Становлення України як суверенної, демократичної держави вимагає вивчення широкого кола проблем державного будівництва

Вид материала

Документы

Содержание Список літератури Глава 3. Галицько-Волинське князівство

Подобный материал:

• Ови незалежної, суверенної, демократичної держави виникає необхідність застосування, 963.74kb.
• Л. Д. Кучма Вукраїнській зовнішній політиці й політиці безпеки намітилася зміна етапів., 169.98kb.
• На сучасному етапі становлення України, як незалежної, демократичної та правової держави,, 99.92kb.
• Пояснювальна записка, 103.07kb.
• Реферат з основ теорії міжнародних відносин на тему: “деякі аспекти розвитку міжнародних, 166.53kb.
• 1. Виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності, 442.36kb.
• Великий Державний Герб формується з урахуванням малого Державного Герба та герба Війська, 122.77kb.
• Київський національний економічний університет, 5316.21kb.
• Державні будівельні норми україни інженерне обладнання будинків І споруд проектування, 3959.62kb.
• Указ президента україни про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи, 832.46kb.

Список літератури

1. Археологія Української РСР: У 3 т. – К., 1971. – Т. 1. – 451 с.; Т. 2. – 504 с.; К., 1975. – Т. 3. – 502 с.

2. Бескровный Л. Г. Хрестоматия по русской военной истории / Л. Г. Бескровный. – М., 1947. – 639 с.

3. Брайчевський М. Ю. Коли і як виник Київ / М. Ю. Брайчевський. – К., 1963. – 183 с.

4. Брайчевський М. Ю. Походження Русі / М. Ю. Брайчевський. – К., 1968. – 224 с.

5. Вернадский В. Г. Древняя Русь / В. Г. Вернадский. – Тверь; М., 1996. – 448 с.

6. Вестник древней истории. – 1941. – № 1.

7. Воронов А. А. Боспор Кіммерійський / А. А. Воронов. – М., 1983. – 183 с.

8. Горский А. А. Древнерусская дружина / А. А. Горский. – М., 1989. – 411 с.

9. Греков Б. Д. Киевская Русь / Б. Д. Греков. – М., 1953. – 568 с.

10. Грушевський М. С. Історія України-Русі. В 11 т., 12 кн. Т. 1. – К., 1991. – 736 с.; Т. 2. – К., 1992. – 640 с.

11. Елинек Я. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека / Я. Елинек. – Прага, 1985. – 559 с.

12. Енциклопедія українознавства: Загальна частина. – Репр. вид. 1949 р. – К., 1995. – 1230 с.

13. История культуры Древней Руси. В 2 т. Т. 1. – М., 1948. – 483 с.

14. Історія держави і права України. Ч. 1 / За ред. А. Й. Рогожина. – Х., 1993. – 432 с.

15. История Украинской ССР. В 10 т. Т. 1. – К., 1981. – 495 с.

16. Історія України: Курс лекцій. В 2 кн. Кн. 1. – К., 1991. – 574 с.

17. Історія українського війська: Курс лекцій. – Х., 1997. – 195 с.

18. Ключевський В. О. Курс русской истории / В. О. Ключевський. – М., 1937. – Ч. 1. – 395 с.

19. Котляр М. Ф. Данило Галицкий / М. Ф. Котляр. – К., 1979. – 186 с.

20. Котляр М. Ф. Історія в життєописах / М. Ф. Котляр. – К., 1994. – 327 с.

21. Котляр М. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси ІХ–ХІІІ вв. / М. Ф. Котляр. – К., 1985. – 184 с.

22. Котляр М. Ф. Древнерусская государственность / М. Ф. Котляр. – СПб., 1998. – 445 с.

23. Крип’якевич І. Історія українського війська. У 2 ч. Ч. 1. – Львів, 1936. – 288 с.

24. Крип’якевич І. П. Історія України / І. П. Крип’якевич. – К., 1992. – 557 с.

25. Мавродин В. В. Древняя Русь. Происхождение русского народа и Киевского государства / В. В. Мавродин. – М., 1946. – 311 с.

26. Огієнко І. І. Українська церква / І. І. Огієнко. – К., 1993. – 284 с.

27. Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. – М., 1968. – 472 с.

28. Повесть временных лет. – М.; Л., 1950. – 549 с.

29. Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. Т. 1. – К., 1992. – 640 с.

30. Русская правда ("Древнейшая правда") // От Корсуня до Калки. – М., 1990. – 558 с.

31. Рыбаков Б. А. Киевская Русь и другие княжества ХІІ–ХІІ вв. / Б. А. Рыбаков. – М., 1982. – 591 с.

32. Рыбаков Б. А. Мир истории: начальные века русской истории / Б. А. Рыбаков. – М., 1987. – 351 с.

33. Рыбаков Б. А. Русское военное искусство Х–ХІІІ вв. / Б. А. Рыбаков. – М., 1945. – 321 с.

34. Советская историография Киевской Руси. – Л., 1978. – 279 с.

35. Тацит К. Сочинения. В 2 т. Т. 1. – Л., 1969. – 444 с.

36. Толочко А. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология / А. Толочко. – К., 1992. – 222 с.

37. Толочко П. П. Древняя Русь / П. П. Толочко. – К., 1987. – 246 с.

38. Толочко П. П. Древний Киев / П. П. Толочко. – К., 1983. – 327 с.

39. Толочко П. П. Літописи Київської Русі / П. П. Толочко. – К., 1994. – 212 с.

40. Шрамко Б. А. История первобытного общества / Б. А. Шрамко. – Х., 1972. – 199 с.

41. Щелков Д. Б. Северное Причерноморье 2000 лет назад / Д. Б. Щелков. – М., 1975. – 215 с.

42. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства / С. В. Юшков. – М., 1949. – 554 с.

Глава 3. Галицько-Волинське князівство

Останнім часом на сторінках газет, літературних та суспільно-політичних журналів дедалі частіше зустрічається термін "Галицько-Волинська держава". Але професійні історики, котрі досліджують її, до цього терміну не вдаються. Недарма видатний знавець цієї проблеми академік І. П. Крип’якевич назвав свою монографію "Галицько-Волинське князівство" (К., 1984).

Термін "Галицько-Волинська держава" народився в середовищі галицької інтелігенції в ХІХ ст., в умовах панування Австрійської імперії, до складу якої входила Галичина. Відкидаючи іноземне гноблення, його творці від самого початку вкладали в нього політичний, виразно полемічний зміст – існувала власна держава, а нині мусимо коритися чужинцям. Загалом термін "прижився" в літературі, хоча й не узгоджувався з історичною дійсністю ХІІІ ст.

Утворене 1199 р. Романом Мстиславичем за допомогою воєнної сили й не досить консолідоване князем за неповні шість років його правління по його смерті в червні 1205 р. Галицько-Волинське князівство на довгі сорок років опинилося в стані граничної удільної роздробленості. Галичина і Волинь поділилися кожна на кілька удільних, незалежних одне від одного князівств. У краї порядкували великі бояри, які часом садовили на престол князів-маріонеток з чужих країв, а часом навіть княжили самі – нечувана річ для інших давньоруських князівств ХІІІ ст.

Лише у 1245 р. Данило Романович величезним напруженням сил здолав боярську опозицію і об’єднав роздроблені Галичину і Волинь у єдине князівство, що проіснувало до його смерті у 1264 р., після чого воно знову, по суті, назавжди розпалося на кілька уділів. Отже, зі ста років ХІІІ ст. лише двадцять чотири Галицько-Волинська Русь була об’єднаною. На той час її справді можна було називати державою – такою самою, якою було називати в ХІІІ ст. Чернігівське князівство, яке, однак, відзначалося більшим ступенем централізації та згуртованості. Тому у цьому розділі, як прийнято в сучасній історії, віддається перевага класичному, науково об’єктивному терміну "Галицько-Волинське князівство", який може вживатися паралельно з іншим – "Галицька-Волинська Русь".