1. Виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності 4 8
| Вид материала | Документы |
- План заходів Держветфітослужби, спрямованих на запобігання та протидії корупції,, 126.42kb.
- Методичні рекомендації куратору студентської групи за темою Запобігання ксенофобських, 134.29kb.
- План заходів з виконання покладених на Державну екологічну інспекцію в Дніпропетровській, 433.2kb.
- Протидія корупції-справа всіх І кожного. Полтава, 2009р. 24 стор, 201.3kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
- Проект доповіді для Ради ректорів Одеського регіону, 368.01kb.
- Спецповідомлення про виявлення (постановку на облік) майна, 10.01kb.
- Ісс – наявність клінічних проявів запалення внаслідок бактеріальної колонізації сечової, 323.88kb.
- Які заходи для підвищення ефективності операції «Бюджет» використовує податкова інспекція?, 8.57kb.
- Запобігання надзвичайним ситуаціям, 107.75kb.
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ПОРАДНИК З ПИТАНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАВОВИХОВНОЇ РОБОТИ
Полтава-2007
ЗМІСТ
1. Виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності 4 - 8
2. Позашкільна освіта - одна з форм запобігання дитячій 9 - 11
бездоглядності
3. Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання 11 – 18
4. Додатки 19 - 33
Підготовлено для загального практичного використання
Добірку підготували:
Давиденко О.М. – начальник відділу правової
роботи, правової освіти та державної
реєстрації нормативно-правових актів
Головного управління юстиції у Полтавській області
Кравченко Ю.О. – головний спеціаліст
відділу правової роботи, правової освіти
та державної реєстрації нормативно-
правових актів Головного управління юстиції
у Полтавській області
Щербина Л.І. – методист обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського
ПЕРЕДМОВА
Становлення України як демократичної, правової держави, формування засад громадянського суспільства зумовлюють необхідністю підвищення рівня правової культури населення.
Сьогодні в молодій Українській державі формуються юридичні основи – фундамент законності, котрий визначає взаємовідносини держави та особистості. За цих умов дотримання громадянами законів має бути свідомим, що можливо, коли кожний громадянин держави добре їх знає та дотримується.
Правова освіта громадянина полягає у здійсненні комплексу заходів виховного, навчального та інформаційного характеру, спрямованих на створення належних умов для набуття ними правових знань та навичок, необхідних для реалізації ними своїх прав і свобод, а також покладених на них обов’язків.
Правова освіта має здійснюватися в усіх дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти.
Обсяг і зміст обов’язкового курсу з правознавства для загальноосвітніх навчальних закладів визначається потребою суспільства у вихованні правосвідомого громадянина.
У загальноосвітніх навчальних закладах Полтавської області здійснюється різнопланова позакласна і позааудиторна робота з правового навчання і виховання. Систематично проводяться семінари, лекції, конференції, «круглі столи», брейн-ринги з правової тематики, до участі у яких залучаються вчені, представники правозахисних організацій, органів юстиції та інші фахівці у галузі права.
Майбутнє нашої держави значною мірою залежить від виховання молоді, важливе значення у якому відводиться правовій освітньо-виховній діяльності. Питання про правову освіту школярів є особливо актуальним у зв’язку з необхідністю виховання громадян як активних учасників формування правової держави та їх законослухняності і забезпечення кожного правовою інформацією щодо чинного законодавства і практики його застосування; профілактики правопорушень, що скоюються на ґрунті правового нігілізму та аморальності; формування правової культури європейського типу, яка дасть змогу громадянам інтегруватися у Європейський і світовий правовий простір для реалізації своїх приватних і публічних інтересів.
Тому укладачі даного збірника сподіваються на те, що він буде корисним як педагогам у підготовці правоосвітніх та правових заходів, так і учням та їхнім батькам.
1. Виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності
Правовою освітою та вихованням треба займатися з раннього дитинства, коли дитина тільки вступає в колектив, учиться жити в суспільстві.
Дитяча злочинність як наслідок бездоглядності, девіантна поведінка підлітків (як результат негативного впливу соціуму) - одні з найболючіших проблем сучасної України. Однак сьогодні надто часто проблеми такого ґатунку намагаються списати за рахунок загальної соціально-економічної кризи.
Як правило, бездоглядність породжує бродяжництво, жебрацтво та ще багато негативних явищ в житті дитини. Неприпустимим у наш час є безпритульність, педагогічна занедбаність та відсутність постійного контролю над дітьми та підлітками з боку дорослих членів суспільства.
На жаль, не вдається зменшити зростання кількості злочинів, скоєних неповнолітніми, таких як крадіжки, умисні тяжкі тілесні ушкодження, вбивства, правопорушення, пов'язані з вживанням алкоголю, наркотичних речовин, підлітковою проституцією.
До причин існування бездоглядності дітей і підлітків необхідно віднести:
- соціально-економічну та політичну нестабільність в державі, відсутність скоординованих дій міністерств, відомств, установ та організацій, що відповідають за стан роботи з дітьми (учнівською молоддю), негативний вплив соціального середовища на особистість дитини, недоліки в організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах, педагогічна занедбаність, зниження виховної функції сім'ї, незадовільне матеріальне становище більшості родин, відсутність ідеалів та позитивних прикладів для наслідування, відхилення у фізичному та психічному розвитку дітей і підлітків.
Важливими напрямами виховної роботи в навчальних закладах щодо виявлення та запобігання дитячій бездоглядності слід вважати:
- проведення постійного обліку дітей і підлітків з девіантною поведінкою, які не відвідують заняття, бродяжать, схильні до вживання алкоголю, наркотиків, психотропних речовин тощо;
- організація роботи штабів рад з профілактики правопорушень;
- розвиток учнівського самоврядування, організація та проведення з його участю рейдів-перевірок ("Урок", "Перерва", "Діти вулиці", "Дозвілля", "Комп'ютерні клуби", "Канікули" та ін.);
- формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків шляхом впровадження у навчально-виховний процес цілісної виховної системи з використанням здоров’яформуючих, здоров’язміцнюючих, здоров’язберігаючих технологій;
- формування в учнів почуття відповідальності за власне життя і здоров'я, за наслідки своїх дій шляхом отримання відповідних знань, умінь і навичок для своєчасного їх застосування в різних життєвих ситуаціях;
- формування у дітей та підлітків навичок правової культури шляхом усвідомлення, засвоєння та дотримання положень Статуту навчального закладу, Правил поведінки для учнів, залучення до участі в гуртках, факультативах, конкурсах, олімпіадах, проведення декад і місячників правових знань, прослуховування спеціальних курсів ("Підліток і закон", "Правова освіта учнів", "Конфліктологія", "Я маю право" тощо);
- психологічний супровід, створення умов для самовиховання, самовдосконалення, самореалізації шляхом застосування особистісно зорієнтованого підходу до виховання дітей і підлітків;
- організацію дозвілля, що передбачає змістовний відпочинок учнів на канікулах, участь у туристичній і краєзнавчій роботі, спортивних секціях, клубах, гуртках за інтересами, відвідування театрів, музеїв, виставок та ін., залучення до цієї роботи підлітків, що складають "групу ризику";
- проведення роботи з батьками (або особами, що їх замінюють), яка передбачає попередження фізичного, морального, психологічного насильства дітей в сім'ї.
Підлітки як одна з найбільш вразливих категорій нашого населення схильна до депресії, апатії, роздратування та агресії (особливості психофізіологічного розвитку дітей цього віку). Вони (підлітки) відчувають на собі вплив стресових, конфліктних ситуацій і, не отримуючи належного виховання та соціального захисту, стають "дітьми вулиці".
Позбавлені батьківської уваги "діти вулиці" часто попадають під негативний вплив своїх однолітків та дорослих. Особливої уваги потребують учні, батьки яких в сучасних соціально-економічних умовах змушені виїжджати на заробітки (часто далеко від постійного місця проживання). Батьки залишають своїх дітей, на бабусь, дідусів, інших родичів, приятелів та сусідів. Зрозуміло, що ці особи не можуть компенсувати справжній батьківський догляд.
Більше половини випадків девіантної поведінки дітей та підлітків обумовлені недоліками сімейного виховання. Тому педагогічним колективам загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів радимо надавати більше уваги питанням організації педагогічної батьківської просвіти, інформувати батьків або осіб, що їх замінюють, про особливості та інноваційні підходи до навчання і виховання учнів (підлітків). Без тісного контакту з батьками або особами, що їх замінюють, їхньої особистої участі у вихованні дітей та підлітків така робота буде малоефективною. Знайти стежку до серця кожного вихованця педагог зможе за умови активної допомоги і підтримки сім'ї.
Педагогічним працівникам необхідно планувати і проводити профілактичну роботу щодо недопущення будь-якого насильства над дитиною в сім’ї. Батькам необхідно роз'яснювати, що не можна переносити на дітей свій пригнічений психологічний стан. Адже незадовільний виховний клімат в сім'ї, надмірна суворість в стосунках відчужує дитину, вона може вирости замкнутою і жорстокою. Батькам важливо пам'ятати про необхідність створення атмосфери поваги, любові, дружби і взаєморозуміння в родинному колі. Тільки спільна праця, спільні духовні інтереси, правильна організація дозвілля - запорука сімейного благополуччя та щастя.
Доцільно наголосити, що в системі виховання учнів, в запобіганні дитячій бездоглядності та злочинності важлива роль належить класному керівнику (куратору групи). Виховання як цілеспрямований процес формування особистості має здійснюватися на гуманістичній основі. Гуманність (від лат. humanus) означає людяність, почуття любові до людей, поваги до їхньої гідності. Взаємна повага, порозуміння і співпраця педагогів та учнів - особливості гуманістичного виховання. Головним завданням такого виховання є соціальна адаптація учнів (входження дитини в систему суспільних і творчих відносин), захист від впливу конфліктів, життєвих негараздів, самотності.
Варто зазначити, що прорахунки у навчально-виховній роботі, відсутність педагогічного такту у певної частини вчителів може негативно позначитися на профілактичній роботі з важковиховуваними учнями щодо запобігання дитячій бездоглядності та злочинності.
За відсутності кваліфікованого педагогічного керівництва у дитини можуть сформуватися спотворені уявлення про реальний стан речей та стосунки між нею й дорослими. Думки про несправедливе ставлення педагога можуть спричинити виникнення в дитини почуття образи, спровокувати агресивність, упертість, конфлікти з учителями. Зухвала поведінка підлітка є виявом протесту проти такої оцінки педагога. Учень може дедалі більше замикатися в собі, протиставляючи вимогам дорослого неслухняність, непокірність, різкість та грубість. Схильність до такої поведінки може бути спричинена також спадковістю та особливостями характеру дитини.
У підлітковому віці в організмі дитини, її психіці відбуваються зміни. Психофізична перебудова може впливати на самопочуття "переломний", "важкий", "критичний" вік психіка стає нестійкою, підліток може бути грубим та брутальним у стосунках з дорослими. Педагогу варто брати до уваги цей фактор і не провокувати свого вихованця на емоційні спалахи, оскільки такі негативні прояви поведінки можуть бути спричинені психофізіологічним станом учня.
Рекомендуємо класним керівникам (кураторам) до планів виховної роботи включати заходи, спрямовані на посилення індивідуальної роботи з важковиховуваними учнями. Щоб правильно проводити профілактичну роботу щодо попередження дитячої бездоглядності, підліткової злочинності, керівникові класу (групи) необхідно вміти розрізняти такі типи важковиховуваних учнів: конфліктно-ситуативний (переважно з позитивною спрямованістю особистості), неврівноважено-ситуативний (з незначною негативною спрямованістю особистості), нестійкий (переважно з негативною спрямованістю особистості) та стійкий (з негативною спрямованістю особистості). У практичній роботі найчастіше зустрічаються змішані типи важковиховуваних, тому цей поділ досить умовний. Але знання особливостей кожного типу допоможе педагогу визначити стратегію корекційної роботи з учнями.
Формування особистості учнів, у яких переважає конфліктно-ситуативний тип, відбувається у позитивному середовищі. Це учні з середнім рівнем розумової діяльності та самоорганізації, позитивним ставленням до навчання та праці. Однак підлітки потребують допомоги у виборі пізнавальних, трудових видів діяльності, постійного контакту з дорослими (педагогами, батьками). У таких важковиховуваних учнів спостерігаються незначні надмірні матеріальні потреби, хоча правомірні шляхи їх задоволення дещо обмежені, правопорушення носять поодинокий ситуативний характер. Ізольованою в учнівському колективі може бути незначна частина таких підлітків.
Формування особистості учнів, у яких переважає неврівноважено-ситуативний тип, відбувається у середовищі з незначними відхиленнями. Це учні з послабленим інтересом до навчання та середньою працездатністю, слабко вираженими аморальними елементами в свідомості та поведінці. Такі важковиховувані підлітки схильні до куріння, вживання алкоголю та наркогенних речовин. Вони відрізняються звичкою до бродяжництва, жебрацтва, до безцільного проведення вільного часу в компаніях (групах) з негативною спрямованістю.
Рекомендуємо педагогам, які спільно з батьками мають знати, де, коли і з ким проводить вільний час підліток, постійно контролювати таких важковиховуваних учнів, допомагати їм у виборі трудової діяльності (за вибором самого учня, а не за примусом дорослого) з метою запобігання бездоглядності та інших негативних проявів поведінки.
Підлітки з переважаючою негативною спрямованістю особистості (нестійкий тип) формуються у несприятливому середовищі. Це учні з низькими моральними установками, байдужим ставленням до навчальної діяльності та зниженою загальною працездатністю. Схильність до девіантної поведінки проявляється у непоодинокому вживанні наркогенних речовин, наслідуванні негативних звичок.
Рекомендуємо таких учнів більше залучати до трудової діяльності (ремонт класу тощо). Інколи вони можуть проявляти високу трудову активність за грошову винагороду. Особливої уваги необхідно надавати роботі щодо педагогічної профілактики вживання наркогенних речовин.
Підлітки четвертого стійкого типу виявляються переважно у несприятливому середовищі. Це учні з низьким рівнем розумової діяльності, невстигаючі (другорічники). Незадовільною поведінкою і негативними звичками можуть впливати на учнівський колектив. Ведуть споживацький спосіб життя. Основні правопорушення – крадіжки, сутички з однолітками та дорослими. Вони є учасниками, а інколи і лідерами протиправних (злочинних) груп. Важковиховувані учні зі стійким типом потребують не тільки особливої уваги, але й постійного контролю з боку педагогічного колективу та батьків або осіб, що їх замінюють.
Доцільно звернути увагу педагогів на необхідність проведення профілактики наркотичної залежності у дітей та підлітків, що має тісний зв’язок з проблемою запобігання бездоглядності та злочинності. Сьогодні важливо проявляти максимальну "наркогенну пильність", щоб захистити наших дітей від раннього вживання тютюну, алкоголю, наркотиків. Така робота повинна бути складовою частиною всієї педагогічної діяльності. Це відповідальність, яку повинні розділити між собою педагогічні працівники і батьки учнів.
При проведенні профілактичних заходів слід враховувати такі питання:
вживання наркогенних речовин у підлітковому середовищі має антисоціальну та криміногенну спрямованість;
ранніми ознаками наркозалежності можуть бути певні зміни у психофізіологічній поведінці підлітків, що не були властивими раніше (агресивність, замкнутість, злобність, брехливість, відчуженість, втрата зацікавленості до навчання, праці, пропуски навчальних занять, поява у лексиконі неповнолітніх нових жаргонних слів типу баян, машина, колеса, драп, план, дур, знаходження у підлітка флаконів з невідомими хімічними речовинами, шприців, голок, гумових джгутів, тривале безпідставне зникнення підлітка з дому, крадіжки цінних речей та ін.).
Зауважимо, одному класному керівникові (куратору групи), навіть досвідченому, далеко не завжди вдається вирішувати проблеми запобігання бездоглядності, злочинності, жебрацтва, наркозалежності тощо, адже це складна робота. Рекомендуємо до організації та проведення заходів, спрямованих на подолання таких складних проблем більше залучати соціальних педагогів, вчителів-предметників, психологів, педагогів-організаторів, лікарів, працівників правоохоронних органів, юристів.
Вважаємо за необхідне наголосити, що лише спільними, скоординованими зусиллями батьків, педагогічних колективів загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладів, відповідних органів виконавчої влади, широкого кола громадськості, за сприяння зацікавлених фінансових організацій можна виховати фізично й морально здорове покоління, вирішити проблему бездоглядності та інших негативних явищ, що мають згубний вплив на дітей та підлітків.
2. Позашкільна освіта - одна з форм запобігання дитячій бездоглядності
Як правило, перша половина робочого дня дитини проходить у дошкільному чи шкільному навчальному закладі. Що робити з тим часом, коли навчання закінчилось, коли батьки на роботі, а дитина віддана сама собі? З цією метою держава створила систему закладів, які займаються позашкільною освітою, але не тільки з метою запобігання дитячій бездоглядності, а й для того, щоб дитина мала можливість розвивати свої особисті здібності, які подаровані їй природою.
П
озашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України “Про освіту”, Законом України «Про позашкільний навчальний заклад», і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.Структуру позашкільної освіти становлять:
- позашкільні навчальні заклади;
- інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації;
- гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об’єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації;
- клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;
- культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи;
- фонди, асоціації, діяльність яких пов’язана із функціонуванням позашкільної освіти.
Організація позашкільної освіти у навчальному закладі
Позашкільна освіта у позашкільних навчальних закладах може здійснюватися за такими напрямами:
художньо-естетичний, який забезпечує розвиток творчих здібностей, обдарувань та здобуття вихованцями, учнями і слухачами практичних навичок, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної і світової культури та мистецтва; туристсько-краєзнавчий, який спрямовується на залучення вихованців, учнів і слухачів до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об’єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними уміннями та навичками з туризму та краєзнавства; еколого-натуралістичний, який передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про навколишнє середовище, формування екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв’язання екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи та інших біологічних напрямів, формування знань, навичок в галузях сільського господарства: квітництво, лісництво, садівництво, грибівництво, бджільництво; науково-технічний, який забезпечує набуття вихованцями, учнями і слухачами техніко-технологічних умінь та навичок, розширення наукового світогляду, підготовку до активної науково-дослідної роботи, оволодіння сучасною технікою та технологіями; дослідницько-експериментальний, який сприяє залученню вихованців, учнів і слухачів до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, а також створенню умов для творчого самовдосконалення та виявлення, розвитку і підтримки юних талантів та обдарувань; фізкультурно-спортивний або спортивний, який забезпечує розвиток фізичних здібностей вихованців, учнів і слухачів, необхідні умови для повноцінного оздоровлення, загартування, змістовного відпочинку і дозвілля, занять фізичною культурою і спортом, підготовку спортивного резерву для збірних команд України, набуття навичок здорового способу життя; військово-патріотичний, який забезпечує належний рівень підготовки вихованців, учнів і слухачів до військової служби, виховання патріотичних почуттів та громадянської відповідальності; бібліотечно-бібліографічний, який спрямований на поглиблення пізнавальних інтересів вихованців, учнів і слухачів, підвищення їх інформаційної культури, набуття навичок і умінь орієнтуватися у зростаючому потоці інформації; соціально-реабілітаційний, який забезпечує соціальне становлення та розвиток інтересів, здібностей, нахилів, потреб у самореалізації вихованців, учнів і слухачів, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності, організацію їх змістовного дозвілля та відпочинку; оздоровчий, який забезпечує необхідні умови для змістовного відпочинку та передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про здоровий спосіб життя, організацію їх оздоровлення, набуття і закріплення навичок, зміцнення особистого здоров’я і формування гігієнічної культури особистості; гуманітарний, який забезпечує розвиток здібностей, обдарувань, практичних навичок вихованців, учнів і слухачів, оволодіння знаннями з основ наук соціально-гуманітарного циклу.3. Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання
Виховання дитини починається з родинного виховання. Сім’я є першоосновою розвитку суспільства та перш за все людини як індивіда. Адже духовне формування людини після народження, в перший період її життя, здійснюється на основі тих принципів, що існують в сім’ї. Навіть законодавець у Сімейному Кодексі України, в статті 3, вказує, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
3.Права члена сім’ї має одинока особа.
4.Сім’я створюються на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Та існує одвічна проблема „Відносини між батьками і дітьми”, конфлікт який вирішити повністю не можливо, але можливо загладити чи, в деяких випадках, уникнути.
Що таке конфлікт? Цим поняттям позначають украй загострену суперечність, пов’язану із сильними емоційними переживаннями. Розрізняють два види конфліктів: внутрішній (внутрішньо особистий) і зовнішній (міжособистісний, міжгруповий).
Внутрішній конфлікт виникає внаслідок зіткнення в характері людини рівних за силою, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів тощо. У такому разі спостерігається розлад думки й почуттів. Поведінка людини стає некерованою і може виявлятись у різних варіантах – від агресивних, пов’язаних із завданням фізичної або моральної травми іншій людині або з прогнозами щодо цього, до депресивних, що являють собою пригнічені стани, хворобливі переживання нудьги і відчаю на тлі емоційної, інтелектуальної рухової загальмованості, різке зниження самооцінки й вольової активності.
Зовнішній конфлікт виникає між людьми через важко вирішувану між ними суперечність з приводу взаємодії, яка для кожного є значущою. Тобто його причиною може бути різне бачення особами шляхів, форм, способів і умов взаємодії ( співпраці, спілкування тощо ). Причини конфліктів можуть приховуватись у різних інтересах, потребах, цілях, статусах, соціальних ролях і функціях особистостей.
А якщо конфлікт виникає у сім’ї? Тоді його називають сімейним конфліктом. Він може виникати між батьками, між батьками й дітьми, між дітьми і характеризується певним типом стосунків, які продовжуються суперечностями розвитку й діяльності сім’ї як системи. Як правило, ці порушення виявляються в низькій культурі спілкування, у небажанні й невмінні допомагати й підтримувати одне одного, у неповазі думки іншого, у напруженій сімейній атмосфері. Загалом, це шкодить сприятливому розвиткові сім’ї й особистісному становленню її членів. У нашій культурі не прийнято « виносити сміття з хати » і розповідати кожному про сімейні негаразди. Але це може призвести до відчуження і навіть крайнощів у стосунках. Адже конфлікти потрібно вміти розв’язувати, а ще краще – попереджувати.
Та чи можна жити без конфліктів? Можна, коли існує колектив однодумців, які однаково розуміють суть проблеми, виявляють готовність до її вирішення мирним шляхом, отже, готові до компромісу.
Чи значить це, що конфліктів слід щораз уникати? Звичайно, ні, адже це не завжди залежить тільки від вас! Потрібно вміти їх конструктивно і творчо вирішувати. Цього досягти непросто, тому що не завжди можна знайти таке рішення, яке б задовольняло всіх, особливо якщо вже склалися такі стосунки, коли хтось грає роль «судді» або незаперечного лідера. Тоді виникає ситуація небажання визнавати проблему і нести за неї відповідальність.
Як бути в таких ситуаціях? Насамперед слід шукати одне в одного розуміння в тому, що кожний має бути зацікавленим у нормальних стосунках.
Причини конфліктів дітей у сім’ї
Результати наших спостережень виявили причини дитячих конфліктів у сім’ї. Як виявилося, в основному їх викликають звичайні побутові ситуації. Приміром, якщо хтось із дітей:
• бере без дозволу речі іншого;
• зумисне торкається або ненавмисне штовхає;
• дратується й обзивається;
• зумисне шкодить;
• не хоче виконувати свої обов'язки по господарству;
• не хоче ділитися чимось;
• не виявляє бажання поступатись у виборі для перегляду телепередач;
• ябедничає батькам;
• не стримується перед друзями й однокласниками брата чи сестри;
• хизується;
• прагне будь-що бути першим і виглядати в очах інших кращим;
• говорить неправду і лицемірить;
• свідомо завдає болю;
• має шкідливі звички (лихословить, довго розмовляє по телефону, не дотримується норм і правил особистої гігієни).
Таким чином, основою дитячих конфліктів стають як незнання норм і правил співжиття з іншими людьми, так і невміння їх дотримуватися, небажання зважати на почуття й потреби інших. Тип поведінки дитини у конфліктних ситуаціях визначається її темпераментом, характером і життєвим досвідом. Способи розв'язання дитячих конфліктів нерідко зумовлені ґатунком сімейного виховання.
Причинами дитячих конфліктів у сім’ї можуть також бути особистісні бар'єри спілкування — тобто, те, що заважає або створює труднощі.
Виділяють такі особистісні бар'єри спілкування:
1. Фізичний. Виявляється в наслідок дистанційного (на відстані — приміром, з інших кімнат) спілкування; на тлі працюючого телевізора, музичного центру, комп'ютера, шуму води, гамору інших того. Інколи — внаслідок індивідуального несприйняття — заважає запах, манери поведінки, мовні дефекти тощо.
2. Біологічний, З'являється через несприйняття темпераменту іншого (дратує повільність або, навпаки, поспішність, нестриманість, непосидючість, незбігання періодів активності («сови» — пік активності припадає на вечірні години, „жайворонки” — активніші в світловій частині дня, «голуби» — змішаний тип).
3. Віковий. У його основі лежать психофізіологічні особливості розвитку на різних етапах дорослішання і зрілості. (Приміром, підвищена рухливість і пізнавальна активність менших дітей можуть стомлювати або дратувати старших). Особлива напруженість у спілкуванні виникає з тими, хто переживає „вікові кризи” — періоди найінтенсивнішого психічного і фізичного дозрівання особистості, які супроводжуються внутрішніми і зовнішніми конфліктами.
4. Статевий. Він виявляється у різних емоційних реакціях щодо протилежної статі. Оскільки дівчатка — емоційніші, хлопчики — стриманіші, це інколи викликає невдоволення одне одним у спілкуванні.
5. Психологічний. Зумовлений різними рисами характеру, переконаннями, звичками.
6. Емоційний. Незбігання настрою. (Емоційний бар'єр не завжди статево означений.)
7. Етичний. Різні уявлення і знання про правила й норми співжиття.
8. Естетичний. Різниця у смаках, критеріях краси.
9. Лінгвістичний. Використання сленгу (слів, якими спілкуються тільки у вузькому колі або характерних для молодіжної субкультури, нерідко грубих, лайливих, адаптованих іноземних), які не сприймаються рештою.
10. Соціальний. Результат відсутності або недостатності життєвого досвіду (зокрема досвіду спілкування), знань, несформованості навичок та вмінь.
Розв'язанню будь-яких конфліктів між людьми сприяють:
• ціннісне ставлення до кожного, не залежно від його віку, статі і сімейного статусу;
• створення атмосфери взаємодовіри;
• наявність самокритичного мислення;
• здатність разом прагнути до вирішення спільної проблеми.
Створення таких передумов взаємодії сприяє «ненасильницькому» розв'язанню конфліктів, творчому пошукові шляхів примирення, збереженню самоповаги і дружніх стосунків, особистісному зростанню. Спільний аналіз проблеми, як правило, не шкодить добрим стосункам, а, навпаки — збагачує їх.
У формуванні культури взаємин обов'язковими також є: уміння поважати себе та інших, розуміння себе та інших, позитивна самооцінка й оцінка інших, готовність слухати й чути, чуйність. У чому ж їх сутність щодо взаємин дітей у сім'ї?
Уміння поважати себе та інших
Слід розуміти, що в кожної людини є те позитивне, за що і можна й потрібно поважати. Варто тільки уважніше до неї придивитись і намагатися бути об'єктивним.
За що можна поважати своїх братів і сестер?
1. Вони представники вашого роду. Отже, історія їхнього життя — це і ваша історія.
2. У вас одні батьки. (Якщо ви поважаєте себе, то чому не поважаєте іншу дитину своїх батьків? Адже у вас однакові права на любов і повагу.)
3. У вас одне прізвище. (Невже хочеться, щоб його висвітлювали у поганому контексті?)
4. Ви найрідніші. (Значить, із роками ніхто інший так близько не зрозуміє вас і не підтримає.)
5. Ваші несхожість і неповторність є ознакою індивідуальності, яка заслуговує на інтерес і повагу.
Розуміння себе та інших
Замисліться над тим, чому ваша поведінка часто буває або здається іншим зухвалою:
1. Ви не відчуваєте до себе любові?
2. Не знаходите вдома тепла й ласки?
3. У вас низька самооцінка?
4. Хочете привернути до себе увагу?
Можливо, те саме відчуває ваш братик чи сестричка. Поговоріть із ними про це відверто і спокійно.
Позитивна самооцінка й оцінка інших
Кожного потрібно сприймати таким, яким він є. Адже всі вирізняються різним інтелектом, по-різному обдаровані, мають свої сильні і слабкі риси характеру. Різність не є ознакою «першості» — це ознака «інакшості». Поважайте це в собі та в інших. Завжди вірте у перспективу вдосконалення особистості.
Готовність слухати і чути
«Слухати» означає не тільки мовчати, коли говорять інші, а й вслухатись і вдумуватися у те, що чуєш. Без здатності й готовності з розумінням слухати інших, відверто висловлювати власні думки й почуття неможливо знаходити конструктивні й оригінальні рішення.
Чуйність
Без уміння співчувати й співпереживати, ставити себе на місце інших неможливо зрозуміти їхні почуття і причини певних учинків.
ПРАВИЛА
БЕЗКОНФЛІКТНОГО СПІВІСНУВАННЯ
Упродовж багатьох віків виробилися певні правила безконфліктного співіснування в сім’ї. Серед них найважливішими є:
Довіра
Очікування від інших таких учинків, які відповідають моральним нормам, ґрунтуються на знаннях про особливості характеру, досвід спілкування, умінні прогнозувати розвиток певних ситуацій.
Віра в те, що кожний у своїх учинках керується не лише своїми бажаннями й потребами, а й бажаннями й потребами інших.
Відкритість
Уміння чітко уявити те, чого ви прагнете й відверто про це говорити. Не замислювати чогось недоброго. Не діяти приховано. Викликати на таку саму щирість інших. Обговорювати будь-яку проблему спокійно, із бажанням зрозуміти позиції іншого.
Етика спілкування
Здатність виявляти інтерес до інших, знаходити спільні теми для розмови. Не ображати їх грубощами, неувагою, лайливими словами. Дотримуватися правил спілкування і не вирішувати проблеми сварками.
Уміння бути поступливим, готовим до прийняття різних варіантів взаємодії, спиратися на спільні інтереси.
Важливою умовою безконфліктного життя є дотримання етикету стосунків.
Етикет — це правила поведінки, встановлені суспільством або соціальною групою. Завдяки цим правилам забезпечуються сприятливі умови для спілкування і співжиття людей, різних за національним і соціальним статусом, статтю, психологічними й віковими особливостями, поглядами, рівнем освіти. В основі етикетної поведінки лежать моральні норми.
Етикет може бути мовним і немовним. Мовний етикет виявляється у словесних формах: у мові, манері звертання і вітання, умінні вести бесіду, висловлювати критичні зауваження, дискутувати, говорити компліменти — як засоби словесного виявлення поваги до інших.
Немовний етикет включає дії і вчинки, за допомогою яких також виявляється шанобливе ставлення до навколишніх. Мовний і немовний етикет свідчать про культуру людини, зокрема культуру її поведінки.
Етикет містить як загальнообов'язкові правила, так і ті, що відображають певні стосунки — сімейні, ділові, службові, столові, гостьові, подарункові, танцювальні, громадські тощо.
Найголовнішими правилами етикету є:
• не ставити людей у незручні ситуації;
• поводитися з іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою;
• за будь-яких умов бути ввічливим.
Завдання до роздумів
Зважаючи на те, що кожна дитина у своєму житті виконує різні соціальні ролі (сина/доньки, брата/сестри, учня/учениці, онука/онучки, друга/подруги, гуртківця, спортсмена, пасажира, покупця тощо), подумайте:
1. Як вас сприймають у цих ролях інші?
2. Які якості і здібності ви цінуєте найбільше у братів, сестер, батьків, друзів, учителів, пасажирів, покупців, продавців та ін.?
3. Що означає поняття дружба?
4. Як можна зважати на інтереси інших людей, які вам не подобаються?
Практичні поради:
1. Зважайте на почуття своїх братиків і сестричок. Будьте до них чуйними. У своїх реакціях враховуйте настрій і стан їхнього здоров'я.
2. Відгукуйтеся на прохання погратися, поспілкуватися, допомогти.
3. Враховуйте потреби фізичного, психічного, морального і соціального розвитку менших.
4. Знаходьте такі шляхи самоствердження, які не ображатимуть і не принижуватимуть інших.
5. Завжди аналізуйте причину вашого конфлікту.
Самоповага — запорука безконфліктного співіснування
Самоповага, або почуття власної гідності, виявляється в самооцінці, що зумовлена впевненістю у своїх силах і здібностях, оцінкою власних якостей, можливостей і свого місця серед інших людей. По суті, це найважливіший регулятор поведінки, який визначає самопочуття в соціумі, стосунки з іншими людьми, критичність, вимогливість до себе, ставлення до своїх успіхів і невдач.
Отже, від самооцінки залежить рівень самоповаги дитини. Самооцінка може бути адекватною (об’єктивною), завищеною і заниженою. Саме завищена і занижена самооцінка дитини потребує коректного втручання дорослих.
Завищена самооцінка — це набагато краще уявлення про певні свої якості або їх сукупність порівняно з тим, що є насправді.
Занижена самооцінка — недооцінка тих чи інших своїх якостей або їх сукупності, гірше про них уявлення, порівняно з тим, якими вони є насправді
Чому так виникає? Насамперед тому, що мало знаємо себе і не прагнемо знати краще. Це знання, як правило, набувається внаслідок спостереження та порівняльного аналізу своєї і чужої поведінки — тобто самопізнання.
У взаєминах з іншими людьми дуже важливо усвідомлювати різницю між своїми сильними сторонами і хвалькуватістю — це вбереже від потрапляння у неприємні життєві ситуації.
У розвитку самоповаги також велика роль належить визнанню ваших достоїнств іншими.
Це може виявлятися у:
• похвалі, особливо у присутності інших;
• акцентуванні уваги на позитивних змінах у поведінці, характері;
• вияву довіри (приміром, доручення якоїсь відповідальної справи або надання певних свобод;
• доброзичливому погляді, усмішці, ласкавому дотику, обіймах;
• умінні терпляче вислуховувати;
• умінні чути;
• відкритості для інтересів і потреб інших;
• наданні можливості іншим виявляти свої бажання і здібності;
• зацікавленості;
• вияву симпатії;
• створенні умов для досягнення успіхів;
• визнанні своїх невмінь;
• небайдужості до проблем іншого;
• наявність спільних інтересів і справ;
• доцільному жарті.
Що може зашкодити розвитку почуття самоповаги?
• Поверхневе оцінювання іншими результатів праці.
• Суворі вимоги.
• Ігнорування успіхів.
• Надмірна критика.
• Постійні порівняння з успішнішими ровесниками.
• Навішування «ярликів» — «дурний», «поганий», «злий», «вередливий», «нездібний» тощо.
• Полишення шансу домогтися найменшого успіху.
• Негативні реакції (висміювання, іронія, принизливі жести та міміка).
• Покарання за незначні провини, дріб'язкові прискіпування.
• Маніпулювання («гра на страхах», зловживання довірою).
• Безпристрасність,
• Холодність, неприступність, небажання жертвувати власним часом заради іншого
• Невіра у можливості, здібності.
• Свідоме прагнення образити, принизити.
• Нав'язування вимог без роз'яснення їх сутності.
• Визнання правильності тільки власних аргументів.
• Невміння, небажання йти на компроміс.
• Нездатність зізнаватись у власних слабостях.
Уникнути помилок, сформувати необхідні навички і вміння може допомогти спеціальний тренінг.
ДОДАТКИ
Примірний перелік документації,
яка повинна бути наявна в навчальних закладах,
з питань організації правовиховної роботи
Розділ правовиховної роботи в загальному плані навчального закладу на рік.
- Облік учнів, схильних до правопорушень та відхилень у поведінці, які потребують особливої уваги та контролю.
- Облік функціонально-неспроможних сімей.
- Облікові картки підлітків та неблагополучних сімей з матеріалами профілактичної роботи (акти обстеження житлово-побутових умов, характеристики дітей, психологічні рекомендації, результати рейдів, перевірок, заслуховування на педрадах, штабі профілактики, батьківському комітеті).
- Наказ про закріплення наставників за учнями, що перебувають на обліку.
- Склад штабу профілактики, наказ про створення..
- План роботи штабу профілактики правопорушень.
- Протоколи засідань штабу профілактики.
- План роботи батьківського всеобучу.
- План роботи батьківського комітету школи (список комітету).
- Протоколи засідань батьківського комітету школи.
- Плани проведення місячників, тижнів правових знань.
- Заслуховування питань профілактики правопорушень на педагогічних нарадах, нарадах при директорові.
- Накази директора з питань профілактичної роботи з учнями, батьками, відвідування занять.
- Накази про перевід чи відрахування учнів школи.
- Планування, організація роботи профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, СНІД, токсикоманія, аморальна поведінка).
- Тематика кінолекторіїв, циклів лекцій, зустрічей з фахівцями.
- Методичні матеріали, постанови Уряду, Укази Президента, обласні програми, районні заходи з даного питання.
- Психолого-педагогічні обстеження, анкетування.
- Матеріали з питань роботи практичних психологів щодо попередження злочинів та правопорушень.
Примірний перелік документації, яка повинна
бути наявна в районних відділах освіти
Накази відділів освіти (коли видані, як виконані).
- Штаб профілактики (склад, план роботи).
- Щомісячний аналіз стану правопорушень і злочинності.
- Аналітичні матеріали:
а) Розгляд питань на колегії;
б) Щомісячний розгляд питань правопорушень, результати аналізу.
- Де, коли слухалось питання стану правовиховної роботи. Хід виконання рішень.
- Реагування на накази, рішення колегій, заходи.
- Методична допомога відділів освіти, методкабінетів школам.
- Робота психологічної служби.
- Взаємозв'язок відділів освіти з правоохоронними органами (заходи, наради).
- Наявність банку даних на дітей, що перебувають у надзвичайно складних умовах.
- Методичні матеріали, постанови Уряду, Укази Президента України, обласні програми, районні заходи з даного питання.
- Аналіз стану працевлаштування випускників.
- Зайнятість дітей влітку.
- Матеріали про рейд "Урок", охоплення всіх дітей шкільного віку навчанням.
Ф О Р М А,
за якою направляється інформація
в управління освіти і науки облдержадміністрації
про злочин, здійснений учнем школи, ПТУ
П.І.П. учня, який здійснив злочин.
- Число, місяць, рік народження.
- Проживає з батьками, в гуртожитку чи на приватній квартирі (вказати повну адресу).
- Навчається у школі, училищі (з якого числа, місяця, року), яку здобуває професію.
- П.І.П. класного керівника, майстра виробничого навчання.
- Чи бере участь у гуртковій, спортивно-масовій роботі ?
- Чи перебував на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх (або в школі, училищі).
- Коротка психолого-педагогічна характеристика на учня, що скоїв злочин.
- Вказати число, місяць, рік, час доби здійснення злочину. Коротко описати суть скоєного.
- Скоїв злочин у тверезому чи нетверезому стані ?
- Чи був закріплений громадський вихователь, наставник (якщо був, вказати П.І.П., місце роботи, посаду).
- Скоїв злочин у складі групи чи один ?
- Сім’я, в якій виховується учень, є благонадійною чи неблагонадійною ?
- Вказати П.І.П. батьків, місце роботи, посаду.
- Де розглядалося питання про скоєний злочин, профілактичні заходи, які спрямовані на попередження і профілактику злочинів.
Про здійснений злочин повідомляти протягом 1 доби за телефоном 72624. Інформацію направляти письмову по пунктах, протягом 5 діб після здійсненого злочину і попереднього розслідування.
Обов’язкові накази по навчальному закладу
з питань правовиховної роботи
Про організацію правовиховної роботи у навчальному закладі.
- Про створення штабу профілактики правопорушень.
- Про призначення громадських наставників.
- Про проведення місячника правових знань.
- Про підсумки роботи по виконанню міських програм з профілактики правопорушень та злочинності.
- Про підсумки роботи по виконанню міських програм з профілактики правопорушень та злочинності.
- Про підсумки організації правовиховної роботи у начальному закладі.
- Про організацію роботи з попередження правопорушень в окремих класах.
- Про підсумки роботи штабу з попередження правопорушень.
- Про підсумки роботи наставників.
Витяги із законодавства, що стосуються адміністративної та кримінальної відповідальності неповнолітніх