Міропольська М. А., Капченко Л. М., Алєксєєва А. В., Савченко Н. В
| Вид материала | Документы |
- Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74., 6863.63kb.
- В. М. Галицький (переднє слово), Л. Г. Авдєєв 4), А. В. Алєксєєва 10), О. В. Астахова, 4371.33kb.
- Савченко Віктор Васильович, 65.99kb.
- Учебное пособие / В. Н. Попов В. С. Касьянов, И. П. Савченко, 36.66kb.
- Алєксєєва І. С. Професійний тренінг перекладача, 6.49kb.
- Інститут педагогіки апн україни капченко олеся Леонідівна, 315.82kb.
- Бюджетний дефіцит І джерела його фінансування Алєксєєва Катерина Сергіївна, 149.38kb.
- Классный руководитель выражает глубокую признательность Воробьеву Тимофею за участие, 4.6kb.
- Гостей: на, 111.12kb.
- Европейского Института Психоанализа программы и методические рекомендации, 704.43kb.
РОЗДІЛ II. ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Алєксєєва А.В.
м. Київ
Професійна конкурентоздатність як умова професійної
самореалізації особистості в ситуації безробіття:
детермінанти та чинники
Актуальність: головним завданням професійної орієнтації на сучасному етапі розвитку наукової думки є не тільки визначення можливих варіантів професійного шляху індивіда, але й розвиток його потенційних можливостей професійної самореалізації, тобто актуалізація тих особистісних та професійних ресурсів, які допоможуть йому ефективно конкурувати з іншими претендентами на робоче місце на сучасному ринку праці.
Таким чином, важливість та недостатня розробленість даної наукової проблематики зумовлює необхідність дослідження та визначення особистісних детермінант та механізмів актуалізації потенціалу професійної конкурентноздатності особистості.
Гіпотезами дослідження є припущення про те, що:
1) Детермінантами професійної конкурентноздатності є соціально-комунікативна компетентність та адекватна схильність до ризику.
2) Прагнення до самоактуалізації значущим чином впливає на розвиток конкурентноздатності особистості.
Концепція дослідження: проведений теоретичний аналіз досліджуваного феномену дозволяє визначити наступні психологічні детермінанти конкурентноздатності особистості:
- Соціально-комунікативна компетентність.
- Здатність до ризику.
Соціально-комунікативна компетентність охоплює наступні складові: толерантність до невизначеності, автономність, комунікативна компетентність, відсутність надмірного прагнення до статусного росту, орієнтація на досягнення успіху та фрустраційна толерантність.
Необхідною передумовою конкурентноздатності особистості на ринку праці є здатність до ризику, що передбачає можливість ефективно діяти в ситуації невизначеності та нечіткості, що на рівні особистісної властивості є дуже істотні Отже, професійна конкурентоздатність є поліаспектним феноменом, який зумовлюється дією декількох взаємопов’язаних детермінант.
Психофізіологічну детермінанту симптомокомплексу конкурентно-здатності утворює схильність до ризику (рис.1).
Стрижневою детермінантою потенціалу конкурентноздатності особистості є соціально-комунікативна компетентність.
Окрім цього важливими опосередкованими детермінантами, що визначають потенціал конкурентноздатності особистості є:
- Здатність до самоактуалізації.
- Структура психологічної статі.
- Внутрішній когнітивний простір
Рис. 1. Модель симптомокомплексу конкурентноздатності особистості
Психодіагностичний інструментарій:
Опитувальник САМОАЛ, адаптований Н.Ф.Каліною створений на основі теорії самоактуалізації А. Маслоу [2], методика визначення соціально-комунікативної компетентност [3] і тест С. Бем “Психологічна стать”, адаптований О.Г. Лопуховою [1], методика для визначення ступеню схильності до ризику, методика діагностики рівня конкурентоздатності [3].
Експериментальною базою дослідження були безробітні, що перебувають на обліку у центрах зайнятості та проходять перенавчання за фахом „психологія”, а також слухачі Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, що здобувають першу вищу освіту.
Кількість досліджуваних становила 57 осіб.
Результати дослідження:
Дослідження професійної конкурентноздатності особистості здійснювалось на кількох рівнях, що зумовлено поліаспектністю цього складного психосоціального феномену.
Так, на когнітивному рівні високий рівень конкурентноздатності супроводжується ідентифікацією себе з успішною людиною, а також з ідеальним претендентом на робоче місце з точки зору роботодавців, та віддаленістю власного образу „Я”, від образу невдахи.
Отже, на рівні когнітивної самосвідомості людина, що усвідомлює у себе наявність певних якостей, які на її думку відповідають образу успішної людини, має високий потенціал конкурентноздатності (r=0,48; p<0,01), отже має достатньо високі потенціальні можливості працевлаштування на сучасному ринку праці.
Реалістичність працевлаштування для досліджуваних з високим рівнем конкурентноздатності підтверджує також взаємозв’язок конкурентноздатності з відчуттям відповідності вимогам роботодавців з точки зору ідеального претендента на робоче місце (r=0,34; p<0,01).
Цілком органічним також є віддаленість образу „Я” індивіда з високим рівнем конкурентноздатності від образу невдахи, що є важливою умовою актуалізації професійного потенціалу (p=-0,34; p<0,01).
Отже, конкурентноздатність особистості пов’язана із самоідентифікацією з успішною людиною та відчуттям себе ідеальним претендентом на робоче місце, тоді як відчуття себе невдахою негативним чином впливає на потенціал конкурентноздатності.
Когнітивними проекціями конкурентноздатності на рівні „Я-концепції” є такі компоненти образу „Я” як: рішучість (r=0,72; p<0,01), орієнтація на успіх (r=0,58; p<0,01), комунікативність (r=0,58; p<0,01), оригінальність (r=0,54; p<0,01), конструктивність (r=0,47; p<0,01), експресивність (r=0,46; p<0,01), вміння ризикувати (r=0,46; p<0,01), емоційність (r=0,41; p<0,01), наполегливість (r=o,38: p<0,01), творчі здібності (r=0,28; p<0,05).
Отже, серед виділених особистісних рис можна визначити мотиваційні, вольові, комунікативні, емоційні та пізнавальні властивості особистості, які є певними когнітивними репрезентантами конкурентноздатності.
Соціально-комунікативна компетентність є стрижневою детермінантою конкурентноздатності особистості. Головним чинником, що впливає на актуалізацію потенціалу конкурентноздатності серед складових соціально-комунікативної компетентності є орієнтація на успіх (r=0,63; p<0,01). Так, особистість, головною мотивацією якої є орієнтація на успіх, а не прагнення уникати невдачі має значно вищі можливості для повноцінної професійної самореалізації, ніж ті, які прагнуть за будь-яких умов уникати невдачі та не зорієнтовані на досягнення успіху у власній діяльності.
Важливим чинником актуалізації потенціалу конкурентноздатності особистості є комунікативна компетентність (r=0,58; p<0,01), яка передбачає володіння індивіда навичками спілкування, вміння гнучко змінювати тактики та стратегії комунікативної взаємодії та автентично презентувати себе у спілкуванні.
Конкурентноздатна особистість також відрізняється низьким рівнем конформності, що передбачає автономність (r=0,43; p<0,01) у вчинках та судженнях, незалежність від зовнішніх авторитетів, здатність відстоювати власну позицію та життєві смисли, що безпосереднім чином визначає здатність індивіда до реалізації власного професійного вибору на сучасному ринку праці.
Важливим та найменш дослідженим чинником, що зумовлює конкурентноздатність особистості є толерантність до невизначеності ((r=0,37; p<0,01), яка передбачає здатність до прийняття рішень та роздумів над проблемою в умовах, коли не відомі всі факти та можливі наслідки, можливість переживати позитивні емоції у нових неструктурованих ситуаціях, що сприймаються не як загроза, а як виклик, а також здатність витримувати напруження кризових, проблемних ситуацій.
Значущою передумовою конкурентноздатності особистості є також прагнення до статусного росту (r=0,33; p<0,05), отже людина, яка прагне підвищити власний соціальний статус та змінити свою позицію у суспільстві має вищі професійні зазіхання та при наявності адекватної професійної самооцінки - вищий потенціал конкурентноздатності поряд з іншими претендентами на робоче місце.
Важливим чинником, що зумовлює здатність особистості до професійної конкуренції є адекватна схильність до ризику (r=0,28; p<0,05), що сприятливим чином впливає на можливість підвищення соціального статусу особистості. В даному випадку мається на увазі помірність вираженості цієї якості, тоді як надмірна схильність ризикувати перетворюється на авантюризм, що, навпаки може негативним чином впливати на статусне зростання індивіда.
Отже, професійна конкурентноздатність особистості як психологічний феномен має наступний комплекс внутрішніх детермінант, а саме: орієнтація на успіх, комунікативна компетентність, автономність, толерантність до невизначеності, прагнення до статусного росту та адекватна схильність до ризику.
В контексті поліаспектності досліджуваного феномену конкурентноздатності вважається необхідним та цікавим дослідження також опосередкованих детермінант його розвитку та актуалізації. Так, перспективним напрямом дослідження психологічних вимірів конкурентноздатності є вивчення впливу здатності до самоактуалізації та психологічної статі особистості на актуалізацію потенціалу конкурентоздатності.
Серед складових особистісної самоактуалізації найбільший вплив на розвиток конкурентноздатності здійснює автономність (r=0,65; p<0,01) (вплив якої підтверджується вже наведеними даними) та креативність (r=0,57; p<0,01) і прагнення до пізнання (r=0,34; p<0,01). Вплив креативності на розвиток професійної конкурентноздатності особистості наголошує на тому, що саме творча особистість, яка здатна поєднувати різноманітні часто суперечливі об’єкти та знаходити непередбачувані рішення, а також прагне до відкриття нового та непізнаного, має вищі шанси для професійної самореалізації на сучасному ринку праці.
Надзвичайно важливою детермінантою розвитку конкурентноздатності є особистісна автентичність провідними компонентами якої є саморозуміння (r=0,47; p<0,01) та спонтанність (r=0,46; p<0,01), отже автентична особистість, яка уважна до власних бажань та почуттів та здатна відверто та невимушено виявляти їх у своїй поведінці та спілкуванні має більш розвинутий потенціал професійної конкурентоздатності.
Значущою передумовою актуалізації потенціалу конкурентноздатності є високий рівень аутосимпатії (r=0,45; p<0,01), який є виявленням позитивного емоційного самоставлення, що часто супроводжується також високим оцінним самоставленням. Виявлена закономірність засвідчує те, що особистісне самоприйняття та відчуття гармонії з самим собою є вихідною психологічною умовою професійної самореалізації особистості.
Прийняття індивідом цінностей особистості, що прагне до самоактуалізації (r=0,46; p<0,01) також значущим чином опосередковує процес розвитку потенціалу конкурентноздатності, що засвідчує те, інтеріоризація цінностей творчості, справедливості, досконалості, відвертості, свободи, невимушеності та істини позитивним чином впливає на реалізацію особистістю власних здібностей та можливостей професійного розвитку.
Вміння зосереджуватись на теперішньому моменті часу значущим чином впливає на конкурентноздатність особистості (r=0,28; p<0,05), що зумовлено тим, що надмірна зосередженість на минулих та майбутніх подіях життя негативним чином впливає на професійний розвиток індивіда.
Важливим чинником розвитку конкурентноздатності є особистісна контактність (r=0,32; p<0,05), отже особистість, яка вміє ефективно спілкуватись та володіє певним рівнем розвитку комунікативних навичок має більше шансів досягти високою професійного статусу.
Гнучкість у спілкуванні, що передбачає вміння автентично презентувати себе іншим також значущо впливає на здатність особистості до професійної конкуренції (r=0,41; p<0,01), що засвідчує важливість особистісної автентичності в контексті професійного розвитку особистості.
Отже, здатність до самоактуалізації значущим чином впливає на конкурентність особистості на ринку праці, а головними детермінантами у даному контексті є особистісна автентичність, проявами якої є аутосимпатія, саморозуміння, спонтанність та гнучкість у спілкуванні, а також автономність, креативність, здатність до пізнання, відповідна система ціннісних орієнтацій та здатність жити за принципом «тут і зараз», орієнтуючись переважним чином на теперішній момент життя.
Важливим чинником, що визначає особистісну конкурентноздатність є схильність особистості до ризику (r=0,28; p<0,05), а саме здатність ризикнути позитивним чином впливає на професійний розвиток, а надмірна обережність, навпаки, обмежує можливості професійної самореалізації людини.
Психологічна стать особистості також певним чином впливає на конкурентноздатність особистості, а саме наявність психологічної маскулінності позитивним чином впливає на здатність індивіда до професійної конкуренції (r=0,59; p<0,01), тоді як фемінні риси ніяким чином не впливають на професійну конкурентноздатність безробітного.
Виявлена закономірність засвідчує те, що такі прояви психологічної маскулінності, як цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, активність та схильність до домінування є важливими чинниками професійної конкурентноздатності.
Статева самооцінка також позитивно впливає на професійну конкурентноздатність особистості (r=0,34; p<0,01), що засвідчує те, що відповідність власним маскулінно-фемінним ідеалам підвищує здатність конкурувати на ринку праці, тоді як віддаленість реальних та ідеальних маскулінно-фемінних рис знижує здатність до професійної конкуренції.
Таким чином, маскулінна складова психологічної статі та статева самооцінка є значущими чинниками професійної конкурентноздатності особистості.
Отже, конкурентноздатність особистості пов’язана із самоідентифікацією з успішною людиною та відчуттям себе ідеальним претендентом на робоче місце, тоді як відчуття себе невдахою негативним чином впливає на потенціал конкурентноздатності. Когнітивними репрезентантами конкурентноздатності є мотиваційні, вольові, комунікативні, емоційні та пізнавальні властивості особистості.
Професійна конкурентноздатність особистості як психологічний феномен має наступний комплекс внутрішніх детермінант, а саме: орієнтація на успіх, комунікативна компетентність, автономність, толерантність до невизначеності, прагнення до статусного росту та адекватна схильність до ризику.
Здатність до самоактуалізації значущим чином впливає на конкурентність особистості на ринку праці, а головними детермінантами у даному контексті є особистісна автентичність, проявами якої є аутосимпатія, саморозуміння, спонтанність та гнучкість у спілкуванні, а також автономність, креативність, здатність до пізнання, відповідна система ціннісних орієнтацій та здатність жити за принципом «тут і зараз», орієнтуючись переважним чином на теперішній момент життя.
Здатність до ризику позитивним чином впливає на професійний розвиток, а надмірна обережність, навпаки, обмежує можливості професійної самореалізації людини. Психологічна стать, а саме її маскулінна складова та статева самооцінка є значущими чинниками професійної конкурентноздатності особистості.
Таким чином, отримані результати підтверджують висунуте гіпотетичне припущення про те, що стрижневою детермінантою професійної конкурентоздатності особистості є соціально-комунікативна компетентність, а її опосередкованими детермінантами є здатність до самоактуалізації та наявність психологічної мужності й висока статева самооцінка.
Визначені детермінанти актуалізації потенціалу конкурентоздатності особистості на ринку праці окреслюють механізми підвищення її рівня, що є дієвим засобом подолання «кризи безробіття».
Отримані емпіричні дані будуть використані при створенні програми психологічного тренінгу, спрямованого на розвиток здатності особистості до професійної конкуренції.
Література
1.Лопухова О.Г. Психологический пол личности: адаптация диагностической методики // Прикладная психология. – 2001. - № 3. – С. 35-42.
2. Методи психодіагностики в системі професійної консультації безробітних. Методичний посібник (книга 2). – Київ – 2001. – С. 165- 166.
3. Маслоу А. Психология бытия. / Пер. с англ. – М.: REFL-book, К.: Ваклер, 1997. – 304 с.
Білінська Т. М.
м. Тернопіль
Психофізіологічний відбір претендентів на навчання за професією водія
Для проведення професійного відбору на професії в сфері людина – техніка, до якої належить водій тролейбуса, важливе місце має психофізіологічний відбір, оскільки це пов’язано з особливостями професій цієї сфери і вимогами, що висуваються до психофізіологічних якостей людини, яка працює з технікою. Правильно організований профвідбір сприяє скороченню відсіву осіб із навчання, зменшення аварійності та травматизму на підприємствах з вини персоналу, а також підвищенню рівня їх професіоналізму.
Для цього необхідно дотримуватися чітко визначеного технологічного ланцюжка [1, с.14] , що складається з наступних етапів:
- виявлення професійно важливих якостей: міри вираження (необхідності чи неприпустимості) психофізіологічних та особистісних властивостей, що забезпечують ефективну діяльність (психологічний еталон спеціальності);
- підбір діагностичних методик у відповідності з побудованим еталоном спеціальності;
- діагностика претендентів;
- обчислення та аналіз отриманих даних;
- видача рекомендацій.
Для професій, що мають підвищені або особливо високі вимоги до окремих психофізіологічних властивостей, встановлюється ознака професійної придатності або непридатності.
Професійна придатність, тобто відповідність особи вимогам конкретної професійної діяльності, є ядром професійного відбору.
Професійна непридатність може бути зумовлена не тільки недостатністю тих чи інших здібностей, а й наявністю в структурі особистості негативних для трудової діяльності рис (наприклад, слабкий тип ВНД, низька концентрація уваги, погане запам’ятовування чи сприйняття тощо).
Відповідно до Концепції державної системи професійної орієнтації населення висновки професійного відбору носять рекомендаційний характер [2]. Проте, психофізіологічний відбір посідає особливе місце, оскільки має на меті виявлення тих професійно важливих психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного оволодіння професійними знаннями, навичками, вміннями та ефективного виконання роботи. Психофізіологічні властивості людини можуть кількісно характеризувати професійно важливі якості і тому для багатьох професій мають прогностичне значення.
Важливо звернути увагу, що з числа професійно важливих якостей виділяють ті, що можна назвати ключовими для навчання за конкретною професією (індивідуальні особливості особистості). Вони, з одного боку, важко компенсуються і, з іншого боку, можуть стати базовими в ході формування робочого динамічного стереотипу при недостатньому розвитку інших якостей. Низькі результати за цими якостями при недостатньо вираженій мотивації дозволяють дати несприятливий прогноз успішного навчання.
Психодіагностичне обстеження кандидатів на певну професію необхідне для того, щоб врахувати індивідуальні психофізіологічні особливості при організації професійного навчання [3,с.9]. Психодіагностика повинна, в першу чергу, спрямовуватись на оцінку і виявлення професійних нахилів людини. Метою нашого дослідження було встановити психофізіологічні основи професійного відбору та визначити критерії оцінки професійно важливих якостей для водіїв тролейбуса.
Перш за все, завдання нашого дослідження полягало у тому, щоб вивчити психофізіологічні вимоги професії водія тролейбуса до індивідуальних особливостей людини. Наступним кроком було: дослідити психофізіологічні особливості слухачів курсів водіїв тролейбуса; виявити вікові психофізіологічні особливості слухачів курсів водіїв тролейбуса та встановити критерії оцінки психофізіологічних показників для професійного відбору водіїв тролейбуса.
Для вирішення поставленого завдання нами було проведено психофізіологічне обстеження 120 осіб чоловічої статі віком від 21 до 46 років із числа безробітних, які виявили бажання оволодіти професією "водій тролейбуса" за направленням служби зайнятості.
Відповідно до класифікації вікової періодизації за Е.Еріксоном [4,с. 31-33] обстежуваних було поділено на дві рівномірних за чисельністю вікових групи по 60 чоловік у кожній. Перша група (І) – віком від 21 до 25 років, друга (ІІ) – від 26 до 46 років.
Усі дослідження проводились в спеціальних кабінетах на базі відділу організації професійної орієнтації Тернопільського обласного центру зайнятості за згодою обстежуваних.
Статистична обробка результатів проводилась із використанням критерію Стьюдента (t) [5, с140-141].
При цьому використовувались комп’ютерні та бланкові методики, за якими визначались окремі психофізіологічні показники: властивості уваги (концентрація, розподіл, об’єм), об’єм оперативної зорової пам’яті, тип вищої нервової діяльності, здатність до технічного мислення, сприймання (лінійний окомір, адекватність сприймання часового інтервалу) (Табл.1).
Таблиця 1
Досліджувані психофізіологічні властивості та діагностичний інструментарій
| Досліджувані властивості | Психодіагностичні методики |
| Концентрація уваги | Психодіагностична комп’ютерна програма «Фізіолог» |
| Розподіл уваги | |
| Об’єм уваги | |
| Об’єм оперативної зорової пам’яті | |
| Часове сприймання | |
| Тип вищої нервової діяльності | Комп’ютерна методика «Типолог» |
| Лінійний окомір | Бланкова методика «Лінійний окомір» |
| Технічне мислення | Бланкова тестова методика А.А. Беннета «Технічне мислення -2» |
При підборі психодіагностичного інструментарію для дослідження сформованості професійно важливих якостей кожного претендента на професійне навчання ми виходили з наступних принципів:
- простота методики;
- однозначність результатів;
- можливість кількісної оцінки;
- швидкість обробки та отримання результатів.
Критеріальні оцінки якостей визначались на основі емпіричних даних, отриманих на вибірці опитуваних. При оцінці результатів тестування нами використовувались поняття: «високий рівень», «середній рівень» та «низький рівень», що є коректним лише в рамках нашого дослідження, тобто для професійного відбору водіїв тролейбуса (Табл.2).
Таблиця 2.
Критерії оцінки психофізіологічних властивостей для водіїв тролейбуса
| Психофізіологічні властивості | Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| УВАГА | |||
| Концентрація уваги (Ку) | (-12100) – (-4751,7) | (-4751,6) – (-1610,0) | (-1609,9) – (-330) |
| Переключення уваги (c) | 95,99% - 99,1% | 89,47% - 95,98% | 67,0% - 89,46% |
| Темп виконання (А) | 0,88-1,04 | 0,74 - 0,87 | 0,47 - 0,73 |
| ПАМ'ЯТЬ | |||
| Короткочасна зорова пам’ять | 6 і більше відтворених цифр | 4-5 відтворених цифр | 3 і менше відтворених цифр |
| ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ | |||
| Сила нервових процесів (в у.о.) | 87 і вище | 75 – 86 | 74 і нижче |
| Рухливість збудження (в у.о.) | 78 і вище | 63-77 | 62 і нижче |
| Рухливість гальмування (в у.о.) | 80 і вище | 63-79 | 62 і нижче |
| Інертність збудження (в у.о.) | 86 і вище | 70-85 | 69 і нижче |
| Інертність гальмування (в у.о.) | 70 і вище | 52-69 | 51 і нижче |
| Психофізіологічні властивості | Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| СПРИЙМАННЯ | |||
| Лінійний окомір (мм) (відхилення від заданої норми) | 0 | 1-2 | 3 і більше |
| Адекватність сприйняття часового інтервалу (сек) відхилення від заданої норми) | Адекватне 28 - 32 | - | Неадекватне менше 28 та більше 32 |
| ТЕХНІЧНА ОБІЗНАНІСТЬ | |||
| Технічне мислення (к-ть правильних рішень) | 25-30 | 19-24 | 10-18 |
За результатами проведеного дослідження нами встановлено:
- стан уваги та рівень оперативної зорової пам’яті досліджуваних не залежить від віку;
- при високому рівні концентрації уваги у обстежуваних спостерігається тенденція до отримання високих показників розподілу та об’єму уваги в стресовій ситуації;
- існує пряма взаємозалежність між показниками оперативної зорової пам’яті та темпом виконання завдань;
- адекватність сприйняття часового інтервалу, рівень технічного мислення, лінійний окомір та типи сигнальних систем у обстежуваних безробітних не залежить від віку;
- у обстежуваних, в яких яскраво виражена друга сигнальна система спостерігається тенденція до отримання високих результатів за методиками «Технічне мислення» та «Лінійний окомір»;
- у осіб, які навчалися на курсах за професією водія тролейбуса, існує пряма взаємозалежність між першою та другою сигнальними системами;
- адекватність сприйняття часового інтервалу не залежить від типу сигнальних систем, рівня технічної обізнаності та лінійного окоміру.