Рекомендовано Вченою радою Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В
| Вид материала | Диплом |
- Експериментальні програми спецкурсів та факультативів з біології, 717.12kb.
- Затверджено вченою радою Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної, 136.27kb.
- Результати проведення обласного відбіркового конкурсу з креслення у 2010-2011, 65.79kb.
- Схвалено Вченою Радою Центрального інституту післядиплом, 762.17kb.
- Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
- М. В. Остроградського Зелюк В. В., Стаднік С. М., Демиденко Т. П. Зміст Вступ 1 Історія, 1265.02kb.
- На базі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулась, 245.74kb.
- Л. М. Олійник доцент кафедри педагогіки початкового навчання Інституту педагогічної, 5011.08kb.
- Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної, 578.79kb.
- План роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, 2066.32kb.
Самодрин А.П. В НАПРЯМІ НОВОЇ НАУКОВОЇ ПАРАДИГМИ: БІОСФЕРНИЙ РЕГІОН
В останній час встановилася біосфера, яка стрімко змінюється під впливом наукової думки – змінює явища життя, геологічні процеси, енергетику планети. Джерело енергії, що захоплюється розумом, в енергетичну епоху життя людства, в яку ми входимо, – практично безмежне… – за В.І. Вернадським. Ім'я нової епохи – ноосфера.
Людина, на відміну від усього живого, до еволюції біосфери додала нову рушійну силу – наукову думку (мисль), суттєво прискоривши біогеохімічні цикли міграції хімічних елементів, створила нові шляхи руху цих елементів. Зміни нового типу відбуваються настільки блискавично за міркою природи, що викликають занепокоєння передової громадськості і великої тривоги світової науки.
Освіта ХХІ ст. стає процесом, з допомогою якого людина і суспільство можуть повною мірою розкрити свій потенціал. Людство підійшло до межі, за якою потрібні і нова мораль, і нові знання, новий менталітет, нова система цінностей. Від того, як наступні покоління зможуть засвоїти тривогу за майбутнє, зрозуміти і реалізувати власну відповідальність, і залежить це майбутнє. У наш час немає для нації вагомішої задачі, ніж розвиток системи освіти, виховання і передачі досвіду наступним поколінням. У сучасному світі практично всі країни беруть участь в інтеграційних перетвореннях. Саме система інтеграційної взаємозалежності дозволить вирішити не тільки економічні, але й інші проблеми в області життєдіяльності, екології, соціології, культури тощо. Крім того, світова освітня мережа дозволить виробити єдиний підхід до життя земної цивілізації.
Саме та нація, яка сьогодні зможе створити більш досконалу педагогічну систему, стане лідером ХХІ століття. Педагогічна система стан "народ цивілізований" трансформує в стан "народ культурний", який власне новим станом "учіння" зуміє надалі забезпечити передачу естафети знань і культури і віднайти такі взаємовідносини з довкіллям, які відповідатимуть сучасним потребам.
Прикро, але сучасна інтеграція світу протікає як інтеграційна освіта більше в руслі формалізації, ніж логіки природи. Інтеграційні процеси в освіті відбуваються на мікро- і макрорівні. На мікрорівні цей процес протікає як взаємодія окремих громадян, фірм, сусідніх країн тощо. На макрорівні інтеграція передбачає організацію єдиного господарювання в рамках групи країн з узгодженням національних політик – поряд з глобалізацією виникає прискіплива увага до регіонів. Проте глибина цієї проблеми регіоном до кінця не сприйнята, а від того саме він – регіон і потерпає.
Перехід регіону у близький, але не відповідний для його розвитку атрактор, робить життя людини нестерпно важким. Регіон – біосферна область, територія адміністративної області, краю, група адміністративних районів або окремий район, містить у своєму центрі мегаполіс (місто або систему міст), щільність населення спадає від центру до периферії; відносно замкнуте територіальне недержавне соціально-виробниче утворення, яке характеризується відносною самодостатністю й здатністю до самовідтворення соціально-виробничих функцій і відповідної інфраструктури, вбудоване у функціональну структуру космобіотизованого геопростору. Явище регіоналізації – процес розгортання, становлення структури антропосфери.
Профільно-професійною освітою регіон із соціально-виробничої сфери перетворюється на соціоприродну організацію – профільно-антропотизовану геосистему.
Посилення ролі когнітивізації є генеральним напрямом еволюції природи взагалі – і регіон не є винятком. Інтеграційні світові процеси носять регіональний характер. Освіта регіону поступово виражає увесь сукупний ряд культурних традицій даної території в напрямі взаємодії з іншими регіонами і субрегіональними утвореннями, конкуренцію з іншими регіонами за: енергію, сировину, населення, територію, виробничі і культурологічні функції.
Структура освітньо-інформаційного простору передбачає функції централізованого (присутність як правило державного) і децентралізованого (регіонального, територіального) управління, що для вироблення управлінського рішення використовує глобальну і регіональну інформаційні мережі. В свою чергу інфраструктура біосферного регіону має свою топологію, яка у сою чергу еволюціонує в напрямку відносно замкнутого виробничого циклу. Використовуючи регіональні й глобальні системи інформації, можливо, шляхом суміщення, добувати відповідні стратегії розвитку для певної території геосистеми, що може слугувати в якості орієнтирів відбору змісту освіти, організації навчання та для побудови моделі навчально-освітнього простору регіону, де освіта і навчання співвідносяться як ціль і результат.
У сучасній економічній науці класифікація регіонів України передбачає такі категорії: проблемні, відсталі, кризові, депресивні, інфарктні. З метою побудови стратегії моніторинг території регіону можна здійснити, увівши певну матрицю, яка, у залежності від набору параметрів, набиратиме того чи іншого стану „проблемності”, „відсталості”, „кризовості”, „депресивності”, "інфарктності".
Відсталий регіон є таким, якщо його показники відстають від середньостатистичних державних більше як на третину.
Проблемним регіоном будемо вважати такий, що вміщує в собі ситуацію, котра потребує додаткової (частіше зовнішньої) допомоги для її вирішення: стан екології, наближеність до кордону, наявність конфліктних ситуацій тощо.
Кризовим регіон будемо визнавати за умов, коли існують незворотні тенденції до спаду виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя, погіршенням стану здоров’я, зниження показника тривалості життя тощо.
Депресивною територією визначимо ту, яка тривалий час є кризовою, і цю кризу подолати самостійно вона невзмозі. Така територія здатна перейти до стабільного розвитку лише при умові комплексної підтримки й мобілізації ресурсів (внутрішніх і зовнішніх – з боку більш крупної організації (області, держави тощо).
Як правило, кризові та депресивні території знаходяться поблизу (або безпосередньо) у зонах екологічного лиха, де потрібна інша якість і концентрація управлінських рішень (інформації) у напрямі збереження й відновлення природних ресурсів.
Взаємодія мегаполісу (міста, системи міст) і полісу або полісів (села, сіл) супроводжується присутністю інфарктної зони.
Інфарктна зона поширюється концентрично від центра мегаполісу (забруднення атмосфери, забруднення ґрунтових вод, інші шкідливі викиди технічного виробництва тощо) у напрямі аграрного сектору сільськогосподарського виробництва, може існувати як феномен „на межі”. Це, як правило, певна ділянка території, яка має власну динаміку розвитку.
***
Древня і в той же час досить молода Україна вже кілька років перебуває в стані апатії, тобто відсутності необхідного рівня соціальної енергії, – такий стан веде до загибелі, якщо його не змінити на краще. Український соціум – не менш активний суб’єкт свого життя, ніж людина. Він намагається прийняти чужі "виклики", адаптуватися до них, але досягнувши певної межі, соціум теж починає чинити супротив. Опір його набуває різноманітних макросоціальних форм, серед яких чи не найпоширенішими є кризи – від антропологічної до екологічної, демографічної й т.д. Антропологічна криза становить суму соціально-політичної й соціально-психологічної невідповідності, формуючи "катастрофічну свідомість" громадян.
Люди – справжній скарб і багатство регіону. Соціумові, як і людині, дуже важко прикидатися іншим: на це витрачається надто багато енергії, необхідної для більш важливіших справ. Постіндустріальне суспільство – зацікавлене в особистостях, здатних самостійно й активно діяти, гнучко і відповідно реагувати на запит життя. Передача досвіду в широкому історичному смислі є засобом соціалізації молоді і в той же час процесом створення низки невідповідностей між тим, чого політики хотіли б від соціуму, і тим, чого даний соціум реально потребує.
З часів прийняття на Русі візантійської версії християнства механізм насильницької соціалізації постійно набирав різних образів. Таке враження, ніби тисячу років тому комета українства попала в фатальне бісівське гравітаційне поле і, вичерпуючи останній енергетичний потенціал, нині догорає на чужинській орбіті.
Чітко розділити стару і нову, свою і чужу культуру в такій складній нелінійній системі, як соціум, майже неможливо, бо відомо, що однією з властивостей нелінійних систем є здатність забувати своє минуле. Соціум, на відміну від конкретної людини, як певне живе конкретне утворення, нічого не забуває. Він живе не тільки у проявленому режимі, але є ще й інформаційним режимом, за яким стоять не слова, а генетичний досвід. Криза (χρισις – гр.) в перекладі означає "суд". Нині відбувається суд Всесвіту над Людством, і Україна в цій містерії – лише частка, яка вже вкотре опинилася в процесі ініціації родової енергії особистості, в процесі пошуку механізму посилення когнітивізації середовища людей.
***
Концепція державної регіональної політики передбачила значне посилення ролі місцевих органів влади в розробці та реалізації стратегії розвитку окремих територій – регіонів. Цією концепцією визнано ресурсом розвитку зокрема співпрацю між владою, бізнесом та громадськістю. Саме з локальних порядків антропотизованої геосистеми регіону починається вихід із суцільного хаосу.
Припущення про те, що як людський, так і соціальний організми можуть бути внутрішньо аутотентичними тільки за умови фрактальної (багатовимірної, але закономірно-синхроністичної й такої, що резонує) ідентичності Всесвіту, для сучасної гуманітарної науки досить нове. Але, аналогії такого високого порядку не тільки мають право на існування, а й можуть бути інструментом якісного переосмислення принципів організації людського життя і механізмів його трансформації.
Система управління регіоном, що враховує не лише власні цілі, але і зустрічну активність того середовища, на яке поширюється управлінська дія, потребує інших принципів вироблення управлінської стратегії, якісно інших тактичних кроків здійснення цієї стратегії, нової парадигми – відповідальність за біосферу в цілому. Початок справи – біосферний регіон…
ЛІТЕРАТУРА:
- Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. – М.:АЙРИС-ПРЕСС,2002.– 576с.
- Ковалев А.П. Педагогические системы: оценка текущего состояния и управления. – Харьков: ХГУ, 1990. – 156 с.
- Ковалев А.П. Регионализация на современном этапе: элементы прошлого, настоящее, будущее // Регіональні перспективи.– 2002.– С. 6-11.
- Самодрин А.П. Формування навчально-освітнього простору регіону. – Кременчук: ПП Щербатих, 2006. – 475 с.
- Самодрин А.П. Науково-просвітницьке товариство ім. В.І. Вернадського / Комплексна програма виховання і розвитку молоді: освітній проект // Регіональні перспективи, 2000.- № 6.- С. 98 – 100.
- Самодрин А.П. Концепція комплексного моделювання навчально-освітнього простору регіону засадами профільного навчання (Проект): науково-методичні рекомендації. – Кременчук: , ПП Щербатих, 2005. – 42 с.
- Working for the Regions / Europ. Commission. – Luxemburg: Europ. Commission, 2001. – 32 p.