Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материала

Досвід застосування рефлексотерапії (акупунктури та лазеропунктури) у лікуванні хронічного гепатиту В Кулемзіна Т.В., Самора Є.Ю
ХРОНИЧЕСКИЙ ГЕПАТИТ У ДЕТЕЙ Кучеренко Н. П., Бобровицкая А. И.

Подобный материал:

1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 ... 115

Досвід застосування рефлексотерапії (акупунктури та лазеропунктури) у лікуванні хронічного гепатиту В

Кулемзіна Т.В., Самора Є.Ю., Клімок В.Л.

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, Дорожня клінічна лікарня на ст. Донецьк.

Актуальність теми. Гепатит В є досить розповсюдженою інфекційною вірусною хворобою серед захворювань травної системи. Понад 2-х мільярдів осіб перенесли в тій чи іншій формі гепатит В, а більше ніж 400 мільйонів людей лишилися носіями HbsAg на все життя. У 10% хворих, що перенесли гострий гепатит розвивається хронічне захворювання печінки (С.Д. Подимова, 1998). Хворим на хронічний гепатит з рецидивуючим плином вдається досягнути ліквідування проявів загострення за допомогою стаціонарного медикаментозного лікуванням з досягненням адекватних значень показників. Але у великої кількості хворих залишаються скарги на слабкість, біль і важкість у правій підреберній області, спостерігається гнівлива дратівливість, порушення сну.

Мета дослідження. Продемонструвати досвід застосування методів акупунктури та лазеропунктури у лікуванні пацієнтів з неактивною фазою хронічного гепатиту В.

Матеріали та методи. Проведено лікування 12-ти пацієнтів обох статей у віці від 20-ти до 45-ти років з діагнозом: хронічний вірусний гепатит В, неактивна фаза. Пацієнти напередодні знаходилися на стаціонарному лікуванні. За лабораторними даними показники після лікування досягли межових значень. Але у пацієнтів зберігалися скарги на слабкість, біль та важкість в правій підреберній області. Хворих хвилювали зміни у психоемоційному статусі у вигляді підвищеної збудливості, диссомнії у вигляді пробудження в ночі, безпричинна гнівливість, порушення зору у вигляді сітки перед очима, відчуття оніміння у кінцівках. 58,3% пацієнтів скаржилися на сверблячку шкіри у нічні часи. 41,7% хворих були стурбовані появою болю тім’яної локалізації у нічні часи. З відповідними скаргами пацієнти були проконсультовані у офтальмолога, психіатра або невропатолога, але підстав до виставлення діагнозу не було. Спеціалістом-гастроентерологом хворим була рекомендована консультація рефлексотерапевта. За оглядом лікаря-рефлекотерапевта скарги пацієнта трактувалися наступним чином. Відповідно до класичних концепцій рефлексотерапії симптоматика в даному випадку обумовлена порушенням таких основних функцій печінки як зберігання крові, підтримка вільного плину енергії та крові. Усі перераховані вище скарги є типовими для порушення енергетичного обміну у печінці, а також у системі її співвідношень з іншими органами. Нічні пробудження (у 75% хворих) біля 2-ї години ночі з позиції рефлексотерапевтичної хронобіології свідчать про наявність розладу з боку печінки (час максимальної активності якої становить з 1-ої до 3-ої години). Рефлексотерапевтичний вплив за седативною методикою здійснювався за допомогою класичної голкотерапії, поверхневої багатоголкової рефлексотерапії, лазеропунктури. Використовувалися корпоральні місцеві, сегментарні, загальні та специфічні, а також аурикулярні біологічно-активні точки. Рецепт складався з симетричних точок кінцівок; тригерних точок передньої черевної стінки і задньої поверхні тулуба, аурикулярних точок (за принципом відповідності). Для впливу були обрані корпоральні точки: VC12, VC13, VC15, RP3, RP6, VB25, VB26, VB34, VB38, VB39, VB40, VB44, F2, F3, F5, Е25, E36, MC6, MC3, С3, V18, V19, V24, V25, TR5, TR8, VG20. З аурикулярних точок застосовувалися АТ21, АТ25, АТ29, АТ34, АТ51, АТ55, АТ61, АТ71, АТ76, АТ87, АТ96, АТ97, АТ100, АТ104, АТ110. З метою лазеропунктури застосовувався апарат інфрачервоного випромінювання "Биомед – 001" з довжиною хвилі 0,89 мкм. Режими впливу з частотою 70-220 Гц обиралися з урахуванням давнини захворювання і клінічних проявів. Час впливу за методом лазеропунктури на одну корпоральную точку складав 4–5 хвилин, на аурикулярную точку – 30–80 секунд. Загальна тривалість лікувального сеансу складала 25–30 хвилин. За один сеанс використовувалося 4–6 корпоральних, 2 аурикулярні з вищезгаданих точок. Сеанси проводилися щодня в кількості 10–12 за один курс лікування.

Результати. 66,6% пацієнтів після 4-го сеансу констатували позитивну динаміку в стані, тобто зменшення клінічних проявів та поліпшення психоемоційного стану. Після 5-го сеансу пацієнти зазначали загострення, що свідчило про адекватність лікування. По закінченні першого курсу лікування у 83,3% пацієнтів спостерігався стійкий терапевтичний ефект. У 16,7% пацієнтів зміни у стані були незначними, що вимагало необхідність у повторюванні курсу. Повторний курс призначався також й тим пацієнтам, які були задоволені результатами лікування. Загалом проведено 3 курси лікування з перервами по 10 днів. У разі необхідності курс повторного лікування проводився через 6 місяців.

Висновки. З метою лікування хронічного гепатиту В, особливо в неактивній фазі, та його наслідків можуть ефективно застосовуватися рефлексотерапевтичні методи (зокрема, акупунктура та лазеропунктура). Важливим є той факт, що ці методи можуть сполучатися із стаціонарним лікуванням. Зазначені методи можуть бути використані як в період загострення, так і в стадію ремісії хронічного процесу.

ХРОНИЧЕСКИЙ ГЕПАТИТ У ДЕТЕЙ

Кучеренко Н. П., Бобровицкая А. И.

Донецкий государственный медицинский университет

Одним из исходов острого вирусного гепатита является хронизация процесса. Проблеме хронического гепатита (ХГ) уделяется много внимания и посвящено немало исследований. Однако до настоящего времени некоторые вопросы патогенеза, диагностики и, особенно, лечения остаются не решенными.

Под наблюдением находилось 42 ребенка с ХГ в возрасте от 1 года до 14 лет. Чаще ХГ регистрировался в возрасте от 10 до 14 лет и составил 38,1 % , 3 - 7 лет - 33,3 %, а в возрасте от 1 года до 3-х лет ХГ составил 14,3%. Мальчиков было 28, девочек - 14. Диагноз был поставлен на основании длительного (более 6 месяцев) течения патологического процесса в печени, клинических и лабораторных данных, ультразвукового обследования печени.

По данным клинико-лабораторных и инструментальных методов обследования у 37 детей был поставлен диагноз хронического персистирующего гепатита (ХПГ), у 5 больных - хронический активный гепатит (ХАГ), из них у 2 с исходом в цирроз печени.

В группе детей с ХПГ у 8 пациентов заболевание было выявлено случайно. У этих детей, поступавших в больницу по поводу различных заболеваний, были выявлены гепатомегалия, измененные биохимические показатели крови, положительный HbsAg. У 16 детей с ХПГ удалось установить в анамнезе перенесенный вирусный гепатит в легкой или стертой форме и только у 1 ребенка - в тяжелой. Хронизация процесса была документирована через 1-1,5 года после выписки детей из стационара. У 34 детей определялся положительный HbsAg, у 3 детей HbsAg не был обнаружен при многократных исследованиях.

Особенностью течения ХГ является несоответствие относительно удовлетворительного самочувствия у большинства детей (90,5 %) и клинико-биохимических изменений, свидетельствующих о тяжелом поражении печени

При клиническом обследовании субфебрилитет отмечался у 10 % детей, у всех больных (90,5 %) была найдена увеличенная печень, которая была плотной консистенции, чувствительная при пальпации, выступала из-под края реберной дуги на 2-5 см., увеличение селезенки на 1-2 см найдено у 16 детей. Симптомы интоксикации отсутствовали. Жалобы диспептического характера (боли в животе, снижение аппетита) отмечались лишь у 4 детей; быстрая утомляемость, эмоциональная лабильность у 9 больных, сосудистые звездочки преходящего характера имели 2 детей. Желтушный синдром в виде легкой иктеричности склер найден лишь у 12 детей. Геморрагический синдром отмечался у 15 %, сухость кожи - у 83,3 %, зуд и расчесы на коже - у 20 % детей.У всех детей отмечалось повышение активности трансаминаз в пределах 3 - 7 ммоль / л, гипопротеинемия - у 14,3 % детей, снижение протромбинового индекса - у 100 % больных, диспротеинемия - у 71,4 % детей. У 23 детей отмечены признаки иммунодефицита.

Таким образом, ХГ у детей встречается достаточно часто, протекает без выраженных клинических симптомов, что диктует необходимость более раннего и тщательного клинико-биохимического обследования детей, даже при наличии минимальных симптомов поражения печени.