Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Содержание

Професійна інформація
Професійну консультацію

Подобный материал:

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 36

Козак Л.В.

м. Київ

Професійна орієнтація молоді: проблеми і перспективи

Поступовий перехід економіки України від адміністративно-командних до ринкових методів управління змінив не лише характер соціально-економічних відносин, а й психологію людей. Чим далі все більше громадян усвідомлюють, що безробіття не лише породжує конкуренцію на ринку праці, а й посилює вимоги до кваліфікації працівників, якості їх фахової підготовки [1].

На сьогоднішній день в Україні формується тенденція дуже високої конкуренції молодих спеціалістів, а також, кваліфікованих робітників за отримання необхідних вакансій, що не дає змогу реалізувати себе випускникам і змушує їх шукати роботу за іншими спеціальностями. Це негативно впливає на рівень безробіття, який стрімко зростає і загрожує погіршенням економіки нашої держави. Така тенденція зумовлена різким збільшенням ВНЗ та скороченням кількості ПТНЗ, що призводить до нерівномірного співвідношення між вакансіями на робітничі професії і професії, що потребують фахівців із вищою освітою, неузгодженістю між системою вищої освіти і професійної освіти щодо кількості випускників із однаковими спеціальностями, що посилює диспропорції між попитом і пропозицією на ринку праці. Звичайно, в нашій державі має бути якомога більша кількість високваліфікованих спеціалістів, проте доцільно враховувати різницю між тими, хто отримує знання, і тими, хто реалізує ці знання на практиці.

Отже, необхідно обґрунтовувати кількість випускників, здійснювати набір на відповідні спеціальності, враховуючи реалії сьогоднішнього ринку праці, конкретно узгоджуючи діяльність навчальних закладів різних форм власності та різних рівнів акредитації.

За цих умов виникає питання професійної орієнтації учнівської молоді, правильного вибору майбутньої професії чи спеціальності, котра користуватиметься попитом на ринку праці, буде відповідати нахилам і здібностям молодої людини.

Дослідженню психолого-педагогічних та організаційних засад підготовки молоді до вибору фаху присвячені праці С. Батишева, Ю. Гільбуха, Г. Костюка,
В. Моляко, В. Симоненка, Б. Федоришина.

Професійна орієнтація визначається як науково-практична система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення [3].

Метою профорієнтаційної роботи є спрямованість інформування та консультування вступників на розвиток їх здібностей і талантів, а також досягнення збалансованості між інтересами абітурієнтів, їх можливостями та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності, а в кінцевому підсумку – на забезпечення ефективної зайнятості населення, зменшення безробіття, що є важливим соціальним чинником [5].

У реальних умовах, коли з’являється велика кількість навчальних закладів різних форм власності, педагогічними колективами вищих та професійно-технічних навчальних закладів слід приділити значну увагу вивченню ринку праці та роботі з випускниками загальноосвітніх навчальних закладів щодо їх орієнтації на здобуття конкурентоспроможних професій.

Процес професійної орієнтації складається з об’єднаних спільною метою, взаємопов’язаних структурних компонентів (етапів): інформації, консультації, профвідбору і реалізується протягом навчального року.

Професійна інформація — психолого-педагогічна система формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, яка відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення нею вільного і усвідомленого професійного самовизначення. Робота з професійної інформації учнів шкіл передбачає вирішення таких основних завдань:

1) ознайомлення учнів із визначеним колом інформаційного матеріалу, що характеризує наймасовіші професії; 2) інформування учнів про умови оволодіння тими чи іншими професіями; 3) формування в учнів позитивного ставлення до різних видів професійної діяльності; 4) формування в учнів стійких професійних інтересів і професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, соціально-економічних умов вибору фаху [4].

Серед ефективних форм професійного інформування учнівської молоді можна виділити такі:

Проведення відеолекторіїв, які демонструють актуальні для сьогодення види професійної діяльності, "Днів відкритих дверей" з метою ознайомлення учнів та їх батьків зі спектром профілів, що пропонуються навчальними закладами.
Інформування учнів про етапи оволодіння професією (про навчальні заклади, ступеневу освіту, кваліфікаційні перспективи).
Створення умов для пізнання школярами своїх індивідуальних особливостей, які потрібно враховувати при виборі навчального профілю (проведення психодіагностичних заходів з метою виявлення професійно-значущих інтересів, здібностей, схильностей, типу темпераменту та інших психофізіологічних показників).
Створення електронного довідково-інформаційного банку даних для спільного використання психологом, викладачами, батьками.

Професійну консультацію визначають як систему психологічного вивчення особистості учня, яка має на меті надання йому обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього напрямів і засобів професійного самовизначення. У професійній консультації виділяються щонайменше три групи взаємопов'язаних завдань: психологічний аналіз особистості учня; зіставлення психологічної структури його особистості і певної професії (чи професій); накреслення шляхів подальшого розвитку особистості і способів цілеспрямованої допомоги їй у цьому [4].

Вирішення поставлених завдань досягається за допомогою:

Вироблення в учнів уміння орієнтуватись у світі професій, класифікувати професії за змістом і характером праці, умовами та предметом праці.

Ознайомлення з професіограмами, психограмами основних професій.
Вивчення впливу індивідуальних особливостей особистості на її професійну діяльність. Порівняння власних психофізіологічних властивостей та можливостей з вимогами до бажаної професії.
Використання діагностичних засобів (тестування, анкетування), психокорекційних тренінгів, активізуючих профорієнтаційних методик.

Останній структурний елемент професійної орієнтації — професійний добір — це система роботи з надання порад і допомоги учневі щодо прийняття ним рішення про вибір конкретного виду професійної діяльності, який би максимально відповідав суб'єктивним і об'єктивним умовам професійного самовизначення, перспективам подальшого розвитку особистості та її успішній реалізації в професійній діяльності.

Аналіз теоретичних підходів до проблеми професійного самовизначення та професійної орієнтації учнівської молоді дозволяє вказати нам на деякі недоліки: по-перше, у сучасній українській школі відсутня організаційна підструктура, яка б реалізовувала комплекс завдань, пов'язаних із формуванням в учнів готовності до професійного самовизначення; по-друге, зміст фахової підготовки практичних психологів для школи не містить навчального матеріалу, пов'язаного з професіографією, що не дозволяє їм ефективно вирішувати завдання, пов'язані з ознайомленням школярів зі світом сучасних професій та формуванням у них здатності до їх аналізу; по-третє, у роботі середніх закладів освіти з підготовки учнів до професійного самовизначення недостатньо використовує технології активізації профорієнтаційної роботи.

На думку директора гімназії Т. Мельник, виходом із ситуації, що склалася з профорієнтаційною роботою, може бути створення у кожному районі на базі одного із середніх загальноосвітніх навчальних закладів (школи, гімназії, ліцею тощо) міжшкільного центру професійної орієнтації. Спираючись на інформацію, зібрану шкільними психологами, класними керівниками, вчителями-предметниками тощо, такі центри, зокрема, могли б надавати учням 8 - 9-х класів рекомендації як з приводу обрання профілю навчання у старшій школі, так і поради щодо вибору майбутньої професії [2, 17].

Серед позитивних прикладів у проведенні профорієнтаційної роботи серед учнівської молоді можна відмітити такі:

створення профконсультаційних центрів;
участь у конкурсах професійного спрямування;
проведення “Днів відкритих дверей”, де всі бажаючі можуть безпосередньо ознайомлюватися з умовами навчання у конкретному закладі;
проведення щорічних “відкритих захистів творчих кваліфікаційних робіт студентів, учнів ПТНЗ” за масовими професіями, куди запрошуються усі бажаючі;
організація “Ярмарку – продажу виробів, виготовлених учнями професійно-технічних навчальних закладів”;
організація профконсультаційних виставок: “Освіта. Робота. Бізнес”, “Освіта і кар’єра”, які проводяться у Палаці спорту та Київському планетарії.

Проведення таких заходів допоможе юнакам і дівчатам отримати різнобічні консультації, пройти тести з профорієнтації, більше довідатися про навчальні заклади, підприємства роботодавців. Адже від того, яку професію обере юнак чи дівчина, залежить їхнє майбутнє. Тому на допомогу їм мають прийти фахівці - педагоги, психологи, консультанти.

Література

Довжук Б. Чому випускникові вузу «тісно» на ринку праці? // Соціальний захист. – №3. – 2005. – С.20-22.
Мельник Т. Профорієнтаційна робота зі школярами у гімназії // Рідна школа. - №10. – 2004. – С.16-18.
Профконсультационная работа со старшекласниками / Под ред. Б.А. Федоришина. – К.: Рад. шк., 1980. – 160с.
Федоришин Б.О. Психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів // Підготовка до професійного навчання і праці (психолого-педагогічні основи): Навч.-метод. посібник /За ред. Г.О. Балла, П.С. Перепелиці, В.В. Рибалка. – К.: Наукова думка, 2000. – С.50-73.
ссылка скрыта

Кучеренко Є.В.

м. Київ

Психологічні засади динаміки професійного самовизначення сучасної молоді

Для сучасної психолого-педагогічної науки проблема професійного самовизначення молодої особистості набуває особливої актуальності. Вона полягає в тому, що при вступі до вищого навчального закладу (ВНЗ) не враховується той комплекс психологічних феноменів, який визначає успішність професійного самовизначення студентів у їхньому подальшому навчанні. Виникає необхідність у застосуванні індивідуального підходу, а також у максимальному використанні всього арсеналу профорієнтаційних можливостей навчального процесу, у створенні та впровадженні педагогічних технологій, орієнтованих не тільки на підвищення рівня знань студентів, але й на розвиток професійного самовизначення особистості майбутніх фахівців. Актуальність проблеми посилюється, коли з використанням різних типів навчання у пошуку нових освітніх моделей сучасна система підготовки фахівців різних галузей недостатньо забезпечує психологічну адаптацію студентів на ринку праці у складних соціально-економічних умовах, зокрема, в умовах безробіття.

Вітчизняна психологія має великий досвід у галузі теорії професійного самовизначення. Це роботи, що вивчають професійне самовизначення в підлітковому та юнацькому віці (Л.Божович, Є.Климов, І.Кон, Т.Кудрявцев, В.Чебишева, П.Шавір) [1],[2],[3][4],[5],[6]; роботи з вивчення формування професійної придатності, проблеми профвідбору і профконсультування (В.Бодров, М.Пряжніков) [7],[8]; роботи з дослідження професійного розвитку і професійної типології особистості (О.Борисова, Л.Мітіна) [9, 159-177],[10]. Із вітчизняними дослідженнями професійного самовизначення перегукуються окремі роботи закордонних фахівців у галузі професійного розвитку (Д.Сьюпер) [11].

Традиційно більшість авторів пов’язують професійне самовизначення переважно з підлітковим та юнацьким віком, розглядаючи його як найважливіше новоутворення для даних періодів розвитку особистості [12], [7], [13].

Т.Кудрявцев та В.Шегурова вважають, що після обрання професії професійне самовизначення молодої людини продовжує розвиватись у процесі освітньої підготовки на ранніх стадіях професіоналізації. До того, як людина не сформує адекватного та повного уявлення про себе як суб’єкта професійної діяльності, про успішність процесу професійного самовизначення говорити досить важко [4, 52-53].

С.Крягжде вважає, що на початковому етапі професійне самовизначення має подвійний характер: здійснюється або вибір конкретної професії, або вибір тільки її рангу, професійної школи, тобто соціальний вибір. Вчений підкреслює, що якщо конкретне професійне самовизначення ще не сформувалося, то особистість керується узагальненим варіантом, відкладаючи на майбутнє його конкретизацію. Окрім того, на думку С.Крягдже, соціальне самовизначення являє собою обмеження себе визначеним колом професій; це якісно більш низький рівень професійного самовизначення [14]. Однак таке трактування не є загальноприйнятим.

Так, Ф.Філіппов, що також розглядає соціальну орієнтацію у самовизначенні як орієнтацію на відповідні види праці, підкреслює самостійну значущість цієї орієнтації для формування життєвого плану особистості. Очевидно, що мова йде не тільки про орієнтацію на характер праці, але й про більш широку і особистісно значущу орієнтацію на певне місце, або точніше, рівень у системі соціальних відносин, на певний соціальний статус [15].

Є.Климов вважає, що професійне самовизначення не є простим “самообмеженням” або добровільним входженням у професійну обмеженість: це завжди активний пошук можливостей для свого професійного розвитку [2, 40].

В.Бодров, розглядаючи розвиток особистості як суб’єкта праці, зазначає, що професійне самовизначення не закінчується фактом одержання диплома про професійну освіту або, навіть, диплома про присвоєння вченого ступеня. Вчений вважає, що для особистості, особливо творчої, професійне самовизначення після названих формальних подій тільки починається [7, 22-23].

Отже, професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю: воно триває протягом всього професійного життя і має специфіку в своїй динаміці.

Дослідження, проведені Т.Кудрявцевим та В.Шегуровою, засвідчили, що професійне самовизначення – це невід'ємний та істотний компонент професійного становлення особистості [4, 53]. Професійне становлення особистості вивчалось дослідниками на основі особистісно-діяльнісного підходу, що передбачає єдність мотиваційно-споживацької та операційної сфер учбово-професійної та власне професійної діяльності. Ця вихідна позиція конкретизується авторами в положеннях, розглянутих нами нижче.

1. Беручи участь спочатку в учбово-професійній, а потім і в професійній діяльності, індивід не тільки має адекватні уявлення про свою професію і про власні можливості, але й активно розвиває їх. Формуючись як суб'єкт професійної діяльності і формуючи ставлення до себе як до діяча, він розвивається як особистість. Отже, професійне становлення – це одна з форм розвитку особистості.

2. Забезпечення процесу професійного становлення особистості полягає у конструюванні способів оволодіння операційною стороною діяльності, зміст яких формує мотиви професійного становлення, а також комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення суб'єктом учбово-професійної і власне професійної діяльності, соціальної значущості своєї професії. Іншими словами, необхідно оптимальне поєднання так званих змістових (інтерес до професії, потреба в самореалізації) і адаптивних (престиж професії, зарплата і т.д. ) мотивів діяльності.

3. У процесі професійної підготовки на різних етапах розвитку стосунків суб'єкта учбово-професійної діяльності (студента) та викладача процес професійного самовизначення ґрунтується на різних психологічних механізмах. Так, на початку професійного навчання найбільшу роль відіграють механізми "зворотного зв’язку". Потім зростає роль механізму "емоційного опосередкування" (впливу прийомів і способів викладання на успішність навчання й оптимізацію соціально-психологічного статусу учня чи студента в групі).

Як тривалий, багатоплановий і дуже рухливий процес, професійне становлення особистості проходить у своєму розвитку чотири основні стадії: формування професійних намірів, професійне навчання, професійна адаптація і часткова чи повна реалізація особистості в професійній праці. Відповідно до цих стадій Т.Кудрявцев виділяє етапи професійного самовизначення [16].

У психологічній літературі досить добре вивчений початковий етап професійного самовизначення – етап формування професійних намірів і вибору професії випускниками загальноосвітньої школи. Як показують численні дослідження, прагнення знайти своє місце в житті (і в тому числі в професійній діяльності), потреба в професійному самовизначенні є одним із важливих психологічних новоутворень підліткового віку [1,17,18]. У відповідь на суспільний запит, підлітки активізують пошук професії, яка зможе задовольнити суспільні вимоги, а також їхні особисті потреби, які значною мірою обумовлені рівнем розвитку мотиваційної сфери. З цією метою вони аналізують свої можливості у розвитку своїх професійно важливих якостей, формують самооцінку власної професійної придатності (у широкому розумінні цього поняття).

Наступні етапи професійного самовизначення особистості, що збігаються у часі з відповідними стадіями професійного становлення (Т.Кудрявцев), є формування ставлення до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності. Саме ці етапи є найбільш важливими як з точки зору основних механізмів і динаміки професійного самовизначення особистості, так і з погляду педагогічного впливу на її подальшу долю.

Так, у процесі професійного навчання співвідношення у системі "людина–професія", що дотепер визначалося лише уявленнями суб'єкта щодо обраної професії, починає опосередковуватися його участю в спеціально організованій діяльності, з досить високим ступенем наближення до реальної професійної праці. На думку В.Овсяннікової, участь у цій діяльності сприяє розвитку адекватних уявлень про професію [19]. З іншого боку, ця участь сприяє формуванню операційної основи професійного самовизначення, тобто системи професійних знань, умінь, навичок, елементів професійного мислення і пам'яті. Розвиток операційної основи професійного самовизначення, поряд із мотиваційною, обумовлює якісні зміни в структурі самосвідомості особистості [4, 54].

Змістовою характеристикою професійного самовизначення особистості є процес формування її ставлення до себе як до суб'єкта професійної діяльності. При цьому стійке позитивне ставлення виступає критерієм завершеності цього процесу. Тому образ "Я" професіонала природно розглядають як об'єктивний показник динаміки професійного самовизначення особистості. Зміни, що відбуваються в його структурі, досить повно характеризують зміни ставлення особистості до себе як до професіонала (в майбутньому і на даний момент) на всіх психологічних рівнях: когнітивному, емоційно-мотиваційному і поведінковому [20, 55].

В. Сафін неодноразово вказував на правомірність розглядати образ "Я" в якості одного з показників самовизначення особистості, її ставлення до себе [23], [24]. Така думка простежується і в роботах О.Бодальова та І.Кона [21], [22]. Ця позиція подібна до теорії Д. Сьюпера, у якій велика увага приділяється уявленням індивіда про себе в процесі його професійного розвитку [11].

У процесі професійного становлення особистості інтенсивно змінюються критерії її ставлення до себе. Результати експериментальних досліджень В.Шегурової та Т.Кудрявцева виражають динаміку суб'єктивної еталонної моделі професіонала. Але така модель не є еквівалентом уявлень особистості про професію, оскільки, створюючи її, особистість певним чином виражає в ній себе, і в цьому смислі еталонна модель є своєрідною проекцією її спрямованості. Тобто в процесі професійної підготовки молоді зміни індивідуальних еталонних моделей професіонала виступають показником змін критеріїв ставлення особистості студента до себе як до суб'єкта професійної діяльності [4, 55].

Така зміна є наслідком деякої перебудови мотиваційно-споживацької сфери молодої особистості в результаті її участі в учбово-професійній і професійній діяльності та під впливом соціального середовища. Зміна критеріїв ставлення до себе нерідко виявляється у формі зміни критеріїв обґрунтованості вибору професії. При цьому людина може усвідомлювати зміни, що відбулися з нею, а може, як показують спостереження, і не усвідомлювати їх, розглядаючи свій первинний вибір просто як випадковий. В обох випадках у людини виникає потреба у переосмисленні цього вибору: вона намагається знайти нові підтвердження правильності вибору професії, які б відповідали новим сформованим критеріям, що в одних ситуаціях значно спрощує, а в інших, навпаки, ускладнює процес професійного самовизначення. Якщо ці спроби виявляються безуспішними, то індивід або змінює професію, або починає ставитися до себе як до невдахи, або ж знаходить собі який-небудь інший (крім професійного) спосіб для самореалізації (самоствердження) [4, 55].

Таким чином, динаміка професійного самовизначення, з одного боку, детермінована зміною ставлення особистості до себе як до суб'єкта власної професійної діяльності, а з іншого – зміною критеріїв цього ставлення. Беручи участь у колективній учбово-професійній і професійній діяльності, особистість привласнює суспільні критерії ставлення до себе через стосунки з людьми. Іншими словами, професійне самовизначення як процес формування особистістю свого ставлення до професійно-трудової діяльності відбувається через узгодження внутрішньо особистісних та соціально-професійних потреб [20], [4].

На стадії формування професійних намірів істотний вплив на динаміку професійного самовизначення особистості має збалансованість факторів, серед яких: життєві перспективи, реалізовані в уявленнях про майбутні професійні досягнення, минулий досвід особистості, рівень розвитку її спеціальних здібностей, об'єктивні потреби у різних видах праці, зміст освіти, престижність професії чи спеціальності, рівень початкового орієнтування у різних сферах професійної діяльності і т.д. Деякі з них продовжують впливати на професійне самовизначення особистості і на наступних стадіях її професійного становлення [4, 55-56].

На стадії цілеспрямованої підготовки до обраної професійної діяльності динаміка професійного самовизначення в значній мірі визначається дидактичною системою професійного навчання і характером міжособистісних стосунків між студентами, а також з викладачами.

У більшості молодих людей протягом фахової підготовки впевненість у виправданні свого вибору зростає. Вона властива тій категорії студентів, які вже мають місце роботи (за спеціальністю або ні), оскільки у них формується певний досвід, що актуалізує потребу у подальшому професійному та трудовому розвиткові. Але, на нашу думку, впевненість у правильності професійного самовизначення студентів обумовлюється, насамперед, активністю їхньої особистості у виборі професії до вступу в навчальний заклад, що й призводить до високого рівня соціально-професійної активності у процесі самої підготовки з розширенням пізнавальних мотивів [25, 234].

Згодом, у процесі активного оволодіння професією і входження у професійний колектив (на стадії профадаптації), при повній чи частковій реалізації особистістю своїх можливостей у безпосередній професійній діяльності специфіка професійного самовизначення молоді багато в чому залежить від особливостей сфери міжособистісних відносин на підприємстві, характеру вимог, висунутих до працівника, і т.д. Відсутність реальних професійних досягнень у трудовій діяльності, невизначеність перспектив у кар’єрі актуалізує рефлексію своєї особистості як професіонала, породжує самоаналіз і самооцінку. Відбувається ревізія професійного життя, що призводить до постановки нових життєво важливих цілей, серед яких ми виділяємо удосконалення та підвищення професійної кваліфікації, вибір суміжних спеціальностей або зміну професії, ініціювання підвищення посади або зміну роботи.

Узагальнюючи роздуми про психологічні засади динаміки професійного самовизначення сучасної молоді на різних стадіях професіоналізації, зазначимо, що для багатьох молодих людей до 30 років проблема професійного самовизначення знову актуалізується. Одні, залишаючись в обраній професії, намагаються утвердитись в ній, інші – стають професійними емігрантами, тобто змінюють місце роботи чи професію.

Література

Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов н/Д.: Феникс, 1996. – 391 с.
Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.
Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности // Вопросы психологии. – 1983. – № 2. – С. 51 – 59.
Чебышева В. В. Психологические проблемы профориентации школьников // Вопросы психологии. – 1971. – № 1. – С. 14 – 19.
Шавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. – М.: Знание, 1981. – 96 с.
Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала / Под ред. В.А. Бодрова. – М.: Ин-тут психологи АН СРСР. – 1991. – С. 3-26
Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 256 с.
Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности. // Психология формирования и развития личности /Под. ред. Л.И.Анцыферовой. – М. Наука, 1981. – 365 с.
Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях // Вопросы психологии. – 1997. – № 4. – C 28 – 38.
Super D. E. Theory of vocational development. – J. Amer. Phsychol – 1953. – v. 8, N 5.
Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. – К.: Наукова думка, 1988. –
144 с.
Климов Е. А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации. – М.: Знание, 1983. – 96 с.
Крягжде С.П. Психология формирования профессиональных интересов. – Вильнюс, 1981.
Филиппов Ф.Р. Социальная ориентация и жизненные планы молодежи // Молодежь: интересы, стремления, идеалы. – М. –1969.
Кудрявцев Т. В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы // Вопросы психологии. – 1981. – № 2. – С. 20 – 30.
Кон И. С. Психология старшеклассника. – М: Просвещение, 1982. – 207 с.
Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. – М.: Изд.Акад.наук СССР, 1959. – 354 с.
Овсянникова В.В. Самооценка учащихся ПТУ как субъекта профессиональной деятельности. Автореф. дисс... канд. психол. наук. – М., 1982. – 16 с.
Рубинштейн С.П. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 1999. – 705 с.
Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. – Л., 1965. – 123 с.
Кон И. С. Открытие «Я». – М: "Политиздат", 1978. – 367 с.
Сафин В. Ф. Структура оценочных суждений и ее динамика. // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. – М., 1979. – С. 122 – 123.
Сафин В. Ф. Динамика оценочных эталонов в подростковом и юношеском возрасте // Вопросы психологии. – 1982. – № 1. – С. 69—75.
Кучеренко Є.В. Професійне самовизначення особистості як психолого-педагогічна проблема // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: Зб.наукових праць. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – №22 (46). – С. 230 – 237.

Blog

Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Содержание