Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною редакцією доктора філософських наук, професора Лукашевича М. П. Київ 2009

Вид материала

Документы

Содержание Схема № 1

Подобный материал:

• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку Матеріали Міжнародної, 2897.83kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Загальна редакція програми доктора філософських наук, професора Добронравової І. С.,, 159.98kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі», 8512.4kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.

Схема № 1

На наш погляд, ця когнітивна схема повинна бути доповнена зовнішнім соціально-економічним аналізом ситуації в якій знаходиться організація на ринку праці та аналітикою відповідної зовнішньому оточенню кадрової політики в організації. Під час кризи, кадрова політика є формою захисту працівників у контексті реалізації довгострокової стратегії соціальної відповідальності як профспілок, роботодавців так і держави.

Звернемо увагу лише на те, що у конфліктному менеджменті, розглядають конфліктні ситуації як шанс до змін з метою застосування конструктивної, соціотворчої функції конфлікту у напряму управління конфліктним розвитком організацій, де велика роль управлінського консальтингу.

З умови опанування такими організаційними підходами та технологіями профспілковими лідерами на рівні підприємства та інших організацій, перед ними відкривається фактично нова сфера діяльності, яка може поєднати конфліктну, організаційну, діалогову одночасно профспілкову діяльність у напрямку соціотворчого розвитку внутрішнього та зовнішнього соціального, організаційного середовища, включаючи профспілкове. Тобто, у майбутньому, можливо виникне новий вид профспілкової діяльності у напрямку надання послуг щодо поліпшення та розвитку профспілкових структуру у дуже конфліктній сфері соціального захисту працівників. На наш погляд, ця проблема профспілкового руху, взагалі не усвідомлюється профспілковими лідерами.

Теоретичною і прикладною, важливою соціологічною розвідкою у цьому напрямі є дослідження відомого українського філософа та соціолога І.М. Гавриленка (розглядає діяльність профспілок та інших соціальних структур з точки зору їх соціального розвитку у залежності від оточуючого соціального соціоструктурного простору та допуску до культурних ресурсів) [3;4;5] та дослідження конфліктів відомого українського логіка, філософа А.Т. Ішмуратова [9].

А.Т. Ішмуратов розглядає конфлікти як різновид спілкування з відповідними комунікаційними, прагматичними та легітимними порушеннями у ньому. Спирається у своїх дослідженнях не тільки на праксеологію, практичну та когнітивну логіки, аналітичну філософію, але і на сучасні соціологічні теорії: структурну феноменологію, теорію комунікативної дії Ю. Хабермаса ті ін.

Російські дослідники з історії соціології вказують, що вже відомий філософ античності Платон підкреслював значення спілкування у житті людей. Він розумів державу-суспільство (поліс), як суспільне утворення, яка створює всередині себе простір спілкування між людьми. І з цього спілкування виникає і ринок, і монета- знак обміну. Таким чином, ринок у Платона є формою соціального спілкування, причому до задовго до капіталізму Нового часу [8].

На наш погляд, такий підхід багато у чому перекликається з ідеями сучасної соціології, наприклад соціологічною теорією комунікативної дії Ю. Габермаса. Сучасний метасоціолог Дж. Рітцер, звертає увагу, що Ю. Габармас, критично аналізуючи вихідні ідеї Марксової теорії, чітко кладе комунікативну дію(спілкування) в основу своєї соціологічної теорії. Він розрізняє індустріальну, стратегічну дії як різновиди «цілераціональної дії» та комунікативні дії. Інструментальна дія, здійснюється за участю єдиного виконавця, який раціонально прораховує найкращі способи досягнення поставленої мети [18]. Під стратегічною дією розуміється координація двома або більше індивідами для досягнення цілі. Комунікативні дії суб’єктів, координуються не за допомогою егоїстичних розрахунків на успіх, а за допомогою досягнення розуміння у процесі спілкування(комунікативне розуміння).

У зв’язку з таким розрізненням виникає логічне запитання: представником якої дії є профспілки – цілераціональної (інструментальної, стратегічної) чи комунікативної? Можливо – представником комунікативної дії на межі між офіційним світом стратегічної дії та життєвим ірраціональним світом людини. У першому, наприклад велика роль офіційної зайнятості, у другій – домашньої та неофіційної. Наскільки ці світи відкриті один до одного, де знаходиться центр трудових конфліктів за сучасних перехідних, кризових умов в Україні.

В Україні діють одночасно процеси глокалізації (поєднання глобалізації та локалізації), зміни суспільних структур, втрати стійких зв’язків між ними (лігатур) та виникнення нових особливо на амфорному мезорівні (гнучких соціальних груп, соціальних рухів, інституцій) та індивідуалізації трудового конфлікту? На ці фактори вже звернули увагу як західні, так і українські соціологи, але вони потребують свого додаткового соціологічного осмислення.

За таких умов, стають можливо більш зрозумілі (а може і менш зрозумілі) дисфункціональні розриви у діяльності профспілок на ринку праці України, як простору соціального спілкування. Нескоорденованість профспілкових стратегій у своїй діяльності щодо зовнішнього та внутрішнього профспілкового середовища, взагалі їх невизначеність, величезна залежність від владних структур та правомірність, обґрунтованість їх критики з боку як західних сучасних західних соціологів (Р. Дарендорфа А. Турена та інших)так і вітчизняних[1; 16].

Дослідники стверджують, що профспілки знаходячись у кризовому стані, здатні реалізувати у своїй діяльності тільки обороні стратегії, а не реформаторські, особливо у сфері соціокультурного простору. Відповідно застосовують адаптивні технології(переговори, акції протесту, страйки, інші протесні дії), що були ефективні за умов існування індустріального суспільства та інституціалізації трудових конфліктів у ньому.

Дослідження профспілок у контексті соціології громадських рухів взаємопов’язано з виявленням раціональних та ірраціональних аспектів в їх діяльності, з класичними та некласичними уявленнями про раціональність, включаючи метадослідження феномену раціональності у логіці, філософії, що «взаємопов язано з виробленням нових моделей раціональності».

У вигляді постановки дослідження цієї проблеми у соціології громадських рухів так і самих представників цих рухів слушна позиція відомого сучасного соціолога Н. Дж. Смелсера. У книзі «Проблеми соціології» він виділяючи дві лінії аналізу у вивченні суспільних рухів(починаючи від 60-х років ХХ ст.): «теорію мобілізації ресурсів» та «нові суспільні рухи», наголошує на теж на проблемі дослідження раціональності у соціології [22].

«Очевидно, що ресурсно-мобілізаційний та споріднений з ним підходи до вивчення суспільних рухів є раціоналістичними за характером(тобто обчислюваними, цілеспрямованими, усвідомленими згідно з нашими уявленнями)». Ірраціональність за такого підходу є «залишкове», «невивчене»на що соціологи просто не звертають увагу. Водночас, кінець ХХ сторіччя породив цілу низьку суспільних рухів(нових рухів), «які мають елементи, не одразу усвідомленні (або усвідомленні лише з певними натяжками в поняттях наших домінуючих концепцій раціональності».

Н. Дж. Смелсер нагадує, що це «загальна проблема: звернути увагу на нераціональне в соціологічному житті, визначити його як таке, що заслуговує на значну увагу в нашій роботі». Носієм такої ірраціональності є конкретна людина з її життєвим досвідом.

Такий підхід потребує зміни вихідної парадигми концептуалізації сучасного профспілкового руху у соціології у напрямі постмодерної раціональності, де домінує людина як суб’єкт вчинку, соціальної дії та взаємодії та велика роль дослідницьких методів герменевтики [10;12].

У контексті герменевтичного підходу у психології та соціології, він тісно спирається на методологічні положення конструктивізму [2; 12]:

1. Світ не постає перед людиною об єктивно, вона осягає його через досвід під впливом мови.
   
2. Мовні категорії формуються в соціальній взаємодії, тобто мають соціальну природу.
   
3. Розуміння дійсності в даний момент залежить від чинних норм та конвенцій.
   
4. Соціальне розуміння дійсності, що формується процесі соціальної взаємодії, великою мірою визначає життя.
   

Виходячи з відомого положення Ж. Дерріди «нічого не існує поза текстом», велику роль має погляд на соціальну реальність, ринок праці, профспілки, соціально-трудові відносини, соціальний діалог як соціокультурний текст. Виникає проблема – дешифрування цього тексту, вміння його інтерпретувати, читати на основі відповідних словесних смислів та значень у суспільній практиці, наприклад у процесі ведення колективних переговорів профспілками.

Цей соціальний феномен потребує нових розробок та засобів концептуалізації з боку соціології, навчання основ герменевтки та соціолінгвістичної підготовки профспілкових кадрів у цій дуже складній царині знань.

Підсумовуючи вважаємо, що для подальшого соціологічного дослідження заданої проблематики бажано враховувати та дослідити :

• Ефект подальшої диференціації, інтеграції суспільних структур, старих соціальних груп та виникнення нових соціальних конфліктів;
  
• Процес виникнення нових суспільних класів та рухів за умов глокалізації та гнучкості соціальних структур мезорівня(соціальних груп, інституцій, рухів, тощо), перехідного соціально-економічного стану суспільних структур в Україні під час переходу від індустріального до постіндустріального суспільства;
  
• Соціальне явище пересічення, накладання трудового (індустріального) конфлікту з іншими конфліктами, особливо політичними та навіть зміна його суспільного центру у напрямі між життєвим світом людини та гнучкими структурами мезорівня ті інших рівнів;
  
• Проблеми узгодження новий суспільних стратегій профспілок з власними внутрішніми стратегіями розвитку на основі реалізації довгострокової стратегії соціальної відповідальності за умов кризи на ринку праці України;
  
• Проблему ресурсного забезпечення соціальної сили профспілок у процесі реалізації обраних профспілкових стратегій шляхом трансформацій символічного та культурного капіталу в інші види капіталів, з детальним дослідженням умов цих трансформацій;
  
• Фактор нормативної інституціалізації не тільки трудового конфлікту, але інституціалізації довіри та недовіри до профспілок з боку громадян;
  
• Зміни раціональності (ірраціональності) сторін соціально-трудових відносин у процесі соціального конструювання ними реальності та зміна їхньої соціально-економічної поведінки на ринку праці України;
  
• Виникнення нових когнітивних, конфліктів інтерпретацій між сторонами соціального діалогу у переговорному процесі,
  
• Становлення нової діалогової освіти, культури миру на основі розвитку нових знань та навичок у сторін соціально-трудових відносин на ринку праці України.
  

Література

1. Андрущенко А. І., Дубровський І. М. Система соціального партнерства як інститут регулювання трудових відносин в Україні. – Харків: Вид-во” Реал”, 2004 – 173 с.
   
2. Бергер П, Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. – М.: Московский философский фонд, 1995. – 32 с.
   
3. Гавриленко І.М. Соціологія. кн.І. Соціальна статика. Навч. Посібник. – К., 2000. – 336 с.
   
4. Гавриленко І.М., Мельник П.В., Недюха М.П. Соціальний розвиток: Навч. посіб. – К., 2001. – 336 с.
   
5. Гавриленко І.М. Соціологія та сучасне українське суспільство: Зб. Ст. (1996–2007). – 160 с.
   
6. Громов И. А., Мацкевич А.Ю., Семенов В. А. Западная теоретическая социология. – СПб., 1996. – 286 с.
   
7. Добреньков В. І., Кравченко А.И. Методы социологического исследования: Учеб. – М.: ИНФРА. – М., 2004. – 768 с.
   
8. История теоретической социологии. В 4-х т. – М.: Канон, 1997-1998.
   
9. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнінивної теорії конфліктів. – Київ : Наук. думка, 1996. – 190 с.
   
10. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія: – Підруч. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.
    
11. Конфликты в современной Росии(проблемы анализа и регулирования). – М.:Эдиториал УРСС, 1999. – 344с.
    
12. Людина. Суб’єкт. Вчинок: Філософсько-психологічнні студі/за заг. Ред. В.О.Татенка. – К.: Либідь, 2006. – 360 с.
    
13. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации / Пер. с англ. - М.: Инфра, 1996. - 256 с.
    
14. Миллс Ч. Р. Социологическое воображение. Человек и общество /Под. ред.С.А.Макеева. – Киев: Ин-т социологии НАН Украины, 1999. – 272 с.
    
15. Монсон П. Современная западная социология. Теория, традиции, перспективы. - СПб, 1992. – С 415-443
    
16. Осовий Г.В., Жуков В. І., Руденко В. М., Семеніхін В.О. Соціально-трудові відносини: питання теорії та практики в Україні: Навч. Посіб. – К.: АПСВ, 2005. – 432 с.
    
17. Рижий А.І. Кадрова політика на підприємстві як засіб соціального захисту працівників на підприємстві // Вісник АПСВ. – 1999. - №1. – С. 10-19.
    
18. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 688 с.
    
19. Социология в Росии / Под ред. В.А. Ядова- 2-е изд., перераб. и доплн.–М.: Изд-во Инсти-та социологии РАН, 1988 – 696 с.
    
20. Соціально-трудові відносини в Україні: тенденції розвитку та перспективи. –К.: Міленіум, 2003. – 68 с.
    
21. Сурмин Ю.П., Туленков Н. В. Теория социальних технологий: Учеб. Пособ. – МАУП, 2004. – 608 с.
    
22. Смелзер Н. Дж. Проблеми соціології. Георг-Зіммелівські лекції, 1995. – Львів: Кальверія, 2003. – 128 с.
    
23. Тарасенко В. Концептуальні основи соціології ХХІ століття / Соціологічна теорія: традиції та сучасність: Навчальний посібник / За ред. А. Ручки. К., – 363.
    

24.Тернер Дж. Структура социологической теории. – М.: Прогресс, 1985.- 466 с.

25. Турен А. Возвращение человека действующего. Очерк социологии. – М.: Научный мир, 1998. – 204 с.