Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В

Вид материала

Документы

Содержание Професійна інформація Професійна консультація

Подобный материал:

• Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
• В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
• Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
• Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
• Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
• Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
• Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
• Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
• Гостей: на, 111.12kb.
• Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.

Гурлєва Т.С.

м.Київ

Пошук високих життєвих смислів у процесі професійного самовизначення

"…У человека может быть ряд независимых жизненных смыслов, но их независимость относительна, и самое важное в том, что среди них

есть самый главный, самый "высокий" жизненный смысл, которому

должны подчиняться "смыслы" более низкого уровня"

/ В.Е.Чудновский/.

Вирішення проблеми "Ким бути?" в значній мірі залежить від того, яку відповідь людина дала собі на такі доленосні запитання, як «Бути чи мати?», «Якщо бути, то яким?», «Навіщо бути?».

Сучасна соцiально-політична ситуація в Українi заклала основу для розвитку демократії, утвердження високих людських цінностей, становлення людини як суб’єкта життєдіяльності, здатного до творення самого себе, найуспішнішої самореалізації і якісних, прогресивних змін у своєму оточенні, суспільному житті взагалі. Водночас, молоді люди губляться у стереотипах поведінки, нормах співжиття і способах самовираження. На жаль, поступово втрачаються такі високі цінності, як Доброта, Любов, Честь, Совість, Гуманізм, Співпереживання, Справедливість, Знання, Творчість. Багато хто з молодих людей віддають перевагу матеріальним вартостям, підпорядковуючи їм свої життєві плани, і, зокрема, вибір професії.

Нове осмислення життя, його реалій супроводжується утворенням нових смислів, реалізовуючи які людина могла б здійснитися як особистість, як фахівець. Професійне самовизначення можливе за умови особистісного самовизначення, яке, вважала Л.І.Божович, і передбачає “вибір майбутнього шляху" [3, с. 380]. Певний ескіз майбутнього створюють смисли та цінності, котрі направляють подальший хід життя людини.

Смислова сфера особистості є тією найвищою інстанцією, яка підпорядковує собі всі інші життєві прояви, визначає спрямованість пізнання, вектор становлення особистості. Причому показниками особистісного самовизначення можна вважати тільки той вибір, в якому перевага віддається цінності більш високого порядку [6].

Породження смислових утворень пов’язане з проявом смислоутворюючої активності, що розглядається як стан готовності до пошуку смислів, той стан, який передує діяльності і породжує її, забезпечуючи особистісну інтерпретацію людиною своєї позиції відносно формування лінії і способу життя, свого місця у суспільстві [12].

Із категоріями сенсу життя, життєвих смислів тісно пов’язані категорії відповідальності й совісті.

Відмінною рисою реалізації сенсу життя є здатність взяти на себе відповідальність перед самим собою за безпосереднє втілення цього сенсу в дійсність.

Своїм відповідальним ставленням до життя, писав С.Л.Рубінштейн, суб’єкт надає йому “руху по висхідній”, своїм подоланням і борінням відстоює його вищий сенс, не даючи розчинити себе в потоці ситуацій, дріб’язкових почуттів, щосекундних бажань. Така піднесеність над життям, здатність узагальнено поставитись до нього, самовизначитись відносно його цілісного перебігу і є здатність суб’єкта до самовизначення [1, с.229]. Це неодмінно тією чи іншою мірою виявить себе у життєвих орієнтирах і планах, у виборі майбутньої професії, у ставленні до себе як до творця в обраній спеціальності. Доцільно згадати слова Лідії Гінзбург, які давно стали афоризмом: «Високий професіоналізм – обернена у професію творчість».

Обов’язок перед собою, перед своєю душею як відповідальність перед власною совістю за пошук і здійснення смислів свого життя - це є внутрішня відповідальність,- зауважує В.Франкл. “Зовнішній борг (або - зовнішня відповідальність – Т.Г.), - пише він, - це борг нав’язаний ззовні і не “затверджений” совістю людини, а значить той, що не має внутрішньо значущого для людини смислу” [10, с.288-289].

Власна совість як “смисловий орган, інтуїтивна здатність відшукувати єдиний смисл, що криється в кожній ситуації” (В.Франкл) допомагає знаходити єдино правильний варіант вирішення будь-якої життєвої обставини, самовизначитися. Так, за І.Кантом (И.Кант „Трактаты и письма”), совість є не що інше як співвіднесення вчинків “закону, що живе в нас”.

Особистість як ініціатор послідовного ряду життєвих подій, “суб’єкт вчинення” (М.Бахтін), лише тоді може утвердити особисту незалежність, розвинути вміння “володіти собою”, вибудовувати своє життя як усвідомлюване «вчинення», коли возведе у свій власний імператив поведінки високі вимоги моралі, які і становитимуть внутрішній моральний закон [2].

Творчість як засіб самопізнання та саморозвитку є гарантією та умовою перегляду людиною своїх життєвих орієнтирів, їх одуховленню, забезпечення, так званої, “відкритості досвіду” (вираз В.Франкла). Відкриття людиною нових смислів вказує на “процес народження нової реальності”, себто творчість, яка може бути тільки самоініційованою як “внутрішній поштовх душі” [7]. Саме у творчості відбувається формування людини, і саме через творчість стає можливим вияв її неповторної індивідуальності (В.А.Роменець).

Поривання особистості до пошуку і знаходження сутнісних смислів, співвіднесення своєї поведінки, стосунків з іншими людьми, ставлення до навчання і праці - з високими ціннісними орієнтирами – все це забезпечує процес вивищування, сходження над собою, що визначає “міру людяності” (Л.С.Рубінштейн) людини, становлення її як суб’єкта.

Вибір подальшого шляху, професійне самовизначення є головним життєвим завданням для старшокласників. Та смисложиттєві орієнтації “визрівають”, “дорослішають”, завдячуючи ходу попереднього особистісного розвитку людини. Повноцінне становлення особистості, у тому числі й професійне самовизначення, вирішальним чином залежить від того, які саме цінності за своїм змістом стали провідними, домінуючими, охоплюючими весь життєвий простір людини.

Сенситивним до засвоєння складних смисложиттєвих понять і проблем, що допомагає людині ставати суб’єктом свого розвитку, вважається підлітковий вік [9]. Підлітки усвідомлюють різновидність життєвих смислів, можливість збагачення уявлень про них у процесі дорослішання і накопичення досвіду, необхідність долати труднощі у реалізації життєвих смислів [4]. Саме у цьому віці відбувається “оволодіння внутрішнім світом”, сходить питання про сенс життя, що є "найбільш загальною формою роздумування особистості” [8, с. 205]. Адже підлітковий вік – це пора відкриття свого "Я", оформлення власної особистості, особистого світогляду [5, с. 327-328].

В.Е.Чудновський зазначав, що “смисл життя – це не просто певна ідея, яка засвоєна чи вироблена людиною, а особливе психічне утворення, яке має свою специфіку становлення, і, набуваючи відносної врівноваженості та емансипованості від умов, що його породили, може суттєво впливати на життя людини, її долю” [11, с. 16].

Підліток починає глибоко усвідомлювати, що є зовнішній світ і світ внутрішній, за який він намагається брати і нести відповідальність. Таке бачення світу поділяє поет М.Заболоцький: "Два мира есть у человека. Один, который нас творил, другой, который мы от века творим по мере наших сил".

У період становлення смислу життя у підлітків проявляються широкі соціальні, групові, індивідуальні, пізнавальні, емоційні смисли. Діти усвідомлюють можливість перебудови і збагачення життєвого сенсу, та водночас відмічають незадовільність сучасних умов для становлення і реалізації позитивних життєвих смислів [4]. За певних обставин це може призводити до дезорієнтації підлітків та юнаків у виборі ціннісних орієнтирів, вектору свого особистісного розвитку, до зневіри у доцільності та можливості пошуку і реального втілення в життя високих смислів.

Важливо надавати молодим людям, які шукають себе і шанси для самовизначення, у тому числі професійного, якомога більше можливостей для саморегуляції і творчого самовияву, формуванню того “внутрішнього закону”, про який говорив І.Кант та інші філософи, не нав’язуючи, а пропонуючи їм вже усталені еталони людяності, добра і справедливості, норми високоетичних взаємин між людьми. Це можливо за умови руху соціуму і окремого індивіда назустріч одне одному, не нівелюючи, а примножуючи й посилюючи кращі потенції, які є в окремій людині та її оточенні.

Важливим вектором освіти на сьогодні визнається збереження і розвиток творчих здібностей юної особистості. Наші дослідження підтверджують, що належні психолого-педагогічні обставини сприяють розвитку креативності, і, навпаки, відсутність їх веде до реакцій протесту, “бунту» підростаючої особистості, яка «задихається» в нетворчій атмосфері, в умовах жорсткої нормативності та намагається будь-яким чином змінити ситуацію. Варто допомогти підліткам усвідомити і пізнати переваги свободи “для” (наприклад, для творчої самореалізації) над свободою “від” (опіки, вимог тощо), яка може виявитися згубною для подальшого прогресивного розвитку особистості.

Молода людина завжди вільна прийняти чи відторгнути цінності, які пропонуються їй моральними й етичними традиціями і нормами. Ні батьки, ні вчителі, ні будь-хто з інших дорослих, які здійснюють вплив на дитину, не повинні нав’язувати їй цінностей: юна особистість має керуватися власним сумлінням, орієнтуватися на високі смисли - саме цим зобов’язані бути перевірені її наміри, рішення, життєві плани.

Для здійснення людини як творця своєї життєдіяльності, підліткам і юнакам має надаватися можливість прислухатися до себе, голосу власного сумління. Актуальним є підвищувати у молоді авторитет особистої совісті як інтуїтивної здатності людини відокремлювати добро від зла, правильне від хибного, шукати і реалізовувати сутнісні смисли, знаходити на їх основі вірний варіант вирішення будь-якої життєвої ситуації.

На формування смислових позицій, життєвих смислів у молоді значною мірою впливає ставлення дорослих до неї (а це ставлення може виражатися не лише у безпосередньому, “живому” спілкуванні, а й через інформаційну продукцію, теле-радіокомунікацію).

Комунікація як смислова взаємодія між людьми займає важливе місце серед механізмів, які забезпечують інтеріоризацію цінностей. Дорослим слід сприяти віднайденню дітьми смислів у кожній конкретній життєвій ситуації, і абсолютно недопустиме "програмування" дій, реакцій, розвитку особистісних якостей, смаків та ідеалів дівчат і хлопців. Які б проблеми не ставали перед підлітками і юнаками, у які б життєві колізії вони не потрапляли, які б питання не висвітлювались у пресі і на телеекрані, слід “піднімати” юного читача та глядача над ситуацією і допомогти “виходити” на рівень самопізнання, духовного самовдосконалення, творчості.

У виборі сфери професійної діяльності людина орієнтується на перспективу задовольнити свою потребу в самоповазі, власній значущості, самодостатності, компетентності. “Здійснення себе”, вираження свого “Я” в обраній професії пов’язане з формуванням образу професії, який і відображає внутрішні запити людини, її мотивацію, рівень морального, духовного розвитку. Про людей, які знайшли себе в справі і самовиразилися в ній зазвичай кажуть: “Він на своєму місці”, “Вона народилася лікарем” і т.п.

Сходження над собою, рух по висхідній або по вертикалі, що забезпечується пориванням особистості до пошуку сутнісних смислів і способів їх реального втілення, певним чином визначається вибором «справи життя», відчуттям себе майстром своєї повної реалізації, власного безперервного особистісного розвитку і самовдосконалення.

Ґрунтуючись на гуманістичних засадах, суспільство, школа, сім’я мають створювати всі належні умови для повноцінного розвитку і розквіту індивідуальності молодої людини, якій би вдалося справдити свою самодостатність, стати суб'єктом життєтворчості, обдарованим фахівцем.


Література

1. Абульханова-Славская К.А., Брушлинский А.В. Философско-психологическая концепция С.Л.Рубинштейна. – М.: Наука, 1989. – 247 с.

2. Бахтин М.М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники: Ежегодник. 1984-1985. М., 1986.- С. 80–160.

3. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

4. Вайзер Г. А. Смысл жизни и "двойной кризис" в жизни человека // Психологический журнал. - 1998. - № 5. - С. 3-14.

5. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. - М.: Педагогика, 1984.

6. Гинзбург М. Р. Психология личностного самоопределения: Автореферат доктор. дис. - М., 1996. - 60 с.

7. Дружинин В.Н. Варианты жизни. Очерки экзистенциальной психологии. -- М.: «ПЕР СЭ» - Спб.: «ИМАТОН-М», 2000. – 93 с.

8. Кон И.С. В поисках себя. - М.: Политиздат, 1984.

9. Лозоцева В.Н. Психологические проблемы смысла жизни и акме. Материалы XI симпозиума. / Под ред. Г.А. Вайзер, Е.Е. Вахромова – 2006.

10. Франкл В. Человек в поисках смысла.: Сборник / Пер. с англ. и нем.; Общ. ред. Л.Я. Гозмана и Д. А. Леонтьева. — М.: Прогресс, 1990. — 368 с.

11. Чудновский В.Э. Смысл жизни: проблема относительной эмансипированности от "внешнего" и "внутреннего" // Психол. журнал, - 1995.- Т. 16. С. 15-26.

12. Шрейбер Т.В. Детерминанты смыслообразующей активности личности (на материале исследования старших школьников): Автореф. канд. психол. наук, Пермь, 2006.


Гуцан Л.А.

м. Киев

Ефективна профорієнтаційна робота - крок до вибору майбутньої професії

Перехід до ринку праці на сучасних умовах не тільки вніс корективи, але й істотно змінив підходи до питань професійного самовизначення учнів старшого шкільного віку. У зв’язку з цим зростає необхідність у профільному навчанні, яке спрямоване на допомогу школярам у виборі майбутньої професії в новому економічному середовищі.

Світ професій такий різноманітний. Як осягнути його? Як по змозі уникнути помилок при вирішенні питання: ким бути? Яку стежку обрати у житті? Як діяти, щоб не помилитись у виборі власної освітньої траєкторії? За кожним із цих важливих питань – складний і відповідальний вибір. Що краще: продовжити навчання у школі, поступити у професійно-технічне училище чи середній спеціальний навчальний заклад, а закінчивши їх, продовжити навчання у вузі?

Вибір допоможуть зробити батьки і школа, друзі і книги, і що найважливіше, реальна оцінка старшокласниками своїх здібностей і можливостей. Якщо спеціальність обрана до душі, відповідно до вимог майбутньої професії та власних індивідуальних особливостей, праця буде приносити людині радість і задоволення. Але реалії життя не такі безхмарні.

Вчорашні учні, головне завдання яких полягало у відвідуванні уроків, виконанні певного обсягу передбачених навчальними планами завдань, що, зрештою, відображене у кількісних показниках в атестаті про отримання середньої освіти, нерідко почуваються розгубленими, опинившись у ситуації вибору свого життєвого шляху, своєї майбутньої професії. Виявляється, оволодіння знаннями з основ наук ще не є свідченням зрілості випускника, а лише необхідною умовою його подальшого соціально-професійного становлення.

Випускник, який не зміг продовжити здобувати освіту за обраною спеціальністю отримує, як правило, статус безробітного та поповнює ряди професійно не компетентних і не конкурентоспроможних фахівців. Це особливо виявляється у тих регіонах нашої держави, де рівень безробіття сягає 20-25% від загальної кількості працездатного населення. Як свідчить статистика серед усіх офіційно зареєстрованих безробітних 53,4% молоді віком від 16 до 24 років, які не можуть працевлаштуватися після закінчення навчальних закладів. Соціальними та економічними наслідками такого стану сучасного ринку праці є стрімке падіння рівня життя населення, поглиблення регіональних та галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів. Саме тому в котрий раз постає питання оновлення професійної орієнтації та внесення певних коректив у підготовку старшокласників до професійного самовизначення. Такі корективи пов’язані з розбудовою української, сучасної профільної школи .

За останній час у країнах пострадянського простору після введення профільного навчання в заклади освіти профорієнтаційна робота зі школярами оновилась і починає ефективно діяти. Досвід, який був збережений в окремих регіонах цих країн, став основою для розбудови оновленої професійної орієнтації учнівської молоді. Прикладом такої розбудови у російській школі може бути запроваджена у навчальний процес навчальних закладів програма „Твоя профессиональная карьера”, розроблена авторським колективом на чолі з С.Чистяковою. Група психологів під керівництвом В.Борейшея розробила та запропонувала оригінальну систему профорієнтаційних занять для підлітків „Мой выбор” та „Альфаплан - 2015”. Крім того розроблені й інші навчальні програми для молоді. Серед них варто виділити профорієнтаційні курси „Я и моя профессия” і „Психология и выбор профессии” (Г.Резапкина), „Я вибираю профессию” (О.Махаева, Е.Григорьєва), „В поисках своего признания” (Л.Митина), „Психологическое сопровождение выбора профессии в школе” (Л.Шеховцова, О.Шеховцов) та ін. Це дає підставу стверджувати, що профорієнтаційна робота зі старшокласниками в цій країні ефективно почала діяти, а програми орієнтовані на підготовку старшокласників до вибору майбутньої професії.

Ситуація в Україні з профорієнтаційною роботою в освітніх закладах не втішна. У процесі реформування національної освіти раніше надбану систему профорієнтаційної роботи з учнями було втрачено. Так, у 1986/87 навчальному році в Україні понад 75% середніх шкіл мали кабінети професійної орієнтації, які сьогодні практично ліквідовано. Протягом двадцяти років чисельність МНВК скоротилась майже в чотири рази, зникло поняття „базове підприємство”, уроки трудового навчання замінили інформатикою, суттєво скоротилась кількість шкільних майстерень тощо. Крім того у закладах нового типу (гімназії, ліцеї, коледжі тощо) профорієнтаційна робота також здебільшого зводиться лише до відбору школярів на певні напрямки навчальної спеціалізації. Наслідком такого стану профорієнтаційної роботи зі школярами є незнання педагогами достатньо глибоко структури сучасного виробництва й попиту ринку праці на окремі категорії фахівців. Крім того суб’єкти профорієнтаційної роботи у навчальних закладах не мають не те, що достатнього рівня підготовки, а нерідко й елементарного поняття про особливості профорієнтаційної роботи зі школярами, основні вимоги до її організації і проведення.

Тому сьогодні головною метою сучасного навчального закладу повинна стати підготовка учня до входження у самостійне життя після закінчення школи. Саме професійне самовизначення старшокласника є найважливішою складовою його підготовки до майбутнього самостійного життя і праці. Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що узгоджується з інтересами самої особистості. На жаль, сучасний вибір майбутньої професії старшокласника здійснюється за гаслом відомого прислів’я: вибір „кота в мішку”. І щоб не опинитися в подібній ситуації треба не на словах, а на ділі відповідально ставитись до профорієнтаційної роботи зі школярами в освітніх навчальних закладах.

Часто можна спостерігати як на життєвому і професійному шляху людини періодично виникають ситуації, що вимагають уточнення подальшого напряму її самовизначення, вибору нових професійних цілей. Величезна кількість професій і спеціальностей, відсутність необхідних знань про зміст праці в цьому безмежному світі професій, труднощі самооцінки кожною людиною своїх особистісних якостей і зіставлення їх з вимогами професій загострюють проблему правильного вибору професії, розумної побудови свого трудового шляху. Для переважної більшості осіб таке завдання є фактично непосильним, а в багатьох випадках майбутні особисті професійні плани стають недостатньо обґрунтованими. Добре відомі наслідки неправильного вирішення цієї актуальної проблеми. Серед них і відсутність інтересу до праці, зміна професії, втрата віри у свої сили тощо.

Різноманіття і невизначеність можливих виходів із нестандартних ситуацій життєвого і професійного шляху обумовлюють необхідність заздалегідь передбачити все трудове майбутнє випускника. Саме цією обставиною визначається особиста значимість правильного вибору професії. Часто вживаний вираз „вибір професії”, що начебто вказує на якийсь одномоментний акт, маскує дві важливі обставини.

Перша – кожен окремий вибір на професійному шляху є обов’язково процесом, тобто ланцюжком взаємозалежних етапів (орієнтування в умовах ринку праці, аналіз й оцінка можливих варіантів подальших дій і їхніх наслідків, формулювання й обґрунтування того чи іншого рішення і т.д.).

Друга – неминучість багатьох виборів на довгому життєвому і професійному шляху. Саме тому ця ситуація характерна не тільки для учнівської молоді, але й для дорослих людей.

Як відзначає С. Боровикова, досліджуючи психологію професійного розвитку особистості, початком професійного самовизначення, його першим етапом є дитяча гра, у якій дитина приймає на себе різні професійні ролі, імітує елементи професійної діяльності [3]. Ранню професійну орієнтацію Уніят С., Комінко С. трактують як спеціально організоване інформування дітей про світ професій за допомогою ігрової діяльності, що створює у них певний досвід професійних дій, професійної поведінки. Дослідники вважають, що за допомогою ефективно підібраних профорієнтаційних ігор можливо спроектувати у молодших школярів початкову професійну складову „образу-Я”. Адже правильно сформований образ „Я” є однією з умов узгодження учнем у старших класах особливостей своєї особистості з вимогами різних професій, що є підґрунтям ефективної реалізації свого особистісного потенціалу (у тому числі інтелектуального) у майбутній професійній діяльності [6].

Другий етап – підліткові фантазії, викликані різними привабливими для підлітка професіями. Третій етап – старший підлітковий і молодший юнацький вік. На цьому етапі відбувається попередній вибір професії. Змістовно він являє собою „сортування” різних видів професійної діяльності, які оцінюються з позиції сформованих інтересів, здібностей, системи цінностей особистості. І, нарешті, четвертий етап, який передбачає практичне ухвалення рішення про бажаний рівень кваліфікації у майбутньому, обсяг і рівень загальної і фахової підготовки. Результатом такої діяльності дитини є вибір професії й конкретизація майбутнього фаху.

Вибір професії є однією з найважливіших подій у цілісному самовизначенні особистості, який залежить від індивідуально значимої сукупності факторів. Серед об’єктивно існуючих умов можна виділити потреби суспільства в тих чи інших фахівцях, характер соціального оточення (батьки, учителі, однолітки тощо), інформація про світ професій і т.д. Об’єктивно існуючі умови вибору професії є лише можливістю для професійного самовизначення особистості. Суб’єктивні ж фактори визначають комбінацію особистісно значимих детермінант, які впливають на реальний процес вибору. Закономірно, що суб’єктивний образ ситуації вибору може суттєво відрізнятися від об’єктивно заданих вимог, попиту та пропозиції ринку праці.

Серед домінуючих особистісних факторів, що визначають процес вибору професії, звичайно, виділяють такі:

а) пізнавальні та професійні інтереси;

б) професійна мотивація;

в) емоційно-вольова сфера;

г) темперамент;

д) характерологічні риси;

е) загальнотрудові уміння і навички;

є) загальні і професійні здібності.

Крім того, на вибір професії можуть впливати і такі об’єктивні умови і суб’єктивні фактори, як рівень загальноосвітньої підготовки, стан здоров’я, інформованість про світ професій, соціальне оточення і т.д.

Інтереси вважаються одним із значимих мотивів вибору професії, усвідомлюваних раніше й ясніше, ніж інші. Інтереси за своїм змістом і мірою виразності є досить динамічною характеристикою особистості, що піддаються частій зміні. На базі пізнавальних інтересів у школярів формуються інтереси до професії, до визначеного виду праці.

Здібності дитини є психологічною основою визначення її придатності до професійної діяльності, до конкретного виду або ж до визначеного типу професій. Рівень вимог до тих або інших здібностей для освоєння і реалізації конкретної діяльності розрізняється в залежності від її особливостей. Серед психологічних характеристик, що мають істотний вплив на вибір професії, суттєву роль відіграє рівень особистих домагань, який ґрунтується на оцінці своїх здібностей і можливостей. Самооцінка і професійні домагання старшокласника визначають рівень загальної активності особистості.

У процесі розвитку особистості як суб’єкта праці формуються і виявляються її здібності до побудови життєвих планів, що є психічними регуляторами поведінки. Однією з форм таких планів виступають особисті професійні наміри, що, на думку Є. Климова, у молоді можна розглядати як суб’єктивний регулятор професіоналізації особистості. Для надання допомоги в реалізації цих планів, у керуванні процесом професійного самовизначення підростаючого покоління і була створена системи професійної орієнтації [5].

Що собою являє система професійної орієнтації учнівської молоді? Які її функції? На ці та інші питання спробуємо дати відповідь.

Професійна орієнтація являє собою систему заходів щодо сприяння людині у виборі професії і побудові професійної кар’єри на основі врахування її бажань, інтересів і нахилів, можливостей і здібностей працювати в обраному виді діяльності. Вона забезпечує науково обґрунтоване управління процесом ознайомлення дитини зі світом професій, її свідоме професійне самовизначення з метою задоволення у майбутньому особистих потреб, самореалізації в праці і суспільних потребах, у відтворенні трудових ресурсів з урахуванням соціально-економічної і демографічної ситуації в країні.

Цілями функціонування системи професійної орієнтації є:

1) формування в учнівської молоді соціально-значимих внутрішніх регуляторів активності (поведінки) у зв’язку з вибором професії і плануванням перспектив професійного зростання;

2) створення умов для соціально цінної активності в професійному самовизначенні;

3) надання допомоги старшокласникам в обґрунтованому виборі професії;

4) розподіл учнівської молоді за професіями, що найбільше відповідають інтересам, нахилам, здібностям, первинній трудовій і соціальній підготовці кожної людини;

5) психологічна підготовка й адаптація школярів до професійного навчання і подальшої трудової діяльності.

Професійна орієнтація реалізує ряд особистих і суспільних функцій:

- соціальну, яка передбачає засвоєння особистістю визначеної системи соціальних норм і цінностей (суспільних, професійних, міжособистісних), знань, навичок і умінь, необхідних для успішного навчання і виконання у майбутньому професійної діяльності;

- психолого-педагогічну, яка має на меті виявлення і формування у дитини інтересів, нахилів, здібностей, особистісних якостей для обґрунтованого вибору майбутньої професії, оцінки рівня професійної придатності до конкретної діяльності, психологічного забезпечення професійної підготовки, адаптації до праці і т.д.;

- соціально-економічну, яка спрямована на поліпшення якісного складу працівників (за критеріями професійного, психологічного, соціального характеру), задоволення людини своєю працею та ін.;

- медико-фізіологічну, яка забезпечує виявлення обмежень у стані здоров’я і розвитку психофізіологічних функцій, важливих для забезпечення визначеної діяльності, корекції професійних планів відповідно до функціональних можливостей конкретної людини виконувати професійні обов’язки;

- виробничо-технічна, яка передбачає формування системи загальнотрудових, загальновиробничих і спеціальних знань, умінь, навичок у процесі трудової підготовки і професійного навчання.

Професійна орієнтація ґрунтується на системі заходів з розробки науково-методичних рекомендацій з вибору професії й їхній реалізації в практичній роботі. Структура цих заходів включає ряд компонентів, або напрямів, за якими розвивається і реалізується ця система.

Вихідним напрямом є професіографічне вивчення професій, аналіз особливостей різних видів професійної діяльності з метою складання їх професіограм і психограм, визначення вимог професій до стану значимих для діяльності функцій і якостей людини, класифікація професій і створення довідника професій для психолога-консультанта і методиста з професійної орієнтації навчальних закладів і підприємств.

Істотний вплив на профорієнтаційну роботу, на її дієвість, мають результати роботи з школярами на уроках трудового навчання та виховання, які спрямовані на виявлення і розвиток інтересу та здібностей до праці, формування загальнотрудової мотивації, системи трудових цінностей та інших якостей і знань особистості, які дозволяють підготуватися до ухвалення рішення про вибір майбутньої професії.

Для орієнтації у світі професій істотне значення мають заходи з професійної освіти. Цей напрям включає в себе професійну інформацію, профпропаганду й агітацію. Такі заходи передбачають формування знань про світ професій, соціально-економічні, психологічні, медико-фізіологічні, санітарно-гігієнічні й інші особливості конкретних видів діяльності, способи і умови оволодіння професією і т.п. з метою розвитку професійного інтересу і активізації нахилів до тієї або іншої сфери діяльності. Особлива важливість у цьому процесі належить забезпеченню суб’єкта професійного вибору вірогідною і повною професіографічною інформацією.

Професійна інформація – це система заходів щодо накопичення та розповсюдження відомостей про зміст та перспективи сучасних професій, їх вимоги, форми й умови оволодіння різними спеціальностями, можливості професійно-кваліфікаційного зростання, стан та потреби ринку праці.

Крім цього, у завдання професійної орієнтації має бути включена складова формування у суб’єкта вибору уміння оперувати інформацією про світ професій, врахувати умови правильного вибору професії й усвідомлення різних аспектів ситуації вибору. Результатом діяльності системи професійної орієнтації мають стати мотивовані професійні наміри суб’єкта, що фокусують у собі соціально-економічні потреби суспільства та його індивідуальні особливості.

Система профорієнтаційної роботи, крім професійної інформації, складається ще із таких структурних елементів, як професійна консультація та професійний добір.

Професійна консультація – це науково організована система взаємодії педагога та учня з метою допомоги при виборі професії чи виду діяльності на підставі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я особи. Головною метою профконсультації є формування професійного плану особистості і складання прогнозу стратегії майбутньої професійної діяльності особистості з урахування індивідуальних намірів та можливостей, стану здоров’я та попиту на ринку праці у фахівцях.

Третій структурний елемент професійної орієнтації - професійний добір, який визначається як система роботи з надання порад і допомоги людині у прийнятті рішення щодо вибору майбутньої професії.

Отже, при ефективному використанні в профорієнтаційній роботі з учнями означених нами вище складових системи професійної орієнтації учнівської молоді можна досягти максимального успіху. Адже загальноосвітні навчальні заклади мають безліч можливостей, форм та методів профорієнтаційної роботи, які у своїй сукупності дозволяють допомогти дитині уникнути помилок у виборі професії та досягти у майбутньому професійних вершин.

Література

1.Ендальцев Е.А. Выбор профессии: Социальные, экономические и педагогические факторы.- Киев: Вища школа, 1982. – 149 с.

2.Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников. - М.: Просвещение, 1988. – 270 с.

3.Полякова В.А., Чистякова С.Н., Агапова Г.Г. Школа и выбор профессии. - М.: Педагогика, 1987. – 176 c.

4. Уніят С., Комінко С. Вибір професії, або задача з багатьма невідомими. - Тернопіль, 1997. – 62 с.

5. Климов Е. А. Как выбрать профессию: 2-е изд. – М.: Просвещение, 1990.