Генеральний план розвитку Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" у м. Чернігові з визначенням меж та зон охорони пам’яток заповідника

Вид материала

Содержание

Розділ іv. положення про заповідник, чинне на момент розроблення генерального плану
Розділ v. коригування історико-архітектурного

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 14

РОЗДІЛ ІV. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗАПОВІДНИК, ЧИННЕ НА МОМЕНТ РОЗРОБЛЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ

Положення про Національний архітектурно-історичний

заповідник ''Чернігів стародавній''.

Затверджено наказом

Міністерства регіонального розвитку та будівництва України

від 1 червня 2007 р. № 33.

1. Національний архітектурно-історичний заповідник «Чериігів стародавній» (далі - Заповідник) є державним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом історико-архітектурпого спрямування, що об'єднує комплекс нерухомих і рухомих пам'яток матеріальної та духовної культури, які становлять виняткову історичну, мистецьку, художню та наукову цінність. Державна реєстрація Заповідника проведена за розпорядженням Чернігівського міського голови від 26.04.2000 р. № 163/р.

Заповідник створений відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1967 р. № 125 на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей».

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.1978 р. № 344 і рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17 липня 1978 р. № 308 перетворено Чернігівський філіал Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей» у Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник.

Статус національного закладу Заповіднику надано згідно з Указом Президента України від 22 грудня 1998 року № 1386/98.

Заповідник проводить свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів та нормативних актів Міністерства культури і туризму України, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (далі - Мінрегіонбуд), інших нормативно-правових актів України та цього Положення.

2. Головною метою та завданням діяльності Заповідника є розроблення та реалізація програм з охорони, популяризації та використання пам'яток національної і світової культурної спадщини, розташованих на його території.

Основними напрямками діяльності Заповідника є:

- пам'яткоохоронна;

- реставраційно-реабілітаційна;

- науково-дослідна та науково-методична;

- фондова;

- експозиційна;

- культурно-освітня;

- міжнародна.

3. Заповідник відповідно до покладених на нього завдань:

3.1. Забезпечує проведення комплексних допроектиих досліджень і розроблення проектів реставрації пам'яток культурної спадщини на своїй території.

3.2. Розробляє та впроваджує науково-обґрунтовані заходи і програми охорони, консервації, реабілітації та реставрації нерухомих і рухомих пам'яток культурної спадщини та пов'язаних з ними територій.

3.3. Розробляє і реалізує науково обгрунтовані програми дотримання режимів експлуатації та використання об'єктів культурної спадщини, що перебувають на балансі Заповідника.

3.4. Бере участь у розробленні та виконанні державних програм у сфері музеїв та музейної справи, охорони об'єктів культурної спадщини.

3.5. Виступає замовником за дорученням Мінрегіонбуду робіт з ремонту, реставрації, консервації, реабілітації та музеєфікації своїх об'єктів.

3.6. Поповнює фонд рухомих пам'яток шляхом:

- організації науково-пошукових, археологічних та інших експедицій;

- придбання пам'яток за рахунок бюджетних та інших коштів;

- безоплатного передання Заповіднику пам'яток культурної спадщини підприємствами, організаціями і громадянами;

- передання Заповіднику конфіскованих пам'яток, а також майна, що перейшло за правом спадкоємства державі згідно із законодавством;

- повернення в Україну пам'яток, що були незаконно вивезені за її межі;

- передання Заповіднику пам'яток, вилучених на митницях України;

- поповнення фонду зібрання Заповідника іншими шляхами, що не суперечать законодавству.

3.7. Розробляє перспективні та поточні програми охорони, виявлення, використання пам'яток і реабілітації історичного середовища, пропозиції і завдання з питань реставрації, ремонту і консервації пам'яток, а також використання їх у культурно-освітніх та інших цілях, забезпечує складання проектно-кошторисної, технічної документації на ремонтно-реставраційні, експозиційні та оформлені роботи, здійснює їх виконання підрядними, господарськими засобами, проводить музеєфікацію пам'яток, поточний ремонт та впорядкування об'єктів Заповідника, нагляд за проведенням робіт та терміном їх виконання.

3.8. Проводить та бере участь у наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, у тому числі міжнародних. Розробляє програми наукових досліджень. Впроваджує перспективні форми наукової та ділової співпраці з різних питань музеїв та музейної справи, охорони культурної спадщини.

3.9. Проводить експозиційну, виставкову роботу на території та за межами Заповідника, у тому числі за кордоном.

3.10. Здійснює науково-методичну роботу з підготовки екскурсій, лекцій і культурно-масовнх заходів.

3.11. В установленому законодавством України порядку організовує виробництво сувенірних та інших виробів із тематики Заповідника, може створювати виробничі майстерні з реставрації пам'яток, виготовлення сувенірних виробів, регенерацію зони охорони.

3.12. Проводить екскурсійну, лекційну та інші види культурно-освітньої роботи в Заповіднику та за його межами.

3.13. Здійснює інформаційну та рекламну діяльність за офіційно затвердженими програмами Заповідника,

3.14. Бере участь у розробленні та виконанні державних програм у галузі музейної справи та охорони культурної спадщини.

3.15. Організовує заходи з підготовки та підвищення кваліфікації працівників Заповідника.

3.16. Залучає юридичних і фізичних осіб до участі на благодійній основі в утриманні та охороні об'єктів культурної спадщини.

4. Заповідник має право:

4.1. Співпрацювати з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими музеями і заповідниками в Україні та за її межами стосовно питань охорони культурної спадщини, музеїв та музейної справи.

4.2. Співпрацювати з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань охорони культурної спадщини, музеїв та музейної справи.

4.3. Здійснювати заходи щодо збереження та використання пам'яток культурної спадщини, які знаходяться на його території.

4.4. Проводити роботу щодо виявлення, вивчення, фіксації, складання облікових документів, класифікації закріплених за ним об'єктів нерухомої культурної спадщини та пов'язаних з ними територій, творів монументального, образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва, готувати документацію для їх державної реєстрації.

4.5. Виступати замовником за дорученням Мінрегіонбуду робіт із ремонту, реставрації, консервації, реабілітації та музеєфікації своїх об'єктів та з інших питань щодо охорони об'єктів культурної спадщини.

4.6. Проводити наукову, експозиційну роботу та здійснювати культурно-освітні заходи.

4.7. Співпрацювати з іншими музеями і заповідниками як в Україні, так і за її межами, з різних питань музеїв та музейної справи.

4.8. Здійснювати в установленому законодавством порядку обмін виставками із закладами культури України та інших країн, надавати експонати для проведення виставок, утому числі за кордоном.

4.9. Співпрацювати на договірній основі з іншими юридичними та фізичними особами з питань діяльності згідно з цим положенням.

4.10. Організовувати та координувати наукові пошуки, дослідження та археологічні експедиції на своїй території. Отримувати археологічні матеріали від наукових та інших організацій, приймати у дарунок та закуповувати у приватних осіб рідкісні культурні цінності, пов'язані з історико-культурною діяльністю Заповідника, організовувати роботу фондово-закупівельпої комісії в межах законодавства України.

4.11. Утворювати у разі потреби комісії та експертні групи, здійснювати адміністративні та науково-методичні заходи з питань діяльності згідно з цим положенням.

4.12. Надавати послуги юридичним і фізичним особам з екскурсійного обслуговування, у тому числі на договірній основі.

4.13. Одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання завдань згідно з цим положенням.

4.14. Здійснювати реалізацію друкованої, сувенірної та іншої продукції, установлювати ціни на них, реалізовувати згідно із законодавством України квитки на відвідування своїх територій та об'єктів.

4.15. Виключно використовувати власну атрибутику (офіційне найменування, зображення об'єктів культурної спадщини, що перебувають на балансі, репродукції культурних цінностей, що експонуються та зберігаються у фондосховищах), надавати право на використання власної атрибутики іншим юридичним і фізичним особам відповідно до законодавства.

4.16. Залучати юридичних і фізичних осіб до участі в утриманні та охороні об'єктів культурної спадщини на благодійній основі.

4.17. Вступати до національних, регіональних та профільних організацій (спілок, асоціацій тощо), а також до міжнародних організацій з питань охорони пам'яток, музейних організацій і фондів.

4.18. Має виключне право проводити екскурсії та інші культурно-освітні заходи на території своїх підрозділів.

4.19. Проводити необхідну господарську діяльність, пов'язану з основними напрямками діяльності Заповідника, бути орендодавцем нерухомого і рухомого майна, що перебуває на його балансі, відповідно до законодавства, за погодженням із Мінрегіонбудом України.

5. Заповідник є юридичною особою, офіційна назва якої:

Національний архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній".

Заповідник має круглу печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штампи, бланки, логотип та власну символіку, зареєстровані згідно із законодавством.

Місцезнаходження Заповідника:

Україна, 14000, м. Чернігів, вул, Преображенська, 1.

Заповідник належить до сфери управління Мінрегіонбуду України.

До складу Заповідника входять комплекси архітектурних споруд на території Валу, Троїцько-Ілліиського та Єлецького монастирів.

6. Майно Заповідника - рухомі і нерухомі пам'ятки, об'єкти адміністративно-господарського призначення, які є державною власністю і закріплені за ним на праві оперативного управління.

Майном Заповідника є основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Заповідника.

Заповідник самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, економічної ситуації. При визначенні стратегії своєї діяльності Заповідник повинен враховувати державні контракти, державні замовлення та інші договірні зобов'язання.

Відчуження засобів виробництва, що є загальнодержавною власністю і закріплені за Заповідником, здійснюються за погодженням із Мінрегіонбудом в порядку, встановленому чинним законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції Заповідника і є загальнодержавною власністю.

Вартість майна Заповідника обчислюється у національній валюті Україні. Заповідник веде бухгалтерський облік, здійснює фінансову та статистичну звітність згідно із законодавством.

Колекції, зібрання та архівні фонди Заповідника не входять до складу майна, відображеного в балансі, і обліковуються в спеціальній обліковій документації. Бібліотечний фонд відображається у балансі сумарного підсумку і обліковується у спеціальній документації.

Пам'ятки Заповідника підлягають грошовій оцінці за установленими нормативами і методиками, які затверджуються Кабінетом Міністром України.

Майно Заповідника:

- не підлягає приватизації, а також передачі будь-яким підприємствам, установам та організаціям;

- не може бути предметом застави;

- не підлягає відчуженню, за винятком обміну на інші музейні предмети та музейні колекції;

- не може використовуватись для цілей, не пов'язаних з виконанням своїх завдань.

Рішення про обмін музейних предметів і музейних колекцій Заповідника приймаються за погодженням з Мінрегіонбудом України в установленому порядку.

Унікальні пам'ятки музейного фонду Заповідника заносяться до Державного реєстру національного, культурного надбання в установленому порядку центральними органами виконавчої влади, до компетенції яких належать функції державного управління в галузі обліку і охорони пам'яток культурної спадщини.

Джерелами формування майна Заповідника є майно:

- передане власником або уповноваженою ним особою в установленому законодавством порядку;

- придбане за рахунок власних коштів;

- одержане як добровільні (благодійні) внески від юридичних і фізичних осіб;

- повернене в Україну як незаконно вивезене за її межі;

- вилучене на митницях України та передане в установленому порядку Заповіднику;

- інші надходження, що не суперечать законодавству України.

Заповідник користується переданою йому у володіння або постійне користування землею та несе відповідальність за дотримання норм щодо її охорони та раціонального використання згідно із законодавством України.

7. З метою збереження пам'яток, захисту традиційного характеру оточуючого середовища, навколо них встановлюються зони охорони.

Межі і режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією та затверджуються в установленому порядку.

Навколо території заповідника визначаються охоронні зони, зона регулювання забудови та зона охорони природного ландшафту.

Проведення археологічних розвідок, розкопок та інших земляних робіт на території Заповідника здійснюється з дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Заповідник безстроково та безоплатно користується виділеними йому земельними ділянками.

8. Фінансування діяльності Заповідника здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Власними надходженнями Заповідника є:

- кошти від надання платних послуг;

- плата за надання в оренду майна в установленому порядку за погодженням з Мінрегіонбудом;

- кошти від реалізації майна, окрім нерухомого майна та музейних фондів;

- гранти та дарунки, благодійні внески та добровільні пожертвування;

- кошти на виконання окремих доручень;

- надходження від господарської та виробничої діяльності згідно з чинним законодавством України;

- кошти, одержані від реалізації друкованої, сувенірної, видавничої продукції, а також за проведення екскурсій; вхідна плата;

- плата за відео-, теле-, кіно- і фотозйомки у музейних залах та на території заповідника;

- кошти за здійснення технічного нагляду;

- інші джерела власних надходжень, не заборонені законодавством.

9. Безпосереднє керівництво Заповідником здійснює генеральний директор.

Генеральний директор призначається на посаду на контрактній основі та звільняється з неї Мінрегіонбудом.

Генеральний директор здійснює на засадах єдиноначальності керівництво Заповідником та несе персональну відповідальність за виконання його завдань, затверджених програм, планів і звітує про свою роботу перед Мінрегіонбудом.

Повноваження генерального директора визначаються цим Положенням та іншими законодавчими актами.

Генеральний директор:

- діє від імені Заповідника та представляє його інтереси в державних, кооперативних, комерційних підприємствах та установах, громадських організаціях, судових органах та ін.;

- укладає з трудовим колективом колективний договір;

- керує організацією наукових зв'язків, обміном виставками з вітчизняними та закордонними партнерами в установленому законодавством порядку;

- організовує заходи з питань міжнародної діяльності;

- забезпечує ефективне використання і зберігання майна;

- розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат;

- у межах своїх повноважень видає накази та інші акти, дає обов'язкові для всіх підрозділів та нрацівників вказівки;

- затверджує рішення науково-методнчної ради;

- укладає (розриває) договори та контракти з юридичними і фізичними особами;

- визначає структуру і чисельність працівників Заповідника, що пропонуються до затвердження за штатним розписом відповідно до визначеного фонду оплати праці;

- затверджує положення про структурні підрозділи та посадові обов'язки працівників Заповідника;

- призначає на посади і звільняє з них працівників Заповідника;

- вживає заходів для морального та матеріального стимулювання працівників Заповідника, накладає дисциплінарні стягнення;

- здійснює інші повноваження, передбачені законодавством та цим Положенням.

10. Структура управління Заповідником.

Організаційну структуру Заповідника затверджує Мінрегіонбуд за поданням генерального директора. Діяльність структурних підрозділів Заповідника регламентується окремими положеннями, які затверджує генеральний директор,

З метою розгляду та підготовки пропозицій з питань своєї діяльності Заповідник утворює вчену, науково-реставраційну, науково-методичну ради, фондово-закупівельну комісію та інші органи.

До складу вченої ради входять: генеральний директор (голова), заступники директора, головний бухгалтер, керівники відділів та територіальних підрозділів.

Їх персональний склад затверджується наказом генерального директора. Консультативні органи діють як дорадчі на підставі окремих положень, затверджених генеральним директором, і йому підпорядковуються.

Для забезпечення функціонування Заповідника та здійснення контролю за його діяльністю утворюється Наглядова рада, персональний склад якої затверджується Мінрегіонбудом.

11. Ліквідація Заповідника здійснюється згідно з чинним законодавством України. Порядок подальшого використання музейних зібрань у разі його ліквідації визначається за погодженням з Мінрегіонбудом в установленому порядку.

Ліквідація Заповідника здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється Мінрегіонбудом. До складу ліквідаційної комісії входять представники Мінрегіонбуду та Заповідника. Порядок і терміни проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторам визначаються Мінрегіонбудом.

З моменту призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження щодо управління Заповідником. Ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс Заповідника і подає його органу, який призначив ліквідаційну комісію. Кредитори та інші юридичні особи, які перебувають у договірних відносинах із Заповідником, який ліквідується, повідомляються про його ліквідацію у письмовій формі шляхом оголошення.

При реорганізації і ліквідації Заповідника працівникам, які звільняються, гарантується дотримання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Компенсація матеріальної та моральної шкоди, заподіяної Заповіднику юридичними чи фізичними особами, здійснюється згідно з чинним законодавством.

Спори і конфліктні ситуації розв'язуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

При ліквідації майно та кошти передаються засновнику або іншій державній установі (правонаступнику).

РОЗДІЛ V. КОРИГУВАННЯ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНОГО

ОПОРНОГО ПЛАНУ

Розробка охоронних зона Національного заповідника «Чернігів Стародавній» передбачає коригування чинного історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова, оскільки територія заповідника розташована в центральній частині міста та охоплює значні території в межах міської забудови.

Попереднє коригування історико-архітектурного опорного плану і зон охорони м. Чернігова було виконано Науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування у 1997 р. та затверджено Генеральним планом м. Чернігова у 2003 р. На той час, визначаючи охоронну зону заповідника в межах вузької смуги, що охоплювала лише південний край гірського плато з масивами Болдиної та Єлецької гір, частиною Третяка та урочищем Вал, а також окремою врізкою до П’ятницької церкви на Червоній площі, наші попередники розуміли її виключно як буферну зону. Намагання звести охоронну зону заповідника до 50-тиметрової захисної смуги навколо заповідних ділянок призвело до того, що при її визначенні не завжди було дотримано необхідного принципу прокладання меж зони за топографічними направляючими. Більш того, у деяких випадках межі запропонованої у 1997 р. охоронної зони розтинають території ряду археологічних об’єктів, дуже важливих з огляду на концептуальний зміст існування заповідника (Окольний град, Третяк, міський курганний могильник тощо).

Пропонуючи нині дещо інший підхід до визначення охоронного зонування Національного заповідника «Чернігів Стародавній», ми виходили, в першу чергу, з необхідності узгодити напрацьовані попередниками матеріали з сучасними вимогами нормативних актів, а також – з принципу цілісного охоплення охоронними зонами певних історико-культурних утворень (у даному випадку – археологічних пам’яток та історичних районів м. Чернігова).

Також важливо зазначити, що впродовж останнього десятиліття, в зв’язку з активізацією в місті будівельних робіт, чернігівськими археологами виконано багато розкопів в центральній частині Чернігова, які дозволили значно поточнити історичну топографію стародавнього міста. Зокрема, були встановлені точні межі Третяка, а також простежені зміни в межах Дитинця та Окольного граду, які відбувалися впродовж ХІ – першої половини ХІІІ ст.

Коригуючи межі охоронної зони Національного заповідника «Чернігів Стародавній», ми керувалися визначенням п. 1 ст. 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, де зазначено, що “з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам‘яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватись зони охорони пам‘яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару”.

Враховуючи, що Національний заповідник “Чернігів Стародавній” охоплює досить значну територію, а, головне, зосереджується в місці локалізації найвагоміших пам’яток культурної спадщини м. Чернігова, найактуальнішою проблемою забезпечення його охорони треба вважати необхідність збереження, дослідження та музеєфікації архітектурних та археологічних об’єктів, органічно пов’язаних з територією стародавнього міста. Важливим завданням створення заповідника було і лишається вивчення і збереження в першу чергу давньоруського містобудівного спадку, що навіть відображено в назві установи.

Тому визначаючись з межами та режимами території заповідника і його охоронних зон, ми керувались не лише проблемами збереження історичного середовища міста, але й питаннями щодо забезпечення належного вивчення та охорони його археологічної спадщини.

Визначаючи межі території заповідника, ми спирались на існуючі розробки щодо виконаних та запроектованих землеупорядкувальних документів, а також враховували фактичне зосередження найвагоміших (переважно, національного значення) пам’яток археології, архітектури, монументального мистецтва та історії на досить локальних територіях в межах міста. На жаль, сучасна земельна ситуація в місті не дозволяє визначити цілісну територію заповідника, тому вона складається з кількох ділянок.

Зважаючи на вищенаведене, визначаючи охоронну зону заповідника, ми дещо поширили охоронну зону 1997 р. за рахунок окремих ділянок міста, які переважно дотепер зберігають традиційний характер забудови (що потребує певних охоронних режимів використання), а, головне, охоплюють найвагоміші частини стародавнього Чернігова (Окольний град, Третяк та Поділ).

Нарешті, враховуючи, що територія давньоруського міста в ХІІ ст. сягнула далеко за межі означених ділянок, ми пропонуємо визначити ще одну охоронну зону, яка б забезпечувала збереженість археологічних нашарувань Передгороддя – найбільшої частини чернігівського передмістя давньоруської доби, - з прилеглими або включеними до неї ділянками середньовічних могильників. В межах цієї території традиційний характер забудови простежується лише фрагментарно, отже головну спрямованість режиму використання даної зони охорони визначають саме археологічні рештки. Таким чином, її слід визначати як зону охорони культурного шару давньоруського Чернігова.

Таким чином, територія заповідника, його охоронна зона та зона охорони культурного шару охоплюють повністю межі стародавнього міста, що відповідає пріоритетам діяльності заповідника, який має назву «Чернігів Стародавній».

Blog

Содержание