України Любові Богдан Використані також світлини Юрія Безкровного І Віктора Гіржова Культурний центр України в Москві. М.: Олма медіа Групп, 2008. стор. Ця книга
| Вид материала | Книга |
- Книга є першою у серії видань «Україна на Старому Арбаті», 2798.29kb.
- Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє, 211.4kb.
- Кабінету Міністрів України від 28. 11. 2007 n 1059-р "Про перенесення робочих днів, 13.79kb.
- Міністерство внутрішніх справ україни, 3009.03kb.
- Г. Н. Владимирская программа для общеобразовательных учреждений Русский язык 5-9 классы, 447.96kb.
- Міністрів України від 14., 38.13kb.
- Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 р. N 440 ( 440-2008-п ) Про реалізацію, 137.67kb.
- України Володимира Голубченка «Боян Сіверського краю», присвячену життєпису І творчому, 1346.86kb.
- О туризму, розбудови сучасної туристичної інфраструктури згідно з Указом Президента, 76.08kb.
- Програма діяльності кабінету міністрів україни «український прорив: для людей,, 1445.21kb.
Українська книга в Москві
В білокам’яній завершилася міжнародна виставка-ярмарка книги. На ній був представлений чималий стенд України. Про той інтерес, який виявили москвичі та гості російської столиці до української книги, свідчить вже те, що з книжковою експозицію України докладно знайомилася віце-прем’єр уряду РФ Валентина Матвієнко, депутати Державної Думи, лідери політичних партій і громадських організацій. Під час перебування наших видавців у Москві в Культурному центрі України відбулася презентація українських творів — літературних, наукових, педагогічних та ін. Це вже не перша подібна цікава акція. Кореспондент «Демократичної України» Леонід Галинський в цьому зв’язку попросив генерального директора Культурного центру Володимира Мельниченка розповісти, як Центр пропагує українську книгу в Росії.
— Культурний центр здійснює крупний проект «Презентація», в рамках якого представляє кращі наукові та художні твори українських авторів, — розповідає Володимир Юхимович. Скажімо, ми перші презентували «Великий тлумачний словник української мови» видавництва «Перун», дві книги про Богдана Ступку. На початку цього року, до 10-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною і Росією, відбулася презентація монографії «Нариси з історії дипломатії України» за участю керівника авторського колективу, доктора історичних наук С.В. Кульчицького. Ви самі були свідком того, що до неї виявили значний інтерес російські ЗМІ, адже така наукова праця вийшла у світ вперше. Серйозний резонанс викликала в Москві книга «Джерела української гуманітарної думки», підготовлена українськими і російськими вченими під редакцією академіка І.Ф. Кураса і доктора філософських наук Р. Г. Абдулатипова (Росія). Досить сказати, що на її обговорення в Центр прийшли міністр у справах національностей Росії В.Ю. Зорін і екс-міністр В.О. Михайлов. За домовленістю з директором Інституту історії України НАН академіком В.А. Смолієм розпочата презентація кожної книги п’ятнадцятитомника «Україна крізь віки», удостоєного Державної премії України. Наукова і політична еліта Москви вже давно чекає обговорення грунтовної монографії «Україна-Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин», виданої в київському видавництві «Стилос». Нічого дивного. Серед її авторів — академіки І.М. Дзюба, О.К. Федорчук, доктори наук О.П. Лановенко, О.К. Шевченко та ін. Зробимо презентацію цієї книги, коли зможе приїхати до нас її відповідальний редактор, академік С.І. Пирожков.
— На згаданій зустрічі ви відразу пообіцяли представити в Центрі ряд книг, які щойно побачили на ярмарці.
— Але ж яких книг! Передусім, це розкішний альбом «Петриківка», вперше виданий в «Дніпрокнизі». Домовилися, що представимо його в контексті виставки виробів народних майстрів села Петриківка на Дніпропетровщині. Уявляєте, як це буде красиво, вражаюче! Крім того, ми обов’язково розповімо в Москві про величезну роботу державного видавництва «Педагогічна преса», що видає 17(!) журналів для школи, зокрема таких, як «Історія в школах України», «Географія та основи економіки в школі», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», «Гуманітарні науки». Скажімо, останній журнал викликає інтерес, як науково-практичне видання, в якому виступають і російські вчені — академік Російської академії наук Ю.М. Афанасьєв, академік Російської академії освіти, міністр освіти Російської федерації В.М. Філіпов та ін.
До речі, «Педагогічна преса» вже шостий рік випускає прекрасний журнал «Русская словесность в школах Украины», матеріали якого затверджуються вченою радою Інституту педагогіки АПН України! Тільки в першому номері за цей рік, на обкладинці якого — портрет Олександра Пушкіна, розповідається про творчість Івана Крилова, Михайла Салтикова-Щедріна, Володимира Висоцького, опубліковані програми для загальноосвітніх учбових закладів з російською мовою навчання.
Ось вам убивча відповідь на деякі надумані стогони з приводу затиску російської мови в українських школах. Подібне спеціальне видання в Росії й приснитись не може.
«Демократична Україна», 22 березня 2002 року.
Виступ на ІІІ Конгресі українців Росії 19 квітня 2002 року
Щиро вітаю всіх вас у Культурному центрі України в Москві від імені колективу.
Культурний центр розпочав роботу вже після попереднього форуму українців Росії, і нинішній ІІІ Конгрес став першим Конгресом, який проходить в цих стінах.
Отже, Культурний центр — це явище нове, й ми маємо тепер осмислювати його найефективніше використання для духовних потреб української діаспори в Росії. Звичайно, далеко не всі ваші проблеми пролягають через Культурний центр України в Москві та й далеко не всі нагальні проблеми ми здатні допомогти реалізувати, але в їх розв’язанні зараз уже не можна не враховувати феномен Центру, його значні й ще незатребувані повною мірою можливості.
В цьому контексті зупинюся на ряді конкретних питань.
В Культурному центрі України започатковано здійснення крупного стратегічного проекту «Діаспора». В цьому році першою значною акцією стала презентація Республіканського національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар». В ній взяли участь високі посадові особи з уряду Росії та Башкортостану, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Російській Федерації.
Комплексний підхід дозволив на науково-теоретичному рівні обговорити назрілі питання в ході Круглого стола, представити художників республіки, кращі творчі колективи, окремих виконавців.
Звертаюся до делегатів Конгресу з пропозицією розробити спільний з Культурним центром перспективний план такої роботи стосовно більшості регіонів.
Слід також продумати централізовану, системну пропаганду цього досвіду через засоби масової інформації.
Дивлячись у майбутнє, ставлю питання про підготовку Всеросійської науково-практичної конференції з проблем української діаспори.
Так само важливо зосередити кращі сили вчених і практиків на підготовці фундаментальної наукової праці з названої проблеми.
У зв’язку з цим — ще одна конкретна пропозиція. Презентація українців Башкортостану показала, що на місцях все-таки потроху виходить у світ цікава для всіх нас книжкова продукція. Хай її небагато, але кращі видання пропоную презентувати в Культурному центрі.
Для всіх українців в Україні, Росії й усьому світі немає і не може бути крупнішої об’єднуючої фігури, ніж Тарас Шевченко. В Культурному центрі здійснюється проект «Тарас Шевченко», в рамках якого й сьогодні у нас розгорнута виставка «Безсмертне слово Кобзаря» із фондів Шевченківського національного заповідника в Каневі.
Моя ідея полягає в тому, щоб об’єднати наші зусилля на темі «Шевченко в українській діаспорі Росії». Йдеться про виявлення кращого досвіду вивчення творчості Кобзаря в російських регіонах і пропаганду його в Культурному центрі. Для початку цієї співпраці ми видамо за власні кошти й розішлемо вам збірник творів Шевченка українською й російською мовою в одному томі.
Нарешті не можу не сказати про нагальну необхідність організаційного зміцнення структур українців Росії, цивілізованого об’єднання зусиль різних організацій. Скажімо, в Москві необхідно подолати прірву між об’єднанням українців і земляцтвами1. Адже — того ж батька, такі ж діти...
Дійсно, згадаймо з користю для себе хрестоматійні шевченкові слова:
Того ж батька, такі ж діти —
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз’єднаться!
Хай так — якщо вже спочатку розмежувалися, то затим усе-таки об’єднатися заради спільної справи і в ім’я неньки України.
На завершення повертаюся до рідного мені й усім нам Культурного центру. Хочу, щоб у ньому завжди особливо гармонічно й хвилююче звучали слова видатного українського поета Василя Симоненка:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива.
З тебе чудуватися повік...
Хай святиться в цих стінах ім’я України!
«Український огляд», 2002, № 2.