Оргкомітет IV міжнародної науково-практичної конференції
| Вид материала | Документы |
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Оргкомітет IV міжнародної науково-практичної конференції, 6452.34kb.
- Людина, культура, техніка у новому тисячолітті”, 232.98kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного, 4445.02kb.
- Програма X міжнародної науково-технічної конференції " авіа-2011" 19-21 квітня київ, 1105.86kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
студентка 2 курсу юридичного факультету
Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна
В гносеологічному плані правові принципи є ідеями і положення , які одного боку відображають пануючі погляди з питань права, які характерні для даної історичної епохи; з іншого боку формулюють певні вимоги, які виражені в узагальненій формі і адресовані учасникам правових відносин.
Вплив принципів на громадян полягає в тому, що вони допомагають вихованню громадян, формування у них високої правової культури, і тим самим утриманні нестійких осіб від скоєння злочину.
Келіна С.Г. та Кудрявцев В.Н., вбачаючи необхідність закріплення кримінально-правових принципів у вигляді статей кримінального кодексу, виділяють саме ті з них, які можуть бути сформульовані у вигляді законодавчого тексту, а саме: законність; рівність громадян перед законом; принцип особистої відповідальності; принцип вини; невідворотність відповідальності; справедливість відповідальності; гуманізм; принцип демократизму.
Принципами кримінального права визначаються найбільш визначні, головні положення (ідеї, засади), які встановлені законом чи безпосередньо із нього витікають і характеризують зміст цієї галузі права і об’єктивуються в законотворчій та правозастосовчій діяльності державних органів.
На мою думку, найдоцільнішим слід відзначити принцип справедливості, який розглядається в якості властивості усієї системи національного права. Особливе значення набуває даний принцип для кримінального права і кримінального правосуддя. Не дивлячись на виняткову важливість даного принципу для кримінального права розробка його в юридичній науці є недостатньою.
Келіна С.Г. та Кудрявцев В.Н. виділяють 3 рівні прояву принципу справедливості у кримінальному праві. Перший торкається справедливості призначення покарання, другий передбачає для законодавця вимогу визначити справедливу санкцію за злочинне діяння і третій торкається формування кола злочинних діянь.
При визначенні кола злочинів, тобто при проведенні криміналізації (декриміналізації) суспільно небезпечних діянь, необхідно поряд з іншими вимогами криміналізації (декриміналізації), які досить ретельно розроблені наукою кримінального права, враховувались також вимоги соціальної справедливості як елементу суспільної свідомості. Ігнорування цієї обставини веде до того, що кримінально правова заборона не отримує підтримки і схвалення у населення, в результаті чого не додержується як громадянами, так і працівниками державних органів.
Важливо враховувати вимоги справедливості при проведенні класифікації злочинів, оскільки остання повинна слугувати в якості правової підстави подальшої диференціації відповідальності за злочинні діяння в кримінальному законодавстві, що забезпечує справедливість при призначенні покарань. На даний момент у чинному кримінальному законодавстві немає норми, що була б присвячена класифікації злочинів. У ст. 7-1 КК України дається перелік тяжких злочинів, які являють підвищену небезпеку для суспільства.
В роботі Келіної С.Г. та Кудрявцева В.Н. дається наступне визначення справедливих санкцій: “справедливою може бути визнана така санкція, яка не тільки відповідає тяжкості описаного в законі злочинного діяння, але і погоджується також з санкціями, передбаченими за скоєння інших злочинів…”.Таке визначення є не зовсім зрозумілим, що мається на увазі під вимогою погодження однієї санкції з іншими. Звідси виникає потреба конкретизувати дане положення. Така погодженість має передбачити: по-перше, різницю між санкціями для злочинів, які віднесені до різних категорій; по-друге, санкції за злочини також повинні бути кваліфіковані між собою у справедливому співвідношенні. На даний ж момент за нашим кримінальним законодавством особа, яка вчинила розкрадання державного чи колективного майна максимально може отримати до трьох років позбавлення волі, водночас за крадіжку у великих розмірах максимальна межа санкції становить 15 років (ст. 81 КК України); по-третє, що стосується самих санкцій взагалі, то в КК не повинно бути занадто широких меж санкцій так, як не сприяє призначенню покарання. У чинному законодавстві є, наприклад, санкції розміри яких розтягнуті від 3-х місяців до 7 років (ч. 2 ст. 143 КК) або ж, взагалі, передбачають штраф як альтернативу позбавлення волі (ст. 148-6 КК). Такі ж широкі межі кримінально-правових санкцій за злочинні діяння не гарантують справедливого призначення покарання за його вчинення, а, навпаки, зумовлює відсутність, тому що залежить виключно від особистого досвіду і рівня правосвідомості судді, а ці критерії занадто суб’єктивні.
Тільки після проведення цієї великої роботи, тобто створення дійсно справедливої класифікації злочинів, можна було б встановлювати санкції за
різноманітні категорії злочинів.
Отже, справедливість є принципом всього кримінального права. Звідси випливає вимога її впливу на цю галузь права.
Науковий керiвник: В.М. Трубников
ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
А.С. Козлова,
студентка 1 курсу факультету права
Н.І. Новікова,
доцент ДЮІ ЛДУВС ім.Е.О.Дідоренка,
к.ю.н.
Останнє десятиліття світове співтовариство робить рішучі кроки до співпраці, особливо у галузі боротьби зі злочинністю. Державні програми боротьби зі злочинністю різних країн передбачають комплекс невідкладних заходів, спрямованих на зниження рівня злочинних проявів та усунення причин і умов злочинної діяльності на різних етапах її розвитку. Але, незважаючи на те, що боротьба зі злочинністю визначається державами як одне з важливих, пріоритетних завдань, що постають перед суспільством, принципового вирішення цієї проблеми ще остаточно не знайдено.
Питанням дослідження стану і трансформації транснаціональної злочинності приділяється увага у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема: П.Біленчука, А.Волобуєва, В.Глушкова, І.Даньшина, О.Джужи, В.Зеленецького, М.Коржанського, М.Костицького, В.Лунєєва, В.Матвійчука, І.Пшеничного, В.Шакуна та інших. Наукові роботи цих авторів в основному присвячені правовим аспектам взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського союзу та держав-учасниць, правовим і фінансовим проблемам реалізації міжнародних правових актів по боротьбі зі злочинністю правоохоронними органами України, вивченню позитивного досвіду організації роботи поліцейських служб розвинених країн. Однак проблеми координації боротьби з економічною злочинністю у міжнародному масштабі предметно не досліджувались.
Україна здійснює певні заходи щодо приведення власного законодавства у відповідність до міжнародних правових актів. Зазначений процес вносить суттєві зміни до змісту діяльності ряду правоохоронних органів, у тому числі тих, що ведуть оперативно-розшукову діяльність по боротьбі з організованою злочинністю у сфері економіки [1, 51].
На території України набули чинності та діють європейські конвенції з питань кримінального судочинства, які стосуються видачі правопорушників, взаємної допомоги у кримінальних справах, нагляду за умовно засудженими особами або умовно звільненими особами, передачі провадження у кримінальних справах, передачі засуджених осіб, відмивання, арешту та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом [2, 44].
Ратифіковані Україною європейські конвенції дають можливість правоохоронним органам ефективно взаємодіяти з правоохоронними органами іноземних держав щодо проведення процесуальних дій, отримання документів у кримінальних справах, які знаходяться у провадженні.
Жорсткі умови реформування дохідної частини державного бюджету в умовах світової фінансової кризи, а також підвищені вимоги до прозорості і зміцнення фінансово-кредитної системи шляхом збільшення її капіталів з боку Світового банку, Ради Європи та інших організацій обумовили загострення проблеми боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом. Це вимагає суттєвого розширення поля діяльності правоохоронців щодо супроводження негативних процесів в економіці, оскільки сума встановлених у кримінальних справах збитків далека від реальних, що завдаються державі [3, 121]..
Як зазначають фахівці, саме економічні злочини дають можливість злочинним організаціям зосередити у своїх руках значні суми, отримані за незаконну торгівлю наркотиками, металом, енергоресурсами, зброєю, та кошти вилучені у населення шляхом створення фінансових пірамід. Це викликає стурбованість не тільки владних структур України, але й міжнародних організацій, від яких залежить прийняття рішень щодо інвестування розвитку економіки та підтримки політичного курсу держави, участі її правоохоронних органів у діяльності міжнародних правоохоронних структур. [4, 98].
Проблеми транснаціональної злочинності, як ніколи, у сучасних умовах вимагають участі правоохоронних органів усіх країн у їх розв’язанні в умовах тісної співпраці як на національному, так і міжнародному рівнях.
Дуже важливим методом вважається інформування населення про проблеми злочинності та шляхи боротьби з нею. Так, програми кримінальної поліції ФРН указують на необхідність використання превентивних засобів у джерелах масової інформації як одного з основних напрямків профілактики правопорушень. У США та Великобританії до реалізації програм боротьби зі злочинністю запрошуються спонсори та прості громадяни. Практикується виплата винагород за інформацію про вчинення чи підготування до вчинення злочину, а також за інформацію пов’язаною зі злочинною поведінкою громадян. Для вирішення окремих питань залучаються фахівці з інших галузей [5, 15].
Зазначене дає підстави зробити висновок, що на національно-державному та міжнародному рівнях необхідно визнати першочерговими такі заходи протидії економічній злочинності: законодавче закріплення пріоритетними міжнародно-правовими нормами боротьби з економічною злочинністю; приведення національного законодавства відповідно до міжнародно-правових норм; забезпечення повного, всебічного й безперешкодного застосування національно-правових норм, які відповідають світовим стандартам як у власній практиці роботи правоохоронних органів, так і у відносинах з відповідними органами взаємодіючих іноземних держав.
Доцільно також врахувати та використати фактори, які сприяють зміцненню міжнародних зв’язків щодо боротьби з економічними злочинами, зокрема: розвиток міжнародного співробітництва правоохоронних органів; активізація діяльності у міжнародних організаціях, насамперед за програмами ООН та FATF з питань міжнародного співробітництва у боротьбі з економічною злочинністю.
Вважаємо необхідним створення умов, при яких особливо ефективними у боротьбі з економічною злочинністю стануть заходи щодо координації управління органами правопорядку, фінансовими та регулятивними структурами в єдиній системі обміну інформацією, що перетворить їх у своєрідну клірингову систему для сприяння обміну необхідною інформацією з питань економічної злочинності та фінансових порушень та допоможе правоохоронним органам своєчасно вийти на слід злочинних елементів та доходів кримінального походження.
Література:
- Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002.-449 с.
- Литвак О. М. Держава і злочинність: Монографія. – Атіка, 2004. – 304 с.
- Денисов Т. А. Про нові підходи боротьби зі злочинністю: зарубіжний досвід // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. Спеціальний випуск.– 2000. – С. 119 –123.
- Логвиненко М., Пушкаренко П. Проблеми детінізації економіки в умовах нової-економіко-правової політики //Право України.- 2005.- № 7.- 97-99.
- Луць Л.А. Деякі аспекти взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського союзу та держав-учасниць // Держава і право: Збірник наукових праць. – 2002. – Вип. 16. – С. 11–17.
МЕСТО КРИМИНАЛИСТИКИ В СИСТЕМЕ НАУЧНЫХ ЗНАНИЙ А.Г. Кравченко,