Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39

Вид материала

Документы

Содержание Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту Побічні ефекти з боку системи кровотворення Дерматологічні реакції Додаткова інформація про побічні ефекти Лабораторні показники Особливості застосування. Синдром відміни антиандрогенів Ураження печінки Про що слід інформувати пацієнтів Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При монотерапії. Психічні порушення. Органи зору. Гепатобіліарна система. Загальні порушення. При комбінованій терапії. Доброякісні та злоякісні пухлини. Кров та лімфатична система. Метаболічні розлади, порушення трофіки. Нервова система. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
• Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
• Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
• Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
• Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. N 6-92 від 11 січня 1993, 786.74kb.
• Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
• Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
• У зв’язку з набуттям чинності з 1 січня 2011 року Закону України „Про збір та облік, 90.08kb.
• Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.

Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи

Гіпертензія спостерігалася в 1% пацієнтів. Відзначалися окремі випадки тромбофлебіту, легеневої емболії й інфаркту міокарда.

Побічні ефекти з боку центральної нервової системи

Побічні ефекти з боку ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, депресія, тривога, нервозність) спостерігалися в 1% пацієнтів. У поодиноких випадках відмічалися безсоння, утома, головний біль, запаморочення, слабкість, нездужання, неясність зору і зниження лібідо.

Побічні ефекти з боку ендокринної системи

Гінекомастія розвивалася в 9% пацієнтів. У поодиноких випадках відзначалися болісність грудних залоз, іноді у поєднанні з галактореєю.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту

Нудота/блювання відзначалися у 11% пацієнтів, діарея – у 12%, анорексія – у 4%, інші шлунково-кишкові розлади – у 6% пацієнтів. Також були повідомлення щодо підвищення апетиту, диспепсії і запорів.

Побічні ефекти з боку системи кровотворення

Анемія відзначалася у 6% пацієнтів, лейкопенія – у 3%, тромбоцитопенія – у 1% пацієнтів.

Побічні ефекти з боку печінки і жовчної системи

Клінічно виражений гепатит і жовтяниця відзначалися менш ніж у 1% пацієнтів.

Дерматологічні реакції

Подразнення в місцях ін'єкцій і висипання на шкірі спостерігалися у 3% пацієнтів. Відзначалися реакції фоточутливості.

Інші побічні ефекти

При тривалій терапії флутамідом іноді виникали свербіж, екхімоз, оперізуючий лишай, спрага, лімфедема, люпоїдний синдром, гематурія, зниження кількості сперматозоїдів. Набряки розвивалися у 4% пацієнтів. Нейром'язові симптоми і симптоми з боку сечостатевої системи спостерігалися у 2% пацієнтів. Побічні ефекти з боку дихальної системи відзначалися менш ніж у 1% пацієнтів.

Додаткова інформація про побічні ефекти

Надходили пост-маркетингові повідомлення про такі небажані побічні ефекти, як гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, реакції фоточутливості (еритема, виразки на шкірі, бульозні висипання, епідермальний некроліз), зміни кольору сечі на бурштиновий або світло-зелений, що може бути спричинене дією флутаміду і/або його метаболітів. Також відзначалися холестатична жовтяниця, печінкова енцефалопатія і некроз печінки. Ураження печінки звичайно були оборотні після припинення терапії, але були і летальні випадки унаслідок тяжкого ураження печінки, асоційованого з лікуванням флутамідом.

Лабораторні показники

При терапії флутамідом відзначалося підвищення рівнів АСТ, АЛТ, азоту сечовини крові і білірубіну. Рідше виникало підвищення рівнів креатиніну і гамма-глутамілтрансферази в сироватці крові.


Протипоказання. Флутамід-Апо (флутамід) протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до діючої речовини або інших компонентів препарату, а також пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Особливості застосування. Лікарі повинні бути добре ознайомлені з правилами застосування агоністів ЛГРГ при призначенні їх у поєднанні з флутамідом.

У пацієнтів, які тривалий час лікуються флутамідом, необхідно періодично визначати кількість сперматозоїдів.

Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону й естрадіолу в плазмі крові, можлива затримка рідини в організмі. Тому флутамід слід з обережністю призначити пацієнтам із серцевими захворюваннями.

Синдром відміни антиандрогенів

У деяких пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залози антиандрогени (стероїдні або нестероїдні) можуть сприяти росту раку передміхурової залози, а не інгібувати його. Після припинення прийому антиандрогенів у таких хворих спостерігається зниження рівня простатспецифічного антигену (ПСА) і/або клінічне поліпшення. Рекомендується негайно припиняти терапію антиандрогенами у разі підвищення рівня ПСА, а потім протягом 6 – 8 тижнів відслідковувати реакцію на скасування, перш ніж переходити до інших видів лікування раку передміхурової залози.

Ураження печінки

Надходили постмаркетингові повідомлення про госпіталізацію і поодинокі летальні випадки унаслідок печінкової недостатності при лікуванні флутамідом. При ураженні печінки спостерігалося підвищення рівнів трансаміназ сироватки, жовтяниця, некроз печінки, печінкова енцефалопатія і гостра печінкова недостатність, у деяких випадках з летальним кінцем. Приблизно в половині випадків ураження печінки розвинулися в перші 3 місяці лікування флутамідом. Ураження печінки звичайно оборотні після припинення терапії, а в деяких пацієнтів навіть після зниження дози.

Рівні трансаміназ у сироватці крові необхідно визначати до початку терапії флутамідом, щомісяця протягом перших чотирьох місяців терапії і періодично надалі. Не слід призначати флутамід пацієнтам, у яких рівні трансаміназ у сироватці крові у два або більше разів перевищують верхню межу норми. Функціональні печінкові тести також необхідно проводити при появі перших ознак і симптомів, які можуть свідчити про порушення функції печінки (таких, як нудота, блювання, біль у животі, свербіж, сеча темного забарвлення, утома, анорексія, незрозумілі грипоподібні симптоми, гіпербілірубінурія, жовтяниця, біль у правому верхньому квадранті живота). При появі жовтяниці або підвищенні активності АЛТ до рівня у 2 рази вище норми (за відсутності метастазів у печінці, підтверджених біопсією), прийом флутаміду необхідно негайно припинити і ретельно контролювати функцію печінки до з'ясування ситуації.

Про що слід інформувати пацієнтів

До початку лікування пацієнтів необхідно інформувати про те, що флутамід може спричиняти порушення функції печінки, тому при появі відповідних симптомів (таких, як свербіж, сеча темного забарвлення (сеча бурштинового або жовто-зеленого кольору не повинна викликати тривогу), нудота, блювання, тривала втрата апетиту, жовте забарвлення білків очей або шкіри, болючість у правому верхньому квадранті живота, грипоподібні симптоми) слід негайно звернутися до лікаря.

Флутамід-Апо (флутамід) призначений для лікування винятково чоловіків.

Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що Флутамід-Апо і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їхній прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лікарська взаємодія між флутамідом і лейпролідом відсутня. У пацієнтів, які тривалий час одержують варфарин, після початку монотерапії флутамідом спостерігається збільшення протромбінового часу. Тому при сумісному застосуванні Флутамід-Апо і варфарину необхідний ретельний контроль протромбінового часу і, можливо, корекція доз антикоагулянту.


Протипоказання.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;
  
• тяжка печінкова недостатність (базовий рівень печінкових ферментів слід оцінити до початку лікування);
  
• дитячий вік.
  

Побічні реакції.

Побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часті (≥ 10 %); часті (≥ 1 % та < 10 %); нечасті (≥ 0,1 % та < 1 %); поодинокі (≥ 0,01 % та < 0,1 %); рідкісні (< 0,01 %).

При монотерапії.

Репродуктивна система.

Дуже часто: гінекомастія і/або біль у ділянці грудних залоз, що іноді супроводжується галактореєю. Зазначені реакції зникають після припинення лікування або зменшення дози препарату. Частота випадків гінекомастії значно знижується при супутньому застосуванні агоністів ЛГРГ.

Поодинокі: зниження лібідо, зниження кількості сперматозоїдів.

Інфекції та інвазії.

Поодинокі: оперізувальний герпес.

Кров та лімфатична система.

Поодинокі: набряки, екхімози, лімфостаз.

Імунна система.

Поодинокі: вовчакоподібний синдром.

Психічні порушення.

Поодинокі: депресія, занепокоєння, збентеження, тривога.

Нервова система.

Часто: безсоння.

Поодинокі: головний біль, запаморочення.

Органи зору.

Поодинокі: нечіткість зору.

Дихальна система.

Поодинокі: диспное.

Рідкісні: кашель.

Травний тракт.

Часто: діарея, нудота, блювання, підвищення апетиту.

Поодинокі: порушення функції шлунково-кишкового тракту, біль у ділянці шлунка, виразкоподібний біль, печія, запор, анорексія, спрага.

Гепатобіліарна система.

Часто: підвищення активності печінкових ферментів, транзиторні розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит.

Шкіра та підшкірна клітковина.

Поодинокі: свербіж, висипання.

Загальні порушення.

Часто: підвищена втомлюваність.

Поодинокі: нездужання, слабкість, гарячка, біль у грудній клітці.

Порушення з боку серцево-судинної системи виникають значно рідше порівняно з діетилстильбестролом.


При комбінованій терапії.

Репродуктивна система.

Дуже часто: зниження лібідо, імпотенція, припливи крові.

Поодинокі: гінекомастія.

Доброякісні та злоякісні пухлини.

Поодинокі: новоутворення у грудних залозах у чоловіків.


Травна система.

Дуже часто: діарея, нудота, блювання.

Поодинокі: неспецифічні гастроінтестинальні розлади, біль у ділянці живота.

Кров та лімфатична система.

Поодинокі: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, набряки.

Рідкісні: гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія. Можлива тромбоемболія.

Метаболічні розлади, порушення трофіки.

Поодинокі: анорексія.

Рідкісні: гіперглікемія, загострення цукрового діабету.

Психічні порушення.

Поодинокі: депресія, тривога, неспокій, невроз.

Нервова система.

Поодинокі: сонливість, сплутаність свідомості, дратівливість.

Серцево-судинна система.

Поодинокі: артеріальна гіпертензія.

Відзначалися окремі випадки тромбофлебіту, легеневої емболії та інфаркту міокарда.

Дихальна система.

Рідкісні: задишка, інтерстиціальні ураження легень.

Гепатобіліарна система.

Поодинокі: жовтяниця, гепатит.

Рідкісні: холестатична жовтяниця, гепатоенцефалопатія, гепатонекроз; порушення функції печінки, зазвичай оборотні після закінчення терапії; повідомлялося про окремі летальні випадки внаслідок тяжкого ураження печінки.

Шкіра та підшкірна клітковина.

Нечасті: висипання.

Поодинокі: реакції фотосенсибілізації, включаючи еритему, утворення виразок, бульозні висипання, епідермальний некроліз.

Опорно-рухова система та сполучна тканина.

Нечасті: артралгії, міалгії.

Поодинокі: нейром’язові симптоми (в тому числі м’язова слабкість, парестезії, судоми).

Сечовидільна система.

Поодинокі: дизурія, зміна частоти сечовиділення.

Рідкісні: зміни кольору сечі до бурштинового та жовто-зеленого, що може бути пов’язано з флутамідом та/або його метаболітами.

Загальні порушення.

Поодинокі: відчуття жару.

Лабораторні показники.

Поодинокі: підвищення рівнів печінкових ферментів, білірубіну, залишкового азоту сечовини в сироватці крові.

Рідкісні: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Показаний для застосування лише чоловікам.


Діти.

Препарат не застосовують для лікування дітей.


Особливості застосування.

Пацієнти мають перебувати під постійним наглядом лікаря. Особливу увагу слід приділяти дії препарату на функцію печінки та сперматогенез у пацієнтів, яким не проводилася орхідектомія (хірургічна або медикаментозна).

Лікування препаратом не слід розпочинати, якщо рівні печінкових трансаміназ у сироватці крові в 2-3 рази перевищують верхню межу норми. Контроль функції печінки слід здійснювати протягом усього періоду лікування препаратом. Рівні трансаміназ у сироватці крові необхідно визначати до початку терапії флутамідом, щомісяця протягом перших 4 місяців прийому препарату, періодично надалі та при перших симптомах дисфункції печінки (наприклад, свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, анорексія, жовтяниця, біль у правому підребер’ї або незрозумілі грипоподібні симптоми). При появі жовтяниці або підвищенні активності печінкових трансаміназ у 2-3 рази вище за норму (за відсутності метастазів у печінці, підтверджених біопсією) прийом флутаміду слід негайно припинити і ретельно контролювати функцію печінки до з'ясування ситуації. Ураження печінки зазвичай оборотні після припинення терапії, а в деяких пацієнтів − навіть після зниження дози.

Флутамід виводиться в основному нирками, тому дозування препарату може потребувати корекції у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону та естрадіолу у плазмі крові, можлива затримка рідини у тканинах організму. Тому флутамід слід з обережністю призначити пацієнтам із серцевими захворюваннями. Крім того, зростання рівня естрадіолу може підвищити ризик розвитку тромбоемболії.

У пацієнтів без орхідектомії, які тривалий час лікуються флутамідом, необхідно періодично визначати кількість сперматозоїдів.

У пацієнтів із латентним або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфату може розвинутися метгемоглобінемія. У випадку появи ціанозу, метгемоглобінемії слід взяти до уваги можливий фактор перевищення дозування.

Флутамід-АПО містить лактозу. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактози або лактазною недостатністю слід утримуватись від прийому цього препарату.

При комбінованій терапії Флутамід-АПО та ЛГРГ-агоністом слід приймати до уваги можливі побічні ефекти кожного з препаратів.

Пацієнтів слід проінформувати про те, що Флутамід-АПО і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їхній прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем.

Флутамід-АПО (флутамід) призначений для лікування винятково чоловіків.

Пацієнти мають негайно звернутися до лікаря при появі перших симптомів порушення функції печінки, таких як шкірний свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, стала анорексія, пожовтіння склер та шкіри, болісність у правому підребер’ї та грипоподібні симптоми.

Під час лікування не слід вживати алкоголь.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування флутамідом спостерігалися підвищена втомлюваність, інколи запаморочення, сонливість та розлади зору.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У пацієнтів, які тривалий час одержують варфарин, після початку монотерапії флутамідом спостерігається збільшення протромбінового часу. Тому при сумісному застосуванні Флутамід-АПО і варфарину необхідний ретельний контроль протромбінового часу і, можливо, корекція доз антикоагулянту.

Флутамід може уповільнювати метаболізм кортикостероїдів.

Слід уникати супутнього застосування флутаміду з потенційно гепатотоксичними препаратами.

При застосуванні флутаміду одночасно з теофіліном можливе підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові.

Необхідно уникати надмірного вживання алкоголю під час лікування флутамідом.

Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39


ФЛУТАН

таблетки по 250 мг № 20 (10х2), № 100 (10х10) у блістерах

Медокемі ЛТД Кіпр

Побічна дія. Гінекомастія, галакторея, затримка рідини в організмі, нудота, блювання та інші диспептичні явища, жовтяниця, зрідка – тромбоемболія, анорексія, шкірні висипи, неврологічна симптоматика.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Особливості застосування. Під час лікування ФЛУТАНОМ слід контролювати функціональний стан печінки.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному призначенні ФЛУТАНУ і варфарину потрібен контроль протромбінового часу.


Протипоказання. Підвищена чутливість до флутаміду або до будь-якого з компонентів препарату.

Побічні реакції. При монотерапії. Найчастішими побічними реакціями при лікуванні препаратом Флутан є гінекомастія та/або болісність у грудних залозах, що інколи супроводжується галактореєю. Зазначені реакції зникають після припинення лікування або зменшення дози.

Порушення з боку серцево-судинної системи виникають значно рідше порівняно з діетилстильбестролом.

При комбінованій терапії. Найбільш частими побічними ефектами при комбінованій терапії із застосуванням Флутану та ЛГРГ агоністу можуть бути припливи, зниження лібідо, імпотенція, діарея, нудота та блювання. Зазначені побічні ефекти, за винятком діареї, мають місце при монотерапії ЛГРГ агоністами з порівняно такою ж частотою.

Частота проявів гінекомастії при комбінованій терапії флутамідом та ЛГРГ агоністом значно нижче порівняно з монотерапією флутамідом та істотно відрізняється при прийомі плацебо.

Таблиця 1. Побічні ефекти, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Критерії оцінки частоти розвитку побічної реакції лікарського засобу: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, < 1/10), нечасті (≥ 1/1000, < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000).
Органи і системи	Флутан	Флутан і агоніст ЛГРГ
Інфекції та інвазії
Поодинокі	Оперізувальний герпес
Новоутворення доброякісні та злоякісні (у тому числі кісти та поліпи)
Рідкісні	Новоутворення у грудній залозі у чоловіків
Кров і лімфатична система
Поодинокі	Набряк, екхімоз, лімфоедема	Анемія, лейкопенія, набряк, тромбоцитопенія
Рідкісні		Гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія
Імунна система
Поодинокі	Вовчакоподібний синдром
Метаболізм і розлади травлення
Часті	Підвищений апетит
Поодинокі	Анорексія	Анорексія
Рідкісні		Гіперглікемія, загострення перебігу цукрового діабету
Психіатричні розлади
Часті	Безсоння
Поодинокі	Неспокій, депресія	Неспокій, депресія
Нервова система
Поодинокі	Запаморочення	Сонливість, сплутаність свідомості, нервозність
Орган зору
Поодинокі	Нечіткість зору
Серцево-судинна система
Поодинокі		Артеріальна гіпертензія
Дихальна система
Поодинокі	Диспное
Рідкісні	Кашель	Інтерстиціальні захворювання легень
Шлунково-кишковий тракт
Дуже часті		Діарея, нудота, блювання
Часті	Діарея, нудота, блювання
Поодинокі	Диспептичні розлади, виразкоподібний біль, печія, запори	Абдомінальний біль
Гепатобіліарна система
Поодинокі	Гепатити	Жовтяниця
Рідкісні		Холестатична жовтяниця, печінкова енцефалопатія, печінковий некроз, випадки серйозного пошкодження печінки з летальним наслідком
Шкіра та підшкірні тканини
Поодинокі	Свербіж	Висипання
Рідкісні	Реакції фоточутливості	Реакції фоточутливості, еритема, виразки, бульозне висипання, епідермальний некроліз
Опорно-рухова система
Поодинокі		Артралгія, міалгія
Сечовидільна система
Поодинокі		Дизурія, зміни частоти сечопускання
Рідкісні		Зміна кольору сечі від жовто-янтарного до жовто-зеленого
Репродуктивна ситема
Дуже часті	Гінекомастія та/або болісність у грудних залозах, галакторея	Зниження лібідо, імпотенція, припливи
Поодинокі	Зниження лібідо, зменшення кількості сперми	Гінекомастія
Загальні розлади
Часті	Підвищена втомлюваність
Поодинокі	Головний біль, слабкість, нездужання, спрага, біль у грудях
Зміни лабораторних показників
Часті	Минущі порушення функції печінки	Порушення функції печінки
Рідкісні		Підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатиніну плазми крові

Застосування у період вагітності або годування груддю. Флутан показаний для застосування лише чоловікам.

Діти. Не рекомендується застосовувати препарат дітям.

Особливості застосування. Флутан показаний для застосування лише чоловікам. Порушення функції печінки. Лікування препаратом Флутан не слід розпочинати хворим із рівнями трансамінази у сироватці крові, що у 2-3 рази перевищують верхню межу норми. Слід проводити періодичний контроль показників функції печінки протягом лікування у хворих. Відповідне лабораторне тестування має проводитися щомісяця протягом перших 4 місяців лікування і надалі періодично та при перших симптомах/ознаках дисфункції печінки (наприклад, свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, стала анорексія, жовтяниця, болісність у правому підребер’ї або незрозумілі “грипоподібні” симптоми). При лабораторному підтвердженні порушення функції печінки або жовтяниці, за відсутності підтверджених біопсією метастазів у печінці, терапію Флутаном слід припинити, якщо у хворого продовжує розвиватися жовтяниця або якщо рівні трансамінази у сироватці крові перевищили у 2-3 рази верхню межу норми, навіть за відсутності клінічних симптомів. При комбінованій терапії Флутаном та ЛГРГ агоністом можливі побічні ефекти кожного з продуктів повинні прийматися до уваги. Хворий не повинен переривати терапію або підвищувати лікувальну дозу без попередньої консультації з лікарем.

Хворі мають бути проінформовані про можливість порушення функцій печінки під час лікування флутамідом та про необхідність негайно звернутися до лікаря при появі перших симптомів порушення функції печінки, таких як шкірний свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, стала анорексія, пожовтіння склер та шкіри, болісність у правому підребер’ї та грипоподібні симптоми.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Зазвичай Флутан не впливає на швидкість реакції пацієнта при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У поодиноких випадках можуть виникнути запаморочення, слабкість та погіршення зору.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Може спостерігатися підвищення протромбінового часу у хворих при тривалому одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів та флутаміду. Рекомендований ретельний контроль протромбінового часу, оскільки може виникнути потреба у коригуванні дози антикоагулянту.

Слід уникати одночасного прийому потенційно гепатотоксичних засобів та надмірного зловживанням алкоголем.

У пацієнтів, які отримували одночасно теофілін та флутамід, спостерігалося підвищення сироваткового рівня теофіліну. Теофілін метаболізується, в основному, системою цитохрому CYP1А2 – провідним ферментом біотрансформації флутаміду в його активний метаболіт 2-гідроксифлутамід.

Наказ МОЗ України від 28 січня 2011 р. № 39


ЦЕФТРІАКСОН-БХФЗ

порошок для розчину для ін'єкцій по 500 мг у флаконах № 5

UA/4174/01/01

порошок для розчину для ін'єкцій по 1000 мг у флаконах № 5

UA/4174/01/02

ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" Україна, м. Київ

Побічна дія.

З боку ШКТ: нудота, блювання, стоматит, глосит, втрата смаку, біль у животі, діарея, дисбактеріоз, зміна біохімічних показників (підвищення активності печінкових трансаміназ і білірубіну в плазмі крові), холестатична жовтяниця, рідко – псевдомембранозний коліт;

З боку системи кровотворення: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, рідко – гемолітична анемія; в окремих випадках знижується рівень плазмових факторів згортання крові (ІІ,VІІ, ІХ, Х), подовжується протромбіновий час;

З боку ЦНС: головний біль, запаморочення;

Алергічні реакції: кропив’янка, свербіж, дерматит, сироваткова хвороба, бронхоспазм, набряки, мультиформна ексудативна еритема, анафілактичні реакції, у поодиноких випадках – анафілактичний шок;

Місцеві реакції: біль або інфільтрат у місці введення; у поодиноких випадках – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні;

З боку сечостатевої системи: підвищення рівня креатиніну, поява циліндрів, олігурія, анурія;

Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції;

Інші: носові кровотечі, лихоманка, пропасниця, дуже рідко - гостра ниркова недостатність, аритмії.

Протипоказання. Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та інших бета-лактамних антибіотиків, гіперчутливість до лідокаїну (внутрішньом'язове введення); вагітність.

Особливості застосування. Застосовують тільки в умовах стаціонару. При розвитку анафілактичного шоку необхідно внутрішньовенно вводити адреналін і глюкокортикоїди. Слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні «петльових» діуретиків. При тривалому лікуванні слід регулярно контролювати картину крові.

Необхідно пам'ятати про можливість розвитку перехресних алергічних реакций з іншими бета-лактамними антибіотиками.

Внутрішньом'язові ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза повинні бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися, що голка міститься поза судиною.

Слід з обережністю застосовувати при кровотечах і захворюваннях травного тракту в анамнезі, особливо при виразковому неспецифічному коліті або ентериті.

При печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів дозу препарату зменшують. Для хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не повинна перевищувати 2000 мг.

Хворим з нирковою та печінковою недостатністю, коли лікування проводиться з гемодіалізом, необхідно проводити корекцію дози цефтріаксону-БХФЗ та моніторинг його концентрації в плазмі крові.


При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати вміст натрію в плазмі.

При тривалому застосуванні необхідні цитологічні дослідження для визначення дисбактеріозу.

У разі застосування препарату жінками, які годують груддю, годування слід припинити.

З обережністю призначають немовлятам з гіпербілірубінемією, немовлятам і пацієнтам, схильним до алергічних реакцій.

Особам літнього віку та ослабленим хворим доцільне призначення вітаміну К.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Цефтріаксону-БХФЗ у комбінації з аміноглікозидами внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але необхідний вибір їх оптимальних доз.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти підвищують можливість кровотечі, петльові діуретики та нефротоксичні препарати (аміноглікозиди, поліміксин В) призводять до порушення функції нирок. Розчин Цефтріаксону-БХФЗ не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами або розчинами у зв’язку з фармацевтичною несумісністю.


Протипоказання.

• Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, до лідокаїну (внутрішньом'язове введення).
  
• Недоношені новонароджені до скоригованого віку 41 тиждень (тижні вагітності + тижні життя).
  
• Доношені новонароджені (до 28 днів життя):
  

-з жовтяницею або з гіпоальбумінемією, ацидозом (при цих станах зв’язування білірубіну з білками крові знижується) − зростає ризик білірубінової енцефалопатії;

-при потребі внутрішньовенного введення препаратів кальцію або кальційвмісних розчинів через ризик утворення преципітатів цефтріаксон-кальцію у легенях та нирках.

• Застосування з кальційвмісними препаратами та розчинами (розчин Рінгера тощо) для всіх пацієнтів навіть через різні інфузійні лінії. Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.
  
• Побічні реакції.
  

Зареєстровані поодинокі тяжкі, а в деяких випадках фатальні побічні реакції у недоношених і доношених новонароджених (віком < 28 днів), які отримували внутрішньовенно цефтріаксон і препарати кальцію. Були виявлені в легенях і нирках преципітати цефтріаксону-кальцію. Високий ризик преципітації у новонароджених пов’язаний з меншим об’ємом крові та довшим періодом напіввиведення цефтріаксону порівняно з дорослими.

Побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часті (≥ 10 %); часті (≥ 1 % та < 10 %); нечасті (≥ 0,1 % та < 1 %); поодинокі (≥ 0,01 % та < 0,1 %); рідкісні (< 0,01 %).

Травний тракт:

нечасті − рідкі випорожнення/діарея, дисбіоз, диспепсія, нудота, блювання; стоматит, глосит, порушення смаку, біль у животі, зниження апетиту (зазвичай помірно виражені, минають протягом/після припинення лікування);

рідкісні − псевдомембранозний ентероколіт, панкреатити (можливо, через обструкцію жовчних шляхів).

Гепатобіліарна система:

дуже часто − преципітація кальцієвих солей цефтріаксону у жовчному міхурі у дітей/зворотний холелітіаз у дітей з відповідною симптоматикою (у дорослих це зустрічається вкрай рідко, зазвичай при застосуванні доз, вищих за рекомендовані);

часто − підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, білірубіну в плазмі крові, дисфункція печінки, жовтяниця.

Система кровотворення:

часті − еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, подовження протромбінового часу;

рідкісні – агранулоцитоз (зазвичай після 10 днів лікування і сумарної дози цефтріаксону ≥ 20 г); порушення згортання крові, зниження рівня плазмових факторів згортання крові (ІІ, VІІ, ІХ, Х).

Центральна нервова система:

нечасті − головний біль, запаморочення, вертиго, можливі судомні напади.

Сечостатева система:

поодинокі − підвищення рівня креатиніну, поява циліндрів, глюкозурія, гематурія, олігурія; рідкісні − утворення конкрементів цефтріаксону у нирках (зазвичай зворотне), особливо у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу) або при кумулятивній дозі понад 10 г та мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, дегідратація, постільний режим), анурія, ниркова недостатність.

Імунна система:

часті − алергічні шкірні реакції (в тому числі дерматити, кропив’янка, макулопапульозний висип або екзантема), свербіж, набряки шкіри та суглобів;

поодинокі − анафілактичні (в т. ч. бронхоспазм, анафілактичний шок) або анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, алергічні пневмонії, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона.

Місцеві реакції:

часті − біль або інфільтрат у місці введення;

поодинокі – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, яких можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2-4 хв).

Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (у т.ч. кандидомікоз, мікоз статевих органів), викликані резистентними мікроорганізмами.

Інші: носові кровотечі, озноб, пропасниця, відчуття серцебиття, аритмії, підвищене потовиділення, припливи, порушення зору, гіперазотемія.

Вплив на результати лабораторних аналізів: можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Цефтриаксон проникає через плацентраний бар’єр. Безпека застосування цефтриаксону жінками у період вагітності не вивчалась.

У малих концентраціях цефтриаксон виділяється в грудне молоко. Тому при призначенні препарату годування груддю слід припинити.


Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».


Особливі заходи безпеки.

Перед початком кожного нового курсу лікування цефтріаксоном пацієнта слід розпитати про наявність попередніх реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів, інших бета-лактамних антибіотиків, лікарських засобів. З обережністю призначати пацієнтам з будь-якою формою алергії в анамнезі, особливо IgE-опосередкованою, пацієнтам, які мають будь-який інший тип реакції гіперчутливості до пеніциліну або іншого бета-лактамного антибіотика. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку – навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок. При розвитку анафілактичного шоку необхідно внутрішньовенно вводити адреналін (епінефрин) і глюкокортикоїди.

На сьогоднішній день відсутні достовірні наукові дані щодо виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів (крім новонароджених) при одночасному застосуванні цефтріаксону та кальційвмісних препаратів. Проте не варто застосовувати розчинники, що містять кальцій, (наприклад, розчин Рінгера або Гартмана), змішувати або одночасно вводити цефтріаксон та кальційвмісні препарати всім категоріям пацієнтів. Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.


Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, може призвести до виникнення антибіотик-асоційованої діареї, колітів, у тому числі псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування цефтріаксоном необхідно виключити ці діагнози, в тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування цефтріаксону необхідно припинити у разі тяжкого та/або з домішками крові проносу та провести відповідну терапію. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Повідомлялося про розвиток антибіотик-індукованої імунної гемолітичної анемії (в тому числі з летальними наслідками) у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтріаксон.

При розвитку анемії під час лікування цефтріаксоном необхідно відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.

Під час тривалого лікування препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки та нирок.


Особливості застосування.

Внутрішньом'язові ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза мають бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися, що голка знаходиться поза судиною.

Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків, та розвику суперінфекції, що потребує прийняття відповідних заходів.

Для пацієнтів із нирковою недостатністю зазвичай відсутня необхідність у коригуванні дози – за рахунок подвійного шляху виведення цефтріаксону (через нирки та печінку). При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не має перевищувати 2 г.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Однак слід контролювати концентрацію цефтріаксону у сироватці крові на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.

При одночасній печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів доза препарату не має перевищувати 2 г без регулярного контролю концентрації цефтріаксону у плазмі крові.

У поодиноких випадках зазвичай після застосування цефтріаксону в дозах, що перевищують рекомендовані, на ехограмі жовчного міхура можуть спостерігатися затемнення (преципітати кальцієвої солі цефтріаксону), що зникають після відміни/закінчення лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, приймається рішення про відміну препарату.

При застосуванні цефтріаксону хворим із факторами ризику застою в жовчних шляхах описано поодинокі випадки панкреатиту, імовірно, внаслідок обструкції жовчних шляхів (при цьому не можна виключати роль преципітатів, які утворилися під дією цефтріаксону).

Пацієнтам із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, хронічні захворювання печінки, особи літнього віку, недоїдання) слід контролювати протромбіновий час та при його збільшенні до початку чи під час терапії цефтріаксоном призначати вітамін К (10 мг/тиждень).

Слід з обережністю призначати при кровотечах і захворюваннях травного тракту в анамнезі, особливо при виразковому неспецифічному коліті або ентериті.

Цефтріаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з сироватковим альбуміном, тому призначати препарат немовлятам з гіпербілірубінемією потрібно з обережністю. Цефтріаксон не можна застосовувати новонародженим, особливо недоношеним, з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії.

При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати вміст натрію в плазмі крові.

Зафіксовані поодинокі випадки хибнопозитивних результатів реакції Кумбса у пацієнтів, які проходили терапію цефтріаксоном. Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може викликати хибнопозитивні результати проби на галактоземію, при визначенні глюкози у сечі неферментативними методами. Тому під час лікування цефтріаксоном глюкозурію слід визначати лише ферментативним методом.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як розлад функції зору, запаморочення, судомні напади.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жодному разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальційвмісними розчинами (розчини Рінгера, Гартмана тощо)! Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтріаксону та кальційвмісних препаратів.

Аміноглікозиди: внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але підвищується ризик ото- та нефротоксичності. Необхідно регулювати дози препаратів та при потребі комбінованого лікування вводити їх окремо у різні місця і не змішувати в одному шприці або в одному розчині для інфузії через фізіко-хімічну несумісність.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (такі як варфарин): підвищення можливості кровотечі.

Петльові діуретики та нефротоксичні препарати − підвищується ризик нефротоксичності. Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни): знижують бактерицидний ефект цефтріаксону.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Інші бета-лактамні антибіотики: можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу одразу після прийому цефтріаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла викликати непереносимість етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на тубулярну секрецію цефтріаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект розповсюджується лише на ослаблений штам Ty21.

Розчин Цефтріаксону-БХФЗ не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами у зв’язку з фармацевтичною несумісністю.

Цефтріаксон несумісний і його не можна змішувати з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.


Наказ МОЗ України від 03 лютого 2011 р. № 55


ЕКОДАКС®

крем 1% по 10 г у тубах

UA/3961/01/01

"Юнік Фармасьютикал Лабораторіз" (відділення фірми "Дж.Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.") Індія

Побічна дія. Можливі місцеві реакції: печіння, свербіж, подразнення і гіперемія шкіри, сухість, гіпопігментація, дуже рідко – атрофія шкіри.


Протипоказання. Підвищена чутливість до еконазолу нітрату або до інших інгредієнтів крему. Діти до 3 років.


Особливості застосування. Не допускати потрапляння крему в очі!

Якщо виникають реакції підвищеної чутливості або подразнення, слід припинити застосування препарату.

Вагітність і лактація. В періоди вагітності та лактації препарат призначають з обережністю.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не описана.


Протипоказання.

Підвищена чутливість до еконазолу або до будь-якого компонента препарату. Дитячий вік до 16 років.


Належні заходи безпеки при застосуванні.

Не допускати потрапляння крему в очі. У випадку, якщо терапія неефективна протягом зазначеної у розділі «Спосіб застосування та дози» тривалості лікування, слід звернутися до лікаря для призначення альтернативного лікування. Лікування слід припинити, якщо з’явилися будь-які симптоми підвищеної чутливості або подразнення шкіри.


Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дослідження щодо застосування еконазолу у період вагітності не проводилися. Оскільки існує системне всмоктування препарату, не рекомендується застосовувати його у період вагітності. Невідомо, чи проникає еконазолу нітрат у грудне молоко. Тому застосування препарату у період годування груддю можливе за умови, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для дитини. Не слід наносити препарат на соски та на ділянку навколо сосків.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Невідома.

Діти.

Дані щодо безпеки застосування еконазолу дітям віком до 16 років відсутні, тому не рекомендується призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.

Побічні ефекти.

Можливі місцеві реакції: контактний дерматит, печіння, свербіж, подразнення і гіперемія шкіри, сухість, кропив’янка, пухирі, ексфоліативні зміни шкіри, біль, гіпопігментація, шкірний висип, дуже рідко – атрофія шкіри. У поодиноких випадках – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Еконазол при системній дії пригнічує CYP3A/2C29. Однак, беручи до уваги те, що препарат слабко всмоктується у системний кровообіг, виникнення клінічно значущих взаємодій малоймовірне.

Пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, такі як варфарин та аценокумарол, необхідно дотримуватися обережності та слідкувати за параметрами згортання крові.



Наказ МОЗ України від 03 лютого 2011 р. № 55


КАМАФІЛ-100


КАМАФІЛ-50



таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг № 1, № 4 у блістерах

UA/2736/01/01

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг № 1, № 4 у блістерах

UA/2736/01/02

Купер Фарма Індiя

Побічна дія. Препарат переноситься добре. Найвірогіднішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові, запаморочення, диспепсичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору (головним чином, зміни кольору сприйняття об’єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібні до зазначених вище, проте реєструвалися частіше. Відзначені міалгія та випадки пріапізму.