Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В
| Вид материала | Документы |
- Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
- В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
- Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
- Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
- Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
- Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
- Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
- Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
- Гостей: на, 111.12kb.
- Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.
Лавріканець О.В., Юровська О.А.
АР Крим
Особливості профорієнтаційної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, що залишились без піклування батьків
Всім молодим громадянам, у тому числі дітям сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, гарантовано право на працю, яке забезпечується законодавством України про працю та зайнятість та передбачає певний механізм реалізації конституційних гарантій.
Загальноосвітня школа – інтернат – особлива освітня установа, покликана надавати допомогу дітям із соціально незахищених верств населення в отриманні освіти, формуванні в них навичок самостійного життя, виборі професійного шляху. Зазвичай, значну роль у професійному самовизначенні дітей загальноосвітніх шкіл, дітей, які мають сім’ю, відіграють батьки, навколишнє оточення та багато інших факторів, які допомагають більш реалістично та критично підходити до процесу вибору майбутньої професії. Обмеженість спілкування дітей інтернатів та деяка відокремленість цих закладів від навколишнього середовища звужує загальне уявлення дітей сиріт про професійну кар’єру і може привести до хибних висновків і рішень щодо подальшого професійного шляху. Одна з основних задач служби зайнятості полягає в тому, щоб випускник школи – інтернату був конкурентноспроможний на ринку праці і у сфері професійної освіти, зміг визначитися, зорієнтуватися у світі професій і зайняти гідне місце в сучасному суспільстві.
Головна мета профорієнтації дітей – сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, полягає у формуванні професійного самовизначення учнів інтернатів, відповідного індивідуальним особливостям кожної особи і запитам суспільства в кадрах, його вимогам до сучасного працівника.
Основною проблемою вихованців і випускників шкіл – інтернатів є розрив між їх уявленнями про життя і реальністю. Існують специфічні особливості професійного самовизначення дітей – сиріт в порівнянні з дітьми, що виховуються в сім'ях. Вони полягають у наступному:
- професійне самовизначення дітей – сиріт неповне, фрагментарне характеризується відсутністю усвідомленого вибору;
- характеризується відсутністю учбової і професійної мотивації, мізерністю уявлень про світ професій, невмінням робити професійний вибір;
- діти–сироти відрізняються від своїх однолітків неадекватним відношенням до реального життя, цінностей, зазнають труднощі в повсякденному житті, мають нереалістичне уявлення про свої можливості і здібності.
Такий стан речей дозволяє зробити висновки про те, що профорієнтаційна робота з дітьми – сиротами і дітьми, що залишилися без піклування батьків, одна з найважливіших задач установ для цього контингенту дітей і служби зайнятості.
Одне з найважливіших психологічних новоутворень підліткового віку – спрямованість у майбутнє. Його вивчення дозволяє більш ретельно поглянути, з одного боку, на проблему становлення майбутнього особистості як суттєву її характеристику, а з іншого боку – на процес професійного самовизначення – порівняльно більш вузький, але надзвичайно практично значущий в цьому віці момент розвитку особистості. Психологічний самоаналіз професійного самовизначення засвідчує, що цей процес по-різному проходить в інтернаті і масовій школі. Сутність різниці полягає в тому, що в звичайній школі на початку формуються деякі ідеальні уявлення про свою майбутню професію, які згодом (у 7 – 8 класі) змінюються на реалістичніші, до того ж, в ряді випадків виникають достатньо складні, суперечливі відношення між тими та іншими. У вихованців школи – інтернату досить рано складаються реалістичні уявлення про свою майбутню професію, тому відношення до її вибору в них, зазвичай, несуперечливе.
У даному випадку відсутність суперечливості в професійному визначенні не може бути оцінено позитивно. Підліток із загальної школи, вибираючи більш відповідну своїм здібностям та об’єктивним обставинам життя професію, відмовляється від своїх дитячих надій і мрій, здійснює акт свідомого самообмеження, необхідного професійного самовизначення. За вихованця інтернату вибір професії виконують інші: професійне самовизначення обумовлено системою суспільного виховання (деякі інтернати зв’язані тільки з вузьким колом навчальних закладів, які мають соціальну інфраструктуру, і навчаючись в яких, вихованці мають можливість бути на повному державному забезпеченні). По суті, акт професійного самовизначення перетворюється для дітей інтернату в професійне визначення. Але оскільки професійне самовизначення в цьому віці найважливіша складова самовизначення особистості, то очевидно, як несприятливо це може відобразитися на всьому ході становлення особистості. Основна задача профорієнтації на даному етапі – допомогти учням інтернатів зорієнтуватись у світі професій і в розрізі тих навчальних закладів, які здійснюють навчання випускників шкіл–інтернатів із матеріальним забезпеченням, та вибрати найбільш підходящу професію, відповідно до здібностей та інтересів.
У межах співпраці Кримського республіканського центру зайнятості зі школою–інтернат №1 впродовж навчального року з учнями випускних класів проводиться систематична робота з профорієнтації, яка передбачає формування у випускників усвідомленого відношення до себе як суб'єкту професійної діяльності, уміння робити вибір, планувати свої професійні і життєві перспективи.
Мета цієї роботи – ознайомити дітей зі світом професій, надати допомогу у виборі професії. Ми поставили перед собою наступні задачі:
- Ознайомити дітей з видами і особливостями професій, шляхами досягнення професіоналізму;
- Провести діагностичні дослідження дітей з метою виявлення особливостей, схильностей, інтересів особи;
- Сформувати професійні і особисті якості;
- Познайомити дітей з професіонально – технічними учбовими закладами, дати докладну інформацію про терміни навчання, вступні іспити;
- Сформувати навички професійного планування.
Ці цілі досягаються в результаті проведення низки заходів профорієнтаційного характеру, таких як: День відкритих дверей центру зайнятості для учнів школи – інтернат, «Уроки реального трудового життя», конкурс дитячого малюнку «Моя майбутня професія» тощо.
У травні цього року співробітниками Сімферопольського міського центру зайнятості був проведений День відкритих дверей Центру зайнятості для випускників школи – інтернату №1 м. Сімферополя. В ході проведення заходу учні відвідали різні сектори центру зайнятості, познайомилися з послугами, що надаються службою зайнятості з пошуку роботи, навчання, одержали навички самостійного пошуку інформації про професії і самостійного пошуку вакансій.
Профорієнтаційна робота з молоддю, яка здійснюється на застосуванні нових методів організації роботи є найефективнішою, оскільки впровадження таких форм роботи, які цікаві, перш за все, дітям, дає свій позитивний результат, що полягає у формуванні свідомого відношення до процесу вибору майбутньої професійної діяльності. Так, в травні 2008р. співробітниками Кримського республіканського центру зайнятості був організований і проведений конкурс дитячого малюнку «Моя майбутня професія», в якому взяли участь учні 5, 6 класів школи – інтернату №1 м. Сімферополя. Метою конкурсу було зацікавити світом професій учнів ще в юному віці, викликати інтерес до свідомого професійного вибору з урахуванням потреб ринку праці. В результаті проведення конкурсу були відібрані кращі роботи і пройшло нагородження переможців конкурсу, в якому також взяли участь представники громадських організацій. Слід зазначити мальовничість робіт учнів і їх смислове наповнення. Більшість дітей в своїх малюнках зобразили трудову діяльність людей робочих професій, таких як будівник, автослюсар, водій, кухар, перукар тощо. Це свідчить про те, що конкурс малюнку примусив дітей замислитися і зі всією серйозністю підійти до вибору майбутньої професії.
Слід зазначити, що співробітники школи підтримують ініціативу служби зайнятості і в повсякденній роботі, на класних годинах, також проводять профорієнтаційні заходи: класні години профорієнтаційної тематики, бесіди, орієнтуючи на отримання робочої професії. У наступному році планується також проведення профорієнтаційних занять з учнями 5, 6 класів школи–інтернату. Враховуючи вік дітей, ми плануємо використання на заняттях активних методів і форм роботи, що допоможе дітям в ігровій формі познайомитися зі світом професій і замислитися про своє професійне майбутнє.
Результатом ефективності даної роботи є те, що всі діти, що закінчили інтернат, поступають в професійно – технічні навчальні заклади на робочі професії, що затребувані на регіональному ринку праці, такі як штукатур, плиточник, каменяр, швачка, кухар тощо, що є заставою працевлаштування майбутніх фахівців. Свій професійний вибір учні інтернату, в першу чергу, роблять самі, незалежно. Експеримент відбувається впродовж двох років і, врешті, результативність роботи полягає в працевлаштуванні випускників школи інтернату після закінчення ними навчання. До працевлаштування випускників школи–інтернату підключаться спеціалісти базових центрів зайнятості, які нададуть молодим спеціалістам потрібну інформацію про можливості працевлаштування за отриманою професією, звернуть увагу молодої людини на важливість перших кроків на новому робочому місці, налагодження стосунків із колективом та інші засоби, що допоможуть молодій людині „закріпитись” на роботі. Спеціалісти відділу сприяння працевлаштуванню спільно з відділом взаємодії з роботодавцями організовуватимуть працевлаштування дітей-сиріт, що отримали професію шляхом підбору роботи з числа наявних вакансій, застосування механізму надання дотацій роботодавцям при працевлаштуванні дитини. Таким чином, організація системної профорієнтаційної роботи з учнями шкіл – інтернатів, починаючи з професійної орієнтації ще в середніх класах, і закінчуючи підбором місця роботи і працевлаштуванням, дозволяє скерувати процес професійного самовизначення в потрібне русло, допомагає відслідкувати етапи працевлаштування дитини – сироти або дитини, яка залишилась без піклування батьків, і прискорює процес професійної адаптації.
Литвинова Н.І.
м.Київ
Інтерес до праці у сфері виробництва – головна умова підготовки учнівської молоді до вибору робітничих професій та запобігання безробіття
Інтерес є тим системоутворюючим фактором, тією першоосновою, опора на яку дозволяє своєчасно визначити ті чи інші потенційні можливості людини, спрямувати їх в потрібне русло з метою подальшого розвитку в стійке особистісне утворення. На думку вчених, виявлення інтересів – це, по суті, початок виявлення мотивації особистості, яка, безумовно, в подальшому призведе особистість до обґрунтованого вибору професії. Він проявляється у високій пізнавальній активності, що перетворюється в кінцевому підсумку в інтерес до певного виду діяльності. Саме така вибірковість інтересу і створює в людині індивідуальність психіки. Така індивідуальність передбачає більш вищий розвиток одних здібностей порівняно з іншими.
Вчені вважають, що інтерес виникає на основі пізнавального потягу до тієї або іншої діяльності і в процесі свого розвитку може перетворитися у стійку особистісну потребу в активному дійовому ставленні до предмету цього інтересу, в прагненні постійно накопичувати знання до цієї діяльності /М.Ф.Беляєв, Л.А.Гордон, Н.Ф.Добринін, А.Г.Ковальов, К.К.Платонов та ін./. Причому, успішність діяльності, яка тісно пов’язана з інтересом, створює неначе “зону ближчого розвитку” (Л.С.Виготський), зону підвищеної сензетивності для всіх впливів, які сприяють зародженню та розвитку здібностей (А.Б.Орлов).
Вчені також дійшли до висновку, що інтерес це зосередженість уваги на відповідному предметі, який викликає потяг глибше в нього проникнути /К.К.Платонов/. Причому, у процесі свого становлення, вважають вчені, він може перетворитися в стійку особистісну потребу, в потяг до постійного накопичення знань, умінь і навичок для цієї діяльності /К.К.Платонов, В.В.Чебишева та ін./, тобто стати стійким мотивом вибору професії.
Психологічну природу інтересу складає нерозривний комплекс життєво важливих для особистості процесів /інтелектуальних, емоційних та вольових/. При цьому, інтелектуальний компонент сприяє накопиченню знань і створює основу для подальшої успішної діяльності в актуальній для суб’єкта сфері. Далі він виступає як передумова і умова інтересу. Він створює позитивне ставлення до діяльності і регулює пізнавальну спрямованість особистості. Суттєво змінюються і вольові зусилля, які проявляються в подоланні труднощів у ході виникаючих проблемних ситуацій.
Як відомо, і це знайшло підтвердження у ряді досліджень, особистість має широкий спектр інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва тощо. Тому дуже важливо своєчасно визначити найбільш значиму для індивіда сферу діяльності для того, щоб надалі намітити конкретну програму його індивідуального розвитку з метою закріплення інтересу, перетворення його в мотив вибору професії.
Таким чином, виявлення рівня прояву у суб’єкта інтересу до певної сфери діяльності, а, надалі, і створення відповідних психолого-педагогічних умов, які враховують як провідні, так і супроводжуючі фактори потенціалу кожної особистості – це необхідна передумова, яка з самого початку буде стимулювати вибіркову успішність учнів у будь-якому виді діяльності. Надалі вона може перетворитися у стійке емоційно-позитивне ставлення до діяльності (у нашому випадку до діяльності у сфері виробництва), тобто буде служити однією з провідних складових у становленні мотиву вибору робітничої професії у майбутньому.
Безумовно, що для пробудження інтересу суттєве значення має як перший етап – виникнення інтересу, так і його подальший розвиток. З одного боку, особливості об’єкту, його яскравість впливають на виникнення уваги. З іншого боку, такі особливості, як враженість, чуйність, рухливість нервових процесів впливають на активність відображення. Надалі, вже в процесі діяльності, інтерес підтримується як наявністю відповідних передумов /здібностей/ та збіжністю їх з загальною спрямованістю особистості, так і стимулюванням, позитивним ставленням, заохочуванням з боку оточуючих /С.П.Крягдже/.
Отже, становлення інтересу до професії – це складний процес, який залежить від багатьох факторів. Тому викладений вище матеріал, безумовно, є доцільним, так як він розкриває, з одного боку, психологічний механізм його становлення, а з іншого – дозволяє в кожному конкретному випадку визначити шляхи та методи перетворення цього феномена в стійке особистісне утворення.
У зв`язку з цим особливої актуальності набуває вивчення особливостей формування в учнівської молоді глибинних професійних інтересів. Відомо, що саме інтерес є суттєвою ланкою, крізь яку проходять зовнішні впливи, які породжують у подальшому внутрішні стимули. Саме інтерес є збудником активності особистості /С.Л.Рубінштейн/. В стані інтересу у суб`єкта з`являється захопленість, потяг обов`язково проникнути в сутність предмету. При цьому воля, уважність, пошук, почуття індивіду зливаються воєдино.
Відомо, що при аналізі інтересів необхідно враховувати інтенсивність інтересу, а також ступінь його прояву. Так, один учень може цікавитися будь-чим внаслідок зацікавленості і особистого задоволення, а інший – активно використовуючи свій інтерес, починаючи зі збору додаткової інформації і закінчуючи самостійною розробкою будь-якої поробці з використанням творчих прийомів та методів. Тому дуже важливе визначення того, наскільки суб’єкт дійовий, чи робить він відповідні зусилля щодо оволодіння предметом інтересу /мається на увазі цілеспрямоване придбання знань, умінь та навичок, прагнення глибше і всебічно пізнати галузь, яка його цікавить тощо/. З цією метою доцільно використовувати різні методичні прийоми, зокрема, анкети та опитувальники, спостереження, аналіз наслідків виконання піддослідними різних завдань тощо. Все це дозволить одержати відповідний кількісний і якісний матеріал, за допомогою якого можна не лише визначити рівень сформованості в учнів інтересу до діяльності, яку він планує обрати в майбутньому, а й накреслити індивідуальну програму щодо подальшого його розвитку, перетворення в стійке особистісне утворення. Основними критеріями при визначенні дійовості інтересу є такі: а) усвідомлення предмету інтересу, яке детермінує поведінку учнів; б) чітко виражена потреба в занятті саме даною діяльністю /активно-вольові дії, які спрямовують на досягнення мети/; в) емоційна зацікавленість у процесі пошуку шляхів вирішення різних проблем. Тому, приступаючи до дослідження такого складного феномену, яким є інтерес до робітничих професій, перед нами виникла проблема визначення ставлення учнівської молоді до робітничих професій. Ми вважали, що саме це є одним з індикаторів наявності або відсутності інтересу до професій в сфері виробництва.
Як же ставиться учнівська молодь до праці в сфері виробництва?
З цією метою учням було запропоновано написати твір, в якому вони повинні були висловити свої думки відносно того, які уявлення вони мають про потреби ринку праці в фахівцях різного профілю; як вони уявляють працю на сучасному виробництві; чи планують вони в майбутньому вибрати робітничу професію; чи потребує праця сучасного фахівця виробничого профілю творчості та ін. Використання даного методичного прийому дозволило здобути різнобічні відомості про ставлення учнів до праці в сфері виробництва, розуміння ними важливості оволодіння творчими прийомами і методами для свого майбутнього, наскільки в них розвинута потреба до самовдосконалення, до нестандартного вирішення ситуацій, що вони роблять для того, щоб досконало оволодіти прийомами і методами роботи на виробництві. Саме вияв вище зазначених складових служив індикатором наявності або відсутності в учнів інтересу до праці в сфері виробництва взагалі, та до робітничих професій, зокрема. Поряд з цим учням було запропоновано відповісти на серію запитань аналогічного змісту.
Спираючись на надбання вчених, котрі містяться в психолого-педагогічних дослідженнях, нами була розроблена умовна система критеріїв, яка дозволяла визначити ступінь сформованості в учнів досліджуваного феномену, а саме: позитивне, нейтральне, або пасивне ставлення до сфери виробництва взагалі, та до робітничих професій, зокрема. Основними критеріями при цьому виступали: а) розуміння суттєвої характеристики праці на сучасному виробництві, особливостей протікання діяльності, знання тих вимог, які висуваються сучасним ринком праці до кваліфікованого робітника; б) потяг до засвоєння прийомів і методів ефективної діяльності при вирішенні будь-яких ситуацій, виникаючих у процесі праці на виробництві; в) творча активність при досягненні кінцевої мети; г) потяг до самовдосконалення.
Оцінка рівня прояву вищезазначених показників повинна здійснюватися наступним чином: „0” – в учнів не спостерігалося даних якостей; „1” – виявлялися дані якості, але не завжди, а вибірково, в залежності від роду діяльності; „2” – виявляються дані якості систематично, в будь-якій ситуації. З урахуванням вищезазначених показників і здійснювалась фіксація вище зазначеного феномену.
Аналіз емпіричного матеріалу свідчить, що ставлення учнів до праці в сфері виробництва неоднозначне. В більшості випадків воно носило емоційно-позитивний характер, однак ступінь його прояву в учнів була різною. Так, серед учнів, які досліджувалися, зустрічались такі, котрі мали стійке позитивне ставлення до праці в сфері виробництва. Вони досить чітко аргументували своє позитивне ставлення до цієї галузі праці. Про це свідчать їх висловлювання про тяжіння до читання технічної літератури, потяг розбиратися в пристроях і функціонуванні різних устаткувань і механізмів. Учні, віднесені до даної групи, завжди прагнули вирішувати ситуації, які виникали в навчально-трудовій діяльності, в більшості випадків робили спробу самостійно досягати позитивних результатів, а коли були не спроможні вирішити проблему, зверталися за допомогою як до педагогів, так і до літературних джерел. Учням притаманна була зацікавленість в області техніки, вміння швидко засвоювати основний принцип дії технічних устаткувань, бажання майструвати, ремонтувати різні прилади, знаходити причини того, чому вони вийшли з ладу.
Результати дослідження також показали, що були й такі учні, які хоча й мали відповідні знання про сутність виробничої діяльності, аргументовані судження про особливості її протікання, але не завжди мали чітке уявлення про те, якими якостями повинен володіти сучасний фахівець у сфері виробництва, в чому полягають особливості діяльності фахівця сучасного виробництва, які вимоги ставить ринок праці до кваліфікованого робітника тощо. Їх судження в цих питаннях були поверхові. І таких учнів була більшість.
Поряд з цим, зустрічались й такі учні, які не мали чітких уявлень про особливості праці сучасного фахівця в сфері виробництва, а вказували лише окремі, причому не суттєві її характеристики. Вони мали поверхові уявлення про якості, які визначають ефективність праці сучасного робітника, неспроможні були дати повну характеристику особистості кваліфікованого робітника. В них був відсутній інтерес до робітничих професій, бажання набувати знання, вміння та навички, будь-що майструвати, конструювати, творити. Але кількість таких учнів була мала.
Таким чином, як свідчить аналіз здійсненого дослідження, основна маса учнів має різнобічні знання про особливості виробничої діяльності, розуміє важливість і необхідність оволодіння робітничими професіями, прийомами розв`язання проблемних ситуацій, які можуть виникнути в процесі їх діяльності. Підтвердженням цього є такі висловлювання учнів: „оволодіння прийомами й методами, а також уміннями і навичками вирішення ситуацій, безумовно, згодиться в житті”; „вони дозволяють творчо підходити до будь-якої роботи як вдома, так й на виробництві”; „відчувати почуття радощів й успіху при досягненні мети, яка ставиться, і втілення власного задуму”; „знайти пристосування своїм здібностям, інтересам, схильностям в умовах ринку праці” тощо.
При цьому було встановлено, що більшість учнів мають потяг до оволодіння технічними знаннями, вміннями та навичками виконання різних технічних виробів самостійно, підвищення своїх технічних знань шляхом читання різних наукових джерел технічного профілю.
У той же час зустрічались й такі учні, які виявляли байдуже ставлення до праці в сфері виробництва, вони не цікавилися тим, які професійні якості визначають ефективність праці сучасного робітника тощо.
Саме таке різне ставлення до набуття робітничої професії відображалося й на поведінці учнів. Про це свідчать бесіди як з педагогами, так і з самими учнями. Ті з учнів, які вказували, що їм подобається оволодівати робітничою професією, при виконанні завдань систематично проявляли бажання набути навички для успішної діяльності в сфері виробництва, намагались виконувати їх завдання згідно з вимогами та з елементами творчості.
Учні, які висловлювали байдуже ставлення до опанування робітничих професій, таке ж ставлення виявляли при виконанні завдань. Вони працювали безініціативно, були байдужі до оцінки результатів їх праці, чи відповідає кінцевий продукт вимогам, які ставились, тощо.
Аналогічні результати були здобуті й при проведенні бесід з учнями. Було встановлено, що учні, які виявляли стійке позитивне ставлення до праці в сфері виробництва, в своїх міркуваннях віддавали перевагу набуттю тих прийомів і методів при виконанні завдань, які в майбутньому визначатимуть ефективність їх роботи на виробництві, сприятимуть їх працевлаштуванню, тобто віддавали перевагу тим видам робіт, які сприяли розвитку якостей кваліфікованого фахівця сфери виробництва.
Результати бесід із учнями дозволили виявити й таких, які були байдужі до праці в сфері виробництва. Вони мали поверхову уяву не лише про те, якими якостями повинен володіти кваліфікований робітник сучасного виробництва, а й сучасний фахівець будь-якого профілю.
Ймовірно, однією з головних причин такого неоднакового ставлення учнів до праці в сфері виробництва є те, що до останнього часу не приділялося належної уваги до підготовки їх до діяльності в сфері виробництва, розвитку якостей, які визначають ефективність працевлаштування на сучасному ринку праці. Отже, внаслідок здійсненого дослідження ми здобули об`єктивну картину щодо ставлення учнів до праці в сфері виробництва. Так, лише 21,8% учнів виявляє стійке позитивне ставлення до праці в сфері виробництва. Більшість же учнів виявляє або нестійке ставлення до даних видів діяльності, або ж стійке пасивне. Таких учнів із загальної виборки піддослідних було 78,2%.
Які ж характерні особливості поведінки учнів, які виявляють різні типи ставлення до праці в сфері виробництва? Розглянемо кожний з типів окремо.
Для учнів, які виявляють стійке позитивне ставлення до праці в сфері виробництва характерна велика зацікавленість в області техніки, нахили до технічної творчості, вміння швидко усвідомлювати основний принцип дій технічних приладів. Вони багато і з зацікавленістю читають технічну літературу; систематично переглядають телепрограми з техніки; розпитують оточуючих /батьків, друзів, однолітків / про працю на сучасному виробництві, устрій, способи функціонування різних приладів, машин, механізмів; постійно шукають у журналах і інших технічних виданнях відомості про робітничі професії, які знання, вміння і навички визначають успішність праці, які особистісні якості та яка кваліфікація визначає успішність працевлаштування на ринку праці тощо. Вони впевнено користуються різними інструментами, комбінують із різних деталей та механізмів дуже вдалі конструкції моделей, приладів. Характерною особливістю їх поведінки є швидке схоплювання структури різних технічних приладів, принципу їх дії.
Для учнів, які віднесені до даного типу, притаманне також швидке знаходження недоліків, недосконалості різних устаткувань та механізмів, легкість схоплювати сутність технологічних способів конструкцій, вияв творчої кмітливості, настирливості, ініціативності, наполегливості при втіленні власних задумів у кінцевий продукт.
Характерною ознакою для учнів, яким притаманне нестійке ставлення до праці в сфері виробництва, є вибіркове ставлення до виконання завдань. Якщо діяльність для учнів цікава, то в них спостерігається яскравий потяг вникнути в закономірності функціонування приладу і принципи його дії. Вони багато і з зацікавленістю працюють над втіленням свого задуму в конкретний продукт, тобто виявляють стійкий інтерес до технічної діяльності. У випадку необхідності звертаються за допомогою як до компетентних дорослих, так і до наукових джерел, в яких розповідається про устрій, функції і способи виготовлення аналогічних конструкцій. В поведінці учнів спостерігається настирливість, потяг не лише подолати труднощі, які виникають у процесі діяльності, але й радість від досягнутих результатів, бажання довести свою роботу до кінця.
Але такі прояви були характерні для учнів, віднесених до даного типу лише в тому випадку, коли вони були, по-перше, зацікавлені діяльністю, а по-друге, впевнені, що в них достатньо сил, вмінь і навичок для пошуку і втілення задуму в конкретний матеріальний продукт. У супротивному ж випадку, коли учні не виявляли ніякого інтересу до діяльності, для них була характерною поведінка, яка притаманна учням, віднесеним до ІІІ типу. Коли їм не вдавалося досягнути позитивних результатів, то для них робота не мала сенсу. Характерною ознакою їх поведінки була безініціативність і вони легко відмовлялися від виконання роботи, не виявляли зусиль щодо її завершення. І, нарешті, для учнів, віднесених до Ш типу, яким було притаманне стійке пасивне ставлення до діяльності в сфері виробництва, була характерна безініціативність, несамостійність. Вони не бажали якісно виконувати роботу, яка їм була запропонована. Характерною ознакою їх поведінки було те, що вони прагнули виконати завдання аби як, тобто для їх поведінки не був характерним прояв якостей, які притаманні учням із стійким позитивним ставленням до діяльності в сфері виробництва.
При з`ясуванні питання про те, якими ж якостями повинен володіти фахівець у сфері виробництва, були отримані дані, яких наведені у таблиці № 1.
Таблиця № 1
Якості, які визначають успішність діяльності на сучасному виробництві
| Перелік якостей, які необхідні для здійснення виробничої діяльності | Кількість учнів, які вказали дану якість (у %) |
| Велика зацікавленість | 35,6 |
| Нахил до праці в сфері виробництва | 47,5 |
| Інтерес до робітничих професій | 57,8 |
| Вміння швидко оволодівати принципом дії технічних устаткувань | 44,5 |
| Бажання весь час створювати технічні вироби | 51,2 |
| Швидке схоплювання структури технічних приладів | 24,4 |
| Знаходження недоліків технічних приладів та механізмів | 21,8 |
| Систематичне читання технічної літератури | 27,2 |
| Систематичний перегляд телепередач про техніку | 17,9 |
х/ при відповідях на дане запитання учні вказували не одне, а декілька якостей. У зв`язку з цим загальний підрахунок не відповідає 100%.
Із наведених в таблиці № 1 даних бачимо, що на перше місце учні ставлять інтерес до робітничих професій і це, безумовно, гарно. Друге місце вони відводять такій якості, як бажання весь час створювати технічні вироби, третє за значущістю місце займає нахил до технічної діяльності, четверте – вміння швидко оволодівати принципом дії технічних устаткувань, відповідно п`яте – велика зацікавленість, шосте – систематичне читання технічної літератури, сьоме – швидке схоплювання технічних приладів, восьме – знаходження недоліків в технічних приладах та механізмах, дев`яте – систематичний перегляд телепередач про техніку.
Отже, при визначенні якостей, які визначають успішність протікання діяльності фахівця сфери виробництва, учні на перше місце ставлять інтерес до робітничої професії. Це свідчить про те, що більшість учнів розуміють значущість і важливість даного феномену. Саме від інтересу залежить наскільки суб`єкт буде активним, цілеспрямованим, настирливим при оволодінні нею. Саме він детермінує поведінку, знаходиться в тісному взаємозв`язку з іншими підсистемами особистості, які здійснюють регуляцію поведінки при досягненні кінцевої мети.
Таким чином, з`ясування питання про те, як учні відносяться до діяльності в сфері виробництва, дозволило встановити, наскільки учні розуміють значущість опанування майбутньою професією, що вони роблять для того, щоб оволодіти прийомами і методами для вирішення будь-яких ситуацій, які виникають у процесі навчально-трудової діяльності, чи виявляють вони активність і потяг до самовдосконалення, тобто ведучих складових, від яких залежить успішне опанування робітничою професією, а також протікання діяльності в майбутньому в процесі їх діяльності на виробництві,
Отже, викладені вище міркування щодо різного ставлення учнів до діяльності в сфері виробництва, про характерні ознаки поведінки учнів, які мають різні типи ставлення до опанування робітничих професій, безумовно, нададуть значну допомогу педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів при здійсненні роботи як в напрямку підвищення інтересу до професії, яку планує опанувати кожен учень, так і в розвитку стійкої мотивації вибору робітничих професій, що, насамперед, буде запобігати подоланню безробіття у сучасних умовах ринку праці.
Література
- Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценности.– М.,1986.-145с.
- Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення в формуванні особистості // Питання професійної орієнтації учнів. – К., 1969.–С.3-14.
- Леонтьев А.Н. Личность. Мотив. Деятельность.- М., 1970. –141 c.
- Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.,1986.– 256с.
- Психологія праці та професійна підготовка особистості /Під ред. П.С.Перепелиці та В.В.Рибалка. – Хмельницьиій, 2001.- 330 с.
- Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – В 2 т. – Т.1. – М., 1995. – 488с.
Логвиненко В.П.
м. Київ
Результати апробації тренінгу
з актуалізації психологічних ресурсів безробітного
Ситуація безробіття, що є етапом вимушеного переривання професійного життя людини, а з точки зору психології є ситуацією депривації професійної потреби людини та інших пов’язаних з нею життєвих потреб, для особистості є стресовою і кризовою життєвою ситуацією, подолання якої вимагає переосмислення свого життя, себе — свого “Я”, з’ясування сенсу свого життя і визначення оптимальних стратегій поведінки. Будь-яка ситуація є системою зовнішніх щодо суб’єкта умов, які опосередковують його активність, однак з позицій психології безробітного ситуація безробіття є життєвою проблемою, що не має однозначного розв’язання, що долається через переживання і призводить до психологічних змін. Під поняттям “життєва проблема” ми розуміємо значиму життєву ситуацію, має для суб’єкта життєдіяльності достатній рівень невизначеності та супроводжується негативними емоційними переживаннями.
Діяльності із задоволення власних потреб і реалізації власних цілей передує смислотворча активність, забезпечуючи особистісну інтерпретацію людиною своєї позиції відносно формування лінії і способу життя, свого місця у суспільстві, однак, ситуацію безробіття можна назвати кризою смислотворчості, яка часто зумовлює не тільки вибір неефективних стратегій поведінки, а й завдає шкоди психічному здоров’ю.
Нашими дослідженнями було встановлено, що для безробітних характерним є стан дезадаптації. Форми дезадаптації можуть бути різними, як от: хронічне відчуття тривоги, невротичні розлади (субдепресивні стани, депресії, психосоматичні порушення), загострення акцентуацій, втрата віри у власні сили (власну здатність вирішити свої проблеми), втрата віри у майбутнє. Все це у тій чи іншій мірі є порушенням психічного здоров’я. Визначати, чи є порушення причиною дезадаптації, чи саме стан дезадаптованості спричинив порушення, не є можливим та доцільним в умовах служби зайнятості, більше того, таке завдання може виникнути тільки за серйозних психічних розладів. Але, залишаючи в стороні пошук причинно-наслідкових зв’язків, звернемо увагу на циклічність явища, взаємну обумовленість: погіршення дезадаптації викликає погіршення психічного життя, і навпаки. Тому психологічна допомога безробітному в умовах служби зайнятості може іти шляхом не подолання порушень, а шляхом фокусування на вирішенні життєвої проблеми, по-перше, через стимулювання резервних можливостей безробітної людини та її психологічних здібностей, по-друге, розширенням його самоусвідомлення для виявлення власних психічних ресурсів, які дозволили б справитися з наявною життєвою проблемою, в сприянні смислотворчості, самоактуалізації та суб’єктогенезу, що лише як складовий елемент включає усунення негативних психічних станів. Особливістю даного варіанту психологічної допомоги безробітному є зосередження уваги як психолога так і безробітної людини не на її індивідуальних особливостях, які сприяють виникненню та поглибленню проблеми, навіть не на розв’язку проблеми (це означало б просто працевлаштувати безробітного), а на його індивідуальних можливостях подолання проблеми, тобто на сприянні суб’єктогенезу безробітного, усвідомлення ним себе як суб’єкта власної життєдіяльності, усвідомлення смислу власної суб’єктної активності. Останнє, по суті, є задачею служби зайнятості, яка полягає не в працевлаштуванні безробітних, а в сприянні їх самостійному працевлаштуванню та закріпленню на робочому місці.
Ціллю даного дослідження є визначення ефективності даного тренінгу як виду психологічної допомоги щодо збільшення готовності безробітної людини до професійної самореалізації на ринку праці та підтримки психологічного її здоров’я.
Гіпотеза дослідження: в процесі психологічного тренінгу, спрямованого на виявлення та актулізацію психологічних ресурсів людини для розв’язання життєвої проблеми, відбувається трансформація “Я-концепції” безробітного із зміною її структури та змісту у напрямку підвищення рівня суб’єктності безробітного.