Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В
| Вид материала | Документы |
- Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
- В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
- Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
- Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
- Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
- Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
- Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
- Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
- Гостей: на, 111.12kb.
- Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.
Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности:основные положения, исследования и применение Перевод С.Меленевской и Д.Викторовой. L.Hjelle, D.Ziegler. Personality Theories: Basic Assumptions, Research, and Applications 3th ed.: McGrow-Hill, 1992; СПб.: Питер Пресс, 1997. Терминологическая правка В.Данченко. – К.: PSYLIB, 2006 ссылка скрыта
Маслоу А. Мотивация и личность / Перевод А.М.Татлыбаевой Abraham H. Maslow. Motivation and Personality (2nd ed.) N.Y.: Harper & Row, 1970; СПб.: Евразия, 1999 Терминологическая правка В.Данченко К.: PSYLIB, 2004. ссылка скрыта
Роджерс К. О становлении личностью: Психотерапия глазами психотерапевта / Перевод М.М. Исениной под редакцией д.п.н. Е.И. Исениной C.Rogers. On Becoming a Person: A Therapists View of Psychotherapy. Boston, 1961. К.Роджерс. Взгляд на психотерапию. Становление человека. – М .: "Прогресс", 1994 Терминологическая правка В.Данченко. – К.: PSYLIB, 2004. ссылка скрыта
7. Марченко І.Б. Психологічний моніторинг ставлення учнівської молоді до робітничих професій технічного профілю. Науково-методичний посібник. - Кременчук: вид. ПП Щербатих О.
Маршавін Ю.М.
м. Київ
Методологічні проблеми визначення критеріїв оцінювання ефективності профорієнтаційної роботи державної служби зайнятості
Рівень зайнятості населення та її якісні характеристики визначають обсяг національного виробництва і прибутковість економіки, а звідси й економічну базу соціальної політики. До того ж стан і характер зайнятості визначає рівень оплати праці працівників, а отже, формує добробут та соціальне самопочуття населення. На переконання автора, головними факторами продуктивної зайнятості є соціальна відповідальність роботодавців, висока мотивація до чесної та напруженої праці найманих працівників, рівень їхньої кваліфікації. Останнє, у свою чергу, значною мірою визначається правильним вибором професій молодим поколінням і незайнятими громадянами, тобто станом профорієнтаційної роботи.
На сьогодні потреби суспільства в працівниках певних професій та спеціальностей і професійні наміри незайнятого населення й молоді часто не збігаються, що можна умовно проілюструвати у вигляді пірамід. В основі піраміди професійних потреб ринку праці в робочій силі - велика кількість важких і непримітних професій, а вершину становить мала кількість яскравих, добре оплачуваних (деколи, так би мовити, романтичних) професій1 (див. рисунок 1 а). З іншого боку, професійні наміри населення, перш за все молоді, можна уявити також у вигляді піраміди, тільки перевернутої відносно першої (див. рисунок 1 б). Її основу становлять наміри нечисленної категорії молоді, яка бажає працювати на важких і непримітних ("звичайних") роботах, а верхню частину піраміди - наміри численної когорти молоді, яку приваблюють яскраві, добре оплачувані (деколи романтичні) професії. Наклавши обидві піраміди одна на одну, отримаємо сектор, де вони перетинаються (див. рисунок 1 в). Він характеризує кількісні параметри збігу професійних потреб економіки з професійними намірами молоді та незайнятих громадян. Тільки невелика частка осіб потрапляє у цей сектор. Саме для них переважно зайнятість буде характеризуватися високою задоволеністю працею, творчим ставленням до виконання виробничих функцій, нарешті, високопродуктивною працею. Але не заштриховані сектори обох пірамід свідчать про занадто велику питому вагу працівників, у кого ці потреби і наміри не збігаються з працею, що свідчить не тільки про незбалансованість потреб ринку праці та підготовки кадрів навчальними закладами, а й про недосконалість профорієнтаційної роботи в суспільстві, зокрема, в державній службі зайнятості.
| Професійні потреби ринку праці | Професійні наміри молоді та незайнятого населення | Збіг професійних потреб і професійних намірів |
а б в
Рис. 1. Піраміда суспільного попиту на працівників і професійних намірів
Саме тому проблема професійної орієнтації населення, перш за все молоді, набуває надзвичайної актуальності. Завдання професійної орієнтації в узагальненому вигляді полягає у досягненні двох цілей, що взаємодоповнюють одна одну. По-перше, професійна орієнтація має сприяти всебічному та глибокому професійному розвитку людського потенціалу, тобто вибору кожною особою такої зайнятості, яка б відповідала її індивідуально-психологічним особливостям, інтересам, здібностям, нахилам і можливостям. До речі, у рекомендаціях ЮНЕСКО, прийнятих ХХVI Міжнародною конференцією з народної освіти, вказується, що "суспільство не буде правильно розвиватися, якщо люди не зможуть правильно вибрати собі професію, яка відповідає їхнім інтересам і нахилам, і не будуть відчувати задоволення від роботи" [ 1 ].
По-друге, профорієнтація має сприяти підвищенню конкурентоспроможності безробітних і молоді на ринку праці, активізації їх власного потенціалу, орієнтації на професії, що потрібні економіці та соціально-гуманітарній сфері, досягненню збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Автор підтримує думку І.Назімова [ 2 ] про те, що систему професійної орієнтації можна визнати ефективною тільки тоді, коли вона, будучи засобом збільшення економічного потенціалу країни, одночасно сприяє збереженню здоров'я людей, задоволеності фізичних і духовних потреб кожної людини, виявленню і розвитку її здібностей, потенційних можливостей.
Отже, для розв’язання завдань гармонізації зайнятості, подальшого людського розвитку необхідно, щоб особи найманої праці мали професії (спеціальності), які не тільки відповідають бажанням, здібностям, нахилам, іншим якостям людини, а й перш за все є потрібними на ринку праці. На думку автора, негативні явища і тенденції сучасного ринку праці України викликають потребу в удосконаленні форм і методів, підвищенні ефективності професійної орієнтації. Проте сьогодні в Україні не розроблені критерії оцінювання ефективності профорієнтаційної роботи центрів зайнятості.
Розробка методологічних підходів до оцінювання ефективності профорієнтаційної роботи державної служби зайнятості сприятиме вирішенню такого практичного завдання, як подолання професійного дисбалансу між попитом і пропозицією на ринку праці через впровадження більш досконалих форм, методів, інструментарію профорієнтації незайнятого населення і молоді. Об'єктивне оцінювання ефективності профорієнтаційної роботи державної служби зайнятості на підставі надійних критеріїв і показників дозволить:
1) визначити центри зайнятості, в яких досягається найвища ефективність профорієнтації, вивчити, узагальнити та поширити їх досвід роботи; визначити, які форми, методи і засоби профорієнтаційної роботи є найефективнішими для кожної категорії населення;
2) з'ясувати наявні перешкоди, причини низької ефективності профорієнтаційної роботи певних центрів зайнятості;
3) перерозподілити кадрові та матеріальні ресурси на користь найефективніших форм, методів, інструментарію профорієнтації.
Рис. 2. Вплив оцінювання профорієнтаційної роботи центрів зайнятості на підвищення її ефективності.
Проблема визначення критеріїв ефективності професійної орієнтації взагалі знайшла відображення у певних розробках А.Леонтьєвої, А.Магницького, І.Назімова, В.Аванесова, В.Степанова, М.Талалай С.Вершиніної та інших. Окремі аспекти критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи державної служби зайнятості розглядаються у роботах вітчизняних науковців, зокрема, В.Савченка, М.Бендюкова, Т.Целіковської. Проте визначення критеріїв оцінювання ефективності професійної орієнтації як цілісна і самостійна проблема вітчизняними дослідниками ще не аналізувалася, не знайшла віддзеркалення у наукових працях і публікаціях фахівців.
У науковій літературі під терміном "оцінювання" зазвичай розуміють систематичне порівняння результатів певної діяльності або зміст процесів (процедур і операцій) з чітко визначеними або неявними стандартами, нормами, планами, завданнями для досягнення економічних, політичних або соціальних та інших цілей. У зв'язку з цим вказується на необхідність визначення змісту таких чотирьох елементів:
перший – мета, задля досягнення якої проводиться оцінювання;
другий – визначення того, на що саме спрямоване дане оцінювання;
третій - певні стандарти, вимоги (писані і неписані норми), з якими має здійснюватися порівняння;
четвертий – систематичність (періодичність, частота) оцінки стану профорієнтаційної роботи центрів зайнятості або її окремих напрямів, форм і методів.
Стисло охарактеризуємо визначені елементи.
1. Метою оцінки ефективності профорієнтаційної роботи центрів зайнятості, яка потребує розробки певних критеріїв, є:
- визначення найефективніших форм, методів, інструментарію професійної орієнтації для їхнього використання центрами зайнятості, перерозподілу кадрових і матеріальних ресурсів;
- визначення особливостей надання ефективних профорієнтаційних послуг різним категоріям, групам населення, зокрема незайнятим громадянам та учнівській молоді; найефективніших форм, методів і засобів профорієнтаційної роботи для кожної категорії клієнтів;
- виявлення центрів зайнятості, в яких досягається найвища ефективність профорієнтації, для подальшого вивчення, узагальнення та поширення досвіду їхньої роботи;
- визначення найефективніших профорієнтаційних послуг в залежності від особливостей місцевих ринків праці, кадрових, матеріальних і фінансових ресурсів конкретних центрів зайнятості;
- надання на основі відповідної оцінки практичних рекомендацій щодо удосконалення організації, форм, методів, засобів і прийомів профорієнтаційної роботи центрів зайнятості.
2. Оцінювання ефективності профорієнтаційних послуг центрів зайнятості має передбачати визначення міри досягнення поставлених цілей (кінцевого або проміжних результатів) профорієнтації, а в окремих випадках (зокрема, коли кінцевий або проміжний результат можна виміряти тільки через декілька років або точно виміряти взагалі неможливо) також оцінку процесу профорієнтації: точності виконання встановлених процедур і операцій, використання раціональних форм і методів, інструментарію.
При розробці критеріїв і показників оцінки результатів (як кінцевих, так і проміжних) профорієнтаційної роботи центрів зайнятості увагу необхідно зосередити на тому, що сталося з особами внаслідок участі в певній програмі чи заході або в результаті застосування конкретних форм роботи. Зокрема, такими результатами можуть бути: зміни ставлення клієнтів до вибору професії, до працевлаштування, до професійного навчання; зміни кількості учасників активних програм центрів зайнятості; працевлаштування клієнтів на високооплачувану роботу, вибір професій, що актуальні на конкретному ринку праці; скорочення тривалості безробіття серед клієнтів центрів зайнятості тощо.
Для оцінки процесу профорієнтації необхідно вивчити ефективність окремої програми (окремого заходу), окремої форми профорієнтаційної роботи (наприклад, певних семінарів, наочності, змісту профінформаційної бесіди тощо), що дозволить визначити необхідність та напрями їхнього удосконалення. Для цього можуть бути використані показники кількісних та якісних характеристик профорієнтаційних послуг, способів і механізмів їх надання. При такому оцінюванні вивчаються складові конкретної профорієнтаційної програми, зміна поведінки на ринку праці її учасників (клієнтів центру зайнятості) і реакція зовнішнього середовища (роботодавців, педколективів, батьків учнів, громадськості тощо).
3. Важливим елементом оцінювання є визначення певних стандартів, норм, з якими здійснюється порівняння. Ними можуть бути завдання правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Кабінету Міністрів України, Мінпраці, Державного центру зайнятості, певні вимоги окремих державних програм, розрахункові показники, результати, що досягнуті окремими (кращими) центрами зайнятості, тощо.
4. Щодо ознаки періоду оцінювання ефективності процесу профорієнтації або її результату, то необхідно враховувати, що критерії та показники мають дати змогу робити оцінку як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді. Для оцінки профорієнтаційної роботи безпосередньо в ході самої роботи показники, що відстрочені в часі, мають бути обов'язково доповнені оперативними показниками.
Критерії та показники оцінювання, система їхнього збору, обробки і зберігання мають відповідати таким вимогам:
- простота і зрозумілість для виконавців і для суб'єктів оцінювання;
- об'єктивність: зведення до мінімуму можливості фальсифікації, втручання суб'єктів оцінювання, коригування критеріїв і показників з метою "покращення";
- доступність і простота отримання необхідних статистичних та інших даних, а також розрахунків;
- максимальна залежність критеріїв і показників від профорієнтаційної роботи саме конкретного центру зайнятості.
Слід погодитися із точкою зору І.Назімова, який вважає, що наукове вирішення питань оцінювання ефективності профорієнтації потребує врахування як економічних, так і соціальних показників. Не можна не погодитися із думкою В.Аванесова [ 3 ] щодо визнання одним із основних критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи успішності вибору особою професії. Стосовно роботи центрів зайнятості з безробітними цей критерій слід інтерпретувати як успішність працевлаштування. У цьому контексті заслуговує на увагу розроблена В.Аванесовим класифікація напрямів оцінювання ефективності профорієнтації за критерієм успішного вибору професії за трьома основними аспектами.
В соціальному аспекті успішність вибору професії означає оптимальне узгодження потреб ринку праці у кадрах з планами професійного і соціального самовизначення індивідів.
В економічному аспекті успішний вибір професії означає головним чином досягнення найбільшої продуктивності праці.
Психолого-педагогічний аспект полягає у визначенні міри відповідності індивідуального вибору професії рекомендаціям педагогів, задоволеність вибраною професією, відповідність індивідуальних можливостей особистості вимогам професії.
Таким чином, проведений автором аналіз дає підстави для твердження, що критерії ефективності профорієнтаційної роботи центрів зайнятості мають розроблятися диференційовано для оцінки різних напрямів профорієнтації, різних категорій, верств і прошарків клієнтів. Критерії оцінки профорієнтаційної роботи центрів зайнятості та системи їхнього застосування можна класифікувати таким чином.
1. За спрямованістю: економічні, соціальні, організаційні.
2. За об’єктом оцінювання: результативні, процесуальні.
3. За характером: кількісні, якісні.
4. За ступенем врахування впливу центру зайнятості: безпосередні, опосередковані.
5. За рівнями: державний, регіональний, базовий.
6. За методом віддзеркалення змін: статичні, динамічні.
7. За методом вимірювання показників: абсолютні, відносні.
8. За ступенем врахування результатів: кінцеві, проміжні.
9. За періодичністю оцінювання: разові, тривалі.
10. За періодом оцінювання результатів, процесів: короткострокові (поточні), довгострокові (перспективні).
11. За повнотою охоплення клієнтів, програм, форм роботи: суцільні, окремі (спеціальні).
Виходячи із цього посилання, можна запропонувати такі основні критерії оцінювання профорієнтаційної роботи центрів зайнятості.
Перший критерій: активність клієнтів служби зайнятості на ринку праці. За допомогою цього критерію має оцінюватися особиста поведінка клієнта на ринку праці, яка відрізняється інтенсивністю та цілеспрямованістю пошуку роботи. В ході профорієнтаційної роботи у клієнтів центрів зайнятості формується мотивація до праці та активність на ринку праці, готовність до реального професійного вибору. Адже опанування клієнтом ситуації на ринку праці, пізнання своїх професійних нахилів і здібностей, вимог різних професій дає змогу людині швидше розібратися й адаптуватися до ситуації, оптимізувати, прискорити пошук роботи. Ефективно організована профорієнтаційна робота сприяє залученню клієнтів центрів зайнятості до таких заходів активної підтримки безробітних, як семінари з техніки пошуку роботи, професійне навчання, започаткування власної справи, оплачувані громадські роботи тощо. Головним результатом активної поведінки клієнта центру зайнятості на ринку праці є свідомий вибір ним професії, профілю професійного навчання, місця роботи та успішне працевлаштування відповідно до власних здібностей, інтересів, нахилів та потреб ринку праці.
Другий критерій: - відповідність обраної професії інтересам, нахилам та здібностям особи. Оскільки однією з цілей профорієнтаційної роботи є допомога людині в оптимізації її професійного самовизначення на основі виявлення індивідуально-психологічних характеристик, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я, особливостей життєвих ситуацій, то результатом профорієнтації має стати не просто працевлаштування особи або вибір профілю навчання, а відповідність обраної професії зазначеним вимогам. Міра цієї відповідності усвідомлюється людиною впродовж певного періоду, і об'єктивно оцінити цей процес безпосередніми показниками майже неможливо. Але при цьому має враховуватися відповідність робочого місця (посада, рівень зарплати) отриманій професії (спеціальності); закріплення на робочому місці; успішність навчання у навчальному закладі; тривалість працевлаштування випускника після навчання.
Третій критерій: відповідність обраної професії потребам ринку праці. Професійна орієнтація в системі державної служби зайнятості має свою специфіку, детерміновану, зокрема, безпосереднім звязком з ринком праці, вимогами роботодавців та конкретних робочих місць. Тому професійна орієнтація має здійснюватися з акцентом на тих професіях та сферах зайнятості, що є актуальними на ринку праці. Сутність профорієнтаційної роботи центрів зайнятості полягає у врахуванні поточних і перспективних потреб ринку праці щодо працівників певних професій. Ефективною може вважатися тільки така профорієнтація, завдяки якій будуть найкраще задоволені поточні потреби економіки (роботодавців), а також забезпечена можливість людини для професійного зростання протягом життя, її швидка адаптація до змін у техніці та технології.
Четвертий критерій: охоплення клієнтів державної служби зайнятості профорієнтаційними послугами. Цей критерій віддзеркалює зусилля центрів зайнятості у залученні клієнтів до активних методів сприяння працевлаштуванню, їхне намагання допомогти якомога більшій кількості безробітних і молоді правильно вибрати професію (спеціальність). Він також характеризує розуміння центрами зайнятості пріоритетів їхньої діяльності; їхні намагання допомогти кожному клієнту зорієнтуватися в економічній ситуації, адаптуватися до економічних умов, здобути професію, на яку є сталий попит.
П’ятий критерій: охоплення загальноосвітніх навчальних закладів заходами профорієнтаційної спрямованості. Проведення центрами зайнятості профорієнтаційної роботи у школах допомагає молоді зорієнтуватися у складному світі професій на первинному етапі побудови професійної кар'єри. Чим більше учні знатимуть про ринок праці, світ професій, тим більш усвідомлено вони будуть обирати свій подальший життєвий шлях, розуміючи, що недостатньо обрати лише престижну й «модну» професію, необхідно також врахувати, яких працівників потребує сучасний ринок праці.
З іншого боку, ефективність профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю значною мірою залежить від участі в ній педагогічних колективів. Вони мають підвищити виховні функції навчальних предметів, наблизити їх до соціальної практики через проведення різноманітних профорієнтаційних заходів, спрямованих на ознайомлення учнів з професіями, що відповідають специфіці того чи іншого предмета. Тому одним із критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи центрів зайнятості є залучення ними педколективів шкіл і навчальних закладів до профорієнтаційних заходів.
Отже, визначені вище критерії, взяті у комплексі, дадуть змогу всебічно оцінювати ефективність профорієнтаційної роботи центрів зайнятості з різними категоріями клієнтів, за різними напрямами, формами і методами, своєчасно вживати заходів щодо подолання недоліків, корегування форм і методів профорієнтаційної роботи з метою підвищення її ефективності.
Література
1. ЮНЕСКО. ХХVI Международная конференция по народному образованию. Женева, 1-2 июля 1963 г. Рекомендация № 156. – Женева: ЮНЕСКО, 1963.
2. Назимов И. Проблемы профориетации и профотбора. – К.: Наукова думка, 1984.
3. Аванесов В.С. Критерии эффективности профориентационной деятельности // Актуальные вопросы повышения эффективности профориентации молодежи в условиях осуществления реформы общеобразовательной и профессиональной школы. – Пермь, 1985.– С. 24 – 27.
Мельник О.В.
м.Київ
Особистісно зорієнтована технологія профконсультування старшокласників
Домінуючим фактором науково-технічного прогресу нашої держави є розвиток інтелектуально-творчого потенціалу фахівця, здатного ефективно вирішувати завдання сучасної науки і техніки, створювати і впроваджувати у виробництво все нове і сучасне, швидко орієнтуватися в стрімкому потоці інформації та з найменшими витратами знаходити й засвоювати необхідні знання. В таких динамічних умовах необхідно чітко усвідомлювати, що підготовка висококваліфікованих фахівців потрібна не лише суспільству з його зростаючими вимогами до професіоналізму працівника, але й самій людині для якісної інтеграції в систему суспільних відносин, можливості знайти себе в постійно змінюваній структурі професійних стосунків. Саме тому мобільність трудових ресурсів, здатність людини швидко адаптуватися до динамічного виробництва, легко переходити від одного виду праці до іншого набуває в останні роки особливої актуальності. Вирішити таку проблему має допомогти, зокрема, особистісно зорієнтована технологія професійного консультування особистості.
Метою статті є обґрунтування сутності особистісно зорієнтованої технології професійного консультування особистості, в основі якої лежить положення про необхідність формування в суб’єкта професійного самовизначення образу майбутньої професії за допомогою включення механізмів активної уяви і асоціацій за схожістю, суміжністю та контрастом.
Зазначимо, що в останні десятиліття поняття „професійне самовизначення особистості” розуміється вченими (Є.Климов, К.Платонов, Н.Побірченко, М.Пряжніков, В.Рибалко, В.Сидоренко, В.Синявський, С.Чистякова та ін) як процес формування ставлення особистості до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, що передбачає готовність людини до ефективної професійної діяльності та самореалізації в ній, успішної адаптації до вимог ринку праці та за необхідності зміни професії [3; 7; 8; 9].
Кожен працюючий знає з власного досвіду, що шлях до оволодіння секретами професійної майстерності тривалий і складний. Входження в професійну діяльність вимагає від людини не лише наполегливих зусиль по оволодінню засобами професійної діяльності, але і значної перебудови свідомості і, передусім, самосвідомості. Така перебудова інколи буває настільки драматична, що призводить до спотворення професійних уявлень, сформованих у роки навчання в школі, і формування різноманітних внутрішніх захистів від негативного впливу неправильно обраної професії (знецінення професії, перенесення інтересів на галузь непрофесійних занять, хобі тощо).
Які ж фактори визначають формування таких спотворених професійних уявлень сучасної молоді? Результати нашого опитування дозволили виділити 11 факторів, які вплинули на вибір майбутнього професійного шляху учнями старшої школи. Серед них: яскраво виражені інтереси і нахили, прагнення допомагати людям, мрії про місіонерство і велике призначення, соціальний престиж професії, престиж учбового закладу, оволодіння знаннями для вирішення особистих проблем, отримання суттєвої матеріальної винагороди та інші. В окремих випадках вибір старшокласниками майбутньої професії здійснювався під впливом рідних, друзів і знайомих, прочитаної книги або побаченого кінофільму, мережі Інтернет. Інколи, абсолютно випадково, інформацію про професію учні отримували „у довіднику про вищі навчальні заклади”. І це свідчить про несформованість у переважної частини випускників загальноосвітніх навчальних закладів образу своєї майбутньої професійної діяльності, відсутність адекватних уявлень про специфіку, предмет і засоби майбутньої професійної праці.
Результати досліджень сучасних вчених свідчать, що ціннісне ставлення людини до професії як до покликання породжує яскраву картину майбутнього трудового життя, насичену подіями, масштабними задумами і звершеннями. Така картина життя зберігається тривалий час у тих осіб, які знайшли своє покликання у певній сфері професійної діяльності. У тих, які ж обрали професію не за покликанням, уявна картина майбутнього трудового життя виявляється збідненою подіями, невизначеною і мінливою [6].
Розуміючи під стратегією життя людини здатність самостійно будувати своє життя й усвідомлено його регулювати відповідно до перспективних напрямів суспільного розвитку, К.Абульханова-Славська наголошує на необхідності активного конструювання власного майбутнього. Така стратегія допомагає побачити можливість подальшого розширення життєвих перспектив, зберігати і виявляти послідовність у реалізації життєвої лінії. Стратегічний план життя – своєрідна форма активного усвідомлення і конструктивної організації майбутнього” [1, 291].
У такому стратегічному плані професійного становлення, як одному з найважливіших факторів саморегуляції життєдіяльності людини, домінуючою складовою є образ себе в майбутньому, який складається з уявлення особистості про власне майбутнє (цілі і плани, прагнення і надії, устремління і домагання), минуле (фізичні, інтелектуальні, соціальні та духовні можливості) і сьогодення (об’єктивно задана зміна соціального середовища розвитку). При цьому такий образ може отримати спонукальну силу лише після того, як буде детально опрацьований і відтворений в уяві, перетворившись із загальної схеми в яскравий образ. Тобто образ професійного майбутнього має бути сформований ще в ранній юності, тоді він визначатиме стратегію і тактику професійного становлення особистості й досягнення у майбутньому професійної майстерності. Випадковість уявлень про власне майбутнє робить їх в значній мірі нереалістичними і збідненими (фантазії на тему майбутньої професійної діяльності, безпідставні уявлення про власні можливості). Такі старшокласники, зважаючи на специфіку ринку праці в нашій державі, не в змозі усвідомити цінність майбутньої професії, у якій особистість діє і самоздійснюється.
Щоб проект власної освіти і подальшого професійного становлення не перетворився на порожню схему і не залишився лише „на папері”, необхідно надати йому спонукальної сили. Не варто говорити, стверджує М.Михеєв, сили спонукального мотиву. І ось чому. Категорія „мотив”, звичайно, широко використовується в психології: дослідники включають мотиви в пояснювальні схеми поведінки або діяльності. Але, продовжує вчений у галузі психології праці, „...за мотивами не можна спостерігати безпосередньо і в цьому сенсі вони не можуть бути представлені як фактори дійсності. ...Вони умовні, які полегшують розуміння, допоміжні конструкти нашого мислення, або, кажучи мовою емпіризму, гіпотетичні конструкти”. Більш того, в поняття „мотив”, на думку М.Михеєва, ми мимоволі вкладаємо якесь біологічне підґрунтя: за ним відчувається підштовхування і невідворотне підтримування біологічних основ життя. Але людина не лише істота біологічна. І навіть не лише душевна, психічна, але й неодмінно духовна. Тому поряд з біологічною причинністю (потреба – мотив – поведінка) потрібно вибудувати два інших: намір – мета – дія і смисл – устремління (домагання) – діяння (або звершення) [4, с. 37].
У процесі професійного самовизначення учнів старшої школи змістовно рух до такого результату (стратегічного плану життя) є процесом узгодження учнем знань про світ професій і їх вимоги до людини (Образ „Я – у світі професій”) зі сформованими та усвідомленими ним у процесі розвитку можливостями та потребами (образ „Я”). Проміжною ланкою (стратегією) між вимогами обраної професії і можливостями учня є його самодіяльність (власні емоційно-вольові зусилля вихованця) у напрямі зрівноважування об’єктивних вимог майбутнього професійного середовища (об’єктивно задана потреба обрати майбутню професію у 10 – 11 класі) та суб’єктивних факторів (майбутні професійні домагання) оволодіння в майбутньому бажаною професією. Тактиками професійного самовизначення старшокласника є: відхід (перенесення) від вирішення проблеми; вибір майбутньої професії з нижчим рівнем вимог; самовдосконалення до рівня вимог обраної професії.
Результатом реалізації означеної нами вище стратегії і тактики професійного самовизначення старшокласника є вибір майбутньої професії та професійного навчального закладу для продовження освіти й оволодіння бажаною професією. Динамічно-функціональну модель професійного самовизначення особистості представляємо на рисунку 1.
Для доведення такого припущення звернемося до специфіки реклами як прикладу потужного впливу образів на поведінку людини, що дуже помітно у нашому ефірному просторі в останні роки. При цьому відзначимо, що образи керують нашою поведінкою постійно, а не лише в окремі моменти діяльності. У своєму дослідженні, присвяченому формуванню в студентів образу професійного майбутнього В.Михеєв, спираючись на праці А.Бернштейна, доводить, що за кожною метою завжди в образній формі передбачається результат. Ставлячи перед собою будь-яку мету, ми неодмінно повинні уявити кінцевий результат. Лише в цьому випадку виробляється дія, що відповідає поставленій меті. Саме образ стимулює і направляє її. Недостатньо сказати: „Я хочу зробити щось”, потрібно ще забігти уявою вперед і представити це „щось” у його завершеності й досконалості. Лише тоді виникне напруга душевних сил, спрямованих на здійснення бажаного. Недостатньо заявити: „Я хочу стати професіоналом своєї справи”. Потрібно ще уявити собі привабливий образ професіонала, щоб відчути прагнення стати їм. Потрібно уявити майбутню професійну діяльність у світлі високих смислів, щоб вона набула значущості і цінності у власних очах [4].
Р
ис. 1. Динамічно - функціональна модель професійного самовизначення старшокласникаОтже, сутність спонукальної і спрямовуючої функції образів полягає в тому, що потрібно спершу яскраво уявити собі що-небудь, щоб відчути бажання досягнути цього. Методика включення в процес професійного самовизначення старшокласників спонукальної і спрямовуючої функції образів за такого підходу має складатися, як свідчить наш досвід, з чотирьох етапів. На першому етапі у процесі професійної консультації відбувається ознайомлення учнів з основними видами професійної діяльності людини, історично й суспільно обумовленим розподілом праці. Результатом такої діяльності учнів є складання узагальненого уявлення (образу) про обрану або ж бажану в майбутньому професію.
Підкреслимо, особистісно зорієнтована технологія професійного консультування особистості, яка передбачає формування в суб’єкта професійного самовизначення образу майбутньої професії за допомогою включення механізмів активної уяви і асоціацій за схожістю, суміжністю та контрастом, належить за часом проведення до довготривалої форми роботи, а за кількістю учасників до індивідуальної або ж групової форми професійної орієнтації.
На другому етапі зміст та педагогічні засоби спрямовуються на формування у старшокласників реального уявлення про специфіку і особливості конкретної професійної діяльності. Впродовж наступного етапу профорієнтаційна діяльність учнів старшої школи забезпечує формування ціннісних уявлень про майбутню професію (зміст праці, процес і результат діяльності, професійна майстерність і соціальне визнання, матеріальне забезпечення і кар’єрне зростання тощо).
Найважливішим етапом методики професійної орієнтації старшокласників є четвертий, у процесі якого виробляється образ можливої професійної діяльності у майбутньому і образ себе в ній. Для досягнення цієї мети використовуються такі профорієнтаційні заходи, які забезпечують уявне перенесення учнем себе в майбутнє. Результатом такої діяльності є складання образу себе як професіонала. Забезпечує результативність такого процесу активна уява і асоціації (за суміжністю, контрастом, схожістю). При цьому сформований образ себе як професіонала на цьому етапі деталізується достатньо глибоко і має динамічно входити в узагальнений на вищому рівні образ майбутньої сфери професійної діяльності. Такий образ, крім яскравих уявлень і асоціацій, повинен містити також відомі знання про себе, про свої здібності і можливості.
Зважаючи на окреслені нами вище етапи особистісно зорієнтованої технології професійного консультування особистості, в основі якої лежить припущення про необхідність формування в них образу себе як майбутнього професіонала, головними складовими її змісту професійного мають бути такі модулі:
– світ професій, що поєднує в собі знання про види професійної діяльності та їх вимоги до людини;
– образ „Я”, який поєднує у собі знання про індивідуально-психологічні особливості учня, його можливості і домагання, напрями самовдосконалення до рівня вимог обраної професії;
– технологія побудови кар’єри, яка поєднує у собі знання правил вибору учнем майбутньої професії, його уміння складати та корегувати індивідуальну освітню траєкторію, аналізувати суперечності і уникати усталених помилок.
Обов’язковою умовою особистісно зорієнтованої технології професійного консультування старшокласників мають бути практичні випробування, які забезпечують формування в учнів старших класів образу майбутньої професії, уявлення про зміст, умови і специфіку праці за обраною професією. Головною метою безпосереднього включення учнів у різноманітні види практичної діяльності (профільні і професійні проби, імітаційні і ділові ігри та ін.) забезпечують формування у них за допомогою механізмів асоціації і уяви образу „Я – у світі професій”. Такий сформований образ забезпечує ставлення особистості до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, здатного до саморозвитку та самовдосконалення.
Здатність людини свідомо, в думках передбачати майбутнє, прогнозувати його, уявляти себе в майбутньому, як стверджує К.Абульханова-Славська, лежить в основі побудови особистістю життєвої стратегії. Вона будується, спираючись на віднесення в майбутнє образу себе як професіонала. Цей процес здійснюється в уяві поступово, етап за етапом, „пророщування” образу „сьогодення Я” у напрямку до образу „майбутнього Я”. В результаті формується тимчасова перспектива (тобто здатність людини свідомо, в думках, передбачати майбутнє, прогнозувати його, представляти себе в майбутньому”) [1].
Тобто, головною метою методики особистісно зорієнтованої технології професійного консультування особистості в сучасній старшій профільній школі має бути готовність учнів 10 – 11 класів до професійного самовизначення, головним конструктом якого є сформованість образу „Я – у майбутньому світі професій”.
Саме така методика, на нашу думку, дозволить сформувати адекватне й усвідомлене професійне самовизначення особистості у ранній юності.
Література
Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М., 1991. – 299 с.
- Бех І.Д. Особистісно орієнтований підхід: Теоретико-технологічні засади. – К.: Либідь, 2003. – Кн. 1. – 280 с.
3. Климов Е.А. Путь в профессию. – Л., 1974. – 190 с.
4. Михеев В.А. Самофутурирование: путь в профессию //Мир психологии. – 1997. – № 3 (12). – С. 95 – 108.
5. Йоуменс Т. Практика психосинтеза //Ассаджоли Роберто. Психосинтез: теория и практика. – М., 1994. – 382 с.
6. Перетятько Л.Г. Профессиональное призвание личности (психолого-биографический аспект). Атореферат ... канд. психол. наук. – М., 1991. – 17 с.
7. Платонов К.К. Вопросы психологии труда (2-е изд. доп). – М.: Медицина, 1970. – 264 с.
8. Професійне самовизначення старшокласників: Методичний посібник //Д.Закатнов, О.Мельник, О.Осипов, О.Морін, Л.Гуцан, О.Скалько /За ред. Д.Закатнова. – К.: Вид. дім „Шкільний світ”, Вид. Л.Галіцина, 2006. – 128 с.
9. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Монографія /За ред. Г.О.Балла. – К., 1998. – 160 с.
Мельник С.В., Гаврюшенко Г.В.
м. Луганськ
Професійна орієнтація осіб з інвалідністю в Україні
Вибір професії (напряму підготовки чи фаху) є першим важливим стратегічним кроком, від якого залежить ефективність майбутньої трудової діяльності як фізично здорових осіб, так і осіб з інвалідністю. Однак для осіб з інвалідністю, на відміну від фізично здорових громадян, вибір професії ускладнюється тим, що вона (професія) повинна не лише максимально відповідати їх здібностям та нахилам, користуватися попитом на ринку праці, але й повинна бути доступною таким особам за станом їх здоров'я, тобто не мати протипоказань до роботи за нею. Виходячи з цього, стає очевидним, що осіб з інвалідністю необхідно належним чином забезпечити організованою системою допомоги при виборі професії (напряму підготовки, фаху), якою саме і виступає професійна орієнтація.
Правові засади професійної орієнтації громадян, у т.ч. осіб з інвалідністю, визначено Кодексом законів про працю України, законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про освіту", "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні", "Про охорону праці", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", постановою КМУ "Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів", Основами законодавства України про охорону здоров'я, положеннями конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці (Конвенція МОП №142 "Про професійну орієнтацію і професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів"; Рекомендація МОП № 99 щодо перекваліфікації інвалідів тощо). Одним із нещодавно прийнятих нормативних документів, спрямованих на розвиток професійної орієнтації населення, виступило розпорядження КМУ від 25.07.2007 р. №576-р. "Про затвердження плану заходів, спрямованих на розвиток системи професійної орієнтації населення, на період до 2009 року".
У відповідності до зазначених законодавчо-нормативних актів професійну орієнтацію визначено як науково обґрунтовану систему форм, методів, засобів впливу на особу для сприяння її професійному самовизначенню на основі врахування стану здоров'я, освітнього і професійно-кваліфікаційного рівнів, інтересів, здібностей, індивідуальних, психофізіологічних особливостей та видів економічної діяльності. Вона спрямована на досягнення збалансованості між професійними інтересами і можливостями людини та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності.
Однак, незважаючи на наявність значної кількості законодавчо-нормативних актів, в державі до теперішнього часу так і не сформовано цілісного механізму функціонування системи профорієнтації як усього населення, так і такої окремої специфічної категорії, як особи з інвалідністю. Свідченням цього є суттєвий професійно-кваліфікаційний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили на ринку праці (має місце дефіцит працівників багатьох професій й спеціальностей поряд із наявністю значної чисельності фахівців, на яких відсутній попит), що вже протягом тривалого періоду характерно для вітчизняного ринку праці.
В основу профорієнтаційної роботи з особами з інвалідністю покладено такі принципи:
- комплексний характер надання особам з інвалідністю профорієнтаційних послуг;
- узгодження інтересів особи та суспільства через ринок праці;
- доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання і працевлаштування;
- добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг на гарантованому державному рівні;
- конфіденційність та рекомендуючий характер висновків профконсультацій і профвідбору, додержання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.
Професійна орієнтація осіб з інвалідністю здійснюється в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах (як спеціалізованих, так і звичайних), медико-соціальних експертних комісіях, службі зайнятості, реабілітаційних установах.
Роль загальноосвітніх навчальних закладів у проведенні профорієнтації полягає у:
- вихованні в учнів з інвалідністю настанов на працю та позитивного ставлення до трудової діяльності в цілому;
- розвитку загальнотрудових якостей та навичок, що важливі для успішного виконання будь-якого виду професійної діяльності (навичок спілкування, самоконтролю тощо);
- виявленні шляхом комплексної діагностики індивідуальних можливостей дітей-інвалідів до оволодіння тими чи іншими видами трудової, професійної діяльності;
- формуванні установки й мотивації учнів саме на показані їм (виходячи із результатів діагностики) види трудової діяльності;
- згладжуванні, ліквідації неадекватних установок, мотивацій, ставлення учнів до показаних їм видів трудової діяльності;
- сприянні учням у здійсненні адекватного їх індивідуальним фізичним і психічним можливостям професійного вибору.
Однак, у теперішній час переважна більшість загальноосвітніх навчальних закладів не може ефективно виконувати свою роль у здійсненні профорієнтації учнів з інвалідністю через відсутність оперативної інформації щодо поточної та перспективної потреби ринку праці у кадрах за професіями (фахами).
Недостатнім також є рівень фінансування профорієнтаційної роботи. Розмір видатків на забезпечення кабінетів професійної орієнтації та психологічної підтримки інвалідів за рахунок коштів спецфонду держбюджету протягом останніх років мав мінливий характер (рис. 1).
* За інформацією Фонду соціального захисту інвалідів
Як видно з рис. 1, найбільшу суму коштів на зазначені цілі було виділено у 2005 р. – 6190,4 тис. грн., тоді як у 2006 р. – 378,4 тис. грн., або у 16 разів менше. У І півріччі 2008 р. було виділено 340,0 тис. грн., що також вкрай недостатньо для проведення профорієнтаційної роботи на належному рівні (забезпечення матеріальної бази приміщень для організації профорієнтації, для видання необхідним накладом матеріалів профінформаційного характеру тощо). Стримує проведення на належному рівні профорієнтаційної роботи й відсутність необхідної чисельності спеціально підготовлених фахівців із профорієнтації, спеціальних методик для проведення профорієнтації учнів з різними нозологіями захворювання тощо.
Проведення професійної орієнтації осіб з інвалідністю покладено також і на службу медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК). У МСЕК здійснюється профорієнтація консультативного, рекомендаційного характеру, професійний підбір, корекція професійних інтересів інвалідів. Отже, до компетенції фахівців МСЕК при проведенні профорієнтації входять визначення за допомогою медичних і психологічних методів особистісних інтересів інваліда та проведення профвідбору.
Основними аспектами, які враховуються фахівцями МСЕК при здійсненні профвідбору для осіб з інвалідністю, є:
- медичний аспект (лікарська професійна консультація) – визначення медичних показань чи протипоказань до продовження професійної діяльності, доступних інвалідові характеру, умов, режимів і форм організації праці, рекомендованих професій і видів праці;
- психофізіологічний аспект (профвідбір) – оцінка придатності інваліда до виконання роботи за показаними йому за станом здоров'я професіями;
- психологічний аспект – з'ясування й урахування при підборі професії на основі детермінант суб'єктивно-особистісної активності бажаних видів професійної діяльності;
- технічний аспект – визначення показань до забезпечення інваліда технічними засобами професійної реабілітації і ергономічного пристосування робочого місця;
- соціальний аспект – урахування при підборі професійної діяльності соціальних факторів, що характеризують рівень загального і професійного навчання, кваліфікацію, професійний маршрут, сімейне і матеріальне становище, житлові умови, відстань від будинку до місця роботи і спосіб пересування та ін.;
- соціально-економічний аспект – урахування при підборі професій стану і динаміки ринку праці.
З метою виявлення професійно важливих якостей інваліда проводиться професійна психодіагностика, завданням якої є визначення порушень психічної діяльності і оцінка можливостей відновлення порушених професійно важливих якостей. Для цього психологами МСЕК за допомогою методик для психологічного вивчення особи визначається рівень соціально-психологічної адаптивності хворого, його психологічні характеристики, з'ясовуються професійні інтереси інваліда – для тих, хто не має професії; установки на продовження трудової діяльності, професійні наміри тих, хто її має; комунікабельність, самооцінка хворими свого стану, своїх можливостей, ціннісні орієнтації.
Результатом проведення профвідбору стає підбір фахівцями МСЕК інваліду конкретних професій або видів праці, з урахуванням його захворювання, персональних особливостей, віку, рівня освіти, соціальних та побутових умов, потреб ринку праці. Однак проведення профорієнтації у МСЕК ускладнюється рядом причин. Так, не вистачає кваліфікованих кадрів для здійснення профорієнтації (у штаті МСЕК й дотепер відсутня посада фахівця із медичної профорієнтації, хоча забезпечення введення до складу МСЕК таких фахівців було передбачено "Національною програмою професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 рр."). Вже тривалий час не оновлювалися переліки професій, рекомендованих інвалідам для працевлаштування, якими користуються фахівці МСЕК при проведенні профвідбору, хоча фахівцями ДУ НДІ СТВ були підготовлені відповідні наробки. Вищезазначені причини у значній мірі знижують якість надання МСЕК профорієнтаційних послуг інвалідам.
Профорієнтацію інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, викладених в їх індивідуальній програмі реабілітації, також здійснює державна служба зайнятості.
У відповідності до законодавства, прийнятого протягом 2006-2008 рр., було значно розширено перелік послуг щодо сприяння у працевлаштуванні інвалідів, що надаються їм державною службою зайнятості. Так, у 2006 р. інваліди отримали можливість проходження за направленням державної служби зайнятості професійного навчання (перенавчання, підвищення кваліфікації), що здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів. Це висунуло підвищені вимоги до вибору професії відповідною категорією громадян та, відповідно, посилило увагу державної служби зайнятості до надання цим громадянам профорієнтаційних послуг.
У центрах зайнятості інвалідам надається повний комплекс профорієнтаційних послуг.
Протягом 2007 року на обліку у державній службі зайнятості перебували 22155 інвалідів, 18937 (85,5%) з них скористались профорієнтаційними послугами.
У загальному обсязі послуг третина припадає на індивідуалізовані адресні профконсультаційні послуги, якими скористалась майже половина клієнтів-інвалідів. Зокрема більш ніж 90,0% інвалідів з числа тих, які проходили професійне навчання в навчальних закладах та реабілітаційних установах системи Мінпраці України, за їх згодою отримали індивідуальні профконсультації з використанням психодіагностичних методик.
З метою сприяння інтеграції інвалідів у суспільство практикується їх залучення до спільних профорієнтаційних заходів з іншими категоріями незайнятих громадян. Також формується система заходів, цільовою аудиторією яких є виключно інваліди. Використовуються різноманітні форми роботи з інвалідами: цільові та профконсультаційні семінари, ярмарки (міні-ярмарки) вакансій (професій, кар'єри), "круглі столи", "дні відкритих дверей (центру зайнятості)", інформаційні та профорієнтаційні зустрічі та бесіди; для дітей-інвалідів, крім того, – профорієнтаційні уроки (уроки професії, реального трудового життя), презентації навчальних закладів (професій), екскурсії на виробництво тощо.
Профорієнтаційні матеріали для інвалідів поширюються державною службою зайнятості через засоби масової інформації, соціальну рекламу. Фахівцями державної служби зайнятості організовується також виїзне профорієнтаційне обслуговування інвалідів, зокрема учнів, за місцем навчання. У 2007 р. такими послугами було охоплено 3715 дітей-інвалідів. Постійно здійснюється підвищення кваліфікації персоналу центрів зайнятості з питань організації профорієнтаційної роботи з інвалідами.
Слід зазначити, що державною службою зайнятості постійно розробляються інноваційні технології, у т.ч. з надання послуг із профорієнтації. Так, розроблено та заплановано впровадження у ІІ півріччі 2008 р. у пілотних регіонах інноваційного проекту "Профорієнтаційний термінал", що являє собою молодіжний профорієнтаційний Інтернет-портал, доступ до якого здійснюватиметься через спеціальні електронні пристрої (тач-скріни). Їх передбачається розташувати безпосередньо у навчальних закладах та в подальшому постійно оновлювати інформацію через Інтернет. Користувачами терміналу будуть школярі, батьки, педагогічні працівники.
У профорієнтаційному терміналі міститимуться тематичні блоки з інформацією щодо попиту і пропозиції на регіональному ринку праці; опису професій; вибору навчального закладу та підготовки до іспитів (незалежного тестування); порад з пошуку роботи; найпростіших психологічних тестів для оцінки власних здібностей, характеру; порад при виборі професій тощо.
Зазначені профорієнтаційні термінали слід встановлювати не лише у загальноосвітніх, але й у спеціалізованих навчальних закладах для дітей-інвалідів, що забезпечить рівність у доступі до надання профорієнтаційних послуг для цієї категорії дітей, мотивуватиме їх та їхніх батьків до усвідомлених дій щодо майбутнього професійного навчання та працевлаштування.
Варто зауважити, що професійна орієнтація інвалідів здійснюється у державній службі зайнятості, навчальних та реабілітаційних установах та МСЕК головним чином за професіями, на які є поточна потреба на ринку праці, тоді як професійна орієнтація покликана сприяти громадянам у виборі з-поміж тих професій (фахів), на які наявний попит на ринку праці не тільки на теперішній час, але й буде існувати у перспективі. Але державна служба зайнятості не володіє інформацією щодо перспективної додаткової потреби в кадрах, що обумовлено недосконалістю законодавства в частині подання суб'єктами господарювання відомостей про додаткову потребу в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом. Відсутність інформації щодо додаткової потреби в кадрах на перспективу значно звужує межі професійного вибору особами з інвалідністю та, відповідно, перешкоджає забезпеченню виконання головної мети профорієнтації – посилення конкурентоспроможності інвалідів на ринку праці й досягнення їх продуктивної зайнятості.
Таким чином, сучасний стан професійної орієнтації інвалідів підтверджує необхідність відродження цієї системи, формування цілісного, комплексного механізму її функціонування в сучасних соціально-економічних умовах. Для цього необхідно створити відповідні правові умови, організувати належне фінансове, кадрове, науково-методичне забезпечення профорієнтаційної роботи з інвалідами у всіх структурах, відповідальних за її проведення.
Мерзлякова О. Л.
м. Київ
Сприяння саморозвитку старшокласників методами профорієнтації
Саморозвиток – розумовий або фізичний розвиток людини, якого вона досягає самостійними заняттями, вправами; розвиток кого - чого-небудь власними силами, без впливу, сприяння яких-небудь зовнішніх сил [1, с. 144]. Важливою ознакою розвитку в старшому шкільному віці є усвідомлення юною особистістю ключових моментів власного бачення світу: принципів, ідеалів, цінностей; формування перспективних планів професійної та життєвої самореалізації. Як зазначив В. О. Татенко [2, с. 282], юнак засвоює процес самопотенціювання, цілеспрямованого нарощування засобів суб’єктної активності, з одного боку, та оволодіває критеріями їх використання в процесі саморегуляції, - з іншого. Таким чином, профорієнтаційна робота, побудована на суб’єкт-орієнтованих засадах, може стати одним із засобів оптимізації саморозвитку старшокласників.
Вивчення наукової літератури з проблеми дозволило нам сформулювати власний науковий підхід, на якому ґрунтується і розуміння змісту процесу саморозвитку у старшому шкільному віці (а саме, професійне та життєве самовизначення є однією з основних змістовних складових), і розробка профорієнтаційних заходів оптимізації процесу саморозвитку. В нашому дослідженні ми виходили з позиції особистісно-діяльнісного підходу, згідно якого професійне самовизначення розуміється як компонент особистісного, як діяльнісний прояв свідомого суб’єкта, що здійснює життєво важливий вибір. Наукові засади такого підходу закладені в роботах Є.В.Єгорової, Н.І.Литвинової, І.П.Манохи, М.В.Папучі, П.С.Перепелиці, Н.А.Побірченко, В.В.Рибалки, В.В.Синявського, Б.О.Федоришина, З. Л. Становських, О. І. Вітковської та ін. Так, Б.О.Федоришин [3] у розробці базових принципів всієї профорієнтаційної роботи з молоддю ясно формулює суть суб'єктного підходу до особистості: "Нашою вивідною позицією у розробці системи професійної орієнтації було бачення особистості як суб'єкта саморозвитку в процесі її пізнавальної діяльності. І саме цей процес саморозвитку покладено в основу формуючих функцій профорієнтації. Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності з підготовки її до професійного самовизначення. Засоби професійної орієнтації при цьому набувають характеру сприятливих і необхідних умов, що стимулюють особистість до професійної діяльності і через це до самопізнання, самокорекції і саморозвитку із спрямуванням на оптимальне вирішення своїх власних життєвих задач" [4, с. 33-34].
Ми вважаємо, що саморозвиток – об’єктивний процес індивідуального саморуху, саморозгортання індивідуального потенціалу особистості. У старшому шкільному віці цей процес із несвідомого може стати усвідомлювальним. Розвиток рефлексії, спрямованої на самого себе, та власну життєву позицію, життєву активність, – це визнана ознака юнацького віку. Таким чином, саморозвиток для старшокласників може стати керованим ними самими процесом, що значно підвищує його інтенсивність та ефективність. Цілеспрямоване оволодіння у цьому віці навичками саморефлексії, вміння аналізувати наявну інформацію про себе та оточуючий світ, надбання та практичне застосування навичок стратегічного планування на основі власних життєвих цінностей – то є підґрунтя подальшого саморозвитку, самовиховання цілісної, психологічно-незалежної, автентичної особистості.
Дослідження проводилось серед учнів паралелі 9-х класів (178 осіб) Київського ліцею № 241 “Голосіївський”. Окрім дослідницьких інтересів, ми переслідували мету надання учням допомоги профорієнтаційного характеру. Всі учні були опитані за певною батареєю тестів в рамках авторського підходу до питань профорієнтації [5] з подальшим груповим консультуванням за одержаними результатами. Учні, котрі виявили бажання одержати індивідуальні рекомендації щодо професійного самовизначення, мали змогу залучитись до індивідуальної консультації. Одним із напрямів нашого дослідження було виявлення зв’язків між різнорівневими властивостями особистості старшокласників для пошуку шляхів оптимізації процесу саморозвитку з застосуванням профорієнтаційних заходів.
Питання добору іншого інструментарію дослідження вирішувалося за наступною логікою. Активне формування та деталізація смисло-життєвої сфери, характерне для юнацького віку, відбувається на базі раніш сформованих особистісних структур та індивідуальних психологічних властивостей. Таким чином, щоб відстежити можливі взаємозв’язки між різними психологічними сферами особистості, було вирішено застосувати такі психодіагностичні методики: опитувальник структури темпераменту ОСТ В.М. Русалова [6]; анамнестичний опитувальник ЧХТ В. Л. Марищука, В. І. Савищева, Г. Н. Хілової [7]; опитувальник рівня суб’єктивного контролю РСК Є.Ф. Бажина та ін.. [8]; методика визначення загальної емоційної спрямованості Б.І.Додонова [9]; методика визначення кар’єрних орієнтацій “Якорі кар’єри” Е. Шейна [10]; методика визначення спрямованості учнів на певні життєві цінності М. С. Пряжникова [11]; методика виявлення смисло-життєвих орієнтацій СЖО Д. А. Леонтьєва [12]; методика визначення рівня самоактуалізації особистості САМОАЛ – адаптація опитувальника РOI (Personal Orientation Inventory by Everett Shostrom), 1963 [13]. Одержані результати психодіагностики учнів були оброблені методами статистичної обробки: кореляційний аналіз, множинний регресивний аналіз та факторний аналіз. Обробка проводилась за допомогою комп’ютерної програми статистичної обробки даних SPSS [14].
Дослідження ключових психологічних чинників – факторів саморозвитку – у старшому шкільному віці. Проведення факторного аналізу даних (застосовано метод найбільшого наближення та Varimax-обертання), одержаних при застосуванні методик СЖО та САМОАЛ, дозволило виділити наступні вагомі фактори саморозвитку старшокласників: загальна цілеспрямованість; цілісність Я-концепції; соціальні навички; спрямованість на самовираження та розкриття; самоорганізація та планування. В ході аналізу даних виявлено систему взаємозв’язків показників самоактуалізації з іншими психологічними сферами особистості – ціннісно-смисловою (смисло-життєві орієнтації та життєві цінності), мотиваційною (емоційна спрямованість, кар’єрні орієнтації)), регулятивною (локус-контроль) та природо-обумовленими властивостями особистості (темпераментальні характеристики). Зафіксуємо основні тенденції виявлених зв’язків.
Ціннісно-смислова сфера. Цінність самоактуалізації позитивно корелює з такими цінностями (методика визначення життєвих цінностей М. Пряжникова), як духовний пошук та надання користі людям; зворотна кореляція виявлена з матеріальними цінностями та цінностями престижу. Можна метафорично сказати, що учні, спрямовані на самоактуалізацію, більшою мірою налаштовані на пошук самого себе та усвідомлення власної корисної ролі на противагу можливості шукати “місце під сонцем” – соціально-престижне та матеріально-забезпечене.
Намітився певний портрет “духовних шукачів”: для цих учнів характерні високий рівень цінності самоактуалізації, розвинуті пізнавальні потреби та спонтанність поведінки.