Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материала

Диплом

Содержание Деякі особливості гострого ВГС у наркозалежних осіб Суременко М.С., Чорна Н.О., Біла-Попович Г.С., Шевченко О.П. К дианостике различных форм HCV-инфекции

Подобный материал:

• Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
• Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
• Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
• Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
• Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
• Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
• Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.

Деякі особливості гострого ВГС у наркозалежних осіб

Суременко М.С., Чорна Н.О., Біла-Попович Г.С., Шевченко О.П.

Дніпропетровська державна медична академія

Вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі є актуальною проблемою в зв’язку з їх розповсюдженням, формуванням, в більшості випадків, хронізації процесу, розвитком гепатоцелюлярної карциноми, а також розвитком позапечінкових проявів. Все це завдає труднощів в діагностиці захворювання та при його лікуванні.

Проблемі перебігу гепатиту С у осіб молодого віку, котрі вживають наркотичні препарати, до останнього часу, приділялось мало уваги, але проблема існує, так як більше половини хворих інфекційних стаціонарів з гострими вірусними гепатитами С вживають наркотичні препарати парентеральним шляхом. Переважна більшість з них вживає опіати кустарного виготовлення – “ширку“. Вона вводилась внутрішньовенно, часто з використанням одного шприца.

Під нашим наглядом знаходилось 60 хворих з гострим вірусним гепатитом С віком від 15 до 25 років, з них віком від 15 до 18 років – 12 (20%), 18 – 20 років – 34 (56,5 %), 20 – 25 років – 14 (23,5%).

Діагноз гострого гепатиту С було підтверджено комплексом епідемічних, анамнестичних, серологічних, клінічних даних та даних лабораторних обстежень, ультразвукового дослідження органів шлунково-кишкового тракту. Етіологічну верифікацію гепатитів проводили методом імуноферментного аналізу (НВsAg, anti-Hbcor IgM, HbeAg, anti-HCV), а також було використано метод полімеразної ланцюгової реакції для знаходження PHK HCV в крові хворих. На обліку у нарколога знаходилось 5 хворих, інші зізнались в прийомі наркотиків парентеральним шляхом. Для контролю була обстежена група хворих віком від 15 до 25 років, які не вживають наркотичні препарати (з їх слів), на обліку у нарколога не знаходились.

Легкий перебіг гепатиту С відмічався у 10% пацієнтів І групи (які вживають наркотики) і у 40 хворих ІІ контрольної групи (66%); перебіг середнього ступеня важкості спостерігався у 44 (73%) І групи і у 16 (27%) ІІ групи, тяжкий перебіг у 10 (17%) пацієнтів І групи та у 4 (7%) ІІ групи.

В I групі хворих переджовтяничний період був коротшим, ніж в II групі: 3 дні проти 9 днів, причому у 10% пацієнтів I він взагалі був відсутній. Ведучими симптомами цього періоду були загальна слабкість, яка реєструвалась у 54 (90%) пацієнтів I групи та у 24 (40%) хворих II групи. Інтенсивність цього симптому посилилась в обох групах перед появою жовтяниці. Диспепсичні розлади зустрічались лише у пацієнтів I групи: зниження апетиту (72%), анорексія (2%), нудота (65%), блювання (17%). Больовий синдром як то почуття тяжкості в правому підребер’ї і епігастрії, здуття живота зустрічався у 32% пацієнтів I групи та у 8% II групи.

Підвищення температури до субфебрильних цифр спостерігалось у 30% І групи та у 57% ІІ групи. Шкірного свербежу не спостерігалось. М’язово-суглобові болі реєструвались у 8% хворих І групи та у 1% ІІ групи. Сонливість спостерігалась у 10% І групи та у 1% пацієнтів ІІ групи.

У хворих І групи частіше було зареєстровано катаральні явища – 21% в порівнянні з 13% ІІ групи. Головний біль також непокоїв більше пацієнтів І групи 10% і 3% у ІІ групі.

З появою жовтяниці відмічалось прогресування клінічних симптомів переджовтяничного періоду або вони залишались стабільними. Жовтяниця протікала, в середньому, у пацієнтів І групи на протязі 28 днів, ІІ групі 15 днів. Астено-вегетативні та диспепсичні симптоми зберігались. У хворих І групи в цей період частіше реєструвалось зниження апетиту (77%), ніж в ІІ групі (48%). У ІІ групі не зареєстровано скарг на сонливість та головний біль, а у І групі – 3%. Біль в животі частіше реєструвався у пацієнтів І групи (82%), в порівнянні з хворими ІІ групи – 43%. Артралгії та м’язові болі було зареєстровано у 12%, екзантему у 3% хворих І групи, в ІІ групі пацієнтів ці симптоми не зареєстровано. Гепатомегалія спостерігалась у хворих І групи у 100%, у ІІ групі у 36%.

При лабораторному дослідженні на початку жовтяничного періоду у хворих І групи рівень загального білірубіну (в середньому) становив 150 мкмоль/л, АлАТ (в середньому) 3,2 ммоль/(л·год) був вищий, ніж у хворих ІІ групи (70 мкмоль/л та 1,84 ммоль/(л·год).

При розгляді показників, які характеризують білково-синтетичну функцію печінки у хворих, які вживають наркотичні препарати, рівень загального білка був дещо нижчий – 75 г/л, у ІІ групи 82 г/л, рівень г-глобуліну вищий у хворих І групи: 46,8 проти 42.

Протромбіновий індекс був нижчий у пацієнтів І групи.

В період виписки зі стаціонару розміри печінки були в межах норми у 36% ІІ групи та у 3% І групи. АлАТ була вищою у хворих І групи – 1,2 ммоль/(л·год), у ІІ групи 0,53 ммоль/(л·год). Рівень білірубіну складав у пацієнтів І групи в середньому 30 мкмоль/л, а у ІІ групи в межах норми.

Таким чином, у хворих, які приймають наркотичні препарати парентеральним шляхом, відмічається скорочення переджовтяничного періоду або його відсутність, має місце наявність диспепсичного або змішаного варіанту; більш тривалий жовтяничний період з чіткіше вираженими клінічними проявами; затяжна реконвалесценція.

К дианостике различных форм HCV-инфекции

Суременко Н.С№., Чухалова И.ВІ., Тимофеева Л.В.І., Мохова Г.НІ., Белый Н.И.і, Тихонова В.Аі, Пискунова Л.В,і Савина А. Аі.

Днепропетровская государственная медакадемия№, Днепропетровская городская клиническая больница № ²¹І, Городские больницы Днепропетровской областиі

Диагностика различных форм HCV-инфекции до настоящего времени все еще остается спорной проблемой вследствие неодинаковой интерпретации клинических и, особенно, лабораторных данных. В диагностике HCV-инфекции используются, в основном, выявление РНК HCV методом ПЦР и специфических иммуноглобулинов. Наличие или отсутствие РНК HCV и Ig в крови больных не всегда совпадает с клиническими проявлениями, длительностью заболевания и формированием неблагоприятных исходов. Совершенно не разрешен вопрос о возможности носительства вируса ГС, а также его сроков и последствий. Длительное наблюдение 315 пациентов, инфицированных HCV с учетом наличия или отсутствия клинических проявлений HCV-инфекций, а также проведенный мониторинг дополнительных иммунологических, биохимических и гистологических исследований (выявление РНК, генотипирование вируса, пункционная биопсия печени, определение антител в ИФА, ALT, уровня билирубина и осадочных проб) дает возможность различать следующие формы HCV-инфекции. При ОВГС отмечается наличие клинических и лабораторных показателей специфической диагностики HCV (HCV , Ig М), а также биохимических сдвигов. При ОВГС с затяжной реконвалесценцией выявляются сходные признаки, но с нормализацией их в срок до 2-3 месяцев. ОВГС с затяжным течением характеризуется исчезновением клинических и нормализацией лабораторных показателей в срок до 6 месяцев. При ХВГС с умеренно активным течением наличие клиники и явлений хронического процесса в печени сопровождается выявлением РНК HCV , Ig М или стабильным выявление Ig G без тенденции к снижению последних. Активное (манифестное) течение ХВГС имеет сходные позиции с предыдущей формой, однако клиника заболеваний дополняется наличием выраженных внепеченочных проявлений на фоне более высоких иммунологических и биохимических показателей. ВГС с латентным течением не имеет клинических проявлений при наличии некоторых сочетанных лабораторных показателей: РНК HCV + Ig G (иногда Ig М), Ig М (иногда Ig G) + повышение не более чем в 1,5 – 2 раза ALT; РНК HCV + ALT и т. д. Субклиническое течение ВГС отличается от латентного наличием незначительных, иногда «сомнительных» симптомов болезни при сходных показателях лабораторных исследований. Наличие только : РНК HCV без анамнестических и клинических данных указывает на носительство HCV-инфекции, которое может выявляться на протяжении длительного времени без перехода в другие формы заболевания, что нередко подтверждается гистологическими исследованиями печени.

Понятно, что выработать единый подход к интерпретации иммунологических и других лабораторных показателей при HCV-инфекции невозможно. Особенно при отсутствии клинических проявлений заболевания. Это видно на примере оценки такого рутинного показателя как ALT. На наш взгляд не совсем убедительна позиция клиницистов, указывающих, что нормальные показатели ALT не исключают наличие ХГС. По нашим данным нормальный уровень ALT в крови коррелирует с отсутствием признаков хронизации процесса в печени. Более того, при биохимическом маниторинге у больных ХГС все же удается выявить повышение уровня ALT . Нормальные показатели ALT в динамике при наличии РНК HCV указывают чаще всего на формирование носительства, а появление других серологических маркеров только на возможность перехода в более активную форму HCV-инфекции, что происходит не всегда. По нашим данным только в 40%. Выявленный генотип HCV также определяет не тяжесть и характер течения процесса, а, в основном, длительность лечения заболевания. Однако, в том направлении еще нужны дополнительные подтверждения. Данный перечень клинических форм HCV-инфекции, по нашему мнению, не является исчерпывающим и может считаться только ориентировочным. Однако, учет вышеизложенного может, в какой-то мере, унифицировать подходы к формированию клинического диагноза и назначению адекватной терапии.