Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материала

Документы

Содержание Формування інноваційної інфраструктури як основа активізації інноваційної діяльності підприємств Потенціал науково-технічного співробітництва України та Росії у сфері авіабудування

Подобный материал:

• Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
• Наукової доповіді, 211.17kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.

Формування інноваційної інфраструктури як основа активізації інноваційної діяльності підприємств

Міщенко К.А.,НТУУ«КПІ», ФММ, гр. УС – 72


Поступове входження України в світове господарство та її адаптація до вимог європейської спільноти сприяє формуванню нових підходів до розвитку інноваційної моделі економіки. Незважаючи на існуючі труднощі інноваційна сфера України зберігає життєздатність і тенденцію розвитку. Цьому сприяють як ринкові, так і адміністративні важелі. Однак значення держави повинно бути вагомішим. Особливо це стосується інвестиційних аспектів інноваційної діяльності. Інвестування капіталів в нові технології дозволить істотно активізувати виробничу активність, збільшити кількість робочих місць, а також, що особливо важливо, стимулюватиме інноваційний розвиток підприємств, а отже, розвиток регіонів та економіки країни загалом. В Україні інноваційна інфраструктура ще недостатньо розвинена, не охоплює всі ланки інноваційного процесу і не має системного підходу до забезпечення відповідними послугами у сфері інноваційної діяльності. Варто визначити, що за сучасних умов В Україні сформовані лише деякі елементи інноваційної структури, практично не діють венчурні фонди і центри трансферу технологій, немає належної підтримки діяльності винахідників, раціоналізаторів, науковців, які мають завершені наукові-технічні розробки. Однак, окремі елементи інноваційної інфраструктури в Україні вже сформовано. Зокрема, утворено 24 інноваційних бізнес-інкубатори,10 інноваційних центрів, при вищих навчальних закладах – підрозділи з питань інтелектуальної власності, Український інститут науково-технічної інформації з регіональними відділеннями. Інноваційну інфраструктуру утворюють сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності.

Сьогодні в Україні існують наступні проблеми, що стримують розвиток інноваційних процесів, а саме:- відсутність науково-методологічної бази формування науково-технологічної сфери; - відсутність системності у здійснюваних державою заходах щодо реалізації інноваційного потенціалу національної економіки;- державне управління інноваційної діяльності здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, послідовної та виваженої зовнішньої та внутрішньої економічної політики;- відсутність дієвої системи пріоритетів розвитку науково-технологічної сфери;- державне управління інноваційної діяльністю забезпечується за галузевим принципом;- нескоординованість дій суб’єктів інноваційної діяльності; - недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень та впровадження інноваційних розробок; - інноваційна сфера нашої країни і досі не стала по-справжньому привабливою для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Значною мірою такий результат пов'язаний з обмеженими можливостями держави в спрямуванні фінансових потоків в інноваційний розвиток економіки і недостатнім державним стимулюванням інноваційної діяльності. Інноваційна інфраструктура повинна охоплювати усі ланки інноваційного процесу(освіту-наукову та наукову-технічну діяльність-виробництво-споживання). Для формування дієвої інноваційної інфраструктури потрібно впровадження такої низькі заходів:- створення та підтримка діяльності виробничо-технологічних, інноваційних та наукових структур;- розвиток експертних систем(створення та підтримка діяльності експертно-дослідницьких центрів, надання експертних висновків для виробників, інвесторів, страхових служб тощо);- розвиток інформаційних систем(створення та підтримка діяльності аналітичних і статистичних центрів, інформаційних баз і мереж);- створення сприятливого середовища для розвитку інноваційних процесів, реалізації замкненого інноваційного циклу, від ідеї до виробництва і продажу високотехнологічних продуктів і технологій, яка буде реалізувати послідовність «ідея-проект-продукт»;- організація і проведення попередньої експертизи, зокрема комплексної науково-технічної, інноваційних та інвестиційних проектів;- стандартизація інвестиційно – інноваційної діяльності відповідно до міжнародних норм;- налагодження співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України;- управління підприємствами(інноваційними проектами);- інші заходи, що сприяють розвитку інноваційної інфраструктури та впровадженню інноваційних програм.

В Україні переважно вже створено законодавчу базу в сфері інноваційної діяльності, але реально не сформовано цілісної та ефективної національної інноваційної системи, також за сучасних умов не існує розробленої послідовної низки заходів щодо формування та розвитку ефективно діючої інвестиційної інфраструктури України, тому першочерговим завданням є розроблення та впровадження на практиці цих заходів.

Потенціал науково-технічного співробітництва України та Росії у сфері авіабудування

Морозова В.В., НТУУ „КПІ”, ФММ, УС-61


Авіабудування сьогодні - один з найбільш науко- і капіталомістких галузей машинобудування. Це квінтесенція сучасних технологій. Саме авіапром сприяє постійному зростанню технологічного рівня всієї індустріальної сфери в державі, адже, щоб розробити літак, у кооперації працюють сотні підприємств найрізноманітніших галузей - від хімічних та металургійних до текстильних. Для авіабудування досить важливим є фактор міжнародного співробітництва. Фундаментальні науково-технічні роботи (НТР), як і радикальні інновації, в даний час організуються і фінансуються за рахунок складання ресурсів багатьох корпоративних структур з різних країн. В Україні та Росії НТР більшою мірою фінансуються державою. При цьому в Україні на заводську науку припадає 4,3% сумарних асигнувань в НТР з держбюджету, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів. У Росії заводська наука також переживає не найкращу пору, на неї припадає лише 5% персоналу, зайнятого НДДКР, і 6,5% обсягу НДДКР. Зважаючи на це, для України та Росії актуальною можливістю стає науково-технічна кооперація, яка і сьогодні є найважливішою складовою двосторонніх економічних відносин. 

Авіапромисловість України працює в кооперації з десятками російських підприємств. Цей рік став проривним для українсько-російського співробітництва: розширюється випуск пасажирських «Ан-140» та «Ан-148», вантажний АН-70, домовлено відновити випуск найбільших у світі вантажних літаків «Руслан». Неможливо недооцінювати важливість інтеграції авіа- і двигунобудівників РФ і України. Українська компанія ВАТ «Мотор Січ» є монопольним виробником широкого спектру авіаційних двигунів для ряду літаків і вертольотів українського та російського виробництва. Адже на «Руслані» стоїть неперевершений запорізький двигун Д-18. Корпус літака розробляється в Ульяновську, хвостове оперення - на київському «Авіанті». Поновлення виробництва «Руслана» - проект із визначення інтеграційний. Вартість кожного гіганта оцінюється приблизно в 156 млн. доларів. Найближчий до «Руслану» по класу літак, американський С-17 - це 280 мільйонів.

На програму Ан-70 в 2009 році українська сторона запланувала виділити зі Стабілізаційного фонду держбюджету 170 млн. грн., але на сьогоднішній день виділено лише 30 млн. грн.  Росія після трирічної перерви в серпні оголосила, що повернулася в проект виробництва Ан-70, і зобов'язалася виділити на нього в найближчі три роки близько 90 млн. доларів. Розробка літака по плану завершиться у 2011 р., хоча вихід літака на ринок може не відбутися раніше європейського конкурента - А-400М, якщо політичні чинники в черговий раз візьмуть гору над економічною доцільністю.

Представники ВАТ «Авіакор - авіаційний завод» і АНТК «Антонов» у рамках засідання Міжурядової комісії зі співробітництва в галузі авіабудування Росії та України, домовилися про комплексне взаємодію в сфері модернізації, виробництва, виведення на ринок і сервісу літаків «Ан-140-100». Співпраця двох компаній передбачає модернізацію і доопрацювання літака, доведення післяпродажного обслуговування літаків до стандартів світового рівня, поглиблене вивчення ринку і розробку бізнес-плану створення рампової версії літака та інше.

19 липня 2009 російсько-український літак Ан-148 російського складання здійснив перший політ і перебував у повітрі 41 хвилину. Ан-148 української зборки вже виконує регулярні рейси за маршрутом Київ-Харків з 2 липня 2009 року. У виробництві пасажирського літака Ан-148 задіяні 126 російських підприємств, однак українська сторона акцентує увагу на тому, що починаючи від проектування і до виробництва двигунів і шасі, він на 70% зроблений в Україні, а в процесі його виробництва були задіяні 37 українських заводів. Наявність такої постійної конкуренції шкодить ефективній співпраці. Адже країни працюють над створенням спільних проектів, і таке співробітництво підвищує конкурентоспроможність їх продуктів на міжнародному ринку. Росія і Україна вже уклали з Іраном тристоронній меморандум про постачання 50 лайнерів Ан-148. Згідно з попередньою угодою, частина Ан-148 буде поставлено в Іран в зібраному стані, а частина - у вигляді машинокомплектів, з яких готові літаки будуть збиратися на іранському авіабудівному підприємстві HESA.

Таким чином, можна відмітити, що двостороння взаємодія між Росією і Україною в галузі авіабудування має позитивну спрямованість подальшого розвитку. Взаємовигідна співпраця в цивільному авіабудуванні продовжує залишатися одним з ключових ланок російсько-українських торгово-економічних відносин.  Інтеграція українського Концерну «Антонов» і російського ВАТ «ОАК» є перспективним напрямком підвищення рівня двосторонньої співпраці і ефективної реалізації спільних авіаційних проектів. Однак необхідно подолати політичні розбіжності, які ускладнюють та уповільнюють процес інтеграції.

Література:

1. Сайт. Все про українську авіацію: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта;

2. Пересичный Т. Научно-техническое сотрудничество Украины и России: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта;3. МинПромТорг России. Россия-Украина: Развитие совместного сотрудничества в Авиастроении: [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: ссылка скрыта