Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005
| Вид материала | Диплом |
- Матер І а л и науково-практичної конференції з міжнародною участю 1-2 березня 2007, 7242.75kb.
- Наукова програма передбачає науково-практичні доповіді та постерну сесію з обговоренням, 40.36kb.
- Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко, 7248.82kb.
- Хx міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1555.53kb.
- Хix міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1754.6kb.
- Хvii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1402.07kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
МИКРОБИОЦЕНОЗ КИШЕЧНИКА У БОЛЬНЫХ ВИРУСНЫМИ ГЕПАТИТАМИ
Кучеренко Н. П., Бобровицкая А. И., Сачко Е. Р.
Донецкий государственный медицинский университет
При вирусных гепатитах создаются благоприятные условия для развития дисбиотических нарушений в кишечнике, которые обусловлены, в первую очередь, резкими изменениями среды нахождения микроорганизмов в кишечнике вследствие нарушений функционального состояния печени, желчевыделения, морфофункциональных изменений желудка, поджелудочной железы и кишечника, а, во - вторых, существенными нарушениями иммунного состояния макроорганизма.
С нарушениями микрофлоры связанно формирование лихорадочных реакций, усиление интоксикации, функциональные и дистрофические изменения гепатоцитов и аллергизация организма. Исследования, посвященные состоянию кишечной микрофлоры у больных ВГ противоречивы и малочисленные.
Оценивались качественные и количественные показатели микрофлоры толстой кишки у больных со среднетяжелым течением ГВ (12 детей) и ГА (14 детей), которые получали базисную терапию.
В связи с наличием воспалительного процесса в желчевыводящих путях и желчном пузыре 38,2% детям была назначена антибактериальная терапия: левомицетин -4,4%, фуразолидон -14,7%, цефтриаксон - 19,1%. В острый период вирусного гепатита антибиотики были назначены 20,5% больным, ранней реконвалесценции - 17,6%.
Исследование микрофлоры толстого кишечника обнаружило, что в 13,2% больных при нормальном количестве бифидобактерий отмечалось снижение типичных кишечных палочек и увеличение количества условно-патогенных микроорганизмов что соответствовало II степени дисбиоза. В 23,5% больных на фоне нормального количества типичных кишечных палочек выявлены признаки дисбиоза кишечника III степени, где было отмечено значительное снижение количества бифидобактерий и увеличение количества условно-патогенных микроорганизмов.
У всех больных, независимо от степени дисбиоза кишечника, очень часто высевались грибы р. Кандида (63,8%), а также двух и трехкомпонентные высевы ассоциаций условно-патогенных микроорганизмов. Среди них наиболее часто были различные представители ентеробактерий в больших концентрациях (96,2%), кишечная палочка с гемолитическими или измененными свойствами (19,7%), золотистый стафилококк (15,6%).
Дисбиоз кишечника II степени у больных вирусными гепатитами клинически проявлялся синдромом эндогенной интоксикации: у больных отмечалась общая слабость, вялость, снижение аппетита. У детей, с дисбиотическими изменениями III степени, к синдрому эндогенной интоксикации присоединялся синдром недостаточности пищеварения (метеоризм, запоры, диспепсия), синдром нарушений функционального состояния центральной нервной системы (раздражительность, нарушение сна).
Дети, которые не получали антибактериальные препараты, имели минимальные нарушения микрофлоры толстой кишки без выделения условно-патогенных микроорганизмов.
Таким образом, результаты проведенных бактериологических исследований свидетельствуют о том, что при вирусных гепатитах у детей отмечаются нарушения микрофлоры кишечника, но при назначении антибактериальных препаратов эти изменения сопровождаются дефицитом нормальной микрофлоры, возрастанием показателей контаминации кишечника грибами р. Кандида и разными представителями условно-патогенной микрофлоры.
Эффективность левасила в лечении больных неалкогольным стеатогепатитом
Линевский Ю.В., Линевская К.Ю., Воронин К.А.
Донецкий государственный медицинский университет им.М.Горького
Цель. Оптимизация лечения больных неалкогольным стеатогепатитом (НАСГ) на основе использования левасила.
Материалы и методы. Одной группе больных (21 чел.) НАСГ назначали урсодезоксихолевую кислоту из расчета 10 мг на 1 кг массы тела пациента в сутки. Вторая группа больных НАСГ (28 чел.) получала урсодезоксихолевую кислоту в режиме аналогичном для предыдущей группы больных в сочетании с левасилом (140 мг) по 1 капсуле 3 раза в сутки. Левасил содержит комбинацию силимарина из плодов расторопши пятнистой в сочетании с комплексом витаминов группы В (В1, В2, В5, В6, В12, РР), обеспечивающих двойную защиту печени от повреждения. Сравнивались результаты динамики клинических проявлений, лабораторных показателей, отражающих выраженность активности процесса в печени, её функционального состояния и результатов ультразвукового исследования печени до и после курсового лечения (3-4 недели) у обеих групп больных.
Результаты. В группе больных, получавших урсодезоксихолевую кислоту в сочетании с левасилом отмечалась более выраженная положительная динамика со стороны клинических проявлений заболевания (уменьшение тяжести в правом подреберье, иктеричности склер и кожных покровов, слабости, тошноты, улучшение аппетита), признаков цитолитического синдрома и выраженности гепатоцеллюлярной недостаточности, тенденция к уменьшению жировой инфильтрации печени и гипохолестеринемический эффект.
Выводы. Применение левасила на фоне урсодезоксихолевой кислоты у больных НАСГ способствует улучшению результатов лечения этого заболевания. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование левасила в комплексном курсовом лечении больных НАСГ. Наличие гипохолестеринемического эффекта у левасила определяет предпочтительность его назначения при наличии сопутствующего атеросклероза.
Патологічні зміни жовчовивідних шляхів у хворих з алкогольними ураженнями гепато-біліарної та серцево-судинної системи
Лисенко Г.І., Родонежська Ю.В.
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика
Актуальність даного дослідження полягає у широкому розповсюдженні патології жовчного міхура серед хворих з алкогольними ураженнями печінки. Особливу цікавість викликає наявність у даних хворих холестерозу жовчного міхура. Холестероз жовчного міхура є однією з найбільш доведених причин зниження скоротливої здатності жовчного міхура внаслідок відкладення ліпоїдних компонентів в стінці жовчного міхура. Некалькульозний холестероз є передстадією, а його калькульозна форма – синонімом жовчокам”яної хвороби.
Мета дослідження: Діагностика та лікування холестерозу жовчного міхура у хворих з алкогольними ураженнями гепато-біліарної та серцево-судинної системи”. Задачі дослідження: ♦ Прослідкувати закономірніст виникнення холестерозу жовчного міхура у хворих з алкогольними ураженнями гепато-біліарної та серцево-судинної системи. ♦ Оцінити ефективність лікування холестерозу жовчного міхура у хворих хворих з алкогольними ураженнями гепато-біліарної та серцево-судинної системи шляхом комбінованого застосування препаратів урсодезоксихолевої кислоти та статинів на фоні гіполіпідемічної дієти.
Матеріали та методи дослідження. Була відібрана група пацієнтів у кількості 30 осіб (21 чоловік та 9 жінок) у віці від 35 до 60 років. Середня тривалість захворювання складала 10,0 ± 1,6 років. Хворі були обстежені за наступною схемою: об”єктивне обстеження (анамнестичні дані, огляд); клінічний аналіз крові; загальний аналіз сечі; біохімічний аналіз крові (білірубін, АлТ, АсТ, загальний холестерин, тригліцериди, в-ліпопротеїни, ЛФ, ГГТП, глюкоза крові); УЗД печінки та жовчного міхура; ЕКГ; ехокардіографія; велоергометрія.
Результати дослідження. До початку лікування у хворих спостерігались скарги на: гіркоту у роті зранку – 25 (83,3%); відрижку – 15 (50%) ; нудоту – 9 (30%); блювоту – 2 (6,6%); відчуття важкості у епігастральній ділянці – 20 (66,6%); больові відчуття у ділянці правого подребер”я – 22 (73,3%); метеоризм – 19 (63,3%); порушення стільця - 17 (56,6%); біль у ділянці серця при фізичному навантаженні – 12 (40%); задишку при фізичному навантаженні – 5 (16,6%); У 5 (16,6%) хворих будь-які скарги щодо розладів діяльності шлунково-кишкового тракту та гепато-біліарної системи були відсутні. Під час проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини були виявленни: УЗД ознаки, які дозволили припустити наявність холестерозу жовчного міхура у 12 (40%) хворих; дискінезія жовчного міхура за гіпотонічним типом у 15 (50%) хворих; наявність конкрементів у жовчному міхурі у 3 (10%) хворих. У 16 (53,3%) хворих було виявлено алкогольний гепатит. У 8 (26,7%) було виявлено ознаки ішемічної хвороби серця. Хворі були розподілені на дві групи, одна з яких складалась з 8 (26,7%) хворих, які мали ознаки ішемічної хвороби серця та отримували антиангінальну терапію, статини, з метою нормалізування фізико-хімічних властивостей жовчі та функціонального стану печінки - препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) з розрахунку 13-15 мг/ кг ваги, що в середньому складало по 1 капсулі 250 мг х 3 рази на добу через 1 годину після їжі; інша група, яка складалась з 22 (73,3%) хворих отримувала лікування препаратами статинів та УДХК на фоні гіполіпідемічної дієти. Через 1 місяць після початку лікування була відмічена позитивна динаміка клінічних проявів.
Висновок. В процесі проведення комбінованого лікування гіполіпідемічними препаратами та препаратами урсодезоксихолевої кислоти було відмічено тенденцію до зменшення клінічних проявів ураження жовчовивідних шляхів у хворих з алкогольними ураженнями гепато-біліарної та серцево-судинної системи, нормалізації показників ліпідного спектру крові, та регрес ймовірних ультразвукових критеріїв холестерозу жовчного міхура.