Geum.ru

Оналізації та перспективи розвитку (матеріали науково-практичної конференції) За загальною редакцією доктора філософських наук, професора Лукашевича М. П. Київ 2009

Вид материалаДокументы

Содержание


Ринок праці в умовах системної економічної кризи
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


РИНОК ПРАЦІ В УМОВАХ СИСТЕМНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ


Від системної економічної кризи потерпає на сьогоднішній день більшість промислово розвинених країн. Вплив світової економічної кризи на соціально-трудову сферу сучасного українського суспільства тим більший, що кризові процеси накладаються на низку трансформаційних процесів, що паралельно відбуваються у соціально-трудовій сфері. До таких процесів, у першу чергу, можна віднести процеси суспільних трансформацій пов’язаних з укоріненням ринкових відносин, а також переходом до інформаційного суспільства. Поряд із зазначеними процесами в українському суспільстві тільки почала спостерігатися відносна стабілізація в усій соціально-трудовій сфері, яка була пов’язана зі зростанням доходів та збільшенням гарантування зайнятості, та частковим поліпшенням умов праці. Однак, навіть враховуючи факт певної інертності громадської думки можна констатувати, що кризові явища у друге за останні десять років системно впливають на свідомість і трудову поведінку як працівників так і роботодавців.

Хоч слід зазначити, що соціально-економічна криза в Україні була обумовлена системними дисбалансами в розвитку ринку праці і навіть за умов відсутності світової кризи, були обумовлені з самого початку. Вцілому сучасну кризу в соціально-трудовій сфері України, можна розглядати, як кризу парадигми національної моделі ринку праці (а точніше кризу розвитку ринку праці взагалі без наукової парадигми). Така ситуація стала наслідком відсутності цілісної державної соціально-трудової політики, частиною якої мала б бути політика функціонування та розвитку національного ринку праці. Однак, відповідне поліпшення було кон’юнктурним та викликаним зростанням світового попиту на основні експортні вітчизняні товари, а також через штучне стимулювання споживчого попиту населення в умовах низького досвіду життя за умов ринкових відносин. Паралельно суттєво поліпшувалася сфера соціального захисту, що створювало певні позитивні соціальні очікування.

На перший погляд протягом останніх років спостерігалася позитивна динаміка як у сфері промислового виробництва так і в системі соціально-трудових взаємин. Однак, в цьому, ми пропонуємо звернути увагу на вислів Генрі Форда, який зазначав, що будь-яка соціальна допомога є аморальною, оскільки вона зменшує бажання людини боротися. Не наполягаючи на всеохоплюючому характері запропонованого підходу можна констатувати, що економіка України не мала достатнього запасу міцності та конкурентоспроможності для реалізації соціальних програм, що впроваджувалися на Україні протягом останніх років. Так Україна майже втратила низку ринків, положення на яких вдавалося утримувати завдяки низькій вартості трудових ресурсів. У зв’язку з курсом на європейську інтеграцію Україна намагалася нарощувати системи соціального захисту та соціальної підтримки громадян та будувати їх у відповідності до європейських стандартів. Однак через те, що зростали доходи населення зростав і рівень життя, (який в свою чергу зумовлював намагання населення отримувати освіту), що додатково збільшувало вартість трудових ресурсів. При цьому збільшення рівня освіти в умовах сучасної організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, та низької інноваційності самого виробничого процесу через застарілу матеріально-технічну базу, не вплинуло принципово на зростання рівня продуктивності працівників та їх конкурентоспроможність. В багатьох випадках трудовий потенціал трудових ресурсів зростав суто номінально, що впливало переважно на рівень соціальних очікувань, при цьому не впливало на рівень загальних виробничих результатів (як для працівників так і для роботодавців).

Паралельно з цим спостерігалася проблема екстенсивного нарощування виробництва через збільшення кількості зайнятих, а не через поліпшення техніко-технологічного оснащення виробництв. Динаміка інвестицій в розширене відтворення основних засобів свідчить про те, що технічного переозброєння зазнавали переважно не експортно-орієнтовані галузі а сфера обслуговування. Однак розвиток зазначених галузей не забезпечує вивільнення зайнятих з виробничої сфери (а навіть до їх певного збільшення), хоч в цілому така діяльність і призводить до скорочення рівня безробіття за рахунок зростання невиробничої сфери. Зростання рівня освіти зумовлював високі соціальні очікування, а відтак і високий рівень оплати праці працівників як у виробничій, так і у невиробничій сферах. Проведені автором розрахунки свідчать про те, що доходність праці в вітчизняному машинобудуванні (тобто прибуток на 1 грн. заробітної плати) був навіть нижчим у порівнянні з країнами західної Європи.

При цьому слід зазначити, що галузі в яких Україна розпочала набувати конкурентоспроможності під час економічної кризи 1998 року, через високий рівень оплати праці, що склався в останні роки, також були практично втрачені. Мова йде про динаміку аутсорсінгових послуг, щодо розробки комп’ютерного забезпечення тощо.

В таких умовах до початку економічно кризи 2008 року Україна майже втратила конкурентні переваги пов’язані з низькою вартістю робочої сили та лишилася з високою питомою вагою зайнятих у виробничій сфері. Така ситуація, в умовах світової економічної кризи, зумовила суттєве скорочення працівників як виробничої так і невиробничої сфери. В умовах автоматизованого виробництва скорочення обсягів замовлень також позначається на ефективності зайнятих у виробничій сфері, однак за умов їх загальній меншій чисельності та вищий продуктивності праці промислово розвиненим країнам переживати кризові явища виявляється дещо простішим (через те, що в значно меншій мірі скорочується невиробничий персонал).

З зазначеного ми робимо висновок пов'язаний з необхідністю системного перегляду національної моделі функціонування ринку праці, перегляду напрямків модернізації національного виробництва, а також перегляду підходів до факторів національної конкурентоспроможності.

На нашу думку, в цілому може бути виділені два концептуальні шляхи ефективного розвитку ринку праці в сучасних умовах:

- ринок праці, що характеризується високим рівнем зайнятості за умов низької оплати праці та низької продуктивності праці за умов невисоких соціальних гарантій та високого ступеня фізичного навантаження на працівників (індійська модель економічного розвитку). Така модель дозволяє швидко реагувати на зміну економічної кон’юнктури адже не передбачає високих інвестицій у виробництво та соціальних гарантій. За запропонованих умов у виробничій сфері зайнята відчутна частка трудових ресурсів держави;

- ринок праці характеризується відносно низьким рівнем зайнятості (припускає високий рівень безробіття) однак при цьому кількість зайнятих у виробничій сфері є незначною, а рівень доходів в суспільстві є доволі високим (європейська модель).

Кожна з запропонованих моделей має свої переваги та недоліки в умовах кризових процесів, та в процесі подолання кризових явищ, однак вибір моделі залежить не стільки від політичних уподобань та соціальної думки (соціальних очікувань населення) скільки від об’єктивних основ (факторів) економічного розвитку держави.

Для України, на наше переконання, на сьогоднішній день більш адекватною є перша модель. Адже перспектива залучення суттєвих інвестиційних ресурсів в кризових умовах для зміни економічного підґрунтя бачиться нам малоймовірною.

За умов реалізації першої моделі доцільним є розробка моделі соціальної роботи та соціального захисту яка дозволить реалізувати першу модель без суттєвого знебожіння та соціальної деградації суспільства.

До того ж в сучасній соціально-трудовій сфері (у всякому випадку регіону, що вважається економічно розвинутим), назріла низка складних соціальних проблем, від термінування розв’язання яких на великий термін часу є неможливим, однак механізми їх розв’язання пов’язаний зі створенням та реалізацією певної концепції розвитку ринку праці.


Так проведений нами аналіз сучасного ринку праці шляхом дослідження сучасних ЗМІ, наукових літературних джерел, опитування керівників підприємств та науковців дозволяє визначити наступний перелік проблем, що характеризують сучасну соціально економічну сферу у проблемах пов’язаних з соціально-трудовою сферою та зайнятістю:

- психологічне налаштування працівників на уникнення (а не подолання) проблем;

- намагання роботодавців утримати персонал навіть за умов недостатнього виробничого навантаження (на умовах неповної зайнятості);

- намагання переглянути системи оплати праці та підходи до нарахування заробітної плати (у бік скорочення);

- оптимізація (скорочення) усіх видів соціальних виплат та соціальної допомоги;

- переоцінка соціальної ролі окремих працівників та категорій працівників, а також методів соціальної роботи;

- зростання соціального напруження за умов відсутності спроб захисту прав працівників;

- порушення норм праці та вимог раціональної організації праці;

- збільшення форм нетрадиційної (неформальної, безоплатної) зайнятості;

- скорочення рівня трудової та соціальної активності працівників;

- зменшення соціальних притягань працівників, згода (внутрішня згода) на зменшення розміру доходу, соціальних преференцій тощо;

- відмова від усіх (переважної кількості) додаткових виплат та винагород за індивідуальні результати.

На підставі запропонованих недоліків можна констатувати, що соціальна готовність (мотивація) українського суспільства до відповідної зміни моделі розвитку ринку праці є достатньою. На заваді практичній реалізації, на нашу думку, у першу чергу стоїть проблема визначення соціальної норми продуктивності та соціальної норми винагороди за працю певної продуктивності. При цьому також важливо пам’ятати про те, що низькооплачувана праця рідко буває продуктивною. Відтак при встановленні певних норм можна казати про систему певних балансів та оптимізацій.