Генеральний план розвитку Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" у м. Чернігові з визначенням меж та зон охорони пам’яток заповідника

Вид материала

Содержание

Охорона архітектурної та містобудівної спадщини Чернігова
Чинна містобудівна документація
Правила забудови та використання території (місцеві правила забудови)

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14

Охорона архітектурної та містобудівної спадщини Чернігова

Містобудівна охорона архітектурної спадщини Чернігова була започаткована ще в повоєнну добу, коли в 1946 р. П. Барановський, опрацьовуючи найперший проект Чернігівського заповідника, визначив його цілісну територію – від гирла р. Стрижень на сході до Болдиних гір на заході, від Дитинця до Троїцько-Іллінського монастиря. Заповідник у Чернігові створено тільки з 1967 р. (спершу як філію київського), а перший історико-архітектурний опорний план міста з проектом зон охорони пам'яток історії та культури виконано в 1986 р. При цьому проведено комплексну оцінку територій за різними чинниками, проаналізовано тенденції містобудівного розвитку й на цій основі запропонована єдина для всього міста комплексна система зон охорони пам'яток. Практично при цьому були відкориговані межі й поточнено режим раніше встановлених зон охорони пам'яток та визначені нові. Їхній склад такий: архітектурно-історичний заповідник, територія якого складається з чотирьох ділянок вздовж пругу високого придеснянського плато; охоронна зона заповідника; охоронні зони окремих пам'яток; зона регулювання забудови на плато; території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, що мають заповідний статус; зона охоронюваного ландшафту в заплаві річок Десни і Стрижня; археологічні охоронні зони. У цілому площа зон охорони становить 4497 га або 50 % території Чернігова.

Аналізуючи цю концепцію охоронного зонування ми вважаємо необхідним відзначити два проблематичні моменти: по-перше, завищена припустима поверховість нової забудови на території колишнього давньоруського посаду; по-друге – негативним чинником є розчленованість території заповідника, яку не вдається подолати протягом десятиліть незважаючи на те, що концепція єдиної території заповідника була запропонована і обґрунтована ще в 1946 р. На наш погляд, і за сучасних умов створити єдину, цілісну територію заповідника не вдасться, тому з цієї проблемної ситуації слід виходити за рахунок створення комплексної охоронної зони заповідника з подальшим (після внесення відповідних змін до законодавства) перетворенням її на історико-культурну заповідну територію.

Є. Водзинський, який протягом останніх десятиліть досліджує Чернігів, у 1980-х рр. проаналізував кілька різних стратегій майбутнього розвитку міста і дійшов висновку, що цілком прийнятними з історико-містобудівної точки зору є варіанти розвитку в північному напрямку та виходу забудови на лівобережжя р. Десни. Дослідник проаналізував альтернативний варіант, який завзято відстоювала міська влада у 1970-1980-х рр. Він пов'язаний із забудовою багатоповерховими будинками так званої Лісковиці, тобто заплави біля підніжжя Єлецької гори і Болдиних гір. Було створено кілька фотопанорам з різних видових напрямків, які показали, що в разі забудови Лісковиці новий житловий район спотворить історично сформований архітектурно-ландшафтний комплекс.

Сучасна доля району Лісковиці виявилася дуже показовою: спільними зусиллями фахівців у 1980-х – 1990-х рр. удалося не допустити туди багатоповерхову сучасну забудову. Проте заплаву все ж таки забудували – котеджами в 3-4 поверхи з білої силікатної цегли. Тепер хаотичний ''п'ятий фасад'' цієї забудови псує панораму, що розкривається з основних видових точок наддеснянського плато. Та все одно це краще, ніж 9 – 16-поверхові панельні будинки попід вишуканими за силуетом бароковими монастирями.

Ми приєднуємось до висновку Є. Водзинського про те, що попри виняткову гостроту колишнього конфлікту довкола Лісковиці, у Чернігові не втрачено передумови для збереження архітектурно-містобудівної спадщини та подальшого нормального розвитку міста. Тут на практиці була підтверджена відсутність антагоністичних суперечностей між вимогами сучасного розвитку та охорони нерухомої культурної спадщини. Приклад Чернігова, на наш погляд, наочно показав, що принциповий, послідовний і непоступливий фаховий підхід до охорони нерухомої культурної та природної спадщини стимулює пошук оптимальних рішень і підтверджує ефективність містобудівних методів охорони історичних населених місць та їхньої архітектурної і містобудівної спадщини.

Ще з 1980-х рр. у Чернігові гостро виявилася проблема поєднання непоєднуваного – нової великомасштабної забудови з історично сформованим архітектурним середовищем, для якого характерний дрібний масштаб, що створює довкілля, психологічно комфортне для людини. Модний у 1990-х рр. ''зонінґ'' (некритичне перенесення на вітчизняний ґрунт американських містобудівних моделей без належного нормативно-правового і методичного забезпечення) нічого не міг дати для розв'язання цієї проблеми. Стала очевидною потреба в коригуванні як історико-архітектурного опорного плану, так і проекту зон охорони пам'яток. Таку роботу розпочав у 1994-1996 рр. інститут НДІТІАМ під керівництвом Є. Водзинського за участю автора цього розділу. Проте внаслідок припинення фінансування та робота лишилася незавершеною, тож не стала фактом наукового життя і не вплинула на розвиток ситуації в місті. На початку вересня 2007 року наказом Мінрегіонбуду інститут НДІТІАМ був взагалі ліквідований. Відтак науково-методичне забезпечення збереження традиційного характеру середовища Чернігова має взяти на себе інший науковий центр – Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень, який працює в системі Мінкультури й добре зарекомендував себе в роботах по Києву, Чернівцях, Одесі, Запоріжжю, інших містах та регіонах України.

Так само, як і в Києві, для історичного середмістя Чернігова найбільшу небезпеку становить вибіркове будівництво в загальноміському центрі, яке може спотворити традиційний характер середовища, призвести до втрати певних його якісних характеристик, таких як: органічне поєднання форм забудови з ландшафтом; камерність масштабу й масштабний контраст суспільно значущих архітектурних домінант з рядовою забудовою; принципи постановки архітектурних домінант як вінчання тих форм рельєфу, які є зонами найвищої композиційної активності; малоповерховий ''килимний'' принцип забудови заплавних територій тощо. Загалом, для Чернігова – міста з активним рельєфом і з багаторівневою забудовою (як і для Києва, Кам'янця-Подільського, Кременця, Львова, Чигирина) проблема ''п'ятого фасаду'' забудови, тобто панорам з верхніх точок рельєфу, є дуже актуальною. Проте ця проблема надто пізно потрапила в поле зору фахівців і на сьогодні практично не вирішується.

Підводячи підсумки історико-містобудівним дослідженням Чернігова, можна з певністю ствердити, що з точки зору містобудівного мистецтва це – найвизначніше і найсвоєрідніше історичне місто лівобережної половини України, яке є багатошаровим містобудівним організмом, що не має собі рівних у регіоні за різноманітністю, хронологічним діапазоном і ступенем концентрації памяток архітектури та містобудування у комплексі з унікальним природним ландшафтом.

Під містобудівним мистецтвом сучасна наука розуміє мистецтво створювати різноманітні поселення, комплекси і ансамблі споруд, у яких присутня не лише функціональна доцільність та інші суто утилітарні якості, а й краса. З цієї точки зору таке місто як Чернігів може розглядатися як художній твір, а саме – витвір містобудівного мистецтва; тоді його сприйняття людиною є процесом художньої комунікації.

Старовинні містобудівні системи мають не лише вельми специфічну естетичну цінність, яка складно піддається формалізації; вони також належать до найважливіших історичних джерел, натурне дослідження яких дозволяє виявити нові факти і закономірності розвитку архітектури й містобудування.

Визначна цінність Чернігова як історичного міста полягає не тільки в універсальній цінності його памяток архітектури й містобудування, а й у тому, що саме на цих придеснянських пагорбах зберігся унікальний за своєю цілісністю архітектурно-ландшафтний комплекс, що послідовно формувався упродовж тисячоліття і дійшов до наших днів у високому ступені збереженості. Це останнє в Центрально-Східній Європі східнословянське місто, що в своєму містобудівному укладі й вигляді зберегло втілення основних засад давньоруського містобудування. Саме тому Чернігів має значення ландшафтної, містобудівної та архітектурної памятки всесвітнього значення. Це місто справило вирішальний вплив на розвиток містобудування всього східнословянського світу (Україна, Білорусія, Росія) упродовж ХІІ-XVII ст. і є винятково цінним свідченням культур Київської Русі, українського відродження і бароко. Саме з огляду на це заповіднику ''Чернігів Стародавній'' у 1998 р. надано статус національного, а з 1995 р. обговорюється проблема доцільності внесення архітектурно-ландшафтного комплексу м. Чернігова до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. На наш погляд, архітектурно-містобудівна спадщина Чернігова цілком відповідає критеріям щодо включення об'єктів до зазначеного Списку. Справа лише за здійсненням відповідних технічних процедур, які можна провести результативно й ефективно тільки за умови, що місцева влада буде в цьому зацікавлена й сприятиме підготовці номінаційного досьє для Центру всесвітньої спадщини в Парижі.

Чинна містобудівна документація

Містобудівна документація, якою нині забезпечене місто Чернігів, має певні етапи створення. Вперше розроблені ''Правила застройки и использования территорий г. Чернигова'' були затверджені рішенням сесії Чернігівської міської ради від 24. 05. 1995 р. Цей документ став першим в Україні проектом місцевих правил забудови, розроблення яких здійснювалось фахівцями інституту ''Діпромісто'' та Чернігівської міської ради за допомогою американських спеціалістів для перевірки можливості застосування ''правил правового зонування'' в Україні як найбільш ефективного засобу управління розвитком території міста в ринкових умовах.

У результаті втілення в практику містобудування зонування території з встановленням переліку можливих видів забудови земельних ділянок, єдиних умов та обмежень для об'єктів будівництва містобудівна політика стала більш прозорою для інвесторів, оскільки забезпечила можливість вибору безпосередньо забудовником найбільш ефективного виду використання земельних ділянок та створила умови для оперативного одержання дозвільних документів на будівництво об'єктів та стимулювання економічного росту міста.

На території міста були виділені 4 групи зон, які, в свою чергу, поділялися на 11 типів з відповідним регламентом використання.

Проте на період розробки вказаних Правил, чинний тоді генеральний план міста (1980 р.), в силу об'єктивних змін, які відбулися у соціально-політичному становищі держави, в значній мірі застарів і не міг служити основою для них. Тому, карта зонування була розроблена на основі опорного плану міста.

Генеральний план м. Чернігова, розроблений УДНДІПМ ''Діпромісто'' у 2002 р., затверджений рішенням Чернігівської міськради від 25. 12. 2003 р. Це – чинний на сьогодні генеральний план міста.

''Схема перспективного розвитку туризму'', розроблена УДНДІПМ ''Діпромісто'' у 2004 р., затверджена рішенням Чернігівської міськради від 12. 04. 2005р. Схема перспективного розвитку туризму базується на тому, що туристичні зони – це ''візитівки'' міста: на їх території в першу чергу повинні бути проведені заходи з реконструкції та будівництва нових готелів, формування інфраструктури обслуговування туристів, розваг, спорту, рекреації, благоустрою і реклами.

Крім туристичних зон, на території міста виділені локальні елементи туризму, представлені окремими об'єктами показу та туристичної інфраструктури. В основному, це численні археологічні пам'ятки, спортивно-оздоровчі заклади та ін.

Лінійні елементи територіальної системи туризму складаються з природних (ріки Десна, Стрижень, Білоус) та антропогенних (основні магістралі міста).

В роботі визначено основні заходи щодо розвитку туризму, які мають безпосередній вплив на розробку Правил забудови та використання території:

формування єдиної системи туристичних зон та інших територіальних елементів туризму;

створення музеїв, археологічних та архітектурно-етнографічних музейно-туристичних комплексів;

реконструкція кварталів історичної частини міста, реконструкція та благоустрій заповідника ''Чернігів стародавній'';

благоустрій існуючих і створення нових парків та лісопарків, спортивних комплексів.

Детальний план території центральної частини м. Чернігова, розроблений УДНДІПМ ''Діпромісто'' у 2004 р., затверджений рішенням Чернігівської міськради від 06. 09. 2005 р. Детальний план території розроблений на центральну частину міста площею 420 га і включає громадський центр міста, який формується, головним чином, вздовж головних магістралей – проспекту Миру та проспекту Перемоги.

У зв'язку з відсутністю вільних територій, розвиток зони центру передбачається за рахунок реконструкції ветхої зношеної одноповерхової забудови, яка не має історичної цінності, ущільнення за рахунок забудови вільних ділянок в середині існуючих кварталів, а також винесення непрофільних об'єктів комунального, складського та іншого призначення.

Існуюча магістральна мережа буде доповнена будівництвом нової ділянки магістральної вулиці загальноміського значення вулиці Любецької та вулиці районного значення Комсомольської в обхід Воскресенської церкви. Система вулиць місцевого значення склалася на основі дрібноквартальної історичної розпланувальної структури.

Проектом передбачається збереження та відтворення, де це можливо, тієї історичної розпланувальної структури, яка була зруйнована під час радянського періоду забудови.

''План червоних ліній магістральних вулиць. І черга'' розроблений УДНДІПМ ''Діпромісто'' у 2006 р.

Крім того, для міста розроблена містобудівна та науково-проектна документація з питань охорони культурної спадщини:

''Разработка опорного историко-архитектурного плана и зон охраны г. Чернигова'' (КиївНДПІмістобудування, 1986 р., затверджений рішенням Чернігівського облвиконкому від 24. 04. 1989 р. № 90);

''Коригування історико-архітектурного опорного плану і зон охорони м. Чернігова'' (НДІТІАМ, 1987 р.).

Правила забудови та використання території (місцеві правила забудови)

Нині чинні ''Правила забудови та використання території м. Чернігова (коригування)'' виконані УДНДІПМ ''Діпромісто'' у 2005 р. як коригування виконаних у 1995 р. та затверджених рішенням сесії Чернігівської міської ради від 24. 05. 1995 р. ''Правил застройки и использования территории г. Чернигова'', які розроблялися за участю компанії Падко Агенції США з міжнародного розвитку.

Коригування Правил викликане змінами, що відбулися за цей час в нормативно-правовій базі України в галузі містобудування і землекористування та наявністю розробленої та затвердженої за період 1995-2005 рр. містобудівної документації (головним чином, нового Генерального плану міста).

Правила забудови та використання території (Місцеві правила забудови) розробляються з метою забезпечення ефективної реалізації Генерального плану розвитку м. Чернігова, який спрямований на створення повноцінного життєвого середовища при комплексному вирішенні архітектурно-містобудівних проблем міста та раціональному використанні території.

Правила забудови та використання території складаються з двох частин.

В частині І наводяться загальні відомості про місто – його сучасний стан, господарський комплекс, використання території; проаналізована чинна містобудівна документація та тенденції розвитку міста, які впливають на прийняття рішень щодо правил використання та забудови території.

В частині ІІ встановлюється зонування території міста, основні види забудови, використання земельних ділянок, єдині умови та обмеження, а також пропозиції щодо процедурних питань реалізації Правил.

Правила направлені на створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності фізичних та юридичних осіб, яка повинна здійснюватися з урахуванням законних приватних, громадських та державних інтересів під час проведення містобудівної діяльності.

У Правилах велика увага надана питанням збереження пам'яток та традиційного характеру середовища Чернігова як історичного міста.

Відзначено, що важливим елементом центру є система пішохідних зв'язків: вул. Серьожнікова з реконструкцією оточуючих будинків, вул. Святомиколаївська з пішохідним продовженням до Єлецькою монастиря. Крім того, передбачено відновлення історичного бульвару вздовж вул. Преображенської, створення набережних річок Десни та Стрижня.

З метою оздоровлення міського середовища, створення привабливого іміджу історичного центра міста, передбачається винесення ряду виробничих, комунально-складських та інших об'єктів в комунально-виробничі зони.

Пріоритетами в плануванні нової забудови є домінуюча роль в міському середовищі унікальних архітектурних комплексів та підпорядкування нової забудови цим домінантам. Загальним принципом побудови композиції забудови є поступове підвищення її поверховості від центру до периферійних районів згідно з зонами регулювання забудови. Забудова кварталів розташованих вздовж р. Стрижень, передбачається змінної поверховості, з пониженням до річки. На території міста передбачається будівництво, головним чином, багатоквартирної забудови різної поверховості. Визначення структури житлового будівництва за поверховістю здійснюється з урахуванням дії зон регулювання забудови по висоті. Передбачається також реконструкція частини малоповерхової забудови з добудовою поверхів (по вул. Коцюбинського, Кирпоноса, П'ятницька та ін).

Правила забудови та використання території включають Перелік видів забудови та іншого використання земельних ділянок. Для зони Національного історико-архітектурного заповідника переважні види забудови та використання земельних ділянок приймаються у відповідності до ''Положення про Національний історико-архітектурний заповідник ''Чернігів стародавній''.

Допустимі види забудови та використання, які потребують спеціальних погоджень: готелі, кафе, ресторани, виставкові зали, музеї, магазини та кіоски з продажу сувенірів, виробів народних промислів та ін, відкриті автостоянки, стоянки для туристичного транспорту (автобусів мікроавтобусів), громадські вбиральні, малі архітектурні форми, об'єкти інженерно-технічної інфраструктури для обслуговування зони, ландшафтний благоустрій, озеленення (за спеціальними проектами).

Правилами забудови та використання території виділена Зона історичного району міста. Зона виділена для збереження традиційного характеру міського середовища, охорони та раціонального використання нерухомих об'єктів культурної спадщини. Тут уся нова забудова повинна вестися з урахуванням зон охорони пам'яток м. Чернігова та з попередньою розробкою історико-містобудівних обґрунтувань.

В подальшому, для визначення остаточних меж, режиму використання та конкретних обмежень господарської діяльності цієї зони необхідна розробка ''Правил охорони та використання історичного ареалу м. Чернігова''.

На території м. Чернігова діють нижченаведені планувальні обмеження:

1. По екологічних умовах:

В межах міста виявлені значні території схилів, де мають місце зсуви, або такі, що знаходяться в зсувонебезпечному стані.

Для забезпечення стійкості схилів чи зсувів необхідне: проведення комплексу протиерозійних і протизсувних заходів та організація охоронних зон на прилеглих до зсувонебезпечних схилів територіях, в межах яких повинні дотримуватись відповідні правила використання території і експлуатації споруд (розорювання земель, експлуатація лісів та деревонасаджень, облаштування котлованів, виїмок, кар'єрів, регулювання поверхневого стоку, скид господарських стоків, зведення різних споруд тощо) у відповідності до ДБН 360-92**(ст. 9.12, 9.13).

Наявність лесів, які відносяться до зони найбільш вірогідного розвитку І типу ґрунтових умов за просіданням, потребує попереднього вивчення літологічної основи ґрунтів ділянок забудови.

2. По умовах охорони культурної спадщини:

охоронні зони пам'яток архітектури;

охоронні археологічні зони;

зони регулювання забудови;

зона ландшафту, що охороняється;

зона історичного культурного шару.

На територіях, що заходяться в межах зон охорони об'єктів пам'яток культурної спадщини режим використання визначається на підставі закону України ''Про охорону культурної спадщини'', ''Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів намелених місць'', затверджених зон охорони пам'яток архітектури, археології, природного ландшафту та етнографічної зони (рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 18. 01. 1982 р. № 30) наступним чином:

В охоронних зонах здійснюється реставрація, та реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які його порушують, відтворення втрачених об'єктів. Нове будівництво можливе за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.

В охоронних археологічних зонах всі проекти планування і забудови повинні передбачати необхідні заходи, що забезпечують збереження пам'яток.

У зонах регулювання забудови здійснюється реконструкція будівель і споруд, зберігаються, цінні історичні розпланування та забудова, озеленення та упорядження, закріплюється та відтворюється значення пам'яток в архітектурно-просторовій організації території історичного району (ареалу) міста, забезпечуються умови для огляду пам'яток. Нові будівлі регламентуються за розташуванням, висотою, довжиною фасадів, масштабом, функціональним використанням та іншими показниками.

Зона ландшафту, що охороняється (відповідає законодавчо визначеній зоні охоронюваного ландшафту), може використовуватися в рекреаційних цілях та для традиційної діяльності, що не порушує ландшафт. Нове будівництво допускається у виключних випадках на підставі історико-містобудівного обґрунтування.

Правилами забудови та використання території визначено Основні умови та обмеження щодо забудови та іншого використання окремих територій (Розділ 2.5.).

2.5.1. Гранична висота (поверховість) будинків та споруд визначається на підставі затвердженого детального плану території, а у разі відсутності затвердженого детального плану – на підставі проекту забудови кварталу або містобудівного (історико-містобудівного) обґрунтування та уточнюється під час погодження проектної документації на будівництво конкретного об'єкта.

Blog

Содержание