/01/01
ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця"
Україна, м. Київ
Побічна дія. Більша частина побічних ефектів слабовиражена та минуща.
– З боку травної системи: диспепсія (нудота, блювання, гастралгія, абдомінальні болі, запор або діарея, метеоризм), гепатит, жовтуха, зрідка – підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази і креатинфосфокінази; іноді – гострий панкреатит. Порушення функції печінки мають легкий і минущий характер.
– З боку нервової системи і органів чуття: астенічний синдром, запаморочення, головний біль, безсоння, судоми, парестезїї, периферична нейропатія, розпливчастість зору, порушення смакових відчуттів.
– З боку опорно-рухового апарату: іноді – міопатія, що виявляється міалгією та м’язовою слабкістю, асоційованими із значним підвищенням вмісту креатинфосфокінази; зрідка – рабдоміоліз.
– Алергічні та імунопатологічні реакції: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, артралгія, кропив’янка, фотосенсибілізація, пропасниця, гіперемія шкіри, припливи, задишка.
– Дерматологічні реакцїї: шкірний висип, свербіж, алопеція.
– Інші: анемія, серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолизу), зниження потенції.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, гострі захворювання печінки, стійке підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові, міастенія і/або виражене підвищення активності креатинфосфокінази, вагітність і її планування, період годування груддю, дитячий вік.
Особливості застосування. До початку і під час лікування пацієнт повинен знаходитися на гіпохолестериновій дієті.
Перед початком і під час лікування необхідно проводити дослідження функції печінки (контролювати активність "печінкових" трансаміназ протягом першого року: кожні 6 тижнів протягом перших 3 місяців лікування препаратом, потім кожні 8 тижнів протягом 9 місяців; потім – 1 раз на півроку). Пацієнтам, які приймають Симвакор®-Дарниця у добовій дозі 80 мг, функцію печінки необхідно контролювати 1 раз на 3 місяці. У тих випадках, коли вміст трансаміназ наростає (перевищення в 3 рази верхньої межі норми), лікування препаратом припиняють. Симвакор®-Дарниця посилює дію кумариновых антикоагулянтів, внаслідок чого необхідний контроль протромбінового часу. Симвакор®-Дарниця (як і інші інгібітори ГМГ КоA редуктази) не рекомендується застосовувати при підвищеному ризику виникнення рабдоміолізу і ниркової недостатності внаслідок тяжкої гострої інфекції, артеріальної гіпотензії, великої хірургічної операції, травми й тяжких метаболічних порушень.
Припинення лікування гіполіпідемічними засобами в період вагітності не чинить істотного впливу на результати довготривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. В зв’язку з тим, що інгібітори ГМГ КоА редуктази гальмують синтез холестерину, а холестерин і інші продукти його синтезу відіграють істотну роль у розвитку плода, включаючи синтез стероїдів і клітинних мембран, Симвакор®-Дарниця може чинити несприятливу дію на плід при застосуванні його вагітними. При плануванні вагітності необхідно припинити прийом препарату. Якщо в процесі лікування настає вагітність, лікування препаратом треба негайно припинити, а саму жінку слід попередити про можливу небезпеку для плода.
У випадку пропуску чергової дози препарат необхідно прийняти якнайскоріше. Якщо настав час наступного прийому, дозу препарату не подвоювати.
Лікарям при проведенні терапії препаратом рекомендується запитувати у пацієнтів про нез’ясовані болі у м’язах, в’ялість або слабкість, особливо якщо це супроводжується нездужанням або пропасницею.
Симвакор®-Дарниця не впливає на швидкість психомоторних реакцій і увагу пацієнтів, тому при застосуванні препарату нема необхідності утримуватись від керування автомобілем і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності.
Щодо безпечності застосування препарату не знайдено різниці між пацієнтами похилого віку та більш молодими особами. Але у пацієнтів старше 70 років імовірність появи побічних реакцій зростає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат можна застосовувати в комбінації зі секвестрантами жовчних кислот (з колестираміном, колестиполом). Колестирамін і колестипол знижують біодоступність Симвакору®-Дарниця (застосування препарату можливо через 4 год після прийому зазначених препаратів, при цьому відмічається адитивний ефект).
Симвакор®-Дарниця посилює дію кумаринових антикоагулянтів. При одночасному прийомі хворими імуносупресивних лікарських засобів і похідних фібринової кислоти підвищується ризик розвитку міопатій.
Препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів, тим самим збільшує ризик виникнення кровотеч. Цитостатики, протигрибкові препарати (кетоконазол, ітраконазол), фібрати, високі дози нікотинової кислоти, імунодепресанти, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори протеаз при одночасному застосуванні з препаратом підвищують ризик розвитку рабдоміолизу. Симвакор®-Дарниця підвищує концентрацію дигоксину у сироватці крові.
Протипоказання.
- Гіперчутливість до будь-якої складової цього препарату.
- Захворювання печінки у гострій стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки.
- Міастенія і/або виражене підвищення активності креатинфосфокінази (перевищує в 10 разів верхню межу норми).
- Необхідність одночасного лікування сильнодіючими інгібіторами цитохрому CYP3A4, такими як ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон.
- Вагітність або період годування груддю (див. також «Особливості застосування»).
Побічні реакції.
З боку травної системи: диспепсія (нудота, блювання, гастралгія, біль у животі, запор або діарея, метеоризм), гепатит, холестатична жовтяниця, підвищення активності «печінкових» трансаміназ і лужної фосфатази, креатинфосфокінази; дуже рідко – гострий панкреатит, печінкова недостатність.
З боку нервової системи та органів чуття: астенія, запаморочення, головний біль; погіршення, втрата пам’яті; порушення сну, включаючи безсоння, нічні жахи; депресія, судоми, парестезії, периферична невропатія, нечіткість зорового сприйняття, порушення смакових відчуттів.
З боку опорно-рухового апарату: міопатія, міалгія, міастенія, рідко – рабдоміоліз.
Алергічні та імунопатологічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, артралгія, фотосенсибілізація, пропасниця, гіперемія шкіри, "припливи" крові до обличчя, задишка, дерматоміозит, жар.
Інші: анемія, відчуття серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), інтерстиціальне захворювання легень, сексуальна дисфункція, зниження потенції, слабкість, нездужання.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Протипоказаний у період вагітності, при застосуванні препарату годування дитини груддю слід припинити.
Діти.
Безпека та ефективність симвастатину у підлітків (хлопчиків, а також у дівчат, в яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією оцінювалася в контрольованому клінічному дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, які приймали симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози більше 40 мг не досліджувалися у даної групи пацієнтів. У досліджені не було зафіксовано вплив симвастатину на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчаток (див. «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).
Дівчата мають бути проконсультовані щодо методів контрацепції при застосуванні симвастатину.
Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, в яких ще не почалися менструації.
Особливості застосування.
Міопатія/рабдоміоліз
Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-Коа-редуктази, може спричинити міопатію, що проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливого стану або загальній слабкості та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази більш ніж у 10 разів вище верхньої границі норми. Міопатія може проявлятися у формі рабдоміолізу, що іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгібуючої активності щодо ГМГ-Коа-редуктази у плазмі крові.
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симвастатином підвищується при супутньому прийомі таких препаратів:
Потужні інгібітори CYP3A4: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон, особливо у сполученні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату), особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Немає доказів того, що при призначенні симвастатину одночасно з фенофібратом ризик розвитку міопатії перевищує сумарний ризик, створюваний прийомом кожного із цих препаратів.
Циклоспорин або даназол у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Аміодарон або верапаміл у сполученні з високими дозами симвастатину («Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У ході клінічних досліджень повідомлялося про розвиток міопатії в 6 % пацієнтів, що одержували симвастатин у дозі 80 мг одночасно з аміодароном.
Дилтіазем. У пацієнтів, котрі одержують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг на добу ризик розвитку міопатії збільшується та становить приблизно 1 %. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 40 мг на добу, приблизно дорівнює такому при прийомі симвастатину в дозі 40 мг на добу без супутнього прийому дилтіазему (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Ніацин (≥ 1г на добу).
Фузидинова кислота: пацієнти, котрі отримують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-Коа-редуктази, ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить від дози препарату.
У клінічних дослідженнях, в яких пацієнти не отримували супутньої терапії, частота виникнення міопатії/рабдоміолізу становила приблизно 0,02 % у пацієнтів, котрі отримували симвастатин у дозі 20 мг на добу, 0,08 % у пацієнтів, які отримували симвастатин у дозі 40 мг на добу й 0,53 % у пацієнтів, котрі отримували симвастатин, у дозі 80 мг на добу.
Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу:
1. Варто уникати одночасного прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон. Якщо терапію перерахованими препаратами неможливо відмінити, варто зупинити терапію симвастатином на час приймання даних препаратів. Супутній прийом кожного з перерахованих інгібіторів CYP3A4 має бути виключений, якщо переваги комбінованої терапії не перевищують можливого ризику.
2. Доза симвастатину не має перевищувати 10 мг на добу для пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол або гемфіброзил, інші фибрати (крім фенофібрату), або ліпідознижуючі дози (≥1 г/доба) ніацину (нікотинової кислоти). Варто уникати одночасного призначення симвастатину з даними препаратами, якщо переваги від впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик призначення лікарських комбінацій. Додавання фібратів або ніацину до терапії симвастатином, як правило, забезпечує невелике додаткове зниження концентрації ЛПНП, однак може бути також досягнуте додаткове зниження рівня ТГ і підвищення концентрації ЛПВП.
3. Дози симвастатину для пацієнтів, які отримують аміодарон або верапаміл, не мають перевищувати 20 мг на добу. Застосування симвастатину у дозах понад 20 мг на добу разом з аміодароном або верапамілом не рекомендується, якщо тільки переваги від використання такої комбінації не перевищують потенційного ризику розвитку міопатії.
4. Пацієнти, які приймають фузидинову кислоту разом з симвастатином, мають перебувати під ретельним спостереженням. Слід мати на увазі можливість зупинення лікування симвастатином під час приймання фузидинової кислоти.
5. Усіх пацієнтів, які розпочинають терапію симвастатином, а також пацієнтів, котрим необхідно збільшити дозу препарату, слід попередити про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у випадку виникнення будь-яких болів неясного характеру, хворобливості у м'язах або м'язової слабкості. Терапію симвастатином слід негайно припинити, якщо міопатія діагностована або передбачається. Наявність перерахованих вище симптомів та/або більш ніж 10-кратне порівняно з верхньою межою норми підвищення рівня креатинфосфокінази вказують на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення приймання симвастатину симптоми міопатії зникають, а рівень креатинфосфокінази знижується. На початку терапії симвастатином або при підвищенні доз препарату доцільно проводити періодичне визначення рівня креатинфосфокінази, однак немає достовірних даних про те, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.
6. Багато пацієнтів, у яких розвинувся рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі страждали на ниркову недостатність, як правило, внаслідок довготривалого цукрового діабету. Такі пацієнти вимагають якнайретельнішого спостереження. Терапію симвастатином слід тимчасово припинити у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у післяопераційному періоді.
Вплив на печінку
У клінічних дослідженнях у деяких дорослих пацієнтів, які одержували симвастатин, відзначалося стійке підвищення рівня печінкових ферментів (понад 3 рази вище верхньої межі норми). При відміні препарату активність трансаміназ звичайно поступово вертається до вихідного рівня. Підвищення рівня трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею або іншою клінічною симптоматикою. Дані реакції не пов'язані з гіперчутливістю. Деякі з пацієнтів мали відхилення показників функції печінки до початку терапії симвастатином та/або споживали надлишкову кількість алкоголю.
Перед початком лікування, а потім відповідно до клінічних показань, усім пацієнтам рекомендується проводити функціональні печінкові проби. Пацієнтам, у яких планується підвищити дозу симвастатину до 80 мг на добу, функціональні печінкові проби варто проводити до початку титрації, потім через 3 місяці після досягнення дози 80 мг на добу, після чого періодично повторювати (наприклад, 1 раз у півроку) протягом усього першого року лікування. Особливу увагу варто приділяти пацієнтам, у яких підвищений рівень сироваткових трансаміназ. Цим пацієнтам контроль функції печінки повинен проводитися вчасно на початку лікування та частіше надалі. У тих випадках, коли рівень трансаміназ наростає, особливо при стійкому перевищенні в 3 рази верхньої межі норми, препарат варто відмінити.
При лікуванні симвастатином, як і іншими гіполіпідемічними засобами, спостерігалося помірне (менше як у 3 рази вище верхньої межі норми) збільшення активності сироваткових трансаміназ. Ці зміни з'являлися незабаром після початку лікування, часто мали минущий характер, не супроводжувалися будь-якими симптомами та не вимагали скасування терапії.
Офтальмологічне обстеження
За відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.
Застосування в осіб літнього віку
Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих віком старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалась відносно зниження рівнів загального холестерину та холестерину ЛПНЩ, виявлялась такою ж, як і для популяції загалом. Збільшення частоти побічних ефектів, які би виявлялись клінічно або лабораторними показниками, не відмічено.
Оскільки препарат містить лактозу, це необхідно враховувати при застосуванні хворим зі спадковою непереносимістю лактози.
Грейпфрутовий сік у великих кількостях збільшує Cmax і AUC симвастатину і ризик міопатії (одночасне їх застосування не рекомендується).
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Немає даних.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Симвастатин метаболізується CYP3A4, однак не має інгібуючої активності відносно цього коферменту. Тому не очікується впливу симвастатину на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються під впливом CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4 збільшують ризик міопатії за рахунок зниження швидкості виведення симвастатину. До таких засобів належать: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон (див. розділ «Особливості застосування»).
Циклоспорин або даназол. Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу зростає при поєднаному призначенні циклоспорину або даназолу з високими дозами симвастатину.
Інші гіполіпідемічні засоби, здатні спричиняти розвиток міопатії.
Ризик розвитку міопатії підвищується при поєднаному призначенні інших гіполіпідемічних препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але здатні спричиняти міопатію в умовах монотерапії. Такими препаратами є:
Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофібрату, при комбінованому прийомі якого із симвастатином ризик виникнення міопатії не перевищує такий при монотерапії кожним із препаратів окремо), особливо з високими дозами симвастатину, а також ніацин (нікотинова кислота) у дозі ≥ 1 г на добу (див. розділ «Особливості застосування»).
Аміодарон та верапаміл: ризик розвитку міопатії зростає при спільному прийомі аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину (див. розділ «Особливості застосування»).
Дилтіазем: ризик розвитку міопатії незначно зростає у пацієнтів, що одержують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг (див. розділ «Особливості застосування»).
Фузидинова кислота: пацієнти, які одержують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші лікарські взаємодії.
Похідні кумарину.
Симвастатин у дозі 20-40 мг на добу незначно потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час (Міжнародне Нормалізоване Відношення – МНО) зростає в здорових добровольців від 1,7 до 1,8 і у пацієнтів з гіперхолестеринемією від 2,6 до 3,4. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час або МНО повинні визначатися до початку терапії симвастатином, а також досить часто на початку лікування. Як тільки досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або МНО, його подальший контроль варто проводити з інтервалами, що рекомендуються для пацієнтів, котрі одержують терапію антикоагулянтами. При зміні дозування або припиненні прийому симвастатину також варто проводити контроль протромбінового часу або МНО за вищевикладеною схемою. Терапія симвастатином не спричиняє змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти.
Інші види взаємодії.
Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які інгібують CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів, що метаболізуються CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-Коа-редуктази після вживання 250 мл соку в день є максимальним, становить приблизно 13 % і не має клінічного значення. Однак споживання великої кількості соку (більше 1 літра на день) при прийомі симвастатину значно підвищують рівень інгібуючої активності у відношенні ГМГ-Коа-редуктази в плазмі крові. Через це необхідно уникати споживання великої кількості соку грейпфрута (див. розділ «Особливості застосування»).
Наказ МОЗ України від 23 березня 2011 р. № 158
СОЙФЕМ
таблетки, вкриті оболонкою, по 100 мг № 10 (10х1), № 30 (10х3), № 60 (10х6) у блістерах UA/4448/01/01
Біофарм Лтд. Польща
Побічна дія. При дотриманні рекомендованого дозування не виявлено побічної дії.
Протипоказання. Вагітність і лактація.
Особливості застосування. Препарати, що вміщують ізофлавони, не потребують особливої обережності при застосуванні. Враховуючи слабку естрогенну дію лікарського засобу, рекомендовано зібрати у пацієнтки анамнез щодо одночасного застосування пероральних контрацептивів.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і рухомими механізмами, що потребують великої концентрації уваги.
Препарат не впливає на здатність керувати транспортом і працювати зі складними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Дотепер не відомо про випадки взаємодії Сойфему з іншими лікарськими засобами.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до сої або до інших компонентів лікарського засобу.
Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік.
Належні заходи безпеки при застосуванні.
Сойфем необхідно застосовувати з обережністю жінкам з новоутвореннями молочної залози та гіпертрофією ендометрію в анамнезі.
Враховуючи слабку естрогенну дію лікарського засобу, рекомендується зібрати у пацієнтки анамнез щодо одночасного застосування пероральних контрацептивів.
Особливі застереження.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності або у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Сойфем не впливає на здатність керувати транспортом або роботу зі складними механізмами.
Діти.
Лікарський засіб не застосовують для лікування дітей.
Побічні ефекти.
У осіб з індивідуальною чутливістю до будь-якого компонента препарату можливі алергічні реакції. Можливі вагінальні виділення, включаючи кров’янисті.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дотепер невідомо про випадки взаємодії Сойфему з іншими лікарськими засобами.
Наказ МОЗ України від 23 березня 2011 р. № 158
СОТАЛОЛ САНДОЗ®
таблетки по 40 мг № 20 (10х2), № 50 (10х5) у блістерах UA/4449/01/01
таблетки по 80 мг № 20 (10х2), № 50 (10х5) у блістерах UA/4449/01/02 таблетки по 160 мг № 20 (10х2), № 50 (10х5) у блістерах UA/4449/01/03
Сандоз Фармасьютікалз д.д. Словенiя Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз Німеччина