Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони здоров’я україни міністерство освіти І науки україни, 3067.67kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1042.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 784.64kb.
- Кабінет Міністрів України Міністерство охорони навколишнього природного середовища, 94.74kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
Результати дослідження. Аналіз захворюваності контингентів працюючих показав, що з 207 обстежених 60 чоловік (29 %) хворіє. Захворюваність зростає із збільшенням віку обстежених: кількість хворих віком 40 років і більше статистично вірогідно вище, ніж хворих до 40 років, відповідно 48 ± 6 % і 21 ± 3 % (р < 0,01). Більшість хворих мали патологію серцево-судинної системи – 19 ± 3 %. Так, зі стажем роботи до 5 років хворих було 11 ± 4 %, зі стажем роботи більше 5 років – 24 ± 4 % (р < 0,01). Хворих віком до 40 років було 12 ± 3 %, віком більше 40 років – 35 ± 6 % (р < 0,01). Найчастіше зустрічалась гіпертонічна хвороба – 13 ± 2 %, частота випадків якої зростала із збільшенням стажу роботи та віку обстежених. Так, хворих зі стажем роботи до 5 років було 6 ± 3 %, зі стажем більше 5 років – 17 ± 3 % (р < 0,01); хворих у віці до 40 років було 8 ± 2 %, віком більше 40 років – 24 ± 5 % (р < 0,01).
Патологія шлунково-кишкового тракту була діагностовано у 12 ± 2 % хворих. Це були хворі на хронічні гастрити (7 ± 2 % випадків), виразкову хворобу (3 ± 1 % випадків), хронічний коліт (2 ± 1 % випадків). Розподіл випадків інших хвороб такий: захворювань гепатобіліарної системи 2 ± 1 %, бронхолегеневого апарату – 1 ± 1 %, сечовидільної системи – 1 ± 1 %, опорно-рухового апарату – 1 ± 1 %, порушення жирового та вуглеводного обміну – 1 ± 1 %. Серед 69 працівників першої виробничої групи (апаратники) зі стажем роботи до 5 років було 27 осіб, з них хворих – 7 чоловік (26 ± 9 %): із захворюваннями серцево-судинної системи 7 ± 5 % (нейроциркуляторна дистонія – 4 ± 4 % випадків, гіпертонічна хвороба – 4 ± 4 % виявлені у осіб старіше 40 років); захворювання шлунково-кишкового тракту виявлені у 11 ± 6 % випадків (хронічний гастрит – 11 ± 6 %, хронічний коліт – 4 ± 4 %), захворювання гепатобіліарної системи діагностовані також у 11 ± 6 % випадків (хронічний холецистит – 4 ± 4 %, хронічний гепатохолецистит – 7 ± 5 %); захворювання сечовидільної системи виявлені у 4 ± 4 % випадків.
Серед 38 осіб із стажем роботи більше 5 років хворих було 9 чоловік (24 ± 7 % випадків): з патологією серцево-судинної системи 18 ± 6 %, нейроциркуляторною дистонією – 5 ± 4 %. Захворюваність шлунково-кишкового тракту виявлена у 10 ± 5 % випадків: хронічний гастрит – 5 ± 4 %, виразкова хвороба – 5 ± 4 %, хронічний коліт – 3 ± 3 %. Були також зареєстровані артрозо-артрит (3 ± 3 %), порушення жирового обміну (3±3 %). Зростання захворюваності залежно від стажу працюючих не виявлено.
Підсумовуючи захворюваність у групі апаратників, слід зазначити, що кількість хворих сягала чверті працюючих (25 ± 5 %). Частка хворих із патологією серцево-судинної системи складала 14 ± 4 % (гіпертонічна хвороба – 9 ± 4 %, нейроциркуляторна дистонія –5 ± 3 %), шлунково-кишкового тракту – 11 ± 4 % випадків (хронічний гастрит – 8 ± 4 %, виразкова хвороба – 3 ± 2 %, хронічний коліт – 3 ± 2 %), гепатобіліарної системи – 5 ± 3 % (хронічний холецистит – 2 ± 2 %, хронічний гепатохолецистит – 3 ± 2 %).
У другій виробничій групі серед 142 обстежених було 53 особи зі стажем роботи до 5 років, з яких хворих було виявлено 12 осіб (23 ± 6 % випадків). Як і у першій групі, домінували захворювання серцево-судинної системи – 12 ± 5 % випадків (гіпертонічна хвороба – 8 ± 4 %, нейроциркуляторна дистонія – 6 ± 4 %). Залежності захворюваності від віку не встановлено. Захворювання шлунково-кишкового тракту виявлені у 11 ± 4 % випадків, зокрема хронічний гастрит – 9 ± 4 %, виразкова хвороба – 2 ± 2 % у осіб віком до 40 років.
Решта працюючих цієї групи мала стаж роботи більше 5 років. Серед них хворі складали 36 ± 5 % випадків, причому кількість хворих у старшій віковій групі статистично вірогідно перевищувала таку у молодшій віковій групі (відповідно 60 ± 9 % і 24 ± 6 %, р < 0,01). Переважали хворі із патологією серцево-судинної системи (26 ± 5 % випадків). Кількість хворих була функцією віку: до 40 років хворіло 17 ± 5 %, після – 44 ± 9 %, р < 0,01. Найчастіше зустрічалася гіпертонічна хвороба – 18 ± 4 % випадків, нейроциркуляторна дистонія – лише у 7 ± 3 % випадків, атеросклеротичний кардіосклероз – у 7 ± 3 % випадків і лише у осіб старше 40 років. Захворювання органів травлення виявлені у 12 ± 4 % випадків. Здебільшого це були хронічні гастрити (6 ± 2 %), виразкова хвороба (4 ± 2 %), хронічний коліт (3 ± 3 %). Окрім цього були виявлені поодинокі випадки захворювань на туберкульоз, сечокам’яну хворобу, гепатобіліарної та бронхолегеневої систем, артрозо-артрит, порушення вуглеводного обміну, тощо.
Всього серед 142 обстежених робочих другої виробничої групи хворих було виявлено 44 особи (31 ± 4 %). Більшість випадків становили захворювання серцево-судинної системи (21 ± 3 %), серед них гіпертонічна хвороба зустрічалася у 14 ± 3 % випадків, нейроциркуляторна дистонія – у 6 ± 2 %, атеросклеротичний кардіосклероз – у 4 ± 2 %. Захворювання шлунково-кишкового тракту виявлені в 12 ± 3 % випадків: хронічний гастрит – 7 ± 2 %, виразкова хвороба – 4 ± 1 %, хронічний коліт – 2 ± 1 %. Захворювання інших внутрішніх органів діагностовано у кількох осіб. Органічні захворювання центральної нервової системи виявлені лише у 3 ± 2 % обстежених. Функціональні зрушення з боку нервової системи виявлені у 5 ± 3 % обстежених першої групи. Порівняльний аналіз частоти захворюваності між обстеженими працюючими обох виробничих груп статистично вірогідної різниці не виявив. Таким чином, серед обстежених 207 робочих сірчанокислотного виробництва 29 ± 7 % були хворі. Переважала патологія серцево-судинної системи (19 ± 3 %) переважно у вигляді гіпертонічної хвороби (13 ± 2 %). Кількість хворих зростала із збільшенням стажу роботи та віком обстежених. Захворюваність шлунково-кишкового тракту за частотою виявлення займала друге місце, залежності між рівнем захворюваності, стажем роботи та віком працюючих не виявлено.
Висновок. У стані здоров’я працюючих виявлені зміни у органах дихання, травлення, печінці, шкіри, які кваліфікуються як професійно обумовлені дією таких хімічних речовин як сірчаністий та сірчаний ангідриди, сірчана кислота.
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МАЛЮКОВОЇ СМЕРТНОСТІ НА СУМЩИНІ
Костюченко С.А., Гонцова А.М., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – ст. викладач Павличева С.В.
СумДУ, медичний інститут, кафедра гігієни та соціальної медицини
Смертність дітей віком до одного року є одним з найчутливіших індикаторів рівня соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти та культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві. Все це обумовлює необхідність та актуальність вивчення динаміки смертності немовлят в Сумській області за останнє десятиріччя.
Для досягнення поставленої мети був використаний метод вирівнювання динамічного ряду за рівнянням першого порядку з наступним прогнозом показників малюкової смертності на 1/3 величини динамічного ряду.
Проведене дослідження показників малюкової смертності у Сумській області за період з 1996 по 2005 рр. дозволило виявити тенденцію на зниження смертності немовлят. Це підтверджує загальну тенденцію, що спостерігається в Україні за останні роки.
Виконане прогнозування очікуваних рівнів малюкової смертності у Сумській області на період з 2006 по 2008рр. дозволило встановити наступні рівні показників, що очікувалися: 2006р. – 9,31; 2007p. – 8,83; 2008p. – 8,35.
Величини показників, що прогнозуються дозволяють виявити тенденцію до подальшого зниження рівнів малюкової смертності в Сумській області.
СЕЗОННЫЕ КОЛЕБАНИЯ В ЗАБОЛЕВАЕМОСТИ ДИФТЕРИЕЙ
В СУМСКОЙ ОБЛАСТИ В 1990-х ГОДАХ
Васильев Ю.К., магистрант
Научный руководитель – проф. Васильев К.К.
СумГУ, медицинский институт,
кафедра гигиены и социальной медицины
Заболеваемость дифтерией в Сумской области имела восходящую тенденцию развития по 1995 г., а затем нисходящую – с 1996 г. Таким образом, тенденция развития заболеваемости была криволинейна. Поэтому для характеристики сезонности этого явления необходимо использовать метод отношения фактических данных к 12-месячным цепным средним, а не метод обычных средних, который применяется при наличии прямолинейной тенденции (Д. Сепетлиев, 1968).
Для анализа мы взяли 1991-1999 г., когда число заболевших в год было представлено не отдельными случаями, а стало исчисляться десятками (1991 г. - 33, 1992 г. - 10, 1993 г. - 15, 1994 г. - 64, 1995 г. - 189, 1996 г. - 168, 1997 г. - 75, 1998 г. - 13, 1999 г. - 11; всего - 578).
За этот девятилетний интервал всего в январе было 53 случая, в феврале – 74, в марте – 68, апреле – 43, мае – 39, июне – 38, июле – 25, августе – 37, сентябре – 63, октябре – 55, ноябре – 48, декабре – 35.
Индексы сезонных колебаний составили (%): январь – 133,77; февраль - 100,23; март – 182,58; апрель – 85,79; май – 74,82; июнь – 57,80; июль – 66,03; август – 75,71; сентябрь – 72,73; октябрь – 76,61; ноябрь – 143,24; декабрь – 130,72.
Таким образом, сезонный подъем в заболеваемости дифтерией в Сумской области наблюдался в ноябре-марте (5 месяцев). При этом первый пик в подъеме заболеваемости приходится на ноябрь, затем следовало некоторое снижение и затем максимальный подъемом приходился на март.
Соответственно, сезонное снижения наблюдалось в апреле-октябре (7 месяцев) с минимальным уровнем в заболеваемости в июне.
ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЙ ЧЛЕН ОБЩЕСТВА
ОДЕСССКИХ ВРАЧЕЙ К.Р. ГЕНРИХСЕН (1838-1898)
Васильев Ю.К., магистрант
Научный руководитель – проф. Васильев К.К.
СумГУ, медицинский институт,
кафедра гигиены и социальной медицины
Карл Романович Генрихсен (Henrichsen) родился в Петербурге в 1838 г. в немецкой семье мещанина. Среднее образование он получал в 1-ой Московской гимназии, которую окончил в 1858 г. с золотой медалью и тогда же поступил своекоштным студентом на медицинский факультет Московского университета. Университет окончил через пять лет – в 1863 г. Работал в Петербурге и в 1866 г. в Петербургской медико-хирургической академии защитил докторскую диссертацию под заголовком «О главных составных частях мочи женщины во время беременности, родов и в послеродовом состоянии». В 1866 г. К.Р. Генрихсен участвовал в борьбе со свирепствовавшей в Царскосельском уезде оспенной эпидемии, где работал под руководством лейб-медика Здекауэра и в том же году был командирован против холерной эпидемии в Лугский уезд той же Петербургской губернии. В 1872 г. мы видим его врачом при одном из сахарных заводов Киевской губернии. В том же году в связи с холерной эпидемией он возглавлял врачебный участок в южной трети Черкасского уезда.
С 1876 г. К.Р. Генрихсен в Одессе. В годы русско-турецкой войны он работает в лазаретах Российского общества Красного Креста. 13.03.1878 г. Карл Романович утвержден в должности сверхштатного ординатора с правами государственной службы Одесской городской больницы (в 1878-1879 гг. исправлял должность старшего врача этой больницы). В городской больнице работал по 1887 г. заведуя гинекологическим и послеродовым отделениями её. После этого К.Р. Генрихсен занимался частной практикой как акушер и гинеколог и состоял врачом при Одесском сахарном заводе. «Как общественный деятель, Карл Романович участвовал во многих благотворительных обществах и всегда находил время для общественного дела». Так он долгое время состоял врачом Касперовской общины Красного Креста и много потрудился на её пользу. Был членом благотворительной лечебницы для приходящих. Принимал участие в деятельности Одесского бальнеологического общества (избран в действительные члены 22.04.1877 г.).
1 октября 1876 г. в годичном собрании Общества одесских врачей (ООВ) К.Р. Генрихсен был избран секретарем общества. По поручению ООВ с 1877 г. по 1891 г. вел еженедельную статистику смертности Одессы. Неоднократно делал доклады об этом на заседаниях ООВ. В 1896 г. К.Р. Генрихсен издал книгу «Смертность города Одессы за 17 лет. 1874-1891 г.» (Одесса, 84 с.). В соответствии с решением ООВ Карл Романович высылал бюллетени о еженедельной статистики смертности в главнейшие города Европы (Берлин, Брюссель, Будапешт, Париж, Лиссабон, Мадрид) и Вашингтон. В 1894 г. он получил испанский орден «Изабеллы Католической» за доставление в течение многих лет статистических бюллетеней смертности испанскому правительству. Из всех городов Российского государства Одесса первая вступила в интернациональный обмен статистикой смертности. В 1879 г. на VI Съезде русских естествоиспытателей и врачей в Петербурге К.Р. Генрихсен сделал доклад о ведении статистики смертности ООВ. Статистическая комиссия съезда единодушно признала способ ведения статистики смертности населения в Одессе лучшим. Общее собрание съезда одобрило доклад комиссии и рекомендовало придерживаться карточной системы сбора сведений о смертности и формы регистрации и составления таблиц, принятых в ООВ.
К.Р. Генрихсен скончался в Одессе 21.04/3.05.1898 г. Отпевание состоялось в реформаторской церкви, а погребение на старом кладбище.
INTERNET В ПРЕПОДАВАНИИ СОЦИАЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ
И ОРГАНИЗАЦИИ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ:
САЙТ ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УКРАИНЫ
Васильев К.К., профессор
СумГУ, медицинский институт,
кафедра гигиены и социальной медицины
В современной высшей медицинской школе увеличение самостоятельной (внеаудиторной) работы студентов за счет уменьшение часов аудиторных стало возможным благодаря использованию в учебном процессе, в том числе, ресурсов глобальной компьютерной сети. Впрочем, Internet надо привлекать так же для подготовки студентов к аудиторным занятиям. Однако на Украине при преподавании социальной медицины и организации здравоохранения Интернет пока мало используется. Между тем ряд сайтов украинского сегмента всемирной паутины содержат ценные материалы для многих тем данной дисциплины.
Так на сайте Верховного Совета Украины (da.gov.ua) в разделе законодательство Украины, подраздел министерство здравоохранения (da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o31), представлено более 800 документов. Здесь не только приказы, но и инструкции Минздрава, формы утвержденной учетной и отчетной документации с 1992 г.
Приведу некоторые из них. «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті» (08.08.2006/№ 545), «Інструкція щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о)», «Інструкція щодо заповнення та видачі фельдшерської довідки про смерть (форма N 106-1/о)», «Інструкція щодо заповнення і реєстрації лікарського свідоцтва про перинатальну смерть (форма N 106-2/о)», «Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених» (29.03.2006/ № 179), «Форми первинної облікової документації в закладах, що надають медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям, та інструкцій щодо їх заповнення» (13.02.2006/№ 67), «Про затвердження Форм первинної облікової документації з інфекційної, дерматовенерологічної, онкологічної захворюваності та інструкцій щодо їх заповнення» (10.01.2006/№ 1), «Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації N 089-1/о "Повідомлення про випадок захворювання на сифіліс, гонококову, хламідійну інфекцію, урогенітальний мікоплазмоз та трихомоніаз"», «Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації N 089-2/о "Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом трихофітії, мікроспорії, фавуса, корости"», «Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації N 090/о "Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом раку або іншого злоякісного новоутворення"», «Форма первинної облікової документації N 058/о "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення"», «Форма первинної облікової документації N 089-1/о "Повідомлення про випадок захворювання на сифіліс, гонококову, хламідійну інфекцію, урогенітальний мікоплазмоз та трихомоніаз"», «Форма первинної облікової документації N 089-2/о "Повідомлення про хворого з уперше в житті встановленим діагнозом трихофітії, мікроспорії, фавуса, корости"», «Форма первинної облікової документації N 090/о "Повідомлення про хворого у вперше в житті встановленим діагнозом раку або іншого злоякісного новоутворення"», «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності (Зразок форми Листка непрацездатності)» (03.11.2004/№ 532/274/136-ос/1406), «Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності».
В методических указаниях, в перечни литературы мы включаем эти документы с отсылкой на адрес web-узла, чтобы дома, в общежитии или в любом другом месте при подготовке соответствующих тем студенты могли войти на сайт и изучить документ, при необходимости скопировать и сохранить нужный материал на компьютере, использовать при выполнении домашнего задания, если таковое было, и, наконец, распечатать на принтере.
INTERNET В ПРЕПОДАВАНИИ СОЦИАЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ
И ОРГАНИЗАЦИИ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ: САЙТ ГОСУДАРСТВЕННОГО КОМИТЕТА СТАТИСТИКИ УКРАИНЫ
Васильев К.К., профессор
СумГУ, медицинский институт,
кафедра гигиены и социальной медицины
Ряд важных сведений по общественному здоровью населению есть на официальном сайте Государственного комитета статистики Украины (at.gov.ua/), данные на котором подается на украинском, русском и английском языках, однако украиноязычный сегмент сайта содержит больше информации.
Уже в середине февраля на сайте появляются сведения о механическом и естественном движении населения Украины за предыдущий год (по Украине в целом и в разрезе областей). Эти данные мы можем сравнить в динамике – в архиве данные с 2001 г. Тогда же помещаются сведения о численности населения на 1 января текущего года и даются сведения о среднем населении за предыдущий год (в архиве данные с 2001 г.). Кроме того, в середине февраля на сайте помещаются и данные о распределение умерших от отдельных причин (по Украине; в абсолютных числах и относительных), о младенческой смертности (по Украине и в разрезе областей; в абсолютных числах и на 1000 родившимися живыми), распределение умерших детей до года от отдельных причин (по Украине), число умерших в перинатальный период и отдельно число мертворожденных и число умерших в раннем неонатальном периоде (по Украине и в разрезе областей).
На сайте мы находим повозрастные показатели рождаемости и суммарные показатели рождаемости на Украине за 1990-2005 гг. За тот же период показатели средний продолжительности предстоящей жизни, как в целом для всего населения Украины, так и отдельно для мужчин и женщин.
С указанного сайта мы можем выйти на сайт по переписи населения Украины 2001 г. (nsus.gov.ua/).
Имеются и некоторые статистические данные о системе медицинского обслуживания населения: количество врачей и среднего медицинского персонала, количество больниц и коек, количество амбулаторно-поликлинических учреждений и их мощность, санаторно-курортные и оздоровительные учреждения (1990-2005 гг.).
Из всего сказанного следует, что на официальном сайте Государственного комитета статистики Украины помещена статистическая информация, которая должна использоваться в учебном процессе. Очень важно, что она более оперативная, в сравнении с традиционными каналами статистической информации – статистические справочники выходят с опоздание в год и не всегда так доступны, как информация, помещенная в глобальной компьютерной сети.
ДОКТОР И.И. ПАНТЮХОВА (1836-1911)
Васильев К.К., профессор
СумГУ, медицинский институт,
кафедра гигиены и социальной медицины
Статьи посвященные антропологу и врачу Ивану Ивановичу Пантюхову имеются в ряде энциклопедий: Брокгауза и Эфрона, обоих изданиях Украинской Советской Энциклопедии, в изданной за рубежом и переизданной в постсоветское время у нас Енциклопедії українознавства. Это дает нам основание утверждать, что в выходящей ныне Енциклопедії Сучасної України ему должна быть посвящена так же статья. К сожалению, в указанных энциклопедиях информации о докторе Пантюхове неполны и содержатся ряд неточностей. В связи с этим представляет интерес воспоминания сына И.И. Пантюхова – Олега Пантюхова «О днях былых. Семейная хроника Пантюховых» (1969, 315 с.), которые были изданы на русском языке издательством «Durand House» (Maplewood, USA) в 1969 г. и, по понятным причинам, не были известны исследователями у нас. Воспоминания эти являются ценным источником для биографии И.И. Пантюхова, позволяя дополнить и уточнить факты из его жизни и деятельности. В воспоминаниях приводятся письма, как самого Ивана Ивановича, так и других членов семьи. На вкладных листах опубликованы портреты И.И. Пантюхова (после с. 56, 88, 90 и др.), а также даны фотографии его семьи. Полиграфическое исполнение книги превосходное и приведенные фотографии также высокого качества.
Из воспоминаний мы узнаем, что Пантюховы из украинской старшины. В истории Украины был известен полковник Пантюха, от которого произошли Пантюховы. Пантюхе и его потомкам принадлежала деревня Кривоносовка, что около Глухова (с. 31). Владелец Кривоносовки Иван Нестерович Пантюхов женился на соседней, глуховской же помещице Ираиде Петровне Гриневич. (Украинский род последней берет начало от Яцка Гриневича /1650/). Ваня Пантюхов родился в семье И.Н. Пантюхова 19/31 июля 1836 г. В 1862 г. окончил университет Св. Владимира в Киеве и после этого служил военным врачом на Кавказе.
Раненый на Кавказе И.И. Пантюхов лечился в Киеве, где начальником госпиталя был позднее дослужившийся до генерала Николай Густавович фон Кнорринг. У него была окончившая учение в Вятке дочь Ольга, которая позднее стала супругой Ивана Ивановича. «Характерно для папы, что он передал свое свидетельство о ранении и связанные с ним служебные и материальные преимущества какому-то другому женатому и нуждающемуся офицеру» (с. 22). И.И. Пантюхов участник русско-турецкой войны; в Сан-Стефано заразился тяжелой формой сыпного тифа. С 1882 г. служил в Киеве, затем Одесса (1885- 1886), Петербург (1886-1888; в Главном медицинском управлении) и, наконец, Тифлис (1888-1900; врач пятого класса для особых поручений при начальнике окружного кавказского военно-медицинского оправления). Дослужился до чина действительного статского советника. «В том же 1897 году, 6 декабря, в день тезоименитства Государя, мой отец (И.И. Пантюхов – К.В.) был произведен в генеральский чин действительного статского советника, а через год он получил орден Станислава Первой степени, то есть звезду и ленту через плечо. Серое генеральское пальто украсилось теперь яркой красной подкладкой» (с. 104). После отставки поселился в Киеве, где и скончался.
Несколько слов об авторе воспоминаний. О. Пантюхов (1882, Киев - 1973, Ницца) – гвардейский полковник, основоположник русского скаутизма, глава скаутов России (старший русский скаут, 1919), участник первой мировой войны, кавалер ордена св. Георгия IV ст. (1915), был дважды контужен (1915, 1916) и тяжело ранен (1916), участник боев с большевиками в Москве 25 октября – 2 ноября 1917 г. и Белого движения на Юге России, в эмиграции в США и во Франции. Из предисловия автора воспоминаний (помечены – 1968 г., Ницца, Франция). «Перед вами воспоминания о жизни русского семейства. Жизнь моего отца-доктора, ученого антрополога, моей матери и моих братьев. Жизнь, воодушевленная любовью к родной России, вдохновленная науками, литературой, поэзией. Это было время, когда мы все пять братьев избрали себе разные профессии, причем я, младший из братьев, взял на себя, по словам моего отца, роль, или вернее должность “Стража Земли Русской”, то есть, проще говоря, - офицера» (c. 9). Был женат на художнице Нине Михайловне (1883, Рига – 1942, Нью-Йорк или 1944, Франция; похоронена в Ницце), дочери командира 3-го саперного батальона полковника М.К. Добровольского. Два сына (внуки И.И. Пантюхова): Игорь (1911, Петербург – 1972, США) – художник-портретист, его картины находятся в частных коллекциях Л. Рокфеллера, принцессы Грейс Монакской и др.; Олег (1910, Царское Село – 1995, м. Апар Монклер шт. Нью-Джерси США) – полковник американской армии, переводчик у Ф. Рузвельта, Г. Трумена и ген. Д. Эйзенхауэра. По служебным обязанностям встречался с Черчиллем, Сталиным, де Голем, Г. Жуковым, маршалом Монтгомери. 15 лет состоял в правлении Толстовского фонда (США), участник 1 Съезда по возрождению скаутизма в России (Москва, 1990). Автор воспоминаний Journey Through Two Worlds, которые мне пока не удалось держать в руках.