Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Using the pedagogical heritage оf k.d. ushynskiy К.д. ушинський про роль спостережень K.d. ushinskyi about the role of observation in the process К.д. ушинський про погляди м.і. пирогова на статут університетів Використані джерела K.d.ushynskiy about the views of m.i.pyrogov К.д. ушинський і пріоритети сучасної дидактики

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 6306.51kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Бех І.Д. Виховання особистості. У двох книгах. Книга перша. – К.: Либідь, 2003. – 273 с.
   
2. Гончаров Н.К. Педагогическая система К.Д. Ушинского. М.: Педагогика, 1974. – 122 с.
   
3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав. 2004. – 351 с.
   
4. Кехо Д., Фишер Н. Сила разума для детей; пер. с англ. П.А. Самсонов. – Минск: Попурри, 2008. – 173 с.
   
5. Латышина Д.И. История педагогики. – М.: Гардарики, 2003. – 603 с.
   
6. .Д. Ушинський про сімейне виховання. / Упорядник Губко О.Т. – К.: Радянська школа, 1974. – 148 с.
   
7. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. Т.2 – К.: Радянська школа, 1983. – 358 с.
   
8. Ушинский К.Д. Собрание сочинений. Т.8 – Москва-Ленинград: Изд. Академии педагогических наук, 1950.
   

Galonka O., Lanko N.

USING THE PEDAGOGICAL HERITAGE ОF K.D. USHYNSKIY
BY CHERNIGIV REGION’S TEACHERS IN THE EDUCATIONAL PROCESS

The article reviews the issues of study and introduction of the oeuvre of Kostyantyn Ushynskyi, who was the founder of the national scientific pedagogy, into educational process of today school by the educators of Chernihiv region, and the role of Chernihiv Regional Kostyantyn Ushynskiy Institute of Post Graduate Pedagogical Education in this process.

Key words: pedagogical heritage of K.D. Ushynskiy, the founder of the national science education, teaching, development, nurture, humanistic education, innovation, research psycho-pedagogical project.


Стаття надійшла до редакції 30.08.2010


УДК 372.48

Огієнко Н.М.

К.Д. УШИНСЬКИЙ ПРО РОЛЬ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
У ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПРИРОДОЮ

У статті висвітлюються погляди К.Д. Ушинського на спостереження як основний метод ознайомлення молодших школярів з природою.

Ключові слова: методи навчання, спостереження, пізнавальна діяльність.

Одним із пріоритетних завдань галузі «Людина і світ» державного стандарту початкової загальної освіти є формування в учнів системи знань про навколишній світ, розвиток їх пізнавальної активності та самостійності.

Важливе місце у цьому процесі займає проблема оптимального вибору методів навчання, які б враховували особливості пізнавальних психічних процесів учнів молодшого шкільного віку і забезпечували реалізацію освітньо-виховних завдань. У системі початкової освіти використовуються різноманітні методи навчання у їх органічному поєднанні, однак основним методом у процесі ознайомлення молодших школярів з природою є спостереження.

У сучасній дидактиці спостереження розглядається як 1) складна пізнавальна діяльність, 2) важливий психічний процес, у якому сприймання, мислення і мовлення об’єднуються в єдиний цілісний акт розумової роботи (Б.Г. Ананьєв, Л.В. Занков, П.А. Рудик, А.О. Смирнов).

На важливість використання спостережень як активного методу пізнання довкілля вказували класики західноєвропейської прогресивної педагогіки (Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, Ф. Фребель), російські та українські педагоги і методисти (В.П. Вахтеров, О.Я. Герд, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський).

Зокрема, видатний вітчизняний педагог К.Д. Ушинський зазначав, що «ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх сторін і серед тих відношень, у які він поставлений… Звідси випливає обов’язок для початкового навчання – вчити дитину спостерігати і збагачувати її душу яскравими образами, які потім стають елементами процесу мислення»» [1, с.249].

У своїх творах К.Д. Ушинський називав природу «всерозвиваючою» і вважав її одним із наймогутніших чинників у вихованні дитини. З неї, як з першоджерела реальних вражень, вчитель має черпати доступний і різноманітний матеріал для розвитку мислення і мовлення учнів, – «Логіка природи є найдоступнішою і найкориснішою логікою для дітей, – зазначав відомий педагог» [2, с.26].

Рекомендуючи широко використовувати спостереження у процесі ознайомлення дітей з природою, К.Д. Ушинський обґрунтував свої методичні поради віковими особливостями молодших школярів. Дитина, писав він, мислить формами, барвами, звуками, відчуттями взагалі, а тому даремно і шкідливо примушувати дитячу природу мислити інакше. Саме тому, на його думку, процес навчання потрібно будувати не на абстрактних уявленнях і словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною з навколишнього світу: під керівництвом наставника або ж під час самостійних спостережень. Лише таким шляхом, базуючись на чуттєвому сприйманні, процес формування природничих понять буде здійснюватись закономірно і послідовно: від конкретного сприймання до абстрактного мислення.

Високо оцінюючи роль спостережень у розумовому вихованні молодших школярів, К.Д. Ушин­ський зазначав у відомій, в галузі дидактики початкового навчання, праці «Рідне слово. Книга для тих, хто навчає»: «Якщо ми вникнемо глибше в те, що звичайно називають у людях визначним, або навіть великим розумом, то побачимо, що це, головним чином, є здатність бачити предмети в їх дійсності, всебічно, з усіма відношеннями, в які він поставлений. Коли навчання має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їхню здатність спостерігати» [1, с.250].

Н
© Огієнко Н.М., 2010
е менш важливу роль, за глибоким переконанням К.Д. Ушинського, відіграють спостереження і у процесі мовленнєвого розвитку особистості. Основу розумної, суто людської мови становить правильне, логічне мислення, а воно, у свою чергу, базується на правильних і точних спостереженнях, вважав відомий педагог. Для того, щоб навчити молодших школярів чітко і логічно висловлювати свої думки, враження і почуття, що виникають у результаті спостережень, К.Д. Ушинський пропонував учителям проводити евристичні бесіди, які спонукають учнів до власних оцінних суджень і самостійного формулювання висновків. Ефективним засобом мовленнєвого розвитку є, на думку видатного педагога, складання учнями невеликих оповідань, у яких вони можуть описати все цікаве, що побачили під час спостережень. Їх можна доповнювати усними розповідями-описами, творами-мініатюрами, складеними на основі безпосередніх контактів з природним довкіллям. Наголошуючи на важливості використання таких завдань для розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності молодших школярів, К.Д. Ушинський вказував, що «вони привчають дітей просто і зрозуміло висловлювати ті прості враження, які дає їм правильне спостереження навколишньої дійсності» [3, с.278].

У процесі проведення спостережень у молодших школярів формується вміння помічати і розуміти красу природи, емоційно відгукуватися на всі її прояви. Спілкування зі сферою прекрасного сприяє накопиченню естетичних вражень учнями, збуджує у них почуття емпатії, співпереживання до всього живого, що в комплексі становить міцну запоруку їх емоційного та естетичного розвитку. Тому К.Д. Ушинський радив використовувати у навчально-виховному процесі початкової школи таку активну форму пізнання довкілля як природничі екскурсії, на яких учні, спостерігаючи за змінами в неживій природі (висотою сонця над горизонтом, станом неба, температурою повітря, опадами), сезонними змінами в житті рослин, поведінкою і способом життя різноманітних тварин і т. і., можуть пізнавати красу природи рідного краю у її динаміці та розвитку. На думку К.Д. Ушинського, чудовий краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога, тому день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів сидіння за шкільною партою.

Розкриваючи великий освітньо-виховний потенціал спостереження як основного методу ознайомлення дітей з природою, К.Д. Ушинський підкреслював, що ефективність його використання, значною мірою, визначається умілим і цілеспрямованим керівництвом з боку вчителя. Насамперед, це стосується проблеми оптимального вибору об’єктів для спостережень та продуманої методики їх проведення. З огляду на вікові особливості молодших школярів, основними критеріями відбору об’єктів для наочного сприймання є їх естетична виразність, яскравість, доступність та інформаційна насиченість. Для активізації пізнавальної-діяльності молодших школярів у процесі спостереження методично доцільними є такі прийоми як: запитання вчителя, пояснення, використання художнього слова, фольклору (загадок, прикмет, легенд). Особливу роль у формуванні повних і точних уявлень про спостережувані об’єкти К.Д. Ушинський відводив порівнянню, яке він називав основою будь-якого мислення. З цією метою він радив якомога частіше пропонувати учням різноманітні завдання на порівняння, спрямовані на визначення суттєвої відмінності у спостережуваних явищах та предметах.

Таким чином, аналіз педагогічних творів К.Д. Ушинського дозволяє стверджувати, що спостереженню він відводив винятково важливу роль, вважаючи його основним методом ознайомлення школярів з природою, який забезпечує розвиток їх пізнавальних психічних процесів і сприяє вихованню естетичних і моральних почуттів.

Використані джерела

1. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. Т. 2. Пер. з рос. / Редкол.: В.М. Столєтов та ін. – К. : Рад. школа, 1983. – С. 249-250.
   
2. Ушинский К.Д. Собрание сочинений. Т.5. – Москва – Ленинград, 1949. – С. 26.
   
3. Ушинський К.Д. Рідне слово. Книжка для тих, хто навчає. Вибрані твори. Т. 2. – К. : Рад. школа, 1983. – С. 278.
   

Ogienko N.

K.D. USHINSKYI ABOUT THE ROLE OF OBSERVATION IN THE PROCESS
OF ACGUAINTANCE OF PUPILS WITH NATURE

In this article the wenis of K.D. Ushinskyi onobservation as the main method of acguaintance of pupils with nature are depicted

Key words: observation, nature.


Стаття надійшла до редакції 16.05.2010


УДК 37(09)

Бєлоконь Я., Маркіна Я.

К.Д. УШИНСЬКИЙ ПРО ПОГЛЯДИ М.І. ПИРОГОВА НА СТАТУТ УНІВЕРСИТЕТІВ

У статті розглядається оцінка К.Д.Ушинським поглядів М.І.Пирогова на реформу університетів. К.Д.Ушинський високо цінує педагогічну діяльність всесвітньо відомого хірурга, в основному погоджується з його пропозиціями, розкриває своє бачення тієї чи іншої проблеми, робить глибокі висновки та узагальнення.

Ключові слова: університет, статут, виховання, освіта, проблема, пропозиція, професор, доцент.

М.І. Пирогов – автор двох невеличких збірників педагогічних статей. Вони написані з тих чи інших питань, що поставали в його власній педагогічній діяльності, або з приводу проекту реформи по міністерству народної освіти. Між статтями збірників немає зовнішньої єдності, крім того, що вони написані однією людиною, так зазначає К.Д. Ушинський. Але у цих статтях позначилось лише дещо з тієї глибокої духовної й великої практичної діяльності яка поставила так високо М.І. Пирогова в ряд його співвітчизників і яка поставить його ще вище, коли суспільство буде спроможне цінити людей, що служили йому, не принижуючись до запобігання його ласкам. (135).

Ми розглянемо оцінку К.Д. Ушинським поглядів М.І. Пирогова, що виражені в статті «Взгляд на общий устав наших университетов». Наша мета – проаналізувати погляди М.І. Пирогова та К.Д. Ушинського на університети як наукові і навчальні заклади.

Розглядаючи історію західних університетів М.І. Пирогов відзначає, що в ній поперемінно виявляються чотири елементи (церковний, національний, філантропічний і навчально-освітний), в російських і українських панував освітницько-благодійний (філантропічний). К.Д.Ушинський не погоджується з автором в тому, що університеті повинні обов’язково сполучатися науковий і освітній напрями: «Рух науки вперед у найвищій мірі цінний, його не можна замкнути ні в стінах академії, ні в аудиторіях університетів; рушії науки з’являються вільно на всіх поприщах; університети сприяють розвиткові науки тим, що поширюють відомості уже добуті наукою і тим, що новому рушію науки дают змогу викласти прилюдно свої погляди й відкриття ». Головна турбота університетів – тримати рівень освіти постійно на однаковій височині з рівнем науки й поширювати цю освіту якомога глибше вперед. (161).

Слушною думкою М.І. Пирогова К.Д. Ушинський вважає думку про те, що недоліки в освітньому напрямку університетів пояснюються недостатньою кількістю професорів, однією із причин такого положення є обмеженість професорської платні. М.І. Пирогов вважає корисним запровадити вільну конкуренцію, а разом з тим інститут доцентів, дати в розпорядження кожного університету певну суму для винагороди доцентів на розсуд університетської ради. Молоді люди, які закінчили університет із ступенем кандидата уже повинні бути допущені до доценства, але за умовою публічного конкурсу. Погоджуючись в основному з автором, К.Д. Ушинський все ж таки зауважує: той, хто добивається права бути доцентом, чи шляхом екзамену, чи через написання творів, повинен довести членам університетської ради, що він може з користю для слухачів викладати в університеті ту чи іншу науку, і нехай після цього буде допущеним до публічного конкурсу. Цілком погоджується великий педагог з М.І. Пироговим у тому, що необхідно розширити права доцентів: право користуватися платою за навчання від учнів; право бути відрядженим за кордон та інші вітчизняні університети для свого удосконалення; доцент, який двічі витримав конкурс і посідає кафедру одного із істотних предметів факультету і який відзначається своїми заслугами, має право користуватися й правом голосу на факультетських зборах та під час факультетських іспитів на ступінь. Якщо один предмет викладається і професором і доцентом, то студенти мають право вибору. Для заміщення всіх професорських вакансій краще запровадити не виборний принцип, а конкурс. У зв’язку з цим професор має бути поставлений вище від усіх чиновницьких спокус; університетська рада має бути так, щоб членам її не потрібні були ні зв’язки, ні пропозиції.

П
© Бєлоконь Я., Маркіна Я., 2010
рактичними вважає Ушинський думки й пропозиції М.І. Пирогова щодо строку служби й системи професорських пенсій: строк службової діяльності професорів з правом одержання пів пенсії міг би бути скороченим до п’ятнадцяти років; право б таке мало лише ті, що прослужили цю кількість у званні професора; обрання на наступне десятиріччя може відбутися за двох умов; після п’ятнадцяти років професор подає чи посібник чи монографію, підготує принаймі хоч одного кандидата. Цю свою думку М.І. Пирогов мотивує тим, що багато професорів, досягнувши професорського звання, спочивають на лаврах; свої записи чи книгу не змінювали протягом 25 років або читають лекції – за підручниками, над якими студенти можуть працювати самостійно; на лекціях таких професорів не має обміну думками – студенти залишаються пасивними слухачами, але ж відомо, що ніщо не збуджує такою мірою розумової діяльності, як активна участь у наукових заняттях. Студент повинен залишатися пасивною особою на лекціях лише у двох тільки випадках: коли викладач подає нові наукові істини, ще не обнародувані або йому самому відомі і які він сам відкриває, коли викладач володіє особливим даром слова. В інших випадках М.І. Пирогов рекомендує використовувати метод бесіди, прекрасний сократівський метод, головною метою яких було б обговорення основних і самостійно опрацьованих питань вдома, прочитаних рекомендованих джерел, посібників; під час бесід не тільки б відповідали, а самі запитували б, обговорювали й заперечували б. «Надзвичайно слушне зауваження! Чудова порада!» – оцінка К.Д. Ушинського. (171) Він підтримує і інший засіб не допустити спочивання на лаврах професорів, запропонований Пироговим: нехай не буде обов’язковим відвідування професорських лекцій і нехай конкурують з професорами доценти. Важливим вважає його зауваження: не повинно бути не відповідного розподілу наукових предметів по рідних кафедрах, зокрема вказує на відсутність кафедри землезнавства (географічний факультет), лінгвістики та порівняльної граматики для філологів, психології та психологічної хімії для медиків тощо. Та не погоджується К.Д. Ушинський з думкою Пирогова про те, що деякі науки не слід вивчити на факультетах. «Чи можна від того, хто присвятив себе вивченню старовини, вимагати обов’язкового вивчення історії, а від того , хто вивчає вітчизняну філологію; відвідувати лекції статистики, історії і політичної економії та іспитів з цих предметів?» – запитує М.І. Пирогов. На це відповідає К.Д. Ушинський так: «Від людини, яка присвятила себе вивчати старовину, не можна вимагати, щоб вона знала нову історію, як давнину; але не можна і допустити, щоб вона не знала нової історії. Політична економія і статистика не стосуються, звичайно, до вітчизняної філології, але не можна ж не вимагати, щоб філолог не мав належного уявлення про політичну економію і більш обширного уявлення про географію.»

І зовсім не погоджується великий педагог і з думкою М.І. Пирогова про скасування вступних іспитів до університету, бо існує «необережна» видача атестатів.

Ми розглянули лише частково оцінку К.Д. Ушинським поглядів М.І. Пирогова на університетську освіту, але, на наш погляд, проблеми, що порушені обома педагогами, заслуговують більш детального вивчення, бо вони актуальні щодо будь-яких вищих навчальних закладів.

Слова, сказані великим педагогом про М.І. Пирогова цілком стосуються і їх автора: «Ніякі статути, ніякі реформи, ніякі штати не зроблять нічого в такій практичній і разом з тим духовній сфері, якою є освіта народу, якщо люди, подібні М.І. Пирогову, не внесуть у цю сферу всієї живлющої сили свого могутнього і до глибини щирого духу.» (180)

І насамкінець: читаючи К.Д. Ушинського ми доторкнулися до «живої криниці» його педагогічної спадщини.


Використані джерела

1. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. В 2-х т. Т.І. Теоретичні проблеми педагогіки / Склав і підготував до друку Е.Д. Днопров. За ред. О.І. Пискунова К: Рад. школа, 1983
   

Belokon' I., Markyna I.

K.D.USHYNSKIY ABOUT THE VIEWS OF M.I.PYROGOV
ON REGULATION OF UNIVERSITIES

The article considers M.I. Pyrogov’s views on universities reform by K.D. Ushynskiy. K.D. Ushynskiy highly appreciates pedagogical activity of a famous in the whole world surgeon, generally accepts his suggestions, reveals his treatment of that or other problem, makes substantive conclusions and generalizations.

Key words: university, regulation, upbringing, education, problem, suggestion, professor, associate professor.


Стаття надійшла до редакції 23.09.2010


УДК 37(477) "18"-051 К.Ушинський :371.3

Біляковська О.О.

К.Д. УШИНСЬКИЙ І ПРІОРИТЕТИ СУЧАСНОЇ ДИДАКТИКИ

У статті розглядаються головні принципи дидактичної системи К.Д. Ушинського, розкривається їх актуальність для сучасної дидактики.

Ключові слова: навчально-виховний процес, дидактична система, принципи та методи навчання.

В умовах реформаційних перетворень, які відбуваються в усіх сферах життя суспільства, формування громадянського, ринкового середовища проблема якісної освіти для виховання конкурентноспроможної, творчо активної особистості стає справою державної значимості. З огляду на це, для педагогіки актуальним є вивчення, узагальнення та систематизація усього педагогічного досвіду, пов’язаного з цією проблематикою. За доцільне вважаємо звернутися до витоків сучасної педагогічної думки і проаналізувати творчість видатного педагога-гуманіста К.Д. Ушинського.

До питань виховання і навчання у спадщині К.Д. Ушинського зверталося чимало вчених минулого і сучасності. Можна відзначити праці Е. Афанасенко, А. Бондара, Н. Гончарова, Е. Днепрова, М. Євтуха, Б. Мітюкова, В. Поплужного, О. Сухомлинської, А. Флєрова та ін.

Мета статті полягає у спробі розкрити головні положення та принципи дидактичної системи К.Д. Ушинського.

Зазначимо, що залишена вченим педагогічна спадщина – це невичерпне джерело цінних думок і порад з проблем навчання і виховання, які й сьогодні вражають своєю мудрістю й актуальністю. Провідною ідеєю, яка пронизує всю педагогічну систему К.Д. Ушинського є ідея народності навчання і виховання. Благо народу і його просвіта, піклування про людину, її всебічний розвиток було головним завданням, яке ставив перед собою видатний педагог. Вбачаючи прогрес батьківщини в добре організованій освіті народу, він вперше зробив сміливу заяву про відповідальність педагогіки перед суспільством і суспільства за справу виховання. Запропонована К.Д. Ушинським система реформування сучасної йому школи відповідала саме інтересам та потребам народу. Джерелом «життєвої потреби» народу в школах є розуміння необхідності освіти для життя, бажання підготувати дітей «до життя кращого за те, яким вони самі жили», а тому на думку педагога, «треба вишукувати засоби зробити дітей наших кращими за нас». «Народна школа може широко і без перешкод розвиватись лише тоді, – зазначав К.Д. Ушинський, – коли про розвиток її буде турбуватись той самий народ, якому вона потрібна і чиї діти в ній навчаються» [1, с. 41]. Отже, провідним принципом педагогічної системи К.Д. Ушинського, ключем до розуміння його спадщини є принцип народності.

Під впливом прогресивних ідей К.Д. Ушинського викладанню, яке проводилося формально, поверхнево було надано серйозного, системного характеру. «Тільки система, звичайно, розумна, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими знаннями, схожа на комору, в якій усе без ладу і де сам господар нічого не знайде; голова, де тільки система без знання, схожа на крамницю, в якій на всіх ящиках є написи, а в ящиках порожньо. Справжня педагогіка … дає учням раніше матеріал і в міру нагромадження цього матеріалу приводить його в систему» [4, с. 230–231]. Тому, принцип систематичності є наступним важливим принципом у дидактичній системі К.Д. Ушинського.

В
© Біляковська О.О., 2010
иходячи із особливостей дитячої природи і завдань школи, К.Д. Ушинський показав, що добре організоване навчання обов’язково має бути розвиваючим, виховуючим. Розвиток і виховання є складними процесами формування особистості, і здійснюється через навчання. Однак, це процес не односторонній, оскільки передбачає наявність загальнолюдських задатків, які потрібно розвивати й активність того, чиї задатки розвиваються. Позаяк, задатки людини різнобічні, тому розвиток духовних сил не може бути одностороннім. Розвивальне навчання полягає в тому, що кожний предмет, діючи на який-небудь задаток, збуджував діяльність і інших задатків. Але насамперед потрібно розвивати розум людини. Особливе значення розвивальне і виховуюче навчання має у початковій школі, яку К.Д. Ушинський розглядав як основу, фундамент усієї системи освіти. Велике значення педагог-практик у молодшій школі надавав наочному навчанню. Саме в обґрунтуванні принципу наочності педагог спирався на тезу, що «дитина мислить формами, барвами, звуками, відчуттями взагалі…» [4, с. 249], і закликав будувати процес навчання на конкретних образах.

Окрім того, К.Д. Ушинський наголошував, що в основу освіти має бути покладена рідна мова, як «головний, центральний предмет». У рідній мові видатний педагог вбачав невичерпне джерело розумового та морального виховання. К.Д. Ушинський, якому український народ був дорогий та близький і життя якого він спостерігав з дитячих років, вважав не тільки розумно, а й гуманно починати навчання українських дітей рідною мовою. «Мало успіху матиме та школа, в яку дитина приходить з дому, наче з раю в пекло і з якої вона біжить додому, мов з темного пекла, в якому все темне, чуже і незрозуміле, у світлий рай, де все світле, зрозуміле і близьке серцю; а майже таке враження повинна справляти школа на дитину малоросіянина, коли вона починає відвідувати це дивне місце, в якому одному тільки на все село розмовляють незрозумілою мовою. Дитину, яка не чула дома жодного великоруського слова, починають в школі з першого ж дня ламати на великоруський лад, і добре б ще на справді великоруський, а то на той потворний жаргон, який виробляється в малоосвіченого малороса при намаганні розмовляти по-великоруськи. Така школа з першого ж дня, і дуже непривітно, нагадає дитині, що вона не дома і, безперечно, здасться їй букою… Така школа, по-перше, значно нижча за народ: що ж означає вона із сотнею погано завчених слів перед тією безмежно глибокою, живою й багатою мовою, яку виробив і вистраждав собі народ протягом тисячоліття; по-друге, така школа безсильна, бо вона не будує розвитку дитини на єдино плодотворному духовному ґрунті – на народній мові й на народному почутті, що відбувалося в ній; по-третє, нарешті, така школа непотрібна: дитина не тільки входить у неї із зовсім чужої їй сфери, а й виходить з неї в ту саму чужу їй сферу» [4, с. 99–100]. Отже, рідна мова – один із найважливіших засобів виховання, навчання і прилучення дитини до життя народу. Саме тому одним із найголовніших принципів у дидактичній системі К.Д. Ушинського є принцип навчання в школі рідною мовою.

Навчання може відігравати свою відповідальну роль лише за умови, якщо педагогічний процес науково організований і заняття строго наукові. Водночас наука в прямому розумінні слова не може бути вивчена у школі, в школі вивчаються її основи. Однак, школа не може стояти осторонь від досягнень науки і має використовувати їх у своїй діяльності. Вводити науку в школу необхідно з урахуванням людської природи і вимог життя. «Учений стоїть на вершині піраміди, той хто починає вчитися – біля її основ, і як не можна будувати піраміду з вершини, а слід починати з основи, так само вивчення науки треба починати з основи, тобто з первинних спостережень та утворення первинних суджень, з вивчення тих фактів, на яких ґрунтується пірамідальна система науки» [3, с. 308]. Також слід відзначити виняткове проникнення вченого в розуміння науки, бо як зауважує великий педагог «…не з курйозами і диковинами науки треба ознайомлювати в школі дитину, а навпаки, привчати її знаходити цікаве в тому, що її безперестанно і скрізь оточує, і тим самим показати їй на практиці зв'язок між наукою і життям» [4, с. 209]. Принципи науковості та зв’язку науки із життям також знайшли своє відображення у дидактичній системі видатного педагога. Окрім того, К.Д. Ушинський вважав, що людина має бути вихована і освічена всебічно, але для цього її потрібно і знати всебічно. Вивчення людини – важливе завдання науки.

Зауважимо, що обґрунтовуючи доступність (природовідповідність) навчання, видатний педагог ніколи не стояв на позиціях спрощеного, розважального навчання. Легке навчання спричиняє до байдужості, нудьги, затримки емоційно-пізнавального розвитку учнів. «Непедагогічно також робить і той, хто, неспроможний підняти дитину до розуміння якого-небудь предмета, намагається знизити цей предмет до рівня дитячого розуміння» [4, с. 236]. Дбаючи про доступність навчання, учитель повинен уникати крайностей, що позначаються на характері та рівні емоцій учня, оскільки «…зустрічаючись з надмірними вимогами навчання взагалі і якого-небудь окремого предмета зокрема й натрапляючи на непереборні в даному віці труднощі, дитина може зневіритися в своїх власних силах, і ця впевненість у ній так укоріниться, що надовго затримає її успіхи у навчанні. Не одна талановита, нервова і вразлива дитина стала тупою і ледачою саме тому, що в ній передчасними спробами підірвано впевненість у своїх силах, таку потрібну для людини у всякій справі» [4, с. 235]. Отже, принцип доступності (природовідповідності) всебічно обґрунтовано у педагогічній системі науковця.

Слід зазначити, що К.Д. Ушинський переконливо довів, що поряд із додержанням таких дидактичних принципів як народність, наочність, науковість, систематичність, доступність та інших, для забезпечення успіху навчання вчитель повинен дбати і про його емоційність. Інтерпретація великим педагогом емоційності як принципу дидактики особливо значуща тому, що він не зводив навчальний процес лише до передачі знань учителя учням, а тлумачив його у єдності з вихованням. К.Д. Ушинський не лише «помічав» емоції в навчальній діяльності, а й правильно визначав їх дидактичну сутність і функції, показував, що емоційність – це атрибут усього навчально-виховного процесу [2, с. 12].

Константи Дмитрович глибоко розумів роль почуттів у навчально-виховному процесі, а тому в своїх дидактичних пошуках відкидав і «педагогіку примусу», і так звану «розважальну педагогіку» з її витонченими і віртуозними формами. Оптимально організоване навчання породжує і відповідні емоції, підвищує пізнавальну активність учнів, збуджує інтерес. «Вихователь не повинен забувати, що навчання, позбавлене всякого інтересу й узяте тільки силою примусу, хоч би вона черпалася з кращого джерела – з любові до вихователя, – убиває в учня бажання до навчання, без якого він далеко не піде…» [3, с. 276]. Отже, бажання вчитися, інтерес до знань є важливою умовою успішного навчання. Підкреслюючи велику роль інтересу у навчальній діяльності, педагог зазначав, що «треба робити навчання цікавим для дитини, але водночас слід вимагати від дітей точного виконання й нецікавих для них завдань…» [4, с. 267]. Тому, треба привчати дітей виконувати свої обов’язки і діставати задоволення від їх виконання. Навчання розглядалося К.Д. Ушинським як процес подолання труднощів, у якому завжди існує взаємодія почуттів і волі. «Навчання є праця й повинна лишатися працею, але працею, сповненою думки, так, щоб сам інтерес навчання залежав від серйозної думки, а не від якихось прикрас, що не стосуються справи» [4, с. 208]. Саме тому зазначимо, що учіння повинно вимагати від дитини певних зусиль волі, на що вказував великий педагог, обґрунтовуючи вперше у дидактиці принцип єдності і відповідності у навчанні.

Наголошуючи на міцності знань, видатний педагог надавав великого значення повторенню, спрямованому насамперед на попередження забування, а не тільки відновлення в пам’яті забутого. «Дитина засвоює легко й швидко, але так само легко й швидко забуває, якщо не повторює засвоєного» [3, с. 257]. Звідси слідує ще один принцип дидактичної системи – принцип міцності.

Величезну роль у вихованні і навчанні дітей видатний педагог відводив, як відомо, учителеві, який вийшов з народу, розуміє його прагнення і інтереси, живе його радощами і горем, глибоко поважає його і прагне не за плату, а за велінням серця чесно, сумлінно виконувати свої обов’язки. Тому, вважаємо за доцільне відзначити цінні методичні вказівки К.Д. Ушинського для учителів, які проникнуті гуманними ідеями і палкою любов’ю до дітей. Вчений наголошував, що «педагог повинен чітко усвідомлювати не тільки користь, а й характер користі кожного подаваного ним знання й відносну величину цієї користі і йти прямо до мети, тобто нести справжню і найбільшу користь учневі» [3, с. 286]. К.Д. Ушинський вважав, що педагогічна діяльність є одним із найскладніших мистецтв, наголошував, що «вихователь повинен користуватися кожною нагодою, щоб за допомогою навчання посіяти в душу дитини яке-небудь добре насіння і пов’язувати добре почуття з кожним уявленням, з яким воно тільки може бути пов’язане» [3, с. 287]. Готуючись до уроку вчитель, визначає зміст матеріалу, методи, додаткові прийоми, що справлятимуть на учня значний емоційний вплив. Видатний педагог застерігав учителів від шаблону в методах навчання, був переконаний, що «…найбільше треба уникати, щоб який-небудь прийом викладання не перетворився в рутину, бо рутина звільняє учня від потреби мислити» [4, с. 214].

Підсумовуючи зазначимо, що обґрунтована К.Д. Ушинським дидактична система справила значний вплив на розвиток української педагогіки, а думки та ідеї видатного педагога є цінними й актуальними і понині.