Geum.ru

На сучасному етапі становлення України, як незалежної, демократичної та правової держави, корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності

Вид материалаЗакон

Содержание


Начальник відділу кадрової
Література, яка використана при підготовці інформації
Подобный материал:
«Реализация функциональных задач органов юстиции»

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

НОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО

ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ


На сучасному етапі становлення України, як незалежної, демократичної та правової держави, корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Міжнародна спільнота визначає корупцію як «…порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності». Корупція, як найбільш небезпечне соціальне явище, підриває авторитет демократичних інститутів держави, гальмує хід різноманітних реформ. Крім того, корупція порушує законні права та інтереси громадян, негативно впливає на вся аспекти політичного і соціально - економічного розвитку суспільства і держави.

На міжнародному рівні Україна має репутацію надзвичайно корумпованої держави, про що свідчить її незмінно низький рейтинг. Вона посідає 118-те місце серед 180 країн світу по індексу сприйняття рівня корупції. Про це свідчать результати дослідження корумпованості країн світу Міжнародної громадської організації з протидії корупції Transparency International. Індекс сприйняття рівня корупції України у 2010 році становив 2,7 пункту з 10. До речі, у 2005 році цей індекс становив 2,6, у 2003 році - 2,3. Відповідно до методології дослідження Transparency International, бал індексу сприйняття корупції відображає сприйняття рівня корупції підприємцями та аналітиками і оцінює його за шкалою від 10 (корупція майже відсутня) до 0 (дуже високий рівень корупції). Серед країн колишнього СРСР ще нижчий рівень сприйняття корупції, ніж Україна, мають, зокрема, Білорусь (2,1), Азербайджан (2,1), Росія (2,3), Таджикистан (2,1), Туркменістан (2,0). Водночас, найнижче сприйняття рівня корупції зафіксовано в Сомалі й Мьянмі (1,4). Найкращі результати в сприйнятті рівня корупції мають Нова Зеландія, Данія та Фінляндія — 9,4.

В даних умовах Закон України „Про засади запобігання та протидії корупції” є тим інструментом, який зможе нейтралізувати ганебні корупційні прояви на стадіях, коли вони ще не набрали ознак відповідних складів закінчених злочинів. А при умовах, коли вже ознаки посадових корупційних злочинів є очевидними і у зв’язку зі своєю відносно невеликим рівнем суспільної небезпеки, цей закон дозволить не вживати заходи кримінальної відповідальності і пов’язані з цим складні та важкі процеси розслідування та судового вирішення справ.

Серед важливих положень, які вводяться зазначеним законом, це нові правила у попередженні та протидії корупції у відповідності з міжнародними стандартами; розширення переліку суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення; встановлення певних видів обмежень, які стосуються використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, одержання подарунків, роботи близьких осіб тощо. Вперше в антикорупційному законодавстві Україні застосовується спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; вводиться антикорупційна експертиза та таке поняття, як урегулювання конфлікту інтересів.

При порівнянні Закону України «Про боротьбу з корупцією» 1995 року та проекту Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 17 грудня 2010 року № 7487 одразу стає помітно, що вони суттєво відрізняються своєю ідеологією. Якщо попередній Закон мав більш каральні функції, був спрямований в основному на здійснення заходів репресивного характеру (встановлення відповідальності за порушення вимог Закону), то Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» зосереджений на механізмах, спрямованих на запобігання виникненню як самої корупції, як явища, так і причин, які її породжують. При цьому, дія елементів запобігання корупції починається ще на стадії добору публічних службовців, і супроводжує його не лише протягом перебування на ній, а і після звільнення такої особи зі служби.

Одним із основних механізмів запобігання корупції є запровадження добору висококваліфікованих кадрів на публічній службі, які б одночасно відповідали вимогам доброчесної поведінки.

З метою організації такого добору кадрів при працевлаштуванні на посади, пов’язані з виконанням функцій держави, кандидат зобов’язаний подати відомості про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, у тому числі за кордоном, та пройти спеціальну перевірку.

Як наведено вище, проведення спеціальної перевірки є новиною у законодавстві та значно підвищує критерії відбору осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця. На сьогоднішній день перевірці підлягають особи, які вступають на службу до органів внутрішніх справ, служби безпеки та інших правоохоронних органів та силових структур. Однак, державна служба не менш важлива для держави, але керівники державних органів не наділені правами на перевірку інформації про притягнення до кримінальної відповідальності або стану здоров’я осіб, які претендують на зайняття посад державних службовців. Під час спеціальної перевірки, яка сподіваємось, буде введена новим законом, перевірятиметься не лише достовірність поданої інформації про майновий стан, наявність у кандидата та близьких йому осіб корпоративних прав, про притягнення до кримінальної відповідальності та відповідальності за корупційні правопорушення, а і відомості про стан здоров’я кандидата, його освіту тощо. Така перевірка підвищить статус державного службовця та допоможе підбирати більш кваліфікованих спеціалістів на державну службу.

Зі вступом на публічну службу діяльність службовця супроводжується низкою заходів, пов’язаних із забороною:
  • використовувати своє службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб;
  • займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, що здійснюються в позаробочий час) безпосередньо або через інших осіб, якщо інше не передбачено Конституцією та законами України;
  • входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено законом;
  • відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом, надавати недостовірну чи не в повному обсязі публічну інформацію;
  • одержувати безпосередньо або через інших осіб подарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб, за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, або якщо особа, яка дарує дарунок, є підлеглою особою. Але можливо приймати прояви гостинності та дарунки (пожертви), за винятками, наведеними вище, якщо вартість таких дарунків не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати;
  • мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близької їм особам.

Крім того, у новому законі вперше в українському антикорупційному законодавстві чітко прописані обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування.

А які на сьогоднішній день можна виділити головні чинники, які, перш за все, мають сприяти зменшенню корупції?

Перший чинник – це непопулярна і серед загалу, і серед підприємців проблема заробітної плати чиновників. Низькі заробітні плати чиновників, які мають високі повноваження провокують корупцію, бо чиновники підтягують свої доходи під рівень своїх повноважень через хабарі. Якби заробітна плата була відповідною до рівня тих рішень, які приймає чиновник, то тоді він би шанував своє місце більше, ніж той разовий хабар. Більшість громадян нашої країни не підозрює, що спеціалісти на державній службі мають мінімальні посадові оклади, а ті надбавки, які їм встановлені нормативно-правовими актами, прийнятими в період з 1996 по 2005 роки, не дають змоги підвищити заробітну платню хоча б до середнього рівня. Все це тягне за собою відтік висококваліфікованих спеціалістів з державної служби, принижує її статус. З тим, що підвищення заробітної плати службовцям є необхідною передумовою боротьби з корупцією погоджуються майже усі експерти, у тому числі ї міжнародні.

Другий чинник – це високі бар’єри, які ставить влада перед підприємцями і які можна істотно "знизити" через хабарі. Чим вищий бар’єр, тим вигідніше зробити так, щоби корупційний шлях його подолання був вигідніший, ніж легальний шлях. Через неудосконалене та неадаптоване до вимог сьогодення законодавство в Україні цих бар’єрів в 10 разів більше, ніж в розвинених європейських країнах. Для ефективної роботи державних органів одним з найважливіших напрямків є знищення якомога більшої кількості бар’єрів, які в принципі суб’єктивно знищити не можна. Наприклад, не може хто хоче, займати певну ділянку, ясно що хтось буде приймати рішення. Практично усі експерти, що проводили в Україні моніторинги з даної тематики, наголошували на необхідності максимальної регламентації усіх процедур, що стосуються дозвільної та контрольно-наглядової діяльності. Наприклад, головною перешкодою корупції в адміністративних органах має бути чітка детальна прописаність усіх дозвільних процедур, що посадовець крок за кроком повинен робити в тій чи іншій ситуації. Також, для зменшення корупції у сфері надання адміністративних послуг треба, наприклад, максимально скоротити кількість різноманітних довідок, які підприємець має збирати.

Як свідчить судова практика розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь, а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог старого Закону України „Про боротьбу з корупцією” (1995р.), основними видами службових злочинів є одержання хабара – що можна також назвати наслідком низької заробітної плати посадовців. Найчастіше суб’єктами корупційних злочинів були посадові особи місцевого самоврядування – сільські голови. Для таких злочинів характерна наявність безпосереднього зв’язку між вчиненим особою діянням та посадою, яку вона обіймає, чи службовою діяльністю, яку здійснює, тобто суспільно небезпечне діяння безпосередньо зумовлено використанням службового становища суб’єктом, який вчиняє злочин.

Водночас необхідно зазначити, що приклади засудження осіб за дії, пов’язані з одержанням винними особистої матеріальної вигоди, порушення вимог закону про спеціальні обмеження щодо державних службовців чи інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, порушення фінансового контролю або за невжиття заходів щодо боротьби з корупцією, відсутні.

Згідно з чинним законом відповідальність за одержання хабара можуть нести лише службові особи. Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Об’єктивна сторона злочину полягає в одержанні хабара в будь-якому вигляді. Відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був він обумовлений до їх вчинення, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити.

Оскільки одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які дають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов’язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо).

Послуги, пільги, переваги, які не мають майнового характеру (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання їх може розцінюватись як інша (некорисна) зацікавленість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за Кримінальним кодексом України.

Матеріальні блага можуть бути одержані особою як безпосередньо, так і через членів її сім’ї, третіх осіб, поштою або в інший спосіб. Посадові особи несуть відповідальність за одержання матеріальних благ як для себе особисто, так і для родичів, знайомих тощо.

Зважаючи на необхідність запобігання корупційним правопорушенням та забезпечення законності притягнення до відповідальності винних осіб, належний нагляд за правильним застосуванням законодавства у справах даної категорії здійснюють судові органи.

В цілому необхідно констатувати, що на сьогоднішній день в Україні здійснюється широкий комплекс заходів, спрямованих на подальше удосконалення законодавчої бази з метою усунення норм, які можуть привести до виникнення корупційних відносин в суспільстві. Оптимізація нормативного регулювання найбільш складних сфер суспільного життя, аналіз нормативних правових актів при проведенні нормотворчої діяльності на предмет виявлення в них норм, які містять умови для виникнення корупційних відносин, підвищення престижу державної служби, а також відповідальності державних службовців, оптимізація роботи всіх органів, покликаних забезпечувати законність, дозволить державі активно протистояти проявам корупції і скоротити корупційну злочинність до мінімального рівня.


Начальник відділу кадрової

роботи та державної служби

Головного управління юстиції

Міністерства юстиції України в АРК М.В.Фокіна


Література, яка використана при підготовці інформації:


1) Проект Закону України „Про засади запобігання та протидії корупції в Україні” від 17 грудня 2010 року № 7487.

2) Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 05 жовтня 1995 року № 357/95-ВР

3) Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" від 11 червня 2009 року № 1506-VI.

4) Закон України "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" від 11 червня 2009 року № 1507-VI.

5) Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” від 11 червня 2009 року № 1508-VI.

6) Узагальнення Верховного суду України від 01 квітня 2008 року „Судова практика розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь, а також справ про адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону від 05 жовтня 1995 року „Про боротьбу з корупцією.”

7) Постанова пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року № 5 „Про судову практику у справах про хабарництво”.

8) Резолюція VIII Конгресу ООН по запобіганню злочинності «Практичні заходи боротьби з корупцією» (Гавана, 1990 рік)