Geum.ru

Киричук О. В., Колесникова В. Ф., Шелест І.І., Матвієнко Л.І., Смирнова О. П

Вид материалаДокументы

Содержание


Взаємозв'язки між емпатією (за методикою В.В.Бойко)
Чинники, що впливають на адекватність самооцінки
Низька самооцінка.
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Ми бачимо, що середнє значення загального рівня емпатії досліджуваної групи майбутніх практичних психологів знаходиться на нижній межі середнього рівня. Середні значення параметрів всіх інших шкал, крім останньої, також знаходяться на середньому рівні. Середнє значення емоційного відгуку (5 балів) вказує на не дуже добру проявленість даної властивості у досліджуваній групі.

Оцінки за шкалами виконують допоміжну роль в інтерпретації основного показника – загального рівня емпатії. Розподіл відсоткового співвідношення загальних рівнів емпатії у досліджуваній групі майбутніх практичних психологів наочно представлено на коловій діаграмі (див. діаграма 1).


Діаграма 1. Розподіл відсоткового співвідношення загальних рівнів емпатії в досліджуваній групі (за методикою В.В.Бойко).

Як бачимо, в групі відсутні слухачі з низьким рівнем емпатійності. Проте, дещо викликає занепокоєння те, що і дуже високий рівень емпатійності в групі має всього 1особа. Окрім того, майже половина слухачів у досліджуваній групі мають значення емпатійності на заниженому рівні. Очевидно, що їм дещо бракує чутливості, терпіння, витримки, інтересу до оточуючих, заглибленості в їх почуття, в мотиви їх поведінки, готовності йти на контакт з ними. Тобто, спостерігається недостатній розвиток емпатійної спрямованості в структурі особистості майбутнього психолога, що може слугувати певним сигналом деякого неблагополуччя в особистісній та соціальній сфері.

Майже одночасно з дослідженням рівня емпатійності за методикою В.В.Бойко, в групі також було проведено дослідження рівня емпатії за методикою І.М.Юсупова. Згідно з Є.П. Ільїним, значення результатів дослідження за методикою І.М.Юсупова може знаходитись на 5 різних рівнях. При сумі балів від 82 до 90 у людини дуже високий рівень емпатійності, від 63 до 81 бала – високий рівень, від 37 до 62 балів – середній рівень, від 12 до 36 – низький рівень, 11 балів і нижче – дуже низький рівень емпатійності. Середнє значення рівня емпатії в досліджуваній групі становить 63 бали, що всього на 1 бал вище середнього рівня. Проте, це дещо вище положення в порівнянні з аналогічним показником, одержаним за методикою В.В.Бойко. Можливо, методика І.М.Юсупова орієнтована на виявлення більш загального рівня емпатії (мається на увазі, що більше враховуються життєвий досвід та розвинуті в процесі його набуття певні складові емпатії), в той час, як методика В.В.Бойко більше спрямована на виявлення вроджених емпатійних здібностей.

Розподіл відсоткового співвідношення рівнів емпатійності, наочно представлений на коловій діаграмі 2.



Діаграма 2. Розподіл відсоткового співвідношення рівнів емпатії серед слухачів досліджуваної групи (за методикою І.М.Юсупова).

Згідно цього розподілу, відсутність у досліджуваній групі майбутніх психологів слухачів з низьким та дуже низьким рівнем емпатії і в той же час наявність у більшої частини групи високого рівня емпатії, свідчать про достатньо високу придатність майбутніх практичних психологів до професійної діяльності. Про це також свідчить і той факт, що у досліджуваних відсутній дуже високий рівень емпатії (на думку автора методики, люди з дуже високим рівнем емпатії неадекватно реагують на певні життєві ситуації, що неприпустимо для психологів). Порівняльний розподіл відсоткового співвідношення рівнів емпатії у досліджуваній групі, згідно з результатами емпіричних досліджень за методиками В.В.Бойко та І.М.Юсуповим наочно представлений на рис. 1.

Рис. 1. Порівняльний розподіл відсоткового співвідношення рівнів емпатії.

З метою перевірки зв’язку емпатійності з особистісними якостями практичних психологів було використано методику „16-факторний особистісний опитувальник” (форма А, яка складається з 187 пунктів) Р.Кеттелла. Величини середніх значень кожної з властивостей особистості згідно одержаних результатів 16-факторного опитувальника Р.Кеттела наглядно представлені на Діаграмі 3.



Діаграма 3. Середні значення властивостей особистості в досліджуваній групі згідно результатів 16-факторного опитувальника Р.Кеттела.

Як видно з діаграми, максимальне значення - 8 балів в досліджуваній групі має фактор «В»(„+”) – розвинутість мислення, високий інтелект, дещо нижче значення – 7 балів мають фактори «І»(„+”) – премсія або чуттєвість, «L»(„+”) – протенсія або підозрілість та фактор «Q2»(„+”) – нонконформізм або самодостатність. Мінімальне значення – 4 бали має фактор «G»(„–”) – низьке супер-его або безпринципність, що характеризується певною легковажністю і залежністю від почуттів.

Для визначення тісноти та напрямку кореляційного зв’язку між загальним рівнем емпатії, її складовими, емоційним відгуком згідно опитувальника В.В.Бойко, та 16-факторними властивостями особистості практичного психолога, нами було використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Для обчислення коефіцієнта рангової кореляції використовувалась спеціальна програма для ПК, призначена для статистичної обробки результатів у психології, яка називається „SPSS for Windows”. Одержані результати наочно представлені в зведеній таблиці (див. таблицю 2).


Таблиця 2.

Взаємозв'язки між емпатією (за методикою В.В.Бойко)



та факторами тесту Р.Б. Кеттелла (16PF)




































Фактори тесту Р.Б. Кеттелла (16PF)
Загальний рівень емпатії
Раціональний канал емпатії
Емоційний канал емпатії
Інтуїтивний канал емпатії
Установки
Проникаюча здатність
Ідентифікація
Емоційний відгук

замкнутість-товариськість (А)
0,44
0,20
-0,25
-0,30
-0,33
0,48
0,42
0,28

інтелект (В)
0,12
-0,20
0,02
0,24
0,08
0,23
0,08
0,08

емоційна нестійкість-емоційна стабільність (С)
0,24
0,07
-0,12
0,39
-0,16
-0,03
0,51
-0,06

підкореність-домінантність (Е)
-0,16
0,20
-0,17
0,14
-0,18
-0,41
-0,22
-0,13

стриманість-експресивність (F)
0,19
-0,05
0,01
-0,01
0,13
0,04
0,22
0,02

підвладність почуттям-нормативність поведінки (G)
-0,30
-0,02
-0,04
-0,04
-0,19
-0,29
-0,32
-0,14

сором'язливість-сміливість (H)
-0,15
-0,02
-0,30
0,02
-0,15
-0,13
0,33
-0,30

жорстокість-чутливість (I)
0,05
-0,05
0,37
0,39
-0,12
0,04
0,01
-0,12

довірливість-підозрілість (L)
0,27
0,30
-0,03
0,16
0,05
-0,05
0,12
-0,10

практичність-розвинута уява (М)
0,17
-0,20
0,07
0,15
0,09
-0,17
0,27
0,18

прямолінійність-дипломатичність (N)
0,41
0,17
0,21
-0,16
-0,19
-0,20
0,57
0,38

самовпевненість-тривожність (О)
0,08
-0,01
-0,01
-0,21
0,39
0,17
-0,31
0,05

консерватизм-радикалізм (Q1)
0,13
0,20
-0,23
0,20
-0,01
-0,05
0,02
-0,10

конформізм-нонконформізм (Q2)
0,35
0,07
0,04
0,54
0,01
0,18
0,38
0,15

низький самоконтроль-дисциплінованість (Q3)
-0,32
-0,05
-0,19
0,04
-0,27
-0,41
-0,15
-0,17

розслабленість-напруженість (Q4)
-0,01
0,03
0,02
-0,24
0,21
0,12
-0,30
0,09

Розрахунки коефіцієнта рангової кореляції Спірмена проводились для рівня статистичної значимості ρ≤ 0,01. Критичне значення коефіцієнта для даної вибірки становить = 0,41.

Результати, надані в таблиці 2, вказують на значиму позитивну кореляцію ( ≥ ) всього у декількох випадках:

- між загальним рівнем емпатії і фактором „А” „+” (товариськість);

- між загальним рівнем емпатії і фактором „N” „+” (дипломатичність);

- між інтуїтивним каналом емпатії і фактором „Q2” „+” (нонконформізм);

- між каналом проникаюча здатність і фактором „А” „+” (товариськість);

- між каналом ідентифікації і фактором „А” „+” (товариськість);

- між каналом ідентифікації і фактором „С” „+” (емоційна стійкість);

- між каналом ідентифікації здатність і фактором „N” „+” (дипломатичність);

Кореляція на значимому рівні між емоційним відгуком (емоційним каналом емпатії) та 16-факторними профільними властивостями особистості досліджуваних відсутня зовсім.

В той же час, як ми бачимо із одержаних результатів, існує значима кореляція між каналом проникаючої здатності і фактором „Е” „–” (залежність від почуттів, поступливість, легко виводиться із рівноваги керівництвом) і фактором „Q3” „–” (внутрішня конфліктність, низький самоконтроль), яка могла б бути незначимою при наявності у майбутніх практичних психологів високого рівня емпатії.

Для більш поглибленого розуміння отриманих результатів необхідно приділити увагу факту відсутності значимих кореляційних зв’язків між емоційним каналом емпатії, емоційним відгуком та особистісними факторами. В руслі даної роботи це питання було для нас особливо важливим, оскільки за результатами здійсненого короткого аналізу наукової літератури з психології емпатії, саме емоційний відгук є центральним стрижнем емпатії. А в досліджуваній групі майбутніх практичних психологів середнє значення емоційного відгуку (відповідно і емоційного каналу емпатії) знаходяться на низькому рівні. Очевидно, це призвело до того, що і середнє значення загального рівня емпатії знаходяться також на низькому і середньому рівнях.

Як засвідчує аналіз літературних джерел, для успішної професійної діяльності практичного психолога рівень емпатії має бути на високому рівні. Отже, згідно з результатами дослідження, бачимо певну невідповідність слухачів досліджуваної групи професійним вимогам. Тому для даної групи бажано було б провести спеціальний десятиденний тренінг по формуванню емоційного відгуку, який є основою для розвитку емоційного компонента емпатії. Такого типу тренінги можна використовувати з метою підвищення емпатійності студентів під час їх навчання у вузах за спеціальністю „практична психологія”. В процесі реалізації такого тренінгу вирішуються наступні завдання:
  • закріплення альтруїстичної спрямованості, яка лежить в основі співчуття;
  • формування загальної позитивної орієнтації, відкритості, довіри у взаємовідносинах;
  • розвиток власної емоційності, сензитивності, здатності до рефлексії тощо;
  • сприяння розвитку професійної ідентифікації;
  • розвиток схильності до управління власними емоціями у критичних ситуаціях.

На нашу думку, вирішення цих завдань сприяє формуванню високого рівня емпатійності у майбутніх практичних психологів. Аналіз професійної придатності майбутнього практичного психолога має не тільки професіографічний, але й загальнопсихологічний зміст, оскільки вибір професії часто відображає основні емоційні потреби індивіда, а професійні установки є основним аспектом життєвих установок. Отримані результати можуть бути використані в практичній роботі науковців, освітян та працівників соціальної сфери.

Список літератури:

  1. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М. Филинг, 1996.
  2. Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб’єкт-суб’єктної педагогічної парадигми // Психологія: Зб. наук. пр. - Вип. 4. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. - с. 61-67.
  3. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной литературе. Исторический обзор и современное состояние проблемы // Вопросы психологии. – 1975, № 2, с. 147 - 158.
  4. Панок В.Г. Концептуальні підходи до формування особистості практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 4. –с. 5.; 1998. – № 5. –с. 4.
  5. Роджерс К. Эмпатия / В кн. Психология эмоций: Тексты. Под редакцией .К. Вилюнаса, Ю.Б. Гиппенрейтер. - М.: МГУ, 1984. - с. 235 - 237.



УДК 371.72

Основні структурні компоненти здорового способу життя старшокласників у сім'ї.

Н. П. Зубалій, (м.Київ)

М. Д. Зубалій (м.Київ)

Постановка проблеми. Вивчення літератури (В.М.Баранов, М.Я. Віденський, Г.І. Власюк, В.І. Глухов, А.П. Голобородько, А.Г.Горшков, С.А. Закопайло, В.Ю. Кузьменко, О.П. Лаптєв, В.М. Оржеховська, О.І. Пилипенко, Л.П. Сущенко та ін.) засвідчує, що в останні роки активізувалася увага вчених до дослідження питань здорового способу життя, ведеться кваліфікованіша його пропаганда у засобах масової інформації. Проте проблема покращення здоров'я підростаючого покоління залишається невирішеною. Про це свідчать обстеження учнів загальноосвітніх шкіл за інформаційно-діагностичною оздоровчою програмою "Школяр". Аналіз отриманих результатів показує, що 70 відсотків школярів мають низький та нижче середній рівень здоров'я, багато перебувають на диспансерному обліку й лише 5-7 відсотків учнів старших класів закінчують школу здоровими. В даний час розв'язання проблеми покращення здоров'я дітей у сім'ї в основному покладено на батьків, більшість з яких через неосвіченість, починають з раннього віку відлучати своїх дітей від регулярних занять фізичною культурою, рухової активності та ведення здорового способу життя. Неправильний підхід до фізичного виховання дітей у сім'ях наносить значної шкоди їх фізичному, психічному, соціальному і духовному здоров'ю. Не підтримують такі батьки й тісних зв'язків з учителями фізичної культури та керівниками спортивних секцій, які покликані сприяти зміцненню здоров'я школярів, організації здорового способу життя в школі, сім'ї та за місцем проживання.

Аналіз практики показує, що витоки означених явищ пов'язані з недостатньою увагою до впровадження ідей здорового способу життя у сім'ях та в навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл. Отримані результати засвідчують, що сучасні батьки, керівники спортивних секцій і вчителі виявляються не зовсім підготовленими до пропаганди переваг здорового способу життя й самі не завжди є у цьому позитивним прикладом для учнів. Наприклад, у процесі опитування молодих учителів фізичної культури було виявлено, що не всі вони знають основні структурні компоненти здорового способу життя й називають лише заняття фізичною культурою І спортом, попередження куріння, рухову активність. Не володіють сучасними знаннями щодо структурних компонентів здорового способу життя й учні старших класів. Проведене анкетування 233 старшокласників свідчить, що 89 відсотків з них під структурними компонентами здорового способу життя в сім'ях розуміють не вживання спиртного, не паління, заняття спортом. 2 відсотки додали, що до складових компонентів здорового способу життя в сім'ї необхідно також включити загартування й виконання гігієнічних вимог. З цього витікає, що більшість учнів старших класів мають поверхове уявлення про сутність і зміст здорового способу життя в сім'ї.

Результати дослідження. Ознайомлення з літературними джерелами останніх років [4, 6, 8, 9, 11], в яких розкривається сутність і зміст здорового способу життя, показує, що до його структурних компонентів різні автори зараховують: організацію рухової активності; профілактику шкідливих звичок; виконання вимог санітарії, гігієни і загартування; режим навчання, праці та відпочинку; режим харчування; організацію сну; культуру спілкування; культуру сексуальної поведінки; психофізичну регуляцію організму тощо.

Більшість учених [1, 5, 7, 10] вважають, що в сучасних умовах життєдіяльності організація рухової активності є обов'язковою складовою здорового способу життя старшокласників у сім'ї. Адже рухова активність - це та частина їхньої діяльності, яка через покращення й зміцнення здоров'я дозволяє краще проявляти особистісні духовні, естетичні й фізичні якості, робить їх всебічно й гармонійно розвиненими, красивими духом і тілом, що поєднують інтелектуальний, соціальний, психологічний і руховий компоненти. Під руховою активністю розуміють регламентоване за інтенсивністю фізичне навантаження, яке повністю задовольняє біологічну потребу в русі, відповідає функціональним можливостям організму, сприяє зміцненню здоров'я та гармонійному розвитку особистості учня. Оптимальним руховим режимом для старшокласників є такий, при якому вони відводять на заняття 8-12 годин на тиждень. При цьому на цілеспрямовані регулярні заняття фізичними вправами вони мають витрачати не менше 6-8 годин. Решта часу доповнюється фізичною активністю учнів у режимі дня (самостійні заняття фізичними вправами, ранкова гігієнічна гімнастика, гімнастика до уроків, активний відпочинок на великих перервах, фізкультурні хвилинки, прогулянки, виконання домашніх завдань з фізичної культури, фізкультурні паузи, походи вихідного дня тощо). Щоб виконувати даний руховий режим старшокласники мають займатися фізичними вправами 1,3-1,8 годин на день. Необхідними умовами цих занять у сім'ї мають бути вільний вибір засобів і методів їх використання, висока мотивація, позитивний емоційний та функціональний ефект від затрачених фізичних, вольових та емоційних зусиль. Здоровий спосіб життя в сім'ї неможливо поєднувати зі шкідливими звичками [1], які виснажують організм, роблять його нежиттєздатним, а в деяких випадках ведуть до самогубства. Вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин також підвищує рівень ризику багатьох захворювань, які справляють негативний вплив на здоров'я старшокласників. У той же час проведене анонімне анкетування дозволило виявити , що всі з опитаних старшокласників не один раз вживали алкоголь, а 30 відсотків з них майже регулярно вживають його у вихідні дні. Регулярно палять 55 відсотків, 10 відсотків по разу приймали наркотичні речовини, з них 2 відсотки - внутрішньовенно. В Україні, наприклад, кількість курців поповнюється в основному за рахунок підлітків та учнів старших класів. Якщо у Києві за даними досліджень у віці 12-13 років курять майже 7 відсотків підлітків, то серед 16-літніх старшокласників - уже 40 відсотків, а в старших класах починають курити й дівчата. Багато з них вважають, що сигарети додають їм сучасного і незалежного вигляду. Вони ще не думають про те, що ризикують своїм здоров'ям і здоров'я майбутніх дітей. Як бачимо, у цьому віці учні старших класів ще глибоко не задумуються про наслідки шкідливих звичок, тому завдання батьків і вчителів - допомогти їм не стати на цей згубний шлях, сформувавши в них настанови на негативне ставлення до куріння, алкоголю та наркотиків. Основною перешкодою виникнення у школярів потягу до шкідливих звичок є утворення внутрішнього культурного стрижня особистості, її моральних цінностей, постійної потреби у фізкультурно-оздоровчій, спортивній, навчальній та трудовій діяльності, чітка організація в домашніх умовах власного навчання та активного відпочинку, включення у свою життєдіяльність засобів фізичної культури та спорту.

Важливим складовим компонентом здорового способу життя старшокласників у сім'ї є особиста гігієна, санітарія та загартування організму. Дотримання вимог санітарії та гігієни тіла сприяє правильній життєдіяльності організму, покращенню обміну речовин, кровообігу, дихання, розвитку розумових та фізичних здібностей. Загартування організму є важливим засобом профілактики наслідків охолодження організму або дії високих температур. Воно знижує кількість простудних захворювань у 2 - 5 разів, а в окремих випадках майже повністю їх вилучає. У той же час результати анкетування старшокласників показали, що більшість з них в основному знають основні правила та принципи загартування, але виконують їх лише 6 відсотків. Отже, починаючи загартування, учні старших класів мають дотримуватися поступовості, індивідуальності, безперервності та різноманітності засобів загартування. Найпоширенішими засобами загартування в сім'ї є сонце, повітря, вода, ходіння босоніж, душ тощо. Так, наприклад, загартування за допомогою душу передбачає поступове доведення його до холодного (нижче 20 градусів). Коли старшокласники уже можуть переносити прохолодні (33-20 градусів) і навіть холодні душі, то тоді їм можна переходити до загартування контрастним душем, що має на організм більш сильний вплив. Контрастний душ нормалізує тонус дрібних артеріальних судин, артеріол, сприяє зняттю й запобіганню виникнення судинних спазмів, профілактиці й попередженню судинних неврозів, вегетативних дистоній, гіпертонічних хвороб, які з'являються у сучасних учнів. Методичними особливостями загартування контрастним душем є те, що, починаючи з 2-3 хвилин прийняття душу, міняють при цьому теплий душ (30 секунд при температурі 36-37 градусів) на менш теплий (15-30 секунд при температурі 20-23 градуси). Потім можна прагнути довести температурний контраст до 20 градусів (гарячий душ - 40 градусів, холодний - 15-20 градусів). Чергування теплої і прохолодної води сприяє підвищенню кровообігу в судинах, поліпшенню харчування тканин, у результаті чого вони стають більш стійкими до дії холодових та інфекційних чинників.

Важливе значення у дотриманні здорового способу життя в сім'ї має режим навчання, праці та відпочинку. Аналіз же фактичних даних про життєдіяльність сучасних старшокласників свідчить про його невпорядкованість і хаотичну організацію. Це відображається на таких важливих компонентах, як несвоєчасний прийом їжі, систематичне недосипання, недостатнє перебування на свіжому повітрі, недостатня рухова активність, відсутність процедур загартування організму, виконання самостійної навчальної роботи у часи сну, шкідливі звички тощо. В той же час добре складений режим дня є основою правильної життєдіяльності усіх учнів старших класів. Їх опитування показало, що лише 25 відсотків з них певним чином дотримуються режиму дня. Наукові дані переконливо показують, що старшокласникам особливо необхідно вести чітко організований здоровий спосіб життя, дотримуватися режиму навчання, відпочинку, харчування, сну та регулярних занять фізичними вправами. Під час повсякденного повторення звичайного устрою життя в сім'ї між цими процесами швидко встановлюється взаємозв'язок, закріплений ланцюгом умовних рефлексів. Завдяки цій фізіологічній властивості попередня діяльність є ніби поштовхом до наступної, готуючи організм до легкого та швидкого переключення на новий вид діяльності, що забезпечує її краще виконання. Режим дня кожного старшокласника має бути індивідуальним, відповідати конкретним домашнім умовам, стану здоров'я, рівню працездатності, особистим інтересам та нахилам. Режим дня буде виконуватися лише тоді, коли він динамічний, побудований з урахуванням непередбачених обставин, які можуть виникати під час навчання в школі та занять фізичними вправами у фізкультурному гуртку, спортивній секції тощо.

Провідну роль у дотриманні здорового способу життя учнів старших класів у сім'ї відіграє харчування, яке передбачає додержування режиму прийому їжі та збалансований раціон. У зв'язку з цим кожний старшокласник повинен знати принципи харчування, уміти регулювати масу свого тіла, звертати увагу на якість продуктів, яка в останні роки знизилася. Це, як відомо, зумовлено, перш за все, забрудненням повітря, ґрунту, води, що привело до перевищення норм важких металів, нітратів, пестицидів у рослинній їжі, м'ясі, рибі, молоці. Тому старшокласники і їх батьки мають знати, що харчування - це фізіологічно повноцінне приймання їжі з урахуванням віку, статі, характеру навчання, тренування, праці та інших вище названих факторів. Воно має будуватися на принципах досягнення енергетичного балансу; встановлення правильного співвідношення між основними харчовими речовинами - білками, жирами та вуглеводами; збалансованості мінеральних речовин та вітамінів. До режиму харчування старшокласників слід підходити індивідуально. Головне правило – повноцінно харчуватися не менше 3-4 разів на день. Систематичне порушення режиму харчування погіршує обмін речовин і сприяє виникненню захворювань органів травлення. Під час занять фізичними вправами приймати їжу слід за 2 -2,5 годин до тренувань та через 30 - 40 хвилин після їх завершення.

Обов'язковою складовою частиною здорового способу життя й щоденного відпочинку старшокласників у сім'ї є повноцінний сон. Саме під час сну особливо інтенсивно відбуваються відновлювальні процеси у головному мозку, а також здійснюється систематизація інформації, що отримана під час неспання, та її передача з механізмів короткотермінової пам'яті у довготермінову. Тому гігієністи рекомендують спати учням в середньому 8-10 годин на добу. Години, відведені для сну, не можна розглядати як резерв часу, який можна використовувати з іншою метою, тому що в результаті недосипання у них з'являється слабкість, головні болі, знижується працездатність, підвищується втомлюваність. Однією з причин порушення сну може бути перевтома, викликана невірно побудованими уроками в школі та заняттями в спортивній секції, фізкультурному гуртку. Це, зокрема, надмірна інтенсивність навчальних занять, тривале виконання фізичних вправ з недостатнім відпочинком. Перевтома може викликати у старшокласників і підвищену сонливість. Тому в цьому випадку необхідно зменшити фізичні та інші навантаження, перебудувавши методику проведення уроків фізичної культури та організацією позакласних фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів. Напружену розумову працю з виконання домашніх завдань необхідно припиняти за 1,5 години до сну, оскільки вона створює у корі головного мозку замкнені цикли збудження, які вирізняються високою стійкістю.

Чільне місце у структурі здорового способу життя учнів старших класів у сім'ї відводиться культурі спілкування, яка включає систему знань, норм, цінностей та прикладів поведінки, встановлених у сім'ї та суспільстві. Для старшокласників це важлива умова задоволеності їхніх взаємин з навколишнім життям, запорука психічного, фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку особистості. Культура спілкування в сім'ї базується на таких особливостях мислення, як відвертість, гнучкість, нестандартність дій. Володіння розмовною мовою вимагає наявності великого запасу слів, образності та правильності вимови; вміння виділяти з почутого сутність справи; коректної постановки питань; стислості та точності відповідей на запитання; логічності висловлювання. Розвитку культури спілкування старшокласників сприяє участь у фізкультурно-оздоровчій та спортивно-масовій діяльності з її численними зв'язками і стосунками з однокласниками та іншими учасниками.

Велике значення в системі здорового способу життя учнів старших класів у сім'ї має культура сексуальної поведінки, яка є одним із аспектів соціальної поведінки людини. Тим часом практика показує, що більшість старшокласників не мають достатнього уявлення про те, як стежити за своїм сексуальним здоров'ям, погано обізнані з питань статевої культури. Як видно з результатів дослідження, проведеного Українською асоціацією планування сім'ї 40 відсотків батьків не обговорюють з підлітками і старшокласниками питання сексуального розвитку. І хоча ставлення до сексуальних стосунків у нашому суспільстві стало ліберальнішим, проте культура сексуального і статевого здоров'я старшокласників не підвищилась і їх обізнаність з цих питань є невисокою, а з багатьох і досить низькою. Тим часом дослідження вчених свідчать, що 73,6 відсотків сучасних старшокласників мали регулярні й нерегулярні статеві стосунки, 61,2 відсотка почали його у віці 15-17 років, проте 21 відсоток не вживали заходів для запобігання вагітності. 62,4 відсотків відповідей про небажання запобігати вагітності без пояснення причин свідчать про легковажне ставлення молоді до статевого життя як юнаків (67,7 відсотків), так і дівчат (55,8 відсотків). Лібералізація ж статевої моралі, зміна партнерів разом із низькою сексуальною культурою породжують ряд серйозних наслідків - аборти, розповсюдження венеричних захворювань, ВІЛ/СНІДу. Культура формує еротичний ритуал залицяння та сексуальної техніки, залишаючи місце для індивідуальних або ситуативних варіацій, зміст яких може значно змінюватися. Фізична привабливість лежить в основі статевої уваги, тому старшокласники мають надавати більшого значення фізичній культурі особистості, формуванню красивої постави тощо.

Обов'язковою складовою частиною здорового способу життя старшокласників у сім'ї, вважають дослідники, є психофізична регуляція організму. Проблеми в сім'ї, навчанні, образи, незадоволення життям, страх, дефіцит часу, різкі зміни умов життя - все це викликає в учнів негативні емоції, під впливом яких виникають стресові стани. Практика ж засвідчує, що сьогодні процес навчання може призводити старшокласників до патологічного стресу, що проявляється у вигляді невротичних станів. Цьому сприяють дефіцит часу, інформаційні перенавантаження, стрімке зростання обсягу знань, які необхідно засвоїти в школі. Якщо 10-15 років тому оновлення обсягу знань у головних галузях відбувалося за 10 років, то тепер — кожні 3-5 років, а в деяких галузях науки - значно швидше, що й впливає на оновлення змісту навчальних предметів. У зв'язку з цим розумова діяльність старшокласників здійснюється за умов великих інформаційних навантажень і умовах дефіциту часу. Це неминуче й призводить до перевтомлення, загострення хронічних хвороб та стресів. Перевтомлення старшокласників відбувається при сумарному впливі залишкових явищ попередньої втоми з наявною, а саме при недостатньому або нераціональному відпочинку, викликаному порушенням сну, довготривалим перебуванням біля телевізора, комп'ютера, зловживанням алкогольних напоїв, переїданням, а також значними навчальними навантаженням у школі напередодні. Невідповідність відпочинку та навчального навантаження призводить до довготривалого порушення процесів циклу виснаження-відновлення. Перевтомлення старшокласників характеризується тим, що з самого початку навчання їхня працездатність знижується протягом навчального дня й у них з'являється відчуття підвищеної перевтоми. Стрес же є головною причиною виникнення неврозів [3]. Антистресову дію забезпечує регулярне фізичне навантаження, яке знімає тривогу та пригніченість старшокласників. Тому важливо, щоб заняття фізичними вправами в сім'ї приносили їм насолоду, відволікали їх від повсякденних негараздів. Існують також інші ефективні методи боротьби зі стресом: психофізична регуляція за допомогою аутогенного тренування, гімнастика для дихання, тренування уваги, нетрадиційні методи оздоровлення тощо.

Список літератури:

1. Баранов В.М. За здоровый образ жизни: физкультура против вредных привычек. - К.: Здоров'я. 1988.- 128 с.

  1. Богданов Г.П. Школьникам - здоровый образ жизни. - М.: Физкультура и спорт. 1989. - 192 с.
  2. Васильев В.Н. Здоровье и стресс. - М.: Знание. 1991. - 160 с.
  3. Виленский М.Я. Горшков А.Г. Основы здорового образа жизни: Учебн. пособие. -М.:МНЗПУ. 1995.-90 с.
  4. Глухов B.I. Фізкультура у формуванні здорового способу життя. - К.: Здоров'я. 1989. -72 с.
  5. Грушко B.C. Основи здорового способу життя для всіх і кожного. - Тернопіль: Астон. 1999.-368 с.
  6. Кузьменко В.Ю. Виховання в учнів 8-9 класів здорового способу життя: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 (Інститут проблем виховання АПН України). - К., 2003. - 21 с.
  7. Оржеховська В.М., Габора Л.І. Збереження репродуктивного здоров'я неповнолітніх. Навчально-методичний посібник. - К.: ТОВ "ХІК", 2004. - 124 с.
  8. Педагогіка здорового способу життя: Орієнтовна програма для установ післядипломної педагогічної освіти та педагогічних навчальних закладів / В.М. Оржеховська, О.І. Пилипенко. - К. 2004.-42 с.

  1. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков. - М.: Медицина, 1991. - 272 с.
  2. Сущенко Л.П. Здоровий спосіб життя людини. Додаткові матеріали. - Запоріжжя: ЗДУ. 1999.-324 с.



Професійна психолого-педагогічна підготовка викладачів ВНЗ системи МВС України: сучасний стан та проблеми

Волошина О.В.


На сучасному етапі розвитку нашої держави відбувається становлення нової системи освіти, зорієнтованої на входження до світового освітнього простору. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу.

Відбувається заміна освітньої парадигми: пропонуються інший зміст, інші підходи, інше право, інші відносини, інша поведінка, інший педагогічний менталітет. Пріоритетне місце в цьому процесі належить викладачам вищих навчальних закладів України.

На відміну від викладачів вищих навчальних закладів педагогічного профілю, які мають професійну вищу педагогічну освіту, збагачену особистим досвідом викладання та педагогічними дослідженнями в аспірантурах педагогічних ВНЗ, викладачі багатьох відомчих ВНЗ (зокрема навчальних закладів системи МВС) здебільшого не мають професійної психолого-педагогічної підготовки, а є спеціалістами різних предметних областей, не зорієнтованих на діяльність в сфері освіти.

В освітніх закладах МВС України переважно працюють викладачі, які були досвідченими співробітниками практичних підрозділів ОВС, але їх спеціалізація не зорієнтована на професійну роботу в сфері вищої освіти. Багато з них за довгі роки роботи у певному навчальному закладі стали професіоналами високого класу в цій сфері суспільної практики, однак таке становлення, засноване на емпіричному засвоєнні нової для професіонала-практика педагогічної діяльності, може тривати десятиріччями.

В недалекому минулому з таким становищем ще можна було змирятися, бо молоді викладачі безпосередньо навчалися у своїх досвідчених колег, переймали їх викладацький досвід. Сьогодні змінилися соціально-економічні умови, виникли нові напрями та пріоритети освіти, які порушили цей зв`язок та наступність поколінь викладачів. Виникла об’єктивна необхідність у спеціальній професійній науково забезпеченій підготовці спеціалістів юридичного профілю роботи в сфері вищої освіти.

Система професійної освіти кадрів ОВС вимагає висококваліфікованих викладачів, оскільки головна “зброя ” педагога – його власна особистість, професійна зрілість, що дозволяють знаходити оптимальні педагогічні рішення в “виробничій ” ситуації, яка постійно змінюється. Професійна зрілість педагога багато в чому визначається ступенем засвоєння еталонних вимог до професійно-педагогічної діяльності у поєднанні з індивідуальною творчістю на кожному етапі розвитку його особистості. Ці вимоги втілюються в професійно значимих знаннях, навичках, уміннях і якостях, що виступають субстратом професійного розвитку особистості педагога. Джерелами їхнього формування є вироблені педагогічною теорією і практикою положення, висновки і рекомендації.

Аналіз історії становлення і розвитку професійної психолого-педагогічної підготовки педагогічних кадрів в освітніх закладах МВС показує, що вона здійснювалася і здійснюється на базі накопиченого практичного досвіду, окремих теоретичних поглядів та уявлень. Найбільш повно вони викладені в наукових працях О.В. Афанасьєвої, А.С. Батишева, І.В. Біочинського, А.В. Буданова, І.В. Горлинського, В.М.Кукушина, І.А.Латкової, А.І. Папкіна, В.І. Постоєва, С.Ф. Сердюка, А.М.Столяренко, М.П. Стурової, В.П. Трубочкіна, О.В. Юдіної та ін.

Вивчення історичного і сучасного досвіду професійної психолого-педагогічної підготовки викладачів у вищій школі, аналіз досліджень цієї проблеми дозволили сформулювати основні риси індивідуально-розвиваючої підготовки викладачів до педагогічної діяльності. Характер і спрямованість такої підготовки означає, що вона насамперед націлена на: а) формування у викладачів адекватного уявлення про себе, свої реальні і потенційні можливості та здібності; б) найбільш повне розкриття індивідуальних особливостей педагогів у процесі професійно-педагогічної підготовки; в)