Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

Вид материала

Порушення функції біліарної системи та можливості її корекції у хворих з вірусним гепатитом С Лисенко Г.І., Родонежська Ю.В.
Клініко-біохімічні особливості перебігу HBV-інфекції у вагітних Литвин К.Ю., Біла-Попович Г.С.

Подобный материал:

1 ... 51 52 53 54 55 56 57 58 ... 115

Порушення функції біліарної системи та можливості її корекції у хворих з вірусним гепатитом С

Лисенко Г.І., Родонежська Ю.В.

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Дослідження останніх років призвели до збільшення кількості інформації щодо патології жовчного міхура, а особливо, холестерозу жовчного міхура. Дуже цікавим залишається питання ураження жовчовивідних шляхів у хворих на вірусні гепатити, які спостерігаються у 40 – 60% хворих з вірусними ураженнями печінки.

Мета дослідження: Виявлення порушення функції жовчовивідних шляхів у хворих з вірусними гепатитами. Задачі дослідження: ♦ Діагностика порушення функції жовчовивідних шляхів у хворих з вірусними гепатитами; ♦ Корекція порушення функції жовчовивідних шляхів у хворих з вірусними гепатитами шляхом застосування препаратів урсодезоксихолевої кислоти та препаратів, які покращують жовчовиділення.

Матеріали та методи дослідження. Була відібрана група пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С, латентна фаза, у кількості 23 осіб (16 чоловіків та 7 жінок) у віці від 25 до 45 років. Середня тривалість захворювання складала 6 ± 2,8 роки. Всім хворим з метою підтвердження діагнозу було проведено серологічне дослідження крові - досліджували маркери вірусних гепатитів В і С (НВsAg, анти HBc Ig G, анти-HCV, ПЦР-РНК).

Результати дослідження.Для оцінки стану печінки та біліарної системи (особливо жовчного міхура) всій групі хворих було проведено ультразвукове дослідження печінки та жовчного міхура. У всіх 23 (100%) хворих були виявлені зміни з боку жовчного міхура: потовщення стінки жовчного міхура (3мм і більше); зменшення скоротливості жовчного міхура (менш 50%); збільшення густини міхурової жовчі; збільшення плотності стінки жовчного міхура. Вивчення стану (розміри, форма) жовчного міхура виявило переважання гіпотонії у 22 (95,6%) хворих. На основі даних УЗД було встановлено: у 21 (91,3 %) хворих наявна дифузна форма холестерозу жовчного міхура; у 1 (4,3%) хворого наявна поліпозна форма холестерозу жовчного міхура; у 1 (4,3%) хворого наявний калькульозний холестероз жовчного міхура. Хворі отримували комбіноване лікування, яке складалось з препаратів урсодезоксихолевої кислоти, з метою нормалізування функціонального стану печінки та фізико-хімічних властивостей жовчі, а також, препаратів, які сприяють жовчовиділенню – дюспаталін, діцител.Через 3 місяці після початку лікування у 11 (47,8%) хворих спостерігались наступні зміни при УЗД: зменшення товщини стінки жовчного міхура до 2 мм; зменшення розмірів жовчного міхура; поліпшення його скоротливості; зменшення густини міхурової жовчі. У 1 (4,3%) хворого, у якого були виявлені конкременти на початку дослідження, спостерігалось зменшення розмірів конкременту. У 1 (4,3%) хворого у якої на початку дослідження було виявлено поліп жовчного міхура спостерігалось зменшення розмірів поліпу. Таким чином, було отримано підтвердження абсолютно достовірного критерію холестерозу жовчного міхура: регрес імовірних ультразвукових критеріїв при медикаментозній дехолестеринізації. У 10 (43,4%) хворих спостерігалось зменшення вираженості скарг, але динаміки УЗД ознак за час терапії, що проводилась, не спостерігалось. Можливо, це пов”язано з невеликим терміном лікування і хворі потребують подальшого лікування та спостереження у динаміці.

Висновок. У хворих з хронічним вірусним гепатитом С спостерігається порушення функції жовчовивідних шляхів (холестероз жовчного міхура, дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпотонічним типом), що призводить до зміни фізико-хімічних властивостей жовчі та порушення відтоку жовчі, що призводить в майбутньому до розвитку жовчокам»яної хвороби. Препарати урсодезоксихолевої кислоти позитивно впливають на фізико-хімічні властивості жовчі і повинні використовуватись у комплексній терапії вірусних гепатитів.

Форма участі у науковому форумі: Тільки публікація.

Клініко-біохімічні особливості перебігу HBV-інфекції у вагітних

Литвин К.Ю., Біла-Попович Г.С.

Дніпропетровська державна медична академія

Вірусні гепатити є найбільш частою причиною жовтяниць вагітних. За даними літератури структуру вірусних гепатитів, що регіструються у вагітних, 40-70% складають гепатити з парентеральним механізмом передачі. Метою нашої роботи було виявити особливості перебігу захворювання на вірусний гепатит В у цій категорії жінок. Під наглядом знаходилось 23 вагітні жінки, хворі на типову форму вірусного гепатиту В віком від 18 до 36 років. Переважна кількість - 13 вагітних (56%) перебувала у другому триместрі вагітності, 5 вагітних (22%) – у першому і 5 (22%) – у третьому. У 4-х хворих цієї групи діагностовано легкий перебіг захворювання, у 14-и - середньоважкий, а у 5-и – важкий, причому у хворих з важким перебігом терміни вагітності складали від 18 до 34 тижнів. Контрольну групу склали 23 невагітні жінки, хворі на ВГВ відповідного віку. Продромальний період у всіх вагітних був чітко виражений. Тривалість цього періоду у вагітних була вищою, ніж у невагітних жінок і складала у середньому – 15-17 днів, у той час, як у жінок контрольної групи – 10-13 днів. Слід відзначити, що диспепсичний варіант продромального періоду спостерігався частіше у жінок, які перебували у першому триместрі вагітності, що могло бути наслідком існування у переважної кількості цих вагітних токсикозу. Це у деяких випадках було причиною, яка унеможливлювала чітке відокремлення початку захворювання на вірусний гепатит та може пояснити більшу тривалість продромального періоду. У пізні терміни вагітності у значної кількості вагітних спостерігалися астеновегетативний та артралгічний варіанти продроми. У 7-и хворих (30%) мав місце змішаний варіант продромального періоду. Більш ніж у половини хворих - 13(56%) в період розпалу клінічної картини гепатиту лікарем гінекологом було встановлено загрозу переривання вагітності, яка потребувала призначення таким хворим додатково препаратів, що зменшували тонус матки. Хворі вивчаємої та контрольної груп отримували стандартну дезінтоксикаційну терапію: глюкозо-сольові розчини, звичайні сорбенти, препарати лактулози. Тривалість жовтяничного періоду не відрізнялась у хворих обох груп та складала в середньому 21-27 днів. У 3-х вагітних жінок ми спостерігали загострення вірусного гепатиту на 21- 25 добу захворювання, при цьому слід відзначити, що у 2-х з цих жінок друга хвиля захворювання перебігала з більш вираженими клінічною симптоматикою та змінами біохімічних показників, що стало приводом для постановки важкої форми вірусного гепатиту. Слід відзначити більшу частоту холестатичних проявів у вагітних - 8 хворих (34 %, переважно хворі у другої половині вагітності), в той час, як у хворих контрольної групи –3 (13%). На висоті клінічних проявів захворювання показники АЛТ та їх динаміка у вагітних нічим не відрізнялись від показників у хворих контрольної групи. Слід відзначити, що при важкому перебігу вірусного гепатиту показники протромбінового індексу були нижчими у хворих контрольної групи 57±4%. У той час, як у вагітних жінок, цей показник був у межах - 64±3%. Співвідношення білків у протеінограмі теж відрізнялось у хворих цих груп. У вагітних відзначалось підвищення глобулінових фракцій переважно за рахунок -гобулінів. Показники лужної фосфатази, холестерину, в-2-ліпопротеїдів у вагітних складали у середньому відповідно: 3,2±0,5 ммоль/л; 4,1±0,7 ммоль/л; 4,1±0,4 ммоль/л та перевищували показники у невагітних хворих (відповідно: 1,7±0,5 ммоль/л; 3,2±0,6 ммоль/л; 3,3±0,5 ммоль/л). Але слід відзначити, що підвищення цих біохімічних показників є характерним для здорових вагітних, тому у повній мірі не може достовірно відображати біохімічні особливості у хворих на вірусні гепатити вагітних жінок. У періоді реконвалесценції достовірної різниці у термінах нормалізації клінічних та біохімічних показників у вагітних та невагітних жінок нами не виявлено. Таким чином, перебіг вірусного гепатиту В у вагітних має свої клініко-біохімічні особливості, які обумовлені, як імунологічною перебудовою в організмі вагітної, так і дією самої HBV-інфекції.