Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39
| Вид материала | Документы |
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. N 6-92 від 11 січня 1993, 786.74kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- У зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2011 року Закону України „Про збір та облік, 90.08kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
Тріпотіння і миготіння шлуночків
Це серйозне порушення ритму серця може бути зумовлене певними антиаритмічними або неантиаритмічними лікарськими засобами.
Брадикардія та раніше існуюче спадкове або набуте подовження QT- інтервалу, гіпокаліємія, у тому числі спричинена лікарськими засобами, діуретики, що призводять до зменшення калію в організмі людини, стимулюючі послаблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид є провокуючими факторами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків.
До призначення спіраміцину, на тлі застосування цих препаратів, необхідно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс, зробити ЕКГ.
Забороняється одночасне застосування спіраміцину з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів) та інші лікарські засоби: беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин, оскільки при такому комбінованому застосуванні підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків.
Підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків, при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: окремі нейролептики групи фенотиазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики групи бензамідів (сульпірид, амісульприд, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперідол, дроперідол) та інші нейролептики (пімозид); галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.
У разі можливості, необхідно припинити терапію спіраміцином. Якщо неможливо уникнути призначення даної комбінації, необхідний попередній контроль тривалості QT- інтервалу та моніторинг електрокардіограми (ЕКГ).
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами для лікування брадикардії: блокатори кальцієвих каналів, що призводять до брадикардії (дилтіазем, верапаміл), β-блокатори (за винятком соталолу), клонідин, гуанфацин, лікарські засоби для лікування дигіталісних аритмій, мефловін, антихолінестеразні лікарські засоби (амбеноній, донепезіл, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин).
У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг за допомогою електрокардіограм (ЕКГ) та клінічної картини захворювання.
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами, що призводять до зменшення калію в організмі: діуретики, що зменшують кількість калію, стимулюючі посліблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид.
До призначення Роваміцину® потрібно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс та зробити ЕКГ.
При одночасному застосуванні спіраміцину з леводопою (у поєднанні з карбідопою) можливе інгібіювання абсорбції карбідопи зменшеними концентраціями леводопи в плазмі крові.
У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг клінічної картини. Можлива корекція дози леводопи.
Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення – МНС (International Normalized Ratio – INR)
Повідомлялося про багаточисельні випадки підвищеної активності антикоагулянтів у пацієнтів, що отримували антибіотикотерапію. Наявність інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан виявляються провокуючими факторами ризику. За цих обставин, нелегким завданням є визначення того, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, котрімоксазол та окремі цефалоспорини.
Протипоказання.
Роваміцин®, порошок ліофілізований для приготування розчину для ін`єкцій, не можна застосовувати у наступних ситуаціях:
• Алергія на спіраміцин.
• Період годування груддю.
• Застосування пацієнтам, які належать до групи ризику збільшення тривалості QT-інтервалу:
- відомий спадковий синдром подовженого QT-інтервалу або наявність у сімейному анамнезі спадкового синдрому подовженого QT-інтервалу (якщо електрокардіограма не дала інших результатів);
- або відоме набуте, спричинене прийомом лікарських засобів, подовження QT- інтервалу.
• У поєднанні з лікарськими засобами, що зумовлюють шлуночкову тахікардію типу пірует:
- антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
- антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
- сультоприд (нейролептик группи бензамідів);
- інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»);
- певні нейролептики групи фенотіазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики группи бензамідів (амісульприд, сульпірид, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперидол, дроперидол) та інші нейролептики (пімозид);
- галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.
Побічні реакції.
Місце введення ін’єкції
- Поодинокі випадки флебітів середнього ступеня тяжкості, що у виняткових випадкахпотребує припинення лікування;
- Дуже рідко: зміни у місці введення.
Шлунково-кишковий тракт
- Диспепсія, зокрема, біль у шлунку, нудота, блювання, діарея та дуже поодинокі випадки псевдомембранозного коліту.
Алергічні реакції, включаючи
- Висипання на шкірі, кропив`янка, свербіж, почервоніння шкіри.
Дуже рідко – ангіоневротичний набряк або набряк Квінке, анафілактичний шок, гострий генералізований екзентематозний пустульоз.
Центральна і периферична нервова система:
У рідкісних випадках – транзиторна парестезія, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.
Симптоми порушення діяльності печінки
- Дуже рідко: відхилення від норми показників функціональних проб печінки.
Гематологічні ефекти:
Дуже рідко – гострий гемоліз, поодинокі випадки васкуліту, в тому числі пурпура Шенляйна-Геноха, що можуть супроводжуватися тромбоцитопенією. У дуже рідкісних випадках спостерігалася гемолітична анемія (див. розділ «Особливості застосування»)
Серцево-судинна система
- Дуже поодинокі випадки подовження QT-інтервалу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Оскільки спіраміцин екскретується в грудне молоко, при застосуванні препарату період годування груддю слід припинити.
У разі необхідності під час вагітності необхідно розглянути можливість призначення спіраміцину. Широке застосування спіраміцину під час вагітності не виявило тератогенної або фетотоксичної дії, співвідносної з цим лікарським засобом.
Діти. Цей лікарський засіб призначений лише для дорослих.
Особливості застосування.
Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні ефекти»); у випадку розвитку такої реакції лікування слід припинити, і в подальшому застосування самостійного чи в комбінації є протипоказаним.
Для хворих із порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, оскільки виведення препарату Роваміцин® нирками становить менше 10% від введеної кількості препарату.
З огляду на отримання інформації про поодинокі випадки гемолітичної анемії пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази не рекомендується застосування спіраміцину для даної категорії пацієнтів.
У разі виникнення алергічної реакції лікування потрібно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Не спостерігалося впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Тріпотіння і миготіння шлуночків
Це серйозне порушення ритму серця може бути зумовлене певними антиаритмічними або неантиаритмічними лікарськими засобами.
Брадикардія та раніше існуюче спадкове або набуте подовження QT-інтервалу, гіпокаліємія, у тому числі спричинена лікарськими засобами, діуретики, що призводять до зменшення калію в організмі людини, стимулюючі проносні засоби, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид є провокуючими факторами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків.
До призначення спіраміцину на тлі застосування цих препаратів необхідно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс, зробити ЕКГ.
Забороняється одночасне застосування спіраміцину з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів) та інші лікарські засоби: беприділ, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин, оскільки при такому комбінованому застосуванні підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і миготіння шлуночків.
Підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії типу «пірует» («torsades de pointes»), виникає при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і миготіння шлуночків: окремі нейролептики групи фенотіазинів (тіорідазин, хлорпромазин, левомепромазин, циамемазин), нейролептики групи бензамідів (сульпірид, амісульприд, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперидол, дроперидол) та інші нейролептики (пімозид); галофантрин, пентамідин, моксіфлоксацин.
У разі можливості необхідно припинити терапію спіраміцином. Якщо неможливо уникнути призначення даної комбінації, необхідний попередній контроль тривалості QT- інтервалу та моніторинг електрокардіограми (ЕКГ).
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії типу «пірует» («torsades de pointes»), виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами для лікування брадикардії: блокатори кальцієвих каналів, що призводять до брадикардії (дитіазем, верапаміл), β-блокатори (за винятком соталолу), клонідин, гуанфацин, лікарські засоби для лікування дигіталісних аритмій, мефлохін, антихолінестеразні лікарські засоби (амбеноній, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін, такрин).
У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг за допомогою електрокардіограм (ЕКГ) та клінічної картини захворювання.
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, особливо шлуночкової тахікардії типу «пірует» («torsades de pointes»), виникає при одночасному застосуванні спіраміцину із засобами, що призводять до зменшення калію в організмі: діуретики, що зменшують кількість калію, стимулюючі послаблюючі засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид.
До призначення препарату Роваміцин® потрібно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс та зробити ЕКГ.
При одночасному застосуванні спіраміцину з леводопою (у поєднанні з карбідопою) можливе інгібування абсорбції карбідопи та зниження рівня леводопи у плазмі.
У разі такої комбінації необхідно проводити моніторинг клінічного стану пацієнтів. Можлива корекція дози леводопи.
Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення – МНС (International Normalized Ratio – INR) Повідомлялося про численні випадки підвищеної активності антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Наявність інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан є провокуючими факторами ризику. За цих обставин нелегким завданням є визначення того, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-трімоксазол та окремі цефалоспорини.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
САГЕНІТ
таблетки по 100 мг № 10, № 30 (10х3) у блістерах UA/4138/01/01
ВАТ "Нижфарм Росiйська Федерацiя
Побічна дія. Можливі нудота, блювання, запаморочення, алергічні реакції (висипання на шкірі, набряк повік); при тривалому застосуванні метрорагія, холестатична жовтуха.
Протипоказання. Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, метрорагія. З обережністю препарат застосовують при нирковій недостатності, порушенні функції печінки, гіперліпопротеїнемії.
Особливості застосування. Препарат не впливає на концентрацію уваги, здатність керувати автомашинами та потенційно небезпечними механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фолієва кислота та препарати щитовидної залози підвищують ефективність застосування препарату. Сагеніт підсилює дію діуретичних, антиаритмічних, гіпотензивних препаратів, антикоагулянтів; послаблює ефект дії препаратів чоловічих статевих гормонів.
Протипоказання.
Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату, метрорагія.
Побічні реакції.
З боку травної системи:
Можливі нудота, блювання. При тривалому застосуванні холестатична жовтяниця.
З боку нервової системи:
Запаморочення.
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
Алергічні реакції (висипання на шкірі, набряк повік).
З боку сечостатевої системи:
При тривалому застосуванні - метрорагія
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Протипоказано.
Період годування груддю. Протипоказано.
Діти. Не застосовують дітям.
Особливості застосування.
При нирковій недостатності, порушенні функції печінки, гіперліпопротеїнемії препарат застосовують з обережністю. Препарат містить лактозу, тому не застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід зважати на можливість виникнення запаморочення при застосуванні препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Фолієва кислота та препарати щитовидної залози підвищують ефективність застосування препарату. Сагеніт підсилює дію діуретичних, антиаритмічних, гіпотензивних засобів, антикоагулянтів, послаблює ефект дії препаратів чоловічих статевих гормонів.
Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39
СИМГАЛ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг, по мг, по 40 мг № 28 (14х2) у блістерах, № 28 у флаконах
UA/4291/01/01 UA/4291/01/02 UA/4291/01/03
ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд. Ізраїль Тева Чех Індастріз с.р.о. Чеська Республіка
Застосування у дитячому та підлітковому віці
Ефективність і безпека застосування при лікуванні дітей до 18 років не встановлені, тому Симгал не рекомендується призначати дітям.
Побічна дія. Частота побічних явищ, які реєструвались під час клінічних досліджень і у післяреєстраційний період застосування, були класифіковані на основі оцінки частоти їх виникнення у великих, довготривалих, плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях, включаючи дослідження „HPS” і „4S” за участі 20 536 и 4 444 пацієнтів відповідно. У дослідженні „HPS” реєструвались тільки серйозні побічні явища, наприклад міалгія, підвищення рівня трансаміназ сироватки і креатинінкінази. У дослідженні „4S” реєструвались усі зазначені нижче побічні дії. Якщо у цих дослідженнях частота побічних явищ при лікуванні симвастатином була меншою чи аналогічною частоті, яка спостерігалась у групі, що отримувала плацебо, і у звітах вказувався однаковий причинний зв’язок, то такі побічні явища класифікувались як рідкі. Частота побічної дії ранжирована так: дуже часто (> 1/10), часто (³ 1/100, <1/10), нечасто ((³ 1/1000, <1/100), рідко (³ 1/10 000, <1/1000), дуже рідко
(<1/10 000), включаючи окремі повідомлення.
Порушення системи крові та лімфатичної системи
Рідко: анемія.
Порушення нервової системи
Рідко: головний біль, порушення сну, парестезія, запаморочення, периферична нейропатія.
Порушення шлунково-кишкового тракту
Рідко: запор, біль у животі, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення
Рідко: гепатит/жовтуха.
Шкірні прояви
Рідко: висипання, пруритус, алопеція.
Порушення скелетно-м’язові, сполучної і кістної тканин
Рідко: міопатія, рабдоміоліз, міалгія, м’язові судоми.
Загальні порушення
Рідко: астенія.
Рідко спостерігається синдром підвищеної чутливості: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка, слабкість.
Лабораторні аналізи
Рідко: підвищення трансаміназ сироватки (аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення лужної фосфатази; збільшення рівня креатинінкінази у сироватці.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання печінки в активній фазі чи стійке підвищення трансаміназ сироватки неясної етіології; вагітність і годування груддю; лікування інгібіторами цитохрому Р450 3А4 (наприклад ітраконазолом, кетоконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази, еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном), порфірія; вік до 18 років.
Особливості застосування. Всі хворі, які починають лікування симвастатином або яким підвищують дозу, повинні бути поінформовані про ризик виникнення міопатії і про необхідність швидко повідомляти лікаря про появу болю, напруження чи слабкості у м’язах.
З обережністю слід проводити лікування хворих, схильних до рабдоміолізу. Рівень креатинінкінази (КК) слід визначати перед початком лікування у таких випадках:
- вік хворих більше 70 років;
- тяжкі інфекційні захворювання;
- тяжкі ендокринологічні захворювання, наприклад гіпотиреоз, що не піддається лікуванню;
- порушення ниркової функції;
- наявність в анамнезі спадкових м’язових порушень;
- стани, при яких існує ризик розвитку судомних нападів;
- м’язова токсичність при застосуванні статинів, але не фібратів;
- тяжкі оперативні втручання;
- зловживання алкоголем.
У таких випадках необхідно оцінити співвідношення ризик/користь. При лікуванні слід проводити клінічний нагляд за пацієнтами. Якщо рівні КК у 5 разів більше за верхню межу норми, лікування не слід починати. У випадку повернення рівнів КК до норми можна розглянути питання про початок відновлення лікування статином з призначенням найменшої дози і проведенням безпосереднього нагляду за хворим.
Лікування симвастатином слід тимчасово припинити за кілька днів до планової хірургічної операції.
Якщо лікування ітраконазолом, кетоконазолом, еритроміцином, кларитроміцином або телітроміцином неможливо уникнути, лікування симвастатином необхідно тимчасово припинити на період лікування антибіотиками.
Доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу при одночасному застосуванні з циклоспорином, гемфіброзилом, нікотиновою кислотою в дозах, які знижують рівень ліпідів (³ 1 г на добу). Якщо клінічний ефект не буде перевищувати можливий ризик, необхідно уникати одночасного застосування симвастатину із гемфіброзилом.
З обережністю слід призначати фенофібрат у комбінації із симвастатином, оскільки фенофібрат також може спричинювати міопатію.
Необхідно уникати одночасного застсосування симвастатину в дозах вище 20 мг на добу з амідароном і верапамілом, якщо очікуваний клінічний ефект не буде перевищувати потенційний ризик виникнення міопатії.
Перед і під час лікування Симгалом рекомендується проводити за клінічними показаннями тести щодо визначення функції печінки. Для хворих, яким збільшують дозу Симгалу до 80 мг, проводять додатковий тест перед початком збільшення дози, через 3 місяці після підвищення до 80 мг і після цього – періодично (наприклад 1 раз на півроку) протягом першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти хворим, у яких спостерігаються підвищені рівні трансаміназ сироватки: їм необхідно своєчасно проводити аналіз. Якщо спостерігається тенденція до збільшення рівня трансаміназ, особливо якщо верхня межа норми збільшується більше, ніж у 3 рази, і залишається стійкою, необхідно припинити лікування симвастатином.
Як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, при лікуванні симвастатином можливе помірне підвищення рівнів трансаміназ сироватки (менше, ніж в 3 рази від верхньої межі норми). Ці зміни спостерігаються на початку лікування, часто бувають тимчасовими, не супроводжуються будь-якими симптомами і потребують відповідного медичного контролю.
Не слід призначати Симгал хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушеннями всмоктування глюкози і галактози.
Слід брати до уваги, що іноді під час лікування препаратом може виникати запаморочення. Це вимагає особливої обережності при керуванні транспортними засобами та при роботі з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Фармакодинамічні взаємодії.
Взаємодія з гіполіпідемічними лікарськими засобами, які самі можуть спричинювати міопатію
Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, збільшується при застосуванні у поєднанні з фібратами і нікотиновою кислотою. Одночасне застосування гемофіброзилу призводить до збільшення рівнів симвстатину у плазмі. Застосування симвастатину з фенофібратом непідтверджувало той факт, що ризик виникнення міопатії перевищує суму окремих ризиків для кожного препарату.
Симвастатин підвищує рівень дигоксину у плазмі крові.
Фармакокінетичні взаємодії
Взаємодія за участі СYP3А4
Симвстатин є субстратом цитохрому Р450 3А4. Потужні інгібітори цитохрому
Р450 3А4 під час лікування симвастатином збільшують ризик міопатії і рабдоміолізу. Це такі інгібітори, як ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон. Застосування у сполученні з ітраконазолом призводило до більше, ніж 10-кратне збільшення дії симвастатинової кислоти (активний бета-гідроксикислотний метаболіт). Телітроміцин спричинює 11-кратне збільшення дії симвастатинової кислоти.
Тому комбінаціїї з вищезгаданими препаратами протипоказані. Якщо ж не вдається уникнути лікування ними, терапію симвастатином слід припинити до кінця курсу.
Необхідно з обережністю застосовувати симвастатин при одночасному лікуванні менш потужними інгібіторами СYP3А4 – циклоспорином, верапамілом, дилтіаземом.
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванні циклоспорином у сполученні з високими дозами симвастатину, тому доза симвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 10 мг на добу.
Гемфіброзил
Гемфіброзил збільшує AUC симвастатинової кислоти в 1,9 рази, можливо за рахунок інгібіції глюкуронідації.
Амідарон і верапаміл
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при лікуванні амідароном і верапамілом у сполученні з високими дозами симвастатину, тому доза симвастатину у цьому разі не повинна перевищувати 20 мг на добу, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.
Дилтіазем
Доза симвастатину не повина перевищувати 40 мг на добу при одночасному лікуванні з дилтіаземом, якщо клінічний ефект не буде перевищувати високий ризик виникнення міоптії і рабдоміолізу.
Грейфрутовий сік
При лікуванні симвастатином слід уникати вживання грейпфрутового соку, оскільки він є інгібітором цитохрому Р450 3А4.
Пероральні антикоагулянти
Клінічні дослідженння показали, що симвастатин у дозі 20-40 мг на добу помірно збільшував ефект кумаринових антикоагулянтів. У хворих, які лікуються кумариновими антикоагулянтами, протромбіновий час слід визначати перед початком лікування симвастатином і досить часто – на початку лікування, щоб упевнитись у відсутності значущої зміни протромбінового часу. Після досягнення стабілізації показника його можна контролювати через періоди, які звичайно рекомендуються для хворих, що лікуються кумариновими антикоагулянтами. При зміні дози симвастатину чи при припиненні лікування ним необхідне повторне проведення зазначеної процедури.
Симвастатин не має інгібуючого ефекту на цитохром Р450 3А4, тому вважається, що симвастатин не змінює концентрацію речовин, які метаболізуються за участі цитохрому Р450 3А4.
При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується рівень дигоксину в сироватці крові.
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до компонентів препарату.
- Захворювання печінки в активній стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки крові.
- Період вагітності або годування груддю.
- Одночасне лікування сильнодіючими інгібіторами цитохрому СYР3А4 (наприклад, ітраконазолом, кетоконазолом, флуконазолом, позаконазолом, інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, нелфінавір), еритроміцином, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном).
Побічні реакції.
Використовувалися наступні визначення частоти небажаних побічних ефектів: дуже часто (> 1/10), часто (= 1/100, <1/10), нечасто (= 1/1000, <1/100), рідко (= 1/10000, <1/1000), дуже рідко (< 1/10000; включаючи поодинокі випадки), невідомо (не можна визначити на основі наявних даних).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
Рідко: анемія.
Порушення з боку нервової системи
Нечасто: порушення сну, включаючи безсоння, нічні жахи, депресія, втрата пам’яті.
Рідко: головний біль, парестезія, запаморочення, судоми, периферична нейропатія, периферична полінейропатія.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення Дуже рідко: інтерстиціальний легеневий процес.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Рідко: запор, біль у шлунку, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.
Порушення з боку гепатобіліарної системи
Рідко: гепатит/жовтяниця.
Дуже рідко: печінкова недостатність.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Рідко: висип, свербіж, алопеція.
Порушення з боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток
Рідко: міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз з або без ниркової недостатності, міальгія, спазми м’язів, міозит, поліміозит.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз
Нечасто: сексуальна дисфункція.
Системні порушення та місцеві реакції
Рідко: астенія.
Рідко спостерігається синдромвираженої підвищеної чутливості, ознаками якого являються: ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищена ШОЕ, артрит і артралгія, уртикарія, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи, задишка та слабкість.
Дослідження:
Рідко: підвищення трансаміназ сироватки крові (аланін-амінотрансферази, аспартат-амінотрансферази, гама-глутаміл-транспептидази), підвищення рівнів лужної фосфатази; збільшення рівня КК у сироватці крові.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Симгал протипоказаний під час вагітності. Безпека застосування препарату вагітним жінкам не встановлена. Жодних контрольованих клінічних досліджень серед вагітних жінок не проводилося. Є кілька повідомлень про вроджені аномалії у новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори редуктази HMG-CoA. Однак при аналізі перебігу вагітності у приблизно 200 жінок, які приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA протягом I триместру, було виявлено, що частота вроджених аномалій була порівняною з частотою, що спостерігалася у загальній популяції. Ця кількість вагітностей була статистично достатньою для виключення
2,5-кратного чи вище збільшення частоти вроджених аномалій на тлі загальної частотності. Хоча немає даних, що частота вроджених аномалій у дітей, матері яких приймали симвастатин або інший споріднений інгібітор редуктази HMG-CoA, не відрізняється від частоти, що спостерігається у загальній популяції, лікування матері симвастатином може зменшити у плода рівні мевалонату, який є прекурсором біосинтезу холестерину. Атеросклероз є хронічним процесом, і, як правило, припинення прийому ліпідознижуючих засобів під час вагітності не повинно значно впливати на довгостроковий ризик, пов'язаний з первинною гіперхолестеринемією. У зв’язку з цим не рекомендується застосовувати Симгал під час вагітності, у період її планування, а також якщо вагітність тільки припускається. Лікування Симгалом слід призупинити на період вагітності або поки не буде встановлено, що пацієнтка не вагітна.
Годування груддю
Залишається невідомим, чи проникає симвастатин або його метаболіти у грудне молоко. Оскільки значна кількість ліків проникає у грудне молоко, а також через великий ризик побічних реакцій, жінкам, що приймають Симгал, слід припинити годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність симвастатину у підлітків ( дівчат, у яких щонайменше 1 рік як почалися менструації) та хлопчиків віком 10-17 років з гетерозиготною спадковою гіперхолестеринемію оцінювалися у дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, які отримували симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, які приймали плацебо. Дози понад 40 мг не досліджувалися у цієї категорії пацієнтів. У дослідженні не було виявлено впливу на ріст та статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчат. Дівчат, які приймають симвастатин, слід проконсультувати щодо методів контрацепції. Симвастатин не досліджувався у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчаток, у яких ще не почалися менструації.
Особливості застосування.