Дприємницької діяльності та психології з підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» галузі знань 0301 «Соціальні науки» напряму підготовки 6

Вид материалаДокументы

Содержание


8. Петренко А.А. Безопасность в коммуникации делового человека. – М., 1994.
18. Ильин Е.П. Нейродинамические особенности личности и эффективность деятельности Личность и деятельность. – Л., 1982.
Питання для підготовки до екзамену
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25

8. Петренко А.А. Безопасность в коммуникации делового человека. – М., 1994.

9. Рыбников О.Н. Психофизиология профессиональной деятельности. – М.: Academia, 2010.


10. Самоукина Н.В. Психология профессиональной деятельности. – СПб.: Питер, 2004.


Практикуми. Збірники задач:

11. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. – М., 2001

12. Психология личности. Тесты, опросники, методики / Сост. Н.В. Киршева, Н.В. Рябчикова. – М., 1995.


Монографії, збірники:

13. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности / Под ред. Л.И. Анциферовой. – М., 1981.

14. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация чловека М., 1988.

15. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. – М., 1984.

16. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К., 1988.

17. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. – М., 1996.

18. Ильин Е.П. Нейродинамические особенности личности и эффективность деятельности Личность и деятельность. – Л., 1982.

19. Сандомирский М.Е. Защита от стресса: Работа с подсознанием.– СПб.: Питер, 2009.


20. Селье Г. Стресс без дистресса. – М., 1976.

21. Шульц Д., Щульц С. Психология и работа. – СПб.: Питер, 2002.


ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ
  1. Сучасний стан психологічних досліджень професійної діяльності.
  2. Здібності та професійно важливі якості.
  3. Система визначення професійної придатності .
  4. Методи професійної психодіагностики.
  5. Професіогенетичний підхід до проблеми формування професіонала.
  6. Принципи професіографії.
  7. Схема професіографії.
  8. Функціональні стани суб’єкта професійної діяльності.
  9. Причини виникнення стресових ситуацій.
  10. Методи регуляції стресу.
  11. Розроблення системи визначення професійної придатності.
  12. Роль індивідуально – психологічних особливостей особистості у формуванні професійної придатності.
  13. Розвиток особистості професіоналу.
  14. Етапи професійного розвитку особистості.
  15. Розвиток особистості в період допрофесійної підготовки.
  16. Діагностика професійної мотивації в процесі психологічного відбору.
  17. Прогнозування професійної мотивації в процесі психологічного відбору.
  18. Психологічний аналіз ситуації професійної профорієнтації в зрілому віці.
  19. Перспективи професійної придатності.
  20. Теоретичні заснування функціонально – психологічних тренувань.
  21. Принципи та методи відбору персоналу.
  22. Характеристика процесу відбору персоналу.
  23. Інтерв’ю, як метод відбору персоналу.
  24. Використання інформацій.
  25. Підготовка анкет для кандидатів на роботу.
  26. Тест: «Групова дискусія» в підборі персоналу.
  27. Організація тестування при підборі персоналу.
  28. Використання тестів когнітивних здібностей у підборі персоналу.
  29. Використання тестів інтересів у підборі персоналу.
  30. Використання тестів спеціальних здібностей у підборі персоналу

31.Використання особистісних тестів у підборі персоналу.

32. Методи оцінки результативності праці персоналу, засновані на судженнях.

33. Рейтингові методи оцінки праці персоналу.

34. Навчання і підвищення кваліфікації персоналу.
  1. Вимоги до організаційних програм навчання персоналу.
  2. Методи навчання персоналу.
  3. Наставництво в організаціях.
  4. Комп’ютерне навчання та навчання на базі Internet.
  5. Навчання модифікацій поведінки персоналу.
  6. Тренінг самоконтролю для персоналу.
  7. Формування навичок толерантної поведінки.
  8. Розвиток кар’єри та етапи життя.
  9. Управління власною кар’єрою.
  10. Психологія професійного здоров’я.
  11. Вплив стресу на фізіологію людини.
  12. Робота як джерело стресу.
  13. Індивідуальні відмінності в реакціях на стрес.
  14. Причини виробничих стресів.
  15. Форми прояву виробничих стресів.
  16. Профілактика стресів і способи боротьби з їх наслідками.
  17. Роль керівника в організації.
  18. Модель керівництва організацією.
  19. Особистісні якості успішних керівників.
  20. Мотивація праці персоналу.
  21. Зміст роботи з персоналом по підвищенню мотивації діяльності.
  22. Задоволення роботою персоналу.
  23. Захопленість роботою і відданість організації.
  24. Участь персоналу в управлінні організації.
  25. Планування і втілення організаційних змін персоналу.
  26. Організація техніки безпеки та захисну від професійних захворювань персоналу.



ПЕДАГОГІКА


Предметом навчальної дисципліни «Педагогіка» є система науково-педагогічних знань про теоретико-методологічні засади загальної педагогіки, її структуру та особливості, методи та принципи навчання і виховання на різних етапах формування особистості, сучасні підходи до аналізу соціально-педагогічних явищ.

Науково-теоретичною базою навчальної дисципліни є загальнофілософські принципи та концепції проблемно-діяльнісного навчання у вищому навчальному закладі, спрямованого на збереження і розвиток творчого потенціалу студента.

В основі викладання курсу лежать ідеї гуманізації освіти, педагогіки співробітництва, ціннісний і діяльнісний підходи до вивчення проблем навчальної дисципліни.

М е т о ю вивчення дисципліни є оволодіння знаннями про теоретико-методологічні засади загальної педагогіки, її особливості, місце в загальній системі психолого-педагогічних дисциплін, формування вмінь та навичок аналізу соціально-педагогічних явищ та застосування набутих знань на практиці.

Дана навчальна дисципліна є частиною професійної підготовки психолога. Вона посідає чільне місце серед дисциплін з підготовки майбутніх фахівців для закладів освіти, правоохоронних органів, організацій та на виробництві і виконує такі головні функції:

пізнавальну – формує у студентів систему наукових педагогічних знань про сучасні принципи і методи педагогічної діяльності, форми, засоби формування та розвитку особистості;

виховну – виховує у студентів стійкий пізнавальний інтерес до обраної спеціальності, гуманне ставлення до людини як найвищої соціальної цінності, відповідальність та патріотизм.

На рівні глибокого усвідомлення і міцного запам'ятовування студент повинен

з н а т и:

– визначення навчання та виховання як атрибуту будь-якого суспільства і людської діяльності у різних соціальних інсти­туціях, їх предмет та місце у загальній структурі педагогіки;

– основні закономірності навчання та виховання і пов’язані з ними принципи педагогічної діяльності;

– методи та прийоми навчання і виховання, їх систематизацію та технологічні модифікації;

– об’єкти виховного впливу та навчання (особистість, група, колектив, великі соціальні спільності), форми навчально-виховного процесу;

– особливості завдань, змісту, організації та методичну специфіку навчального процесу та різних напрямків виховання (розумове, моральне, правове, естетичне, трудове, фізичне та валеологічне) та самовиховання.

Студент повинен в м і т и:
  • впроваджувати набуті знання на практиці;
  • організовувати навчально-виховний процес;
  • застосовувати адекватні прийоми і методи в навчально-виховній діяльності;
  • планувати і реалізовувати систему заходів, спрямованих на саморозвиток і самовдосконалення особистості;
  • давати наукову педагогічну характеристику особистості учня, студента, учнівського і студентського колективів;
  • організовувати творчий пошук шляхів вирішення проблемних педагогічних ситуацій;
  • аналізувати проблемні педагогічні ситуації та здійснювати адекватний педагогічний вплив на об’єкт (суб’єкт) виховання.

Навчальний курс дисципліни складається з лекційних, семінарських і практичних занять.

З метою якісного виконання головних завдань навчально-виховного процесу застосовується поєднання проблемно-діяльнісної, інформаційної та кредитно-модульної технологій вивчення курсу.

Під час самостійної роботи студенти вивчають окремі питання, які не розглядаються на заняттях під керівництвом викладача. В процесі самостійної роботи студенти вдосконалюють вміння працювати з літературою, творами видатних педагогів, педагогічною пресою.

Ефективне використання навчального часу певною мірою залежить від методів навчання, вибір яких самостійно здійснює викладач, виходячи з рівня підготовки студентів, виду занять, їх матеріального забезпечення та особистої методичної підготовки.

Лекції навчального курсу мають проблемно-пошукову спрямованість, орієнтують студентів на подальшу самостійну роботу. На семінарських заняттях студенти поглиблюють знання з фундаментальних питань курсу шляхом опрацювання рекомендованої літератури, підготовки доповідей та рефератів, розв’язання проблемних завдань і педагогічних ситуацій, використання тестових завдань. Практичні заняття передбачають використання активних методів навчання, ділових ігор, моделювання педагогічних ситуацій.

З метою виявлення рівня оволодіння студентами навчальним матеріалом і стимулювання самостійної роботи здійснюється поточний і підсумковий контроль. Поточний контроль проводиться у вигляді контрольних та самостійних робіт на практичних та семінарських заняттях, тестуванні на модульному контролі та ін.. Підсумковий контроль здійснюється у вигляді екзамену, який проводиться наприкінці вивчення навчального курсу.

Інформаційне і методичне забезпечення самостійної роботи студентів здійснюється на основі навчальної і навчально-методичної літератури, яка є в бібліотеці університету та методичному кабінеті кафедри, навчальних і науково-популярних фільмів, навчально-контрольних програм з використанням інформаційних технологій, індивідуальних і групових консультацій.